Ім'я файлу: Sutnist katehorii .docx
Розширення: docx
Розмір: 51кб.
Дата: 19.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тема Судебная система РФ проблемы функционирования и направление
Дослідження мотивів придбання продукції підприємства та розробка
Цифровизация в контроллинге отчетность с помощью бизнес-аналитик
Вплив цитрату германію на життєдіяльність самців щурів.docx
СОДЕРЖАНИЕ.docx
Розширення: docx
Розмір: 51кб.
Дата: 19.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тема Судебная система РФ проблемы функционирования и направление
Дослідження мотивів придбання продукції підприємства та розробка
Цифровизация в контроллинге отчетность с помощью бизнес-аналитик
Вплив цитрату германію на життєдіяльність самців щурів.docx
СОДЕРЖАНИЕ.docx
Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2015, № 3 (47)
УДК 378.141 – 339.138
В. І. Майковська
Харківський торговельно-економічний
інститут КНТЕУ
СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ «ЯКІСТЬ» ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ВНЗ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАРКЕТОЛОГІВ
У статті підкреслено актуальність проблеми підвищення якості професійної підготовки. Вказано на своєчасність погляду на знання як важливий ресурс і основу освітніхпослуг.З’ясовано,щогалузьосвіти,забезпечуючисуспільствознаннями,проду- куєосвітніпослуги.Виявленочинникиформуванняїхякості.Розкритосутністьтовар- ноїполітикивищогонавчальногозакладувпедагогічномуконтекстіяккомплексудійз формування системи компетенцій. Запропоновано застосування маркетингу як кон- цепціїуправлінняякістюпрофесійноїпідготовкимайбутніхмаркетологів. Представ- лено досвід діяльності Маркетинг-клубу в даному напрямі. Зосереджено увагу на подальшійрозробцітехнологійпрофесійноїпідготовкинапідставіподоланняпротиріч міжнавчальноютапрактичноюдіяльністюмайбутніх фахівцівізмаркетингу.
Ключові слова: життєвий цикл знань, освітні послуги, якість професійної підготовки, якість освітніх послуг, товарна політика, чинники якості послуг, управління якістю освітніх послуг, система управління якістю освітніх послуг.
Постановка проблеми. Функціонування сучасної вищої освіти відбувається в умовах її реформування. Одним з основних орієнтирів реформ стала програма інтеграції вітчизняної освіти до європейського простору, а першочерговим кроком у бік Європи – розробка національної рамки кваліфікацій як базового кваліфікаційного стандарту України та її гармонізація з рамкою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (2005 р.) і Європейською рамкою кваліфікацій для навчання впродовж життя (2008 p.) [3, 235]. Безумовно, вихід вищих навчальних закладів (ВНЗ) на міжнародну арену вимагає модернізації існуючої системи організації навчального процесу та переходу на нову парадигму освіти. До актуальних нововведень відносять такі, що торкаються структурних елементів освітньої системи: методів, прийомів і технологій навчання, а також педагогічних умов, які забезпечують оновлення освітнього середовища, соціокультурних умов тощо [12, 39].
За конкуренції виживає той суб’єкт ринку, який має найсучасніші технології та орієнтири стосовно найвимогливішого споживача, найвищу якість продукції та найнижчі ціни [15, 17]. Інформатизація економіки й суспільства, зміна умов функціонування викликали підвищення попиту на освітні послуги. Освіта в умовах ринку розглядається не через престижність, а як засіб виживання. Відтак, високий рівень конкурентоспроможності буде досягнутий тими ВНЗ, які зможуть пропонувати якісні освітні послуги [13].
Аналіз актуальних досліджень. Питання поліпшення якості освіти як провідне завдання державної політики, національний пріоритет і передумова національної безпеки держави в центрі уваги науковців ХХІ ст. Педагогічні дослідження та практика освітянської діяльності в Україні
доводять, що для забезпечення високої якості освітніх послуг необхідно вирішити два стратегічно важливих завдання: спрямувати педагогічну науку на розробку й упровадження стратегії розвитку освіти в умовах економіки знань і розробити та впровадити в навчальний процес інтенсивні дидактичні системи з урахуванням вимог економіки знань та інформаційного суспільства.
