Мета Основною метою даної роботи є розібратися,що означає поняття радянізації та визначення основних наслідків для країн у складі тодішнього СРСР. Актуальність теми

Ім'я файлу: Що таке радянізація Якими були її наслідки.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
1948 году Норберт Винер выпустил в свет книгу.docx
реферат Логістика та управління ланцюгами поставок.docx

Кашуба Артем БЕМ1020А

Що таке радянізація? Якими були її наслідки?

Мета

Основною метою даної роботи є розібратися,що означає поняття радянізації та визначення основних наслідків для країн у складі тодішнього СРСР.

Актуальність теми

Я вважаю,що актуальність даної теми в наш час має місце бути,бо Радянський Союз у свій час дуже спотворив історію як то було вигідно в ті часи і через це багато людей зараз просто не знають істини та всієї правди,що відбувалася за часів радянізації. Сама тема являється великою плямою на репутації СРСР,як я вважаю.

Основна частина

Отже,що таке радянізація?

Радянізація — насильницьке насадження на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

Історично включала створення органів радянської влади, імітація виборів, які проходили під контролем більшовиків з відстороненням опозиційних їм кандидатів, націоналізації землі та власності, репресії проти представників ворожих класів. В сучасній історії під радянізацією розуміється копіювання зразків радянського життя (культ особистості вождя, колективістська ідеологія, обов'язкова участь в пропагандистських заходах тощо).

Особливо сильно це торкнулося Західної України про яку я хочу більш детально розповісти в цій доповіді.

В краю була заборонена діяльність українських і польських політичних партій, громадських організацій, наукових, торговельних, промислових товариств і установ. Як і в усьому СРСР мали право діяти тільки ВКП (б), комсомол, піонерська та жовтенятська організації, підконтрольні більшовикам громадські об'єднання. Єдина організація, що чинила опір новій владі, - Організація Українських Націоналістів (ОУН) - діяла у підпіллі.

У 1940 р. у ново-приєднаних західних областях України відбулися дві кампанії виборів - до Верховних Рад СРСР і УРСР (березень) та місцевих рад (грудень) - з характерними для радянської системи без-альтернативністю кандидатур, які висувалися, "одностайністю" виборців у підтримці "непорушного блоку комуністів і безпартійних". Цілком очевидно, що все це досягалося лише завдяки жорсткому тискові на населення та репресивним заходам влади.

Господарське й культурне будівництво в Західній Україні здійснювалося за складних умов. Діяли перевірені на сході України вольові, адміністративно-командні методи, а не економічні важелі, соціальна справедливість і просто здоровий глузд. Оптимально організована й виплекана приватна власність директивно перетворювалася на загальнонародну. Було націоналізовано понад 2,2 тис. промислових підприємств, які відразу включалися до промислових структур Радянського Союзу, підпорядковувалися всесоюзним і республіканським наркоматам або відомствам, деякі - обласним виконавчим комітетам рад депутатів трудящих.

На підприємствах, які стали державними, створювалися профспілкові організації, їхні замовлення на нове устаткування задовольнялися майже негайно - за рахунок промислових центрів Росії і східних областей УРСР. Десятки тисяч безробітних дістали робочі місця, в тому числі й на шахтах Донбасу. Кожен завод чи фабрика отримали шефа - відповідний виробничий колектив у східних областях, який зобов'язувався всіляко допомагати, навіть матеріально. Платня робітників істотно зросла. Одночасно здійснювалися заходи з реконструкції існуючих виробництв і будівництво нових, дрібні фабрики й заводи укрупнювалися.

Проте скасування приватної власності, концентрація виробництва, широкомасштабні структурні зрушення в економіці, очікуваних результатів не принесли. Націоналізація виявила вади соціалістичної економіки: низьку ефективність, а то й збитковість більшості державних підприємств, незбалансованість попиту і пропозиції та незадовільну якість продукції.

Погіршувало ситуацію й політика звільнення місцевих спеціалістів, насамперед колишніх власників підприємств та управлінців, яка здійснювалась під гаслом боротьби із "засміченістю" підприємств "класово ворожими елементами". У Львівській області на промислових підприємствах і залізничному транспорті було звільнено близько 11 тис. осіб, переважно поляків. Керівні кадри, що масово надсилали зі східних областей України, для зміцнення нової влади, не знали специфіки Західної України, що призводило до гострих конфліктів і серйозних порушень не лише місцевих звичаїв і традицій, але й радянських законів.

Відсутність у робітників і спеціалістів особистої матеріальної зацікавленості у високопродуктивній праці нова радянська адміністрація прагнула компенсувати організацією соціалістичного змагання, що перетворилося на ідеологічне гасло, засіб морально-адміністративного примусу до праці.

Було реформовано аграрний сектор економіки регіону. 1939 р. в західних областях УРСР конфісковано понад 2,5 млн. гектарів землі, що належала поміщикам, колишнім державним урядовцям, монастирям. Щоб забезпечити підтримку нової влади селянством, безземельним і малоземельним господарствам передали понад 1,1 млн. гектарів конфіскованих земель, 84 тис. коней, 76 тис. корів. На початку 1940 р. було створено понад 180 радгоспів.

Передача землі, худоби, реманенту селянам розглядалася радянською владою лише як перехідний захід до здійснення "соціалістичних перетворень" у сільському господарстві, що передбачали ліквідацію приватної власності на землю й здійснення суцільної колективізації. Аби "заохотити" селянство до вступу у колгоспи, застосовувалися податкові важелі: одноосібники обкладалися величезними податками, тоді як колгоспники мали значні пільги. Штучно створений податково-пільговий режим змусив частину місцевого селянства піти у колгоспи, яких наприкінці 1940 р. у західних областях УРСР нараховувалося 276 (об'єднували 21,3 тис. селянських господарств).

Ідею колективізації частково підтримали лише найбідніші сільські верстви, тоді як основна маса селянства не виявляла бажання працювати на нових господарів. За цих умов влада декларований принцип добровільності на загал підміняла адміністративними заходами й грубим свавіллям.

Включивши західноукраїнські землі до радянської системи, комуністичний режим із перших кроків розпочав репресивні акції. Радянський репресивний апарат брав на озброєння два взаємодоповнюючих стратегічних прийоми: депортуючи широкі верстви громадян, він водночас ретельно від стежував й вибірково усував осіб, яких він вважав "ворогами народу".

Сталінський Наркомат внутрішніх справ являв собою тоді професійну організацію, що обслуговувала злочинні цілі тоталітарної держави й мала у своєму розпорядженні достатню кількість людських ресурсів для виконання каральних функцій (до того ж, значна частина його працівників пройшла вишкіл Великого терору 1937-1938 p.).

Виконуючи вказівки наркома внутрішніх справ СРСР Берії "очистити міста й села від ворожих елементів, апарату місцевого самоврядування, від неблагонадійних служителів культу, представників демократичної частини місцевої інтелігенції всіх національностей за класово-політичною ознакою", співробітники НКВС у Західній Україні у вересні - грудні 1939 р. заарештували й передали до судово-каральних органів 10,2 тис. осіб, в тому числі колишніх офіцерів, урядовців, великих землевласників, торговців, представників інтелігенції, селян-одноосібників та ін.

Якими були наслідки радянізації?

Отже,з усьго сказаного вище, вже можна виділити певні наслідки,варто примітити,що в основному вони були негативними,але також виділяють декілька позитивних моментів.

