Монтаж відкритої прокладки кабелів на підприємстві пояснювальна записка

Ім'я файлу: 2_5195459210250296109.docx
Розширення: docx
Розмір: 930кб.
Дата: 03.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
1.docx
Щоденник Нікітінa Єгорa А-41_1653889934.docx
62402.doc
курсач рома (Восстановлен).doc
Документ Microsoft Word - копия.docx

Відокремлений структурний підрозділ «Київський фаховий коледж комп’ютерних технологій та економіки

Національного авіаційного університету»

(повне найменування вищого навчального закладу)
Випускова комісія спеціальностей 133 «Галузеве машинобудування» та 151»Автоматизаія компютерно-інтегрованих технологій»

(повна назва кафедри, циклової комісії)

КУРСОВИЙ ПРОЄКТ
з Монтажу та налагодження технічних засобів

автоматизованих систем

(назва дисципліни)
на тему: Монтаж відкритої прокладки кабелів на підприємстві
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Студента . 3 курсу , групи . А-31 .

спеціальності 151 «Автоматизаія компютерно-інтегрованих технологій»

Коробко М.О. .

(прізвище та ініціали)

Керівник __________________________________

___________________________________

посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка:___ ECTS _____
Члени комісії _______ ____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ ____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ ____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Київ – 2022 рік

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………

Аналіз об’єкту монтажу…………………………………………….
1. Технологічні етапи монтажу……………………………………….
2. Вимоги до монтажу об’єкту………………………………………...
Монтаж заданого об’єкта…………………………………………...
1. Підготовчі роботи до монтажу……………………………………..
2. Монтаж заданого об’єкта …………………………………………..
Контроль якості монтажу…………………………………………...
Охорона праці при виконанні монтажу……………………………

ВСТУП

Способи прокладання проводки відкритого типу:

-За допомогою установних пластикових скоб

-З використанням аксесуарів

Якщо Ви вирішили використовувати скоби, Вам варто враховувати, що силовий кабель кріпити таким чином небезпечно. А ось інтернет-провід найчастіше у квартирах кріпиться саме так: провід прихоплюється скобою та прибивається по наміченій лінії.

Найчастіше у приміщеннях використовується прокладка дроту у коробі з ПВХ-платикату або поліетилену. Такі короби звуться кабель-каналів, бувають настінні (звичайні), плінтусні та підлогові. Крім того, електромонтажні пластикові профілі відрізняються між собою формою: П-подібні, трикутні, напівсферичні тощо. На додаток до цього виробники пропонують широкий спектр кольорів: Ви з легкістю підберете необхідні саме Вашому інтер'єру елементи. Кріплення коробів для дротів проводиться тільки на рівну, гладку поверхню. Крім самих електромонтажних коробів, для проведення акуратної, безпечної та естетичної кабельної системи Вам потрібні додаткові аксесуари.

Кріплення коробів для проводів до поверхні виконується за допомогою дюбель-цвяхів, шурупів, скоб металевих, шурупів, а також за допомогою спеціального клею. Як кріпити короб для провідникової продукції в конкретному випадку - вирішувати Вам: вибір найбільш зручного та надійного способу залежить від ситуації: враховуються стан поверхні, до якої кріпиться кабель-канал, наявність матеріалів, навички роботи з перерахованими елементами кріплення.

Монтаж відкритої електропроводки в порівнянні з монтажем електропроводки прихованого типу досить простий і не трудомісткий. Найголовніше – правильно підібрати розмір аксесуара, а також потрібну кількість. Після підрахунків та закупівлі матеріалів приступаємо до монтажу електропроводки. Розведення кабеленесучої системи починається від входу в приміщення. За допомогою будівельного рівня на поверхні стіни відзначаємо становище майбутньої електролінії.

1.АНАЛІЗ ОБ’ЄКТУ МОНТАЖУ

Відкрите проведення

Перевага відкритої проводки – її доступність для ревізії, ремонту та модернізації. Переважним є виконання розведення у кабель-каналах. Їх зараз велике різноманіття з різною ціною, розміром та призначенням, їх використання дозволяє створювати дуже естетичні та зручні конструкції.

Відкрита проводка на кліпсах – один з найдоступніших, а тому найпоширеніших способів монтажу, що передбачає накладення спеціальних кліпс, в які кріпиться кабель. Технічно вся процедура здійснюється у кілька етапів. Спочатку визначаються місця, де будуть встановлені комутаційні коробки, а також розташування розеток, вимикачів і так далі

Прокладання кабелю в гофрованій трубі

Гофрована труба – відмінне рішення для прокладання відкритої електропроводки з цілого ряду причин, серед яких варто відзначити:

1) Високі естетичні характеристики. Гофротруба дозволяє приховати самі дроти від ока, при цьому в ній може проходити відразу кілька кабелів, що робить гофротрубу не тільки відмінним з естетичним, але й чудовим функціональним рішенням.

2) Висока пожежна безпека. Наявність повітряного прошарку між кабелем і трубою робить її безпечною в плані загоряння, при цьому сам провід не контактує зі стіною.

3)Безпека для людини - навіть використання неізольованих проводів стає безпечним, оскільки сама гофротруба грає роль ізолюючого матеріалу

4) Механічний захист для дроту. Гофротруба грає роль механічного бар'єру, що захищає проводку і, як наслідок, збільшує термін його можливої експлуатації.

Способи прокладання проводки відкритого типу:

-За допомогою установних пластикових скоб

-З використанням аксесуарів

Якщо Ви вирішили використовувати скоби, Вам варто враховувати, що силовий кабель кріпити таким чином небезпечно. А ось інтернет-провід найчастіше у квартирах кріпиться саме так: провід прихоплюється скобою та прибивається по наміченій лінії.

Найчастіше у житлових приміщеннях використовується прокладка дроту у коробі з ПВХ-платикату або поліетилену. Такі короби звуться кабель-каналів, бувають настінні (звичайні), плінтусні та підлогові. Крім того, електромонтажні пластикові профілі відрізняються між собою формою: П-подібні, трикутні, напівсферичні тощо. На додаток до цього виробники пропонують широкий спектр кольорів: Ви з легкістю підберете необхідні саме Вашому інтер'єру елементи. Кріплення коробів для дротів проводиться тільки на рівну, гладку поверхню. Крім самих електромонтажних коробів, для проведення акуратної, безпечної та естетичної кабельної системи Вам потрібні додаткові аксесуари.
Кріплення коробів для проводів до поверхні виконується за допомогою дюбель-цвяхів, шурупів, скоб металевих, шурупів, а також за допомогою спеціального клею. Як кріпити короб для провідникової продукції в конкретному випадку - вирішувати Вам: вибір найбільш зручного та надійного способу залежить від ситуації: враховуються стан поверхні, до якої кріпиться кабель-канал, наявність матеріалів, навички роботи з перерахованими елементами кріплення.

Монтаж відкритої електропроводки в порівнянні з монтажем електропроводки прихованого типу досить простий і не трудомісткий. Найголовніше – правильно підібрати розмір аксесуара, а також потрібну кількість. Після підрахунків та закупівлі матеріалів приступаємо до монтажу електропроводки. Розведення кабеленесучої системи починається від входу в приміщення. За допомогою будівельного рівня на поверхні стіни відзначаємо становище майбутньої електролінії.

Технологічні етапи монтажу

Прокладання кабельних ліній у лотках і коробах – це один з найбільш поширених способів монтажу кабельних ліній у приміщеннях різних виробничих підприємств та електроустановках.

Виконується він, як правило, відкритим способом по стінах та стелях у сухих, вологих, жарких та пожежонебезпечних приміщеннях, а також приміщеннях з хімічно агресивними середовищами. Застосовується переважно у виробничих будівлях і спорудах, технічних приміщеннях, підвалах, складах, цехах, а також у зовнішніх установках на прилеглих територіях.

При відкритому способі укладання кабелю лотки та короби використовуються для структурування кабельних і слабкострумових систем, забезпечуючи безперешкодний доступ та візуальний контроль кабельних трас.

Кабельні короби можуть застосовуватися як для прихованих, так і відкритих електропроводок. Кабельні лотки у житлових та адміністративних приміщеннях використовують, переважно, для прокладання електромережі закритим способом (за стінами, підвісною стелею або фальшпідлогою). А відкритий спосіб монтажу електромережі за допомогою кабельних лотків допускається лише для промислових магістралей.

Кабельний лоток – це відкрита незгораюча конструкція у вигляді жолоба, виконана з різних матеріалів, що використовується для прокладання кабелю та проводки всередині будівель та у зовнішніх установках. Лотки кріпляться на опорних конструкціях по стінах і стелях, в результаті чого утворюються своєрідні полиці на які і укладають проводи та силові кабелі в один або кілька шарів із заданою відстанню.

Лотки не захищають прокладений кабель від пошкоджень, а формують каркас кабельної мережі та фіксують розташування. А їх основним завданням є забезпечення легкої, безпечної і впорядкованої прокладки силових та сигнальних кабелів і проводів.

За конструктивним виконанням лотки можуть бути суцільними, перфорованими, драбинного типу та дротовими.

Кабельні короби відрізняються від лотків тим, що вони закриті. І являють собою порожнисті профілі прямокутного, трикутного, квадратного або іншого перетину з пласкою основою із знімними кришками або глухі, з перфорованими поверхнями та без.

знімними кришками або глухі, з перфорованими поверхнями та без.

Короба зі знімними кришками застосовуються для відкритих електропроводок. Глухі короби представляють собою порожнисту конструкцію, що не розбирається з суцільними стінками та без знімної кришки і використовуються при прихованих прокладках.

Як і лотки, короби кріпляться до стін та стель і, на відміну від лотків, призначені для захисту прокладених у них кабелів від механічних пошкоджень.

Згідно з ПУЕ, кабельні лотки для прокладки кабелів у кабельних спорудах виконують металевими, неметалевими або композитними. А кабельні лотки для прокладки кабелів у ґрунті або на поверхні ґрунту – залізобетонними.

Лотки виготовляють виключно з негорючих матеріалів. Найбільш поширеними є металеві кабельні лотки з оцинкованої або нержавіючої сталі, оцинкованого заліза або алюмінію. Найкращими експлуатаційними властивостями і корозійною стійкістю володіють лотки з оцинкованої сталі. Завдяки цьому вони можуть використовуватися для укладання кабелів як зовні, так і всередині будівель, для проведення ліній у будь-яких приміщеннях і монтажу на вертикальній і горизонтальній поверхні.

Короби, так само як і лотки, виготовляють з металу проте, на відміну від лотків, вони також можуть бути виготовлені з різних пластиків. Сталеві короби випускають із суцільними або перфорованими стінками та кришками і застосовують у приміщеннях і зовнішніх установках замість сталевих труб для освітлювальних і силових мереж. Відкрите прокладання сталевих коробів допускається у сухих, вологих, жарких і пожежонебезпечних приміщеннях, у яких прокладка у сталевих трубах не обов’язкова. Та забороняється у сирих, особливо сирих, з хімічно активним середовищем і вибухонебезпечних приміщеннях.

Неметалеві (пластикові) вироби використовуються для укладання низьковольтних кабелів всередині приміщень, переважно житлових та офісних.

Порівняно недорогі, невеликі за розмірами, досить легкі, не бояться впливу вологи і добре вписуються в інтер’єр. При цьому відрізняються невисокими показниками міцності і термостійкості, швидким зносом в процесі експлуатації та схильні до деформації при нагріванні кабелів, тому не застосовуються для зовнішнього монтажу.

Найбільш широко у житлових та офісних приміщеннях використовуються кабельні короби, виконані з ПВХ пластику.

Композитні лотки і короби виготовляються з полімерних матеріалів (синтетичних поліефірних смол) та скловолокна методом гарячого пресування або пултрузії.

Відзначаються високою механічною міцністю та жорсткістю, підвищеною стійкістю до вібрацій, вологостійкістю та морозостійкістю, стійкістю до будь-якої корозії, ультрафіолетового випромінювання, впливу агресивних хімічних середовищ та температурних коливань. Відрізняються винятковими ізоляційними властивостями, низькою теплопровідністю і легкістю конструкції, що робить їх зручними при транспортуванні і монтажі. А також забезпечують довгий термін служби.

Композитні вироби можуть з успіхом застосовуватися для організації кабельної траси зовні та всередині приміщень, для наземного та підземного прокладання. Рекомендуються для створення кабельних трас в умовах агресивних середовищ і найскладніших експлуатаційних умов. Випускаються суцільними і перфорованими відкритого і закритого типу.

Залізобетонні лотки застосовуються при прокладанні трас під землею або по поверхні ґрунту.

Здатні витримувати велике навантаження, міцні, не пропускають воду, зберігають цілісність при температурних коливаннях і переміщенні ґрунту (завдяки чому можуть використовуватися в сейсмоактивних зонах і вологих ґрунтах).

Після монтажу проводки або інших елементів всередині лотка його закривають кришкою і при підземному прокладанні зверху засипають ґрунтом, після чого лоток забезпечує повну безпеку спорудам та магістралям, які у ньому знаходяться.

Використання лотків спрощує та прискорює процес монтажу. А кабелі, прокладені у залізобетонних лотках, легко піддаються ревізії і ремонту після розкриття кришки.

Перфоровані лотки і короби – це вироби з перфорацією у вигляді отворів в основі та бокових частинах.

Така конструкція зменшує вагу виробу і полегшує монтаж кабелів, оскільки дозволяє кріпити лоток або короб до стелі чи стіни безпосередньо через корпус. Забезпечує вентиляцію кабельної траси, запобігаючи перегріву кабелів та відводить вологу, але при цьому гірше захищає магістраль від пилу.

Суцільні лотки і короби – це не перфоровані вироби закритого типу з суцільною основою і поверхнею.

В

икористовуються при прокладанні ліній, які потребують високого рівня захисту від навколишнього середовища на вулицях, у шахтах, громадських місцях. Захищають магістраль від негативного зовнішнього впливу, пилу і атмосферних опадів. При цьому виключають вентиляцію кабелів, а, отже, перешкоджають їх природному охолодженню.

Лотки драбинного типу – складаються зі штампованих боковин, що з’єднуються між собою перемичками із заданою відстанню, і зовні нагадують звичайну драбину. Здатні витримувати велике навантаження і застосовуються для прокладання найбільш масивних магістралей. Використовуються для вертикального укладання кабелів, при влаштуванні кабельних трас відкритого типу та прокладанні проводки всередині шахти. Не перешкоджають природній вентиляції кабелів і забезпечують вільний доступ до траси.

Дротові лотки виготовляються з відрізків сталевого оцинкованого дроту, які з’єднуються за допомогою зварювання. Забезпечують легкість конструкції, відмінну вентиляцію кабелів і проводів, вільний доступ до провідників для ревізії та профілактичних робіт і вимагають мінімум аксесуарів та інструменту для монтажу.

Використовуються для монтажа відкритих ліній у місцях, де необхідне укладання великої кількості кабелів різного типу, прокладання кабельних трас та електропроводки всередині різних приміщень, будівель і споруд. Дозволяють швидко розгалужувати кабельну систему в потрібних місцях, а також приєднувати до провідників потрібні електричні прилади.

При цьому вони не розраховані на значне навантаження і використовуються при влаштуванні полегшених кабельних шахт і горизонтальних трас.

Тип і матеріал лотка або короба обирають в залежності від умов прокладання та приміщення, у якому планується укладання кабелів. При виборі профілю також враховують тип і розмір кабелю, оскільки від цього залежить розмір короба або лотка. Висоту і ширину борту вибирають з урахуванням діаметра кабелю або пучка проводів, що укладаються, передбачаючи певний запас по ширині і висоті. Чим більшою є вага проводів або кабелів, тим товщими повинні бути стінки короба.

1.2 Вимоги до монтажу об’єкта

Загальні вимоги

3.1. При завантаженні, розвантаженні, переміщенні, підйомі та встановленні електрообладнання повинні

бути вжиті заходи щодо його захисту від пошкоджень, при цьому великовагове електрообладнання

необхідно надійно стрити за передбачені для цієї мети деталі або в місцях вказаних

підприємством-виробником.

3.2. Електроустаткування при монтажі розбирання та ревізії не підлягає, за винятком випадків, коли це передбачено державними та галузевими стандартами або технічними умовами, узгодженими у порядку.

Розбирання обладнання, що надійшло опломбованим з підприємства-виробника, забороняється.

3.3. Електроустаткування та кабельна продукція деформовані або з пошкодження захисних покриттів монтажу не підлягають до усунення пошкоджень та дефектів у встановленому порядку.

3.4. При виконанні електромонтажних робіт слід застосовувати нормокомплекти. спеціальних інструментів за видами електромонтажних робіт, а також механізми та пристрої, призначені для цієї мети.

3.5. Як опорні конструкції та кріпильні вироби для установки тролеїв,

шинопроводів, лотків, коробів, навісних щитків та постів управління, захисно-пускової апаратури та світильників слід застосовувати вироби заводського виготовлення, що мають підвищену монтажну

готовність (із захисним покриттям, пристосовані для скріплення без зварювання та не вимагають великих трудовитрат на механічну обробку).

Кріплення опорних конструкцій слід виконувати зварюванням до закладних деталей, передбаченим у будівельних елементах, або кріпильними виробами (дюбелями, штирями,шпильками тощо). Спосіб кріплення має бути вказаний у робочих кресленнях.

3.6. Кольорове позначення струмовідних шин розподільних пристроїв, тролеїв, шин заземлення, проводів ПЛ слід виконувати відповідно до вказівок, наведених у проекті.

3.7. При виконанні робіт електромонтажна організація повинна виконувати вимоги ГОСТ 12.1.004-76 та Правил пожежної безпеки під час виконання будівельно-монтажних робіт. При введення на об'єкті експлуатаційного режиму забезпечення пожежної безпеки є обов'язком замовника

2.Монтаж заданого об’єкта

Важливо знати! Кабельна лінія, яку необхідно прокласти через перекриття, повинна виходити з напільного поверхні на 0, 15 метрів.

Для того щоб убезпечити кабель від різних пошкоджень механічного або хімічного впливу, його поміщають в металеві труби. У трубі кабельна лінія знаходиться під надійним захистом. За допомогою чавунних коробок, типу В (так звані, фітинги), які досить захищені від вибухів, відбувається з'єднання і відгалуження кабельних ліній. На фото показаний зовнішній вигляд вибухозахищеної коробки:

.Якщо прокладка здійснюється в приміщенні з підвищеною вологістю, то кабель прокладають з певним ухилом до протяжним, а також з'єднувальних коробок. Якщо зона, де необхідно прокласти кабель, володіє надмірною сирістю, то проводку прокладають з напрямком до водозбірної трубці. Якщо приміщення сухе, то такий спосіб прокладки не потрібен, однак якщо можливе виникнення конденсату, то слід зробити ухил в ту сторону, де мається на увазі його випадання.

Небезпечна зона має на увазі різний клас об'єкта, від якого залежить і метод, яким можна прокласти кабель. Якщо ланцюг искробезопасная, то прокладка може здійснюватися, як відрито, так і закрито. Якщо вибухонебезпечний об'єкт відноситься до класу В2, то прокладка здійснюється з використанням спеціальних лотків. Крім цього, слід пам'ятати, що якщо проводка броньовані, то необхідно використовувати конструкції, у яких горизонтальні поверхні вузькі. Також вони розміщуються на ребро і відстань до стіни має бути від 20 міліметрів. Важливо знати! Всі ці заходи необхідні для того, щоб захистити приміщення від можливої появи вибухонебезпечного пилу, яку досить важко видалити.

Прокладати кабель у вибухонебезпечному середовищі слід з тим розрахунком, щоб проведення не ушкодилася. Крім цього, необхідно щоб самі кабельні лінії були герметичні і добре захищені від вибухів, адже провідники можуть бути джерелами загоряння горючих речовин. Зона, де знаходяться горючі речовини, вважається вибухонебезпечною і досить однієї іскри, щоб виникла пожежа. Саме тому слід суворо дотримуватися і дотримуватися існуючих правил і вимог з безпеки. Якщо всі вимоги дотримані і правила виконуються, то виникнення аварійної ситуації зводиться до мінімуму.

2.2 Монтаж заданого об’экта

Монтаж кабелю відкритої електропроводки

Прихована електропроводка має ряд переваг перед відкритою, зокрема, вона дозволяє досягти найкращих декоративних характеристик для приміщення, оскільки дроти стають абсолютно невидимими. Крім того, в такому випадку дроти не займають пристінкового простору, що значно спрощує встановлення меблів, монтаж предметів декору, техніки, наприклад, плазмової панелі і т.д.

Однак у деяких випадках і відкрита електропроводка має ряд переваг перед прихованою - як наслідок, багато людей віддають перевагу саме такому способу монтажу кабелів. Справа в тому, що заміна проводки може знадобитися вже після капітального ремонту, і в такому разі прихований монтаж проводів призведе до необхідності робити ремонт з нуля, а це насамперед значні фінансові витрати. Крім того, якщо будинок створений з дерева або інших горючих матеріалів, прихований монтаж кабелів виявляється неможливим. Слід зазначити і той факт, що ремонт електропроводки при її поверхневому прокладанні буде значно швидшим і легшим, що також варто мати на увазі.

Технічно можливі різні способи відкритого монтажу електричної проводки, про які ми сьогодні і постараємось поговорити.

1 Монтаж різних видів електропроводок

Розрізняють два види електропроводки:

Зовнішня електропроводка - прокладання електричного кабелю на вулиці по опорних стовпах, будинках та між ними; Внутрішня електропроводка – прокладання кабелю всередині будівлі.
Монтаж внутрішньої електропроводки може проводитись різними способами:
Прихований монтаж електропроводки - кабель прокладається в прихованих місцях: у підлогах, стінах (закладається в штробу під штукатурку, під під стяжку, або в передбачені при проектуванні будівлі кабель канали в стіні);

Відкритий монтаж - проведення монтується безпосередньо по стіні або стелі, при цьому кабель може бути прихований у плінтусі, кабель каналі, гофрі;

Зазвичай для монтажу електропроводки використовуються кабелі з жорсткими жилами, наприклад, ВВГнг або NYM. Термін служби цих кабелів становить 30 років і більше
Високим рівнем виконання прихованого монтажу електропроводки вважається така схема укладання, коли визначити місце прокладання проводу можна не маючи жодних схем.
Проводи до вимикачів повинні підходити вертикально зверху або знизу, по центру блоку вимикачів.
Провід до розеток повинен підходити вертикально знизу, по центру блоку розеток.
По підлозі дроти укладаються з прив'язкою до стіни, зазвичай це 30-50 см, всі повороти виконуються під прямими кутами.

Монтаж електропроводки в будинку (цегла, бетон) в цьому випадку, замовнику, необхідно визначитися з тим, як будуть вирівнюватися чорнові стіни всередині приміщення. Якщо стіни будуть обшиті гіпсокартоном, то монтаж електропроводки проходить першим етапом, дроти укладаються по стіні відкритим способом у гофрі. Складання каркасів та зашиття стін виконується після монтажу електропроводки. У випадку з гіпсокартонними стінами, значно підвищуються вимоги до проекту розстановки електроточок, помилки проектування практично неприпустимі, тому що вирізаний отвір у гіпсокартоні зачепити досить проблематично.

Самі роботи розбиваються на кілька етапів, розведення проводів до стін, вирізування отворів та встановлення підрозетників після зведення стін, встановлення розеток, вимикачів після малярських робіт
Якщо стіни вирівнюватимуть штукатуркою, то монтаж електропроводки йде другим етапом. Для початку необхідно оштукатурити усі стіни. У стінах робляться канали під проводку, висвердлюються отвори під підрозетники, встановлюються підрозетники, збираються розпаювальні коробки. Монтаж проведення проводиться повністю одним етапом, установка розеток і вимикачів виконується, також після малярських робіт.

Технологія виконання електропроводки в дерев'яному будинку залежить від типу дерев'яного будинку: чорновий зруб, калібрований зруб, брус, каркас. Кожен тип дерев'яного будинку має свої аспекти виконання монтажу електропроводки. Зазвичай електропроводка в дерев'яному будинку виконується відкритим способом по стіні в коробах. Прихований монтаж можливий лише у випадку каркасного будинку та чорнового зрубу. Існують способи виконання прихованої проводки в брусі, проблема в тому, що для реалізації необхідно мати точний електропроект до того, як будуть зводитися стіни, тоді в момент їх складання робітники зможуть висвердлити вертикальні кабель канали в брусі і закласти в них гофру.

Найскладніше виконувати монтаж проводки в калібруваному зрубі, оскільки кабель канали спускаються зі стелі до вимикача сильно псують естетику такого будинку. Одним із виходів у цій ситуації є використання різних декоративних обрамлень для коробів, наприклад, у вигляді каната. Електропроводка в дерев'яному будинку повинна бути надійно захищена від загоряння.

3.КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ МОНТАЖУ

Приймання в експлуатацію кабельних ліній проводиться після закінчення робіт з прокладання кабелів та монтажу сполучних та кінцевих муфт. Усі роботи виконують відповідно до затвердженого та погодженого проекту, інструкції Держбуду з прокладання кабелів напругою до 110 кВ (СН 85 — 74) та чинної технічної документації на муфти для кабелів з паперовою та пластмасовою ізоляцією.

Приймання в експлуатацію кабельних ліній проводиться після закінчення робіт з прокладання кабелів та монтажу з'єднувальних та кінцевих муфт.

Усі роботи виконують відповідно до затвердженого та погодженого проекту, інструкції Держбуду з прокладання кабелів напругою до 110 кВ (СН 85 — 74) та чинної технічної документації на муфти для кабелів з паперовою та пластмасовою ізоляцією.

Траншеї, канали, тунелі та інші кабельні споруди виконують з урахуванням мінімально допустимих радіусів та вигинів кабелів

При огляді кабельних споруд повинні бути перевірені: наявність ухилів для стоку води, електричне освітлення, вентиляція та водовідкачування, відповідність внутрішніх розмірів проекту, стан залізобетонних конструкцій та ін. Перевірка якості робіт під час прокладання кабелю включає: контроль динамометру за зусиллям тяжіння кабелю; визначення допустимих радіусів вигинів, глибини прокладки та відстаней між паралельно укладеними кабелями, а також відстаней між крайніми кабелями та стінами споруд; визначення відстаней на перетинах та зближеннях кабелів з різними спорудами; контроль за наявністю піщаної подушки під кабель, захисних покриттів, запасів кабелю перед муфтами, маркувальних бирок

Контроль за монтажем муфт включає перевірку: відповідності типорозміру муфти перерізу кабелю; наявності кондиційних та не прострочених (термін придатності) комплектуючих матеріалів; наявності відповідного інструменту та пристроїв; дотримання обов'язкової технології та послідовності монтажу.
На маркувальних бірках позначають їхню марку, номінальну напругу, число та переріз жил, номер або найменування кабельної лінії. На бирках сполучних муфт силових кабелів, крім того, вказують дату монтажу та прізвище електромонтажника-кабельника; а на бирках кінцевих закладень - кінцеві пункти (звідки і куди прокладено кабель)

4.Охорона праці при виконанні монтажу

Техніка безпеки при монтажі, експлуатації та ремонті кабельних ліній

1. Охорона праці при монтажу трубної проводки.

При правці, різанні, згинанні, рубці і обпилюванні металу, нарізанні різьби, збірці окремий елементів конструкцій і т. д. дозволяється користуватись тільки справним інструментом. Забороняється застосовувати інструменти з погано насадженими ручками (молотки, напилки та ін.). До роботи з електрифікованими і пневматичниими інструментами допускаються особи, які пройшли спеціальне

навчання. Напруга переносного електроінструмента має буті НЕ вище 220 В – в приміщеннях без підвищеної небезпеки; НЕ вище 42 В - у приміщеннях з підвищеною небезпекою.Під час переміщення труб за допомогою вантажопідіймальних механізмів слід застосовувати сертифіковані стропи і захвати. Під час обробки труб нагріванням необхідно працювати в рукавицях. При роботі в приміщенні слід застосовувати вентиляцію з місцевим витягом. Забороняється нагрівати вініпласт вище 270°С. В приміщеннях з поганою вентиляцією слід користуватися кисневими респіраторами, а в запилених- респіраторами "Лепесток" і протипильними окулярами. Забороняється ходити по пластмасових трубопроводах, притуляти до них драбини, використовувати пластмасові труби і трубопроводи як підпори для риштувань і настилів, а також як кріплення канатів, тяг тощо.

Монтаж пластмасових трубопроводів на діючих підприємствах можна починати тільки з письмового дозволу адміністрації цеху і у разі вжиття заходів з безпечного виконання робіт, узгоджених з керівниками цього цеху. Монтаж зовнішніх пластмасових трубопроводів можна виконувати при температурі не нижче мінус 10°С. Підняті на висоту і розкладені на кронштейнах пластмасові труби повинні бути закріплені хомутами. Гідравлічні випробування на міцність і щільність слід виконувати за плюсової температури, не раніше 24 год. після зварювання або склеювання з'єднань трубопроводів. Оглядати пластмасові трубопроводи можна тільки після повного зниження випробувального тиску.

Роботи на висоті дозволяється виконувати із приставних сходів і драбин довжиною не більше 5 м. При проведені робіт у кілька ярусів по одній вертикалі між місцями робіт повинні бути встановлені запобіжні настили. Для перенесення й зберігання інструмента й дрібних деталей особи, що працюють на висоті, повинні мати сумки. Забороняється працювати на незакріплених конструкціях і перелазити через огородження.Забороняється кидати які-небудь предмети особам, що працюють нагорі. Предмет, якому потрібно подати наверх, прив’язують до середини мотузки, один кінець якої тримає в руках працюючий нагорі, а інший — робітник, що перебуває внизу.

Верхолазними вважають всі роботи, які виконуються з елементів конструкцій або тимчасових монтажних пристосувань, що перебувають на висоті більше 5 м від поверхні ґрунту, перекриття або робітника настилу. До верхолазних робіт допускаються особи, що мають кваліфікацію не нижче третього розряду, не молодше 18 і не старше 60 років, що пройшли необхідне тренування й спеціальний медичний огляд.

Запобіжні пояси випробовують на механічну міцність після виготовлення й періодично через кожні 6 місяців статичним навантаженням. Для цього пояс закріплюють на твердій опорі діаметром 300 мм і до карабіна на 5 хв підвішують вантаж масою 2,94 кН (300 кг) — для нових поясів або 2,2 кН (225 кг) — для поясів, що перебувають в експлуатації. Так само випробовують вушка для застібання карабіна й для кріплення каната, що страхує (по черзі). Після випробувань на поясі і його деталях не повинне бути ознак ушкоджень. Дата наступного випробування, а також номер пояси вибиваються на його металевих частинах.

Перед початком верхолазної роботи робітник повинен ознайомитися з її характером, способами підходу до робочого місця, оглянути запобіжний пояс, звернувши особливу увагу на дату випробування. Сходи й драбини повинні мати інвентарний номер, зареєстрований у журналі обліку й випробування такелажа.

Щабля (поперечини) дерев’яних приставних сходів повинні бути врізані в тятиви, які через кожні 2 м варто скріплювати стяжними болтами. Нижні кінці сходів повинні мати опори у вигляді гострих шипів або гумових наконечників (залежно від матеріалу й стану підлоги).

Після виготовлення й через кожні 6 місяців сходи випробовують статичним навантаженням 1,96 кН (200 кг), прикладеної до однієї із щаблів у середині прольоту. Під час випробування сходина повинна бути встановлена під кутом 75° до горизонтальної площини (нормальне робоче положення). Розсувні сходи-драбини повинні мати пристрої, що виключають їхнє мимовільне зрушення. Місця установки сходів на ділянках руху транспорту й людей варто обгороджувати або охороняти. Забороняється збивати кілька сходів з метою їхнього подовження. Забороняється працювати із приставних сходів, установлених на випадкових предметах (інших сходах, ящиках, бочках, цеглах і т. д.), а також стояти під сходами, з якої виконується робота.

Стоючи на сходах, не можна:

а) працювати біля й над обертовими або механізмами, що рухаються;

б) працювати поблизу струмопровідних частин, що перебувають під напругою й незахищених від випадкового дотику до них;

в) робити електричне зварювання, працювати електрифікованим і пневматичним інструментом, натягати проведення або троси перетином більше 4 мм 2 . Ліси й підмости повинні бути інвентарними, виготовлятися по типових проектах і мати паспорт підприємства виготовлювача.

Настили на лісах і риштованнях повинні виконуватися з дощок товщиною не менш 40 мм із зазорами не більше 10 мм. Настили лісів і риштовання, розташовані вище 1 м від рівня землі або перекриття, повинні бути обгороджені поруччям висотою не менш 1 м, що складаються з поручня, одного проміжного горизонтального елемента й бортової дошки висотою не менш 150 мм. Поручні до опорних стовпчиків прибивають зсередини.

Вантаж, піднятий наверх, необхідно складати так, щоб виключалося його падіння вниз. Для цього місця складування обладнають дерев’яними настилами. Проходи завжди повинні бути вільними. Гранична норма перенесення вантажів вручну по рівній і горизонтальній поверхні не повинна перевищувати: для підлітків жіночої статі 16…18 років —98 Н (10 кг); для підлітків чоловічої статі 16…18 років-157 Н (16 кг); для жінок старше 18 років — 196 Н (20 кг); для чоловіків старше 18 років — 490 Н (50 кг).

Підлітки допускаються до перенесення ваг за умови, що ці операції пов’язані з їхньою основною роботою й займають не більше 1/3 їхнього робочого часу. Переміщення вантажів масою більше 490 Н (50 кг), а також підйом вантажів на висоту більше 3м повинно виконуватися тільки механізованим способом. Забороняється працювати в одязі з вільно звисаючими манжетами й хлястиками.

Перед початком роботи варто упорядкувати робочий одяг — застебнути або зав’язати кінці рукавів, надягти головний убір і заправити під нього волосся; оглянути й упорядкувати робоче місце, забрати предмети, що заважають роботі; перевірити справність робочого інструмента й розташувати його в зручному для роботи порядку.

При пробивних роботах варто застосовувати захисні окуляри зі звичайним склом, склом «триплекс» або сітчасті окуляри без скла. Роботу із пробивання отворів і прорізів необхідно робити в рукавицях інструментом, довжина якого на 200 мм перевищує товщину стіни. Пробивання наскрізних отворів варто вести з лісів і риштовання, а не зі сходів і драбин.

Перед установкою групових щитків і апаратів необхідно перевірити надійність кріплення всіх конструкцій. Піднімати й підтримувати вручну конструкції, апарати, трубні заготівки дозволяється тільки при масі їх не більше 98 Н (10 кг). Установку апаратів масою більше 196 Н (20 кг) повинні робити не менш чим двоє робітників. Монтер, що подає при затягуванні в труби кабель, повинен працювати з особливою обережністю, остерігаючись затягування в трубу руки разом з кабелем. Підтримувати кабель або проведення можна на відстані не менш 300 мм від краю труби.

Прокладати кабелі можна після того, як лотки й короби будуть остаточно закріплені, а труби, прокладені в борознах — забетоновані або заштукатурені.

У цехах промислових підприємств чищення й обслуговування високо розташованих трубних проводок робить бригада в складі не менш двох електромонтерів, при цьому виконавець робіт повинен мати III кваліфікаційну групу. Обоє виконавця повинні бути допущені до верхолазних робіт. При роботі дотримують мір обережності від влучення під напругу, від падіння з висоти.

Література:

-Каминский В.М. Монтаж приборов и систем автоматизации/В.М. Каминский.- 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Высшая школа, 1988. - 296 с. -Строительные нормы и правила СНиП 3.05.06-85 "Электротехнические устройства" (утв. постановлением Госстроя СССР от 11 декабря 1985 г. N 215

1. Атабеков В. Б. Ремонт електрообладнання промислових підприємств. - М., 2004

2.М., Соколов Б.А. Монтаж електротехнічних установок - М.,2003.

3.Мережі виробничих приміщень. - М., 2007. Ктіторов А.Ф.

4.Виробниче навчання електромонтажників з освітлення, освітлювальних та силових мереж електрообладнання. - М., 2006.

-
скачати