МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра овочівництва
і закритого ґрунту
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Грибівництво»
спеціальність203 Садівництво та виноградарство
„АГРОТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ КУЛЬТИВУВАННЯ ГЛИВИ ЗВИЧАЙНОЇ ЕКСТЕНСИВНИМ СПОСОБОМ”
Виконала:
студентка 2 курсу АБФ ________________ Музичук Ю.А.
підпис
Керівник _______________ доцент Цизь О. М.
підпис
Київ 2020
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МІКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ
РОЗДІЛ 2. ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ТА ХІМІЧНИЙ СКЛАД ПЛОДОВИХ ТІЛ ВИДУ
РОЗДІЛ 3. ВИМОГИ ВИДУ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ
3.1. ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ВИДУ
3.2. ТЕМПЕРАТУРНІ ВИМОГИ ВИДУ
3.2. ВИМОГИ ВИДУ ДО ВОЛОГОСТІ ПОВІТРЯ І СУБСТРАТУ
3.3. ВИМОГИ ВИДУ ДО ОСВІТЛЕННЯ
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШТАМІВ ВИДУ
РОЗДІЛ 5. ПОСІВНИЙ МІЦЕЛІЙ КУЛЬТИВОВАНИХ ГРИБІВ
5.1. ПІДТРИМАННЯ КОЛЕКЦІЙНОЇ І МАТОЧНОЇ КУЛЬТУРИ ГРИБА
5.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБСТРАТІВ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ПОСІВНОГО МІЦЕЛІЮ
5.2. ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ПОСІВНОГО МІЦЕЛІЮ
5.3. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПОСІВНОГО МІЦЕЛІЮ ТА ЙОГО ЗБЕРІГАННЯ
РОЗДІЛ 6. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЕВИНИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИДУ
РОЗДІЛ 7. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИДУ
7.1. ВИБІР МІСЦЯ ЗАКЛАДАННЯ ПЛАНТАЦІЇ
7.2. РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ У ПОСІВНОМУ МІЦЕЛІЇ
7.3. ДОГЛЯД ЗА КУЛЬТУРОЮ.
7.4. ПЛОДОНОШЕННЯ І ЗБІР УРОЖАЮ
РОЗДІЛ 8. ХВОРОБИ І ШКІДНИКИ ВИДУ ТА БОРОТЬБА З НИМИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Культивування гливи - безвідходне виробництво. Це приклад екологічної технології, яка забезпечує ефективну утилізацію субстратів, що засмічують і забруднюють навколишнє середовище. Гриби містять 80-90 % білка, подібного після амінокислотного складу з твариною, вітаміни, мінеральні речовин.
Глива звичайна (Pleurotus ostreatus) є одним з найбільш перспективних видів грибів, придатних до штучного вирощування. Вона має ряд переваг над іншими культивованими базидіоміцетами. Для гливи характерний короткий цикл розвитку міцелію до плодоношення, висока врожайність, стійкість до бактеріальних, грибних і вірусних захворювань, здатність переносити тривале зберігання і транспортування без погіршення зовнішнього вигляду і якості, високі харчові та поживні властивості плодових тіл. Крім того, технологія вирощування гливи відносно проста.
Для різних фаз життєвого циклу гливи необхідні різні мікрокліматичні умови. Для зростання і розвитку міцелію оптимальна температура складає +20 °С - +22 °С, вологість повітря - 95-100%. Надлишок 32 (до концентрації 28%) впливає на швидкість росту міцелію, сприяє утворенню повітря міцелію. Освітленості в період зростання міцелію не потрібне, навпаки темрява сприяє зростанню міцелію. При утворенні плодових тіл грибів оптимальна температура повітря складає +12 °С - +15 °С, вологість повітря - 85-100%. Зміст не повинен перевищувати 0,1%. Освітленість складає 920 лк за 8-ми годинний світловий день. Варто звернути увагу на можливість повної утилізації відходів грибного виробництва з використанням їх як цінної кормової добавки в тваринництві (з дозволу ветеринарної служби), для виробництва біогумусу, як ефективний біологічний метод захисту грунту, а також як добриво. Найбільш чудова властивість грибів "глива" - це їх здатність перетворювати органічний субстрат, в плодові тіла грибів, багатих білком, амінокислотами, вітамінами і іншими біологічно активними речовинами. Встановлено, що найбільш істотною частиною плодових тіл грибів є вода. Залежно від зовнішніх умов її зміст складає 88-91% маси грибів.
РОЗДІЛ 1. МІКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ
Глива звичайна є одним з найбільш перспективних видів грибів, придатних до штучного вирощування. Вона має ряд переваг над іншими культивованими базидіоміцетами. Для гливи характерний короткий цикл розвитку міцелію до плодоношення, висока врожайність, стійкість до бактеріальних, грибних і вірусних захворювань, здатність переносити тривале зберігання і транспортування без погіршення зовнішнього вигляду і якості, високі харчові та поживні властивості плодових тіл. Крім того, технологія вирощування гливи відносно проста. Вона може рости на різних відходах рослинного походження використовуючи целюлозу, геміцелюлозу, лігнін. Субстрат, на якому ріс гриб можна застосовувати в якості добрива і для корму сільськогосподарських тварин. Плодові тіла гливи звичайної мають вигляд шапинок діаметром 5-15 см, зрідка до 30 см. Шапинка м'ясиста, неправильно-округла, різного кольору (сіро-коричнева, синювато-чорна, білувата). Центральна частина її ввігнута, краї підігнуті. Ніжка ексцентрична, біла, щільна. М'якоть біла, при розрізуванні на повітрі колір її не змінюється.
РОЗДІЛ 2. ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ТА ХІМІЧНИЙ СКЛАД ПЛОДОВИХ ТІЛ ВИДУ
Плодові тіла гливи, безумовно, цінний продукт харчування . Гливу готують так, щоб максимально звільнити вміст клітин. Для цього гриби дрібно нарізують, сухі - розмелюють і піддають термічній обробці, внаслідок чого засвоюваність білків, що містяться в них, досягає 70%. За вмістом жирів глива перевершує усі овочеві культури, причому в ній в значних кількостях присутні стеарини, фосфатиди, ефірні олії. Наступним важливим компонентом є вуглеводи. Основна їх частина, що входить у фракцію клітковини, нормалізує діяльність кишкової мікрофлори і сприяє виведенню з організму холестерину і різних токсичних речовин. Містяться в цьому грибі органічні кислоти і ферменти, які сприяють розщеплюванню жирів і глікогену.
Хімічний склад глива звичайної :
Основні компоненти
Вміст, г/100 г
Білки 10,5-30
Вуглеводи 60-82
Жири 1-7,2
Клітковина 7,5
Енергетична цінність, ккал (ккал) 317-367 Зола 5-9
За вмістом білка і амінокислотному складу глива ближче до овочів, ніж до м'яса. У плодових тілах цього гриба виявлена значна кількість амінокислот, у тому числі і незамінних.
Таблиця 2.1.Вміст амінокислот (% на сиру масу) в гливі
| Амінокислоти | Вміст, % | ||
| Ніжка | Шапинка | Гіменій | |
| Незамінні | |||
| Аргінін | 1,39 | 0,14 | 0,29 |
| Валін | 0,22 | 0,13 | 0,52 |
| Гістидин | 0,12 | 0,07 | 0,70 |
| Ізолейцин | 0,19 | 0,17 | 0,44 |
| Лейцин | 0,31 | 0,18 | 0,35 |
| Лізин | 0,50 | 0,26 | 0,40 |
| Цистеїн | сліди | сліди | сліди |
| Замінні | |||
| Аланін | 0,24 | 0,14 | 0,44 |
| Аспарагін | 0,58 | 0,40 | 0,63 |
| Глутамінова кислота | 0,57 | 0,32 | 1,05 |
| Пролін | 0,16 | 0,11 | 0,31 |
| Серин | 0,22 | 0,13 | 0,39 |
| Тирозин | 0,14 | 0,08 | 0,28 |
| Треонін | 0,27 | 0,14 | 1,40 |
За вмістом вітамінів глива знаходиться на рівні м'ясопродуктів, а по кількості пантотенової кислоти перевершує овочі, фрукти, м'ясо, молоко і рибу. За вмістом біотину глива - один з найбагатших цим вітаміном продукт (8-76 мкг/100 г). Плодові тіла глива містять увесь комплекс вітамінів групи В, а вітаміну В6 (піридоксину) в ній більше, ніж у рибі і овочах.
За вмістом вітаміну РР, який сприяє поліпшенню кровообігу і перешкоджає виникненню тромбів в судинах, а також покращує діяльність печінки і шлунку, гливі немає рівних серед культивованих грибів. Окрім перерахованих вітамінів в плодових тілах глива містяться вітаміни С, В, D2, Е. В гливі міститься до 7-8% мінеральних речовин (табл. 28). Встановлено, що застосування страв з глива сприяє зниженню рівня ліпідів в крові і, як наслідок, знижується можливість виникнення таких захворювань, як ішемічна хвороба серця і атеросклероз, які майже завжди супроводжуються підвищеним кров'яним тиском. У 1990-х роках у гливі був виявлений ловастатин, що є інгібітором синтезу холестерину [25]. Дієтичні волокна, що містяться в гливі теж сприяють зниженню рівня холестерину, вони зв'язують вільний холестерин і жирні кислоти, запобігаючи засвоєнню цих з'єднань і забезпечуючи виведення їх з організму. Використовується глива для відновлення функцій нервової системи.
Вміст вітамінів в плодових тілах гливи звичайної :
Вітаміни Вміст, мг/100 г
Водорозчинні Тіамін (В1) 0,4-4,8
Рибофлавін (В2) 1-4,7
Ніоцин (В5, РР) 60-108
Піридоксин (В6) 0,8-0,04
Біотин (В7), мкг 8-76
Аскорбінова кислота 36-98
Жиророзчинні Кальциферол (D2), мкг 0,12
Ергостерол (про-D2), мкг 0,13
Токоферол (Е) 6-10
Вміст мінеральних речовин в плодових тілах гливи звичайної
Мінеральні речовини (Вміст, мг/100 г)
К 3793
Р 1800
Na 158-837
Са 18-293
Mg 136-590
Fe 5-33
Сb 1,9-2,2
Zn 3,7-9,1
Mn 1,3-3,6
Co 0,2-0,4
Sn 0,01
Найбільш перспективним є застосування ловастатину при лікуванні розсіяного склерозу і черепно-мозкових травм. Глива має антибактеріальні властивості відносно грам-негативних аеробних бактерій, що викликають такі захворювання, як пневмонія, бактеріальні виразки рогівки очей і т. д. Ловастатин, що міститься в плодових тілах глива, виявився ефективний при лікуванні малярії. Глива справляє антиалергічну дію при бронхіальній астмі атипії, алергічних ринітах, лікарських алергіях і т. д. Окрім названих лікувальних властивостей, було встановлено, що в гливі містяться речовини, що перешкоджають утворенню ракових пухлин. Численними дослідженнями було доведено, що глива ефективна як при доброякісних, так і при злоякісних пухлинах.
РОЗДІЛ 3. ВИМОГИ ВИДУ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ
3.1. ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ВИДУ
Гриби - Сапротрофни гриби щоденно утворюють та постійно подовжують міцелій. Завдяки швидкому росту і особливостям структури, міцелій тісно пов'язаний з субстратом, який частково перетравлюється виділеними ферментами поза тілом гриба, а потім всмоктується всередину клітин гриба як їжа.
3.2. ТЕМПЕРАТУРНІ ВИМОГИ ВИДУ
Штучно культивовані види глив (штами) поділяються за термінами дозрівання плодових тіл.
Так, наприклад, зимова глива виведена з морозостійких видів, здатних приносити плоди при температурі повітря від 4°C до 15°C. Капелюшки грибів цього типу можуть бути пофарбовані в сірі, сині або темно-коричневі кольори.
Штами річної гливи на територію України завезли з Флориди. Плодоношення цієї групи глив відбувається при температурі від 15°C до 25°C. При більш високій температурі повітря ріст плодів на час припиняється й поновлюється з її зниженням. Річна глива має дуже ніжне і крихке плодове тіло.
Цілорічні штами грибів були отримані з легеневої гливи (Pleurotus pulmonarius). Вони здатні плодоносити в діапазоні температур від 6°C до 28°C. Забарвлення капелюшка у цілорічних глив варіює в широкому діапазоні сірого кольору і може бути як світлого, так і темного тону.
3.2. ВИМОГИ ВИДУ ДО ВОЛОГОСТІ ПОВІТРЯ І СУБСТРАТУ
У морозні дні свіже вуличне повітря не перевищує 1 г пари води на кілограм повітря. Для зростання грибів потрібно близько 10 г/кг. Тому, щоб гриби не висохли, свіже повітря повинне постійного зволожуватися. При негативних температурах на вулиці в повітря вентиляції об'ємом 6000 м3/ годину слід цілодобово додавати приблизно 50 кг пари води в годину (у кожному залі). Теплова потужність, необхідна для цього, складає з урахуванням нагріву повітря до 30 кВт.
Для зволоження повітря в даній камері достатньо двох аерозольних генераторів. Повітря виходить з короба, змішувача, проходить через нагрівач повітря (ТЭН) потужністю до 30 кВт. Далі над потоком гарячого повітря встановлюються два аерозольні генератори. Генератори не повинні заважати струменю повітря і можуть знаходитися як нижче так і вище за струмінь. У будь-якому випадку вироблюваний ними туман засмоктуватиметься в струмінь теплого повітря.
3.3. ВИМОГИ ВИДУ ДО ОСВІТЛЕННЯ
Штучне або натуральне освітлення необхідне для правильного утворення і розвитку плодових тіл гливи. Добре ростуть гриби при освітленості 100 — 250 лк протягом 10 годин за добу. Світловий режим можна регулювати. На 4 м2 площі використовують 1 лампу потужністю 100 Вт. Для покращення освітлення застосовують тепличні лампи марки ДРЛФ-1000, ДРЛФ-2000, ДНАТ-400 і т. д. Лампи з герметичною основою повинні розміщуватись не ближче ніж 80 — 100 см від поверхні субстрату. Чим далі від джерела світла буде знаходитись субстрат, тим кількість люксів на одиниці поверхні буде меншою а якість плодових тіл буде нижчою.
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШТАМІВ ВИДУ
Глива звичайна (устрична) (лат. Pleurotus ostreatus) – їстівний гриб, який
також має назви устричний гриб або глива. Розміри м’ясистого капелюшка коливаються від 5 до 15 см, досягаючи у деяких грибів 25 см в діаметрі. По мірі старіння гриба злегка опукла, округла або овально-видовжена капелюшок стає більш плоскою, приймаючи в деяких випадках воронкоподібну форму. Колір капелюшка гливи досить мінливий і буває світло-сірим, злегка буруватим або попелястим з легким фіолетовим відтінком. По мірі старіння вона вицвітає і стає блідо-сірим або злегка жовтуватим. Загнуті всередину краї капелюшки поступово розпрямляються і стають хвилястими або розсічене-лопатевими. Якщо звичайні гливи ростуть в умовах підвищеної вологості, на гладкою глянцевою поверхні капелюшка може утворюватися міцеліальний наліт.
Ніжка гливи звичайної білувата, циліндрична, злегка вигнута і звужена до основи гриба, по відношенню до капелюшка розташовується ексцентрично, приймаючи часом бічне положення. Довжина ніжки ледь досягає 5 см, а діаметр варіюється від 8 мм до 3 см. Її гладка поверхня у самого заснування часто стає бархатисто-повстяною. Світлі пластинки гименофора, розташовані досить рідко, низько збігають по ніжці. По мірі старіння гриба їх колір змінюється на брудно-сірий або жовтуватий. Плодове тіло щільне і пружне, хоча з часом м’якоть стає твердою і досить волокнистою.
Смак молодих глив приємний, з незначною присутністю анісових ноток. У природних умовах цей вид глив поширений у країнах з помірним кліматом, де росте в листяних і мішаних лісах на трухлявих пнях або скупчення відмерлих та повалених гілок. Зустрічається гриб також на ослаблених хворобами стовбурах берези, дуба, осики, горобини або верби. Найчастіше ці гриби утворюють масові скупчення, з яких формуються багатоярусні пучки – в них можуть входити більше тридцяти плодових тіл. Масовий збір гливи устричної починається в серпні-вересні і триває до середини листопада-початку грудня.
У деяких випадках, обумовлених сприятливою погодою, перші плодові тіла можуть з’явитися вже в кінці травня або початку червня.
Глива рожковидна (глива рясна) (лат. Pleurotus cornucopiae) – це їстівний гриб, що нагадує за формою пастушачий ріжок. Капелюшок гриба рожковидная або лійчастого, іноді набуває языковидну або листовидну форму. Розміри м’ясистим і гладким капелюшком коливаються від 3 до 12 см в діаметрі. У молодих грибів її край підігнут вниз, але в міру старіння вони вирівнюються, загинаються вгору та часто розтріскуються. Забарвлення гливи рожковидной залежить від умов, місця зростання і віку, та варіюється від світло-піщаної до сірої з вохристими відтінками. Консистенція м’якоті в капелюшка також змінюється по мірі старіння: з часом, з щільною і пружною вона стає жорсткою, з явно вираженими волокнами.
На відміну від інших видів глив розвинена досить вигнута ніжка, довжина якої може досягати 8 см при товщині не більше 2 см. Пластинки гименофора, пофарбовані у світлі, майже білі тони, збігають по ній до самого заснування, де переплітаються, в результаті чого утворюється своєрідний візерунок. До капелюшку ніжка приєднується збоку. Зростає глива рясна групами, в основному на пнях, хоча у дуже рідкісних випадках зустрічається на деревині інших листяних порід. В зростання входить практично вся територія Росії і Північного Кавказу. Відзначаються популяції рожковидной гливи в Китаї, а також на островах Японії. Період рясного плодоношення починається в першій декаді травня та закінчується в середині вересня.
Глива покрита (глива зачехленная) (лат. Pleurotus calyptratus) – неїстівний гриб із-за своєї жорсткої гумової м’якоті. Вид отримав свою назву із-за плівки, яка у молодих грибів покриває пластинки гименофора, однак по мірі старіння таке своєрідне покривало рветься, а його залишки можна спостерігати по краю капелюшка. У молодих глив цього виду капелюшок нагадує велику нирку, однак, у міру росту гриба вона охоплює стовбур дерева та набуває форму розкритого віяла з опуклою поверхнею і підвернутими вниз краями. Поверхня капелюшка гладка і злегка липка з помітними вологими смужками, радіально розходяться від стовбура. Плодове тіло забарвлене в сіро-коричневі або тілесно-коричневі тони, які в посушливу погоду набувають сіро-сталевий відтінок. По мірі старіння колір капелюшка тьмяніє, вона стає білястою або майже білою. Ніжка практично відсутня.
Пластинки гименофора гливи покритої мають жовтувато-кремове забарвлення. Білувата м’якоть плодового тіла, яка за запахом нагадує розрізаний сирий картопль, має щільну гумову консистенцію. Перші гриби гливи цього виду, що ростуть поодиноко, з’являються в кінці квітня на повалених або засохлих пенатах в мішаних та листяних лісах Данії, Латвії, Швеції, Ірландії, Австрії, Німеччини, Швейцарії та інших країн Центральної та Північної Європи. Період плодоношення закінчується в кінці червня.
Глива дубова (глива суха, плевротус дубовий) (лат. Pleurotus dryinus) відноситься до їстівних грибів. Розміри м’ясистою напівкруглої, еліптичної або языковидного капелюшка коливаються від 4 до 10 см. У молодих дубових глив її поверхня, пофарбована в жовтуваті або кремові кольори, вкрита лусочками, злегка опукла, але по мірі зростання гриба вона стає більш плоскою і навіть увігнутою. Краї капелюшка хвилясті, а у старих грибів іноді розсічені неглибокими тріщинами і залишками покривала, захищав гименофор. Бархатиста ніжка з залишками пленчатого кільця довжиною від 4 до 10 см, має циліндричну форму, іноді товщає до основи. По відношенню до капелюшка ніжка дубової гливи може розташовуватися по центру або займати вертикальне положення.
Досить часті пластинки гименофора збігають по ніжці майже до її заснування. Їх забарвлення змінюється з віком та варіюється від білого до кремового або брудно-жовтого. Щільна, злегка жорсткувата м’якоть плодового тіла має досить приємний солодкуватий аромат. Дубова глива зростає в багатьох європейських країнах з помірним кліматом, а також у Північній Америці, воліючи стовбури широколистяних порід дерев (дуб, в’яз), хоча може плодоносити і на останках інших порід. Зростає зазвичай поодинці, лише зрідка утворюючи невеликі скупчення. Збір дубової гливи починається у другій половині липня і закінчується на початку вересня.
Глива степова (лат. Pleurotus eryngii), білий степовий гриб, королівська глива. Відноситься до категорії цінних їстівних грибів. Круглий або овальний капелюшок у молодих глив цього виду злегка опуклий, але в міру старіння набуває плоску або злегка воронкоподібну форму. Поверхня капелюшка покрита дрібними лусочками або волокнами й забарвлений у червоно-коричневі відтінки. Розміри капелюшка варіюються від 4,5 до 13 см. Колір шкірки з часом змінюється на бурий або блідо-охристий. Висота циліндричної білої або бурувато-вохристої ніжки коливається від 2 до 5 см, а її діаметр у потовщенні біля основи може досягати 2,5 см. По відношенню до капелюшку ніжка гливи степової розташовується по центру, рідше трохи збоку.
Гименофор пластинчастого типу, з часто розташованими рожево-кремовими пластинками, які збігають до половини ніжки. М’якоть у цього виду глив біла, іноді з легким бурим або рожевим відтінком. Степова глива поширена в Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччини, Франції, Іспанії, Італії, Греції, Туреччині, Кіпрі, Єгипті, Алжирі, Індії, передгір’ях Тянь-Шаню і Памірська хребта, а також в інших країнах Західної Азії і Центральної Європи. Ці степові гриби зустрічаються також на території Росії (аж до Приморського краю) в степах Середньої Азії. Примітно те, що гриби гливи цього виду утворюють мікоризу з корінням численних зонтичних рослин, а не використовують в якості субстрату стовбури відмерлих дерев. Королевська глива плодоносить тільки у весняні місяці.
Глива легенева (лат. Pleurotus pulmonarius), вона ж глива білувата, глива весняна або глива буковий – це найбільш часто зустрічається в природних умовах їстівний представник роду. Розміри округлої, языковидной або віялоподібного капелюшка з пружною м’якоттю коливаються в межах 4-8 см, хоча у окремих екземплярів можуть досягати 15 см. Її злегка надтріснуті края підвернені вниз і по товщині набагато менше центральній частині. Забарвлення капелюшка легеневої гливи білий або кремовий, з віком набуває жовтого відтінку.
Біла або сірувата ніжка, покрита біля основи дрібним ворсом, досить коротка (висотою до 20 мм), хоча зустрічалися легеневі гливи, у яких вона мала розміри близько 40 мм. Рідко розташовані білі пластинки гименофора збігають ексцентрично розташованої ніжці майже до її заснування. Рясно плодоносити на повалених гниючих стовбурах листяних дерев глива починає в травні і закінчує в кінці вересня. Весняні гливи поодинці зустрічаються рідко, в основному утворюють досить великі скупчення, які зростаються ніжками.
Глива рожева (лат. Pleurotus djamor), або глива фламінго, відноситься до класу їстівних грибів. Слабо-опуклі капелюшки молодих глив цього виду мають насичений рожевий або сірувато-рожевий колір. По мірі старіння гриба язикоподібні або округлий капелюшок, досягає розмірів 3-5 см, стає плоскою з потонченними та надтріснутими краями, а її колір – більш блідим з невеликими жовтими цятками. М’якоть гливи світло-рожевого кольору, з маслянистим оригінальним смаком і ароматом. Білувато-рожева, коротка, вигнута ніжка довжиною не більше 2 см з’єднується з капелюшком збоку. Червонувато-рожеві пластинки гименофора, які низько збігають на ніжку, з часом світлішають. В поширення рожевої гливи входять Таїланд, Малайзія, Сінгапур, В’єтнам, Мексика, Бразилія, Західна Індія, Японія, Австралія і Нова Зеландія, а також інші країни субтропічного та тропічного поясу. На території Російської Федерації рожева глива росте в лісах Далекого Сходу та Примор’я.
Лимонно-шляпкова глива (лат. Pleurotus citrinopileatus), ильмак або золота глива – досить рідкісний їстівний гриб з приємним смаком та оригінальним ароматом. Середні розміри капелюшків коливаються в межах 3-6 см, хоча у деяких екземплярів можуть досягати 10 см. У молодих глив капелюшок має щитковидну форму, яка по мірі зростання поступово набуває воронкоподібні обриси з витонченими краями, що нагадують розсічені лопаті.
Її жовто-рожевий колір з віком вицвітає і стає білястий, іноді абсолютно білим. У молодих досить довга ніжка кремового кольору, висотою до 6-9 см, розташовується по центру капелюшка, але в міру старіння капелюшок гливи зміщується в бік й займає ексцентричне положення. Лимонно-шляпковая глива росте на Північноамериканському континенті і в країнах Азії. На території України глива зустрічається в листяних та змішаних лісах. Росте великими групами на сухих гілках і залишках стовбурів в’язів. Кількість грибів, які входять до складу групи, може досягати вісімдесяти штук. Рясне плодоношення гливи триває з початку травня по жовтень.
1 2