Негативні наслідки радянізації:

• розпущено українські політичні партії, а їхніх лідерів депортовано;

• відбувався жорсткий процес насильницької радянізації;

• ліквідовувалося багато кооперативів, а інші реорганізовували на радянський зразок;

• розпочалася насильницька колективізація, яка супроводжувалася масовими репресіями, депортацією тисяч селян до Сибіру. На 1 червня 1941 р. уже було 2,6 тис. колгоспів і в них об’єднано 140 тис. селянських господарств, створено 38 МТС;

• репресії здійснювали проти місцевої інтелігенції;

• протягом короткого часу в західному регіоні відкрили 25 в’язниць та дві внутрішні тюремні камери, що в десятки разів перевищувало ту кількість, що існувала в краї за часів польської окупації;

• з осені 1939 р. за політичними мотивами, зазвичай без суду і слідства, було репресовано 10% населення Західної України;

• розпочалася депортація (виселення) значної кількості жителів за межі України. Всього вислали до Сибіру 312 тис. сімей. До листопада 1940 р. з цих районів було вислано майже 1,2 млн осіб;

• заборонено культурно-освітні організації, союзи, гуртки, заклади «Просвіти», Наукове товариство ім. Т. Шевченка, понад 80 різноманітних видань;

• краєм керували люди з інших регіонів СРСР, які не розуміли місцевої специфіки, не володіли українською мовою;

• утисків зазнавала греко-католицька церква: священиків зобов’язували мати спеціальні паспорти, викладання релігії у школі заборонялося, церковні землі конфісковували, а церкву обкладали високими податками;

• нехтувалися місцеві особливості й традиції.

Позитивні наслідки радянізації:

Деякі економічні та політичні заходи, що їх проводив новий режим, принесли населенню західноукраїнських земель значне покращення їхнього життя.

1. Сотні тисяч безземельних і малоземельних селян отримали понад 1 млн гектарів землі, значну кількість худоби та реманенту, що були конфісковані у поміщиків, монастирів та великих державних чиновників.

2. Ліквідовано безробіття, введено восьмигодинний робочий день, підвищилася заробітна плата робітників.

3. Реконструювали наявні й будували нові підприємства, розвивалася виробнича кооперація.

4. Відкрито 184 лікарні, 492 амбулаторії та поліклініки, помітно поліпшилося медичне обслуговування.

5. Працювало 6900 шкіл, серед них 6 тис. з українською мовою навчання.

6. Введено безкоштовне навчання і медичне обслуговування.

7. Здійснювалася українізація вищої школи. Українська мова стала офіційною у Львівському університеті, в 1940 р. університету присвоєно ім’я І. Франка.

8. Пресу переведено на українську мову.

9. Широкого розмаху набула ліквідація неписьменності й малописьменності для дорослих (таких було понад чверть населення).

10.Діяло 15 вишів, зокрема й 2 університети, 13 театрів.

Власний висновок

Отже,підбиваючи підсумки усього сказаного,можна сказати,що в даній роботі ми розкрили поняття радянізація і навели декілька негативних та позитивних наслідків цього явища на теренах українських земель.

Так ми визначили,що в економічному, політичному і культурному житті Західної України відбулися певні позитивні зрушення, але вони супроводжувалися знищенням багатьох невинних людей, поступовим укоріненням сталінського тоталітарного режиму.

Вперше за кілька століть українці опинилися в межах однієї держави, але репресивний режим переконав більшість західних українців, що майбутнє не в такому об'єднанні, а в створенні незалежної соборної української держави. Навіть видатний український митець О. Довженко у 1942 р. занотував у своєму щоденнику: "Ах, коли б вистачило мені сили й часу, написав би я роман про визволення Західної України, про возз'єднання наших народів... І як народ український фактично був тут ні при чім...".

Список використаних джерел та літератури:

https://geomap.com.ua/uk-uh11/1075.html

https://rawapravo.at.ua/load/istorija/istorichna_dovidka/radjanizacija_zakhidnoji_ukrajini_1939_1941_roki/7-1-0-6

https://ru.osvita.ua/vnz/reports/history/32783/

https://uahistory.co/compendium/11klas/7.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=35387

Рубльов О.С. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20 – 60-ті роки ХХ ст.)

Малярчук О. М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села
скачати