Ім'я файлу: Курсова ФХ.docx
Розширення: docx
Розмір: 198кб.
Дата: 07.04.2021
Пов'язані файли:
Задача.docx
індз.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ДВНЗ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ України»


Кафедра фармацевтичної хімії
КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«Можливі методи ідентифікації та кількісного визначення

субстанції пентоксифіліну»

Виконала:

Студентка 4 курсу 4 групи

фармацевтичного факультету

(Спеціальність «Фармація»)

Ковердюк Анастасія Олегівна

Керівник від навчального закладу:

доц. Поляк Ольга Богданівна

Тернопіль 2019

ЗМІСТ
РОЗДІЛ І НАЗВА ЛІКАРСЬКОЇ СУБСТАНЦІЇ УКРАЇНСЬКА, ЛАТИНСЬКА. СИНОНІМИ, МІЖНАРОДНА НЕПАТЕНТОВАНА НАЗВА. СТРУКТУРНА ФОРМУЛА, ХІМІЧНА НАЗВА, БРУТТО ФОРМУЛА, МОЛЕКУЛЯРНА МАСА, ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ………………..…………..3

РОЗДІЛ ІІ ПЕРЕЛІК АНАЛІТИКО – ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ГРУП, ЩО МІСТЯТЬСЯ У СУБСТАНЦІЇ ПЕНТОКСИФІЛІНУ……….……………………4

РОЗДІЛ ІІІ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВИХ МЕТОДІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ СУБСТАНЦІЇ ВИХОДЯЧИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ………………………………………………….…….5

РОЗДІЛ ІV УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕАКЦІЙ, ХІМІЗМ РЕАКЦІЙ ЯКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СУБСТАНЦІЇ ПЕНТОКСИФІЛІНУ………………………………………...………………..……..6

РОЗДІЛ VТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВИХ МЕТОДІВ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СУБСТАНЦІЇ ВИХОДЯЧИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ…………………………………………….………..10

РОЗДІЛ VІ УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ МОЖЛИВИХ МЕТОДІВ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ВИХОДЯЧИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ……………………………………………………...……………………..11

РОЗДІЛ VІІ ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ…………………………15

РОЗДІЛ VІІІ . СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………..17

РОЗДІЛ І НАЗВА ЛІКАРСЬКОЇ СУБСТАНЦІЇ УКРАЇНСЬКА, ЛАТИНСЬКА. СИНОНІМИ, МІЖНАРОДНА НЕПАТЕНТОВАНА НАЗВА. СТРУКТУРНА ФОРМУЛА, ХІМІЧНА НАЗВА, БРУТТО ФОРМУЛА, МОЛЕКУЛЯРНА МАСА, ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

ПЕНТОКСИФІЛІН

Pentoxifyllinium

Агапурин,Пентілін,Трентал


C13H18N4O3 M. м. 278.3

3,7-Диметил-1-(5-оксогексил)-3,7-дигідро-1 Н-пурин-2,6-діон

Вміст: не менше 99,0% і не більше 101,0%, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого кольору

Розчинність. Розчинний у воді Р, легко розчинний у метиленхлориді Р,помірно розчинний в етанолі(96%) Р.


РОЗДІЛ ІІ ПЕРЕЛІК АНАЛІТИКО – ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ГРУП, ЩО МІСТЯТЬСЯ У СУБСТАНЦІЇ ПЕНТОКСИФІЛІНУ



До даної субстанції входять такі аналітико функціональні групи:

  1. пурин;

  2. гетероцикл з третинним атомом Нітрогену;

  3. кетогрупа.


РОЗДІЛ ІІІ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВИХ МЕТОДІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ СУБСТАНЦІЇ ВИХОДЯЧИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ

Фармакопейні реакції:

  1. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області;

  2. Тонкошарова хроматографія;

  3. Температура плавлення від 103 °C до 107 °C;

  4. Субстанція дає реакцію на ксантини.


Не фармакопейні реакції:

1.Реакції на пурин:

  1. З розчином кобальту (II) хлориду;

  2. З розчином арґентуму нітрату;

  3. З HgCl2 ;

  4. З лужним розчином натрію нітропрусиду;


2.Реакції на гетероцикл з третинним атомом Нітрогену:

  1. Реактив Люголя, Вагнера – Бушарда;

  2. Реактив Драгендорфа;

  3. Реактив Майєра;

  4. Реактив Марме;

  5. Реактив Зонненштейна;

  6. Реактив Шейблера;

  7. Реактив Бертрана;

  8. Свіжоприготований 5%-вий розчин таніну;

  9. Насичений розчин пікринової кислоти;

  10. з лимонною кислотою і оцтовим ангідридом.


3.Реакції на кетогрупу:

  1. Реакція з натрій нітропрусидом;

  2. Реакція з 2,4-динітрофенілгідразином;

  3. Реакція з фенілгідразином.


РОЗДІЛ ІV УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕАКЦІЙ, ХІМІЗМ РЕАКЦІЙ ЯКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СУБСТАНЦІЇ ПЕНТОКСИФІЛІНУ
Фармакопейні методи ідентифікації:
Перша ідентифікація: А.

Друга ідентифікація: В, С.
А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24). Відповідність : спектру ФСЗ пентоксифіліну .

Розчиняють субстанцію в розчині амоніаку при нагріванні. Після охолодження додають розчин арґентум нітрату – розчин має залишитися

безбарвним. Після кип'ятіння протягом декількох хвилин утворюється білий кристалічний осад.

В. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин.20 мг субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Розчин порівняння.20 мг ФСЗ пентоксифіліну розчиняють у метанолі і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Пластинка:ТШХ пластинка із шаром силікагелю F254 Р.

Рухома фаза:метанол Р- етилацетат Р (15-85).

Об’єм проб:5 мкл.

Відстань,що має пройти рухома фаза:2/3 довжини пластинки.

Висушування на повітрі.

Виявлення:переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

Результати:на хроматограмі випробовуваного розчину має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматографі розчину порівняня,відповідна їй за розміром.

С. Температура плавлення (2.2.14) одержаних кристалів має бути від 103 °C до 107 °C.

D. Субстанція дає реакцію на ксантини (2.3.1).

При оксидації пентоксифіліну утворюється 3-метилалоксан і метилсечовина. В результаті мурексидної реакції утворюється амонійна сіль диметилпурпурової кислоти:


ВИПРОБУВАННЯ

Розчин S. 2,5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р приготованій із води дистильованої Р, і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 50 мл.

Прозорість розчину. (2.2.1). Розчин 40% (об/об), приготований із розчину S ,має бути прозорим.

Кольоровість розчину. (2.2.2. метод ІІ).Забарвлення розчину,приготованого для випробування «Прозорість розчину»,має бути не інтенсивнішим за еталон Y7 .

Кислотність або лужність. До 8 мл розчину S додають 12 мл води,вільної від діоксин вуглецю діоксину,Р і 0,05 мл бромтимолового синього розчину Р1;З’являється зелене або жовте забарвлення,що переходить у синє при додаванні не більше 0.2 мл 0.01 М розчину натрію гідроксиду.

Не фармакопейні реакції

1.На пурин:

а)Реакція з розчином кобальту (II) хлориду;

Методика: Реакція натрієвої солі пентоксифіліну, отриманої при взаємодії лугу з надлишком препарату, з розчином кобальту (II) хлориду - з'являється інтенсивне фіолетове забарвлення, яке швидко зникає, і утворюється осад сірувато-блакитного кольору:

б) Реакція з розчином арґентуму нітрату;

Методика: Реакція натрійної солі пентоксифіліну з розчином аргентуму нітрату – утворюється густа желатиноподібна маса (срібна сіль), яка розріджується при нагріванні до 80° С і знову застигає при охолодженні.

в) Реакція з З HgCl2 – білий кристалічний осад.

г) Реакція з лужним розчином натрію нітропрусиду утворюється зелене забарвлення, яке зникає при додаванні надлишку кислоти.

2. Реакції на гетероцикл з третинним атомом Нітрогену:

1) Загальноалкалоїдні реактиви:

а) Реактив Люголя, Вагнера - Бушарда (розчини йоду в калію йодиді різної

концентрації) – бурий колір;

б) Реактив Драгендорфа (розчин вісмуту йодиду в калію йодиді) – оранжевий або червоний колір;

в) Реактив Майєра (розчин ртуті йодиду в калію йодиді) – жовтий колір;

г) Реактив Марме (розчин кадмію йодиду в калію йодиді) – жовтий колір;

д)Реактив Зонненштейна – фосфорно-молібденова кислота H3РО4*12MoO3 *2H2O – дуже чутливий реактив на алкалоїди. Він дає аморфні осади жовтуватого кольору, які через деякий час набувають синього або зеленого забарвлення (внаслідок відновлення молібденової кислоти);

е) Реактив Шейблера (фосфорно-вольфрамова кислота) – світло-коричневий колір;

є) Реактив Бертрана – кремній-вольфрамова кислота – жовтий колір;

ж) Свіжоприготований 5%-вий розчин таніну – жовтий колір;

з) Насичений розчин пікринової кислоти - жовтий колір.

2) Реакція на третинний гетероциклічний атом Нітрогену. 0.2 г кислоти лимонної 6езводної Р розчиняють у 10 мл оцтового ангідриду Р у водяній бані при температурі 80 °С і витримують у водяній бані при температурі 80°С протягом 10 хв. До одержаного розчину додають близько 20 мг субстанції; з'являється пурпурове забарвлення.

3.Реакції на кетогрупу:
1.Реакція з натрій нітропрусидом:

Кетони дають реакцію з натрій нітропрусидом Na2[Fe(CN)5NO] в лужному середовищі-інтенсивно червоне забарвлення,яке при стоянні і додаванні СН3СООН переходить у фіолетове.
2.Реакція з 2,4 динітрофенілгідразином.
У пробірку з 2 мл 2% розчину 2,4 – динітрофенілгідразину в оцтовій кислоті додають 0,02 г субстанції пентоксифіліну. Суміш нагрівають на водяній бані,потім охолоджують. Утворюється яскраво-жовтий осад.

3.Реакція з фенілгідразином.
До 2 мл розчину субстанції пентоксифіліну додають 2 мл розчину фенілгідразину ,нагрівають на водяній бані,з`являється жовте забарвлення.

РОЗДІЛ V ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВИХ МЕТОДІВ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СУБСТАНЦІЇ ВИХОДЯЧИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ
Фармакопейні методи:


  • Алкаліметрія за замісником (непряма алкаліметрія);


Не фармакопейні методи:


  • Ацидиметрія, в неводному середовищі;

  • Йодометрія,зворотне титрування;

  • Визначення азоту після мінералізації сірчаною кислотою;

  • Метод К`єльдаля.


РОЗДІЛ VІ УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ МОЖЛИВИХ МЕТОДІВ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ВИХОДЯЧИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ
Фармакопейний метод:
1.Алкаліметрія за замісником (непряма алкаліметрія);
Методика: Близько 0,1 г (точна наважка) субстанції нагрівають до постійної маси при температурі 135 °С. Одержаний залишок розчиняють при нагріванні у 50 мл води Р і охолоджують. До одержаного розчину додають 10,0 мл 0,1 М розчину срібла нітрату, струшують титрують 0,1 М розчином натрію гідроксиду до рожевого забарвлення,використовуючи як індикатор 1 мл розчину фенолфталеїну Р1.

Не фармакопейні методи :
1.Ацидиметрія в неводному середовищі (Е=М.м).
Методика:0.200 г субстанції розчиняють у 5 мл оцтової кислоти безводної Р,додають 20 мл оцтового ангідриду Р і титрують 0.1 М розчином хлорної кислоти потенціометрично(2.2.20)

1 мл 0.1 М розчину хлорної кислоти відповідає 27.83 мг С13Н18N4O3

2.Йодометрія,зворотне титрування(Е=М.м/4);
Близько 0,05 г (точна наважка) субстанції розчиняють в 15 мл води Р у мірній колбі місткістю 50 мл. До розчину додають 5 мл кислоти сірчаної розведеної Р, 20 мл 0,05 М розчину йоду; доводять об’єм розчину водою Р до мітки і ретельно перемішують. Після відстоювання протягом 15 хв. розчин швидко фільтрують крізь невеличкий жмутик вати у суху колбу, прикривши лійку годинниковим склом. Перші 5-10 мл фільтрату відкидають. У 25 мл фільтрату надлишок йоду відтитровують 0,1 М розчином натрію тіосульфату (індикатор – розчин крохмалю Р). Паралельно проводять контрольний дослід.

У перерахунку на суху речовину його має бути 38,0-40,0%


3.Визначення азоту після мінералізації сірчаною кислотою.
Наважку випробовуваної субстанції,що містить близько 2 мг азоту,поміщають у колбу для спалювання,додають 4 г здрібненої суміші,що складається з 100 г калію сульфату Р,5 г міді сульфату Р і 2.5 г селену Р,і три скляних кульки. Додають 5 мл кислоти сірчаної Р таким чином,щоб вона змивала всі частинки,що прилипли до горла колби,і стікала по стінках колби. Вміст колби перемішують коловими рухами. Щоб уникнути великих втрат сірчаної кислоти,горло колби закривають нещільно,наприклад скляною грушоподібною пробкою з коротким запаяним відростком. Колбу нагрівають,поступово доводячи до кипіння з конденсацією пари сірчаної кислоти у горлі колби;при цьому необхідно стежити за тим,щоб верхня частина колби не перегрівалася. Нагрівання продовжують протягом 30 хв ,якщо немає інших зазначень в окремій монографії. Охолоджують ,розчиняють твердий залишок,додаючи до суміші обережно 25 мл води Р,знову охолоджують і приєднують до приладу для перегонки з водяною парою. Додають 30 мл натрію гідроксиду розчину концентрованого Р, і негайно починають перегонку,пропускаючи пару крізь суміш. Близько 40 мл відгону збирають у приймач,що містить 20.0 мл 0.01 М розчину хлористоводневої кислоти і достатню кількість води Р для того,щоб кінець холодильника був занурений. Наприкінці перегонки приймач опускають таким чином,щоб кінець холодильника залишалася рідина з вмісту приймача. Відгин титрують 0.01 М розчином натрію гідроксиду, використовуючи як індикатор метилового червоного змішаний розчин Р. Випробування повторюють, використовуючи замість випробовуваної субстанції 50 мг глюкози Р.

Вміст азоту= % ,

де:

m- маса наважки випробовуваної субстанції,у грамах;

n2-об`єм 0.01 М розчину натрію гідроксиду,витрачений на титрування розчину,одержаного після спалювання випробовуваної субстанції,у мілілітрах;

n2- об`єм 0.01 М розчину натрію гідроксиду,витрачений на титрування розчину,одержаного після спалювання глюкози,у мілілітрах.
Після закінчення відгонки кінець холодильника промивають ззовні невеликою кількістю води,збираючи промивну воду у той самий приймач.

Відгін титрують до переходу забарвлення з червоно-фіолетового у зелене.

4.Метод К`єльдаля (нітровмісна сполука)
Метод ґрунтується на визначенні вмісту Нітрогену в органічній сполуці після її мінералізації. В основі методу лежать такі процеси:
а) Речовину мінералізують у спеціальному приладі кип`ятінням у присутності калій сульфату,купрум сульфату і концентрованої сульфатної кислоти. При цьому молекула амінокислоти руйнується і Нітроген переходить в амоній гідроген сульфат.
б) При додаванні 30% розчину натрій гідроксиду утворюється амоніак:
NH4HSO4+ 2NaOH=NH3+Na2SO4+2H2O
в) Одержаний амоніак відганяють у колбу –приймач, яка містить розчин ортоборатної кислоти. При цьому утворюється амоній метаборат і амоній тетраборат:

NH3+H3BO3=NH4BO2+H2O

2NH3+4H3BO3=(NH4)2B4O7+5H2O
г) Солі,що утворилися, рН яких ≥7, можна від титрувати розчином хлоридної кислоти (пряма ацидиметрія) у присутності змішаних індикаторів (суміш метилового і червоного і метилового синього (2:1)):
NH4BO2+HCI+H2O=NH4CI+H3BO3
(NH4)2B4O7+2HCI+5H2O=2NH4CI+4H3BO3

Можна використовувати метод зворотної ацидиметрії: до одержанх боратів амонію додати надлишок стандартного розчину хлоридної кислоти і не прореаговану кислоту від титрувати стандартним розчином натрій гідроксиду у присутності фенолфталеїну (до появи рожевого забарвлення). Паралельно проводять контрольний дослід. Молярна маса еквівалента субстанції залежить від кількості атомів нітрогену в досліджуваній субстанції.
Еm=M.m/2

РОЗДІЛ VІІ ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ


Фармакотерапевтична група: Спазмолітичні засоби, які розслаблюють гладкі м'язи кровоносних судин, а також бронхів та інших внутрішніх органів.




Показання:Атеросклероз мозкових судин, ішемія, стан після перенесеного інфаркту міокарда; діабетична нефроангіопатія, діабетичні ангіопатії, порушення периферичного кровообігу (хвороба Рейно, ендартеріїт); гостра і хронічна недостатність кровопостачання сітківки та судинної оболонки; функціональні порушення слуху.

Фармакодинаміка:Пентоксифілін відноситься до периферичних вазодилататорів з ангіопротекторною дією. Покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові за рахунок розширення кровоносних судин, зменшення агрегації тромбоцитів, збільшення еластичності еритроцитів та зниження в’язкості крові. Препарат покращує забезпечення тканин киснем. Механізм дії зумовлений блокадою аденозинових рецепторів, блокадою фосфодіестерази та накопиченням внаслідок цього цАМФ у тромбоцитах.

Фармакокінетика:Пентоксифілін швидко всмоктується   у травному тракті. При першому проходженні через печінку утворюється ряд фармакологічно активних метаболітів. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 год після прийому внутрішньо і значно зменшується через 8 год – менш 10 % від введеної дози. Більша частина (приблизно 94 %) виводиться з сечею у вигляді нетоксичних метаболітів. Менше 4 % прийнятої дози виводиться з калом.У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок екскреція метаболітів уповільнена. У пацієнтів з порушеною функцією печінки період напів виведення подовжується.

