Ім'я файлу: Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків та шляхи
Розширення: docx
Розмір: 70кб.
Дата: 30.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
Соціальна психологія.docx
Розширення: docx
Розмір: 70кб.
Дата: 30.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
Соціальна психологія.docx
Київський Національний університет
імені Тараса Шевченка
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
КУРСОВа РОБОТА БАКАЛАВРА
Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків та шляхи її подолання
| | Здобувача вищої освіти _______ курсу групи 17.320 БПс спеціальності 053 «Психологія» заочної форми навчання Рудоман Ольги Вячеславівни (прізвище, ім’я, по батькові студента) Науковий керівник: _______________________________________ (науковий ступінь, вчене звання ) Погорільська Наталія Іванівна (прізвище, ім’я, по батькові) |
Київ – 2021 р.
ЗМІСТ
| ВСТУП | | |
| РОЗДІЛ 1. | Теоретичний аналіз агресивної поведінки підлітків | |
| 1.1. | Поняття агресії та агресивної поведінки | |
| 1.2. | Особливості розвитку у підлітковому віці | |
| 1.3 | Причини виникнення агресії у підлітковому віці | |
| РОЗДІЛ 2. | ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ АГРЕСИВНОСТІ | |
| 2.1 | Характеристика вибірки та методів дослідження | |
| 2.2 | Аналіз та інтерпретація результатів дослідження рівня агресивності | |
| РОЗДІЛ 3. | ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ | |
| 3.1. | Вибір стратегії психокорекційної робот | |
| 3.2. | Профілактичні заходи виникненню підліткової агресії | |
| ВИСНОВКИ | | |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ | | |
| Додатки | | |
ВСТУП
Актуальність дослідження. Питання зростання рівня агресивності сучасного суспільства наразі набуло особливої гостроти. За останні десятиліття неодноразово були зафіксовані критичні випадки прояву агресії у підлітків, що спричинили трагічні наслідки. Культ успішності, постійний цейтнот, економічна та політична нестабільність у світі створюють умови постійного стресу для кожної особистості. У підлітковому середовищі проблематика агресивності відображає одну з гострих суспільних проблем: суттєве зростання соціальної нестабільності на фоні посилення жорстокості, зростання злочинності та проявів соціально-культурної нетолерантності. Поєднання вікової специфіки особистісного розвитку та соціальної аморфності уявлень, норм та цінностей слугують каталізаторами агресивності як у поведінковому, так і в особистісному розрізі, роблячи тематику підліткової агресії доволі актуальною.
Аналіз наукових публікацій. Агресія як феномен детально розроблена у працях А. Адлера, А. Бандури, А. Басса, Л. Берковіца, К. Левіна, Е. Шпрангера та ін.
Мета дослідження - розгляд специфічних рис підліткової агресивності та виокремлення способів упередження та подолання негативних агресивних проявів у підлітковому віці.
Об’єкт дослідження – агресія, як форма поведінки підлітків.
Предмет дослідження – особливості прояву агресивної поведінки підлітків.
Методи дослідження. Для надання розгорнутої інформації на тематику підліткової агресії у роботі були використані методи теоретичного й емпіричного дослідження:
а) теоретичні методи (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення) дали можливість науково-теоретичного обґрунтування особливості агресивної поведінки підлітків та шляхів її подолання;
б) емпіричні методи дослідження: спостереження, інтерв’ю, спрямовані на виявлення рівня агресивності у підлітків; методики: «Опросник исследования уровня агрессивности», Автори А. Басс и А. Дарки Опитувальник призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Та методика К. Томаса «Стиль поведінки у конфліктній ситуації». Її метою є визначення способу виходу особистості з конфліктної ситуації.
Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
Поняття агресії та агресивної поведінки
Агресія — це закріплені певні ставлення особистості, стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до демонстрації іншим переваги в силі. Агресія характеризується наявністю деструктивних тенденцій у галузі суб'єкт-об'єктних відносин. В агресивній поведінці достатньо сильно виражений комплекс глибоких емоційних переживань — суму, роздратування, гніву, ворожості.
З проявами ворожості пов'язується виникнення невротичної тривоги в теорії К. Хорні. Вона наголошує, що будь-який потяг здатний викликати тривогу, якщо його реалізація означитиме порушення життєво важливих потреб. Головне джерело невротичної тривоги — ворожість, точніше витіснена зі свідомості ворожість. Доки суб'єкт усвідомлює свою агресію, ворожість, її прояв обмежений.
Ряд учених (зокрема, З.Фройд ,У.Макдагуголл, Г.Мюррей, Р. Лоренц) вважали агресію вродженою якістю, яка або властива всім без винятку (інстинкт агресії). Згідно з фрустраційною теорією, агресія - це не автоматично виникаючий в надрах організму потяг, а наслідок фрустрації, тобто перешкод, що виникають на шляху цілеспрямованих дій суб'єкта, або ж ненастання цільового стану, до якого він прагнув (Dollard et al.) Л. Берковітц (Berkowitz, 1962) ввів між фрустрацією і агресивною поведінкою дві змінні: гнів як спонукальний компонент і пускові подразники, запускають агресивну реакцію.
Наприклад, А. Бандура (Bandura, 1973) стверджує, що емоція гніву не є ні необхідною, ні достатньою умовою агресії. Головна роль належить, з його точки зору, навчену шляхом спостереження за зразком (тобто наслідування). У концепції Бандури агресивна поведінка пояснюється як з позиції теорії навчання, так і з позиції когнітивних теорій мотивації. Виходячи з обраного суб'єктом способу поведінки, виділяють вербальну і фізичну агресію, а також третій самостійний вид такої поведінки – непряму агресію.
Агресивна поведінка – це одна з форм реагування на різні несприятливі у фізичному і психічному сенсі життєві ситуації, що спричиняють стрес, фрустрацію та інші стани. Супроводжується емоційними станами гніву, ненависті, ворожості .
Агресивна поведінка може варіювати за ознаками, рівнями інтенсивності і формами-прояву: від демонстрації неприязні і недоброзичливості до словесних образ (“вербальна агресія”) і застосування грубої фізичної сили (“фізична агресія”).
Формами вербальної (словесної) агресії є: обзивання, настирні скарги, зухвалість по відношенню до дорослих або однолітків, висміювання, колючі зауваження з метою викликати в іншої людини неприємні емоції.
Формами невербальної агресії є фізична й нефізична. Агресія фізична – це безпосереднє спричинення болю іншим людям, що більше притаманна хлопчикам, має два варіанти. Перший – це псування оточуючих предметів, а другий – це спричинення болю за допомогою фізичного нападу (різного роду удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук, паплюження, удари різними предметами тощо).
В навчально-виховній діяльності особливо важливим є розуміння походження конкретних проявів агресивної поведінки. Необхідно визначити її місце в загальній структурі індивідуальної та колективної діяльності, виявити, чи є агресивний акт неадекватною захисною реакцією людини, наслідком афекту, чи агресивна поведінка набуває самостійної мети і сенсу, перетворюючись в індивідуальну чи колективну діяльність (девіантна поведінка).
У психологічній науці існує багато варіантів пояснення агресивної поведінки. В. Мухіна вважає, що схильність до агресивної поведінки – це один із основних інстинктів природи людини. Причинами виникнення агресивної поведінки чи стану можуть бути: невдача, конфлікт, обман, прагнення до самоствердження. Як ситуативний стан агресивність частіше всього виникає у грубих, нестриманих, малокультурних людей. Але стан агресивності може виникнути й у вольової, вихованої, культурної людини, якщо зачіпається її честь.
У соціально-психологічному плані має значення сумація агресивної поведінки окремих особистостей, перетворення між особистісної агресії в міжгрупову в рамках масових явищ (заколот, політичні демонстрації з агресивним руйнуванням магазинів, пам’ятників і т.п.).
Деякі вчені (В. Афанасьєва, Т. Гурлєва, В. Моргун, К. Сєдих та ін.) вважають, що за страхами і агресією дітей стоїть, як правило, конфлікт у міжособистісних стосунках, конфлікт між культурою страху і культурою сорому. Культура страху, за допомогою якої контролювалась поведінка людей і дітей у державі тоталітарного режиму, фактично зруйнована, а культура сорому ще не народилась. В зазорі між культурою страху і культурою сорому з’явилась агресія, яка штовхає дітей, підлітків і молодь до насильства і жорстокості.
