Ім'я файлу: МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС.doc
Розширення: doc
Розмір: 36кб.
Дата: 29.02.2024
скачати
Розширення: doc
Розмір: 36кб.
Дата: 29.02.2024
скачати
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС
У статті надаються рекомендації щодо поліпшення методики навчання технічних ударів, зокрема подачі, у учнів-початківців,вид спорту - настільний теніс. Системність викладу робочого матеріалу, дозволяє поступово здійснювати перехід від етапу початкової підготовки до етапу удосконалення техніки, що зберігає загальний напрямок розвитку фізичних якостей та розумової працездатності учня для більшої реалізації своїх здібностей і можливостей.
Подача - технічний удар, з якого починаються перші кроки освоєння гри. Під час проведення навчального, тренувального або змагального процесу, подача є найбільш застосованим елементом, досконале оволодіння яким, значно пришвидшує засвоєння інших технічних прийомів, їх поєднання і раціональне використання. Також подача дозволяє гравцю першим заволодіти ініціативою і контролювати ігрову ситуацію, що поліпшує стратегічне і тактичне мислення спортсмена. Під поняттям подача, в настільному тенісі, мається на увазі, специфічний удар, який вільно здійснює гравець і м’яч спочатку торкається його половини столу. Подача це єдиний, незалежний від суперника тип технічного удару
У сучасному настільному тенісі, подача є одним з найголовнішим елементом, який безперечно дуже впливає на хід спортивного протистояння та набуває спеціальне, індивідуальне значення у процесі підготовки спортсменів високого рівня. Під час однієї особистої зустрічі із 5-ти партій, гравець виконує приблизно 45-50 подач, а у грі із 7-ми партій близько 70-ти. Враховуючи те, що одне очко розігрується у 3-6 ударів, то можна константу вати, що третина усіх ударів, які виконуються під час гри – подачі. І той спортсмен, який досконало володіє цим елементом, безсумнівно має чималі шанси на реалізацію усіх своїх ігрових задумок. Так наприклад, у грі чемпіона світу та Олімпійських Ігор Ма Линя, гравця збірної команди Китаю, подача є однією з найпотужнішою і непередбаченою стороною його ігрового арсеналу. Майстерність виконання цього елементу, надає китайському спортсмену успішно розвивати свій унікальний власний стиль і значно збільшує шанси на застосовування атакуючої, гострої дії, дозволяє швидко рухатись і постійно змінювати ігрові обставини та схеми ведення гри
З метою удосконалення навчання технічним ударам гри та в зв’язку з новими тенденціями розвитку настільного тенісу, розпочинати ознайомлення студентів-початківців зі специфікою оволодіння технічними елементами, треба саме з вивчення подач, що дозволить досягти більшого відсотку утримання гри між новачками та сприяє багаторазовому повторенню ударів, які вивчаються у поточному періоді.
У робочій навчальній програмі з фізичного виховання по спеціальності настільний теніс, , заплановано освоєння таких видів подач: подача поштовхом справа і зліва (без обертання); подача з нижнім обертанням справа і зліва; подача з боковим обертанням справа і зліва («маятник», «віяло»)
Ознайомлення і швидке опанування технічним елементом, в першу чергу повинно здійснюватися з чіткого роз’яснення вчителем, основної структури руху усіх частин тіла: ігрова рука та її місцезнаходження щодо відстані від столу, стан передпліччя та кісті, відповідне розташування тулуба і ніг та інші аспекти, які беруться до уваги і дозволяють успішно здійснити прийом. Детальний опис послідовно поєднує у свідомості початківця усі складові удару, створюючи тим самим ігровий ланцюг. Учень повинен мати чітке уявлення, для чого саме виконується одна із частин руху і які першочергові завдання вирішує подача та які можливі наслідки від невдалого першого ходу гри.
Подача, як і усі технічні удари в настільному тенісі складається в головному із трьох основних фаз: замах, удар і закінчення руху
Замах – це первинна, варіативна, дещо індивідуальна фаза дії, завданням якої є надати обертання м’ячу, орієнтовний напрям і довжину польоту. Основні вимоги для успішного виконання першого етапу, це насамперед правильне тримання ракетки (вільне та відповідне замисленому обертанню м’яча), також студент обов’язково повинен зайняти вихідне положення (правосторонню або лівосторонню стійку), ракетка тим часом набуває належний кут нахилу, а також особливе значення приділяється підкиданню м’яча, з розрахунком, що при зустрічі з площиною ракетки контакт відбудеться своєчасно і у відповідній точці торкання. Замах, який виконує ракетка, від передпліччя до точки торкання з м’ячом повинен проходити відстань, у середньому, у межах 10-20 см, адже довжина замаху в першу чергу залежить від наміру гравця, здійснити подачу в будь-яку зону столу (ближню, середню, дальню). Така різниця у приведених показниках була ще обумовлена тим, яку особливість має подача (при виконання подачі з нижнім обертанням замах дещо довший, чим при здійсненні подачі з боковим обертанням)
Другим етапом навчання стає ударний рух ракетки – це досягнення максимальної швидкості зап’ястя, передпліччя і керування енергетикою удару. Основні рекомендації до виконання другого етапу це максимально розслаблений рух кисті, зберігання належного кута ракетки для надання нижнього або бокового обертання м’ячу. Одночасно також зберігається потужність та сила у м’язах верхнього плечового поясу і робота ніг гармонійно поєднується з кожним рухом.
Третій етап це завершення руху, де спостерігається зниження швидкості, збереження орієнтації ракетки для контролю напряму. Основні вимоги для третього етапу це слідкувати щоб рука не робила, за інерцією, занадто довгий шлях або зайвих додаткових рухів, які не впливають на якість подачі. Центр ваги тулуба повинен зберігатися або послідовно набувати напрям вперед для передбачених після прийому подачі, подальших атакуючих дій. В перспективі, після вдало здійсненої подачі, учень повинен приготуватися до подій, які дозволять заволодіти ініціативою у грі і нав’язати супернику свою тактику.
У ході послідовного ознайомлення з технікою виконання подачі, у експериментальній групі, значний час приділялася увага різноманітним підготовчим вправам, імітаційним рухам, іграм, естафетам, які були направлені на розвиток спритності, швидкості, сили та поліпшення координаційних здібностей. Також багато часу наділялося процесу підкидання м’яча з відкритої долоні неігрової руки, адже за правилами змагань, м’яч має набрати висоту польоту не менше 16 см і не може знаходитись над ігровою поверхнею столу та інше. Учні, які чітко виконували усі зауваження викладача, намагалися своєчасно виправляти помилки, як наслідок, мали стрімкі, вільні рухи усіх частин тулуба при виконанні подачі, що дуже пришвидшило термін освоєння цього елементу.
Методика навчання технічного елементу - подачі повинна бути спрямована на оптимізацію ударної взаємодії кінематичного ланцюга «тенісист-ракетка», в результаті якого м’яч згідно з тактичною задумкою, набуває відповідне спрямування, швидкість і обертання.
Постійне вдосконалення технічного прийому та доцільне його використання забезпечує надійну гру на сторону суперника. Одночасно з цим, подача надає можливість контролювати ігрову ситуацію, розвиває вміння прогнозувати дії суперника, що надає непогані шанси на перемогу.