Україна
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Кафедра годівлі тварин та технології кормів
ім. П.Д. Пшеничного
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
З ГОДІВЛІ ТВАРИН ТА ТЕХНОЛОГІЇ ТВАРИН
НА ТЕМУ:
“ТЕХНОЛОГІЯ ГОДІВЛІ КРОЛІВ”
Спеціальність 204 –
«Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»
Студент 3 курсу 3 групи
Прихітько Микита Володимирович
2021/2022 навчальний рік
Київ 2021
ПЛАН
| | Вступ | 2 |
| 1 | Біологічні особливості кролів. | 3 |
| 1.1 | Потреба кролів в енергії та поживних речовинах. | 5 |
| 1.2 | Характеристика кормів | 6 |
| 1.3 | Особливості годівлі лактуючих кролів | 10 |
| 1.4 | Типи годівлі кролів на виробництвах | 10 |
| 2 | Технологія утримання кролів | 12 |
| 2.1 | Технологія вирощування молодняку на м’ясо | 17 |
| 3 | Норми годівлі, раціони, добові даванки | 20 |
| 4 | Методи і рішення проблеми збуту кролятини | 24 |
| 5 | Додатки | 26 |
| 6 | Список використаної літератури | 28 |
Вступ
Кролівництво – найбільш скороспіла галузь тваринництва, адже завдяки високій інтенсивності розмноження, кролі у порівняно стислі терміни можуть дати значну кількість м’яса, шкурок і пуху. За правильної організації кролівництва від кожної самки можна отримати впродовж року не менше чотирьох окролів і виробити близько 60-70 кг м’яса (у живій масі) та 20-25 шкурок.
На виробництво 1 кг м’яса кролів витрачається кормів трохи більше, ніж на виробництво 1 кг баранини, свинини і яловичини, але воно є дієтичним продуктом. За вмістом білка перевершує кращі сорти м’яса інших сільськогосподарських тварин. До того ж у м’ясі кролів знаходиться менше холестерину, ніж у баранині, яловичині чи свинині. Нормальна діяльність організму кроля, його ріст та розвиток, опірність до захворювань залежить від годівлі. Кролі – травоїдні тварини, які влітку споживають будь-яку зелень.
Корми повинні містити усі необхідні компоненти: білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні речовини. Якість білку залежить від набору амінокислот, які входять до його складу. Наприклад, відсутність лізину затримує виділення молока, цистин і метіонін потрібні для росту волосяного покриву, триптофан – розвитку молодняку тощо.
1.Біологічні особливості кролів
Кролівництво — одна із перспективних галузей м’ясного тваринництва. М’ясо кролів має велике значення як дієтичний продукт харчування людей. Воно соковите, ніжне, має низьку калорійність за значного вмісту повноцінного білка, належить до білого м’яса і рекомендується як дієтичний продукт дітям, людям похилого віку, а також у разі захворювань шлунка, печінки, серцево-судинної системи. За вмістом білка м’ясо кролів поступається лише індичатині.
Із м’яса кроля в організмі людини засвоюється до 90 % білка, тоді як із яловичини лише 62 %. Порівняно із курячим м’ясом кролятина містить у 2,7 раза менше холестерину. Кролячий жир легкоплавкий і за якістю переважає яловичий, баранячий і свинячий. У зв’язку з цим м’ясо кролів на європейських ринках цінується значно дорожче, ніж м’ясо курчат-бройлерів.
Кролівництво є важливим резервом у постачанні легкої промисловості хутровою сировиною. Із пуху виробляють кращі сорти фетру, різні трикотажні вироби і головні убори, а зі шкіри — різні галантерейні вироби і легке взуття. Крім того, кролів використовують у медицині і ветеринарії як лабораторних тварин для проведення досліджень з випробовування фармакологічних препаратів та виготовлення вакцин.
До найважливіших біологічних особливостей домашніх кролів відносять високу плодючість, короткий період крільності, поєднання вагітності з лактацією, скороспілість, відсутність сезонності у розмноженні, копрофагію. На відміну від інших сільськогосподарських тварин кролі у 4 — 5-місячному віці досягають статевої зрілості і здатні до спаровування й отримання від них потомства.
Тривалість вагітності у кролиць становить у середньому 30 днів (28 — 32). Кролиці народжують 6 — 12 кроленят і на першу-другу добу після окролу приходять в охоту і запліднюються. Цю особливість кролівники використовують у господарських умовах для проведення ущільнених окролів, що дає можливість за добрих умов годівлі й утримання мати від кролиці впродовж року до 10 окролів і виростити 60 — 70 кроленят.
За скороспілістю кролі переважають інших сільськогосподарських тварин. Кроленята народжуються живою масою 40 — 80 г і на 6-ту добу після народження вони подвоюють її, на кінець третього тижня — збільшують у 5 — 6 разів. У 3,5 — 5-місячному віці кроленята за інтенсивного рівня годівлі досягають живої маси 2,5 — 3,5 кг за витрати кормів на 1 кг приросту живої маси 3 — 4 к. од.
1.1 Потреба кролів в енергії та поживних речовинах
Потреба в енергії
В даний час потребу кролів в енергії виражають в кормових (овсяних) та в енергетичних кормових одиницях, що більш точно відбиває потребу тварин в енергії.
За показник потреби кролів в енергії беруть обмінну енергію, яку визначають відрахуванням із валової енергії корму енергії виділеної в калі, сечі і газах. За основну одиницю виміру енергії прийнято джоуль:
1 джоуль = 0,239 калорій,
1 калорія = 4,187 джоуля.
Для практичного застосування краще використовувати кілоджоуль (кДж) і мегаджоуль (МДж). У кролівництві при переведенні енергетичної одиниці в інші користуються такими розрахунками:
1 г кормових одиниць дорівнює 2,5 ккал або 2,5 х 4,187 (стале число) = 10,5 кДж або 0,0105 МДж.
Враховуючи порівняно невелику масу кролів, у кролівництві розрахунок потреби в енергії ведуть в грамах кормових одиницях і МДж обмінної енергії.
Доведено, що на 1 кг живої маси кролям залежно від фізіологічного стану і віку необхідно:
для дорослих кролів у період спокою 30-32 г корм. одиниць (0,32-0,34 МДж);
в парувальний період - 35-40 г корм. од. (0,37-0,42 МДж);
період сукрільності - 40-45 г корм. од. (0,43-0,47 МДж).
1.2 Характеристика кормів
Для одержання максимальної кількості високоякісної продукції кролів годують відповідно до науково обгрунтованих раціонів, розроблених з урахуванням потреби в основних поживних речовинах, вітамінах, мікро та макроелементах. Також при організації годівлі треба пам’ятати, що не тільки недогодовування, але й перегодовування тварин негативно позначається на деяких важливих господарсько-корисних ознаках. Так, ожирілі самки і самці погано парюються, від них часто не одержують приплоду. Тому, так необхідно дотримуватись науково-обгрунтованих раціонів для годівлі кролів, це сприятиме значному підвищеню продуктивності присадибного кролівництва.
Зелені корми - мають важливе значення в годівлі кролів. У сухій речовині молодої трави міститься до 25 % протеїну, 10-15 % клітковини, 4-5 % жиру, 30-50 – безазотистих екстрактивних і 9-11 % мінераотних речовин, значна кількість вітамінів і мікроелементів. У зв’язку з цим годівля зеленими кормами сприяє опірності організму проти захворювань. Кращому розвмтку молодняка, позитивно позначається на відтворній здатності самок і самців. Кращими із зелених кормів є люцерна і конюшина, які згодовують кролям у період бутонізації і цвітіння.
Восени кролям можна згодовувати:
кормову капусту,
листя моркви,
буряків та інші відходи городніх культур.
Під час заготівлі зеленого корму з дикоростучих трав слід запобігати потраплянню в нього отруйних речовин: чемериці, блекоти, дурману, курячої сліпоти, сон-трави, віхи отруйної, жовтецю, хвоща, звіробою та інших, які можуть викликати захворювання і смерть тварин.
Годівля зеленими кормами потребує обов’язкового дотримання таких правил, а саме:
Весною, зелені корми до складу раціону необхідно вводити поступово; у перші дні максимальна добова даванка з розрахунку на 1 тварину не повинна перевищувати 50-60 г;
При значній кількості зелених кормів кролям слід давати також свіже сіно;
Не допускати годівлі протягом тривалого часу одним видом корму, тому, що це погіршує його поїдання;
Ні в якому разі не можна згодовувати мокрий (у росі або після дощу), а також зігрітий (у купах) зелений корм.
Грубі корми – для годівлі кролів використовують сіно сіяних бобових трав: люцерни, еспарцету, конюшини. Тварини охоче поїдають змішане сіно – злаково-бобове і злакове при своєчасній його заготівлі.
Взимку кролям дають як вітамінний так і специфічний для гризунів корм – гілки сосни, ялини, ялівцю, осичини, берези, клена, ясена, акації, горобини, верби та інших дерев.
При появі проносу тваринам згодовують гілки дуба і вільхи, які місять в’яжуючі речовини. Проте треба уникати великих даванок хвої, оскільки це може спричинити запалення ШКТ і сечових шляхів.
Соковиті корми - З цієї групи кормів у годівлі кролів широко використовують цукрові і кормові буряки, картоплю, баштанні, капусту, силос, і сінаж (якщо вони є) . У них міститься велика кількість легкотравних вуглеводів і вітамінів, поживні речовини цих кормів легко засвоюютьсяорганізмом, сприяють підвищенню молочності самок. Проте не можна забувати, що в цих кормах мало протеїну, жиру і мінеральних речовин. І тому для забезпечення високої продуктивності тварин їх потрібно згодовувати у комплексі з концентрованими і грубими кормами.
Концентровані корми - Їх використовують для балансування раціону за окремими поживними речовинами і за загальною поживністю вони не перевищують 20-30%. Із злакових культур кролям дають кукурудзу, ячмінь, жито та овес.
З білкових концентрованих кормів кролям згодовують зернобобові, відходи олійно-жирової промисловості, корми тваринного походження. Зернобобових – горох, вику, сочевицю – дають подрібненими і змоченими. Згодовувати цей корм слід обережно. Значні даванки зернобобових можуть призвести до тимпанії (вздуття шлунка) і падежу кролів, тому їх згодовують до 50 г на одну дорослу тварину за добу.
Для годівлі тварин (кролів) можна використовувати і кормосуміші виготовлені як безпосередньо для них, так і для інших видів с-г тварин.
Щоб забезпечити потребу кролів у кухонній солі та кальції, в клітки кладуть грудочки солі-лизунця і крейди.
1.3 Особливості годівлі лактуючих кролів
Потреба в енергії лактуючих кролиць залежить від кількості виділеного молока. Вважається, що ефективність перетворення енергії перетравного корму в енергії молока становить 45 %. Тому самка повинна отримувати з кормом у 2,2 рази більше калорій, ніж вона виділяє з молоком. Підраховано, що лактуючим кролицям необхідно в 2-3 рази більше енергії, ніж кролиці в непарувальний період або це буде складати 75-96 г корм. од. (0,8-1,02 МДж обмінної енергії) на 1 кг живої маси.
1.4 Типи годівлі кролів на виробництвах
У кролівництві залежно від умісту концентратів у структурі раціону використовують кілька типів годівлі: малоконцентратний (20 — 30 % концентрованих кормів), напівконцентратний (45 — 55 %), концентратний (70 — 80 % із умістом 20 — 30 % трав’яного чи сінного борошна).
На окремих фермах та в індивідуальних господарствах використовують два основних способи годівлі кролів — комбінований і сухий. У разі використання комбінованого способу готують вологі мішанки із концентратів, білково-вітамінних добавок і коренебульбоплодів. Картоплю використовують вареною. Вологу мішанку згодовують один раз на день, сіно аботраву — два рази. За сухого способу, переважно використовують гранульовані, повнораціонні комбікорми, що надає змогу балансувати раціони за необхідними елементами живлення тварин різного віку, господарського призначення і фізіологічного стану.
Висновки:
До найважливіших біологічних особливостей домашніх кролів відносять високу плодючість, короткий період крільності, поєднання вагітності з лактацією, скороспілість, відсутність сезонності у розмноженні, копрофагію. Основними кормами в кролівництві є: соковиті (цукрові і кормові буряки, картоплю, баштанні, капусту, силос, і сінаж) грубі (люцерна, еспарцет, конюшина), концентровані. Із злакових культур кролям дають кукурудзу, ячмінь, жито та овес.
2. Технологія утримання кролів
Способи утримання
Спосіб утримання кролів безпосередньо впливають на репродуктивність та здоров'я годованців, якість шкурок та м'яса. Є безліч систем утримання кролів, які постійно вдосконалюють, а також регулярно розробляють нові, оскільки кролівники продовжують підшукувати більш відповідні та якісні матеріали для будівництва.
Кліткове утримання вважається одним із найкращих, на це вказують і багаторічні наукові дослідження. У клітках вдається створити сприятливі гігієнічні умови, що позитивно позначається на здоров'ї кролів.
Переваги кліткового утримання такі:
годування кролів відбувається за потреби;
злучання проводиться згідно з планом;
племінна робота проводиться успішніше;
захворілого кролика легко помітити й відсадити від здорових особин;
зручно проводити профілактичні заходи.
Крім цього, кліткове утримання впливає на підвищення репродуктивних якостей кролів, знижує собівартість м'ясної та шкурної продукції.
У кролівництві утримання у клітках можливе в закритих приміщеннях, просто неба або під навісом. Спосіб утримання тварин залежить від кліматичних умов. Часто використовують комбінований спосіб, коли за гарної погоди та високої температури повітря кролів тримають у клітках просто неба, а зимової пори переносять у приміщення. У такому випадку найчастіше використовують легкі переносні клітки, які розставляють на стелажах у два і більше ярусів, що дозволяє ще й економити простір. Якщо клімат дозволяє, то кролів можна утримувати в клітках просто неба цілий рік.
Той чи інший тип та конструкцію кліток вибирають залежно від погодних умов, групи кролів (племінні, дорослі, молодняк, товарні) та їхньої породи (дрібні, середні, великі).
Будуючи крільчатник й утримуючи в ньому кролів, важливо стежити за мікрокліматом у клітках, зокрема за вологістю повітря, його переміщенням, наявністю вуглекислого газу, аміаку тощо.
Кролів також можна тримати на вигульних (вольерних) дворах. Тоді майданчик огороджують металевою сіткою заввишки не менш ніж 1 м, а якщо підлога вольєра буде земляною або глиняною, вона має заходити в землю на 30– 40 см або навіть глибше, щоб запобігти можливості появи підкопів. Найкраще спинити вибір на асфальтованій чи бетонованій підлозі або ж використовувати тротуарну плитку. Це не тільки дозволить уникнути підкопування нір, а й полегшить прибирання та дезінфекцію вигулу. При цьому бажано, щоб підлога була вкладена з нахилом 5–10° – так сеча буде стікати, а не накопичуватися у вольєрі.
Над вольєром треба робити навіси, які захистять кролів від опадів та сонячних променів, а його внутрішній простір розділити на кілька секцій для утримання різних статевовікових груп тварин.
На рисунку 1 (розділ «Додатки») зображено вольєр, що підходить для тримання 25–30 кроленят. Спорудження такого типу рекомендовано використовувати тільки для тварин від чотирьох місяців, бо до цього віку ризик захворювання кокцидіозом, що виникає внаслідок поїдання власного калу, знижується. Важливо враховувати, що подібний вольєр не підходить для утримання маточного поголів'я через ризик підвищеної вологості, яка негативно впливає на здоров'я кролиці та кроленят.
Не менш поширеним є утримання кролів у ямах (рис. 2) (розділ «Додатки»).
Популярність цього способу пояснюється передусім його дешевизною, але тут слід врахувати, що в ямах неможливо вести племінний облік. Тому цей спосіб використовують лише для вирощування кролів задля одержання м'яса, причому потрібно міняти материнське стадо хоча б раз на рік, а ліпше двічі.
Цей тип утримання добрий ще й тим, що в одній ямі можна тримати 10–15 голів. Тоді розмір ями має становити 2 × 2 м, а її глибина бути не меншою за 1 м, щоб прориті кролицями нори не виводили назовні. Підлогу у ямі рекомендовано робити піщаною або земляною і покрити сіткою, бо тоді сеча легко вбиратиметься у землю, а гній і нариту кролицями землю зібрати буде просто.
У дальньому кутку ями слід зробити невелику нору (або декілька), кролиці зможуть поглибити її самостійно. На вході в кожну нору бажано встановити засувки, котрі в майбутньому допоможуть відловлювати кроликів або заганяти їх у нори на час прибирання ями. Вхід має розташовуватися на висоті 10 см і більше, щоб у нього не потрапляла вода, залишки кормів та фекалії. Щоб уникнути обвалення грунту та підкопу зайвих нір, найкраще зміцнити стіни ями шифером, дошками або бетоном.
Над ямою треба спорудити дах або навіс, щоб захищав кролів від сонячних променів та опадів. До того ж дах має бути з нахилом у протилежний до нори бік, щоб опади не стікали в ґрунт під норою.
Утримання в ямі вважають найбільш наближеним до природних умов проживання кролів. У ямах практично немає комарів та мошок, які переносять таке захворювання, як міксоматоз, а через відсутність протягів знижується ризик легеневих захворювань. Стабільна температура в ямі знижує ймовірність переохолодження або замерзання кроленят у холод, а теплої пори запобігає тепловим ударам.
В одну яму можна посадити, наприклад, 1 кролика і 5– 6 кролиць. Годування та напування проводять відповідно до потреби цієї статево вікової групи, злучення відбувається довільно: самець сам покриває самку, що перебуває в охоті.
Догляд за кролями в ямі передбачає регулярне прибирання приміщення, огляд тварин на предмет захворювань і відстеження крільних маток. Після досягнення кроленятами статевої зрілості, яка настає приблизно в 3–3,5 місяця, їх рекомендовано пересадити в клітки, зробити кастрацію, необхідні щеплення й почати відгодовувати на м'ясо.
У ямах можна отримувати зимові окроли, тим часом за інших способів утримання кролиці часто відмовляються від злучання цієї пори року. Після народження кроленят також треба своєчасно відсадити їх із ями, щоб запобігти спорідненому спаровуванню.
Недоліки утримання в ямах виділяють такі:
ускладнюється своєчасна профілактична вакцинація молодих особин;
підвищується ризик захворювання на кокцидіоз;
немає можливості проводити племінну роботу.
2.1 Технологія вирощування молодняку на м’ясо
Технологія вирощування молодняка на м’ясо базується на біологічній особливість кролів — високій енергії росту і оплаті корму в перші місяці життя. В залежності від строків відлучення кроленят на практиці використовують два способи вирощування молодняка на м’ясо це інтенсивний і бройлерний.
В основу інтенсивний способу покладено біологічну особливість кролематок поєднувати лактацією і сукрільність. Тобто кроленят відлучають у 30 днів, а кролематок парують на 25-й день лактації. За такого способу вирощування від кролематки за рік можна отримати 32-36 кроленят, або до 100 кг м’яса в живій масі.
Інший варіант інтенсивного способу вирощування передбачає відлучення кроленят у 45-денному віці і парують кролематок на 30-й день лактації. За такого способу можна виростити до 30 кроленят і отримати від самки біля 80 кгм’яса в живій масі. Використовуючи інтенсивний спосіб вирощування молодняка від кролематки отримують по шість окролів за рік, а кроленят вирощують до 90-денного віку і реалізують живою масою 2,5-3 кілограми.
Бройлерний спосіб вирощування передбачає відлучення кроленят у 60-65-денному віці і реалізування на м’ясо за досягнення ними живої маси 1,8-2 кілограми.
Парування кролематок проводять за кілька днів до відлучення або в день відлучення, що дозволяє отримати від них чотири окроли за рік і виростити до 25 кроленят із загальною живою масою 35-45 кг. Даний спосіб має ряд переваг хоча і поступається обсягом виробництва мяса в розрахунку на кролематку.
Витрати кормів при бройлерному вирощуванні кроленят становлять 2,8-3 кормові одиниці, а при вирощуванні до 90-денного віку – 4,5-5 кормових одиниць. Продовження тривалості підсисного періоду до 60-65 днів при бройлерному вирощуванні створює сприятливі умови для росту й розвитку кроленят, значно зменшує кількість шлунково-кишкових захворювань, підвищує життєздатність і знижує відхід молодняка.
Висновки: вище були перелічені різні види утримання кролів. Кожен з них має свої переваги та недоліки. Як наприклад спосіб утримання кролів у клітці поступається способу утиримання кролів у ямі наближенням до природних умов, але в той же час у ямі ми не можемо досконало контролювати племінну цінність, норми годівлі та аналізувати показники з внесенням корективів що до утримання тварин.
3. Норми годівлі, раціони кролів, добові даванки
Норми годівлі лактуючих кролиць, на голову за добу:
Норми годівлі молодняку на голову за добу:
Максимальні добові даванки деяких кормів для кролів, г на голову за добу
Максимальні добові даванки деяких кормів для кролів, г на голову за добу
4. Методи і рішення проблеми збуту кролятини
М’ясо кроля смачне, корисне, дієтичне, собівартість і витрата кормової одиниці кормів не набагато вища від витрат на м’ясо свинини. Утримання кролів не потребує дорогих вентиляційних систем, великих споруд та дорогого обладнання. Але чому кролятина така дорога в ціні і не користується попитом в Україні?
Вирішення питання розвитку кролівництва являється основною проблемою всіх кролівництв не тільки в Україна, а й у світі в цілому.
Об’єм збиту кролятини навіть не зрівняється з об'ємом тої ж самої курятини, яка стоїть на другому місці після свинини. Тож чому м’ясо кролика не користується популярністю серед споживачів?
Насамперед питання полягає в ціні. Вартість кролятини переважає вартість свинини мінімум у 2 рази, а курятини навіть в 3. З цим пов’язаний той факт, що середньостатистична людина в Україні не з'їдає навіть 300 грамів кролячого м’яса на рік.
Тому для відновлення ринку збиту нам першочергово треба знизити собівартість кролятини.
За для того щоб знизити собівартість будь-якої сільськогосподарської продукції, насамперед треба внести корективи в тип годівлі та раціон тварин. Це може бути вирішенням проблеми, так як в деяких випадках при вирощуванні тварин фінансові витрати на корми можуть сягати до 80%.
В нашому випадку це перехід на бройлерний спосіб вирощування.
Як вказано в розділі 2.1 - “Бройлерний спосіб вирощування передбачає відлучення кроленят у 60-65-денному віці і реалізування на м’ясо за досягнення ними живої маси 1,8-2 кілограми”.
Цей спосіб має низку мінусів, так як за цей період при інтенсивному типі вирощування ми можемо ми досягнемо більшої маси тушки, але при більших затратах на корм. Також при не дотриманні норм годівлі, тушка може бути жирною, так як кроленя вже отримує вагому частку поживних речовин із молоком матері.
Я вважаю що цю тему треба розвивати і незабаром по доступності на першому місці буде саме кролятина!
5. Додатки
“Рисунок 1” - Вольєр для утримання молодняку
“Рисунок 2” - Яма для утримання кролів
“Рисунок 3” - Шедова система утримання кролів
“Рисунок 4” - механізоване утримання кролів
6. Список використаної літератури
1. Богданов Г.А. Кормление сельскохозяйственных животных.–М.: Агропромиздат, 1990. – 624 с.
2. Баканов В.Н., Менькин В.К. Кормление сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1989. – 511 с.
3. Годівля сільськогосподарських тварин / І.І.Ібатуллін, Д.О. Мельничук, Г.О. Богданов та ін. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 616 с.
4. Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д. Кормление сельско-хозяйственных животных. – Л.-М.: Колос, 1961. – 527 с.
5. Калашников А.П., Клейменов Н.И., Баканов В.Н. и др. Нормы и рационы с.-х. животных / Справочное пособие. – М.: Агропромиздат, 1985. – 352 с.
6. Менькин В.К. Кормление животных. – М.: Колос, 2003. – 360 с.
7. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин / І.І. Ібатуллін,В.Д. Столюк, В.К. Кононенко та ін. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 328 с.
8. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: Справочное пособие/ Под ред. А.П. Калашникова, В.И. Фисинина, В.В. Щеглова, Н.И. Клейменова. – М., 2003. – 456 с.