1   2   3
Ім'я файлу: 10.3-Психологічне-забезпечення-та-супроводження-професійної-діял
Розширення: doc
Розмір: 269кб.
Дата: 29.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
1.docx
задача.docx
Криворізька загальноосвітня школа.docx

ð“ñ€ñƒð¿ð¿ð° 2 Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедрою медицини катастроф та військової медицини ВНМУ

доц. М.В. Матвійчук

“___” __________ 201__ р.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

для студентів 3 курсу медико- психологічного факультету

до практичного заняття

з дисципліни «Психологічне забезпечення та супроводження професійної діяльності медичних працівників»

Тема 10: Вторинна травма

Заняття 3

Вінниця – 2020

Готовність медика-психолога до діяльності в умовах надзвичайних ситуацій.

Готовність (Р.М.Бондаренко) – це особлива форма інтерпретації змісту освіти, система інтеграційних властивостей, якостей і досвіду особи, що має ознаки загальної теоретичної і методичної готовності до професійної діяльності. У той же час готовність має певну специфіку – це професійні уміння і навички, індивідуальний стиль їх реалізації, практико-орієнтований досвід діяльності, рефлексія професійної діяльності.

Готовність до професійної діяльності це - професійна придатність особистості (сукупність індивідуальних особливостей людини, здібностей та характерологічних рис, суттєвих для успішного професійного спілкування та діяльності, а також відсутність показників, які роблять неможливим участь людини в професійній діяльності) і підготовленість до діяльності (знання, уміння та навички, здобуті у процесі професійної підготовки).

Готовність майбутніх психологів до професійної діяльності науковці визначають як: наявність мотивів вибору професії психолога, професійна спрямованість (позитивне ставлення до даної професії, установка на професійну діяльність), професійно значущі якості особистості; широкий обсяг спеціальних знань, умінь і навичок; емоційні та вольові властивості особистості.

Готовність до діяльності в екстремальних умовах тісно пов'язана з адаптаційними можливостями людини. Адаптація (від лат. Adaptio - прикладання) - це пристосування організму, особистості, їх систем до характеру окремих впливів або до змінених умов життя в цілому. Залежно від того, в яких зовнішніх умовах і на якому рівні здійснюється взаємодія людини з середовищем, можуть проявлятися різні види адаптації: фізіологічна, біологічна, психологічна, соціальна.

Позитивний ефект адаптації полягає в збільшенні відносної відповідності поведінки умов нового середовища. Адаптація компенсує недостатність звичної поведінки в нових умовах. Завдяки адаптації створюється можливість оптимального функціонування організму, особистості в незвичайній обстановці. Якщо ж адаптація не настає, виникають додаткові труднощі в освоєнні предмета та умов діяльності аж до порушень в її регуляції. У адаптивній поведінці людини можуть брати участь фізіологічні, ендокринні та інші реакції організму, психічні процеси, досвід, стани і властивості особистості. Звідси ясно, що адаптація і готовність до діяльності пов'язані між собою, надають той чи інший вплив один на одного.

Особливість адаптації до небезпечної (надзвичайної) обстановки полягає в тому, що її підтримка пов'язана з вольовими зусиллями. З цього приводу І. М. Сєченов писав «Звикнути до страшного, до огидного не означає виносити його без всяких умов (це нісенітниця), а значить, майстерно керувати ь зусиллям». Зусилля необхідні для вчинення дій в стані гострого психічного і нервового напруження, втоми, незадоволеності, страху, які можуть виникати в надзвичайній ситуації навіть у стійкої людини, що має позитивний досвід діяльності.

Адаптація - це процес, який реалізується завдяки енергетичній, психологічної та моральної мобілізації людини відповідно до вимог середовища. Однак можливість такої мобілізації та освоєння нових умови у різних людей неоднакові. Крім того, слід враховувати, що адаптаційні можливості людини далеко не безмежні.

Фактори адаптації можна розділити на дві групи.

• До першої з них відносяться ті, які пов'язані з особливостями особистості самої людини. Це такі характеристики, як загальна та спеціальна підготовленість, характер, темперамент, пізнавальні та інші психічні процеси, вихідне психічний стан, вік і т. П.

Так, особи з повільною реакцією на зовнішні впливи, спокійні, розважливі (флегматики) з великими труднощами пристосовуються до складних умов, але їх адаптація міцніше, ніж в осіб, які швидко і сильно реагують на навколишнє середовище, схильних до різких змін загального стану (холерики, сангвініки). Зовсім інакше справа йде у меланхоліка, який, потрапивши в нові умови, абсолютно губиться, гостріше переживає події, схильний до перебільшення труднощів. Такі особливості темпераменту не тільки уповільнюють процес адаптації, але і знижують її міцність. Хід і результати адаптації залежать від рівня готовності до виконання завдання і мотивації поведінки особистості.

Другу групу складають фактори, які за відповідно до особистості існують об'єктивно: засоби ознайомлення з характером обстановки та розв'язуваними завданнями, якості та приклад керівників, колективу виховна робота та ін. Адаптація до нової обстановки прискорюється, якщо попередньо проведена робота з ознайомлення з можливими ситуаціями і діями при їх виникненні. Важливим елементом підготовчої роботи є також активізація суспільних мотивів поведінки, а також індивідуальних і колективних установок людей. З фізіологічної точки зору процес адаптації полягає в виробленні нових динамічних стереотипів. Він формується швидше, якщо людина вже знайома з новими ситуаціями, наприклад, за допомогою тренувань.

Робота професійного психолога у певних сферах людської діяльності має свої особливості, які зумовлюються специфікою її об’єкта, умов реалізації її завдань. Так, ученими приділяється увага аналізу особливостей професійної діяльності психологів в: закладах освіти, галузі спорту, сфері медицини, військовій сфері, юридичній галузі.

Фахова діяльність психолога здебільшого відбувається в умовах спілкування, яке нерідко становить основний її зміст, стає особливим видом праці – професійним спілкуванням. Здатність встановлювати міжособистісні контакти з різними учасниками спілкування, комунікативна компетентність значною мірою впливають на ефективність праці психологів, є найважливішими ознаками їхньої професійної придатності.

Аналіз спеціальної літератури, присвяченої характеристиці професійної діяльності психологів відповідних галузей дозволяє нам виокремити особливості його фахової діяльності, зумовлені специфікою об’єкта діяльності та функцій галузі та виявити спільне в їхній професійній активності.

Так, метою діяльності психолога відповідних галузей є захист психічного здоров’я особистості, підвищення ефективності діяльності, здійснення психологічної діагностики, профілактики; організація психореабілітаційних заходів, психологічна просвіта. Зокрема, мета роботи психолога у спорті має свою специфіку: формування психологічної стійкості у спортсменів до поразок та готовності до участі у змаганнях; у сфері медицини – оцінка стану пацієнта, аналіз психологічних і психоматичних аспектів хвороби та психологічна допомога; у військовій сфері – здійснення психореабілітаційних заходів щодо подолання негативних психологічних наслідків психотравмуючого бойового стресу; у юридичній – формування у фахівців відповідальності за свою діяльність; у закладах освіти – професійне сприяння саморозвитку особистості об’єкта навчання та освіти. Подібними є завдання діяльності психологів певних галузей: це дослідження індивідуальних якостей особистості, проведення психологічної діагностики, орієнтація роботи на психологічну профілактику негативних явищ у колективі, здійснення психореабілітації, психокорекції неадаптивних форм поведінки та ін.

Задача медичних психологів це дослідження індивідуальних якостей особистості, визначення впливу умов лікування на психіку і поведінку,, аналіз процесів лікування й психологічного стану людини під час лікування й реабілітації, психодіагностика при різних соматичних і психічних захворюваннях, встановлення раціональних режимів праці та відпочинку медичних працівників, покращення соціально-психологічного клімату, проведення професійного відбору, професійної орієнтації призовників і військово-психологічної експертизи; проведення судово-психологічних експертиз, судових психолого-психіатричних експертиз, психологічного слідчого експерименту тощо.

Готовність формується завчасно шляхом набуття необхідних теоретичних знань і навичок діяльності в надзвичайній ситуації, у результаті чого формуються мотиви, установки на виконання конкретних завдань. Далі отримані знання необхідно закріпити спеціальними вправами, самостійною підготовкою, підвищенням майстерності, тренуваннями, у процесі яких готовність буде закріплюватися й удосконалюватися.

Виділяють тривалу готовність і тимчасовий стан готовності.

Тривала готовність базується на раніше отриманих знаннях, досвіді, навичках. Тимчасовий стан готовності – це об’єднання всіх сил для успішного виконання конкретних дій у конкретний момент. Готовність формуєтьсятільки після усвідомлення того, що відбувається, й загальної мобілізаціїорганізму в силу вольового напруження. Тривала готовність є похідною тимчасової готовності, після закріплення її в дії й вимагає психологічної йфізіологічної перебудови.

Психологічна готовність неможлива без психологічної надійності. Вона характеризується витривалістю й стійкістю до напруження при несподіваному впливі екстримальних факторів. При виконанні рятувальних операцій відбувається перенастроювання психіки й фізіологічних параметрів на участь в особливих умовах, що допомагає використовувати сили організму, якості й можливості в нових умовах, мобілізуватися для виконання активних дій.

В основі спрямованості особистості лежить сформована у процесі життя та виховання стійка домінуюча система мотивів, у яких основні, провідні мотиви підпорядковують собі всі інші, характеризують будову мотиваційної сфери людини. Виникнення такого роду ієрархічної системи мотивів забезпечує найвищу стійкість особистості.

Для готовності до дій у надзвичайних ситуаціях важливою є установка особистості на активізацію діяльності при виконанні свого обов’язку.

Готовність не може виникнути без установки, яка направляє особистість.Вона підсумовує потреби й конкретні життєві ситуації, при яких ці потреби можуть бути задоволені. Це стан особистості, визначеність суб’єкта на поведінкову активність, початкова реакція на нову сигуацію.

Установки диференціюють на позитивні, негативні й нейтральні. Установка з’являється в результаті об’єднання потреб особистості й конкретної ситуації, у якій можливо її задовольнити. Установка – це орієнтованість діяльності у відповідному напрямку.

Для фахівців дуже важливо сформувати здатність ставитися до надзвичайної ситуації не як до непереборної, а як до ситуації, в умовах якої можна працювати, але коли є необхідною миттєва мобілізація всіх сил, знань, досвіду, значних ресурсів організму.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ ПРАЦІ.

Психологічне забезпечення професійної адаптації в екстремальних ситуаціях – це система соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу адаптації в екстремальних умовах, розвиток адаптивних здібностей до стресу, психопрофілактику професійного стресу, психокорекцію неадаптивних і дезадаптивних станів.

Серед основних завдань психологічного забезпечення адаптації в екстремальних умовах можна виокремити такі:

1. Визначення й оцінка адаптивних здібностей до стресу. Для цього існує методика психодіагностики адаптивності до стресу. Вона дозволяє оцінити рівень розвитку адаптивності до стресу та її складові: здатність до управління психофізіологічними станами, сильними емоціями й імпульсами; здатність до управління сном і сновидіннями; здатність до конструктивного й адаптивного мислення; здатність до самоорганізації часу власного життя; здатність до встановлення і розвитку підтримуючих відносин; здатність до упевненої самостверджуючої поведінки; здатність регулювати мимовільні фізіологічні функції і підтримувати оптимальний фізичний стан; когнітивний стиль оптимізм/песимізм. Стосовно характеристик суб’єкта адаптації в екстремальних ситуаціях цікавими також є вітчизняні психофізіологічні дослідження адаптаційних можливостей людини, закордонні психологічні дослідження проблем „adaptive coping”, „hardiness”, „resilience”.

2. Моніторинг станів, що виникають в екстремальних умовах, формування навичок довільної адаптивної саморегуляції.

3. Моніторинг соціально-психологічного клімату в групі й заходи щодо його оптимізації. Оцінка соціально-психологічної, психологічної і психофізіологічної сумісності. Діагностика конфліктогенності й конфліктостійкості співробітників

4. Психологічна робота з неадаптивними і дезадаптивними проявами (станами, поведінкою). Виявлення осіб з неадаптивною і дезадаптивною поведінкою й вжиття заходів щодо їх успішної адаптації.

5. Розробка комплексних цільових програм адаптації до конкретних екстремальних ситуацій діяльності.

Недостатність адаптивних здібностей може бути компенсована ефективною психологічною підготовкою до дій в умовах професійного стресу.

Критерії професійної придатності кандидата

на службу до ДСНС України


ВИСНОВОК ПРО ПРИДАТНІСТЬ

КРИТЕРІЇ

Цілком придатний


  • Наявність мотивації на даний вид діяльності в рамках ДСНС України;

  • Високі моральні якості;

  • Відсутність психічних відхилень;

  • Урівноважений характер;

  • Наявність таких психологічних якостей, як: ретельність, дисциплінованість, пильність, витривалість, охайність, рішучість;

  • Висока емоційно-вольова усталеність;

  • Самоконтроль, що розвинений на рівні, вищому за середній;

  • Сила нервової системи до середньо-слабкої;

  • IQ не менше 100;

  • Переключення і розподіл уваги не нижче середнього рівня;

  • Оперативна і наочно-образна пам’ять оцінюються не нижче “добре”;

  • Швидкість прийняття оперативних рішень;

  • Висока психомоторна швидкість

Придатний

з обмеженнями


  • Схильність до невиправданого ризику;

  • Завищена або занижена самооцінка;

  • Самовпевненість;

  • Залежність, соціабельність;

  • Нелагідність;

  • Довірливість;

  • IQ не менше 90;

  • Одна незадовільна оцінка за будь-якою із характеристик уваги: об’єму, концентрації, усталеності, переключення, розподілу;

  • Слабка розвиненість оперативної пам’яті;

Слабка нервова система.

ВИСНОВОК ПРО ПРИДАТНІСТЬ

КРИТЕРІЇ

Непридатний


  • Наявність психічних відхилень;

  • Відсутність мотивації на діяльність;

  • Низькі моральні якості;

  • Недисциплінованість;

  • Безвідповідальність;

  • Неохайність;

  • Тривожність у важких ситуаціях;

  • Надмірна збудливість, невитриманість;

  • Повільність, інертність;

  • Низька емоційно-вольова усталеність;

  • Низький самоконтроль;

  • IQ нижче 90;

  • Дві і більше незадовільних оцінки за характеристиками уваги;

  • Слабка наочно-образна пам’ять.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас