Музично-ритмічна діяльність як засіб розвитку творчості у старших дошкільників

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: Курсова+.docx
Розширення: docx
Розмір: 876кб.
Дата: 26.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Анотація Сон дипломний реферат (1).docx
Курсова робота. Бугрим.А.О (1).docx
Реферат Притика.docx

Комунальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А.С. Макаренка»

Циклова комісія викладачiв музики, співів, музичного інструменту та спеціальних музичних дисциплін з методиками навчання

Музично-ритмічна діяльність як засіб розвитку творчості у старших дошкільників

Курсова робота із методики музичного виховання в ЗДО

студентки ІV курсу 341 групи

напряму підготовки 01 Освіта /Педагогіка

спеціальності 014 Середня освіта

(Музичне мистецтво)

Хоменко Вікторії Олександрівни

Керівник – викладач методики музичного виховання в ЗДО,

викладач вищої категорії

Ольховик Оксана Миколаївна

м. Лебедин – 2021

Курсова робота Хоменко В.О. допускається до захисту рішенням циклової комісії викладачiв музики, співів, музичного інструменту та спеціальних музичних дисциплін з методиками навчання «____» ________________,

протокол № ______

Голова циклової комісії __________________В. ГУРА

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….	4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………………………………………….	7
1.1. Значення музично - ритмічної діяльності для гармонійного розвитку дошкільників …………………………………………..	7
1.2. Ритм як основна складова музично-ритмічного виховання старших дошкільників……………………………………………	10
1.3. Вклад Е. Ж. Далькроза в систему музично-ритмічного виховання ………………………………………………………...	16
1.4. Види рухів під музику……………………………………….	19
1.5. Ефективні методичні прийоми формування музично- ритмічних навичок дошкільників ………………………………	27
1.6. Використання музично-дидактичних ігор в процесі навчання музично-ритмічних рухів ………………………..…	32
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ 5 - 6 РОКУ ЖИТТЯ ДО МУЗИЧНО- РИТМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………………………………	36
2.1. Організація, зміст та етапи проведення експерименту ………….	36
2.2. Діагностика сформованості музично-ритмічної діяльності старших дошкільників ………………………………………………….	37
2.3. Формувальний експеримент, щодо використання ефективних засобів музично-ритмічної діяльності старших дошкільників …….	40
2.4. Аналіз результатів експерименту …………………………………	42
ВИСНОВКИ …………………………………………………………….	43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………	45
ДОДАТКИ	48

ВСТУП
Орієнтація сучасної педагогіки на гуманізацію освіти, розвиваюче навчання,

особистісно орієнтований підхід зумовлює створення умов для розвитку особистості кожної дитини, її здібностей, інтересів, творчого самовираження в різних видах діяльності. Особливо актуальною проблема розвитку творчості є на етапі дошкільної освіти як першооснови соціокультурного становлення особистості. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні в освітній лінії

«Дитина у світі культури» однією із змістових складових визначає мистецтво, яке спрямоване на формування естетичного ставлення дошкільника до реального світу та передбачає його художньо-практичну та творчу діяльність.

Сьогодні однією з актуальних проблем освіти є духовний розвиток особистості. Будучи одним із аспектів цілісної системи виховання, її невід’ємною складовою частиною, естетичне виховання, як ніщо інше, сприяє духовному розвитку, впливає на формування естетичного ставлення до дійсності, активізацію творчої діяльності, розвиток естетичної культури особистості.

Значну роль у залученні дитини до світу культури відіграє мистецтво, що розглядається вченими як засіб спілкування людей, фактор національної та інтернаціональної єдності. Мистецтво відрізняється від інших численних видів практичної діяльності людей тим, що пов’язане з відчуттями та емоціями. Так, Л. С. Виготський визначав мистецтво як «суспільну техніку відчуття», «сукупність естетичних знаків, спрямованих на те, щоб викликати у людей емоції», а також підкреслював соціальну цінність художніх емоцій, викликаних мистецтвом. Спираючись на це положення, танцювальне мистецтво можна безумовно розглядати як один з найбільших дійових факторів формування гармонійно розвинутої, духовно збагаченої особистості.

