Ім'я файлу: МПЗ.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 16.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат.docx
Лаба3_Кльоц.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 16.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат.docx
Лаба3_Кльоц.docx
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Навчально-науковий Аерокосмічний інститут
Кафедра військової підготовки
РЕФЕРАТ на тему
«МПЗ в Інших країнах»
Студент 304 взводу: Нагірний Р. Р.
Викладач: Мороз І. В.
Київ 2019
Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) у військових формуваннях — це:
система заходів, спрямованих на формування й підтримання високого морального духу армії, морально-психологічного стану й дисципліни особового складу, військового правопорядку, згуртування військових колективів і протидію інформаційно-психологічному впливу противника
комплекс узгоджених за цілями, часом, послідовністю, силами та засобами заходів, що здійснюються командирами, штабами, органами виховної роботи, службами для досягнення високого морального духу особового складу, який забезпечує успішне виконання службово-виховних завдань в умовах мирного і воєнного часу
МПЗ є складовою частиною виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Види МПЗ
Концепцією виховної роботи в ЗС та інших військових формуваннях України (далі по тексту — Концепція), п 3, визначено що серед складових виховної роботи є:
Морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань
включає комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об'єднань, з'єднань, частин та підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.
Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень
це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.
Складовими МПЗ є:
інформаційно-пропагандистське забезпечення;
психологічне забезпечення;
військово-соціальна робота;
культурно-виховна робота;
інформаційно-психологічна протидія
Психологічне забезпечення включає:
прогнозування та оцінювання морального духу, морально-психологічного стану, психологічних втрат і психологічної безпеки особового складу;
психологічну підготовку особового складу до виконання службово-бойових завдань;
психологічне супроводження виконання завдань бойової служби (бою);
психологічну допомогу особовому складу, який отримав бойові психічні травми;
соціально-психологічну реабілітацію та реадаптацію військовослужбовців
Керівництво МПЗ здійснюють командири (начальники).
Організують МПЗ заступники командирів (начальників) по роботі з особовим складом.
Концепцією визначено основний комплекс заходів щодо організації та проведення МПЗ у ЗС та інших ВФ України, який включає організаційні, виховні та соціально-психологічні заходи, спрямовані на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об'єдань, з'єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного й професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.
Морально-психологічне забезпечення службово-бойової діяльності військових формувань базується на принципах:
патріотичної спрямованості;
спадкоємності;
наукового підходу до проблематики МПЗ;
взаємозалежності змісту, форм і методів МПЗ від завдань, покладених на військові формування, суспільно-політичних і економічних умов їх виконання, вікових, індивідуальних, психофізичних особливостей особового складу;
використання досвіду інших армій світу та новітніх досягнень науки, особливо психології, соціології, психофізіології тощо;
визнання особистості військовослужбовця як мети, результату і показника ефективності МПЗ;
формування особистісних властивостей та якостей при опорі на мотиваційну сферу людини;
взаємозв’язку соціально-психологічної діагностики, консультації і корекції поведінки особового складу;
розвитку у військовослужбовців позитивної мотивації до служби, виконання вимог військової присяги та службових обов’язків;
стимулювання соціально-ціннісних потреб, в першу чергу бойової активності та стійкості військовослужбовців і військових колективів;
забезпечення активності, безперервності, системності і конкретності заходів МПЗ
Завдання МПЗ
формування в особового складу (ОС) віри в політичне та військове керівництво держави, вірності військовій присязі та військовому обов'язку, високої відповідальності за захист Батьківщини;
інформування й роз'яснення ОС військово-політичної та морально-психологічної обстановки, яка склалася в даний час, основних заходів, які проводяться державним і воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;
підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної підготовки, індивідуальної та та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо національних і державних ідей;
сприяння підвищення бойової активності та напруги військовослужбовців під час виконання поставлених завдань;
вивчення, оцінка і прогнозування морально-психологічного стану військ як у мирний, так і у воєнний час;
проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-психологічного впливу противника, профілактика і попередження дезінформації та деморалізації ОС;
організація психологічної допомоги ВС і психологічної реабілітації у воєнний час;
організація в бойовій обстановці системи радіомолення, поліграфічного устаткування, воєнного друку, центрів культури та дозвілля, забезпечення військ засобами інформації та МПЗ, їх своєчасний ремонт і поновлення.
Потреба в активній розробці концепції МПЗ діяльності військ була ініційована в результаті усвідомлення причин різкого зниження рівня морально-психологічного стану особового складу військ та населення воюючих країн в ході локальних війн та збройних конфліктів другої половини ХХ ст.
Найбільш яскраво це видно на прикладі армії США, в ході та особливо після завершення війни у В’єтнамі. Тоді було здійснено безпрецедентне розширення фронту наукової роботи, спрямованої на дослідження проблем духовного фактору, його впливу на хід і результати бойових дій, на результативність повсякденної службово-бойової діяльності органів і військ у мирний час. Ці дослідження підтвердили висновок військової практики про те, що морально-психологічний стан має складну структуру і є наслідком великої кількості чинників і напрямів діяльності, ніж тільки виховний вплив на особу в колективі.
Проведена докорінна реорганізація змісту і структурних форм роботи з особовим складом армії США дозволила створити розвинену й мобільну систему морально-психологічної підготовки і воєнно-соціальної роботи, які по суті спільно з виховною роботою і складають основу МПЗ.
Теоретичною основою концепції МПЗ є прагматизм (засновник – американський вчений В.Джеймс). Практичну основу процесу МПЗ складають наукові ідеї про рефлексивну природу психіки, про свідомість, як найважливішу форму відображення психічного, а також концепція американського психолога А.Маслоу, в основу якої покладений принцип ієрархії потреб особистості. Дана концепція встановлює наступну ієрархію потреб: фізіологічні, а також – у безпеці і благополуччі, коханні, самоствердженні. Як вважають американські військові фахівці, потреби кожного нового ступеню стають актуальними лише після того, як будуть задоволені попередні потреби.
У змісті духовних основ життєдіяльності збройних сил на Заході виділяються декілька основних пластів: мотиваційний, емоційно-ціннісний, раціонально-ціннісний. Тому змістовний вплив духовних основ на процеси розвитку й життєдіяльності органів і військ повністю здійснюється у відповідних їм площинах.
У свідомість військовослужбовців впроваджуються ідеї про те, що вони виступають гарантами і захисниками свободи, демократії, миру, релігії, найпрогресивнішого способу життя і передової культури. Система МПЗ службово-бойової діяльності органів і військ зарубіжних країн є діалектичною єдністю наступних її структурних елементів: головної мети забезпечення, суб’єкта і об’єкта МПЗ, основних напрямків, форм, методів і засобів МПЗ.
Провідним системоутворюючим чинником є головна мета МПЗ, яка пронизує всі елементи цієї системи і полягає у тому, що вона повинна забезпечити підготовку свідомості й надійне функціонування психіки людей у різних умовах діяльності військ, усі рівні психіки військовослужбовців і цивільного персоналу: свідомий (раціональний), емоційно-чуттєвий, підсвідомий (інстинктивний).
Перевага у збройній боротьбі при відносно рівному матеріально-технічному забезпеченні залежить від морально-політичної і психологічної переваги над противником.
Об’єктом впливу органів військового управління виступають духовні процеси. У результаті цілеспрямованого управління духовними процесами підтримується і розвивається морально-політичний і психологічний стан військ, який може перетворитись у чинник перемоги або сприятливого розвитку процесів службово-бойової діяльності військ.
Виходячи з цього, система роботи з особовим складом в арміях провідних країн НАТО включає: ідейно-виховний вплив, морально-психологічну підготовку, соціальну роботу, захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, а поряд з цим – і аналогічний вплив на противника силами психологічних операцій.
