Ім'я файлу: реабілітація при інсульті.doc
Розширення: doc
Розмір: 91кб.
Дата: 06.05.2020
скачати


План

Вступ

Вступ 3

Фізична реабілітація при інсульті 4

Висновок 19

Використана література 20



Вступ



До захворювань і травм ЦНС відносять: порушення мозкового кровообігу травми і пухлини головного та спинного мозку, неврози, інфекційні захворю­вання. Залежно від локалізації і характеру патологічного процесу виникають спастичні і в’ялі паралічі і парези, зміни чутливості, трофічні розлади, пору­шення діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем дефекації сечовиділення; можливі втрата слуху, зору, мови, психічні порушення. Більшість цих хворих важкі, протягом тривалого часу і досить багато з них стають інвалідами.

Фізична реабілітація при інсульті


Реабілітація хворих на інсульт проводиться у три етапи: І — ранній віднов­ний (до 3 міс), II — пізній відновний (до 1 року), НІ етап — залишкових пору­шень рухових функцій (понад 1 рік). З них І етап проводиться в стаціонарі під час лікарняного періоду реабілітації, II і ІІІ — у післялікарняний її період. Три­валість етапів, як і періодів реабілітації, залежить від клінічного перебігу зах­ворювання і ступеню порушення рухових функцій. Розрізняють п'ять ступенів порушення рухових функцій: 1 — легкий парез, 2 — помірний парез, 3 — па­рез, 4 — глибокий парез, 5 — плегія або параліч.

У лікарняний період реабілітації призначають ЛФК. лікувальний масаж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру призначають у постільному (розширеному постільному) режимі, який поділяється на А (2а) і Б (2б). Про­типоказана вона у суворо постільному режимі, при серйозних порушеннях серцевої діяльності і дихання, коматозному стані. Однак з перших днів, коли тонус м'язів уражених кінцівок не понижений і він не перейшов у спастику, застосовують лікування положенням, що має велике значення у боротьбі з кон­трактурами ноги і руки, що формуються. Паралізованим кінцівкам надають положення, що протилежне позі Верніке-Манна. Укладання уражених кінцівок проводять в положенні лежачи на спині і здоровому боці і через кожні 1,5-2 год змінюють розгинальне положення кінцівки на згинальне і навпаки. Лікування положенням переривається під час їди, сну, масажу і лікувальної гімнастики. Його припиняють при появі болю і підвищенні еластичності м'язів.

Лікування положенням здійснюється так. В положенні лежачи на спині па­ралізовану руку розгинають у ліктьовому суглобі, відводять у горизонтальній площині від тулуба у бік до кута 90° і між нею і грудною кліткою кладуть ва­лик, що запобігає приведенню руки до тулуба. Далі плече повертають назовні, передпліччя — долонею догори, пальці випрямляють і розводять. Для збере­ження цього положення накладають лонгету від пальців до ліктя і на передпліччя кладуть мішечок з піском. Паралізовану ногу згинають під ку­том 15-20° у колінному суглобі, куди підкладають валик. Стопу встановлюють під кутом 90° і спирають у вертикальний щит або кладуть в опірний ящик. На зовнішньому боці стегна кладуть довгий мішечок з піском або ногу вміщують у протиротаційну шину, щоб не підвищувалася спастичність, використовуючи панчохи, ватнички та ін.

В положенні хворого на здоровому боці руку згинають у плечовому і лік­тьовому суглобах і укладають на подушку, а ногу згинають у кульшовому, колінному і гомілковостопному суглобах і укладають на іншу подушку.

Разом з лікуванням положенням на 3-4-й день хвороби у розширеному пос­тільному режимі 2а розпочинають заняття ЛФК. Її завдання: підняття психо­емоційного стану хворого; поліпшення функцій серцево-судинної і дихальної систем, рухової діяльності і шлунково-кишкового тракту; попередження зас­тійних пневмоній, контрактур, пролежнів, атрофії м'язів і тугорухливості у суглобах ураженої кінцівки; стимуляція появи в них довільних рухів; підготов­ка до активного повороту на здоровий бік. Використовують лікувальну гімнас­тику, самостійні заняття 5-6 разів на день у вигляді дихальних вправ, а у по­дальшому — пасивних рухів рукою, особливо кистю, що виконують з допомо­гою здорової.

Комплекси лікувальної гімнастики складаються з простих активних і па­сивних вправ для здорових і пасивних — для уражених кінцівок, а також з ди­хальних вправ і на розслаблення, пауз для відпочинку. Пасивні рухи почина­ють з проксимальних відділів кінцівок, поступово переходячи де дистальних (плечовий — ліктьовий — променево-п'ястковий суглоби й суглоби пальців; кульшовий — колінний — гомілковостопний суглоби й суглоби пальців). Ви­конують вправи у повільному темпі, плавно з максимально можливою амплі­тудою, суворо ізольовано у кожному суглобі і повторюють спочатку 3-4 рази, а згодом — 6-10 разів.

Особливу увагу звертають на проведення пасивних рухів у плечовому суг­лобі паретичної руки, не допускаючи розтягнення його сумки. Для цього реабілітолог має фіксувати однією рукою плечовий суглоб хворого, а другою охоплює зігнуту у ліктьовому суглобі уражену руку пацієнта і виконує колові рухи, натискуючи в бік плечового суглоба, ніби вгвинчує головку плечової кістки в суглобову западину.

Хворою навчають посилати вольові імпульси до активних рухів одночас­но з пасивним розтягненням передпліччя, згинанням гомілки.
Орієнтовний комплекс вправ лікувальної гімнастики для хворих на інсульт при розширеному постільному режимі

(за В,М. Максимовою, Т.С. Ананьєвою, 1995)

1.В.п. — лежачи на спині, паретична нога в "коригованому" положенні, а паретична ру­ка, з мішечком піску на долоні, вздовж тулуба. Згинання та розгинання у плечовому суг­лобі випрямленої здорової руки, 6-8 разів, темп середній, амплітуда повна.

2. В.п. — те саме, тільки паретичну руку хворого інструктор підтримує знизу в ліктьово­му суглобі, а другою рукою фіксує кисть і пальці в положенні розгинання. Пасивне зги­нання та розгинання у плечовому суглобі випрямленої паретичної руки. 8-10 разів. Темп повільний, рухи плавні, амплітуду збільшувати поступово.

3. В.п. — те саме. Пасивне згинання та розгинання у ліктьовому суглобі паретичної руки хворого, зберігаючи розігнуте положення кисті та пальців. 5-6 разів, темп повільний, амплітуда повна, рухи плавні.

4. В.п. — те саме. Пасивна супінація та пронація кисті паретичної руки. 5-6 разів, темп повільний, амплітуда повна, дихання спокійне.

5. В.п. — те саме. Пасивне відведення та приведення у плечовому суглобі випрямленої па­ретичної руки. 6-8 разів.

6. В.п. — те саме, тільки паретична рука трохи відведена, передпліччя в середньому поло­женні Пасивне згинання в суглобах пальців паретичної руки. Відведення та приведен­ня великого пальця. По 10-12 разів у кожному суглобі, дихання довільне.

7. В.п. — те саме, паретичні кінцівки в "коригуючому" положенні, здорові — випрямлені. Відведення здорової ноги в бік із поверненням у в.п. 5-6 разів, амплітуда рухів повна, темп повільний, дихання не затримувати.

8. В.п. — те саме для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу під прямим кутом, а другою знизу підтримує гомілку у верхній третині. Пасивне згинання та розгинання паретичної ноги з колінному та кульшовому суглобах. 8-10 разів, темп повільний, зги­нання з максимально можливою амплітудою, а розгинання — з неповною.

Ч. В.п. — те саме для паретичної руки, паретична нога на валику. Згинання та розгинання паретичної ноги у колінному та культовому суглобах. 8-10 разів, темп повільний, ам­плітуда повна.

10. В.п. — те саме для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу паретичної ноги під кутом, другою підтримує знизу гомілку у верхній третині. З допомогою інструктора ви­конати активне згинання та розгинання паретичної ноги в колінному та кульшовому суглобах. 8-10 разів, темп повільний, амплітуда по можливості, активне згинання не підміняти пасивним рухом.
Розширений постільний режим 2б призначається орієнтовно на третьому тижні захворювання. Завдання ЛФК: поліпшення загального тонусу хворого; розгальмування тимчасово загальмованих нервових клітин, зниженим м'язо­вого напруження в паретичних кінцівках, стимуляція відновлення активних рухів в них; протидія патологічним синкінезіям, атрофії м'язів, трофічним по­рушенням, вторинним деформаціям; переведення хворого в положення сидя­чи, підготовка нижніх кінцівок до переходу у положення стоячи.

Комплекси лікувальної гімнастики складають з вправ для здорових частин тіла, пасивних рухів паретичннми кінцівками, вправ на розслаблення, дихальних вправ, пауз для відпочинку. Виконують вправи з вихідних положень лежа­чи на спині, животі, боці. Заняття починають з вправ для здорових кінцівок, чергуючи їх з пасивними для паретичних (табл. 1). Особливої уваги приділя­ють таким пасивним рухам: згинанню і супінації плеча; розгинанню і супіна­ції передпліччя; розгинанню кисті і пальців; відведенню і протиставленню ве­ликого пальця руки; згинанню і ротації стегна; згинанню гомілки при розігну­тому стегні; тильному згинанню і пронації стопи. Дія пасивних рухів краща, коли окремим сегментам кінцівок надають спеціальних вихідних положень. Так, пальці легше розгинаються, якщо кисть зігнута; розгинання передпліччя ефективніше при приведеному плечі, супінація передпліччя буде повноцінні­шою, якщо лікоть зігнутий, а відведення стегна повнішим у зігнутому поло­женні.

В цьому і наступних режимах слід стежити за тим, щоби під час виконан­ня вправ не виникали патологічні синкінезії. Можуть виникати такі недоціль­ні порочні співдружні рухи: згинання ліктя і приведення плеча при згинанні кисті чи пальців; згинання руки при згинанні ноги; ротація стегна назовні, ви­прямлення коліна і підошовне згинання стопи при ходьбі та ін. Зрозуміло, що краще попереджати синкінезії, використовуючи ретельне укладання кінцівок і правильне утримання їх при лікуванні положенням.

Хворого потрібно навчити диференційованому напруженню окремих м'язів та м'язових груп, контролю за можливою появою співдружніх напру­жень та рухів у визначених м'язах. У випадках появи синкінезій використовують такі методичні прийоми: свідоме пригнічення імпульсів у м’язових синкінезійних групах, загальмовування співдружніх рухів; фіксація лонгетою, елас­тичним бинтом одного або двох суглобів, у яких найбільше виявляються син­кінезії; активне розслаблення синергічних м'язів.

Під час занять слід виявляти початкові довільні рухи. Для цього застосо­вують зручні і полегшені вихідні положення з використанням ліжкових рам, блоків, гамачків для підтримання паретичної кінцівки. Хворого навчають роз­слаблення м'язів здорової ноги і руки, а після засвоєння цієї вправи — ура­жених. Під час заняття здійснюється перехід пацієнта в положення сидячи у бік паретичної кінцівки з допомогою, тому що інакше він може впасти. Реабілітолог трохи піднімає тулуб хворого під кутом 30° і утримує у такому поло­женні 3-5 хв. Якщо після цього прискорення пульсу не перевищує 10-20 за хвилину, то кут протягом трьох днів поступово доводять до 90°, а час сидіння - до 15 хв.

Спочатку хворий сидить у ліжку з обов'язковим забезпеченням упору для спини. Пізніше, коли він починає самостійно сідати у ліжку, йому доз­воляють сидіти на ньому зі спущеними ногами за таких умов: уражена рука в лонгеті, зігнута у лікті під тупим кутом, лежить на подуш­ці; стопи спираються на лавочку, стопа ураженої ноги — у спеціальній туфлі.

Напівпостільний режим призначають наприкінці першого місяця і почат­ку другого. Завдання ЛФК: поліпшення загального тонусу хворого; відновлен­ня старих і утворення нових умовно-рефлекторних зв'язків, розвиток тимчасової компенсації; зниження м'язового то­нусу у паретичних м'язах, протидія контрактурам, атрофії м'язів, синкінезіям; стимуляція подальшого відновлен­ня активних рухів і навичок самообслу­говування, перехід у положення стоячи і навчання ходьби.

Таблиця 1

Орієнтовна схема комплекса лікувальної гімнастики (8-12 занять) для хворих з геміпарезом у постільному режимі (за В.М. Мотковим, 1982)

п/п

Вправи

Дозування

Методичні вказівки

1

Вправи для здорової руки

4-5 разів

З залученням променевоза-

п'ясткового і ліктьового

суглобів

2

Вправи у згинанні і випрямленні

хворої руки у лікті

3-4 рази

Розслаблення за допомогою

здорової руки

3

Дихальні вправи

4-5 разів

Дихання середньої глибини

4

Вправи для здорової ноги

3-4 рази

Із залученням

гомілковостопного суглоба

5

Вправи у підніманні і опусканні плечей

3-5 разів

Поєднувати з фазами дихання

6

Пасивні рухи у суглобах кисті

і стопи

6-10 разів

Ритмічно, із збільшенням амплітуди, поєднувати з погладжуванням і розтиранням

7

Активні пронація і супінація у ліктьових суглобах

4-6 разів

Допомагати при супінації

8

Ротація здорової ноги

4-6 разів

Активно з великою

амплітудою

9

Ротація хворої ноги

3-4 рази

Допомагати і посилювати

внутрішню ротацію

10

Дихальні вправи

3—4 рази

Дихання середньої глибини

11

Можливі активні вправи для

кисті і пальців при вертикальному положенні передпліччя

3—4 рази

Підтримувати, допомагати.

підсилювати розгинання

12

Пасивні рухи для всіх суглобів паралізованої кінцівки

4-5 разів

Ритмічно, поступово збільшувати об'єм

13

Відведення і приведення стегна при зігнутих кінцівках

5-6 разів

Допомагати і полегшувати

виконання вправи

14

Дихальні вправи

3-4 рази

Дихання середньої глибини

15

Активні колові рухи плечей

4-5 разів

3 допомогою і регулюванням фаз дихання

16

Прогинання спини без

піднімання таза

3-4 рази

Виконувати без напруження

17

Дихальні вправи

3-4 рази

Дихальні вправи

18

Пасивні рухи для кисті

2-3 рази

По можливості знижувати

вигідність

Примітка:

1.Тривалість заняття 25-30 хв.

2. Під час заняття робити паузи для відпочинку тривалістю 1-2 хв.

3. Після заняття забезпечити правильне положення паретичних кінцівок
Після пере­несеного захворювання III ступеня без мовних розладів можливо їх перенав­чання і виконання нескладної роботи на виробництві, або пристосування до надомної праці.

Пацієнтам з порушенням рухових функцій IV і V ступеня повернення до роботи проблематичне, їм рекомендують розвивати навички побутового само­обслуговування, навчатись використовувати прості пристосування для їди виделкою, ложкою, користування чашкою, ручкою, олівцем, електробритвою, телефоном тощо.

Висновок



Засоби фізичної реабілітації при інсультах відіграють дуже важливу роль. Вони дозволяють, в комплексі з консервативним лікуванням, якісніше і швидше відновлювати стан здоров’я хворих, дозволяють адаптуватися хворим до навколишнього середовища і соціуму.

Використана література





  1. Велика медична енциклопедія. Т. 5. ст. 53.

  2. М.А. Корхін, І.М. Рабінович. ЛФК в домашніх умовах. – М., 1990.

  3. ЛФК в медичній реабілітації. Посібник для лікарів. – К., 2002.

  4. Журнал Здоров’я. - №6. – 2002.

  5. Журнал Здоров’я. - №8. – 2002.

  6. В.М. Мухін. Фізична реабілітація. – К., 2003.

  7. Віничук С. М., Мельник В. С., Маргітич В. М. Стресова гіперглікемія після гострого ішемічного інсульту та її корекція з використанням людського рекомбінантного інсуліну короткої дії – фармасуліну Н// Укр. мед. часопис. – 2004. – № 1/39. – C. 75–84.

  8. Ворлоу Ч. П., Деннис М. С., ван Гейн Ж. и др. Инсульт. Практическое руководство для ведения больных: Пер. с англ. – СПб.: Политехника, 1998.

  9. Albers G. W., Caplan L. R., Easton J. D. еt al. Transient ischemic attack – Proposal for a new definition// N. Engl. J. Med. – 2002. – Vol. 347, № 21. – P. 1713–1716.

  10. Davalos A. Risk of stroke in TIA with a cerebral infarct on CT// J. Nerol., Neurosurg and Psychiat. – 1993. – V. 25, № 8. – P. 1611–1616.

  11. Ferro J. M. Brain embolism. Answers to practical questions// J. of Neurology. – 2003. – Vol. 250, № 2. – P. 139–147.

  12. Grau A. J., Weimar C., Buggle F. еt al. Risk Factors, Outcome, and Treatment in Subtypes of Ischemic Stroke// Stroke. – 2001. – Vol. 32. – P. 2559–2566.






скачати

© Усі права захищені
написати до нас