РЕФЕРАТ НА ТЕМУ
«ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ ТА МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ФУТБОЛІ»
Зміст
Вступ
Принципи навчання у футболі
Методи навчання у футболі
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
У процесі спортивної підготовки у футболістів виховуються уміння і навички. Це досягається багаторазовим повторенням вправ, які, також, впливають на діяльність усіх органів та систем.
Спортивна підготовка – це спрямоване використання усієї сукупності факторів (засобів, методів, умов), за допомогою яких забезпечується готовність футболіста до спортивних досягнень. Умовно весь процес спортивної підготовки більшість спеціалістів поділяють на навчання та тренування.
Під навчанням розуміють початковий етап оволодіння визначеною системою знань, умінь та навичок.
Основний зміст навчання – засвоєння технічних елементів гри, найпростіших індивідуальних та групових тактичних дій, формування рухових навичок.
В процесі навчання футболістів вирішуються наступні завдання:
- удосконалення рухових навичок та вольових якостей;
- розширення функціональних можливостей організму спортсменів (дихальної, серцево-судинної та інших систем);
- збереження та підвищення спортивної працездатності;
- розширення знань у галузі спорту та прищеплення навичок гігієни і самоконтролю;
- виховання дисциплінованості, свідомості, активності.
Засобами навчання футболіста є фізичні вправи, гігієнічні фактори та сили природи. Формування та удосконалення навичок і умінь відбувається завдяки систематичному виконанню фізичних вправ. Вони різноманітні, а їх підбір визначається завданнями, що вирішуються у процесі навчання.
1. Принципи навчання у футболі:
- принцип регульованої взаємодії.
Даний принцип полягає в регуляції навчальних впливів, спрямованих на спеціалізований розвиток фізичних якостей, необхідних для успішного виконання рухових навиків.
Як відомо, існує негативний і позитивний переніс між окремими фізичними якостями, між руховими навиками і фізичними якостями. Так, наприклад, в антагоністичних відношеннях знаходяться точні рухи, що вимагають тонкого м"язевого диференціювання з силовими вправами. Наслідуючи цей приклад, очевидно буде недоцільно виконувати вправи з обтяженнями великої ваги, а потім передачі і удари м"яча на точність.
Необхідно зазначити, що вправи на витривалість негативно впливають на швидкісно-силові рухи. В той же час, в процесі тренування футболістам необхідно ефективно захищатись або атакувати на фоні втоми. Це, як відомо, і буде відповідати змагальній ситуації в заключних стадіях єдиноборства.
На жаль, в цьому плані ще недостатньо проведено досліджень, і тому на практиці тренери в більшій мірі керуються чисто емпіричними даними. Однак, треба зазначити, що принцип регульованої взаємодії в футбольному навчанні повинен використовуватись варіативно і відповідати конкретній задачі. При цьому можна використовувати різні вправи (завдання) з додатнім і антагоністичним характером впливу.
- принципвідповідності
Цей принцип пов’язаний з вибором впливів, що сприяють розвитку рухових якостей футболіста. Крім цього, суттєвість даного принципу полягає ще й в тому, що вправи повинні відповідати не тільки режиму основної рухової діяльності, але й параметром біомеханічної структури руху.
Тому в період спортивного вдосконалення до вибору підготовчих і спеціальних вправ слід підходити з врахуванням аналогу їх змісту структурно-функціональної моделі технічного прийому гри. Виходячи з цього положення треба зазначити, що не всяка різнобічна фізична підготовка буде добре впливати на спеціалізований руховий навик футболіста.
- принцип провідних факторів
Має надзвичайно важливе значення для цілеспрямованого навчання. Наприклад, для футболіста немає необхідності надто розвивати силу м’язів рук, так як провідними факторами рухової діяльності гравця є точносні та швидкісні рухи. Знову ж таки цьому гравцю дуже необхідно розвивати силу м"язів ніг, що достатньо буде впливати на стрибок і удар по м"ячу. Сила футболісту потрібна така, щоби він витримував стрімкі старти, біг, стрибки за м"ячем, несподівано зупинятися і різко змінювати напрямок бігу, бити м"яч на 30-40 і більше метрів, пристосовуватися до різних ігрових ситуацій. Інакше кажучи, футболіст, володіючи силою, повинен легко, але економно рухатися по полю, технічно володіти м"ячем і т.д.
Що стосується наприклад, технічної підготовки, то час придбання універсальних ігрових навиків гравців різних ліній і різного амплуа все ж по-різному зосереджують свою увагу по воротам. В період становлення спортивної майстерності принцип провідних факторів буде відзначати зміст процесу вдосконалення ігрових функцій в команді кожним футболістом.
- принцип стійкості перешкодам
Є одним з важливіших для забезпечення високої ефективності змагальної діяльності футболіста. В своїй основі він передбачає стабільність і надійність спортивних показників в ході змагань, не дивлячись на вплив внутрішніх та зовнішніх збиваючих факторів. До категорії збиваючих факторів передусім відносяться окремі недоліки у видах підготовки, що передбачає заздалегідь обумовлену невпевненість при виконанні прийому гри або тактичної дії. Наприклад, один гравець невпевнено, а значить з низькою результативністю виконує завершальний удар по воротам головою з-за слабкого стрибка, інший - неточний в передачі м"яча з-за недосконалої техніки. Група гравців невпевнено виконує тактичні комбінації через дефекти в спеціальній фізичній і технічній підготовці.
Ліквідувати в значній мірі вказані недоліки, надбати стійкість при перешкодах упри виконанні цих дій можна шляхом покращення спеціальної фізичної та універсальної ігрової підготовки футболістів.
Відомо, що найбільш сильним подразником, що приводить до неузгодження функцій і дискоординації рухів, є прогресуюча втома. Вона негативно діє на цільову точність гравця (передачі, нападаючий удар, обведення, відбір і т.д.), його активність (а це породжує несвоєчасність дій), понижує рівень швидкісно-силових проявів (бистрота розбігу, старт до м"яча, удари і передачі м"яча). Щоб адаптуватись до прогресуючих навантажень, гравцям необхідно систематично виконувати різні передачі, удари на дальність і точність, завершальні удари по воротам з досить високою інтенсивністю і силою в кінці або після гри.
До числа факторів, які збивають відносяться впливи емоційного характеру (перезбудження, страх перед суперником, шумові подразники) і різні перешкоди (вітер, дощ, промені сонця, стан поля, розміри поля, непередбачений політ м"яча і т.д.). Очевидно, для пониження величини дії цих подразників на гравця, слід планувати проведення серій занять із створенням складних умов для виконання завдань (гра з сильнішим суперником, тренування в різних погодних умовах і т.д.). Таким чином, в ході процесу, навчальних товариських і контрольних змагань необхідно систематично моделювати збиваючі фактори, що буде сприяти вдосконаленню у стійкості перешкодам цільової точності футболіста.
Відомо, що гравець високої кваліфікації, який має великий досвід участі в змаганнях, показує свої кращі результати у відповідальні моменти єдиноборства під незамовкаючий гул трибун, не дивлячись на дії суперників і втому.
2. Методи навчання
Методи навчання футболістів різноманітні та мають важливе значення для розвитку фізичних якостей, оволодіння руховими навичками та їх удосконалення і виховання вольових якостей.
При побудові навчання необхідно використовувати різноманітні методи, враховуючи особливості тих хто займається, матеріал який вивчається та наявні можливості. У навчальних заняттях застосовуються всі методи в комплексі, але іноді в залежності від завдань та конкретних умов тим чи іншим методам надається перевага.
Розрізняють наступні групи методів, що застосовуються в процесі навчання:
1. Наочні методи: показ вправ на схемі, макеті, відео, перегляд навчальних та офіційних змагань.
2. Словесні методи: розповідь, пояснення, вказівки, зауваження, переконання, бесіда, лекція, доповідь.
3. Практичні методи: метод вправ та його варіанти (початкове вивчення прийомів в цілому або по частинам), метод багаторазового повторення, перемінний, інтервальний, ігровий та змагальний методи.
Окрім вказаних основних методів є і інші методи для вирішення різних завдань тренування.
Велике значення в процесі навчання відіграє показ та пояснення тренера. Показ допомагає сформувати правильне уявлення про вправу. До показу пред'являють певні вимоги. Прийом, що демонструється повинні всі бачити, тому тренер (вчитель) вибирає найбільш зручне місце по відношенню до групи або команди.
Показувати прийом необхідно повільно, чітко та виразно, загострюючи увагу гравців (учнів) на найбільш важливих елементах. Навіть найчіткіший показ, не завжди дозволяє гравцям (учням) відразу засвоїти головне. Тому показ обов'язково повинен супроводжуватись поясненням або передувати йому.
У процесі заняття пояснення застосовують з метою виправлення помилок, створення правильних уявлень про той чи інший прийом. По закінченню заняття за допомогою пояснень закріплюють у пам'яті гравців (учнів) найбільш важливі моменти. За допомогою наочних та словесних методів створюється тільки загальне уявлення про матеріал, що вивчається.
Щоб повністю оволодіти технікою і тактикою гри, необхідно застосовувати практичні методи. У кожному практичному методі навчання розрізняють певні складові частини та прийоми, сукупність яких і формує метод в цілому. Так, наприклад, метод багаторазового повторення рухів та дій містить наступні прийоми:
- показ тренером того чи іншого прийому (дії);
- спроби футболіста відтворити продемонстровані дії з виправленням можливих помилок за вказівками тренера;
- повторення футболістом засвоєної дії до утворення відповідної автоматичної навички;
- ускладнення дії, залучення до її виконання нових елементів (наприклад, тактичних комбінацій).
Відповідно до основних вимог, що пред'являються до методів навчання, ці методи повинні:
- відповідати меті та завданням тренування, індивідуальним та віковим особливостям футболістів;
- забезпечувати активність футболістів на заняттях, свідоме та міцне засвоєння ними знань, умінь та навичок гри;
- сприяти систематичності і послідовності тренування та навчання.
За умов засвоєння гри у футболістів формуються конкретні рухові навички. Тому кожен прийом вивчають у відповідності до стадій формування рухової навички.
3. Висновок
Навчання техніці здійснюється разом з навчанням тактики, розвитком рухових якостей і вихованням позитивного ставлення до занять фізичною культурою. У процесі навчання потрібно визначити, за рахунок чого можна поліпшити техніку виконання прийому. Варто пам’ятати, що цьому ефективно допомагає підвищення рівня рухових якостей: швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності.
Техніка виконання прийому, доведена до високого рівня у спрощених умовах, не може гарантувати високих досягнень у грі. Умови виконання прийомів, які вивчаються, потрібно постійно змінювати, щоб виробити рухливість і варіативність навичок в ударах, передачах, веденні м’яча тощо.
Вивчаючи прийом необхідно дотримуватись наступної послідовності:
- створення загального уявлення про даний прийом;
- пояснення особливостей виконання прийому;
- показ виконання прийому; - вивчення прийому у спрощених умовах;
- удосконалення прийому в умовах, наближених до ігрових;
- закріплення вивченого прийому у грі.
4. Список використаної літератури
1. Віхров К. Л. Футбол у школі : навч.-метод. посіб. / К. Л. Віхров – Київ : Комбі ЛТД, 2002. – С. 61–84.
2. Дулібський А. В. Тенденції розвитку сучасного футболу // Практикум з футболу: науково-методичні аспекти тренування футболістів : матеріали II Всеукр. наук.- практ. конф. – Київ, 2001. – С. 5–7.
3. Зациорский В. М. Физические качества спортсмена / В. М. Зациорский. – Москва : Физкультура и спорт. – 1966. – 200 с.
4. Келлер В. С. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів / В. С. Келлер, В. М. Платонов. – Львів : Українська Спортивна Асоціація, 1992. – 269 с.
5. Келлер В. С. Соревновательная деятельность в системе спортивной подготовки / В. С. Келлер // Современная система спортивной подготовки. – Москва, 1995. – С. 41-50.
6. Максименко И. Г. Соревновательная и тренировочная деятельность футболистов : монография. – Луганск : Знание, 2009.– 258 с.
7. Ріпак І. Футбол: навч. посіб. / Ігор Ріпак. – Львів: Ліга-Прес, 2010. – 224 с.