Усе це зумовлює певну специфіку у процесі планування операцій, бойових дій, оперативної і бойової підготовки військ, організацію їх службово-бойової діяльності, в системі управління військовими колективами з’єднань (частин) в бойовій обстановці і в мирний час
Доктринальні положення, вимоги бойових статутів провідних країн світу свідчать про велику увагу до формування і підтримання морального духу особового складу збройних сил. Практика свідчить, що духовні та морально-психологічні потреби військовослужбовців органічно доповнюють складний комплекс воєнних, воєнно-економічних, воєнно-технічних потреб, ступінь задоволення яких саме й визначає рівень обороноздатності країни та гарантує успіх у збройній боротьбі.
В арміях передових країн світу, насамперед членів НАТО, значна увага приділяється формуванню у військовослужбовців морально-психологічних якостей, необхідних для ефективного виконання навчально-бойових та бойових задач.
Особливістю організаційної побудови збройних силах країн НАТО є те, що в командира, який безпосередньо відповідає за організацію та здійснення МПВ, не передбачена посада заступника з виховної роботи, на відміну від збройних сил пострадянських держав. Умінню організувати МПВ командира вчать у військових коледжах, військовій академії і, безпосередньо, в процесі його практичної роботи у військах.
Аналіз організації МПВ в більшості армій країн НАТО дозволяє узагальнити її основні риси: наявність відповідного апарату практично на всіх ланках організаційної побудови збройних сил (в першу чергу в структурах управління збройними силами); широка розгалуженість та сувора підпорядкованість відповідних служб та органів; наявність чітко визначених ідейно-теоретичних та методологічних основ процесу здійснення; цілеспрямованість та комплексність МПВ; нерозривність та органічна єдність процесу навчання і виховання; високоякісне законодавче забезпечення; наявність у розпорядженні органів управління МПВ потужної матеріальної та фінансової бази в поєднанні з багаточисельними висококваліфікованими кадрами; логічність та чітка організація практичної діяльності.
Незважаючи на відмінність організаційно-штатних структур, відсутність уніфікації системи МПВ в арміях НАТО, їй притаманні типові завдання та функції: виховання у військовослужбовців переконання в дійсній демократичності власної держави та її інститутів, перевазі своїх моральних цінностей над цінностями решти світу, першочергової важливості збройних сил для захисту національних інтересів; роз’яснення реальності та гостроти воєнних загроз; формування образу ворога; впровадження у свідомість особового складу моральності будь-яких дій у бою з ворогом, переконаності у правоті власних вчинків; формування здатності зберігати холоднокровність та почуття відповідальності за будь-яких непередбачуваних обставин; посилення здатності протистояти негативному інформаційно-психологічному впливу противника; гарантований соціальний захист усіх категорій військовослужбовців, включаючи й пенсіонерів збройних сил.
Основними напрямками МПВ в арміях країн НАТО можна визначити: формування та розвиток високих військово-професійних якостей; виховання почуття патріотизму, відданості національним цінностям; формування позитивної мотивації до військової служби; виховання «полоностійкості» та готовності до ведення тривалих бойових дій в екстремальних умовах; фізичне виховання.
Важливим є формування та розвиток особистості військовослужбовця як патріота й громадянина своєї батьківщини, який досяг високого ступеня професійної майстерності. Професіоналізм включає в себе сукупність трьох елементів: спеціальні знання у сфері професійної діяльності; відповідальність за справу, беззаперечне визнання цінностей суспільства; прийняття зобов’язань перед колективом, корпоративність сприйняття загальних інтересів як власних.
Одним із пріоритетних напрямків МПВ є релігійний вплив на особовий склад. У перспективі релігійний вплив у збройних силах буде орієнтуватися на зміцнення в особового складу стереотипів соціальної поведінки та формування переконаності в необхідності безсумнівного виконання будь-яких службових завдань.
В арміях країн НАТО одним із головних інструментів морально-психологічного впливу на військовослужбовців залишаються політична освіта й виховання. Виходячи з того, що армія є інструментом реалізації та захисту політичних інтересів держави, першочерговим завданням збройних силах є формування політичної благонадійності військовослужбовців, вірності існуючому суспільно-політичному й державному устрою, законній політичній владі.
Військове керівництво Федеративної республіки Німеччини серйозну увагу приділяє проблемам найбільш ефективного використання людського фактору в сучасній війні. При Міністрові оборони ФРН створено раду з питань ідеологічної роботи, до складу якої входить 25 осіб. Вони представляють політичні партії, підприємців, профспілки, молодіжні організації, ЗМІ, католицьку та євангелістську церкву. Рада є консультативним органом, розробляє рекомендації та пропозиції з питань посилення ідеологічної роботи та надає їх на розгляд міністру оборони.
МПВ на особовий склад бундесверу здійснюється за такими напрямками: доведення до свідомості військовослужбовців завдань “громадянина у військовій уніформі”, роз’яснення того, навіщо й за що він служить; мотивація підтримання військової дисципліни і виконання бойових завдань; інтеграція бундесверу в суспільство за принципом: “суспільство підтримує армію — армія має захищати суспільство, державу”; правове забезпечення служби в армії та підтримка після звільнення в запас.
Загалом апарат, що здійснює безпосередній МПВ на особовий склад бундесверу, нараховує понад 1500 осіб, із них 650 офіцерів внутрішнього керівництва, 120 офіцерів преси, 600 офіцерів для роботи з молоддю, 160 офіцерів і унтер-офіцерів для роботи з громадськістю та понад 300 військових священиків.
Керівництво військовим апаратом МПВ здійснює перше управління для роботи з особовим складом, ідеологічної роботи та бойової підготовки Головного штабу збройних сил. Аналогічні структури є в головних штабах видів збройних сил, в армійських корпусах і військових округах, у з’єднаннях і навчальних закладах, бригадах, ескадрах кораблів. У батальйонах штатні офіцери з ідеологічної роботи виступають у якості “радників” та “помічників” командирів частин і підрозділів. На них покладена безпосередня відповідальність за організацію ідеологічної роботи у військах. У ротах і окремих взводах є їх довірені особи.
Особливе положення структур для роботи з особовим складом, їх провідна роль у системі роботи з усіма категоріями військовослужбовців пояснюється тим, що їх співробітники мають право на особисте повідомлення командирові й начальнику штабу, координують розпорядження та вказівки, що виходять з інших управлінь (відділів, відділень) – чи не мають вони розбіжностей з основними принципами МПВ на військовослужбовців. З особовим складом проводяться заняття по ”громадянському вихованню”. Безпосередніми керівниками навчальних груп виступають, як правило, командири підрозділів. На допомогу їм видаються тематичні розробки, щомісячні збірники ”Інформація для військ”, навчальні кінофільми, відеофільми, магнітофонні записи, діапозитиви, наочні посібники.
Військовими друкованими органами керує штаб інформації та преси, який підпорядкований безпосередньо міністру оборони. До його складу входять три відділи: відділ преси, роботи з громадськістю, вербування поповнення.
Відділ преси організовує видання газети «Бундесвер актуель» і 20 різних військових журналів. Відділи роботи з громадськістю і вербування поповнення проводять пропаганду бундесверу серед населення держави та особливо серед молоді. Вони організовують виставки, відвідування казарм, «дні відчинених дверей», рекламують у періодичних виданнях військову службу, забезпечують тим самим поповнення бундесверу добровольцями – майбутніми професіоналами .
Військово-церковну службу очолюють євангелістський і католицький військові єпископи, котрі призначаються відповідними церковними органами після узгодження з міністерством оборони. У штабах військових округів контроль за організацією церковної служби здійснюють декани військових округів обох віросповідань. Їм підпорядковані штатні корпусні, дивізійні й бригадні священики. При військових школах, госпіталях та інших територіальних закладах бундесверу знаходяться позаштатні військові священики. Кожні 1500 військовослужбовців - євангелістів або католиків створюють громади на чолі з військовими священиками.
Поряд з реалізацією конституційних прав військовослужбовців на задоволення релігійних потреб, релігійна служба виконує ряд важливих завдань. Діяльність священиків у бундесвері сприяє зміцненню військової дисципліни, ефективному здійсненню МПВ на особовий склад під час підготовки та в ході ведення бойових дій, формуванню сприятливого психологічного клімату у військових колективах.