1.2. Особливості розвитку у підлітковому віці
Підлітковий вік – це особливий період у розвитку людини, його називають ще критичним періодом біологічної та психологічної перебудови організму. Підлітковий вік включає в себе два періоди: пубертатний та період соціального дозрівання. Підлітковий вік характеризується як переломний, перехідний, критичний. У цей період відбувається становлення якісних новоутворень, трансформація взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, а також закладаються основи свідомої поведінки. Зміни, що відбуваються у фізіологічному та психічному розвитку підлітка, спричиняють появу певних поведінкових реакцій (намагання звільнитися з-під опіки дорослих, потреба у самореалізації, бажання спілкуватися з однолітками та перебувати у групі, захоплення хобі та цікавими для них справами), які можуть впливати на формування у них агресії, негативізму, негативної конкуренції в навколишньому світі та мати негативні наслідки у навчальній діяльності, стосунках з друзями, батьками та вчителями.
У традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період розвитку індивіда від 10–11 до 14–15 років. У психологічній літературі навколо даного віку існує широка термінологія, яка має цілий синонімічний ряд: «критичний вік», «критичний період», «зламний вік», «перехідний вік». Американський психолог Гренвілл Стенлі Холл ще на початку XX сто-річчя, підлітковий вік відносив до перехідного, проміжного періоду розвитку, періоду «бурі й натиску», а зміст підліткового віку він охарактеризував як «кризу самосвідомості». Тільки переборовши цю кризу, підліток здобуває «почуття індивідуальності». А поки це не відбулось, він буде перебувати в стані пошуку свого «Я».
Особистісний розвиток у підлітковому віці зумовлюється низкою чинників, зокрема, особливостями батьківського виховання, а саме: батькіським ставленням (О.Бодальов, С.Ковальов, В.Столінта ін.), стилем виховання (Г.Варга, О.Захарова, А.Лічко та ін.), батьківською позицією (М.Боришевський, А.Захаров таін.),стратегіями та стилями сімейної комунікації та взаємодії (В.Гарбузов, Т.Говорун, І.Леонова, А.Співаковська та ін.).Ю. Можгiнський виокремлює такі характерні риси особистості підлітка в цьому періоді:
1) емоційна нестійкість;
2) сором’язливість;
3) агресивність;
4) висока конфліктність як в родині, так і в школі;
5) максималізм; 6) підвищена тривожність;
7) прагнення до самостійності;
8) небажання примірюватися з надмірним батьківським піклуванням.
Психологи А. Басс і А. Даркі визначили види агресивних реакцій у підлітків: фізична агресія (напад) –використання фізичної сили проти іншої особи; непряма агресія –використання непрямим чином чуток, пліток та вияв афектів у криках, тупотінні ногами тощо; дратівливість –схильність до збудження, готовність виявити грубість, запальність; негативізм –опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитетів та керівництва, яка може виявлятися від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів; образа –вияв ненависті до оточуючих та заздрості, що обумовлено почуттям гніву, незадоволеності однією людиною або всім світом за дійсні або уявні страждання; недовірливість –схильність до недовіри та обережного ставлення до людей, впевненість у недобрих намірах оточуючих; вербальна агресія –вираження негативних почуттів як через форму (крик, сварка, вереск), так і через зміст мовних звертань до інших (погрози, прокляття); почуття провини –ставлення та дії щодо себе або оточуючих, які переконані в тому, що досліджуваний є поганою людиною або діє неправильно.
1.3. Причини виникнення агресії у підлітковому віці
Причини формування агресивної поведінки підлітків можуть бути об’єктивними та суб’єктивними. Об’єктивними чинниками, що сприяють формуванню в поведінці підлітків мотивації до агресії, насильства й жорстокості, виступають економічні та соціальні умови життя суспільства: економічна нестабільність, криза, безробіття, різкий поділ на багатих та бідних, що супроводжується демонстрацією у ЗМІ яскравого стилю життя. Поряд із цим – зниження моральних вимог особи до себе та суспільства, до конкретного індивіда, втрата культурних і духовних цінностей, зниження особистої відповідальності значною мірою сприяє формуванню агресивної та жорстокої поведінки неповнолітнього. Суб’єктивними чинниками, що сприяють вибору підлітками агресивних форм поведінки, можуть бути психічні аномалії. Хронічні психічні захворювання також можуть викликати прояви жорстокості й агресії, наприклад, у хворих на епілепсію спостерігається різка зміна настрою, вороже й агресивне ставлення до оточуючих.
Дослідження А. Бандури [2], підтверджені низкою інших досліджень (А.Реан (1991), Ю. Гіпенрейтер (1995), Т. Трапезнікова (1998)та ін.), показали, що сім’ї агресивних дітей та підлітків характеризуються негативним психологічним кліматом, неуважним ставленням батьків до дітей, конфліктами між матір’ю та батьком із залученням решти членів сім’ї. Особливого значення при цьому набуває наявність позитивного емоційного зв’язку між дитиною та одним із батьків, що активізує механізм наслідування. Цей вид научіння агресивній поведінці видається нам особливо важливим, як у дитячому так і в підлітковому віці. У цьому випадку спрацьовує механізм ідентифікації дитини з одним із батьків, який надалі оцінюється нею як моральний ідеал, орієнтир розвитку; дитина намагається уподібнитись агресору, щоб уникнути покарання. При цьому в якості моделі для наслідування можуть виступати не тільки дії, а й погляди та система цінностей батьків.
А. Адлер вбачав причини дитячої агресії у тому, що протягом всього свого розвитку дитині властиве почуття неповноцінності стосовно батьків, братів, сестер та оточуючих. Незрілість та несамостійність в поєднанні з невпевненістю у собі провокують у дитини хворобливе переживання свого підкореного становища відносно сильніших, яке розвиває у неї почуття неповноцінності, меншовартості. Подібне відчуття в свою чергу породжує у дитини тривогу, прагнення утвердитись, компенсувати свою фізичну і психічну неповноцінність. Результатом даного процесу є виникнення фіктивної ідеї та цільової установки на перевагу. Відтак дитина намагається досягнути своєї переваги з допомогою прямої агресії. Таким чином, з позиції А. Адлера, агресія–це спосіб досягнення мети переваги, інструмент подолання відчуття неповноцінності.
О. Захаров підкреслює взаємозв’язок агресії із заниженою самооцінкою, побудованою на почутті незадоволеності, позбавленості любові. За агресивно-недоброзичливим ставленням до інших, на думку вченого, стоїть бажання заслужити повагу до себе хоча б таким неконструктивним способом. Самоприниження та почуття провини О. Захаров розглядає водночас як другу форму прояву агресивності. Він зауважує, що зниження цінності «Я», почуття незахищеності призводить до аутоагресії, аж до варіанту нанесення собі фізичної шкоди.
З’ясовано, що більш дослідників агресії відокремлюють її типи і форми, серед яких вирізняють вербальну й фізичну агресію, пряму – непряму, активну – пасивну, ворожість та ін.
Агресивна поведінка підлітків має певні особливості:
1. Жертвами агресії стають близькі люди –рідні, друзі. Це, свого роду, феномен «самознищення», оскільки такі дії спрямовані на руйнування споріднених зв’язків – життєвої основи існування людини.
2. Далеко не всі агресивні підлітки виховуються в неблагополучних родинах, багато хто з низ, навпаки, мають заможних і турботливих батьків.
3. Агресія часто виникає без реального приводу (Ю. Можгiнський)
Аналіз внутрішнього, суб’єктивного змісту агресивної поведінки свідчить, що вона полягає в особистісному самозахисті й самоствердженні. Зв’язок агресивної поведінки із самозахистом зафіксований у філогенетично давньому механізмі афекту, що становить інтенсивний і відносно короткочасний емоційний сплеск. Виникнення афекту зазвичай свідчить про недостатню здатність механізмів регуляції, що сформувалися в онтогенезі, вирішити певну ситуацію.
У підлітковому віці відмічається загострення агресивних суперечностей, що пов’язано з кризою періоду дорослішання, збільшенням фізичної сили та соціальної активності при загальній невпевненості, неврівноваженості, неадекватності.
1 2 3 4