Проблеми освіти досліджувались Є. Гришновою, Є. Скрипаком, Т. Боголіб, І. Каленюк, І. Філіповою, В. Щетиніним. Аналіз проблем управління якістю здійснювався Е. Демінгом, У. Шухартом, Дж. Джураном, К. Ісікавою, А. Фейгенбаумом, Ю. Адлером, В. Войтоловським, А. Глічевим, В. Долятовським, В. Лапідусом, В. Окрепіловим, А. Савельєвим, В. Чекмарьовим та ін., в т.ч. проблемам товарної політики присвячені роботи Є. Крикавського, І. Дейнеги, О. Дейнеги, Р. Патори, С. Ілляшенка, В. Кардаша. Питання якості освітніх послуг розглядались О. Поважним, В. Дюндіним, Е. Коротковим, Н. Кошкарьовою та ін. Аспекти управління якістю освіти вивчалися М. Афанасьєвим, В. Беспальком, Г. Воробйовим, Г. Гутником, В. Казановичем, С. Кортовим, Г. Красноженовою, Е. Крайер, В. Левшиною, В. Логачовим, М. Поташником, Б. Прянковим, В. Соколовим, Ю. Татур, В. Шадріковим. Результати аналізу наукових доробків вказаних вище вчених дають підстави стверджувати, що проблема, яка нами досліджується, не висвітлена належним чином. Вона не розглядається з точки зору застосування маркетингу як концепції управління якістю професійної підготовки майбутніх фахівців даного профілю.
Мета статті полягає в розкритті сутності товарної політики ВНЗ у педагогічному контексті й аналізі розуміння категорії «якість» у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців із маркетингу.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: індукція й дедукція, аналіз і синтез, абстрагування та конкретизація, метод класифікації та аналіз документів, як основні – системний підхід і спостереження.
Виклад основного матеріалу. Розвиток інформаційного суспільства залежить не тільки від матеріальних факторів виробництва, а й від здатності індивіда отримувати й використовувати нові знання, які стають не лише важливим ресурсом, а й вирішальним фактором виробництва [3, 297]. За своїми якостями та властивостями знання відрізняються від традиційних факторів виробництва: у них суперечливо поєднуються об’єктивний характер із суб’єктивізмом, невичерпність із здатністю до тиражування [7, 231]. Остаточні результати освітньої діяльності являють собою множину знань, засвоєних людьми у процесі професійної підготовки та реалізованих у їх подальшій трудовій діяльності. Ці результати виявляються впродовж тривалого періоду та втілюються в певних здобутках: зростанні особистого доходу, підвищенні
продуктивності праці, загалом у зростанні сукупних показників економічного й соціального розвитку країни. Здатність інформаційного суспільства створювати й адаптувати професійні знання в джерело розвитку та доходу має важливе значення для стабілізації економічного росту й підвищення життєвого рівня населення. Науково-технічний рівень виробництва та соціально-економічного розвитку держави дедалі більше залежать від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності їх використання у виробництві товарів і наданні послуг.
Галузь освіти, що забезпечує суспільство знаннями, продукує такі специфічні блага, як освітні послуги, котрі за своєю сутністю становлять здійснення педагогічної, наукової та виховної діяльності працівників освіти із задоволення різноманітних освітніх потреб індивіда й усього суспільства. Для більш чіткого визначення поняття «освітні послуги» його доцільно привести у відповідність із визначенням «послуги», наведеним в ISO:9000, – це результати безпосередньої взаємодії постачальника (ВНЗ) і споживача (абітурієнта, держави, підприємства й інших зацікавлених сторін) та внутрішньої діяльності ВНЗ із задоволення існуючих і прогнозованих потреб. З метою максимального задоволення цих потреб ВНЗ повинен встановити очікувані та припустити неочікувані потреби споживачів. Н. Варжина під освітніми послугами вважає вид діяльності, спрямований на задоволення очікуваних і неочікуваних освітніх потреб споживачів цільового сегмента [2, 11]. Узагальнюючи, освітні послуги можна трактувати як підвид діяльності системи освіти, спрямований на задоволення потреб суб’єктів ринку, який характеризується наявністю необхідного методологічного, економічного, інформаційного, правого та інтелектуального забезпечення. Виходячи з цього, освітні послуги слід розуміти як більш широке поняття, ніж власне навчальний процес – це діяльність, що забезпечує професійну підготовку майбутніх фахівців. Наявні підходи дозволяють зробити висновок, що освітніми послугами є здійснення у встановленій законом формі освітньої діяльності з доведенням продукції освіти до споживачів з метою задоволення їх потреб у знаннях.
І. Каленюк та ін. вважають, що основою освітніх послуг є знання [4, 24]. На сьогодні зміст категорії «знання» є досить дискусійним. Існують різні підходи до його визначення. Узагальнення різних поглядів на проблему тлумачення даної категорії з урахуванням ринкових умов господарювання та кризових явищ, що відбуваються у світі, наведено в таблиці 1.
Таблиця1
1 2 3 4