Наше століття комп’ютеризації і інформації вимагає від особи великої творчості, пошуку, пізнань. Саме музика і рух формують у дитини свободу в творчому мисленні, дають можливість імпровізувати, віддаючи взамін дитині емоційні реакції – радість, задоволення. Музика і рух допомагають виховувати дітей, дають можливість пізнати світ. Через музику і рух у дитини розвивається не лише художній смак і творча уява, але і любов до життя, людини, природи, формується внутрішній духовний світ дитини. Музично – ритмічні і танцювальні рухи виконують функцію психічної і соматичної релаксації, відновлюють життєву енергію людини і його самовідчуття як індивідуальності. Видатні педагоги Л. С. Виготський і Н. А. Ветлугіна вважали, що дітей слідує, якомога раніше спонукати до виконання творчих завдань. Один з видів музичної діяльності, який більшою мірою сприяє розвитку творчості – є музичний рух.

Музичні рухи – це найбільш продуктивний вид музичної діяльності з погляду формування у дошкільників музичної творчості і творчих якостей особи [11].

Здавна музику визнавали важливим засобом формування особистісних якостей людини та її духовного світу. Сучасні дослідження переконують у тому, що музичне виховання має непересічне значення у загальному розвитку дошкільника і творчому зокрема.

Проблема організації музично – ритмічної роботи в системі дошкільної освіти досліджена недостатньо. Науковцями розглядалися лише окремі її аспекти: з’ясовані особливості дитячої танцювальної творчості (Р. Акбарова, С. Акіше, О. Горшакова); вивчений вплив українських музично – хореографічних традицій на музично – руховий розвиток старших дошкільників (А. Шевчук); досліджені особливості в полі художнього підходу до засвоєння дітьми образної природи хореографії (Ю. Ушакова). Проблема формування хореографічних умінь дітей з урахуванням їх вікових психофізичних особливостей вивчалася у цих дослідженнях частково.

Теоретичний аналіз психолого – педагогічних джерел, присвячених закономірностям розвитку дітей старшого дошкільного віку підтверджує, що інтенсивний розвиток рухової функції (О. Запорожець, Е. Вільчковський), потреба у самовираженні та творчості (Л. Виготський, Б. Теплов), інтерес до музично – рухової діяльності (Н. Ветлугіна, М. Палавандашвілі, К. Тарасова) створюю реальні передумови для формування хореографічних умінь у старшому дошкільному віці [4]

Актуальність даного дослідження зумовлена наявністю суперечностей між проблемами дошкільної освіти в реалізації інтересів дітей до занять ритмікою та недостатньою розробленістю теоретико – методичного забезпечення процесу формування музично – ритмічних умінь дошкільників. Саме це зумовило вибір теми курсової роботи: «Музично – ритмічна діяльність як засіб розвитку творчості у старших дошкільників».

Об’єкт дослідження - процес підготовки дітей до музично – ритмічного виховання.

Предмет дослідження - особливості розвитку музично – ритмічних навичок дітей старшого дошкільного віку в ході музичних занять.

Мета дослідження: розкрити особливості розвитку музично – ритмічних навичок у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання:

розкрити значення музично-ритмічних рухів для розвитку особи дошкільника;
розкрити вклад Е. Ж. Далькроза в систему музично – ритмічного виховання;
охарактеризувати види музично-ритмічної діяльності;
дослідити ефективність використання музично – ритмічних рухів для гармонійного розвитку дошкільників.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Розділ І.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ МУЗИЧНО-РИТМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ дітей дошкільного віку

Значення музично – ритмічної діяльності для гармонійного розвитку дошкільників

Діяльність - це активний процес оволодіння суспільним досвідом, надбаннями культури. Протягом свого життя людина освоює різні види діяльності, в результаті яких у нього формуються психічні якості та властивості особистості. Деякі з них набувають особливої значущості, протікають найбільш успішно. У процесі будь-якої діяльності дитина освоює певні дії, які ведуть до певного зовнішнього результату, і внутрішні, психічні дії, які складають основу змісту (сприймання, мислення, уява, пам'яті). Важливим засобом розвитку рухової діяльності дітей виступає заняття ритміки.

Дитяча творчість є специфічним видом творчості. Психолого-педагогічна література дозволяє визначати дитячу творчість як усвідомлене варіювання умов діяльності з метою отримання відмінного від зразка соціально схвалюваного результату. Дитяча творчість розглядається у зв’язку з сприйняттям мистецтва та його використанням, а також як педагогічно обумовлене явище [12].

На думку багатьох науковців, основним мотивом, що спонукає людей до творчої діяльності, є прагнення до розкриття свого внутрішнього потенціалу. Прихильність до творчості – найвищий прояв активності людини, здатність створювати щось нове, оригінальне, вона може виступати в будь-якій сфері людської діяльності. Масштаб творчості може бути різним, але в будь-якому разі відбувається виникнення, відкриття чогось нового.

Одним з видів музичної діяльності, який найбільшою мірою сприяє розвитку творчості, є музичний рух. Музично-ритмічна діяльність включає в себе: музику, рух, драматизацію, пантоміму, пластику й танок. Ця діяльність виникає й спирається на звичну й захоплюючу для дітей ігрову діяльність, у процесі якої особливо яскраво розвивається творча уява дитини.

На початку XX століття швейцарський композитор і педагог Еміль Жак Далькроз розробив систему музично-ритмічного виховання дітей, що донині є однією з найбільш відомих і популярних методик музичної освіти у світі.

Е.-Ж. Далькроз справедливо вважав, що за допомогою спілкування з музикою і танцями діти вчаться пізнавати світ і самих себе, а заняття танцями не тільки розвивають музичнрість, а й допомагають виховувати увагу, волю і комунікабельність. Е. Ж. Далькроз - творець і поширювач системи ритмічного сприйняття. Суть його методики полягає в розвитку в дітей музичного слуху, пам’яті, пластики з допомогою спеціальних тренувальних вправ.

Перевага музично-ритмічної діяльності полягає у тому, що вона виникає на основі звичної для дитини ігрової діяльності, у процесі якої особливо яскраво розвивається творча уява дитини та активізуються її творчі прояви. Емоційний стан, настрій, які виникають в результаті музичного супроводу при виконанні рухів дитиною значно полегшують формування й удосконалення рухових навичок і вмінь, підвищують активність, увагу дітей до рухових дій, сприяють успішності засвоєння рухів. Рух і музика в гармонійному поєднанні формують у дітей свободу в творчому мисленні, дають можливість імпровізувати, віддаючи взамін дитині емоційні реакції – радість, задоволення. За твердженням Н. Ветлугіної, у музично-ритмічній діяльності разом з музикальністю та здатністю сприймання музики у зв’язку з її відтворенням у дітей розвиваються здібності виконавства (як виконання музично-ритмічних рухів) та музично-рухової творчості (як музично-ігрової й танцювальної творчості) [4].

Музично-ритмічне виховання в нашій країні було побудовано на основі провідних положень системи Е. Жак-Далькроза. Фахівці з ритміки – Н. Александрова, В. Грінер, М. Румер, Е. Конорова та ін. особливу увагу приділили підбору високохудожнього репертуару для занять з ритміки: разом з класичною музикою вони широко використовували народні пісні й мелодії, твори сучасних композиторів. У створенні системи ритміки, розрахованої на дітей дошкільного віку, брали участь М. Румер, Т. Бабаджан, Н. Метлов, Ю. Двоскіна, пізніше – Н. Ветлугіна, А. Кенеман, С. Руднєва та інші. У традиційній практиці роботи з дітьми складовими музично-ритмічної діяльності (за Н. Ветлугіною) є: загальнорозвиваючі вправи, музичні ігри, інсценівки, хороводи [6].

Сьогодення комп’ютеризації та інформації вимагає від людини великої творчості, пошуку, пізнання. У наш час інформаційних технологій діти багато часу проводять перед екранами моніторів та телевізорів, а отже, мало рухаються. Тому саме музика і рух формують у дитини свободу в творчому мисленні, дають можливість імпровізувати, віддаючи натомість емоційні реакції – радість, задоволення. Музика і рух допомагають виховувати дітей, дають можливість пізнавати світ. Через музику і рух у малят розвиваються не лише художній смак і творча уява, але й любов до життя, людини, природи, формується внутрішній духовний світ.

Музично-ритмічні й танцювальні рухи виконують функцію психічної та соматичної релаксації, відновлюють життєву енергію людини та її самовідчуття як індивідуальності. У музично-ритмічному русі вдосконалюється робота нервових центрів, розвиваються м’язовий апарат, творчі здібності, емоційна чуйність на музику.

Видатні педагоги Л. С. Виготський і Н. А. Ветлугіна вважали, що дітей необхідно якомога раніше спонукати до виконання творчих завдань. [11]

Одним із видів музичної діяльності, що більшою мірою сприяє розвитку творчості, є музичний рух.

Музичні рухи – це найбільш продуктивний вид музичної діяльності щодо формування у дошкільників музичної творчості та творчих якостей особистості.

Музично-ритмічні рухи сприяють виконаю наступних завдань:

вчити дітей сприймати розвиток музичних образів і виражати їх у рухах;
розвивати основи музичної культури, музикальні та творчі здібності;
учити визначати музичні жанри, види ритміки, розрізняти найпростіші музичні поняття (високі й низькі звуки, швидкий, середній і повільний темп та ін.);
формувати гарну поставу, учити виразних, пластичних рухів у грі, танці, хороводі, вправі.

До найбільш поширених видів музично-ритмічної діяльності належать ігри, танці та вправи.
1.2. Ритм як основна складова музично-ритмічного виховання старших дошкільників
Одне з головних завдань початкового музичного розвитку дітей полягає у здійсненні ритмічного виховання. Музичний ритм виник з руху, з трудової діяльності людини. Пізніше він розвивався в синкретичному мистецтві (танець, пантоміма) і граматичній структурній побудові слова (мовна динаміка). Початковий етап формування музичного мистецтва ґрунтувався на триєдності: рух, слово, музика. І якщо рух у музиці порушував природне акцентування, то слово втискувало музику (пісню) в жорсткі ритмічні рамки.

Відомо, що діти з нормальним слухом дуже рано починають реагувати на ударно-ритмічні звуки, тоді як відчуття висоти звуку з'являється десь з трьох років. Тому цілком природно, що ритмічні звуки сприймаються дітьми набагато легше, ніж звуковисотні. Крім того, саме зародження пісні починається не з звуковисотності, а з ритмічної структури тексту [17].

Н. Ветлугіна підкреслює, що дитяча здібність реагувати на висоту звуків розвивається з віком; шести-семирічні діти в більшості випадків погано орієнтуються у висоті звуків, а багато з них не можуть правильно заспівати навіть найпростішу пісеньку; вони набагато краще орієнтуються в ритмічних рухах, добре відрізняють біг від ходьби, швидкий темп від повільного, довгі звуки від коротких. Перші ритмічні вправи засвоюються ними дуже швидко і дають можливість педагогу за короткий час досягти високих ритмічних показників і, зокрема, ритмічного унісону, як передумови «унісону звукового».

Музично-ритмічне виховання розвиває почуття музичного ритму, його сприймання, виконання, імпровізування. А.Шевчук підкреслює, що імпровізування - особливий вид роботи, елемент творчості, за допомогою якого можна успішно уточнити і збагатити ритмічну уяву дітей [25].

Розвиток музично-ритмічного почуття старших дошкільників включає організацію рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення дітьми естетичної виразності ритму як елемента музичної мови тощо. Як зазначав Б.М. Теплов, «почуття музичного метру має не тільки моторну, але й емоційну природу: в основі лежить сприймання виразності музики. Тому поза музикою чуття музичного ритму не може ні пробудитися, ні розвиватися».

Музично-ритмічне почуття - здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш - менш точно передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які пов'язані із сприйманням і відтворенням часової ходи «музичного руху» [5].

Ритмічна діяльність збагачує сприйняття дитини, сприяє розвитку музичності, впливає на формування різноманітних психічних функцій. Добре відомо, що зацікавленість полегшує і стимулює розвиток. Радість, яку отримують діти завдяки ритмічним вправам та іграм, добре впливає на їх загальний розвиток. Отже, значення ритмічної діяльності виходить далеко за межі тільки музичного та естетичного виховання.

Історики вважають, що ще в давнину музика почалася з виокремлення ритму. При цьому музика була в основному вокальною, а музичний ритм був природнім ритмом, який виник на основі мовлення. Музика, яка зараз сприймається по радіо та телебаченню, будується на зовсім інших ритмічних комплексах. У зв'язку з цим виникають питання: як дитина сприймає метричні співвідношення в музиці? Як вона набуває здатності відтворювати їх?

Дидактика передбачає два основних прийоми: використання рухів та використання простих ударних інструментів. Ці прийоми сприяють не тільки формуванню у дітей відчуття ритму, але й вихованню музичного смаку. Музика і рух такі ж взаємозв'язані, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку. На позитивну роль рухів під музику вказували у своїх працях В. Верховинець, С. Руднєв, М.Румер, Н. Гродзенська, Н. Ветлугіна, Б. Конорова, В. Білобородова, Е. Мальцева та інші. Добре розвинута моторика дитини сприяє знайомству ЇЇ з навколишнім світом і позитивно впливає на розумовий розвиток. Про роль моторики в розвитку музичних здібностей говорив ще І. Сєченов: «Я не в силах подумки проспівати собі лише звуками, а співаю завжди м'язами; тоді пригадуються і звуки. Пам'ять зорову і чисто дотикову можна назвати просторовою, слухову і м'язову - пам'яттю часу [20].

Під час слухання музики у дітей виникає інтуїтивна потреба рухатися у такт ритму. Такий елементарний емоційний відгук на ритм є первинним виявом музичності. Мимовільну моторно-емоційну реакцію дітей слід зробити осмисленою, ритмічною, виразною. Наприклад, вчити крокувати чітко і впевнено під маршову музику, плавно рухатися - під колискову, завзято плескати - під швидку танцювальну тощо. «Особливо корисне пластичне інтонування під час слухання творів, багатих алогічними змінами, динамічними відтінками тощо» [9].

Потребу дітей рухатися необхідно використовувати і правильно спрямовувати. В роботі з дошкільнятами використовуються в основному ті рухи, які відомі дітям з життя і не потребують окремого часу для їхнього виявлення та засвоєння: прості рухи рук, біг, ходьба, елементарні танцювальні кроки. «Корисна віддача» від руху двостороння: він дає радість дитині, підвищує її життєвий тонус, позитивно впливає на загальний фізичний стан і водночас сприяє розвитку її музичних здібностей.

Наприклад, під час ознайомлення дітей із сильними і слабкими долями використовуємо тактування, простукування. оплески. Пояснюючи тривалості. їх співвідношення, вводимо марш і легкий біг, оплески та простукування паличками. Говорячи про розміри, вводимо танцювальні рухи польки, маршу. І побудову музичних творів, темп, динаміку, пропонуємо дітям різноманітні танцювальні кроки на зміну музичних частин, темпу, динаміки. Використання на музичних заняттях образно-ігрових рухів допомагає розкриттю і сприйняттю засобів музичної виразності, музичної характеристики того чи іншого образу. Наприклад під музику п'єси Р. Шумана «Сміливий вершник» діти своїми ігровими рухами наслідують хлопчика, що скаче на іграшковому конику, горде гарцювання вершника. Ця елементарна творчість дає дітям велику радість, розвиває в них фантазію, образне мислення. В інших випадках діти самостійно придумують танцювальні імпровізації до відповідних музичних творів і кращі з них показують перед класом незважаючи на те, що рухи включаються у всі види діяльності, вони не потребують багато спеціального часу [12].

Рухи полегшують сприйняття і запам'ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

Тому основним завданням музично-ритмічного виховання виступають наступні: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння дітьми елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю [21].

Мета занять - за допомогою ритмічної діяльності виховувати в дітей уміння слухати музику і передавати її в рухах. Сформований рух - допомагає дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму, викликати зацікавлене ставлення до музично-ритмічної діяльності.

Б.М. Теплов довів факт супроводу сприйняття музики руховими реакціями (вокалізаціями, дрібними рухами пальців). Тому рухи успішно використовуються в ролі засобів, що активізують усвідомлення дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого, відривчастого), засобів музичної виразності (акцентів, динаміки, темпу, ритмічного малюнка і т.д.). Ці якості музики можна моделювати за допомогою рухів рук, танцювальних та образних рухів.

Особливу увагу слід звернути на виразність ритмічної пульсації. Йдеться насамперед про тонкий і недоступний свідомому аналізу взаємозв'язок наголошених і ненаголошених часток, різний характер пульсації, то важка хода, то легкий крок, то погойдування, то гострі поколювання тощо.

Н.А. Ветлугіна вважає, що слухаючи музику, діти стежать за розвитком художнього образу. У свою чергу, слухова увага сприяє збагаченню музичної пам'яті, що спирається на слуховий і руховий аналізатори. Виконуючи рухи під музику, діти уявляють той чи інший образ. Рухи бувають зафіксованими, складеними із знайомих елементів, але в окремих випадках музично-ігровий образ відтворюється по - новому, зі змінами - отже, в процесі музично-ритмічних рухів розвивається не тільки відтворювальна, а й творча уява. Крім того, цей вид діяльності спонукає дітей переживати музику. «Відчуваючи красу музичного твору і своїх рухів, вони емоційно збагачуються» [4, 6, 8].

За кордоном серед систем масового музично - естетичного виховання XX ст. найбільш відомими стали:

система музично-ритмічного виховання і виховання емоційної чутливості (евритміка) - швейцарського педагога і композитора Еміля Жак -Далькроза.;
система на основі співацько-хорових традицій - угорського педагога і композитора Золтана Кодай;
система синтетичного підходу: єдність слова - музики - руху (музично-сценічна гра, театр) - німецького педагога і композитора Карла Орфа.

Ритм у Далькроза універсальний символ загального порядку та організованості. Ця система спрямована на те, щоб використовуючи спеціально підібрані вправи, розвивати у дітей музичний слух, пам'ять, чуття ритму, пластичну виразність рухів. При цьому, за словами В.А. Фролкіна, система Е. Жак-Далькроза не обмежувалась вихованням у людей відчуття ритму і не зводилась до музичного виховання. її метою було виховання людини, гармонійно розвинутої фізично та розумово, художньо, естетично. Саме поняття ритму трактувалось Жак-Далькрозом дуже широко, неодмінно включаючи естетичну складову.

Згідно методики К. Орфа, слід пропонувати елементарну імпровізацію рухів. Е. Орф вважав, що на початку був ритм. Ритму не можна навчити. Його можна звільнити, «розв'язати» у людині. Це не розумова абстракція, це жива сила організму і всього біологічного життя. «Розв'язання ритму» почалося з ударів рук, щигликів пальцями, притупувань ногами. Усе це прикрашалося брязкальцями і тріскачками, що належить до найдавніших інструментів людства. Ритмічні вправи і танці супроводжувалися цими звуками. Метою музичного виховання К. Орфа є не стільки пробудження дрімаючого музичного таланту, як формування особистості. А особистість не можна будувати на випадковому, довільному фундаменті інструментів та інструменту, на якому грає педагог, допомагає цілісному сприйняттю музики, яка виконується [10, 15].

Кожна дитина, перебуваючи в складі групи, повинна навчитися виконувати свою партію, що в подальшому полегшить її участь в колективній діяльності.

Створюючи ритмічні супроводи, потрібно завжди бачити кінцеву мету: підкреслити характер твору, його структуру, жанрові особливості, контрастні зміни. Слід стежити за тим, щоб гра з шумовими ефектами не перетворювалась в самоціль. Потрібно спонукати дітей прислухатися до музики, грати виразно, оцінювати результати своїх зусиль.

Отже, музично-ритмічне виховання - це процес, направлений на організацію рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення дітьми естетичної виразності ритму як елемента музичної мови. Основою музично-ритмічного виховання будемо вважати: рух під музику, гру на простих інструментах, зв'язок із структурою і римами поезії, з мелодико-інтонаційною вимовою слова та характером його звучання.

1 2 3 4 5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас