1   2
Ім'я файлу: Копия Курсова робота. Трансрорт(зразок).docx
Розширення: docx
Розмір: 276кб.
Дата: 18.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
123123.docx
МКР - ОЦП № 3.doc
Вчення Мартіна Лютера.docx


Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка

Циклова комісія психолого- педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни: « МПН: Дидактичне проектування»

на тему: Методика контролю знань, умінь і навичок з предмету «Спеціальна технологія» при підготовці за робітничою професію слюсар з ремонту автомобілів

Студента 2 курсу 47БП-2/з групи

_______________________________

спеціальність: 015.20

«Професійна освіта. Транспорт»

Керівник: Бєлоусько А.М.

Оцінка __________________

Члени комісії

_________ ____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________ _____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ _____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. КИЇВ 2021рік

Зміст


Вступ
3

Розділ 1. Контроль знань як чинник  забезпечення якості освіти
5

    1. Класифікація видів контролю
5

    1. Засоби контролю

9

    1. Особливості контролю при застосуванні  комп’ютерних засобів.
15

Розділ 2. Проектування видів та засобів контролю при підготовці кваліфікованих робітників слюсарів з ремонту авто
23

2.1. Характеристика завдання при підготовці кваліфікованого робітника
23

2.2. Цілі навчання з предмету спеціальних технологій (характеристика самого предмета)
28

2.3. Засоби контролю особливості методів контролю при вивчені предмета
29

2.4. Проектування методики проведення уроку контролю знань
35

Висновки
37

Список використаної літератури
39



Вступ
Розв’язання проблеми підвищення якості освіти передбачає значне поліпшення контролю навчальної роботи учнів як важливого засобу управління процесом навчання, здійснення пошуків нових підходів до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів – невід’ємного структурного компоненту навчально-виховного процесу. За умови правильної організації навчальної діяльності контроль сприяє розвитку пам’яті, мислення та мовлення учнів, систематизує їхні знання, своєчасно виявляє прорахунки в навчальному процесі, служить їх запобіганню. Добре організований контроль знань учнів сприяє демократизації навчального процесу та його інтенсифікації, забезпечує диференціацію навчання. Розвиток різноманітних видів контролю стимулює навчання та пізнавальну діяльність учнів. Спроби вилучити педагогічний контроль повністю або частково з навчального процесу, як свідчить історія освіти, призводили до зниження якості навчання, рівня знань.

Методи контролю слід розглядати як категорію науки і як спосіб практичної діяльності вчителя й учнів. Вони забезпечують одержання зворотної інформації про зміст, характер досягнень учнів у навчально-пізнавальній діяльності та про ефективність праці вчителя. Виділяють декілька методів контролю навчальних досягнень учнів: метод усного контролю, метод письмового контролю, метод практичного контролю, метод машинного (програмованого) контролю, метод самоконтролю. Особливість останнього методу полягає в тому, що він учить школярів контролювати та оцінювати свої дії та дії інших, дає можливість учню краще розуміти оцінку, що виставляє йому вчитель, надає природну можливість диференціації домашнього завдання [4].

Мета - показати що потрібно аналізувати контроль;

Предмет - навчальний процес з підготовкою кваліфікованих ПТНЗ;

Об’єкт - засоби контролю, які здійснюються при вивчені дисципліни в процесі підготовки слюсаря і їх ефективність;

Для досягнення мети слід вирішити наступні завдання:

Завдання  №1 – огляд психолого-педагогічної літератури щодо виду контролю та методичної мети та методики застосування;

Завдання №2 – аналіз методів контролю знань та вмінь при підготовці за професією;

Завдання №3 – проектування методів та засобів контролю при навчанні предмету спеціальнітехнології.

Розділ 1. Контроль знань як чинник  забезпечення якості освіти

    1. Класифікація видів контролю


Контроль знань здійснюється на всіх етапах навчання. Його види класифікують за різними критеріями залежно від: способу здобуття інформації в процесі контролю; засобів, які використовують під час контролю і самоконтролю; способу організації контролю і форми організації контролю; дидактичної мети і місця застосування в навчальному процесі.

Залежно від засобів контролю його класифікують на машинний і безмашинний. Машинний контроль найчастіше використовують у програмованому навчанні для управління процесом засвоєння знань. До його специфічних засобів належать тренажери, контролювальні та навчальні машини, комп'ютери. Машинний контроль дає змогу самостійно перевіряти результати навчальної діяльності, виявляти прогалини в знаннях, уміннях і навичках. Під час машинного Контролю відповіді кодуються і вводяться у відповідний пристрій, де машина порівнює їх з еталоном, після чого оцінює результати роботи. Безмашинний контроль і самоконтроль здійснюють за допомогою програмованих підручників, усних і письмових завдань без використання будь-яких технічних приладів. У процесі безмашинного контролю відповіді учнів теж кодуються, але їх перевіряє вчитель за допомогою різних шаблонів. Відповідно до способу організації контроль поділяють на програмований і непрограмований.

Суть програмованого контролю полягає у пред'явленні всім учням однакових стандартних вимог. Він забезпечує контроль за кожним кроком просування учня на шляху пізнання і дає змогу швидко діагностувати рівень засвоєння знань у великої кількості школярів, У програмованому контролі часто використовують тестові завдання, які забезпечують оперативний зворотний зв'язок у системі "навчальний матеріал - учень", ефективне самоуправління і самоконтроль навчальної діяльності. Непрограмований контроль передбачає використання різних видів і форм діагностики результатів навчання відповідно до дидактичних вимог і правил без чіткого співвіднесення з конкретними формами організації і місцем застосування у навчальному процесі. За формами організації контроль може бути індивідуальним, фронтальним, груповим чи комбінованим. 

Індивідуальне опитування спрямоване на перевірку знань, умінь і навичок окремих учнів. Поряд з можливістю ґрунтовної і всебічної перевірки особистісних досягнень школяра цей вид контролю має істотний недолік: пасивність інших членів учнівського колективу у процесі контролю. Фронтальне опитування забезпечує можливість учителю за відносно стислий проміжок часу перевірити знання великої кількості учнів класу, спонукаючи їх до активності. Воно сприяє узагальненню і систематизації вивченого матеріалу. 

Групове опитування спрямоване на перевірку знань, умінь і навичок групи учнів. У практиці сучасної школи часто використовують комбінований, або ущільнений, контроль - поєднання різних форм і методів організації контролю, наприклад коли один учень відповідає біля дошки, а решта виконує індивідуальні чи групові самостійні завдання.Дидактичною метою і місцем застосування у навчальному процесі контроль класифікують на попередній, поточний, тематичний, періодичний, підсумковий, самоконтроль.

Основною метою попереднього контролю є діагностування, визначення загальної підготовленості учнів, рівня володіння основними поняттями предмета, вивчення якого вони розпочинають. Його іноді використовують перед вивченням нової теми чи на початку навчального року, семестру. Результати попереднього контролю стають основою для планування роботи на майбутнє, адаптації учнів до особливостей навчального процесу. Для його організації використовують різні види і методи контролю.

Поточний контроль спрямований на оперативне виявлення якості засвоєння учнями знань, навичок і вмінь на всіх етапах процесу навчання. Його використовують учителі у повсякденній навчальній роботі і здійснюють зазвичай у формі систематичних спостережень, усного опитування, письмових робіт, фронтальної бесіди для оперативного оцінювання знань учнів і якості навчально-виховної роботи на уроці.

Тематичний контроль полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної логічно завершеної частини навчального матеріалу (теми або розділу). Його використання передбачає попереднє ознайомлення учнів із загальною кількістю занять з теми; кількістю і тематикою основних робіт, термінами їх виконання; питаннями, що виносяться на атестацію; формою проведення атестації та умовами оцінювання. Тематичну оцінку можна виставляти автоматично на основі поточних результатів навчання. Якщо тема велика за обсягом, то іноді проводять проміжні тематичні перевірки; якщо невелика - тематичний контроль доцільно здійснювати після вивчення декількох тем.

Періодичний контрольмає на меті виявити, наскільки успішно учні оволодівають системою знань, який загальний рівень їх засвоєння щодо сучасних вимог. До нього належать внутрішньошкільна (директорська) та інспекторська перевірки. Внутрішньо-шкільну перевірку здійснює керівництво школи з метою контролю за якістю знань учнів і роботою вчителів, виконанням вимог навчальної програми, станом викладання предметів. Окрім цього вона передбачає виявлення нового, передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якими вони стикаються в процесі роботи, обґрунтування шляхів удосконалення педагогічної діяльності. Внутрішньошкільна перевірка зазвичай відбувається на початку і наприкінці навчального семестру чи року. її результати обговорюють на педагогічній раді навчального закладу або узагальнюють у наказах директора. Інспекторська перевірка, яку здійснюють представники органів освіти, буває двох видів: фронтальна (охоплює всі сторони роботи школи) і тематична (охоплює окремі аспекти навчання, наприклад стан викладання якого-небудь предмета). Основними завданнями інспекторської перевірки е всебічне вивчення стану освітнього процесу в школі і своєчасне внесення коректив у його організацію. їх здійснюють методами анкетування, тестування, вивчення документації, співбесіди та ін. За результатами перевірки складають підсумковий документ, який відображає джерела одержання інформації, зміст основних питань перевірки, висновки і пропозиції. Результати інспекторської перевірки ураховують під час атестації педагогічних працівників.

Основною метою підсумкового контролю є встановлення системи і структури знань учнів. Ця перевірка здійснюється наприкінці семестру (навчального року) або після завершення вивчення предмета. Основними формами підсумкового контролю є заліки та іспити.

Самоконтрольяк важливий компонент свідомої саморегуляції поведінки і діяльності виявляється в усвідомленні власних особистісних станів, дій, знань, в узгодженні їх зі встановленими вимогами, правилами чи нормами. Мета самоконтролю полягає в запобіганні помилок та їх виправленні. Завдання вчителя спонукати учнів до об'єктивного оцінювання результатів навчання.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

  • контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого учня чи класу, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

  • навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, вивченню, уточненню й поглибленню знань;

  • діагностично-коригуюча, що передбачає з’ясування причин труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях та внесення коректив, спрямованих на усунення цих прогалин;

  • стимулюючо-мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, формує позитивні мотиви навчання;

  • виховна, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, сприяє розвитку працелюбності, активності, акуратності тощо;

  • розвивальна, що сприяє розвитку психічних процесів особистості – пам’яті, уваги, мислення, пізнавальної активності, мовленнєвої культури;

  • прогностично-методична, що допомагає як учню, так і вчителю прогнозувати свою роботу.

  • організуюча, що полягає у формуванні оптимального режиму самостійної роботи учнів [5].



    1. Засоби контролю


За призначенням і характером контроль поділяють на попередній, поточний, періодичний, підсумковий, взаємоконтроль, самоконтроль.

Основні методи перевірки успішності студентів у дидактичному процесі та визначення ефективності цього процесу, побічне спостереження, усне опитування, вправляння, програмований контроль, письмові роботи, дидактичні тести тощо.

За допомогою методу спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання, з'ясовує нахили і здібності, успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних ситуаціях, визначає обсяг і глибину оволодіння професійними знаннями, рівень опанування відповідними навичками та вміннями, ступінь сформованості особистіших якостей, визначає недоліки й шляхи їх усунення тощо. Контрольне спостереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях.

Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного матеріалу. За допомогою письмових робіт одночасно контролюють значну кількість студентів у різних галузях знань.

Цей метод досить об'єктивний, бо надає можливість порівняти знання різних студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знання, практичні навички та вміння, а також адекватне їх застосування для розв'язання конкретних професійних завдань. У результаті такого аналізу в педагога формується уявлення про кожного студентами, про його переваги та недоліки.

Об'єктивний і всебічний аналіз має надзвичайно сильний виховний та дидактичний вплив і на науково-педагогічного працівника, так і на інших студентів.

Ще одним методом перевірки є усне опитування. Його здійснюють за допомогою бесіди, оповідання студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів професійних явищ тощо, їхня найбільша методична цінність - те, що вони забезпечують безпосередній живий контакт педагога з тими, хто навчається. В основі усного опитування - монологічна відповідь студента або бесіда. Цей метод, завдяки своїй специфіці й характеру застосування, використовують і щоденно на планових заняттях, і на різноманітних перевірках.

Під час опитування особливу увагу слід приділяти формуванню доброзичливої морально-психічної атмосфери в групі, яку опитують. Спочатку педагог чітко формулює запитання, і тільки після певної паузи (15 — 20 секунд) визначає студента, який має відповісти.

На вищу оцінку заслуговують студенти, які активно пропонують нестандартні шляхи розв'язання проблеми. Тільки тоді, коли студенти не спроможні дати правильну відповідь, потрібно спрямувати їхні обмірковування у правильне русло, уміло підказавши необхідний напрям пошуку правильної відповіді

Досить ефективним методом перевірки результатів навчання студентів є метод вправляння - практичні заняття, практикуми, практики тощо.

У дидактичній практиці дедалі частіше використовують дидактичні тести, які становлять стандартизований комплект завдань щодо певного навчального матеріалу, за допомогою яких визначають рівень його опанування. Тести дають змогу об'єктивно оцінювати рівень опанування теоретичних знань" практичних навичок та вмінь.

Принципи організації контролю та оцінювання знань учнів визначаються метою навчально-виховного процесу, а також об’єктивними педагогічними закономірностями. Перевірка й оцінювання знань учнів повинні мати індивідуальний характер – педагог працює з кожним учнем, ураховуючи його індивідуальні особливості. Контроль повинен бути систематичним та системним – здійснюватися протягом усього періоду навчання. Диференційоване оцінювання навчання передбачає здійснення оцінювання успішності на основі різнорівневого підходу. Тематичність контролю передбачає оцінку навчальної діяльності з кожної теми. Об’єктивність оцінювання означає систематичний аналіз результатів контролю і показників успішності за єдиними критеріями з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу. Результати контролю обов’язково слід доводити до відома учнів. Усі педагоги повинні дотримуватися єдиних вимог до учнів згідно з діючими загальнодержавними стандартами [2].

Учитель оцінює рівень предметної навченості на підставі якісних характеристик:

1. Повнота знань – кількість знань про об’єкт, що вивча-ється, передбачена навчальною програмою.

2. Глибина знань – кількість усвідомлених учнем суттєвих взаємозв’язків знання (прямих, опосередкованих) з іншими.

3. Оперативність застосування – готовність та вміння учня застосовувати знання в стандартних і змінених ситуаціях, пов’язаних як із змістом, так і з типами ситуацій; характеризується також точністю знання та способами його застосування в певних умовах.

4. Гнучкість знань – швидкість знаходження варіативних способів застосування знання відповідно до зміни ситуації (уміння вилучати з пам’яті в необхідний момент спосіб діяльно-сті, уміння знаходити новий спосіб через комбінацію низки існуючих, здатність пропонувати кілька способів застосування знань для однієї ситуації).

5. Конкретність та узагальнення знань – здатність узагальнювати конкретні факти від часткового до спільного.

6. Систематичність і системність знань – усвідомлення учнем послідовності знань, їх відмінність від інших базових; усвідомлення учнем сукупності знань, структура яких відповідає структурі наукової теорії (поняття, основні положення, закони, факти, наслідки).

7. Усвідомлення знань – бачення учнем взаємозв’язків між знаннями, а також шляхів одержання знань; учень має володіти «знаннями про знання» [1].

Існує шестирівнева таксономія знань та умінь:

  • Знання (запам’ятовування попередньо вивченого мате-ріалу) – 1–3 бали.

  • Розуміння смислу вивченого матеріалу – 4–6 балів.

  • Застосування (вміння використовувати вивчений матеріал у нових ситуаціях) – 7–9 балів.

  • Аналіз – уміння розчленовувати ціле на складові елементи.

  • Синтез – уміння створити ціле із частин.

  • Оцінювання – уміння визначити цінність та придатність певних засобів для досягнення мети.

Уміння аналізувати, синтезувати та оцінювати відповідає 10–12 балам.

При складанні завдань з перевірки знань для кожної таксономічної одиниці використовуються певні ключові слова:

1. Знання (1–3 бали): визначити, засвоїти, згадати, впізнати, назвати, перерахувати; що відбувалося? коли відбувалося?

2. Розуміння (4–6 балів): викласти, доповнити, перегрупувати, проілюструвати прикладами, переказати власними словами, продемонструвати, установити взаємозв’язок між об’єктом та його властивостями.

3. Застосування (7–9 балів): застосувати, узагальнити, співвіднести, вибрати, класифікувати, запропонувати алгоритм, знайти альтернативу.

4. Аналіз, синтез, оцінка (10–12 балів): вирізнити, віднести до категорії, розрахувати, проаналізувати, протиставити, порівняти, видозмінити, спланувати, поєднати, модифікувати, винести судження, довести, оцінити, прийняти рішення.

Крім 12-бальної шкали оцінок, учитель може використовувати численні «малі форми оцінки» під час занять, які знаходять своє вираження в міміці, жестах, модуляції голосу, звертанні до учня, у коротких схвальних, критичних висловлюваннях учителя. У коротких зауваженнях учитель висловлює в усній (або письмовій) формі свої судження з приводу успішності учня. Їх можна робити в домашніх роботах, письмових завданнях, творах, на малюнках або в шкільному щоденнику учня.

Засіб стимулювання учня буде залежати від його індивідуальних особливостей, які необхідно враховувати вчителю під час оцінювання їхньої діяльності. Гіперактивні школярі відрізняються надмірною активністю, рухливістю, неможливістю тривалий час зосереджуватися на будь-якому виді навчальної діяльності, тому під час оцінювання відповідей таких дітей доцільно давати тільки одне завдання на певний відрізок часу, надавати можливість звертатися за допомогою до вчителя в разі виникнення труднощів, завдання подавати в письмовому вигляді, стримано і спокійно аргументувати виставлену оцінку. Ліниві діти вирізняються відсутністю бажання навчатися. Під час оцінювання відповідей таких дітей доцільно формулювати настанову та вимагати виконання певного обсягу навчальних завдань, створювати у дитини необхідну мотивацію для подолання лінощів.

До дітей з емоційними порушеннями належать агресивні діти, емоційно розгальмовані або занадто сором’язливі, образливі, уразливі діти. Під час оцінювання відповідей таких дітей необхідно стабілізувати їх емоційний стан перед виконанням навчального завдання, пропонувати форму відповіді на вибір (письмово або усно), оцінку діяльності учня подавати делікатно й аргументовано, указуючи при цьому на успіхи дитини, або, якщо в учня щось не вийшло, висловити надію, що наступного разу він це зможе зробити.

Під час оцінювання відповіді й діяльності учня необхідно враховувати не тільки його індивідуальні особливості, але й темперамент. Ураховуючи особливості темпераменту школярів, учителю слід пам’ятати, що низька оцінка стимулює навчальну діяльність учня тільки в тому разі, якщо в нього сформована значущість успіху в навчанні та якщо він має сильну нервову систему. Учнів зі слабкою нервовою системою низька оцінка не стимулює, а, навпаки, дезорганізує. Тож вдало підібрані форми вираження оцінних суджень стимулюють успішність. Важливою умовою, яка сприятиме розвитку адекватного оцінювання, є взаємодія на діалогічних засадах, які передбачають партнерство вчителя та учнів у досягненні високої мети розвитку і збагачення внутрішнього світу особистості як школяра, так і педагога.

Учителю необхідно пам’ятати, що оцінне судження, яке учень вважає справедливим, позитивне чи негативне, стає стимулом його поведінки і діяльності в майбутньому, впливає на його майбутню активність у самореалізації.

Таким чином, педагогічний контроль знань, умінь і навичок учнів був, є і буде важливим елементом навчально-виховного процесу. Він має виховне, освітнє та розвивальне значення. При правильній організації контроль підвищує відповідальність учнів за рівень виконання завдань, привчає школярів до систематичної розумової праці, активізує пізнавальні інтереси, сприяє розвитку пам’яті, мислення та мовлення учнів, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Для того щоб підвищити значущість оцінювання, необхідно систематично вивчати і враховувати індивідуальні інтереси і потреби дитини, ураховувати емоційний чинник, варіювати характер педагогічних оцінок з метою уникнення звикання до них дитини.

Оцінки можуть суттєво сприяти підвищенню успішності. Але якщо є недоліки при визначенні мети і змісту уроку, його дидактично-методичної організації, то навіть найбільш досконала методика оцінювання знань не допоможе підвищити успішність. Оцінка є важливим засобом виховання, але за умови, що учні не сумніваються в справедливості та об’єктивності вчителя. Якість педагогічного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів забезпечується дотриманням принципів контролю та поєднанням різних його методів і форм.



    1. Особливості контролю при застосуванні  комп’ютерних засобів.


Сьогодні провідні навчальні заклади України і світу починають впроваджувати нові форми та методи контролю знань студентів. Особливу увагу при цьому приділяють розробці нових інформаційних технологій для комп’ютерного тестування знань студентів. Ідея комп’ютерного тестування виникає від ідеї програмованого контролю знань. Програмований контроль знань, у свою чергу, з’явився неминучою реакцією на деякі проблеми насамперед вищої освіти в Україні. Подібна технологія дозволила зробити якісний стрибок у

Використання тестових матеріалів для діагностики якості підготовки студентів на різних стадіях навчання є предметом численних обговорень [1, 2]. Фахівців у галузі інформаційних технологій цікавлять питання комп’ютерного контролю знань. За останні декілька десятків років було вивчено різні види контролю [3]; визначено більше десяти типів питань, їх компонентів і мета даних, використовуваних, як правило, при формуванні набору контрольних завдань [4]; розроблені математичні методи оцінки знань [5–7] і різні методи проведення контролю. Насьогодні існує низка цікавих розробок, які присвячено різним аспектам контролю знань і заснованих на сучасних досягненнях науки і комп’ютерної техніки. Серед них можна відзначити [8] формування набору завдань для контролю знань, який здійснюють, зазвичай, випадковим чином, іноді враховуючи параметри завдань, і лише в окремих випадках використовують адаптивну видачу контрольних завдань на базі моделі студента.

Однією зі складових реформування вітчизняної освітньої галузі є упровадження інноваційних комп’ютерних технологій, які відповідають вимогам сучасного інформаційного суспільства і забезпечують високий рівень якості освіти. Систематичний контроль знань великої кількості студентів викликає необхідність автоматизації контролю, застосування комп’ютерної техніки і відповідного програмного забезпечення. Використання комп’ютерів для контролю знань є економічно вигідним і забезпечує підвищення ефективності навчального процесу.

Як зазначає І. Булах, комп’ютерне тестування успішності дає можливість реалізувати основні дидактичні принципи контролю навчання:

– принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань;

– принцип системності перевірки й оцінки знань; принцип тематичності;

– принцип диференційованої оцінки успішності навчання;

– принцип однаковості вимог викладачів до студентів. Комп’ютерне тестування належить до адаптивної моделі педагогічного тестування. Ця модель спирається на класичну модель з урахуванням складності завдань. При застосуванні комп’ютерного тестування тестові завдання з певними характеристиками послідовно зображуються на екрані комп’ютера, а рівень підготовки студента, який тестується, із зростаючою точністю оцінюється відразу ж після комп’ютерної відповіді.

Тестування – це спосіб визначення рівня знань і вмінь студентів за допомогою спеціальних тестових завдань, як правило, у вигляді запитань або задач. Метою комп’ютерного тестування знань студентів є оцінка відповідності якості підготовки фахівців вимогам Державних освітніх стандартів, створення внутрішньої системи якості освіти на основі незалежного контролю. Окреслимо такі види комп’ютерного тестування студентів:

– вхідне тестування навчальної дисципліни;

– поточне тестування навчальної дисципліни;

– контрольне модульне тестування навчальної дисципліни;

– контрольне підсумкове тестування навчальної дисципліни;

– контрольне тестування з державної атестації.

Кожен з означених видів тестування має форму тесту, який надається кожному студенту програмними та технічними засобами комп’ютерної техніки. Кожен тест складається з певного переліку тестових завдань. Кількісний склад тестових завдань у тесті та їх зміст визначаються робочою програмою навчальної дисципліни, програмою державної атестації. Робочою програмою навчальної дисципліни та програмою державної атестації встановлюються критерії, відповідно до яких здійснюється оцінювання результатів тестування. Вхідне та поточне комп’ютерні тестування можуть відбуватися в межах планових навчальних занять (навчальних занять за розкладом), проводяться і контролюються викладачами, які проводять навчальні заняття. Контрольні комп’ютерні тестування відбуваються поза межами планових навчальних занять за встановленим розкладом контрольного тестування. Комп’ютерне тестування здійснюють у формі самостійного діалогу учня з комп’ютером у присутності відповідальної за організацію тестування особи або без неї, з можливістю збереження результатів тестування. Результати комп’ютерного тестування використовуються для контролю і корегування навчального процесу та розробки заходів щодо підвищення його якості.

Результати контрольних комп’ютерних тестувань оформлюють у вигляді протоколів тестування і використовую при виставленні залікових або екза- менаційних оцінок з відповідних дисциплін. Електронна система тестування дозволяє використовувати у тестах завдання відкритої (студенти друкують відповідь на тестове завдання) або закритої форм (студенти обирають варіант відповіді на тестове завдання) таких типів:

– правильно

– неправильно (закрита форма);

– вибір з множини (закрита форма);

– вибір відповідності (закрита форма);

– встановлення послідовності (закрита форма);

– коротка текстова відповідь (відкрита форма);

– коротка числова відповідь (відкрита форма);

– розрахунок за формулою (відкрита форма);

– есе (відкрита форма).

Тестові завдання повинні відповідати певним вимогам:

а) текст тестового завдання – це коротке судження або систему суджень;

б) тестове завдання повинно мати такі риси:

– однозначність – студент не повинен замислюватися, у якому сенсі трактується означене судження;

– ясність – студент повинен розуміти, що від нього хочуть;

– стислість – судження не повинне займати багато місця на екрані комп’ютера, розмір оптимального судження до 10 слів;

– істинність судження

– дія студента повинна перетворювати тестове завдання у істинне судження;

в) визначальна ознака повинна бути необхідною і достатньою;

г) вимоги до використання термінів у тестовому завданні:

– студент повинен знати терміни, які використано у тестовому завданні;

– не повинні використовуватися терміни, які мають різні тлумачення у різних джерелах;

д) загальні вимоги:

– мінімум слів (що менше слів, то швидше студент «схопить» суть тестового завдання);

– відсутність частки «не» (частка «не» погано сприймається у тестовому завданні);

– від 4 до 6 варіантів відповідей (для забезпечення складності відгадування);

– правильна відповідь не повинна відрізнятися від інших варіантів відповідей;

– тестове завдання не повинно бути у взаємозалежності від інших тестових завдань.

Практичне значення впровадження комп’ютерного тестування є перспективним напрямом сучасного освітнього процесу. Водночас зазначимо, що комп’ютерне тестування не може (і не повинно) перебирати на себе всі контролюючі функції щодо навчальних досягнень учнів, натомість повинно стати однією зі складових діагностики знань. Запорукою широкого впровадження такого виду контролю має бути наукове обґрунтування, потужна психолого-педагогічна і матеріально-технічна база. При впровадженні комп’ютерного тестування слід враховувати не лише переваги, але й ризики, які його супроводжують. Серед останніх слід відзначити такі: відсутність безпосереднього контакту з учнем під час тестування підвищує ймовірність впливу випадкових факторів на результат оцінювання; комп’ютерне тестування з низки навчальних предметів (мова, література) не дасть картину глибинного розуміння предмету. Узагальнення досвіду проведення комп’ютерного тестування дозволяє зробити висновки, що його впровадження сприяє:

– систематичному відстеженню якості та динаміки навчальних досягнень студентів;

– отриманню статистично достовірної картини індивідуального прогресу кожного студента;

– створенню регіонального комп’ютерного банку даних навчальних досягнень студентів із предметів за тривалий час навчання;

– інтенсифікації навчального процесу завдяки збільшенню обсягу навчального матеріалу на уроці;

– підвищенню зацікавленості студентів навчально-виховним процесом;

– можливості творчого і практичного застосування знань, умінь і навичок;

– можливості виконувати завдання не лише під контролем викладача, а й здійснювати самоконтроль навчальної діяльності. Вибір конкретного методу тестування та типу тестових завдань залежить від цільової мети тестового контролю і попередньо обраних показників оцінки рівня знань.

Окреслимо організацію комп’ютерного тестування на прикладі системи дистанційного навчання (СДН) «Прометей». Функціональні можливості СДН «Прометей» дозволяють організувати здачу тесту в трьох режимах.

Самоперевірка. Тест доступний для здачі студентам у будь-який час, без обмеження числа спроб. Після закінчення тестування студент може проглянути детальний звіт про результати тестування з вказівкою набраного балу, правильних відповідей, власних відповідей і коментарів викладача.

Тренінг. Тест для самоперевірки з функцією перевірки відповідей в процесі тестування. Ввівши відповідь, студент отримує негайний зворотний зв’язок системи (правильно/неправильно), а також має можливість проглянути правильну відповідь і коментар викладача.

Іспит. Тест з однократною спробою здачі. Для здачі тесту тьютор повинен видати допуск групі або окремим студентам. Тест відображується в інтерфейсі студента строго протягом інтервалу часу, відведеного тьютором для тестування. Якщо спроба тестування витрачена, для повторної здачі тьютор повинен буде видати новий допуск. Звіт про тестування містить лише набраний бал.

У тріаді «Викладач – Система тестування – Студент» можна виокремити два типи зворотних зв’язків:

– зовнішній;

– внутрішній.

Внутрішній зворотній зв’язок – це інформація, яка надходить від системи тестування до студента у відповідь на його дії при виконанні тестових завдань. Цю інформацію призначено для корекції студентом своїх знань, спонукає студента до рефлексії, є стимулом до подальших дій, допомагає оцінити і скорегувати результати навчання. При проектуванні комп’ютерних систем контролю знань розрізняють консультуючий і результативний внутрішній зворотній зв’язок. Консультуючий зворотній зв’язок може бути різним: допомога, роз’яснення, підказка, натяк тощо.

Результативний зворотний зв’язок також може бути різним: від «правильно – неправильно» до демонстрації правильного результату або способу дії. За допомогою зовнішнього зворотного зв’язку інформація в даній тріаді надходить до викладача і використовується ним для корекції діяльності учня і навчальної програми.

Отже, комп’ютерне тестування розширює можливості контролю та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів, є альтернативою традиційним методам перевірки, воно може проводитись з урахуванням різних видів (поточне, тематичне, семестрове, річне) та форм (індивідуальне або колективне) контролю, як інструменту оперативного керування. Такий метод оцінювання швидко, об’єктивно й ефективно діагностує результати навчальної діяльності учнів. Таким чином можна стверджувати, що застосування комп’ютерного тестування як компоненту контролю навчальних досягнень, є ефективною і перспективною формою. Формування системи інформатизації освіти сприяє підвищенню якості освітніх процесів, реалізації проекту «Рівний доступ до якісної освіти».


Розділ 2. Проектування видів та засобів контролю при підготовці кваліфікованих робітників слюсарів з ремонту авто

2.1. Характеристика завдання при підготовці кваліфікованого робітника
Контроль якості навчальних досягнень учнів – обов’язкова складова частина педагогічної системи навчання з будь-якого предмета. Без правильної і методично грамотно організованої системи контролю навчальних досягнень учнів неможливо досягнути позитивних результатів навчання і виховання.

Мета тестового контролю знань – перевірка рівня сформованості знань та умінь. Мета контролю на початковому етапі – виявити рівень теоретичної підготовки учнів. Тестування у цьому випадку найбільш оптимальним за формою і часом проведення є метод контролю, який дозволяє не тільки перевірити знання, узагальнити їх, оголосивши підсумки контролю та виправивши при цьому помилки перед всією аудиторією, але й створити робочу атмосферу.

Мета контролю на проміжному етапі – виявити, як здійснюється процес оволодіння новими знаннями, які при цьому виникають труднощі. Це дає можливість викладачеві керувати навчальним процесом у напрямку досягнення поставленої мети. За підсумками контролю на проміжному етапі викладач оцінює рівень вмінь учнів, які базуються на теоретичних знаннях.

Мета контролю на заключному етапі – виявити рівень знань і умінь учнів, набутих наприкінці навчального заняття з урахуванням підсумків початкового та проміжного етапів контролю.

Навчальні програми спеціальних дисциплін з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» охоплюють широкий спектр питань теоретичного та практичного характеру, але надають мало часу для перевірки рівня знань кожного учня. Збірники тестових завдань для ПТНЗ, які відповідають навчальним програмам, на сьогоднішній день відсутні.

Під час проведення контролю знань у традиційній формі необхідно забагато часу, якого не має викладач. Тому виникає необхідність в тестових формах контролю, на які витрачається значно менше часу.

Розглядаючи контроль як структурний компонент уроку, можна виділити його значимість в навчальній діяльності: це процес регулювання рівня засвоєння, виправлення, доповнення, закріплення навчальних досягнень учнів та своєрідна шкала виміру рівня підготовки учнів.

Наявність критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з кожного виду контролю вимагає визначеної відповіді, яка в якості еталону є обов’язковою складовою частиною завдання. Саме таким вимогам повинні відповідати тестові завдання.

Тестові завдання можна використовувати не лише для перевірки знань при тематичному контролі, а й при закріпленні теми уроку, під час корегування семестрового балу, проведення підсумкової та кваліфікаційної атестації.

Використання тестових завдань забезпечує одночасну перевірку знань учнів всієї групи та формує в учні мотивацію для підготовки до кожного уроку.

Перевірка якості знань за допомогою тестів має такі переваги: можливість швидко обробити одержані результати; об’єктивність одержаної оцінки; можливість застосування тестування на всіх етапах уроку; здійснення хоча і поверхневого, але повного охвату всього навчального матеріалу; високу об’єктивність, і, як наслідок, більш позитивний стимулюючий вплив на пізнавальну діяльність учнів.

Тестовий контроль як засіб оптимізації навчального процесу одержав у навчальних закладах широке розповсюдження. Якщо раніше тестова форма контролю була предметом дискусії, то на сьогоднішній день доцільність використання тестів визнана у психології, педагогіці, методиці. Що таке тести? За визначенням Є.А. Михаличова, «тести є одним з видів навчальних завдань, які використовуються для контролю і діагностики знань» [4, с. 16].

Структура тесту формується відповідно до цілей і завдань, які визначені в державному стандарті та програмі дисципліни. В основі конструкцій тесту лежить структура базових тестових завдань, яка відповідає системі навчальних елементів окремої дисципліни. Вибір тестових завдань для поточного чи підсумкового контролю повинен здійснюватися за логікою навчального процесу, бути збалансованим та узгодженим зі змістом навчальної дисципліни.

При виборі учбового матеріалу слід виділити круг тем кожного модуля, що включається в тест, і відносну кількість завдань, яким має бути представлений кожен модуль курсу. Бажано, щоб тестові завдання для кожної окремої дисципліни мали свою специфіку. Запитання тестів за контролюючим розділом навчальної програми перекладається у контролюючі завдання педагогічного тесту.

Щоб забезпечити ефективне застосування тестових завдань, необхідно грамотно створювати тестові завдання. Укладання тесту – складна і кропітка робота, яка має певний алгоритм. Викладач повинен знати як правильно підбирати тести і як слід їх складати, адже не кожен набір запитань з варіантами відповідей на них можна назвати тестом.

Різними текстологами пропонуються більш детальні або узагальнені варіанти цього алгоритму, але вони передбачають проходження кількох етапів. Дотримання цієї послідовності дає можливість отримати тест, а не сукупність питань у тестовій формі, які можуть містити структурні або змістові дефекти, бути у цілому невалідними. Створення надійного тестового інструменту включає: визначення мети тестування та вибір навчального матеріалу, рівень засвоєння якого належить перевірити; побудову специфікації тесту (визначення цілей, плану, структури тесту, зазначення вимог та правил проведення тестування, обробки результатів та їх інтерпретації); вибір форматів тестових завдань і конструювання бази тестових завдань; конструювання тесту (побудова композиції тесту в цілому) та оцінювання його валідності (методики); визначення логістики тестування, планування часу виконання тесту та темпу виконання окремих завдань; розробку інструктивних матеріалів і форми бланку відповідей; проведення тестувань з дотриманням процедур і правил тестування. І, нарешті, обробку та аналіз результатів із встановленням валідності оцінювання [2, с. 43].

Формулювання вимог до тесту – це кількість тестових завдань та тривалість тестування, визначення часу (часового інтервалу), який відводять для виконання тесту. Необхідно продумати визначену тривалість тестування відповідно до кількості тестових завдань. Обсяг завдання має бути розрахований так, щоб тестований міг його виконати за відведений проміжок часу без перевантажування учнів.

Для перевірки уміння правильно відтворювати отримані знання, насамперед з предметів загальнопрофесійної підготовки, доцільно використовувати неоднорідні тестові завдання закритої форми з множинним вибором, які передбачають мінімум три можливі відповіді (але не більше п’яти), серед яких правильною є лише одна. Вважається, що ця форма завдань є найбільш доцільною для різноманітних відомостей із предметів професійно–теоретичної підготовки.

Такі тестові завдання легко переносити до програми опитування за допомогою комп’ютера одночасно для великої кількості тих, хто тестується. При складанні тестових завдань намагаються дотримуватись існуючих загальноприйнятих правил, які допомагають правильно формувати завдання з кількома варіантами відповідей:

  • інструкції мають бути простими, зрозумілими та стислими (наприклад, виберіть правильну відповідь, натисніть клавішу з номером правильної відповіді, встановіть відповідність у вигляді комбінації цифр і букв тощо);

  • запитальна (змістовна) частина тестового завдання формулюється, як правило, у стверджувальній формі, стисло, без подвійного тлумачення, тобто настільки просто, наскільки це можливо для точного розуміння завдання; включається лише те, що є необхідним для чіткого розуміння запитання;

  • варіанти відповідей мають бути настільки стислими, наскільки це можливо;

  • усі дистрактори (неправильні варіанти відповідей) повинні бути правдоподібними, «схожими» на правильну відповідь;

  • тільки один варіант із запропонованих має бути правильним;

  • відповідь на одне запитання не повинна давати ключ до відповідей на інші запитання Це означає, що дистрактори з одного завдання, як правило, не використовуються в переліку інших;

  • не бажано тестувати тривіальне (загальновідоме) з огляду на простоту та очевидність його виявлення;

  • використання висловлювань «жоден з перерахованих», «правильна відповідь відсутня» як дистракторів можлива лише тоді, коли існує однозначна правильна відповідь, яка не представлена серед дистракторів;

  • використання висловлювань «усі перераховані», «усі відповіді правильні» як дистракторів може свідчити про наявність невизначеності у формулюванні тестового завдання.

Альтернативні тестові завдання, які передбачають наявність двох варіантів відповідей типу «так – ні», «правильно-неправильно» використовують частіше під час фронтального опитування учнів або при закріпленні навчального матеріалу. Під час контролю якості навчальних досягнень учнів такі завдання використовують дуже рідко.

Іноді доцільно використати для закріплення видів, класів, груп тестові завдання з простим множинним вибором, відповідь яких базується за принципом класифікації, коли кількість можливих варіантів відповідей дорівнює двом, але відповідь більш складна ніж відповідь типу «так – ні», «правильно – неправильно». Залежно від принципу добору правильних та неправильних відповідей (дистракторів) завдання можуть бути різні.

Тестові завдання, що побудовані за принципом відновлення відповідності, краще використовувати під час закріплення або узагальнення навчального матеріалу, при цьому підвищується інтерес учнів до вивченого, але такі завдання не завантажуються в комп’ютерну програму.

Ситуаційні тести притаманні професійній діяльності. Часто такі тестові завдання використовуються при вирішенні проблемних ситуацій, розв’язанні типових задач з професії на уроках професійно-теоретичної підготовки. При цьому той, хто тестується, виконує завдання за власним бажанням.

Тестові завдання мають три тісно пов’язані складові елементи – систему завдань, документально зафіксовану технологією проведення та відпрацьовану систему перевірки, обробки й аналізу результатів. Підготовлений якісно тест буде сприяти одержанню надійної інформації, яка відповідає реальному стану справ.

Пропонуємо для ознайомлення тестові завдання з предмета «Спеціальна технологія» складені відповідно до типової навчальної програми стандартів професійно-технічної освіти з професії «Слюсар з ремонту автомобілів».

Питання в тестовому завданні відповідають змісту освіти усіх тем навчальної програми з предмета. Різнорівневість питань дає можливість визначити якість володіння учнями теоретичними знаннями, структурувати їх у варіанти для визначення підготовленості учнів до виконання виробничих функцій з ремонту та технічного обслуговування автомобілів.

2.2. Цілі навчання з предмету спеціальних технологій (характеристика самого предмета)
Робоча навчальна програма з предмета «Спеціальна технологія» з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» (2 розряд) складається з наступних тем:

Тема 1. Вступ. Історія винайдення автомобіля. Ознайомлення з кваліфікаційною характеристикою, програмами теоретичного та виробничого навчання.

Тема 2. Слюсарна справа

Тема 3. Основи машинознавства

Тема 4. Будова автомобілів

Тема 5. Технічне обслуговування автомобілів

Тема 6. Ремонт автомобілів

Процес організації навчальної діяльності учнів в системі професійно-технічної освіти відбувається на основі тісної взаємодії теорії і практики. Практичні уміння і навички формуються на основі знань, що поглиблюються, вдосконалюються. Це визначає необхідність, по-перше, координації вивчення спеціальних предметів і виробничого навчання таким чином, щоб теорія випереджала практику, по-друге, високого рівня спеціальних знань майстрів виробничого навчання, по-третє, наявність тісних міжпредметних зв'язків у діяльності майстрів і викладачів спеціальних предметів (спеціальної технології) та предметів загальноосвітніх дисциплін, вчасності, природничо-математичних.
2.3. Засоби контролю особливості методів контролю при вивчені предмета
На уроках спеціальної технології використовуються тести, які розроблені для учнів І, ІІ та ІІІ курсів відповідно до навчального плану.

Для перевірки уміння правильно відтворювати отримані знання, насамперед з предметів загальнопрофесійної підготовки, використовуються неоднорідні тестові завдання закритої форми з множинним вибором, які передбачають мінімум три можливі відповіді (але не більше п’яти), серед яких правильною є лише одна. Вважається, що ця форма завдань є найбільш доцільною для різноманітних відомостей із предметів професійно-теоретичної підготовки.

Тести для учнів І курсу навчання охоплюють теми «Слюсарна справа», «Будова автомобіля», «Ремонт автомобіля», «Технічне обслуговування автомобіля». Наведемо приклад таких тестів.

  1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас