Курсова "Сторони у
цивільному процесі,
процесуальне
правонаступництво, заміна
неналежної сторони,
процесуальна співучасть"
Гражданское процессуальное право
Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича
(ЧНУ)
25 pag.
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Зміст
Вступ...........................................................................................................................................................3 1. Поняття сторін у судовому процесі.......................................................................................................4 2. Права та обов’язки сторін у судовому процесі....................................................................................6 2.1 Загальні та спеціальні права і обов'язки сторін...........................................................................10 3. Окремі аспекти реалізації процесуальної правосуб'єктності сторін................................................12 3.1 Процесуальна співучасть...............................................................................................................13 3.2 Заміна неналежної сторони..........................................................................................................17 3.3 Процесуальне правонаступництво...............................................................................................22
Висновок...................................................................................................................................................26 2
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Вступ
Одним із основних завдань держави та зокрема судочинства,є захист прав
і свобод людини,її інтересів,захист від власне неправомірних посягань на ці
права. У великій мірі це реалізується через право на судовий захист від протиправних посягань.
Об’єктом моєї курсової роботи є поняття сторін в судовому процесі,обсяг
їх процесуальних прав,власне їх реалізація,аспекти механізму виконання цих обов’язків.
Актуальність цієї теми полягає в тому,що правильне визначення правового статусу сторін,їх кола прав та обов’язків,дозволяють доцільно та вірно виносити правильні та законні судові рішення.
Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження,
розглянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Мета роботи:
визначити,поняття сторін при розгляді цивільної справи.
визначити елементи та складові правового статусу сторони в цивільному процесі.
провести класифікацію процесуальних прав та обов'язків за характерними ознаками.
3
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
1. Поняття сторін у судовому процесі
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні
особи, а також держава. ЦПК України лише перераховує тих, хто може бути сторонами, не даючи поняття сторін. Сторони є суб’єктами ймовірного спірного матеріального правовідношення. Суд тільки в судовому рішенні
може дати остаточну відповідь, тому до моменту ухвалення рішення він виходить із припущення, що ці особи є суб’єктами спірного матеріального правовідношення. Тому позивач і відповідач — це лише ймовірні суб’єкти спірних прав та обов’язків.
1
Отже, сторона судового процесу ,це юридично заінтересована особа,яка має
певний матеріальний інтерес,пов’язаний з її порушеними чи оспорюваними правами. Проте,слід зазначити,що такий інтерес має особисту сферу,тобто пов'язаний з здійснюваними особою матеріальними правовідносинами,власне з яких виникає спір. Це досить важливо,адже ЦПК відносить до заінтересованих осіб і прокурора,проте він не відноситься до сторін судового процесу,тобто у нього здебільшого службовий інтерес. Також існує ознака що дозволяє диференціювати сторони від інших учасників судового процесу,а саме матеріально-правова сила судового рішення, тобто лише відповідач і позивач,відчуває силу вироку,наприклад,прокурор чи орган державної влади що пред’явив позов від імені позивача ніяких майнових наслідків не відчувають,незалежно від вирішення справи.
Виходячи з вищевказаного можна виділити власне сторони.
Позивач (від лат. actor — діяч, дійова особа) — це та сторона, яка звернулась до суду з позовом, вважаючи, що її права порушені або оспорюються. Тобто позивач завжди є ініціатором судового процесу.
Відповідач (від лат. reus — особа, яка обороняється) — це та сторона, яка притягається до суду для відповіді за пред’явленим позовом, тобто на неї
1
КарнаухТ.М., Ханик-ГІосполітак Р.Ю. Цивільне процесуальне право України: навчальний посібник. — К.:
Юстініан.- Ст.73 4
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
вказує позивач як на порушника свого права. Можна виділити відповідача як пасивну сторону в цивільному процесі. У сторін з'являється сенс для звернення за допомогою до судових органів за наявності спірності та невизначеності матеріальних правовідносин. Але виникнення спірної
ситуації може мати місце і у випадку відсутності таких відносин у дійсності:
у такому випадку правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише дійшли висновку, що між ними існують матеріально-правові відносини.
Становище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням, але його може і не бути у разі помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Більше того, особа може вимагати від суду усунення умов,
які створюють реальну загрозу порушення. У цивільному процесі закладений процесуальний паритет сторін, який проявляється у змозі як і позивача так відповідача використовувати широкий спектр різноманітних прав,визначених
ЦПК які, безумовно, можливо використати для всебічного захисту своїх
інтересів у суді. Також для підтримання процесуальної рівноваги у суді
передбачені досить зручні механізми впливу на сторони при розгляді
цивільного позову, це певні чітко сформульовані правила у вигляді
процесуальних обов'язків, що є результатом досягнення та підтримання рівноваги між сторонами в цивільному процесі. Закладена рівноправність сторін у цивільному процесі є виправданою, оскільки, з огляду на модель змагального процесу, будь-яка з заінтересованих сторін повинна, насамперед,
як юридично, так і фактично мати рівні процесуальні можливості з обстоювання своїх прав, передбачених для них на законодавчому рівні.
Таким чином, позивач і відповідач — суб’єкти спірного правовідношення або охоронюваного законом інтересу, що підлягає судовому розгляду. Позивач і
відповідач — суб’єкти спірного правовідношення або охоронюваного законом інтересу, які передбачаються і на яких покладені процесуальні
обов’язки.
5
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
ситуації може мати місце і у випадку відсутності таких відносин у дійсності:
у такому випадку правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише дійшли висновку, що між ними існують матеріально-правові відносини.
Становище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням, але його може і не бути у разі помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Більше того, особа може вимагати від суду усунення умов,
які створюють реальну загрозу порушення. У цивільному процесі закладений процесуальний паритет сторін, який проявляється у змозі як і позивача так відповідача використовувати широкий спектр різноманітних прав,визначених
ЦПК які, безумовно, можливо використати для всебічного захисту своїх
інтересів у суді. Також для підтримання процесуальної рівноваги у суді
передбачені досить зручні механізми впливу на сторони при розгляді
цивільного позову, це певні чітко сформульовані правила у вигляді
процесуальних обов'язків, що є результатом досягнення та підтримання рівноваги між сторонами в цивільному процесі. Закладена рівноправність сторін у цивільному процесі є виправданою, оскільки, з огляду на модель змагального процесу, будь-яка з заінтересованих сторін повинна, насамперед,
як юридично, так і фактично мати рівні процесуальні можливості з обстоювання своїх прав, передбачених для них на законодавчому рівні.
Таким чином, позивач і відповідач — суб’єкти спірного правовідношення або охоронюваного законом інтересу, що підлягає судовому розгляду. Позивач і
відповідач — суб’єкти спірного правовідношення або охоронюваного законом інтересу, які передбачаються і на яких покладені процесуальні
обов’язки.
5
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
2. Права та обов’язки сторін у судовому процесі
Суб’єктивне цивільне процесуальне право сторони — встановлена і
забезпечена нормами цивільного процесуального права міра можливої
поведінки сторони в цивільному судочинстві і можливість вимоги певних дій від суду. Цивільний процесуальний обов'язок сторони — необхідна і
забезпечена процесуальним законом належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, відповідна суб'єктивному процесуальному праву суду.
Саме ці суб’єктивні процесуальні права та обов’язки сторін являються основою їх діяльності в суді,тобто здійснювати свій захист прав вони можуть,опираючись виключно на них,адже вони закріпленні ЦПК,що дозволяє сторонам зрозуміти свій напрямок впливу та можливостей на судовий процес в цілому,це стосується як позивача так і відповідача,адже принцип диспозитивності передбачає рівність розпорядження та використання своїх прав для кожного із сторін спору.
Отже,можна виділити:
1. Права, які характеризують повноваження на порушення провадження в справі — права на пред'явлення позову (ст. 5 ЦПК), зустрічного позову (ст.
140 ЦПК), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його постановив (статті 213-215 ЦПК); права апеляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал (статті 290, 320 ЦПК), про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами
(ст. 3473 ЦПК), на пред'явлення вимоги про поворот виконання (ст. 421
ЦПК).
2. Права на зміни в позовному спорі — права позивача на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову; права відповідача на повне або часткове визнання позову;
6
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
права сторін на укладення мирової угоди (ст. 103 ЦПК); доповнення, зміна апеляційної і касаційної скарги або відмова від них (статті 298, 327 ЦПК).
3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх дослідженні —
права сторін подати до суду свої пояснення (ст.40 ЦПК), подавати письмові
та речові докази (статті 46,52 ЦПК), вимагати залучення у справу свідків і
призначення експертизи (статті 41, 57 ЦПК). При розгляді справи — ставити питання один одному, свідкам, експертам (статті 180, 182, 190 ЦПК),
представникам органів державного управління і громадськості (статті 191,
192 ЦПК); знайомитися з письмовими і речовими доказами, брати участь в їх огляді на місці (статті 186, 188, 189 ЦПК). Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал,
постанов та інших документів, що є в справі, подавати свої доводи,
міркування та заперечення тощо (ст. 99 ЦПК).
4. Права, пов'язані із залученням до справи всіх заінтересованих осіб —
права вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб,
органів державного управління, прокурора (статті 104, 105, 108, 121 ЦПК).
5. Права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності
розгляду справи і виконання судових постанов — права сторін заявляти клопотання про відводи суддів (ст. 18 ЦПК), прокурора, експертів,
перекладача і секретаря судового засідання (ст. 19 ЦПК).
6. Права на участь у судових засіданнях по розгляду справи і в здійсненні
окремих процесуальних дій в суді першої інстанції, в провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та в стадії перегляду справи за нововиявленими і винятковими обставинами (статті 99,159,213-215,
300,303,330, 3476 ЦПК); на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника (ст. 110 ЦПК), на пояснення, заяви і виступи в суді
рідною мовою і користування послугами перекладача (ст. 9 ЦПК); на
7
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх дослідженні —
права сторін подати до суду свої пояснення (ст.40 ЦПК), подавати письмові
та речові докази (статті 46,52 ЦПК), вимагати залучення у справу свідків і
призначення експертизи (статті 41, 57 ЦПК). При розгляді справи — ставити питання один одному, свідкам, експертам (статті 180, 182, 190 ЦПК),
представникам органів державного управління і громадськості (статті 191,
192 ЦПК); знайомитися з письмовими і речовими доказами, брати участь в їх огляді на місці (статті 186, 188, 189 ЦПК). Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал,
постанов та інших документів, що є в справі, подавати свої доводи,
міркування та заперечення тощо (ст. 99 ЦПК).
4. Права, пов'язані із залученням до справи всіх заінтересованих осіб —
права вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб,
органів державного управління, прокурора (статті 104, 105, 108, 121 ЦПК).
5. Права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності
розгляду справи і виконання судових постанов — права сторін заявляти клопотання про відводи суддів (ст. 18 ЦПК), прокурора, експертів,
перекладача і секретаря судового засідання (ст. 19 ЦПК).
6. Права на участь у судових засіданнях по розгляду справи і в здійсненні
окремих процесуальних дій в суді першої інстанції, в провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та в стадії перегляду справи за нововиявленими і винятковими обставинами (статті 99,159,213-215,
300,303,330, 3476 ЦПК); на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника (ст. 110 ЦПК), на пояснення, заяви і виступи в суді
рідною мовою і користування послугами перекладача (ст. 9 ЦПК); на
7
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
одержання виклику та повідомлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих процесуальних дій (ст. 90 ЦПК).
7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності
(статті 126-129 ЦПК), забезпечення доказу і позову (статті 35, 149 ЦПК),
приєднання співучасників до апеляційної і касаційної скарги сторони (статті
297, 326 ЦПК), передання справи на вирішення третейського суду (ст. 25
ЦПК) та ін.
2
Тобто можна виділити три групи суб’єктивних цивільно-процесуальних прав сторін:
1) права, що забезпечують сторонам судовий захист в широкому значенні;
2) права на участь в судовому розгляді ;
3) права, реалізація яких впливає на динаміку цивільного судочинства;
Також важливим є те що,суб’єктивне цивільне процесуальне право має
тісний зв’язок з процесуальними обов’язками особи ,наділених даними правами
Важливою ознакою, що характеризує суб'єктивне цивільне процесуальне право, є його тісний органічний зв'язок з процесуальними обов'язками осіб,
наділених правами. Для належного здійснення прав процесуальний закон встановлює порядок, способи і межі їх реалізації, зводячи їх тим самим в ранг процесуальних обов'язків.
Основним процесуальним обов’язком сторін є те, що сторони зобов’язані
добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні
обов’язки.
Стаття 43 ЦПК,визначає які обов’язки сторони та учасники повинні
виконувати під час судового процесу:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2
М. Й. Штефан Цивільний процес, 1997.-Ст.30-32 8
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності
(статті 126-129 ЦПК), забезпечення доказу і позову (статті 35, 149 ЦПК),
приєднання співучасників до апеляційної і касаційної скарги сторони (статті
297, 326 ЦПК), передання справи на вирішення третейського суду (ст. 25
ЦПК) та ін.
2
Тобто можна виділити три групи суб’єктивних цивільно-процесуальних прав сторін:
1) права, що забезпечують сторонам судовий захист в широкому значенні;
2) права на участь в судовому розгляді ;
3) права, реалізація яких впливає на динаміку цивільного судочинства;
Також важливим є те що,суб’єктивне цивільне процесуальне право має
тісний зв’язок з процесуальними обов’язками особи ,наділених даними правами
Важливою ознакою, що характеризує суб'єктивне цивільне процесуальне право, є його тісний органічний зв'язок з процесуальними обов'язками осіб,
наділених правами. Для належного здійснення прав процесуальний закон встановлює порядок, способи і межі їх реалізації, зводячи їх тим самим в ранг процесуальних обов'язків.
Основним процесуальним обов’язком сторін є те, що сторони зобов’язані
добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні
обов’язки.
Стаття 43 ЦПК,визначає які обов’язки сторони та учасники повинні
виконувати під час судового процесу:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2
М. Й. Штефан Цивільний процес, 1997.-Ст.30-32 8
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом,
а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Потрібно зазначити,що хоч в ЦПК зазначено що всі сторони мають рівні
права та обов’язки,однак,реалізація та їх перелік може відрізнятися.
Наприклад,лише відповідач може подати зворотній позов до позивача,це можливе лише за місцем розгляду першого позову,тобто форма прав сторін,відповідно залежить від суб’єктного складу.
9
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
2.1 Загальні та спеціальні права і обов'язки сторін
Аналізуючи права які закріпленні в ЦПК можна виділити дві групи прав- загальні та спеціальні.
Загальні права стосуються майже всіх учасників судового процесу,там неможна виділити ієрархію якихось прав,що дозволило б, розділити їх відповідно до суб’єктного складу,тобто вони виключно для всіх,звісно включаючи і сторони процесу. До таких прав можна віднести право знати про дату,місце і час судового розгляду справи,знайомлення з матеріалами справи,давати усні та письмові пояснення,подавати докази ,брати участь у судових засіданнях,брати участь в дослідженні доказів,ставити питання
іншим учасниками справи ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами,
робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, і тд. Спеціальні класифікуються як спеціальні,тому що законодавець намагається виокремити їх в порівнянні з головними,адже вони є певними важелями впливу сторін на розгляд його цивільної вимоги .
Для позивача ,ці права розкриваються у праві протягом всього часу збільшити чи зменшити розмір позивної вимоги ,відмовитись від позову .
Відповідач також має спеціальні права,а саме в праві відповідача визнати цивільні вимоги позивача до нього. Це може бути повне та часткове визнання,у разі повного визнання суд виносить рішення про повне визнання відповідачем цивільного позову та його вимог. Заперечення може бути подане у вигляді незгідності,які підкріпленні обґрунтованими поясненнями з частиною вимог,чи взагалі позову в цілому. Заперечення може мати матеріально-правовий характер чи процесуально-правовий характер,якщо воно має процесуальний характер,то відповідач може оскаржувати позов у зв’язку з неприпустимістю та відсутності права у позивача,на пред’явлення
10
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
даних цивільних вимог,та недопустимістю продовження такого процесу .
Також відповідач може наполягати суд про зупинення розгляду справи з огляду на те,що в розгляді у суді находиться інша справа яка безпосередньо зв’язана з нею.
Щодо обов’язків то в них також існує такий поділ,
До загальних обов'язків сторін відноситься зобов'язання подати всі наявні у них докази для підтвердження своїх вимог і заперечень. Загальним для сторін, як і для інших осіб, які беруть участь у справі, є обов'язок добросовісно здійснювати свої
процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Спеціальні обов'язки розкриваються у здійсненні сторонами відповідних процесуальних дій, а саме: позивач повинен надати копії позовної заяви та документів до неї , сторони зобов'язані повідомити суд про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог , та про всі відомі їм рішення судів (чи незавершені судові провадження), що стосуються предмета спору .
11
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Також відповідач може наполягати суд про зупинення розгляду справи з огляду на те,що в розгляді у суді находиться інша справа яка безпосередньо зв’язана з нею.
Щодо обов’язків то в них також існує такий поділ,
До загальних обов'язків сторін відноситься зобов'язання подати всі наявні у них докази для підтвердження своїх вимог і заперечень. Загальним для сторін, як і для інших осіб, які беруть участь у справі, є обов'язок добросовісно здійснювати свої
процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Спеціальні обов'язки розкриваються у здійсненні сторонами відповідних процесуальних дій, а саме: позивач повинен надати копії позовної заяви та документів до неї , сторони зобов'язані повідомити суд про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог , та про всі відомі їм рішення судів (чи незавершені судові провадження), що стосуються предмета спору .
11
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
3. Окремі аспекти реалізації процесуальної правосуб'єктності
сторін
В цивільному процесу часто виникають різні обставини,що не дозволяють повністю реалізувати свою процесуальну правосуб’єктність,тому існують такі правові засоби що дозволяють її доцільно реалізувати. Для розуміння засобів реалізації процесуальної правосуб’єктності,доцільним є визначення його як поняття,правової категорії.
Доцільно визначати правосуб'єктність сторін і третіх осіб,виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного процесуального права,
які характеризують ключове положення вказаних суб'єктів в динаміці
цивільного процесуального правовідношення і роль їх у доказовій діяльності.
Не дивлячись на те, що й інші принципи цивільного судочинства відображають правосуб'єктність сторін,найбільше значення мають саме зазначені вище принципи, оскільки диспозитивність і змагальність лежать в основі конструкції цивільної процесуальної правосуб'єктності
3
Це доволі складна категорія яка об’єднує декілька юридичних понять,правоздатність,дієздатність і деліктоздатність. В розрізі моєї курсової
процесуальна правосуб’єктність – це передбачена нормами права здатність
(можливість) особи бути суб'єктом (стороною,учасником) правовідносин,
здійснювати безпосередньо або через свого представника суб'єктивні права і
юридичні обов'язки. У випадку процесуальної співучасті вона реалізується через можливість декількох суб’єктів,виступати однією стороною судового провадження
;
у заміні неналежної сторони вона реалізується у заміні особи яка немає права позовної вимоги чи обов’язку відповідача
;
на суб’єктів які
яким це право належить,у правонаступництві через зміну суб’єктного складу оспорюваних матеріально-правових відносин
3
. Шишкин С. А. Состязательность в гражданском и арбитражном судопроизводстве: Пособие,— М.:
Городец, 1997.—
С. 97.
12
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
3.1 Процесуальна співучасть
Доволі часто виникають ситуації коли в одному позові існує декілька позивачі або відповідачів,тобто вони спільно або пред’являють або позовна заява направлена і має декілька відповідачів. Вони діють окремо один від одного,тобто самостійно.
Отже,
процесуальна співучасть — це участь в одній справі декількох позивачів або декількох відповідачів, інтереси і вимоги яких не виключають один одного. Як самостійний правовий інститут він характеризується певними ознаками:
1)інтереси сторін (співвідповідачів,співпозивачів) не суперечать одне одному,але є протилежними до інтересів іншої сторони
2)право вимоги до одного з учасників не виключає права вимоги або обов’язку інших співучасників справи
3)співучасники-це ті самі особи які беруть участь в тому самому судочинстві
Не слід путати об'єднання позовів судом, за якого суб'єктивні права та обов'язки автономні,тобто ніяк не залежать один від одного, а множинність утворюється на розсуд суду з метою процесуальної економії.
У випадку,якщо співпозивачів декілька і позовні вимоги направлені щодо одного відповідача то така співучасть активна,якщо навпаки,позивач один а співвідповідачів декілька,то це пасивна співучасть,коли співпозивачі
подають позов до співвідповідачів,то це змішана співучасть.
В залежності від характеру матеріально-правових зв'язків між суб'єктами спору та обов'язковості участі в процесі розрізняють два види процесуальної
співучасті - необхідну і факультативну.
Необхідна співучасть існує тоді коли характер спірних правовідносин не дозволяє вирішити питання без залучення до них (процесу)інших
13
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
суб’єктів,що дозволить правильно реалізувати права чи обов’язки іншої
особи. Підставами участі даного виду співучасті є загальне право та загальний обов’язок. Тобто даний вид співучасті неможливо реалізувати без встановлення прав і обов’язків інших суб’єктів певного матеріального правовідношення.
Наприклад, вимога про виселення з квартири не може бути вирішена без залучення всіх повнолітніх членів сім'ї.
Можлива (факультативна) співучасть не має обов'язкового характеру, тому що характер спірних правовідносин дозволяє розглядати справи окремо від кожного із суб'єктів в окремому процесі. Підставою факультативної
співучасті є однорідність вимог, взаємозв'язок підстав позовів, пред'явлення
їх до того ж самого відповідача.
Наприклад, в разі подання позову щодо одного з повнолітніх дітей щодо утримання недієздатних батьків суд на підставі закону може залучити як співвідповідачів інших повнолітніх дітей.
Зазвичай факультативна співучасть настає за наявності різних процесуальних обставин,наприклад доцільність одночасного розгляду кількох справ,економія коштів,часу,і тд. Слід виділити головне – що усувається поставлення різних,протилежних за змістом рішень.
Якщо позов спрямований на захист честі і гідності та вміщує вимогу на спростування відомостей, поширених у пресі, інших засобах масової
інформації (повідомлення по радіо, телебаченню та ін.), відповідачами притягуються автор і відповідний орган масової інформації (редакція,
видавництво тощо). За позовами про спростування відомостей, які ганьблять особу, зазначених у службових характеристиках, відповідачами визнаються особи, котрі їх підписали, і підприємства, установи, організації, від імені
яких видано характеристику
14
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
особи. Підставами участі даного виду співучасті є загальне право та загальний обов’язок. Тобто даний вид співучасті неможливо реалізувати без встановлення прав і обов’язків інших суб’єктів певного матеріального правовідношення.
Наприклад, вимога про виселення з квартири не може бути вирішена без залучення всіх повнолітніх членів сім'ї.
Можлива (факультативна) співучасть не має обов'язкового характеру, тому що характер спірних правовідносин дозволяє розглядати справи окремо від кожного із суб'єктів в окремому процесі. Підставою факультативної
співучасті є однорідність вимог, взаємозв'язок підстав позовів, пред'явлення
їх до того ж самого відповідача.
Наприклад, в разі подання позову щодо одного з повнолітніх дітей щодо утримання недієздатних батьків суд на підставі закону може залучити як співвідповідачів інших повнолітніх дітей.
Зазвичай факультативна співучасть настає за наявності різних процесуальних обставин,наприклад доцільність одночасного розгляду кількох справ,економія коштів,часу,і тд. Слід виділити головне – що усувається поставлення різних,протилежних за змістом рішень.
Якщо позов спрямований на захист честі і гідності та вміщує вимогу на спростування відомостей, поширених у пресі, інших засобах масової
інформації (повідомлення по радіо, телебаченню та ін.), відповідачами притягуються автор і відповідний орган масової інформації (редакція,
видавництво тощо). За позовами про спростування відомостей, які ганьблять особу, зазначених у службових характеристиках, відповідачами визнаються особи, котрі їх підписали, і підприємства, установи, організації, від імені
яких видано характеристику
14
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Згідно з положеннями статті 277 ЦК
і статті 10
ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є
достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
4
Тобто в даному випадку співучасть може передбачати кілька відповідачів,воно є активним тому,що право вимоги належить тільки одному позивачу. Це необхідна співучасть,адже задовольнити та захистити порушенні права можливо лише за допомогою притягнення до судового процесу всіх суб’єктів обвинувачення тобто відповідачів.
У судовій практиці доволі багато подібних видових ситуацій,(наприклад справи про спільну (сумісну і часткову) власність, про спадщину; про авторські і суміжні права, якщо це результат праці декількох осіб; у позовах про виключення майна з опису; про захист честі, гідності і ділової
репутації;про право користування житловими приміщеннями і ін.)і доволі
просто зрозуміти що інститут процесуальної співучасті доволі необхідний,та дозволяє ефективно використовувати цивільне судочинство,це дозволяє
реалізувати один із основних принципів своєчасного розгляду,та ефективності,хоча слід зазначити що основною метою все таки є правильна реалізація судового захисту особи у випадках коли воно не можливе без залучення інших суб’єктів,що було вказано мною вище.
Чинний ЦПК не визначає підстав настання обов'язкової чи факультативної
співучасті. У ст. 144 ЦПК є лише вказівка, що суддя може постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог — як одного позивача до різних відповідачів, так і різних позивачів до
4 4.
Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.07.63 // ВВР – 1963, Постанова Пленуму Верховного
Суду України №7 від 28 вересня 1990 р. «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»
15
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
одного відповідача. Отже, ця норма допускає факультативну співучасть за
ініціативою судді за наявності однорідних вимог. Однорідність вимог означає, що це вимоги з одних правовідносин, в яких збігаються предмет і
підстави. Одночасний їх розгляд сприяє економії процесуальних засобів: в одному провадженні одним судовим рішенням розв'язується спір між усіма учасниками, в зв'язку з чим скорочується діяльність суду і співучасників,
зменшуються судові витрати, а також досягається запобігання винесенню судом суперечливих рішень.
В юридичній літературі до співучасників-позивачів (з посиланням на ч. З ст.
104 ЦПК) відносять також суб'єктів захисту прав інших осіб і цих осіб.
Цією нормою встановлено, що особа, в інтересах якої розпочато справу за заявою прокурора, органу державного управління, профспілки, державного підприємства, установи, організації, кооперативної організації, їх об'єднання,
іншої громадської організації або окремого громадянина (п. 2 ст. 5 ЦПК),
повідомляється судом про це, і вона може взяти участь у процесі як позивач поряд з особою, яка подала заяву. Зазначене правило та вміщення його в статті про співучасників дало підставу окремим авторам твердити, що цивільне процесуальне право України відносить вказаних осіб до процесуальних співучасників та визначає їх позивачами. Таке тлумачення ч.
З ст. 104 ЦПК не відповідає статтям 5,121 ЦПК, які не визначають позивачами суб'єктів, котрі можуть звернутися до суду із заявою на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб, а відносять їх до самостійних осіб, які беруть участь у справі. У них і позивачів різна мета участі в процесі і
обсяг процесуальних прав. Так, ст. 122 ЦПК встановлює, що коли орган держави, прокурор, профспілки, інші підприємства, установи, організації
починають справу в суді в інтересах інших осіб, вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою. Отже, змістом цієї
норми підтверджується, що зазначені суб'єкти не є позивачами. Вони
16
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
ініціативою судді за наявності однорідних вимог. Однорідність вимог означає, що це вимоги з одних правовідносин, в яких збігаються предмет і
підстави. Одночасний їх розгляд сприяє економії процесуальних засобів: в одному провадженні одним судовим рішенням розв'язується спір між усіма учасниками, в зв'язку з чим скорочується діяльність суду і співучасників,
зменшуються судові витрати, а також досягається запобігання винесенню судом суперечливих рішень.
В юридичній літературі до співучасників-позивачів (з посиланням на ч. З ст.
104 ЦПК) відносять також суб'єктів захисту прав інших осіб і цих осіб.
Цією нормою встановлено, що особа, в інтересах якої розпочато справу за заявою прокурора, органу державного управління, профспілки, державного підприємства, установи, організації, кооперативної організації, їх об'єднання,
іншої громадської організації або окремого громадянина (п. 2 ст. 5 ЦПК),
повідомляється судом про це, і вона може взяти участь у процесі як позивач поряд з особою, яка подала заяву. Зазначене правило та вміщення його в статті про співучасників дало підставу окремим авторам твердити, що цивільне процесуальне право України відносить вказаних осіб до процесуальних співучасників та визначає їх позивачами. Таке тлумачення ч.
З ст. 104 ЦПК не відповідає статтям 5,121 ЦПК, які не визначають позивачами суб'єктів, котрі можуть звернутися до суду із заявою на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб, а відносять їх до самостійних осіб, які беруть участь у справі. У них і позивачів різна мета участі в процесі і
обсяг процесуальних прав. Так, ст. 122 ЦПК встановлює, що коли орган держави, прокурор, профспілки, інші підприємства, установи, організації
починають справу в суді в інтересах інших осіб, вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою. Отже, змістом цієї
норми підтверджується, що зазначені суб'єкти не є позивачами. Вони
16
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
порушують цивільну справу в суді на захист прав позивачів (ст. 5 ЦПК), а позивачі — на захист своїх суб'єктивних прав.
Співучасники користуються рівними процесуальними правами. Відносини між ними визначаються ст. 104 ЦПК, вони побудовані на основі автономії:
кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в процесі
самостійно; їх взаємовідносини залишилися б такими, коли позови судом розглядалися б окремо.
5
Тобто виходячи з вищевказаного слід пам’ятати що між співучасником ,та особою яка представляє інтереси,та захищає ці інтереси і
суді(наприклад,прокурор),існує різниця,вони подають позов на захисту
чиїхось прав,а співпозивач виключно для своїх,тому перший буде належати до самостійним осіб які беруть участь в справі,а другий стороною у судовому процесі. Також слід не забувати що суд, ухвалюючи рішення на користь співпозивачів чи проти співвідповідачів, має вказати, в якій частині
рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК України). Процесуальна співучасть настає за ініціативою позивача і позивачів (ст. 104 ЦПК) і на клопотання осіб, які беруть участь у справі (п. З ст. 143, ст. 99 ЦПК).
Суд також має право за своєю ініціативою залучити до участі в справі
співвідповідачів (ст. 105 ЦПК), а не співпозивачів, оскільки цим самим порушується власне принцип диспозитивності.
3.2 Заміна неналежної сторони
Для вивчення цього питання спочатку слід визначити хто власне являтиметься належною стороною. Ст.105 ЦПК визначає що належними сторонами в цивільному процесі є суб’єкти спірних матеріально-правових
5
Лохвицький районний суд Полтавської області[Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані. –. –
Режим доступу:www.lh.pl.court.gov.ua – Процесуальна співучасть .
Цивільно-процесуальний кодекс
України від 18.07.63 // ВВР – 1963 – 464c.
17
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Співучасники користуються рівними процесуальними правами. Відносини між ними визначаються ст. 104 ЦПК, вони побудовані на основі автономії:
кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в процесі
самостійно; їх взаємовідносини залишилися б такими, коли позови судом розглядалися б окремо.
5
Тобто виходячи з вищевказаного слід пам’ятати що між співучасником ,та особою яка представляє інтереси,та захищає ці інтереси і
суді(наприклад,прокурор),існує різниця,вони подають позов на захисту
чиїхось прав,а співпозивач виключно для своїх,тому перший буде належати до самостійним осіб які беруть участь в справі,а другий стороною у судовому процесі. Також слід не забувати що суд, ухвалюючи рішення на користь співпозивачів чи проти співвідповідачів, має вказати, в якій частині
рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК України). Процесуальна співучасть настає за ініціативою позивача і позивачів (ст. 104 ЦПК) і на клопотання осіб, які беруть участь у справі (п. З ст. 143, ст. 99 ЦПК).
Суд також має право за своєю ініціативою залучити до участі в справі
співвідповідачів (ст. 105 ЦПК), а не співпозивачів, оскільки цим самим порушується власне принцип диспозитивності.
3.2 Заміна неналежної сторони
Для вивчення цього питання спочатку слід визначити хто власне являтиметься належною стороною. Ст.105 ЦПК визначає що належними сторонами в цивільному процесі є суб’єкти спірних матеріально-правових
5
Лохвицький районний суд Полтавської області[Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані. –. –
Режим доступу:www.lh.pl.court.gov.ua – Процесуальна співучасть .
Цивільно-процесуальний кодекс
України від 18.07.63 // ВВР – 1963 – 464c.
17
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
відносин. Належний позивач в даному випадку це особа яка має право позивної вимоги,належний відповідач,особа яка повинна відповідати за позовом. Відповідно,неналежний відповідач особа,яка немає права позивної
вимоги,неналежний відповідач особа,яка не може відповідати за відповідним позовом.
Якщо при розгляді справи суд встановить, що будь-яка сторона є
неналежною, виникає необхідність заміни цієї сторони. Стаття 33 ЦПК
України передбачає можливість заміни лише неналежного відповідача.
Пленум Верховного Суду України вказує, що не допускається відмова у відкритті провадження у справі чи залишення без руху у випадку пред’явлення позову до неналежного відповідача (п. 8 постанови Пленуму
ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2). Це означає, що питання про заміну сторони має вирішуватися в судовому засіданні, а не в момент порушення справи.
6
Потрібно зазначити що Суд, беручи до розгляду справу і власне розглядаючи
її,мусить вирішити питання про правильність визначення процесуальної
правосуб'єктності сторін,тобто чи особа є тією заінтересованою особою якій належить право вимоги, чи є вона належним позивачем чи відповідачем і
лише тоді коли буде встановлено, що у справі бере участь належна чи неналежна сторона, то суд, керуючись ст. 105 ЦПК, не припиняючи справи,
може допустити заміну первісних неналежних позивача чи відповідача відповідно належним позивачем чи відповідачем. Таке право суду розглядається виключно як його обов'язок.
При з’ясуванні того,що в цивільному процесі бере участь неналежна сторона,і цілком зрозуміло виникає питання про її заміну,необхідна згода про те що він(неналежна сторона) вибуває з процесу,а його місце відповідно
6
КарнаухТ.М., Ханик-ГІосполітак Р.Ю. Цивільне процесуальне право України: навчальний посібник. — К.:
Юстініан- Ст.78 п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2 18
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
вимоги,неналежний відповідач особа,яка не може відповідати за відповідним позовом.
Якщо при розгляді справи суд встановить, що будь-яка сторона є
неналежною, виникає необхідність заміни цієї сторони. Стаття 33 ЦПК
України передбачає можливість заміни лише неналежного відповідача.
Пленум Верховного Суду України вказує, що не допускається відмова у відкритті провадження у справі чи залишення без руху у випадку пред’явлення позову до неналежного відповідача (п. 8 постанови Пленуму
ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2). Це означає, що питання про заміну сторони має вирішуватися в судовому засіданні, а не в момент порушення справи.
6
Потрібно зазначити що Суд, беручи до розгляду справу і власне розглядаючи
її,мусить вирішити питання про правильність визначення процесуальної
правосуб'єктності сторін,тобто чи особа є тією заінтересованою особою якій належить право вимоги, чи є вона належним позивачем чи відповідачем і
лише тоді коли буде встановлено, що у справі бере участь належна чи неналежна сторона, то суд, керуючись ст. 105 ЦПК, не припиняючи справи,
може допустити заміну первісних неналежних позивача чи відповідача відповідно належним позивачем чи відповідачем. Таке право суду розглядається виключно як його обов'язок.
При з’ясуванні того,що в цивільному процесі бере участь неналежна сторона,і цілком зрозуміло виникає питання про її заміну,необхідна згода про те що він(неналежна сторона) вибуває з процесу,а його місце відповідно
6
КарнаухТ.М., Ханик-ГІосполітак Р.Ю. Цивільне процесуальне право України: навчальний посібник. — К.:
Юстініан- Ст.78 п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2 18
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
набуває належний позивач. Відповідно при дані згоди,всі процесуальні дії
неналежної сторони не мають законної сили для належної сторони,і
тому,розгляд справи починається з початку,у випадку відміни(незгоди)
належного позивача на вступ до даного процесу,суд закриває дане провадження на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на зміну його як позивача на іншого,тобто на належного відповідача,він має право на участь у даному процесі у якості
третьої особи. У випадку якщо позивач не хоче заміни неналежного відповідача на належного відповідача ,то перший виступає в процесі у якості
співвідповідача.
У випадку якщо позивач не згоден на вибуття неналежного відповідача,
оскільки не встановлено належного відповідача – у цьому випадку справа розглядається по суті та суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні
позову. Як до прикладу,можна вказати рішення Апеляційного суду
Чернігівської області,який розглянувши справу № 733/1080/15-ц за позовом до редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової
репутації та відшкодування моральної шкоди, встановив, що судом першої
інстанції вірно встановлено неналежність відповідача та редакція зазначеного ЗМІ не несе відповідальності за надрукований матеріал При цьому, після заміни відповідача або залучення до участі у справі
співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку
7
Заміна неналежної сторони можлива протягом усього процесу розгляду справи в суді першої інстанції.
Слід розуміти,що визнання неналежної сторони полягає не лише і відсутність у даної особи певних позовних прав чи прав бути відповідачем,але й тому,чи суб’єкти які можуть мати право позивної вимоги чи обов’язок бути
7
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області по справі № 733/1080/15-ц
19
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
неналежної сторони не мають законної сили для належної сторони,і
тому,розгляд справи починається з початку,у випадку відміни(незгоди)
належного позивача на вступ до даного процесу,суд закриває дане провадження на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на зміну його як позивача на іншого,тобто на належного відповідача,він має право на участь у даному процесі у якості
третьої особи. У випадку якщо позивач не хоче заміни неналежного відповідача на належного відповідача ,то перший виступає в процесі у якості
співвідповідача.
У випадку якщо позивач не згоден на вибуття неналежного відповідача,
оскільки не встановлено належного відповідача – у цьому випадку справа розглядається по суті та суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні
позову. Як до прикладу,можна вказати рішення Апеляційного суду
Чернігівської області,який розглянувши справу № 733/1080/15-ц за позовом до редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової
репутації та відшкодування моральної шкоди, встановив, що судом першої
інстанції вірно встановлено неналежність відповідача та редакція зазначеного ЗМІ не несе відповідальності за надрукований матеріал При цьому, після заміни відповідача або залучення до участі у справі
співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку
7
Заміна неналежної сторони можлива протягом усього процесу розгляду справи в суді першої інстанції.
Слід розуміти,що визнання неналежної сторони полягає не лише і відсутність у даної особи певних позовних прав чи прав бути відповідачем,але й тому,чи суб’єкти які можуть мати право позивної вимоги чи обов’язок бути
7
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області по справі № 733/1080/15-ц
19
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
відповідачем,в інакшому випадку,все це є основою в поданні рішення про відмову у позові.
Раніше,порушувалося питання про,те чи потрібна згода відповідача на його заміну іншим відповідачем. На думку,авторів це б дало можливість відповідачеві,який не вважає себе зобов’язаним
В теорії цивільного процесу було порушено питання про те, що повинна бути згода відповідача на його заміну іншим відповідачем і що цим положенням необхідно доповнити відповідну норму ЦПК (в Україні — ст. 105 ЦПК). Це дасть можливість відповідачеві, який не визнає себе зобов'язаним перед позивачем, вимагати розгляду справи по суті і винесення судом рішення про відмову в задоволенні позову до нього з метою його реабілітації замість заміни іншим відповідачем [12, c.8-23].
Реалізація цієї пропозиції призвела б до ускладнення цивільного процесу в справі і за суттю є непотрібною. Реабілітуючим може бути не тільки рішення суду про відмову в позові до відповідача, а вже сама ухвала суду про заміну відповідача (що передбачається ЦПК), в мотивувальній частині якої
зазначаються підстави заміни — що відповідач неналежний, не є тією особою, яка повинна відповідати за позовом
8
Слід вказати,що не дивлячись на досить певну та чітку регламентацію процесу заміни неналежної сторони належною, суди допускають помилки в застосуванні законодавства.
Так, відповідно до закону справи про позбавлення батьківських прав розглядаються судом за заявою державних чи громадських організацій,
одного з батьків, опікуна (піклувальника), а також за позовом прокурора. В
деяких справах суди не враховували ці положення й порушували такі справи за заявами організацій, що не є належними позивачами: районних лікарень,
відділів охорони здоров'я, товариських судів, інспекцій у справах
8
Штефан М. Й. Цивільний процес : підруч для студ юрид спец вищих заклад освіти / М. Й. Штефан. – 2-ге вид., перероб та доп. – К. ІнЮре, 2001.-Ст.57
Adhdportal [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані. –. – Режим доступу:
http://adhdportal.com/
book_836_chapter_26__4._Nenalezhna_storona__porjadok__zamni.html – Неналежна сторона та її зміна
20
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Раніше,порушувалося питання про,те чи потрібна згода відповідача на його заміну іншим відповідачем. На думку,авторів це б дало можливість відповідачеві,який не вважає себе зобов’язаним
В теорії цивільного процесу було порушено питання про те, що повинна бути згода відповідача на його заміну іншим відповідачем і що цим положенням необхідно доповнити відповідну норму ЦПК (в Україні — ст. 105 ЦПК). Це дасть можливість відповідачеві, який не визнає себе зобов'язаним перед позивачем, вимагати розгляду справи по суті і винесення судом рішення про відмову в задоволенні позову до нього з метою його реабілітації замість заміни іншим відповідачем [12, c.8-23].
Реалізація цієї пропозиції призвела б до ускладнення цивільного процесу в справі і за суттю є непотрібною. Реабілітуючим може бути не тільки рішення суду про відмову в позові до відповідача, а вже сама ухвала суду про заміну відповідача (що передбачається ЦПК), в мотивувальній частині якої
зазначаються підстави заміни — що відповідач неналежний, не є тією особою, яка повинна відповідати за позовом
8
Слід вказати,що не дивлячись на досить певну та чітку регламентацію процесу заміни неналежної сторони належною, суди допускають помилки в застосуванні законодавства.
Так, відповідно до закону справи про позбавлення батьківських прав розглядаються судом за заявою державних чи громадських організацій,
одного з батьків, опікуна (піклувальника), а також за позовом прокурора. В
деяких справах суди не враховували ці положення й порушували такі справи за заявами організацій, що не є належними позивачами: районних лікарень,
відділів охорони здоров'я, товариських судів, інспекцій у справах
8
Штефан М. Й. Цивільний процес : підруч для студ юрид спец вищих заклад освіти / М. Й. Штефан. – 2-ге вид., перероб та доп. – К. ІнЮре, 2001.-Ст.57
Adhdportal [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані. –. – Режим доступу:
http://adhdportal.com/
book_836_chapter_26__4._Nenalezhna_storona__porjadok__zamni.html – Неналежна сторона та її зміна
20
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
неповнолітніх тощо. Наприклад, народний суд Пустомитівського району
Львівської області розглянув справу про позбавлення батьківських прав за позовом опікунської ради при райвиконкомі. Опікунські ради — громадські
органи, згідно з діючим про них Положенням не є юридичними особами та не наділені правом пред'явлення позову.
У судовій практиці є випадки припинення судами провадження в цивільних справах, які пов'язані із захистом права власності, хоча необхідно було провести заміну неналежного відповідача або притягти до участі в справі
співвідповідачів. Так, після порушення за заявою прокурора цивільної справи про матеріальну відповідальність працівниці птахофабрики з'ясувалося, що в заподіянні збитків винна адміністрація, однак суд провадження в справі
припинив на підставі листа, підписаного директором фабрики, де повідомлено, що сума збитків списана. Тим часом, суду слід було б, не приймаючи відмови від позову, притягнути керівника організації чи інших посадових осіб, винних у заподіянні збитків, як належних відповідачів, а справу не припиняти.
21
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Львівської області розглянув справу про позбавлення батьківських прав за позовом опікунської ради при райвиконкомі. Опікунські ради — громадські
органи, згідно з діючим про них Положенням не є юридичними особами та не наділені правом пред'явлення позову.
У судовій практиці є випадки припинення судами провадження в цивільних справах, які пов'язані із захистом права власності, хоча необхідно було провести заміну неналежного відповідача або притягти до участі в справі
співвідповідачів. Так, після порушення за заявою прокурора цивільної справи про матеріальну відповідальність працівниці птахофабрики з'ясувалося, що в заподіянні збитків винна адміністрація, однак суд провадження в справі
припинив на підставі листа, підписаного директором фабрики, де повідомлено, що сума збитків списана. Тим часом, суду слід було б, не приймаючи відмови від позову, притягнути керівника організації чи інших посадових осіб, винних у заподіянні збитків, як належних відповідачів, а справу не припиняти.
21
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
3.3 Процесуальне правонаступництво
ЦПК України визначає,що правонаступництво пов’язано з настанням певних правових наслідків,а саме: у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в
інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої
особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Процесуальне правонаступництво як заміна неналежної сторони, означає зміну суб’єктного складу учасників матеріально-правового спору. Процесуальне правонаступництво являється процесом заміни сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок заміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. В даних правовідносинах треті сторони користуються правом сторони зі
самостійними вимогами,що пов’язане з характером матеріальних правовідносин,тобто в даному випадку участь третіх сторін,впливає на права та обов’язки сторони,тому є виправданим що процесуальному правонаступництву підлягають і треті сторони.
Підставами для процесуального правонаступництва є 1) перехід суб'єктивних матеріальних прав і обов'язків в результаті:
— смерті громадянина (окрім спорів, пов'язаних з особою);
— припинення діяльності юридичної особи (реорганізації);
— уступки вимог;
— переведення боргу;
2) наявність порушеного цивільного процесу до моменту настання фактів,
вказаних вище;
22
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
3) вибуття з процесу певних суб'єктів: сторін і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Вибуття інших суб'єктів не приводить до виникнення процесуального правонаступництва.
Отже, підставою процесуального правонаступництва може бути як загальне
(універсальне) правонаступництво матеріальних прав і обов'язків ((ч. 2 ст.
107 ЦК, ст. 1216 ЦК), так і одиничне (сингулярне) правонаступництво, коли від однієї особи до іншої переходить окреме суб'єктивне право (наприклад,
поступка вимог ст.512 ЦК) або окремий юридичний обов'язок.
9
Слід зазначити що правонаступництво відрізняється від заміни неналежної
сторони,тим що при заміні провадження розпочинається заново,а при правонаступництві продовжується,це зумовлено тим що всі дії,які були вчинені правопопередником є обов ‘язкові для правонаступника в такій мірі ,які вони були обов’язковими власне для правопопоредника.
Правонаступник розпочинає участь в справі на етапі правопопередника,а тому процес продовжується.
Також заміна неналежної сторони можлива лише на етапі розгляду в суді
першої інстанції до винесення рішення по справі,а процесуальне правонаступництво можливе на всіх стадіях процесу . Для процесуального правонаступництва характерно доведенням суду,власне правонаступником свого права на це правонаступництво. Це зазвичай підтверджується документами про право на спадщину,договором про уступку прав і тд.
У випадку настання процесуального правонаступництва у разі смерті
громадянина або припинення існування юр.особи яка була стороною у справі,суд повинен зупинити судовий розгляд у справі,у інших випадках ,можливе виникнути тільки потреба відкласти розгляд справи.
9
Васильев С.В. Цивільний процес України: навч. посіб. /С .В . Васильєв. — X.: Одіссей,)Ст.54-56 23
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Процесуальне правонаступництво настає у випадку заміни суб’єктів права чи обов’язку у матеріальних правовідносинах. Новий суб’єкт може отримати права та обов’язки свого правопопередника повністю або частково. Тому
існує певний поділ на універсальне та сингулярне правонаступництво
Універсальне правонаступництво характеризується повним переданням прав та обов’язків,воно наступає у випадку смерті сторони чи припинення юридичної особи.
Сингулярне правонаступництво характеризується переданням права, уступки вимог, переведенням боргу та за інших обставин, передбачених ЦК.
Таким чином, процесуальне правонаступництво можливе за таких умов:
1) наявність універсального або сингулярного правонаступництва в матеріальному праві;
2) наявність судового процесу, порушеного на захист указаного права.
Однак слід зазначити що у процесуальних правовідносинах можливе тільки повне правонаступництво ,оскільки не можна частину прав передати, а частину — ні.
Правонаступник позивача вступає в справу з власної ініціативи,
правонаступник відповідача може бути залучений судом. Вступивши в процес на будь-якій його стадії, правонаступник має правове становище правопопередника. Можливі випадки, коли одного позивача (відповідача,
третю особу) замінюють двоє чи більше суб’єктів. А може бути і навпаки:
заміна кількох процесуальних співучасників у порядку правонаступництва однією особою. У випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов’язані
з особистістю суб’єкта, ніякого правонаступництва (ні матеріального, а отже, і
процесуального) не може бути. Прикладом цього можуть бути вимоги про
24
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
стягнення аліментів, про поновлення на роботі, відшкодування моральної
шкоди, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.
25
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
шкоди, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.
25
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)
Висновок
26
Document shared on www.docsity.com
Downloaded by: mariya-lisovec (marialisovec671@gmail.com)