Ім'я файлу: ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ запозичені слова.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 1486кб.
Дата: 27.09.2022
скачати

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ: “ЗАПОЗИЧЕННЯ ТЕРМІНІВ”

Підготувала

студентка групи Доп-25

Гегедош Анастасія


ЗАПОЗИЧЕНІ СЛОВА — іншомовні слова, цілком засвоєні мовою, що їх запозичила. З. с. не сприймаються мовцями як чужорідний елемент і не потребують пояснень щодо форми і значення. На відміну від іншомов. слів, які розглядаються у спец. словниках, З. с. подаються у заг. словниках разом з питомою лексикою. Найдавніша частина З. с. в укр. мові сягає ще праслов’ян. періоду і тому має відповідники в ін. слов’ян. мовах. Відомі З. с. цього періоду походять з готської або діалектів прагерм. мови (хліб, хижа, котел, князь, лихва, пила, скло, шолом) чи запозичені через давні герм. мови з латинської (дошка, купити, миска, оцет, осел) або грец. мови (церква). До пізніших запозичень належать слова, успадковані укр. мовою із східнослов’янських протоукр. говірок, що мають, як правило, відповідники в рос. і білоруській або в одній з цих мов. З давньорус. періоду в укр. мові існує низка З. с, що походять з церковнослов’ян. (благословити), середньогрец. (парус, піп, ідол, диявол, янгол), гебрайської за посередництвом середньогрец. (амінь, субота), давньошвед. (ябеда, якір, ящик), тюркських або монгольської (боярин, хоругов) мов. У пізніші часи до укр. мови проникли З. с. із суміжних слов’ян. і неслов’ян. мов — рос. (область, завод, чайник), білорус. (бадьорий), польс. (хлопець, певний, червоний), чес. (злочин), балтійських (клуня), рум. (бринза, цап, царина), угор. (довбиш), тюркських, переважно турецької й кримськотатарської (козак, гарбуз, товар, карий), а також з нім. (дах, фарба, верстат), їдиш, а через неї — гебрайської (шабаш). Найголовнішим джерелом лекс. запозичень, пов’язаних з поняттями загальноєвроп. культури, науки, держ. управління, права й політики, для укр. мови, як і всіх європейських, були та залишаються і досі мови лат. (цирк, медицина, університет, директор, юрист) і грецька (театр, телеграма, техніка, політика).

Іншомовні слова навколо нас Інтер’єр, логістика, тьютор та інші.

Низка найменувань предметів і понять — іменників, рідше якостей — прикметників і дій — дієслів ще здавна переходили від однієї мови до іншої. Шляхи переймання слів, природно, не обмежуються рухом від мови до мови або навіть від діалектів до діалектів. Точна характеристика їх доконечно передбачає врахування також і розшарування суспільства — тих соціальних груп, які засвоюють або можуть засвоювати лексику від відповідних же чужомовних соціальних верств населення. Значну роль щодо шляхів переймання відіграють випадки фахового порядку. Усно через польське посередництво в українську мову, спочатку в міста і містечка, а потім і в села, проникла певна реміснича термінологія — номенклатура німецького походження. Запозичення з різних мов відбулося за різних часів. Багато запозичених слів стали настільки звичними для нас, що вже не відчувається їхнє чужомовне походження (панчохи, цукор, кавун), інші навіть не набули здатності змінюватися за законами української граматики (меню, тріо, кашне).

Історія запозичень

Визначення запозичених слів


Визначити іншомовне слово можна за фонетико-граматичним оформленням та лексичним значенням. Скажімо, звук [f] і літера ф не властиві для слов'янських мов, і майже всі слова в українській мові, що мають цей звук і, відповідно, літеру, за походженням є грецизмами та латинізмами: фізика, фігура, фокус, фея, факт тощо. Тюркізми характеризуються наявністю кількох звуків а: сарай, базар, баклажан, байрак, кабан, сазан, чабан, барабан.

Початковий звук і літера а взагалі характерні тільки для іншомовних слів, зокрема для арабських (алгебра, алкоголь), латинських (аудиторія, абітурієнт, ангіна), грецьких (алфавіт, автор, архів, азот, афоризм, анемія, автономія).

Грецькі запозичення можна розпізнати за наявністю буквосполучень пс, кс (психологія, ксерокс, флексія), кореневих частин бібліо-, гео-, біо-, лог-, фон- (бібліотека, геологія, біологія, філолог, фонетика). Такі запозичення є термінами з різних сфер суспільного та наукового життя: демократія, космос, ідея, метод, аналіз, історія, граматика, діалог.

У сучасній українській мові багато слів французького походження, це так звані галліцизми: (бульйон, амплуа, пляж, кутюр'є), німецького (ранг, шнапс, ґрунт, ландшафт), англійського (леді, джем, футбол, спонсор, менеджер), голландського (гавань, лоцман, краб, трос), італійського (піаніно, спагеті, мафія, мадонна), іспанського (корида, танго, фієста), польського (пані, ґудзик, мазурка, повидло).

Відсоток запозичених слів у мовах

Розрізняють два способи проникання в мови запозичених слів — проникання усне й писемне (книжне). Перший демонструє радикальніше пристосування засвоєного слова в середовищі, що його перейняло, а іноді навіть змінило чи спотворило в дусі так званої народної етимології. Коло засвоюваних усно понять, поряд із культурними, може охоплювати примітивно-побутові, лайливі тощо. Найдавніша частина запозичених слів в українській мові сягає ще праслов'янського періоду й тому має відповідники в інших слов'янських мовах. Ці запозичення походять з готської або діалектів прагерманської мови. Серед запозичень, що усно входили до української мови в різні часи, були тюркізми (слова половецького, татарського й турецького походження або засвоєні через посередництво цих мов). Наявні в українській мові також значна кількість слів (близьких до тюркізмів) арабського й іранського (перського) походження.

Способи проникання

ПРИЧИНИ ЗАСВОЄННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ 1.ЧАСТО ВОНИ ЗАПОЗИЧУЮТЬСЯ РАЗОМ ІЗ ПОНЯТТЯМ (БРЕНД) 2. ПРАГНЕННЯ ДЕТАЛІЗУВАТИ УЯВЛЕННЯ ПРО ПРЕДМЕТ, НАЗВА ЯКОГО ВЖЕ ІСНУЄ В МОВІ. 3. ПРАГНЕННЯ ЗАМІНИТИ ОПИСОВИЙ ВИСЛІВ, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ОДНИМ СЛОВОМ (ІМІДЖ – ОБРАЗ ПОЛІТИКА, АКТОРА) 4.ПОТРЕБА ПІДКРЕСЛИТИ ЧАСТКОВУ ЗМІНУ РОЛІ ПРЕДМЕТА У СОЦІУМІ (ОФІС – КОНТОРА, СЛУЖБОВЕ ПРИМІЩЕННЯ) 5.ВПЛИВ ІНШОЇ КУЛЬТУРИ, МОДА НА ІНШОМОВНІ СЛОВА (ПІАР, БУТІК, ЛАНЧ, ШОПІНГ) За характером запозичених слів розрізняють такі їх типи: Прямі запозичення - слова, які перейшли безпосередньо з однієї мови до іншої. Опосередковані запозичення - слова, які перейшли з однієї мови в іншу через посередництво іншої (інших) мов. а) лексичні запозичення - засвоєння слів у єдності їх форми і змісту. б) кальки (франц. caique - копія) - запозичення слів або фраз шляхом буквального, поморфемного їх перекладу. в) семантичні запозичення - розвиток нового значення у корінному слові під впливом іноземного. г) словотвірні запозичення - передавання певного значення за допомогою іншомовних морфем. ґ) зворотні запозичення - виявляються в тому, що слово потрапляє в іншу мову, а потім повертається назад уже в новій формі і з новим значенням.  Рекомендації щодо вживання мовних іммігрантів у діловому тексті: Іншомовне слово має бути потрібним, тобто у нього в українській мові не має бути відповідників з таким самим обсягом значення. Так, не слід уживати (не як терміни, а як загальновживані слова) запозичення типу апелювати (звертатися), домінувати (панувати, переважати), Іншомовне слово слід вживати правильно й точно – саме в тому значенні, з яким воно запозичене. Запозичене слово в тексті документа має бути зрозумілим для тих, хто знайомитиметься з цим документом, опрацьовуватиме його. Якщо в інструкції сказано: «Відходи транспортуються спеціальними агрегатами до місця ліквідації їх», то до тексту такої інструкції потрібен ще переклад: «Сміття відвозиться самоскидами до місця звалищ». Виникає цілком слушне запитання: навіщо вживати стільки малозрозумілих запозичених слів, коли те саме можна сказати простіше, зрозуміліше, а головне – точніше? Очевидно, на мову ділових документів впливає мова науки, та, як бачимо, не завжди цей вплив можна схвалити. 4. Не рекомендується в тексті одного документа вживати на позначення того самого поняття і запозичене, і власномовне слово (конвенція – умова, екстраординарний – особливий, патент – авторське свідоцтво). Автор документа мусить зупинити свій вибір на одному із двох слів і користуватися лише обраним.

Дякую за увагу!


скачати

© Усі права захищені
написати до нас