Мистецтвознавство

Мистецтвознавство
Бойко Х. С.
74
УДК 726.8.04(=411.16)(477.83/.86)"15/19"
Бойко Христина Степанівна
©
кандидат архітектури, доцент кафедри дизайну та основ архітектури
Національного університету
«Львівська політехніка»
ORCID: 0000-0002-4889-8337 khrystyna.boyko@hotmail.com
ХУДОЖНІ-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ СВІЧНИКІВ В ОЗДОБЛЕННІ МАЦЕВ
СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ XVI – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XX СТ.
Мета роботи - виявлення художньо-стильових особливостей різьблених свічників, здійснення аналізу конструктивних схем та визначення типології багаторіжкових свічників у декоративному оздобленні мацев
Східної Галичини XVI – першої третини XX ст. Методологія дослідження передбачає застосування низки методів: історико-порівняльного, формально-стилістичного, структурно-типологічного. Для аналізу компо- зиційних вирішень використано мистецтвознавчі категорії, а також практичний досвід візуального, стилістич- ного, морфологічно-композиційного та комплексного аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано основні принципи побудови композицій із використанням мотиву свічника, комплексно до- сліджено художньо-стильові особливості різьблених свічників, визначено їх типологію, здійснено аналіз кон- структивних схем багаторіжкових свічників-менор у декоративному оздобленні мацев Східної Галичини XVI – першої третини XX ст. Висновки. Аналізуючи орнаментальне оздоблення мацев давніх юдейських кладовищ
Галичини, можна виокремити кілька домінантних мотивів відповідно до характеру зображення: зооморфні, орнітоморфні, рослинна орнаментика, предметні мотиви, архітектурні елементи, символи іудаїзму. Мотив свіч- ника – один із найпоширеніших мотивів у меморіальній пластиці галицьких мацев XVIII – середини XIX
, а його художньо-стильові особливості - втілення високої майстерності галицьких майстрів-різьбярів
. Помітними є різна стилізація форми, трактування окремих структурних елементів свічника у різних регіонах Східної Гали- чини. У формотворенні пам’яток простежуються впливи стилістики провідних стилів європейського мистецтва, зокрема – бароко, рококо, сецесії. Вирішення окремих елементів чи деталей досліджуваного предметного моти- ву зазнавало значного впливу традицій українського мистецтва зокрема.
Ключові слова: менора, свічник, світло, мацева, пластика, форма, символ, зображення, декор.
Бойко Кристина Степановна, кандидат архитектуры, доцент кафедры дизайна и основ архитекту-
ры Национального университета «Львовская политехника»
Художественно-стилевые особенности подсвечников в отделке мацев Восточной Галиции XVI -
первой трети XX в.
Цель работы - выявление художественно-стилевых особенностей резных подсвечников, осуществле- ние анализа конструктивных схем и определение типологии многорожковых подсвечников в отделке мацев
Восточной Галиции XVI - первой трети XX в. Методология исследования предполагает применение ряда ме- тодов: историко-сравнительного, формально-стилистического, структурно-типологического. Для анализа ком- позиционных решений использовано искусствоведческие категории, а также практический опыт визуального, стилистического, морфологически-композиционного и комплексного анализа. Научная новизна заключается в том, что впервые проанализированы основные принципы построения композиций с использованием мотива подсвечников комплексно исследованы художественно-стилевые особенности резных подсвечников, определе- на их типология, осуществлен анализ конструктивных схем многорожковых подсвечников-менор в декоратив- ном убранстве мацев Восточной Галиции XVI - первой трети XX ст. Выводы. Анализируя орнаментальное убранство мацев древних иудейских кладбищ Галиции, можно выделить несколько доминантных мотивов в соответствии с характером изображения: зооморфные, орнитоморфные, растительная орнаментика, предметные мотивы, архитектурные элементы, символы иудаизма. Мотив подсвечника - один из самых распространенных мотивов в мемориальной пластике галицких мацев XVIII - середины XIX, а его художественно-стилевые осо- бенности - воплощение высокого мастерства галицких мастеров-резчиков. Отмечены разная стилизация формы, трактовка отдельных структурных элементов подсвечника в различных регионах Восточной Галиции. В фор- мообразовании памятников прослеживаются влияния стилистики ведущих стилей европейского искусства, в частности - барокко, рококо, сецессии. Решение отдельных элементов или деталей исследуемого предметного мотива продиктовано значительным влиянием традиций украинского искусства в частности.
Ключевые слова: менора, подсвечник, свет, мацева, пластика, форма, символ, изображение, декор.
Boyko Khrystyna. Ph.D. in Architecture, Associate Professor of the Department of Design and Fundamentals
of Architecture of the Lviv Polytechnic National University
© Бойко Х. С., 2018

Культура і сучасність
№ 2, 2018
75
Art-style features of candlesticks in the decoration of the matsevahs of Eastern Galicia XVI - the first
third of the XX century
The purpose of the article is to identify the artistic and stylistic features of carved candlesticks, to carry out the analysis of constructive schemes and to determine the typology of multi-branched candlesticks in the decorative adornment of the matsevahs of Eastern Galicia from the XVI through to the first third of the XX century. The method-
ology of the research involves the use of a number of methods: historical-comparative, formal-stylistic, structural- typological. For analysis of compositional solutions, art criticism categories, as well as practical experience of visual, stylistic, morphological-compositional and complex analysis were used. The scientific novelty consists in the fact that for the first time the basic principles of constructing compositions with the use of the candlestick motif have been ana- lyzed for the first time, the artistic and stylistic features of carved candlesticks have been thoroughly investigated, their typology has been determined, the analysis of constructive schemes of the multi-branched candlesticks-menorahs in the decorative adornment of the matsevahs of Eastern Galicia XVI - the first third of XX. Conclusions. Through the analy- sis of the ornamental decoration of the matsevahs of the ancient Jewish cemetery of Galicia, one can distinguish several dominant motifs according to the nature of the image: zoomorphic, ornithomorphic, plant ornamentation, subject mo- tifs, architectural elements, symbols of Judaism. The motif of the candlestick is one of the most commonly used motifs in the memorial plastics of the Galician matsevahs of the 18th and the mid-19th centuries, and its artistic and stylistic peculiarities are the embodiment of the high skill of Galician masters-carvers. Of significance is the different stylization of the form, the interpretation of individual structural elements of the candlestick in different regions of Eastern Galicia.
In the formation of monuments, influences of stylistics from leading styles of European art are observed, in particular - baroque, rococo, secession. The completion of individual elements or details of the subject motif under investigation has been significantly influenced by the traditions of Ukrainian art, in particular.
Key words: menorah, candlestick, light, matsevah, plastic, form, symbol, image, decor.
Актуальність теми дослідження.Натурні обстеження низки єврейських кладовищ Галичини
XVI – першої третини XX ст. дають підстави для виокремлення складових декоративного оздоблен- ня надгробків. Акцентом оздоблення традиційно є символічна композиція, розташована у верхній частині мацеви. Центральна частина відведена під текст епітафії та має конкретно змістове, а не де- коративне значення. Аналізуючи композиції на давніх кладовищах Галичини, можна виділити кілька домінантних мотивів відповідно до характеру зображення: зооморфні, орнітоморфні, рослинні, пред- метні, орнаментальні мотиви, архітектурні елементи, символи іудаїзму. Художню індивідуальність декоративного вирішення пам’ятників формують композиції у верхній секції. Більшість із них має глибоке символічне навантаження, основним завданням якого є передання інформації, пов’язаної з особистістю похованої особи. У єврейській традиції зображення свічника тісно пов’язане із символом світла (світла знань, світла Тори, світла людської душі), а у побутовій культурі євреїв свічка часто ототожнювалася з образом жінки – берегині шабатного вогню. Ритуальні свічники – шабатні свічни- ки та ханукальні лампи – ханукії – це предмети, що знаходились у кожному єврейському домі та ви- користовувались на релігійні свята, під час проведення традиційних обрядів та ритуалів. Мотивом оформлення мацев, що найбільше прив’язаний до релігійного символізму, є менора-cемиріжковий храмовий свічник.
Аналіз досліджень і публікацій. Декоративно-ужиткове мистецтво євреїв є темою численних наукових праць Д. Щербаківського [3], Д. Гобермана [2], Б. Хаймовича [9], Ф. Петрякової [10],
М.Мартина [7] та інших дослідників юдаїки. Символіку орнаменту декоративного оздоблення ха- нукій та художні особливості свічників-менор, створених у Галичині у XVIII – першій третині ХХ ст.
ґрунтовно досліджує у своїх мистецтвознавчих працях Н.Левкович [4;5]. Водночас надзвичайно мало уваги приділено дослідженню різьблених свічників в оздобленні мацев Східної Галичини XVI – пер- шої третини XX ст.як одного із домінантних предметних мотивів у декорі давніх мацев.
Мета дослідження – виявити художньо-стильові особливості різьблених свічників, здійснити аналіз конструктивних схем та визначити їх типологію у декоративному оздобленні галицьких мацев.
Виклад основного матеріалу. Для глибшого висвітлення філософського та художнього наван- таження декорування мацев необхідно розглянути елементи декору з точки зору змісту, призначення та походження окремих складових загальної системи оздоблення. Для розкриття змісту необхідно виділити основні символічні групи зображень, типові для єврейського декоративно-прикладного ми- стецтва, зокрема меморіальної пластики, їхнє семантичне навантаження. Аналіз призначення тієї чи
іншої орнаментальної композиції надасть можливість виявити зв’язок змістового навантаження деко- ру з особистістю похованого, з урахуванням соціокультурних, морально-етичних аспектів. Важливим фактом дослідження художніх особливостей декоративного оздоблення мацев єврейських некрополів
є простеження походження окремих елементів декору, пошук джерел творчих інспірацій, виявлення фактів мистецьких впливів. Так, одним із найдавніших символів юдеїв є менора, її зображення зустрічається від античності на предметах образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Від

Мистецтвознавство
Бойко Х. С.
76 з ІІ ст. н. е. і тривалий час менора є одним з традиційних символів, фактично в ранні періоди вона вказує на єврейські поховання. Походження символу менори є неоднозначним, і в сучасному ми- стецтвознавстві існує кілька переконливих концепцій, присвячених витокам і трактуванню цього символу. Сім пагонів менори, оздоблених рослинною орнаментикою, трактують як одну з трансфор- мацій Дерева Життя, у симетричності композиції менори можна вбачати ідею гармонії, рівності світових начал [6, 238]. (рисунок 1.-2).
З давніх часів менора була символом юдаїзму як образ мудрості чи всеохопного просвітлення.
На мацевах її часто зображали із сімома гілками, наслідуючи конструкцію, описану у Пятикнижжі:
«Виготуєш і світильник із щирого золота; кутим поробленням нехай буде зроблений; держало його, вітки його, чашечки його, бруньки й квітки його мусять бути однолиті. Шість віток виходитимуть із боків його: три вітки світильника з одного боку й три вітки з другого боку. Далі зробиш сім лямп для світильника та поставиш їх угорі так, щоб світили на передній бік його» [8, 82-83]. Така конструкція також символізувала традиційні сім гілок людського знання, так і сім днів творення.
Традиційно над епітафіями пам’ятників на могилах жінок галицькі майстри-різбярі тра- диційно викарбовували свічники (фото 3). У побутовій культурі євреїв свічка часто ототожнювалася з образом жінки, адже саме вона запалювала свічки у шабат. Існує версія, що кількість ріжків у свічни- ку на могилі жінки вказує на склад її родини: один ріжок належить жінці, другий чоловікові, а решта
— дітям померлої. Однак це трактування не має достатнього підґрунтя, попри те, що більшість
єврейських сімей були багатодітними і кількість дітей була різною, на багатьох кладовищах зустрічаємо свічники з однаковою кількістю ріжків на переважній більшості пам’ятників. Фактом, що вказує на певну безпідставність версії про відповідність ріжків чисельності сім’ї похованої людини, є те, що всі свічники
1.

Культура і сучасність
№ 2, 2018
77 2.
3.
Рис.1-2. Графічна реконструкція свічників-менор, м. Бурштин Івано-Франківська обл.
Рис. 3. Мацева із мотивом парних триріжкових свічників та вазоном, м. Болехів
Львівська область, фото автора, 2018 р.
на стелах мають непарну кількість ріжків. Безперечно, як і більшість міфологем, сформованих тися- чоліттями, символіка свічки, свічника, вогню життя в надгробках Нового часу втрачає свою первинну глибинність і набуває декоративного змісту, певної знаковості, що мала би вказати на образ жінки як життєдайної основи, берегині домашнього вогнища, а в єврейському середовищі — охорониці ша- батного вогню [6, 239-240].
Так, наприклад, на пам’ятниках кладовищ у Тернополі, Болехові, в Бродах, Лешневі, Мико- лаєві свічники традиційно парні одноріжкові, триріжкові, набагато рідше п’яти- або семиріжкові, у
Солотвино, Буську, Косові, Рогатині, Щирці, Яблуневі свічники здебільшого п’ятиріжкові, в Кутах,
Хотині семиріжкові, рідше п’ятиріжкові. Одним із найкращих прикладів втілення у камені різних типів багаторіжкових свічників, найчастіше п’яти- або семиріжкових, є давнє юдейське кладовище у
Бурштині [10], якому автор присвятила окреме дослідження.
Важливість традиції запалення суботньої свічки посприяла створенню надзвичайно вишука- них ритуальних шабатних свічників. Таким чином, упродовж тривалого часу утворились різні форми свічників, які майстри каменерізи втілювали у декоративному оздобленні мацев. Таким чином, мож- ливим є вибудувати два основних типи даного мотиву: 1) одноріжкові свічники; 2) багаторіжкові із непарною кількістю ріжків: триріжкові; пятиріжкові свічники; семиріжкові-менори.
Серед зображень свічників слід виокремити композиції з двох, рідше трьох окремих одноріж- кових свічників. Переважно такі композиційні вирішення включали орнаментальні, рослинні мотиви та часто фрагменти (зачини) текстів епітафій. В окремих випадках можна побачити три одноріжкових свічники, поміщених у трьох отворах фасаду аркади.
Для зображення мотиву свічника майстри-каменерізи виконували тло верхньої секції мацеви у вигляді переважно пласкої площини із ледь помітною текстурою переважно простої геометричної форми (прямокутника, трапеції, півкола, півовалу), у центрі якої вкомпоновували об’єм свічника.
Іноді багаторіжкові свічники розташовувались у незначному від площини тла заглибленому рівні у вигляді кола, арки, обрамлених декоративним бордюром із об’ємних рослинних або геометричних елементів, іноді також у вигляді шрифтових композицій.
Серед основних конструктивних схем багаторіжкових свічників-менор можна виокремити наступні: - з однаковими за висотою та паралельними ріжками на одній основній лінії, що кріпляться

Мистецтвознавство
Бойко Х. С.
78 чашечками до перпендикулярної основному стержню планки, яка утримується плетеними петльова- ними або геометричними елементами, що виходять із центрального стержня; - з центральним вижчим стержнем, до якого кріпляться та від якого по обидва боки відходять по одній, дві або три паралельні гілки, що зменшуються по мірі віддалення від центрального стержня; - з центральним стержнем, від якого при основі відходять ріжки, виконані у вигляді дугоподібних кривих, доповнених петлями, во- люто подібними завитками з ріжками на одній основній лінії; - з аркоподібною формою планки, за- кріпленою перпендикулярно до основного стержня, до якого кріпляться ріжки, свічки яких вигнуті та спрямовані до центру композиції; - багатоярусні складні конструкції, ріжки яких відходять від цен- трального стержня, а чашечки розташовані на різних рівнях.
Іноді конструктивні схеми багаторіжкових свічників, найчастіше три- або п’ятиріжкових мог- ла доповнюватися рослинною орнаментикою - додатковими елементами у формі окремих гілок, що завершувались на вершині листком або квіткою та утворювали цілісну композицію. У такому випад- ку вони заповнювали всю площину верхньої секції, а стержень свічника нагадував дерево, ріжки – гілля, декоративні елементи – листя, а чашечки – розпущені квіти. Ріжки менор, відповідно до біблійних видінь, відтворюють гілки дерева з численними суцвіттями, пелюстками та пагонами. У кам’яній різьбі свічників використовувався характерний прийом, коли стержень з ріжками зобража- лися в фас, а чашечки – зверху у перспективі так, щоб було видно основу, у яку вмонтована свічка.
Форма свічників диктувала основні принципи групування та розміщення орнаментів на поверхні ви- робів. Переважно із чітко вираженим рельєфом зображалася масивна основа та центральний стержень свічника. У різних регіонах Східної Галичини зустрічаємо цілком відмінну стилізацію форми, трак- тування окремих структурних елементів свічника, передання вогнища над кожним ріжком у вигляді рослинного елемента — квітки чи листка.
У композиційному вирішенні верхньої секції мацеви із використанням мотиву свічника, ме- нори-свічника, свічника-канделябру він найчастіше виступає композиційним центром, домінантою у поєднанні із різними мотивами другого плану. Такі центричні та симетричні вирішення часто допов- нювалися різних форм фланкуючими свічники елементами: об’ємними квітковими фестонами у ви- гляді розеток або простими геометричними елементами у вигляді кола, ромба, квадрата, прямокутника, многокутника, овалу, арки, сегменту кола із викарбуваними у них літерами: פ(пе) та נ
(нун) - абревіатура слів на івриті та означають – по (тут) та нітман (схований, покоїться), або ж нік- бар (похований), або ж нігназ (схований). Варіанти розташування даних літер як і їх шрифтова подача були також різними: обидві літери розташовувались в одному геометричному елементі переважно над, у ряді випадків під основною композицією, або, відокремлено фланкуючи композицію симетри- чно з обох сторін, від заглибленої (втопленої) до опуклої (об’ємної), від лінійної до декоративної. У ряді прикладів композицій центричного типу домінуючим елементом може виступати інший мотив, наприклад, вазон із рослинами, а свічники одно-, триріжкові- розташовані симетрично з обох боків верхньої секції.
Композиції зі свічниками рідко виступали самостійним декором верхньої секції і у переваж- ній більшості випадків доповнювалися іншими, частіше парними, мотивами – зооморфними (оленя- ми, левами), орнітоморфними (голубами), рослинними (деревами, гілками, листям, квітами, пуп’янками) предметними (вазонами, розкішними парохетами, ламбрекенами), архітектурними еле- ментами (колонками, арками, аркадами, волютами), символами іудаїзму (Маген Давид), утворюючи цілісні довершені орнаментальні композиції. В окремих випадках композиції із мотивом свічника доповнювались символами передчасно перерваного життя: зламаною гілкою, розколеним деревом, похиленою, згаслою, зігнутою чи зламаною свічкою.
Наукова новизнаполягає у тому, що вперше комплексно досліджено художньо-стильові особ- ливості різьблених свічників, визначено їх типологію, здійснено аналіз конструктивних схем багато- ріжкових свічників-менор у декоративному оздобленні мацев Східної Галичини XVI – першої третини XX ст.
Висновки.Досліджуючи композиції зі свічниками на давніх кладовищах Галичини, можна виокремити певну еволюцію цього мотиву: від пишно оздоблених, урочистих витончених об’ємних форм із характерним плетінням східного типу у XVIII - середині XIX як втілення високої майстерно- сті галицьких різьбярів, до спрощених за формою у кінці XIX, та примітивних схематичних, шаблон- них із ледь помітним рельєфом у першій третині XX ст. Помітними є різна стилізація форми, трактування окремих структурних елементів свічника у різних регіонах Східної Галичини. Важливим фактором тут також могли виступали: місцеві традиції, наявність локальних каменерізних осередків, вплив родинного фактору, фінансовий стан місцевої громади, стильові тенденції.У формотворенні пам’яток простежуються впливи стилістики провідних стилів європейського мистецтва, зокрема –

Культура і сучасність
№ 2, 2018
79 бароко, рококо, сецесії. Вирішення окремих елементів чи деталей зазнавало значного впливу тра- дицій українського мистецтва зокрема.
Література
1. Бойко Х. Натурні дослідження давнього єврейського кладовища в Бурштині. Питання охорони істо- рико-культурної спадщини та історії та культури євреїв Галичини: матеріали наук. сем. (м.Львів, 13-15 листо- пада 2006 р.), (м.Львів, 23-25 квітня 2007 р.). Львів: Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва ім.
Ф.Петрякової, 2007. С.102-118.
2. Гоберман Д. Еврейские надгробия на Украине и в Молдове. Москва.: Имидж, 1993. 314 с.
3. Котляр Є. О. Данило Щербаківський: Наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва. Народо- знавчі зошити. Львів, 2014. № 5 (119). С.884-913.
4. Левкович Н. Я. Символіка орнаменту декоративного оздоблення ханукій Галичини XVIII – першої третини ХІХ ст. Вісник ЛНАМ. Львів, 2010. Вип. 21. С. 226-239.
5. Левкович Н. Я. Художні особливості свічників-менор, створених у Галичині у XVIII – першій тре- тині ХХ ст. Парадигма пізнання: Гуманітарні питання. Київ, 2015. №4 (7). С. 86-97.
6. Левкович Н. Я. Художні особливості меморіальної пластики єврейських кладовищ Східної Галичи- ни XVIII – ХІХ ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів, 2013. Вип. 24. С. 232-245.
7.
Ритуальне юдейське срібло з фондів Львівського музею історії релігії: каталог/ авт. - упоряд.: М.
Мартин. Львів: Логос, 2018. 80 с.
8.
8.Святе Письмо Старого та Нового Завіту: повний переклад, здійснений за ори
ґ
інальними єврейсь- кими, арамійськими та грецькими текстами. Ukrainian Bible 63 DC. United Bible Societies 1991- 60 M
П’ятикнижжя. С.3-177.
9. Хаймович Б. Резной декор еврейских надгробий Украины. История евреев на Украине и в Белорус- сии. — Санкт-Петербург, 1994. С. 83-106.
10. Petriakova F. The collection of Jewish Art of the Museum of Ethnography and Grafts in Lvov. Treasures of
Jewish Galicia. Judaika from the Museum of Ethnography and Grafts in Lvov, Ukraine. Tel Aviv: Beth Hatefutsoth, the Nahum Goldman Museum of the Jewish Diaspora, 1996. Рр. 75 – 99.
References
1.
Boyko, Kh. (2007).
Natural studies of the ancient Jewish cemetery in Burshtyn
: Proceedings of the Confer- ence Title:
Scientific and Practical Workshop on the Protection of the Historical and Cultural Heritage and the History and Culture of the Galician Jewry
(pp. 102-118). Ljviv: Naukovyj centr iudajiky ta jevrejsjkogho mystectva im.
F.Petrjakovoji [in Ukrainian].
2. Gobermann D.
(1993).
Jewish gravestones in Ukraine and Moldova.
M.: Imidzh, [in Russian].
3. Kotlyar ,E.
(2014).
Danylo Shcherbakivsky: Scientific Intelligence and Discoveries of Jewish Art
Narodoznavchi zoshyty, 5 (119), 884-913 [in Ukrainian].
4. Levkovich, N. (2010).
Symbolics of ornamentation of decorative decoration of Hanukkah Galicia of the
XVIII - first third of the nineteenth century.
Ljviv: Visnyk LNAM, 21, 226-239 [in Ukrainian].
5. Levkovich, N.
(2015).
Artistic features of candlesticks, menor, created in Galicia in the XVIII - first third of the twentieth century.
Kyjiv: Paradyghma piznannja: Ghumanitarni pytannja, 4 (7), 86-97 [in Ukrainian].
6. Levkovich, N.
(2013).
Artistic features of the memorial plastics of the Jewish cemetery of the Eastern Gali- cia from the 18th to the 19th centuries.
Visnyk Ljvivsjkoji nacionaljnoji akademiji mystectv, 24, 232-245 [in
Ukrainian].
7.
Martin, M. (2018).
Ritual Jewish silver from the funds of the Lviv Museum of Religion: catalog
. Ljviv:
Loghos [in Ukrainian].
8. The Bible of the Old and New Testament (1991). Full translation of the original Hebrew, Aramaic and
Greek texts. United Bible Societies [in Ukrainian].
9.
Khaymovich, B. (1994).
Carved decor of Jewish gravestones of Ukraine // History of Jews in Ukraine and in Belarus.
SPb. [in Russian].
10. Petriakova, F. (1996). The collection of Jewish Art of the Museum of Ethnography and Grafts in Lvov.
Treasures of Jewish Galicia. Judaika from the Museum of Ethnography and Grafts in Lvov. Ukraine. (pp.75 – 99). Tel
Aviv: Beth Hatefutsoth, the Nahum Goldman Museum of the Jewish Diaspora.
Стаття надійшла до редакції 08.09.2018 р.