Побічна дія: Можливі нудота, блювання, біль та відчуття тяжкості в епігастральній зоні, діарея, головний біль, запаморочення, тахікардія, напади стенокардії, артеріальна гіпотензія, гіперемія шкіри обличчя, зрідка – свербіж шкіри, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, нещодавні кровотечі,   порушення зору, аритмії, грипоподібний синдром, закладеність носа, анорексія, атонія кишечнику, підвищення активності печінкових ферментів, лейкопенія, тромбоцитопенія, загострення холециститу.

Протипоказання.Гострий інфаркт міокарда, кровотеча, виражений атеросклероз коронарних судин та судин головного мозку, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, підвищена чутливість до компонентів препарату та похідних ксантинів (кофеїн, теофілін тощо). Вагітність, період годування груддю, дитячий вік.

Передозування. Симптоми передозування з’являються через 4 - 5 год після застосування препарату. Можливі гіперемія шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія, клонікотонічні судоми, втрата свідомості, блювота кольору кавової гущі, пропасниця. Поряд з симптоматичною терапією та промиванням шлунка особливу увагу приділяють контролю та підтриманню функції дихання, артеріального тиску та усуненню судом.

Особливості застосування. З обережністю призначають пацієнтам з атеросклерозом коронарних та мозкових судин, що супроводжуються артеріальною гіпертензією, порушеннях серцевого ритму, стенокардії, а також пацієнтам з артеріальною гіпотензією. Необхідна обережність при призначенні препарату пацієнтам з пептичною виразкою шлунка або дванадцяти палої кишки, а також тим, що нещодавно перенесли оперативне втручання (через можливий ризик кровотечі), тому необхідний систематичний контроль гематологічних показників (гематокриту та вмісту гемоглобіну у крові).Перед призначенням препарату хворим з хронічною серцевою недостатністю слід досягти компенсації кровообігу. Немає даних щодо можливого впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами або виконувати роботи, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Може посилювати дію антигіпертензивних засобів та гіпотензивний ефект при комбінації з симпатолітиками, гангліоблокаторами, периферичними вазодилататорами. Пентоксифілін підвищує глікемічну дію інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів, а також потенціює дію гепарину та фібринолітичних препаратів.

Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці, при температурі від 15 0 С до 25 0 С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Випуск – табл. (драже) по 0,1 г, ампули 2%-5,0. Приймають всередину по 0,2 г 3 рази на день після їжі. При гострих розладах периферичного або мозкового кровообігу вводять 0,1 г інтравенозно- крапельно в 250-500 мл NaCl або 5% р-ні глюкози.



РОЗДІЛ VІІІ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Фармацевтична хімія / за ред. П.О. Безуглого, Харків, 2002, с. 237-242.

2. Фармацевтичний аналіз: Навч. посіб. / П.О. Безуглий, В.О. Грузько та ін.; За ред.. П.О. Безуглого. – Х.; Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, Харків, 2001. – 240 с.

3. Державна фармакопея України (ДФУ), І том,2 видання. - Харків: РІРЄГ, 2001. - 527 с.

4.Аналітична хімія/ О.М. Гайдукевич, В.В. Болотов, Ю.В. Сич та ін.-Х.: Основа, Вид-во НФАУ, 2000.-С. 245-345.

5.Фармацевтична хімія /П.О. Безуглий, І.В. Українець, С.Г. Таран та ін.; За заг. ред. П.О. Безуглого.-Х.:Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2008.-С. 251-255.

6.Забезпечення, контроль якості і стандартизація лікарських засобів: Навчально-методичний посібник / За ред. професора Н. О. Ветютневої. – Вінниця, ПП «ТД» Едельвейс і К», 2016. – 505 с.

6.Ластухін Ю.О.Хімія природних органічних сполук/Ю.О.Ластухін.–Львів:«Інтелект-Захід»,2005.–560с.

7. Фармацевтична хімія(стероїдні гормони,їх синтетичні замінники і гетероциклічні сполуки як лікарські засоби).Підручник.–Вінниця:Нова Книга,2003.–464с.

8. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Хімія.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2006. – 776 с.

9.Стаднійчук Р.Ф., Мещишен І.Ф., Кадельник Ю.В., Велика.Я., Панасенко Н.В. Фармацевтична хімія. – Чернівці: Мед університет, 2007. – 208 с.

10.Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. – 656 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас