1. 
   безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг);
   
2. 
   розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей);
   
3. 
   обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування;
   
4. 
   споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.
   

1. 
   матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо;
   
2. 
   матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо.
   

1. 
   нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо;
   
2. 
   духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.
   

1. 
   завжди є суспільним виробництвом;
   
2. 
   має безперервний характер розвитку, постійно повторюється, тобто відтворюється;
   
3. 
   у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;
   
4. 
   є важливою складовою частиною тієї чи іншої соціально-економічної системи.
   

1. 
   сутність послуги, як правило, полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті певної трудової діяльності;
   
2. 
   процесі виробництва послуги збігається з моментом її споживання в часі й просторі (послуга лікаря, вчителя, музиканта, тренера, перукаря тощо);
   
3. 
   послуга, як правило, не може накопичуватись і транспортуватися.
   

1. 
   3а способом задоволення: суспільні, колективні та особисті. У межах особистих потреб виокремлюють фізичні, інтелектуальні та соціальні.
   
2. 
   3а ступенем реалізації: абсолютні, реальні, платоспроможні та задоволені потреби.
   
3. 
   За формою вираження: матеріальні та духовні потреби.
   
4. 
   За критерієм раціональності: розумні та ірраціональні.
   
5. 
   За спрямованістю: особисті (окремих суб'єктів в предметах споживання) і виробничі (потреби підприємств в засобах виробництва).
   

1. 
   Особисті економічні інтереси. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб'єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Так, реалізація інтересу працівника полягає у збільшенні індивідуального доходу (заробітної плати), реалізація інтересу власника (підприємця) — у збільшенні його власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку (підприємницького доходу).
   
2. 
   Колективні економічні інтереси. Виявлення потреб групи людей, об'єднаних однаковим становищем у системі суспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу, соціальної групи.
   
3. 
   Суспільні економічні інтереси. Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу є національний доход. Його максимізація та оптимальний розподіл на фонди споживання і нагромадження — основні засоби реалізації суспільного інтересу.
   

Розглянемо особливості та принципи розрахунку макропоказників у СНР(система національних рахунків ).

1. В СНР існує відмінність між національною та вітчизняною «основами» реєстрації показників. Тому й розрізняють показники валового внутрішнього продукту та валового національного доходу.

2. Рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економічної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів і послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов'язково відбитися на доходах, і навпаки — все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах.

3. Чітке розмежування категорій запасу і потоку.

4. При вимірюванні випуску важливо уникнути подвійного рахунку — ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР вирізняють такі поняття:

• проміжна продукція — це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

• кінцева продукція — товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи перепродажу. При розрахунку ВВП враховується вартість кінцевої продукції і віднімається вартість проміжних товарів і послуг;

• додана вартість — вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.

5. В СНР для розрахунку загальної вартості виробництва використовують ринкову ціну товарів і послуг. Та оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.

6. 
   При розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:
   

• 
  перепродаж товарів;
  
• 
  чисто фінансові операції.
  

• 
  виробничий метод (метод доданих вартостей);
  
• 
  за доходами;
  
• 
  за витратами.