МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА “ Транспортні технології (на морському та річковому транспорті) ,,
Реферат на тему : “Інновації в сучасній українській мові ”
Виконала:
студентка 1 курса 3 групи ТТ
Мартинюк Дарʼя
План:
Вступ………………………………………………………………………...3
1. Інновації в сучасній українській мові………………………………….4
2. Поширення іншомовних слів………………………………………...5
3. Запозичення з англійської…………………………………………….6
4. Зміни в словотворенні…………………………………………………7
Висновки………………………………………………………………….10
Використані джерела……………………………………………………11
Вступ
Постійний розвиток і еволюція суспільства вимагає від мови перебування на рівні вимог часу, оскільки вона повинна задовольняти потреби людей, що нею користуються. Зміни в різних сферах життя соціуму: суспільно-політичній, економічній, науково-технічній, духовній, культурній та ін. породжують для мови нові об’єкти називання і формують потребу в неологізмах. Водночас мова як системно-структурне утворення характеризується такою внутрішньою організацією (системні міжрівневі взаємозв’язки, власний словотворчий потенціал, стилістичні зміни, існування мовних антиномій тощо), яка є чинником динамічних процесів.
Найвиразніше відображає мовну еволюцію лексико-семантичний рівень. Словниковий склад є найбільш чутливим до всіх зовнішніх факторів впливу, на ньому активно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови
1. Інновації в сучасній українській мові
Інноваційні процеси у словниковому складі є постійним об’єктом аналізу в наукових працях дослідників. Зокрема, теоретичні питання розвитку та вдосконалення української мови вивчали О.С.Мельничук та О.О.Тараненко; діахронні дослідження лексико-семантичної системи були предметом вивчення Л.А.Лисиченко та О.Г.Муромцевої; до аналізу динаміки мови засобів масової інформації зверталися О.А.Стишов, Т.А.Коць, Д.В.Мазурик. Зрозуміло, що це питання актуальне і в сучасний період мовної еволюції.
Процес неологізації лексичного складу мови здійснюється різними шляхами. Основними з них є такі: 1) засвоєння іншомовних запозичень; 2) поява лексико-семантичних варіантів; 3) утворення слів за допомогою способів деривації. Завдяки дериваційним процесам мова постійно реалізує свої можливості: спираючись на власний словотвірний матеріал, а також запозичений з інших мов.
Значною продуктивністю відзначаються деякі запозичені іменнникові складники, зокрема такі, як вакуум- (вакуумметрія, вакуумрегуляція), -терапія (вакцинотерапія, протеїнотерапія), варіо- (варіоекран, варіокіно, варіоскопія, варіофільм), вазо- (вазомотор, вазодилятин, вазоконструктин). Значну продуктивність виявляють також слова, словотвірний тип яких в своєму складі містить компоненти -метр, -графія. Вони творяться переважно на основі запозичених основ (варіометр, вапориметр, ватметр, вазокардіографія, плетизмографія).
2. Поширення іншомовних слів
Причини проникнення чужих слів нерідко викликані необхідністю назвати явище дійсності, з яким носії мови вперше знайомляться в процесі спілкування з іншим народом, що вже створив для цього явища необхідні слова. Разом з новими речами і поняттями до української мови входять слова комп’ютер, принтер, факс, економічні терміни, що стосуються ринкових відносин, тощо.
Серед причин запозичення, які існують у сучасній мові, дослідники називають: розширення складу учасників комунікації, послаблення цензури, психологічну відстороненість від мови минулого тощо. На розвиток мови впливає й велика популярність засобів масової інформації, які активно доносять до споживачів інформацію за допомогою нових лексем. У мові сучасних українських мас-медіа в постійному вжитку перебувають інновації іншомовного походження, що сприяють поповненню словникових ресурсів літературної мови.
Іншомовні слова проникають у різні сфери життєдіяльності суспільства – це світська (перформенс –специфічний художній жест з приводу певної ідеї), економічна (девальвація – зниження центральним банком національної валюти), суспільна (епатаж – скандальна витівка), юридична (дефолт – невиконання умов, установлених законом), сфера ринкових відносин (рейдерство – дії, спрямовані на перехоплення власності).
Слова-запозичення однієї галузі нерідко "переходять" до іншої. Деякі з них вживають зрідка,інші ж стають назвами понять у різних сферах життєдіяльності людини. До таких слів належать: піар, бренд, формат, ексклюзив, файл, презентація. Такі лексеми дослідники іноді називають модними. Необхідність запозичення може бути обумовлена потребою більш короткого або точнішого найменування явища, яке інакше може бути виражене лише описово, тобто кількома словами. Наприклад, бартер замість операція обміну товарами (без використання грошей), дилер — торговий або біржовий посередник, маркетинг — вивчення ринкової ситуації.
Нерідко виникає потреба за допомогою чужомовного слова зафіксувати конкретні відтінки значення. Так, менеджмент відповідає українському управління, але українське слово за значенням ширше. Коли йдеться про управління, це може бути управління машиною або технологічним процесом, тим часом як менеджмент — це управління лише в сфері економіки, господарювання.
3. Запозичення з англійської
Українська мова завжди була відкритою для запозичень, особливо активно цей процес відбувається наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. А лексика вважається найбільш прониклим мовним шаром для іншомовних запозичень. Лексичний склад узагалі перебуває під значним впливом позамовної дійсності. Формування глобального інформаційного простору, тенденція до світової інтеграції економічних та суспільних процесів постійно впливають на словниковий склад сучасної української мови. В останнє десятиліття ХХ ст. та на початку ХХІ ст. значно посилився процес запозичення англійських лексем в українську мову. Це було зумовлено суспільно-політичними, економічними перетвореннями в Україні, відкритістю й інтеграцією в міжнародні культурні та інформаційні сфери. «Англо-американське домінування у глобальній комунікації можна схарактеризувати в багатьох категоріях, але насамперед скажемо, що у ХХ столітті цей феномен виявився у чотирьох площинах: англійська як світова мова, поп-культура, комунікаційні технології та інформація».
За підрахунками О. Стишова, у 80–90-х роках ХХ ст. англізми й американізми становили близько 75–80 % серед усіх нових запозичень в українській мові. Дослідниця Є. Говердовська говорить про «вибух запозичень» причому найбільша кількість запозичених слів із соціально- економічної, спортивної та музичної сфер – англіцизми (брифінг, брокер, дайджест, імідж, ноу-хау, кік-боксинг, саміт, менеджер, спонсор).
4. Зміни в словотворенні
Мова постійно реагує на мінливі умови життя суспільства, на зміну його ідеалів, вимог. Мовні смаки й оцінки впливають насамперед на функціонування загальновживаної лексики. Тут особливо помітні зміни стилістичного характеру питомих словотвірних засобів, загальні мовні тенденції активізації одних і згасання інших способів словотворення. У сучасній українській літературній мові простежується процес розширення функціональної семантики певних суфіксів, що спричинює варіантне вираження тих самих прикметникових ознак. Збільшується частота вживання прикметників із суфіксом -ов-, що розглядається як характерний вияв словотвірної синоніми. Разом з тим необхідно звернути увагу і на ті важливі мовні моменти, які регулюють або регулювали до певного часу участь функціонально однопланових суфіксів утворенні відносних прикментиків. Вживання суфікса -ов- у словотвірному процесі завжди пов’язувалося з обов’язковим збереженням кінцевих приголосних окремих суфіксів. Перед суфіксом -ов- видозміна цих звуків є необхідною умовою словотвірного процесу. Тому в словотворенні відносних прикметників суфікс -ов- репрезентує здебільшого випадки, коли твірні основи мають форманти -к-, -ок-, -ик-/-ник-, -ак-, -ечк-, наприклад: казка — казковий, світанок —
світанковий, містечко -містечковий. Окремих коментарів вимагають умови творення прикметників від віддієслівних за походженням іменників жіночого роду — назв дій, утворених за допомогою суфікса -к- (пересадка), а також іменників жіночого роду на -иц(я)
(дільниця). Для них донедавна характерним було творення похідних із суфіксом -н-. Сьогодні спостерігаємо інші тенденції, наприклад, прикментик, утворений від іменника
виставка, функціонує переважно з суфіксом -ов-: виставковий (тут виникненню форми з -ов-
сприяв ще й процес відмежування від російської мови. Незаперечною умовою формування відносних прикметників на -ов- є також цілком виразна тенденція до уникнення невластивого звуковій структурі слова збігу приголосних, що характерне для похідних від запозичених іменників (оркестровий). У х і навіть на початку х pp. XX ст. прикметники з суфіксом -ов- вживалися здебільшого в науковому стилі. Сьогодні ж вони виявляють тенденцію загальнолітературного поширення. Книжний характер слів із суфіксом -ов- нейтралізується. Цей процес помітний і в словотворенні відносних прикметників, які вживаються як синоніми до моделей, утворених за допомогою суфіксів -и-, -очи-: аеропортовий (пор.: аеропортний),
оперовий (пор.: оперний), полюсовий (пор.: полюсний). Ці форми відсутні у Словнику української мовив ти томах, в Орфографічному словнику. Проте деякі з них уживаються утворах українських класиків, наприклад Пливли згадки про модних тенорів і баритонів, сопрано і контральто, критики модних опері оперових будинків, вирази ентузіазму до голосів і для співацьких гонорарів (М. Грушевський. Сьогодні динаміка мовних норм визначається не сферою художнього стилю, що було характерне, наприклад, для XIX ст. чи першої половини XX ста сферою засобів масової інформації. Тут відбуваються живомовні процеси, виразно простежуються тенденції розвитку мови. Умові газет х pp. особливо помітне функціонування прикметників з суфіксом -ов-: «Витіснення однією мовою іншої — це не лише зміна світогляду та менталітету, алей полюсове переінакшення» (з газ Уже оформився і функціонує великий неконтрольований, нібито досі ігнорований державою ринок культурних цінностей. Йдеться про продукцію масової культури, в першу чергу, алей про виставкову діяльність, торгівлю антикваріатом, мистецькими творами та інструментами (з газ Кабінет Міністрів України схвалив постанову про заходи щодо розвитку аеропортового комплексу Київ — Жуляни — Васильків (з газ. Активність і продуктивний характер таких словотвірних моделей засвідчує творення нових прикметників, які виникли на основі сучасних реалій суспільного житія, зокрема форми снікерсовий замість снікерсний та ін. Такі прикметникові деривати особливо поширені
в мові газет центральних і західних регіонів України. Варіантне функціонування словотвірних дериватів із суфіксами -н-, -ов- пояснюється відсутністю закріпленості цих формантів у граматичній структурі прикметників. Збільшується вживання прикметників із суфіксом -ов-, які мають ремарки: рідковживане, або застаріле. Активізуються прикметники парадовий (пор. парадний), смоловий (пор. смолистий), гранітовий (пор. гранітний).
У сучасній українській мові відзначаємо процес семантичного розподібнення віддієслівних прикметників із суфіксом -ов-та -н-. . Різні значення мають прикметники показовий і показний.
Показовий — це 1) який дає уявлення про що-небудь, дає підстави для висновків, характерний, типовий (таким може бути певний факт.
2) влаштований для загального ознайомлення, прилюдний (суд);
3) який є взірцем для інших, зразковий (село).
Показний — 1) який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями (околиця, верба); солідний,фундаментальний (видання, капітал ) 2) який має гарну статуру, ставний, помітний, привабливий (хлопець, дівчина,фігура).
Висновки
Словниковий склад української мови останніх десятиліть демонструє інтенсивне формування і закріплення різних складноскорочених слів (абревіатур), фіксує значну кількість цих інновацій, зокрема, таких, як ВАК (Вища атестаційна комісія), СНД (Співдружність Незалежних Держав), ЄЕСУ (Єдина енергетична система України), ЄЕС (Європейське економічне співтовариство) та ін. Отож, чужомовне слово треба вживати завжди відповідно до його значення.
Зміни, що відбулися в українському суспільстві протягом останніх десятиліть, характеризувалися як політичними, так і економічними зрушеннями.
Значна вага іншомовностей у лексичній системі української мови безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних процесів, постійно збагачуючи словниковий склад української мови та впливаючи на її розвиток.
Дійсно, потрібно акцентувати увагу на тому, що слова іншомовного походження не завдають шкоди українській мові, якщо мовці використовують їх доречно, тобто відповідно до їх значення і до конкретної ситуації мовлення. Тим більш сьогодні, коли більшість нових номінацій у мові має іншомовне походження, вживання запозичень є неминучим, однак має бути завжди доречним.
Отже, запозичення – це закономірний шлях збагачення лексики будь-якої мови, що свідчить про її відкритість, яка вважається ознакою її сили. Вони сприяють еволюції мови, переходу на нову сходинку її функціонування.
Сучасна українська мова увібрала в себе світові надбання, однак при цьому залишилася самобутньою.
Використані джерела
1. Жовтобрюх М.А. Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови // Мова. Людина. Суспільство. – К.: Наук. думка, 1977. – С.14-23.
2. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу англійської мови 80-ті – 90-ті роки ХХ століття: Дисертація д-ра філол. наук: 10.02.04. – Запоріжжя, 1999. – 403 с.
3. Коць Т.А. Мова відкриває нові можливості // Культура слова. – Київ, 2002. – Вип.60. – с.39-43.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підр. для студ. філол. спеціальностей вищих навчальних
закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 368 с.
5. Кудрявцева Л.О. Моделювання динаміки словникового складу мови. – Київ, 1993.
6. Кузнецова Э.Г. Лексикология русского языка: Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1989. – 216 с.
7. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. – Харків: Харк. ун-т, 1977. – 114 с.
8. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. – Харків, 1997. – 129 с.
9. Мазурик Д.В. Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2002. – 19 с.
10. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст. (зміни в лексиці) // Дивослово. – 2000. – №4. – с.15-20. Ико
11