Практична робота №2
Тема: Характеристик різних видів небезпек
Теоретичні питання
Природні небезпеки.
До природних небезпек належать абіотичні та біотичні небезпеки. Одним із проявів природних небезпек є стихійні лиха. Стихійні лиха - це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і знищення матеріальних цінностей. За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на: тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах земної кори), топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері). Види абіотичних небезпек: літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні. Серед літосферних небезпек розрізняють землетруси, вулкани, зсуви, селі. Землетрус — підземні поштовхи та коливання земної поверхні, зумовлені раптовими зміщеннями і розривами в корі або у верхній частині мантії, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Зсув - сповзання мас гірських порід вниз по схилу, яке виникає через порушення рівноваги. Зсуви бувають повільні (см/доба), середньої швидкості (м/год), швидкі (км/год). Селі - це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку). За складом матеріалу, що переносить потік, розрізняють: грязьові, грязекам'яні, водокам'яні. Гідросферні небезпеки - повені, снігові лавини, шторми, цунамі. Повінь — значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. В Україні повені спостерігаються в басейнах Дніпра, Дністра, Прип'яті. В останні роки найчастіше спостерігаються в Закарпатті (Західний Буг та Тиса). Снігова лавина - величезна маса снігу, яка зсувається або падає зі стрімких гірських схилів, захоплюючи різні об'єкти, що трапляються на шляху. Лавина супроводжується утворенням передлавинної поверхневої хвилі, що мас найбільшу руйнівну силу. Розрізняють сухі (зимові) та мокрі (весняні) снігові лавини. Шторм - тривалий, дуже сильний вітер, що спричиняє значні руйнування на суші та велике хвилювання на морі. Цунамі - великі хвилі, що виникають на поверхні океану під час підводних землетрусів. Атмосферні небезпеки - бурі, урагани, тайфуни, цунамі, смерчі, морози, засуха тощо. Ураган - вітер руйнівної сили зі швидкістю 35 м/с. Буря - шторм, тривалий, дуже сильний вітер (понад 20 м/с), спричинений зазвичай циклоном. Смерч - сильний локальний атмосферний вихор (діаметр до 1000м), в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с. Космічні небезпеки - астероїди, метеорити, сонячне та космічне випромінювання.
Техногенні небезпеки.
Техногенні небезпеки Аварія - пошкодження або вихід із ладу агрегатів, технічних чи побутових комплексів. Катастрофа - великомасштабна аварія, що призводить до тяжких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Електричний струм - це упорядкований (спрямований) рух електричнозаряджених тіл або часток. Він спричиняє: термічну дію - нагрівання тканин аж до опіків; електролітичну дію - розкладання органічної рідини, в тому числі крові, та порушення її фізико-хімічного складу; біологічна дія - подразнення та збудження живих тканин організму та порушення внутрішніх біологічних процесів; механічна дія - розрив тканин організму та миттєве вибухоподібне утворення пари з тканинної рідини і крові. Умови, що визначають можливість ураження електричним струмом: - випадкове торкання до струмопровідної частини, що перебуває під напругою; - несправність захисних засобів, пошкодження ізоляції; - помилкове включення обладнання, його замикання внаслідок несправності, розряд блискавки; - виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги внаслідок замикання провідника на землю або несправності заземлення. Отруйні речовини - це токсичні хімічні з'єднання з певними хімічними та фізичними властивостями. Відповідно до характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні — викликають загальне отруєння або впливають на окремі системи організму людини; подразнюючі - зумовлюють подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри; мутагенні - призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації; канцерогенні — зумовлюють, як правило, злоякісні новоутворення; наркотичні - впливають на центральну нервову систему; задушливі - призводять до токсичного набряку легенів; сенсибілізатори — речовини, що діють як алергени.
Соціальні небезпеки.
Небезпеки соціального характеру —це несприятливі процесиі явища, що виникають між людьми в суспільстві, становлятьзагрозу для життя та здоров’я людей, їхнього майна, правізаконних інтересів. Носіями соціальних небезпек завждиєлюдиабо соціальні групи. Особливість соціальних небезпекполягаєвтому, що вони завжди загрожують великій кількості людей,навіть якщо конкретно спрямовані проти однієї особи.Наприклад, наркозалежна людина, тягне за собою своїх ріднихі близькихлюдей, прирікаючи їх на страждання, втрату роботи, бідність таіншізісоціальні загрози. Головними передумовами появи соціальнихнебезпекєнедосконалість людської природи, а також соціально-економічні процеси, якімають місце у суспільстві на даному історичному етапі розвитку. Соціальні небезпеки та загрози є найбільш складними з точкизорупрогнозування їх виникнення та можливих наслідків, адже вони включаютьдосебе дії самих різноманітних соціальних сил: груп, прошарків, партій, рухів,угрупувань, національних утворень тощо. До соціальних небезпек належатьдіїзлочинних угрупувань та окремих осіб, політичний та релігійнийтероризм,екстремізм та націоналізм, а також недосконала економічна та соціальнаполітика. Суттєві небезпеки приховані у порушенні прав та свободгромадян,деструктивному впливі інформаційних систем на свідомість людей, узагальному зниженні рівня культури, науки, освіти та виховання. Частопередумовою або джерелом соціальних конфліктів, які формують небезпеки,виступає дефіцит матеріальних, моральних чи інших цінностей, нерівністьсоціальних груп, утиск національних інтересів. Соціальні небезпеки досить численні і різнорідні та можутьбутикласифіковані за рядом ознак (рис. 5, 6). Родинно-побутові Економічні насильство у родині; бездоглядність; наркоманія; алкоголізм; проституція; сектантство та ін. безробіття; бідність; незаконнаміграція; конфлікти угалузіобслуговування та ін. Демографічні Політичні перенаселення планети; порушення відтворення населення; соціальні хвороби (ВІЛ/СНІД, туберкульоз) тероризм; екстремізм; сепаратизм;націоналізм; геноцид; шовінізмтаін. Рисунок 5 — Види соціальних небезпек За природою пов’язані з психічним впливом (шантаж, шахрайство, крадіжка, вимаганнятаін.); пов’язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор,зґвалтування, захоплення заручників та ін.); пов’язані з вживаннямірозповсюдженням психоактивних речовин (наркотична залежність,алкоголізм, вживання тютюну); пов’язані з хворобами, що передаютьсястатевим шляхом (ВІЛ-інфекція, венеричні захворювання та ін.); ситуації,пов’язані з небезпекою самогубства За масштабом За статево-віковими ознаками По організації локальні; регіональні; глобальні характерні для дітей; молоді; жінок; чоловіків; літніх людей випадкові; навмисніРисунок 6 — Класифікація соціальних небезпек Соціальні небезпеки, пов’язані з фізичним насильствомі психічнимвпливом на людину, як правило, є кримінальними злочинами та підлягаютьрозгляду з позиції кримінального права
Комбіновані небезпеки.
Комбіновані небезпеки виникають у наслідок сукупної взаємодії природних, соціальних і техногенних небезпек. Комбіновані небезпеки прийнято поділяти на природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні.
Наслідком природно-техногенних небезпек бувають кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, сели, землетруси та інші тектонічні явища.
Природно-соціальні небезпеки породжують наркомафію, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.
Наслідком соціально-техногенних небезпек є професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість та підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.
Мешканці розвинутих країн - це в основному міські жителі, користуючись благами цивілізації, дуже часто опиняються в небезпечних ситуаціях. Щоб захистити себе від них, вони повинні: передбачити небезпеку; по можливості уникнути її; при необхідності діяти.
Небезпечні випадки завжди неповторні. Отже, щоб у кожному конкретному разі діяти правильно, треба знати, яка небезпека підстерігає і чому вона виникає. Вулиці - один з найнебезпечніших об'єктів сучасного міста. Кожен рік в Україні гине під колесами автомашин понад 30 тис. осіб. Велике скупчення людей сприяє злочинності. Мешканці міста стають джерелом небезпеки один для одного в екстремальних умовах (наприклад, при виникненні пожежі у приміщеннях магазину, кінотеатру тощо).
Сучасне виробництво часто не може обійтися без використання отрутохімікатів, кислот та інших речовин. У різних обставинах на заводі може статися аварія, і небезпечні речовини можуть загрожувати життю людини. Сучасні досягнення науки та техніки значно полегшили використання багатьох домашніх робіт, але, з іншого боку, побут став значним джерелом небезпеки для здоров'я і навіть для життя людини. Серед факторів, які є небезпечними для людини у побуті, особливої уваги потребують засоби побутової хімії, отруєння газом, ліками. Неуважність і недбалість мешканців, аварія трубопроводів, засмічення каналізаційної системи можуть закінчитися затопленням приміщень, витоком газу, вибухом. Внаслідок землетрусу, вибуху, іноді через недоліки будівництва може статися руйнування помешкання.
Для запобігання та попередження негативної дії небезпечних факторів застосовують відповідні заходи та засоби. Для боротьби з шумом використовуються колективні (шумопоглинаючі перегородки, екрани) та індивідуальні (беруші, навушники) засоби захисту. Основними методами боротьби з вібрацією є використання пружинних та гумових прокладок, спеціальних основ під обладнання. Технічні засоби захисту від дії електричного струму: ізоляція, заземлення, занулення, мала напруга, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та ін.
Забезпечення безпеки працюючих з радіоактивними речовинами здійснюється шляхом: встановлення гранично допустимих доз опромінення різними видами іонізуючих випромінювань; застосування захисту часом, відстанню; проведення загальних заходів захисту; використання засобів індивідуального захисту.
Найбільш ефективним методом захисту від електромагнітних випромінювань є встановлення відбиваючих або поглинаючих екранів. Щоб виключити можливість отруєння, виникнення професійних та виробничо-обумовлених захворювань, санітарними нормами передбачені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
Комплекс запобіжних заходів підвищення епідеміологічної безпеки направлений на:
усунення чи зменшення дії хоча б одного з наступних чинників:
- джерела інфекції,
- шляхів передачі та розповсюдження інфекції;
- підвищення стійкості людей до інфекції.
Людина є частиною виробничого колективу. Створення комфортних умов праці, автоматизація та механізація технологічних процесів підтримання сприятливого соціального і морального клімату, психологічна сумісність всіх членів колективу - запорука успішної діяльності та вирішення всіх поточних і перспективних завдань.
Завдання
Підготувати усні відповіді на теоретичні питання плану.
Письмово відповісти на питання:
Як класифікуються небезпеки за ступенем завершеності процесу їх впливу?
Небезпека – це явище, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність. Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об’єктів, які здатні завдати шкоди.
На сьогодні чіткого поділу небезпек за відповідними ознаками ще не існує, тому в загальному їх класифікують: за джерелами (сферою) походження: природні, техногенні,
соціальні, комбіновані та ін.; за часом проявлення: імпульсні, кумулятивні;
за локалізацією: пов’язані з космосом, атмосферою, гідросферою,
літосферою; за наслідками: захворювання, травми, смертельні випадки, аварії,
пожежі; за збиткам: соціальні, екологічні, технічні та ін.;
за сферою прояву: побутова, виробнича, спортивна тощо;
за структурою: прості, складні, похідні
; за характером дії на людину: активні і пасивні (останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо).
Що таке «надзвичайні ситуації» природного характеру?
НС природного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті, повязане з небезпечним геофізичним, геологічним чи гідрологічним явищем (землетруси, повені, урагани, снігові замети та ін.), деградацією грунтів чи надр, пожежею у природних екологічних системах, зміною стану повітряного басейну, інфекційною захворюваністю та отруєнням людей, інфекційним захворюванням свійських тварин, масовою загибеллю диких тварин, ураженням сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками тощо.
На які групи поділяються стихійні лиха за ступенем локалізації?
Стихійне лихо — екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей. Характерними рисами стихійного лиха є його непередбачливість і неможливість, як правило, своєчасно попередити.
У ряді випадків стихійне лихо супроводжується загибеллю матеріальних цінностей і жертвами серед населення. Стихійне лихо оцінюється за кількістю жертв і руйнування, в ненаселених місцях — за ступенем порушення природного середовища: рельєфу, рослинності, тваринного світу, а також за площею охоплення.
За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:
Літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);
Гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);
Атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).
До стихійного лиха належать: виверження вулканів, землетруси, цунамі, обвали, селі, лавини, повені, урагани, тайфуни, смерчі, смог, град, блискавки, лісова пожежа й інші. Злива, снігопад, заморозок, ожеледиця та інші явища, що постійно спостерігаються можуть мати характер стихійного лиха при раптовому різкому настанні або при незвичайно високій інтенсивності. Найнебезпечнішим стихійним лихом вважаються циклони, тайфуни, посуха і перетворення місцевості на пустелю.
Які основні причини техногенних аварій?
Причинами техногенних катастроф (авіаційних, залізничних, морських та річкових катастроф, вибухів, пожеж та аварій на техногенних виробництвах) є:
природні чинники: непогода, аномальна температура, землетруси, повені, пожежі тощо;
антропогенні чинники: помилки проектування, порушення правил обслуговування та експлуатації транспортних засобів та об'єктів техногенних виробництв, терористичні акти.
Найбільшою техногенною катастрофою за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) вважається викид 40 т метілизоціанату при вибуху на хімічному заводі в м. Бхопал (Індія, 1984), в якій постраждало близько 100 тис. людей.
Залежно від наслідків, техногенні катастрофи можуть переростати в екологічні або гуманітарні катастрофи.
Причини, наслідки, заходи запобігання та безпека людей при повенях, зсувах, снігових лавинах, селях.
Повені. За даними ЮНЕСКО, від повеней у ХХ ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь.
Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.
Наслідки повеней:
затоплення шаром води значної площі землі;
ушкодження та руйнування будівель та споруд;
ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;
руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;
загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;
вимивання родючого шару ґрунту;
псування та нищення сировини, паливо, продуктів харчування, добрив тощо;
загроза інфекційних захворювань (епідемії);
погіршення якості питної води;
загибель людей.
Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря. довгострокові прогнози погоди тощо.
Основний напрям боротьби з повенями в зменшенні максимальних витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб - влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення затсорів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу.
Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней - ландшафтно-меліоративні заходи.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені:
отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в небезпечне місце - на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);
якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в небезпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;
для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);
коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу.
Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20о і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:
повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);
середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);
швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).
Зсуви - це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.
Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.
Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.
Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.
Селі - це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку).
За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:
грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1,5-2 т/куб. м);
грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага - 2,1-2,5 т/куб. м);
водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об’ємна вага - 1,1-1,5 т/куб. м).
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях:
у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце;
надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки. палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;
при захопленні сніговою лавиною, необхідно зробити все, щоб опинитися на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот - людина задихається);
вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.
Причини, характеристики землетрусів; заходи зниження їх наслідків.
Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричинюють значні збитки.
Землетрус - це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.
Гіпоцентр, або осередок землетрусу, - місце, де зсуваються гірські породи.
Епіцентр - точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.
Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку, магнітуда, інтенсивність енергії на поверхні землі.
| Ознаки близького землетрусу | - запах газу, де раніше цього не відзначалось |
| | - тривога птахів та домашніх тварин |
| | - іскри між близько розташованими електричними дротами |
| | - голубе освітлення внутрішньої поверхні будинків |
Першість за кількістю землетрусів утримують Японія та Чілі: понад 1000 в рік, або 3 на день.
Деякі рекомендації правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу
При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час - тільки декілька секунд, найдовше - хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають.
Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатися під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.
Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.
Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.
Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.
Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.
Опинившись в завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком), Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.
Метеорологічні стихійні лиха: урагани, смерчі, пожежі ; причини виникнення, характеристика, заходи зниження їх наслідків.
Вітри - це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.
Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель. Цей вітер називається шторм.
Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це - ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки.
Досить небезпечне явище - смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх - холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:
отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;
з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;
в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травм від осколків розбитого скла;
найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;
коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);
ураган може супроводжуватися грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.
Пожежі. Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людини з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені блискавками.
Пожежі - це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей.
Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.
Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:
засипання вогню землею;
заливанню водою (хімікатами);
створення мінералізованих протипожежних смуг;
пуск зустрічного вогню.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:
при пожежах треба остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілій ґрунт;
небезпечно ходити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м;
перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;
при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники. воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;
при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев, лопати тощо; гілками слід захльостувати край пожежі за допомогою лопат засипати його ґрунтом тощо.
Види аварій, катастроф; причини, наслідки та шляхи запобігання.
Аварія – це вихід з ладу машин, механізмів, пристроїв, комунікацій, споруд внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, правил безпеки, помилок, які допущені при проектуванні, будівництві, а також внаслідок стихійних лих. Джерелом аварії можуть бути транспортні засоби, заводи, відсталі технології, застаріле обладнання електростанцій, АЕС. Згідно з розмірами та завданою шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами. Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище обумовив розподіл їх за видами. Види аварій, які зустрічаються найчастіше: • аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин); • аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище; • пожежі та вибухи; • аварії на транспорті та інші. Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф. Катастрофа – це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить на межу існування усю біосферу
Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки.
Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.
Концепція радіозахисного харчування, яка базується на трьох принципах:
- обмеження надходження радіонуклідів з їжею;
- гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;
- підвищення захисних сил організму.
Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори).
На допомогу приходять природні «захисники». До цих речовин належать:
- листя чаю, виноград, чорна смородина,
- чорноплідна горобина, обліпиха,
- банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати;
- з овочів: - шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка.
- насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів
- для того, щоб радіонукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука.
- багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.
- цибуля й часник мають здатність поглинати з організму радіоактивні елементи;
- щедре пиття.
Що таке ризик і як його розрахувати?
Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності і неправомірний ризик. Ризик визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимального можливої їх кількості (N) за конкретний період часу : R= n/N Наведена формула дозволяє розраховувати розміри загального та групового ризику. За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятий, гранично допустимий, надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним ризик має настільки такий рівень ризику, який суспільно може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціально можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків. На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику. Суть концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час. Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10 -6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10 -8 на рік.
Виконати практичні завдання
Виконайте таксономію небезпек (виберіть варіант, який відповідає вашому порядковому номеру в академічному журналі). Результати запишіть до таблиці.
| Приклад небезпеки | Сфера (джерело) походження | Час прояву | Локалізація | Наслідки | Збитки | Сфера прояву | Характер дії на людину | Структура |
| блискавка | У процесі утворення опадів у хмарі відбувається електризація крапель або льодяних частинок. Внаслідок сильних висхідних потоків повітря в хмарі утворюються відокремлені області, заряджені різнойменними зарядами. | У середньому блискавичний розряд поширюється зі швидкістю понад 190 тисяч км/с, а його довжина становить 3-4 км. | Територія на якій відбувається гроза | За статистикою, щороку в світі від удару блискавки гинуть до 3000 людей. | Може нести матеріальні збитки (пожежі), а також смерт від її ураження | Грозове поле | Влучаючи в живий організм, електричний розряд спричиняє опіки, кардинально порушує внутрішню електропровідність органів і систем. | Блискавки поділяються на лінійні, пласкі, кулясті й точкові. Лінійні блискавки спостерігають часто, а кулясті та точкові — дуже рідко |
| вибухові речовини | Технологічне виробництво | Швидкість поширення горіння у різних ВР коливається від часток мм/с до сотень м/с, швидкість детонації може перевищувати 9 км/с | Залежить від характеристики вибухової речовини | Руйнування, пожежі, смерт людей тварин | Матеріальні, людські, психологічні, соціальні. | Під час бойових дій, під час підривних робіт у виробництві (гірництво, будівництво) | Спричиняє фізичне ураження, втрату кінцівок, опіки,смерть | хімічні сполуки чи суміші речовин, здатні до швидкого самопоширюваного хімічного перетворення (вибуху) з виділенням великої кількості газу і теплової енергії. До В. р. належать нітросполуки (напр., тринітротолуол, пікринова кислота), солі азотної (нітрат амонію), гримучої (гримуча ртуть), азотистоводневої (азид свинцю) кислот, орган. ефіри азотної кислоти (нітрогліцерин, піроксилін, нітрогліколь) та ін |
| алкоголь | Хімічне виробництво | Екзогенний А. всмоктується в ротовій порожнині, стравоході, шлунку і тонкій кишці, але тільки в останній швидкість резорбції (всмоктування) є значною. Найшвидше відбувається резорбція розчиненого спирту; вино і пиво всмоктуються повільніше. У нормі з організму людини серед. ваги А. зникає зі швидк. 7 г/год., здебільшого за рахунок окислення | Організм людини | Споживання А. н. може призвести до виникнення соматичних (фіз.), психол. та соц. проблем. Стани алкогол. сп’яніння безпосередньо пов’язані з більшістю травм (виробничих, транспортних, побутових) та низкою гострих мед. ускладнень (напр., гострий панкреатит, смерть від отруєнь) | наслідків споживання А. – невдачі на роботі, нещасні випадки, ускладнення родин. життя тощо. | використовуються як сировина у промисловому синтезі, як розчинники (напр., етиловий, метиловий, бутиловий спирти) тощо. | Стани алкогол. сп’яніння безпосередньо пов’язані з більшістю травм (виробничих, транспортних, побутових) та низкою гострих мед. ускладнень (напр., гострий панкреатит, смерть від отруєнь). Збільшення споживання А. н. безпосередньо корелює зі збільшенням кількості таких захворювань, як рак ротової порожнини і гортані, стравоходу, шлунка, печінки, прямої кишки і молоч. залози, гіпертонія, інсульти, цирози печінки, виразки шлунка та ін. Одним із найнебезпечніших наслідків вживання А. н. є можливість формування аддикції та ін. алкогол. розладів | За своєю хім. структурою й особливостями метаболізму належить до непротеїнових харч. речовин, а за своїми фармаколог. властивостями (напр., здатність пригнічувати центр. нервову систему) близький до барбітуратів та наркотиків типу етил. спирту |
Варіант 1. Блискавка, вибухові речовини, алкоголь.
За даними статистики, в Україні кількість загиблих від нещасних випадків у побуті становить 72929 осіб при чисельності населення 48 млн. людей. Визначіть ступінь ризику загинути від нещасного випадку в побуті.
R= n/N , n=72929 осіб, N= 48 млн. людей, звідси слідує
R= 72929/48 000 000 = 0,00151935417
Це малий ступінь ризику.
Розглянути малюнки і визначити не менше 10 порушень правил безпеки.
Миття вікон нахиляючись з драбини( ризик впасти і травмуватись
Стілець на столі – ризик впасти.
Вкручування лампочки при ввімненему світлі – ризик враження світлом.
4.-5. Нахиляння шафи при прибиранні. – травмування і тих, що тримають і тієї, що замітає.
6.Миска стоїть посеред кімнати (травмування)
Стілець посеред кімнати
Хитання на стільці ( травмування)
\Небезпека травмування – мокра підлга
Небезпека ходіння по сходах без тримання за поручні.
Рекомендована література:
1. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності : навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 1999. 301 с.
2. Мельник О. С. Методичні вказівки до виконання модульної контрольної роботи з дисципліни «Безпека життєдіяльності та охорона праці». Глухів: РВВ ГНПУ ім. О. Довженка. 2012. 24 с.
3. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ : Каравела, 2008. 344 с.
4. Мягченко О. П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: навч. посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2006. 384 с.