Ім'я файлу: Билет_42.docx
Розширення: docx
Розмір: 60кб.
Дата: 18.07.2022
скачати
Пов'язані файли:
Билет_49.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. О. Богомольця

Кафедра надзвичайних ситуацій та тактичної медицини

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни екстремальна медицина

Білет №____

Виконав:

студент __ курсу ___ групи

фармацевтичного факультету

заочної форми навчання

___________________________

Київ – 2021
Зміст

1. Поняття про політравму. Опис, класифікації та причини виникнення



Політравма – важкий патологічний процес, обумовлений пошкодженням декількох анатомічних ділянок або сегментів кінцівок із вираженим проявом синдрому взаємного погіршення, що включає в себе одночасний початок та розвиток декількох патологічних станів та характеризується глибинними порушеннями усіх видів обміну, змінами з боку центральної нервової системи, серцево-судинної, дихальної та гіпофізарно-наднирковозалозної системи.

Ушкодження органів черевної порожнини особливо обтяжують стан пацієнтів із політравмою внаслідок таких факторів:

  • збільшення кількості пацієнтів, лікування яких потребує багатоетапних втручань внаслідок важкої внутрішньо- або заочеревинної кровотечі, вазодилататорного шоку (ВДШ);

  • висока летальність серед пацієнтів з важкою поєднаною травмою та важкою патологією органів черевної порожнини.

Поєднана травма має особливий патогенез, а не просто сукупність окремих ушкоджень. Особливість патогенезу поєднаної травми полягає у розвитку феномену взаємного обтяження, що робить невиправданим застосування тактики лікування кожного ушкодження окремо, зокрема унеможливлює одночасну чи безперервну послідовну корекцію всіх ушкоджень.

При травматичній хворобі події розвиваються за схемою: важка травма (механічне пошкодження) – шок (шокогенне пошкодження) – синдром загальної запальної відповіді (пошкодження внаслідок системної дії медіаторів запалення) – поліорганна дисфункція – інфекційні ускладнення (інфекційне пошкодження). Ще одним важливим, хоча і не постійним, механізмом пошкодження є розвиток абдомінального компартмент-синдрому (АКС).

Класифікація травми:

Ізольована травма – кожне окреме ушкодження в будь-якій анатомофункціональній ділянці тіла або органа.

Множинна травма – це два і більше однотипних ушкодження в межах однієї анатомічної ділянки. У травматології виділяють 6 анатомічних ділянок:

1) голова;

2) шия, грудна клітка;

3) хребет;

4) живіт;

5) заочеревинний простір з тазом і промежиною;

6) кінцівки (наприклад, переломи стегна і кісток гомілки).

Поєднана травма – кілька пошкоджень у межах різних анатомофункціональних ділянок. Комбінована травма – пошкодження, що виникають в результаті одночасного або послідовного впливу на організм декількох травмуючих агентів.

Політравма – тяжкі множинні й поєднані ушкодження, при яких виникає травматична хвороба і які потребують надання медичної допомоги за життєвими показаннями. Обов’язковою умовою для застосування терміну «політравма» є наявність травматичного шоку, а одне з ушкоджень чи їх поєднання становлять безпосередню загрозу для життя та здоров'я постраждалого.

Політравма – множинні, поєднані або комбіновані ушкодження, які супроводжуються порушенням вітальних функцій чи загрозою їх виникнення, тобто політравма завжди є тяжким, шокогенним ушкодженням.

У 94% потерпілих при політравмі спостерігаються переломи,

у 60% випадків політравма обумовлена саме поліфрактурами (1/2 із них становлять відкриті переломи з ушкодженнями м’яких тканин);

у 25% – переломи поєднані з черепно-мозковою травмою;

у 9% – з ушкодженнями органів черевної порожнини.

У цілому особливості прояву та перебігу політравми такі. Політравма завжди супроводжується травматичним шоком. При поєднаній травмі головне ушкодження змазує інші клінічні прояви. Так, при черепно-мозковій травмі й ушкодженні органів черевної порожнини абдомінальна катастрофа може протікати латентно. Нерідко поєднані ушкодження створюють стан несумісної терапії. Наприклад, при травмі опорно-рухового апарату треба вводити наркотики, але це може змазати картину абдомінальної катастрофи; при переломі плеча ушкодження грудної клітки утруднює накладання іммобілізуючої пов'язки.

Політравма характеризується високою частотою ускладнень: гнійнозапальних; токсичних (гостра, ниркова недостатність), післягіпоциркуляторних (набряк мозку, легенів, трофічні виразки тощо).

Події, при яких завжди спостерігається політравма:

  • у разі смерті пасажирів або водія автотранспорту;

  • коли постраждалого викинуто з автомобіля;

  • деформація транспортного засобу більш 50 см;

  • при здавленні постраждалого;

  • при аварії на швидкості;

  • при наїзді на пішохода або велосипедиста;

  • при падінні з висоти більш 3 м;

  • при вибухах;

  • у разі завалу зсувними матеріалами.

При політравмі завжди розвивається травматична хвороба. Травматична хвороба – фазний патологічний процес, що поступово розвивається при тяжких ушкодженнях, в основі яких лежать порушення гомеостазу, загальних та місцевих адаптаційних процесів, а клінічні прояви залежать від характеру, кількості та локалізації пошкоджень.

2. Правила накладання кільцеподібної пов’язки відповідно до нормативних документів. Презентація (не менше 6-7 слайдів)



Кільцеподібна пов'язка широко застосовується при лікуванні захворювань і пошкодження кісток гомілки і гомілковостопного суглоба. Ці пов'язки забезпечують надійну фіксацію, а також дозволяють вчасно помітити зменшення набряку та запобігти повторному зміщенню фрагментів. Своєчасне стягування кілець відновлює фіксуючі властивості кільцеподібної пов'язки. Якщо ж набряк наростає (після перелому або після операції), м'які тканини пролабують у вікна між кільцями, запобігаючи цим ускладненням від здавлення. Кільцеподібні пов'язки дозволяють застосовувати ранні рухи в гомілковостопному та колінному суглобах.

Правила накладання пов’язок: 

1. Пов’язку накладають зі стерильного матеріалу чистими, добре вимитими з милом руками, шкіру навколо рани або вогнища захворювання (гнійника та ін) обробляють антисептиком (спирт, йод, перекис водню тощо).

2. Потерпілий, при накладенні пов’язки повинен лежати чи сидіти у зручній для нього позі, а рятувальник розташовується поруч так, щоб  бачити обличчя хворого (слідкувати – чи не заподіює  він біль) і всю перев’язувальну поверхню.

3. Ногу бинтують в випрямленому положенні, а руку – зігнутою або напівзігнутою в лікті і злегка відведеній від тулуба.



3. Задача




Внаслідок пустощів дітей була підпалена висока суха трава. Фронт вогню наближався до населеного пункту. В гасінні пожежі брали участь жителі селища. Опіки отримали 2 чоловіка: у них на кистях рук утворилися пухирі з серозним вмістом, на обличчі – обпечена шкіра носа та вух.

  1. Визначити ступінь опіків у постраждалих.

  2. Визначити площу опіків за правилом «дев'ятки».

  3. Домедична допомога при опіках.

  4. Сучасні протиопікові пов'язки.

Розв'язок:

1) Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають внаслідок дії термічних, фізичних і хімічних чинників.

Термічні опіки виникають унаслідок дії високої температури на поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результаті зсідання білків від безпосереднього впливу термічного чинника на тканини.

Важкість стану потерпілого від опіку залежить від поєднання дії різних чинників:

  • природи чинника (гаряча пара або рідина, полум’я, предмет, нагрітий до високої температури тощо);

  • тривалості дії чинника;

  • глибини ушкодження тканин;

  • віку і стану потерпілого та інших причин.

Залежно від важкості ураження тканин опіки поділяють на такі чотири ступені:

I ступінь – еритема шкіри (еритематозна форма);

II ступінь – поява на шкірі пухирів (булозна форма);

III ступінь: А – некроз поверхневих шарів шкіри; Б – некроз усієї товщі шкіри;

IV ступінь – значний некроз шкіри і глибше розташованих тканин, іноді обвуглювання різних ділянок тіла.

У нашому випадку постраждалі отримали опіки ІІ ступеню. У разі опіків II ступеня утворюються різного розміру пухирі, наповнені серозною рідиною, виникає почервоніння шкірних покривів, деяке збудження, пришвидшення пульсу, підвищення температури тіла, особливо під час нагноєння пухирів. У разі опіків більш ніж 15% поверхні тіла може виникнути опіковий шок. Такі опіки загоюються через 8–10 днів без створення рубців, якщо немає нагноювання. Опіки І і II ступенів звичайно виникають унаслідок короткочасної дії невисокої температури (60–70°С). Зміни в тканинах мають зворотний характер.

2) «Правило дев'ятки» доцільно використовувати при значних пошкодженнях поверхні тіла. Розрахунок для визначення слідуючий: поверхня голови та шиї є 9 %, нижні кінцівки - по 18 %, верхні кінцівки – по 9 %, передня поверхня тулуба – 18 %, задня поверхня тулуба – 18 %, проміжність та статеві органи – 1 % від загальної площі тіла.

3) Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

  1. переконатися у відсутності небезпеки;

  2. провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

  3. викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  4. якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

  5. якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

  • охолодити місце опіку прохолодною водою;

  • після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

  • не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

  1. якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

  • накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

  • за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

  1. не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  2. при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  3. забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  4. при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Варто пам’ятати, що під час надання невідкладної допомоги в разі опіків не можна:

  • зчищати опікову поверхню від фіксованих сторонніх тіл;

  • відривати шматки приклеєного до рани одягу;

  • пошкоджувати піхурі;

  • наносити на рану мазі;

  • накладати ватні пов’язки;

  • застосовувати для місцевого охолодження лід або холодну (нижче 10 oС) воду.

4) Пов’язки при опіках потрібні для прискорення одужання. Вони захищають рану від проникнення інфекції, знищують гнильні бактерії і виконують багато інших важливих функцій.

Накладення готових аптечних пов’язок це ще один спосіб терапії опіків. Перевага даних коштів полягає в тому, що вони стерильні, і потерпілий не ризикує інфікуватися. Купити готовий продукт можна в кожній аптеці.    Сучасні види пов’язок, які застосовуються при опіках, численні, тому вибрати для себе відповідний варіант зможе кожен. До них відносять:

Aquacel Extra і Aquacel Foam. Гелеві пов’язки – сучасний засіб для лікування опіків. Перевага Aquacel Extra полягає в тому, що міститься в його складі іонну срібло усуває патогенні мікроорганізми (навіть ті, які стійкі до антибіотиків). Це попереджає розвиток інфекційних процесів і ускладнень. Aquacel Extra підтримує потрібний для загоєння рівень вологості, сприяє видаленню відмерлих тканин з ураженої ділянки. Що стосується Aquacel Foam, то це продукт, створений за новою технологією. Він захищає уражені зони від надлишку вологи і бруду. В даному засобі є неткана основа і шар поліуретанової піни. Як і Aquacel Extra, Aquacel Foam підтримує необхідний для швидкої регенерації шкіри рівень вологості.

Hydrofiber. Стерильна неткана пов’язка Hydrofiber – це новий продукт, який відрізняється від коштів, виготовлених з волокнистих матеріалів. Hydrofiber при зіткненні з рідиною, що виділяється раною, перетворюється в гель. Він втягує в себе і утримує ексудат, а разом з ним і патогенні мікроорганізми.В Цей продукт створює вологе микроокружение для ураженої зони і стимулює аутолітіческое очищення, сприяє регенерації тканин. Серед пов’язок, виготовлених за технологією Hydrofiber, популярні не тільки Aquacel Extra і Aquacel Foam. Для терапії опіків часто застосовується Aquacel Foam Ag Non-adhesive, Aquacel Burn і інші.

Mepilex. При опіках пов’язки губчаті Mepilex можуть також виявитися дуже ефективними. Вони вбирають в себе рідину, яку виділяє рана, і створюють найбільш сприятливі умови для регенерації тканин, попереджають ризик роздратування здорової шкіри в області опіку. Mepilex не прилипає до ураженої ділянки і кріпиться на навколишньої здорової шкіри. Це дозволяє уникнути болю і дискомфорту під час перев’язки рани.

MГ¶lnlycke Health Care. Це антибактеріальний засіб шведського виробництва. До переваг цього продукту над іншими можна віднести те, що він має спеціальний м’який адгезив. З цієї причини пов’язка не буде приклеюватися до рани, і людина уникне болю і дискомфорту під час її видалення. Вона прискорює загоєння і не порушує повітрообмін. Такий продукт підходить для лікування великих опіків тяжкого ступеня. Робити перев’язку можна раз в кілька днів.

ВітаВалліс. Це пов’язки, які зазвичай накладаються при інфікуванні ураженої шкіри. ВітаВалліс: знищує мікроорганізми, стійкі до антибактеріальних ліків і не провокує утворення резистентних штамів. Не всмоктується в кровотік і не чинить токсичного впливу на внутрішні органи людини.  Може застосовуватися при гострих гнійно-запальних процесах.

Воскопран. Це пов’язка, просочена воском і лікарськими мазями. В основі продукту – синтетична сітка, з якої не сиплються і не потрапляють в рану волокна. Сітка виконує роль дренажу для виділень з рани. У бджолиному воску багато вітамінів, мінералів і амінокислот. Він створює сприятливе середовище для регенерації. Лікувальні мазі (Левомеколь, Диоксидин, Метилурацил, Повидон-Йод) знищують інфекцію, знімають запалення, стимулюють загоєння. Воскопран є захистом від зовнішнього впливу, зміцнює місцевий імунітет. Воскопран це один з кращих засобів для лікування опіків. Він не порушує повітрообмін, що важливо для загоєння ран.

Біодеспол. Ця пов’язка виготовлена з особливого сополимера. Вона знищує хвороботворні мікроорганізми і зменшує бойове сприйняття. У складі є Хлоргексидин, Мірамістин, Лідокаїн. Біодеспол сприяє очищенню рани від тонкого струпа, стимулює процес регенерації.

Фібротюль. Первинна атравматично пов’язка, яка створює сприятливі умови для загоєння рани. Вона підійде пацієнтам з чутливою, схильною до подразнень шкірою. Пов’язка легко приймає контури рани і не прилипає до неї. Після її застосування на шкірі не залишаються волокна. Фібротюль поглинає виділення з рани, після чого перетворюється в гель.

Список використаної літератури



  1. Андрющенко, В. П. Перша долікарська допомога: підруч. для фармац. ф-тів мед. ВНЗ та фармац. ВНЗ України / В. П. Андрющенко, Ю. Ф. Кушта, Д. В. Андрющенко; Львівський нац. мед. ун-т ім. Д. Галицького. – Львів: Львівський нац. мед. ун-т, 2011. – 348 с.

  2. Десмургія. Визначення. Правила накладання та типи бинтових пов'язок. Типові пов'язки на верхню кінцівку, голову, шию, грудну клітку : метод. вказ. до практичного заняття та самостійної роботи студентів 3-го курсу II та IV медичних факультетів з дисципліни "Загальна хірургія" / упоряд. В. О. Сипливий, Г. Д. Петренко, А. Г. Гузь та ін. – Харків : ХНМУ, 2020. – 16 с.

  3. Домедична допомога в екстремальних ситуаціях та медичний захист населення в надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник для підготовки фахівців першого (освітньо-професійного) рівня, галузь знань 22 «Охорона здоров'я», спеціальність 227 «Фізична терапія, ерготерапія» (1 курс) (за загальною редакцією Волянського П.Б. та Гринзовського А.М.) / Гринзовський А.М., Волянський П.Б., Калашченко С.І. та ін.]. – Київ: ІДУЦЗ, 2018. – 216 с

  4. Дорожньо-транспортний травматизм як основна причина тяжкої політравми та летальності у молодих людей / В.О. Танькут, Є.Ф. Сидоренко, П.І. Слісаренко та ін. // Всеукр. наук.-практ. конф. "Політравма – сучасна концепція надання медичної допомоги". – К., 2002. – С. 29–30.

  5. Екстремальна медицина: навч. посіб. для ВНЗ / А. А. Котвіцька [та ін.]. – Х.: НФаУ, 2014. – 124 с.

  6. Екстрена та невідкладна медична допомога: підруч. для ВНЗ / М. І. Швед [та ін.]. – Тернопіль: ТДМУ: Укрмедкнига, 2016. – 448 с.

  7. Мойсак О.Д., Тимчик О.В. Основи медичних знань та охорони здоров'я: навчальний посібник для проведення практичних робіт студентів вищих навчальних закладів. – К.: КУ імені Бориса Грінченка, 2018. – 77 с.

  8. Невідкладна медична допомога: навч. посібник / К.М. Амосова, Б.Г. Безродний, О.А. Бур'янов, Б.М. Венцківський та ін.; за ред. Ф.С. Глумчера, В.Ф. Москаленка. – К. : Медицина, 2006. – 632 с.

  9. Невідкладні стани : навч. посібник / В.М. Коновчук, В.І. Ротар, С.О. Акентьєв та ін. – Чернівці : БДМУ, 2006.

  10. Перша долікарська допомога: навч. посіб. для студентів ВНЗ / І. В. Кіреєв [та ін.]. – Х.: НФаУ: Золоті сторінки, 2016. – 207 с.

  11. Порядок надання домедичної допомоги постраждалим з опіками, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від
    16.06.2014  № 398.

  12. Яковцов И.З., Березка Н.И., Гунько Б.В., Рынденко С.В., Феськов А.Э., Яковцова И.И.Оказание медицинской помощи при политравме на догоспитальном этапе. Методические рекомендации. - Харьков, 2007. - 23 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас