Ім'я файлу: Особливості вогнепальних поранень і пошкоджень ЩЛД.doc
Розширення: doc
Розмір: 127кб.
Дата: 13.06.2023
скачати
Розширення: doc
Розмір: 127кб.
Дата: 13.06.2023
скачати
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра хірургічної стоматології
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
А.Г.Гулюк
підпис ПІБ
““ 2021 р
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Курс 5 Факультет Стоматологічний
Навчальна дисципліна “Хірургічна стоматологія”
Практичне заняття на тему “Методика клінічного обстеження, діагностика вогнепальних поранень і пошкоджень особи і щелеп. Особливості вогнепальних поранень і пошкоджень щелепно-лицевої ділянки”
Лекцію розробив
д.мед.н., проф.
А.Г.Гулюк
підпис ПІБ
Лекція обговорена на методичній
нараді кафедри
«27» серпня 2021 р.
Протокол № 1
Одеса - 2021
Тема практичного заняття: "Методика клінічного обстеження, діагностика вогнепальних поранень і пошкоджень особи і щелеп. Особливості вогнепальних поранень і пошкоджень щелепно-лицевої ділянки" .- 2 години.
1. Актуальність теми
Оснащення армій всіх країн сучасною зброєю з високою кине тичної енергією ранящих снарядів зумовило зміна характеру і різке ускладнення поранень.
Вогнепальні поранення м'яких і кісткових тканин обличчя має свої особливості, основних зас ми з яких є дефект шкіри і тканин внаслідок безпосереднього впливу ранить снаряда, наявність посттравматичного первинного некрозу тканин, порушення життєздатності тканин осторонь від раневого каналу (зона струсу, коммоции або вторинного некрозу), мікробне за бруднення, наявність в рані сторонніх тіл
Уміння правильно робити надання медичної допомоги при вогнепальних пораненнях щелепно-лицьової області є обов'язковим
для лікаря-стоматолога, тому тема надзвичайно важлива і актуальна.
2. Цілі заняття.
2.1 Загальні цілі створити уявлення у студентів про вогнепальні поранення щелепно-лицьової області (I ур.);
2.2 Виховні цілі:
формування професійної значущості оволодіння методами клініки, діагностики та надання медичної допомоги при вогнепальних пораненнях м'яких і кісткових тканин чи ца
на матеріалі теми "" Методика клінічного обстеження, діагностика вогнепальних поранень і пошкоджень особи і щелеп. Особливості вогнепальних поранень і пошкоджень щелепно-лицевої ділянки "розвинути почуття відповідальності за своєчасні і правильні професійні дії.
2.3 Конкретні цілі
- Знати: фізіологічний перебіг ранового процесу при вогнепальних пораненнях (II ур.);
уміти: визначати особливості вогнепальних поранень м'яких і кісткових тканин чи ца (III ур.);
навчитися методам надання медичної допомоги при вогнепальних пораненнях м'яких і кісткових тканин обличчя (IV ур.);
3. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)
| дисципліни | знати | вміти |
| 1. Попередні: - анатомія - топографічна анатомія -патологічна анатомія -патологіческая фізіологія | Особливості вогнепальних травм щелепно-лицевої ділянки Перебіг ранового процесу | Показати топографо-анатомічні області особи на черепі, схемою, препаратах. |
| наступні: - Військово-польова хірургія - ОТМС | Причини вогнепальних травм щелепно-лицевої ділянки | Визначати місцеві клінічні ознаки перебігу вогнепальної раневого процесу |
| Внутрішньопредметна інтеграція: - хірургічна стоматологія | Правила накладання пов'язок в щелепно-лицевої ділянки | Проводити первинну хірургічн ську обробку ран при вогнепальних пораненнях |
4. Зміст заняття.
Вогнепальні ушкодження щелепно-лицевої ділянки
Вогнепальні поранення слід розглядати як тяжке порушення життєво важливих функцій, залежне від характеру ушкоджень і рас стройств регуляторних систем організму.
Вогнепальна рана характеризується [Шапошников Ю.Г., 1994]:
1) дефектом шкіри і тканин внаслідок безпосереднього впливу ранить снаряда - кулі, осколка, вторинного снаряда (первинний рані виття канал); 2) наявністю посттравматичного первинного некрозу тканин; 3) порушенням життєздатності тканин осторонь від раневого каналу (зона струсу, коммоции або вторинного некрозу); 4) мікробним за забрудненням; 5) наявністю в рані сторонніх тіл.
Залежно від виду ранить снаряда вогнепальні поранення де лятся на кульові й осколкові. Рани, нанесені кулями, розрізняють за ступенем пошкодження тканин, площі ураження і кількості вхідних отворів.
При кульових пораненнях наголошується збільшення зони контузії тканин по ходу раневого каналу, при осколкових - зменшення її від вхідного від верстия у напрямку до вихідного.
Клінічна картина вогнепальних поранень обличчя залежить від виду ра нящего снаряда, структури тканин, що зустрічаються на шляху кулі або ос кілочка, анатомічної області, функціонального призначення анато мических утворень. Істотний вплив на клінічну картину надає одночасне поранення кількох областей обличчя, шиї та інших областей тіла.
Фундаментальні наукові праці, що відображають статистичні дан ні, клініку, діагностику, методи надання медичної допомоги осно вани на досвіді радянської медицини у Великій Вітчизняній війні, кото рий показав, що питома вага поранених в щелепно-лицьову область в структурі санітарних втрат склав в середньому 4%. ізольовані ра нання м'яких тканин обличчя зустрічалися у 40,2%, кісток лицьового скелета - У 59,8% поранених [Ентін Д.А., Кабаков Б.Д., 1951]. Найбільш часто спостеріга далися вогнепальні поранення нижньої щелепи (28,5%), верхньої щелепи (14,3%), обох щелеп (6,8%), виличної кістки (4,1%). При цьому майже у 90% поранених з ушкодженнями кісток спостерігалися осколкові переломи. Поранення особи у 24,2% поранених поєднувалися з пораненнями ЛОР-органів у 17,3% - шиї, у 11,8% - очей.
Згідно з даними А.В. Лук'яненко (1996), поява нових видів у споруд сприяло значному збільшенню ваги вогнестрілів них поранень і підвищенню числа множинних і поєднаних поврежде ний. Це пов'язано з удосконаленням усіх видів стрілецької зброї та широким застосуванням мінно-вибухових пристроїв в сучасних війнах і військових конфліктах. Так, кількість поєднаних поранень зросла в 1,5-2 рази в порівнянні з таким в період Великої Вітчизняної війни та склало 4,5-5% всіх поранень.
За матеріалами, що стосуються військових дій в Афганістані в 1980- 1984 рр., Ускладнення вогнепальних поранень у вигляді остеомієліту склали 25-30%. Це пояснюється не особливостями балістики сучасного ог нестрельного зброї, а усталеними традиціями лікування, в тому числі його багатоетапністю і відстрочених оперативних втручань. Назріла необхідність перегляду тактики лікування поранених в щелепно-лицьову область. Це положення підтверджують і результати лікування травм щелепно-лицевої ділянки, отриманих під час воєнних дій в Таджикистані й Чечні. З одного боку, відмовилися від накладення первинного шва при по пошкоджень м'яких і кісткових тканин обличчя, з іншого - виникають ослож нання ускладнили лікування на наступних етапах.
Тяжкість вогнепальних поранень і функціональних змін визна деляется ступенем пошкодження, відсутністю або наявністю дефектів тка ній. При цьому слід розрізняти справжні (відрив тканин) і помилкові де дефекти (зяяння рани за рахунок скорочення тканин, що симулюють істинний дефект тканин). Така клінічна картина спостерігається в основному при пораненнях губ і суміжних областей особи, мови, дна порожнини рота.
У зв'язку з цим при ізольованих пораненнях щелепно-лицьової облас ти розрізняють три основні групи поранених.
До легких поранень і пошкоджень відносяться поранення м'яких тканин однієї або декількох областей особи без справжнього дефекту, пере ломи зубів і альвеолярних відростків, кісток лицьового скелета без зміщення ня кісткових фрагментів, поодинокі або множинні осколкові сле пие поранення без пошкодження великих судин, нервових стовбурів, висновок них проток слинних залоз.
При первинному огляді пораненого враховують локалізацію поранення, анатомічну структуру пошкодженої області, будова тканин в місці поранення (м'язи, підшкірна жирова клітковина, пухка сполучна і нервова тканина клітинних просторів і т.п.).
Важливими діагностичними ознаками служать поведінку пораненого, вираз обличчя, колір шкірного покриву, які можуть свідчити про асфіксії, масивної гострої крововтрати або триваючому зовніш ном кровотечі, шоку та інших патологічних станах.
Порушення конфігурації особи, хвороблива рухливість і зміщення ня кісткових фрагментів при відкриванні рота, порушення прикусу вказу ють на наявність вогнепальної перелому кісткових структур з порушенням їх безперервності (нижня щелепа). Характерною ознакою є нару шення периферичної іннервації за рахунок руйнування нервових стовбурів на протязі (подглазнічний, нижньощелепний, язичний і ін.).
Поранення середньої тяжкості характеризуються більш великими ушкодженнями без дефектів м'яких тканин, що супроводжуються порушен ням анатомічних утворень (мова, дно порожнини рота, слинні залози, ніс, вушні раковини), розривами артеріальних судин, нервових стовбурів, переломами кісток лицьового скелета (без дефекту) зі значним зміщенням кісткових фрагментів.
До важких поранень відносять: поранення м'яких тканин, супроводжується дающиеся відривом тканин і утворенням істинних дефектів, поранення, проникаючі в порожнину рота, порожнина носа і його додаткові пазухи, з про разованием дефектів щелеп, твердого піднебіння і інших кісток лицьового скелета, пошкодження великих артеріальних і венозних судин, життєвий але важливих нервових стовбурів (трійчастий, лицьова, під'язиковий, язичіє ний, блукаючий нерви, шийна сплетіння і т.д.). До важких слід від носити також сліпі поранення, при яких ранить снаряд розташовується в безпосередній близькості зі стінками великих кровоносних судин.
В даний час затверджена «До лассіфікація пошкоджень щелеп но-лицевої ділянки».
I. Механічні пошкодження верхньої, середньої, нижньої і бокових зон особи.
1. За локалізацією:
А. Травми м'яких тканин з пошкодженням: а) мови; б) слинних залоз;
в) великих нервів; г) великих судин. Б. Травми кісток: а) нижньої щелепи; б) верхньої щелепи; в) виличні
кісток; г) кісток носа; д) двох кісток і більш.
2. За характером поранення: наскрізні, сліпі, дотичні; проникаючі в порожнину рота, не проникають в порожнину рота, проникаючі в верхнече люстного пазухи і порожнину носа.
3. По механізму пошкодження:
А. Вогнепальні: кульові, осколкові, кулькові, стрілоподібними
елементами. II. Комбіновані поразки.
III. Опіки.
IV. Відмороження.
Примітка. Пошкодження особи можуть бути ізольованими одначе ними, ізольованими множинними поєднаними ізольованими (супутні і провідні), поєднаними множинними (супутні і провідні).
Пошкодження однієї анатомічної області (голова, шия, груди, живіт, таз, хребет, кінцівки) одним фактором, що ушкоджує (куля) називається одиночним ізольованим пошкодженням. Якщо одним фактором уражено кілька анатомічних областей, то має місце одиночне поєднане ушкодження.
Пошкодження однієї анатомічної ділянки декількома ранящими снарядами (осколки) обумовлює множинне изолиро ванне поранення, декількох анатомічних областей декількома ра нящімі снарядами - множинні поєднані поранення.
Поранення щелепно-лицевої ділянки можуть бути поєднаними також по відношенню до ЛОР-органів, органу зору, головного мозку, тобто мають відношення до інших медичних спеціальностей.
Представлена вище класифікація відображає найбільш характерні ознаки пошкодження щелепно-лицевої ділянки, в тому числі вогнестрілів них поранень, які є першочерговими при наданні медицин ської допомоги постраждалим, сортування, евакуації за призначенням, по наступному лікуванні.
Особливості вогнепальних поранень щелепно-лицевої ділянки
Анатомо-фізіологічні особливості щелепно-лицевої ділянки обу словлівают особливості клінічної картини поранень і обсяг медицин ської допомоги на етапах евакуації поранених.
Спотворення. Слід пам'ятати, що «... особа грає біль шую роль в естетиці людини. Пошкодження особи веде до потворності, Сопро женному з душевними переживаннями, особистими і сімейними страждання ми і муками »[Смирнов Є.І., 1943].
Функціональні порушення жування, дихання, речеобразования при пораненнях особи є причиною зниження працездатності, що в ще більшій мірі обумовлює психоемоційні порушення. У зв'язку з цим поряд з проведенням лікувальних заходів необхідно створювати сприятливий моральний клімат, вселяти в потерпілого віру в благо приємний результат лікування.
Невідповідність між видом і тяжкістю поранення. Особливості кровопостачання щелепно-лицевої ділянки, висока скороти кові здатність мімічної мускулатури і виражена еластичність тканин обличчя обумовлюють специфічний вид пораненого: зяючі рани, особливо проникаючі в порожнину рота і додаткові пазухи носа, з розрив вом або дефектом м'яких тканин, рясні зовнішні крововиливи, засо хшая бруд і згустки крові на поверхні обличчя і шиї створюють хибне перед уявлення про тяжкості поранення, безнадійності потерпілого, а при втраті свідомості - про його смерті.
Перераховані особливості поранень щелепно-лицевої ділянки сле дме враховувати при виявленні і первинному огляді поранених. У проти ном випадку можуть бути допущені непоправні помилки в термінах і обсязі надання медичної допомоги постраждалим. Позірна безнадійним стан пораненого не повинно бути причиною неуважного огляду. При найменших ознаках життя потерпілому повинна бути надана відповід ветствующим медична допомога.
Наявність зубів в зоні пошкодження тканин погіршує перебіг ра невого процесу. Ранить снаряд при проникаюче поранення, пошкоджуючи зуби, передає їм частину кінетичної енергії, перетворюючи їх у «вторинний ні снаряди », які завдають додаткову множинну травму навколишніх тканин.
Наявність патогенної мікрофлори на поверхні зубів, тим більше по заражених неускладнених або ускладненим карієсом, в патологічних пародонтальних кишенях, в складі зубних відкладень обумовлює загряз ня рани по ходу просування осколків зубів, що, як правило, ослож няет протягом раневого процесу.
Клінічна картина вогнепальних поранень обличчя і загальний стан пораненого багато в чому залежать від поєднаного пошкодження прилеглих життєво важливих органів голови і шиї (головний мозок, ор Гани зору, органи слуху, глотка, гортань, трахея, великі артеріальні судини і нервові стовбури шиї). Так, майже у 20% поранених в щелепно-лицьову область спостерігається втрата свідомості внаслідок струсу або забиття головного мозку.
Досить часте їх пошкодження при пораненні щелепно-лицьової про ласті погіршує стан потерпілого, ускладнює своєчасну і остаточну діагностику патологічних змін, що виникли в результаті вогнепальної травми. У зв'язку з цим в неясних випадках слід вдаватися до консультації відповідних медичних фахівців.
Однією з істотних особливостей поранень щелепно-лицевої ділянки, яку необхідно враховувати при виконанні первинної хи рургіческое обробці ран, є підвищена регенеративна здатність тканин обличчя, підвищена резистентність їх до мікробного забруднення, зумовлені високою степе нью кровопостачання і розвиненою мережею нервових закінчень, значною кількістю низькодиференційований сполучної тканини, яка сприяє швидкій регенерації тканин і загоєнню ран.
Викладене вище виправдовує економне висічення пошкоджених тканин, на перший погляд здаються нежиттєздатними, і дозволяє ви повнити первинну пластику м'яких тканин при первинної хірургічної обробки вогнепальних ран.
Вогнепальні поранення щелепно-лицьової області характеризуються різким порушенням функцій жування, формування харчової грудки і проковтування їжі, що обумовлює ще одну особливість поврежде ний особи - харчування поранених.
Проникаючі поранення м'яких тканин, руйнування щелеп, ІММО білізація кісткових фрагментів методом межчелюстного скріплення різко ускладнюють прийом їжі, що вимагає приготування спеціальних дієт з подрібнених харчових продуктів, спеціальних пристосувань для кор мления.
Важливою особливістю поранень особи в більшості випадків є неможливість користуватися засобами індивідуального захисту (протигаз і ін.), Що створює визна поділені труднощі в наданні медичної допомоги в осередках масового ураження військовослужбовців і цивільного населення.
У Велику Вітчизняну війну оформилася досконала система етапного лікування поранених з евакуацією за призначенням і забезпечують чением спеціалізованої хірургічної допомоги. Ця система залишається основоположною і в даний час.
Основний принцип надання допомоги - можливо ранній винос рані ного з поля бою, рання хірургічна допомога і охоплення нею більшого числа поранених. Медичні пункти і лікувальні установи, розташовані послідовно на певній відстані від поля бою, предназна ченние для надання певного обсягу медичної допомоги пораненим і хворим, називаються етапами медичної евакуації. з сукупність лікувально-профілактичних заходів на конкретному ця пе медичної евакуації іменується обсягом медичної по мощі.
Комплекс лікувальних заходів на етапах медичної евакуації складається з окремих видів медичної допомоги, що характеризуються обсягом, конкретними завданнями і відповідними типовими лікувально-профілактичними заходами, кваліфікацією медичного персо налу, оснащенням і умовами, необхідними для виконання лікувальних заходів, що відповідають виду медичної допомоги.
Поранення м'яких тканин обличчя. Найбільш часто спостерігаються вогнестрілів ні поранення шиї (41,2%) і одночасне поранення кількох областей особи (37,2%).
Характерними особливостями вогнепальних поранень губ (4%) і м'я ких тканин підборіддя (5,6%) є швидкий розвиток вираженого набряку в зв'язку з наявністю пухкої клітковини, що має багату капілярну мережу. Набряк тканин викликає різке порушення функції губ. При одночасному пораненні всіх верств губ утворюються зяючі рани, що створюють ефект дефекту тканин, більш виражений в області верхньої губи і кута рота.
Найбільш часто (за даними Б.Д. Кабанова і співавт., В період Великої Вітчизняної війни в 41,2% випадків) поранення піддаються м'які тканини бічних відділів особи. У зв'язку з великим масивом м'яких тканин, що включає великі артеріальні судини (лицьова артерія і її гілки), стовбур і гілки лицьового нерва, слинні залози і їх вивідні протоки, надають своєрідний характер вогнепальних поранень: великі і глибокі рани, виражені зовнішні кровотечі і гематоми в приле жащих тканинах, швидко наростаючий набряк, слинотеча, параліч мими чеських м'язів і спотворення обличчя.
При пораненнях м'яких тканин підщелепної області, багатої картаті кой, судинами (гілки зовнішньої сонної артерії), нервовими стовбурами (блукаючий, підязиковий, мовний, язикоглотковий), що містить подніжнечелюстние і під'язикові слинні залози, утворюються непра вільной форми глибокі рани, що супроводжуються просочуванням клет чатку кров'ю , слиною, вираженим набряком. Пошкодження нервів обумовлюються ливают порушення функцій мови, м'язів дна порожнини рота, глотки, Горта ні. Наявність великої кількості клітковини сприяє розвитку гній но-запальних процесів.
При пораненнях, що проникають в порожнину рота, часто відбувається пораже ня мови і дна порожнини рота, що характеризується великим, іноді про-фузним кровотечею з язикової артерії і вимагає надання невід помилкової хірургічної допомоги. Як правило, рани мови і дна порожнини рота інфіковані патогенною мікрофлорою порожнини рота. У м'які тканини впроваджуються вторинні снаряди (зуби, оскільки їх і кісток щелепи і ін.)
У найближчу добу після поранення розвивається виражений набряк мови, різко порушує його функції. Слід побоюватися стенотической асфіксії за рахунок звуження просвіту верхніх дихальних шляхів набряклими тканинами мови і дна порожнини рота.
Вогнепальні переломи кісток обличчя. Вогнепальні поранення кісток обличчя у всіх випадках супроводжуються ушкодженнями м'яких тканин. Характерними ознаками є порушення Конфігурація ції особи, порушення прикусу (при пораненнях щелеп), осколковий ха рактер перелому, освіта «вторинних снарядів», що завдають дода чої травму м'яких тканин і представляють велику небезпеку для життя пораненого при їх локалізації у стінок магістральних судин обличчя та шиї .
Переломи зубів і альвеолярних відростків. В за лежно від напрямку дії ранить снаряда по відношенню до площини зуба і альвеолярного відростка розвиваються різноманітні за характером пошкодження зазначених анатомічних утворень 1 перелом коронки зуба, травматична екстракція, перелом або відрив альвеоляр ного відростка, які в дистальних відділах верхніх щелеп, як прави ло, проникають в верхньощелепну пазуху.
Переломи нижньої щелепи. У зв'язку з особливостями форми та розмірів нижня щелепа найбільш часто з усіх кісток обличчя піддається вогнепальної травмі. Однією з особливостей вогнепальних поранень явля ється утворення безлічі кісткових уламків при впливі ранить снаряда на нижнечелюстную кістка. Характер пошкодження і раз заходів уламків залежать від кісткової структури в місці поранення.
У зв'язку з цим умовно розрізняють кілька варіантів вогнепальних
: Ушкоджень нижньої щелепи: линів ні, осколкові з порушенням непре ривності щелепи, крайові з збереженню ням безперервності, дірчасті, від стріли кісткових сегментів нижньої че Люст. Однак загальне зі стояння пораненого не завжди пояснює ся обсягом руйнування нижньої челюс ти. Часто тяжкість поранення залежить від тих змін в оточуючих м'яких тканинах і поруч розташованих орга нах, які виникли в результаті просування ранить снаряда.
Більш важка клінічна картина спостерігається при множинних переломах, коли нижня щелепа розділяється на декілька не пов'язаних між собою фрагментів, в результаті
чого відбуваються зміщення фрагментів в різних напрямках, різке порушення прикусу і функцій, пов'язаних з нижньою щелепою.
Одночасне поранення м'яких тканин нижньої зони обличчя і нижньої щелепи з утворенням дефектів різко погіршують загальний стан рани ного через руйнування великого масиву шкірного покриву і підшкірної жирової клітковини, м'язів, великих артеріальних судин, васкулярізующіх цю область, нервових стовбурів і т п. Спостерігаються масивна крововтрата, впровадження вторинних снарядів в тканини, прилеглі до раневому ка налу (що завдає додаткову травму), інфікування рани патоген ної мікрофлорою порожнини рота. При відстрілах подбородочного відділу ниж ній щелепи відбувається дислокація тканин порожнини рота і мови вкінці, що небезпечно розвитком дислокаційної асфіксії.
У зв'язку з викладеним вище слід дотримуватися схеми обстежених вання пораненого в щелепно-лицьову область, яка передбачає оцінку загального стану, визначення ступеня крововтрати і проходь мости верхніх дихальних шляхів, ступеня руйнування м'яких і кісткових тканин, ревізію рани, рентгенологічне дослідження (оглядова рент Генографія кісток особи в прямій і бічній проекціях, ортопантомогра-фія, зонографія, панорамна рентгенографія, комп'ютерна томограм фія і ін.).
Переломи верхньої щелепи. Характер вогнепальних поранень верхньої щелепи надзвичайно різноманітний у зв'язку з особливостями анатомичес кого будови і її ролі в формуванні лицьового скелета 'парністю, складною формою, різною товщиною кісткових утворень (стінки, аль веолярний і піднебінний відросток), наявністю пазухи (смуг ти?), участю у формуванні інших кісткових утворень (очниця, ніс, вилична кістка, порожнину рота).
Як правило, поранення верхньої щелепи супроводжуються пошкодження ми м'яких тканин, в 72,1% випадків [Уваров В.М., Збарж Я.М, 1951] бувають проникаючими в верхньощелепні пазухи, більш ніж у половини рані них - наскрізні
Клінічно визначаються поодинокі або множинні поврежде ня м'яких тканин, крововиливу в навколишні м'які тканини, симптом окулярів, набряк м'яких тканин, кровотеча з носа, порожнини рота, нерідко від мечается ликворея, яка свідчить про пошкодження основи черепа
Ступінь пошкодження кісток і тяжкість поранення залежать від направле ня просування ранить снаряда в тканинах Досвід радянської медицини у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр показав, що найбільш часто (35,7%) пошкоджуються альвеолярні відростки. Проникаючі поранення тіла верхньої щелепи спостерігаються у 30,3%, тіла щелепи і неба - у 2%, одночасне пошкодження декількох відділів - у 31,3% поранених.
При великих пошкодженнях у 51% поранених [К.Т. Великоросів, цит. по В.М. Уварову і Я.М. Збаржу, 1951] руйнуються очниця і анатомічні утворення носа. Відриви лицьового скелета від основи черепа зустрів чаются у 3,8 (С.А. Семенченко) - 4,4% (Г.В. Шумилова, В.М. Уваров) ра нених.
Клінічна картина має різноманітні прояви. При воздей відно ранить снаряда на кісткові масиви виникають відбиті пере ломи в області з'єднання відростків верхньої щелепи з іншими кістками Руйнування тонких кісткових стінок верхньощелепної кістки супроводжує ся крововиливами в верхньощелепні пазухи; при цьому в останні можуть потрапляти кісткові осколки, пошкоджені зуби та інші сторонні предмети. У зв'язку з безпосереднім з'єднанням верхньої щелепи з основа ням черепа в момент поранення у 21,9 (Г.М. Іващенко) - 50,0% [М.М. Лозанов і І.М. Утробіна, цит. по В.М. Уварову і Я.М. Збаржу, 1951] наблю дається втрата свідомості внаслідок струсу або забиття головного мозку
Вогнепальні переломи верхньої щелепи супроводжуються набряком м'якого піднебіння і піднебінних дужок, іноді зменшують просвіт ротоглотки і перешкоджають диханню. При переломах, за винятком дірчастих, відбуваються зміщення відламків, порушення прикусу, зміна конфігу рації очниці, рухливість кісткових фрагментів, перкуторно відзначається симптом «тріснутого горщика».
Рентгенологічне дослідження дозволяє уточнити ступінь і молока лизацию вогнепальної перелому, зміщення відламків, наявність і розташування кісткових уламків, сторонніх тіл, стан придаткових пазух носа.
З пошкодженням верхньої щелепи часто поєднуються пошкодження кіс тей носа і виличні кісток, що в значній мірі змінює клини чний картину, посилює тяжкість поранення і погіршує загальний стан пораненого.
5. План і організаційна структура заняття
| № п / п | Основні етапи заняття, їх функція і зміст. | Навчальні цілі в рівнях засвоєння. | Засоби навчання і контролю. | Матеріали методичного забезпечення та контролю знань | Час (хв) |
| 1. | Підготовчий етап Організація заняття. Постановка навчальних цілей. 3. Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь: а) фізіологічний перебіг раневого процесу б) Причини вогнепальних травм щелепно-лицевої ділянки в) Правила накладання пов'язок в щелепно-лицевої ділянки | α = 1 α = 1 α = 1 | Фронталь-ний теоретичного-ний експрес-опитування. Тестовий контроль 1 рівня. | Питання. Тести 1 рівня. Таблиці. Схеми. Череп. Муляж. | |
| 2. | Основний етап. Формування професійних умінь і навичок. Клініка, діагностика і принципи лікування при вогнепальних пораненнях щелепно-лицевої ділянки Оволодіння методикою обстеження хворих при вогнепальні поранення м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки клінічні і додаткові лабораторні методи; Оволодіння методикою обстеження хворих при вогнепальних пораненнях щелеп клінічні і додаткові лабораторні методи; оволодіння методами надання медичної допомоги при вогнепальних пораненнях м'яких і кісткових тканин обличчя | α = 2 α = 3 α = 3 | індивіду- ний опитування усний. 2. Тестовий контроль 2 рівня. 3. Рішення ти-пових ситуаци-ційних завдань. 4. практичної-кий тренінг. 5. Робота з хворими. 6. Професія-ний тренінг. | Муляж голови. Тести 2 рівня Орієнтовні карти. Завдання 2 рівня. Інструментарій. Хворі. Таблиці, схеми. Малюнки. | |
| 3. | Заключний етап. Контроль і корекція рівня професійних вмінь та навичок. Підведення підсумків заняття. Домашнє завдання, навчальна література. | α = 3 | Індивідуали-ний контроль практичних навичок: 1. Рішення типових ситу-аціонного завдань і тестів 3 рівня. 2. Контроль результатів роботи з хворими. | Муляж голови. Тести 3 рівня Завдання 3 рівня. Обговорення роботи з хворими. Орієнтовні карти самостояте-льно роботи з літературою. | |
6. Матеріали методичного забезпечення заняття
6.1 Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття
питання:
Загальна характеристика вогнепальних ран
Класифікація вогнепальних травм
Особливості вогнепальних травм м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки
Особливості вогнепальних травм нижньої щелепи
Особливості вогнепальних травм верхньої щелепи.
Хірургічне лікування при вогнепальних пораненнях щелепно-лицевої ділянки
Медикаментозне лікування при вогнепальних пораненнях щелепно-лицевої ділянки
6.2 Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття
Професійний алгоритм для формування практичних умінь і навичок з діагностики та лікування при вогнепальних пораненнях щелепно-лицевої ділянки
Класифікація переломів нижньої щелепи по Кабакову
| вогнепальні | Неогнестрельние |
| За характером пошкоджень наскрізні сліпі дотичні а) : ізольовані б) комбіновані в) поодинокі г) множинні д) проникаючі в рот е) не проникають в рот | Відкриті та закриті поперечний перелом косий перелом поздовжній перелом дірчастий перелом зигзагоподібний перелом аркообразной перелом осколковий перелом |
| За характером перелому 1.Лінейние 2. осколковий 3. З вадою кістки 4. Односторонні 4.а. двосторонні 4.б. поєднані | характер пошкоджень 1 Ізольовані 2 Поєднані а) з черепно-мозковою травмою б) з пошкодженням м'яких тканин інших областей в) з пошкодженням інших кісток скелета |
| за локалізацією В межах зубного ряду за межами зубного ряду По виду ранить зброї кульові осколкові | число переломів 1 Поодинокі 2 Подвійні а) односторонні б) двосторонні 3. Потрійні і множин енние |
| | вогнепальні | Неогнестрельние | ||
| методи діагностики | Клінічні: Опитування огляд пальпація | рентгенологічні: 1 Рентгенограма зубів 2 Рентгенографія щелеп 3 Рентгенографія черепа | лабораторні: 1 Аналіз крові 2 Аналіз сечі | |
| клініка | наявність рани Свіже кровотеча або сліди його з порожнини рота Крововилив навколо рани Порушення форми особи Обмеження відкривання рота Рухливість фрагментів щелеп порушення прикусу Порушення функції жування і ковтання порушення мови На рентгенограмі порушення безперервності кісткової тканини | Біль в області перелому асиметрія обличчя порушення прикусу порушення мови Порушення функції жувальної ня і ковтання Крепітація в області перелому (не завжди) Порушення безперервності кісткової тканини (на рентгенограмі) Порушення чувствитель ності на стороні ушкодження (не завжди) | ||
| лікування | 1 Хірургічна обробка рани 2 Іммобілізація нижньої щелепи: а) одним із способів вказаних для лікування неогне Стрельні переломів нижньої щелепи б) за показаннями - хірур гическим способом | Іммобілізація нижньої щелепи за допомогою: 1) гладкою шини-скоби 2) шини з распорочним вигином 3) шини з похилою площиною 4) двучелюстной шини з зацепнимі петлями 5) стандартної стрічкової шини по Васильєву | ||
6.3 Матеріали контролю для заключного етапу заняття
тести:
6.4 Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів
Орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою.
| № | Основні завдання | вказівки | відповіді |
| 1 | Клініка, діагностика і лікування вогнепальних поранень м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки | Скарги, опитування, огляд, методи додаткового обстеження | |
| 2 | Клініка, діагностика і лікування вогнепальних поранень нижньої щелепи | Скарги, опитування, огляд, методи додаткового обстеження | |
| 3 | Клініка, діагностика і лікування вогнепальних поранень верхньої щелепи | Скарги, опитування, огляд, методи додаткового обстеження | |
7 Література для викладача
1.Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Чехова І.Л. Хірургічна стоматологія дитячого віку. - Київ: Книга плюс, 2003. - с. 315-329.
2.Тімофеев А.А. Щелепно-лицьова хірургія. - Київ, вси «Медицина», - 2010 с..392-400. .
3.Тімофеев А.А. Керівництво по щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматології в 3-х томах. - Київ, «Червона Рута - Т урс», - 1999 року, - т.1, с. 73-94.
4.Маланчук В.О. Хірургічна стоматологія и щелепно-лицьової хірургія в 2-х томах, - Київ, «Балка ос». - 2011. - т.1., С..9-25.
8 Література для студентів
1.Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Чехова І.Л. Хірургічна стоматологія дитячого віку. - Київ: Книга плюс, 2003. - с. 315-329.
2.Тімофеев А.А. Щелепно-лицьова хірургія. - Київ, вси «Медицина», - 2010 с..392-400 ..
3.Тімофеев А.А. Керівництво по щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматології в 3-х томах. - Київ, «Червона Рута - Турс», - 1999 року, - т.1, с.73-94.
4.Маланчук В.О. Хірургічна стоматологія и щелепно-лицьової хірургія в 2-х томах, - Київ, «Логос». - 2011. - т.1., С..9-25.