Група 1мзлсфСДО2 1 курс
Соколова Юлія Петрівна
Порушення рухів довільних і мимовільних. Види, характеристика.
Система низхідних (еферентних) нейронів, тіла яких розташовані у корі великого мозку (у передцентральній звивині), а нервові волокна (аксони) зв’язують їх з руховими ядрами черепних нервів і клітинами передніх рогів спинного мозку називається пірамідною системою.
Функція пірамідної системи – забезпечення здійснення довільних рухів. Порушення функції пірамідної системи спостерігається при багатьох патологічних процесах. У нейронах пірамідної системи та їх довгих аксонах нерідко виникають порушення обмінних процесів, які призводять до дегенеративно-дистрофічних змін цих структур. Для дегенерації характерні поступові, симетричні та наростаючі розлади.
При патологічній синкінезії – мимовільно виникаючі співдружні рухи. В нормі вони також спостерігаються, наприклад рухи рук при ходьбі. При патології пірамідної системи рухові імпульси потрапляють не тільки у відповідний сегмент, а іррадіюють на сусідні сегменти свого і протилежного боку. В результаті при рухах здорових кінцівок виникають мимовільні рухи у паралізованих кінцівках – патологічні синкінезії. Так, наприклад, напруження м’язів здорової руки викликає мимовільний рух паралізованої, або спроба порухати паралізованою кінцівкою викликає мимовільне скорочення м’язів здорової руки або ноги.
Порівняльна характеристика центральних та периферичних паралічів.
Залежно від ураження центрального або периферичного нейрона розрізнюють центральні та периферичні паралічі (парези).
Центральні паралічі. Виникають при ушкодженні передніх рогів спинного мозку, корінців, сплетінь та периферичних нервів, характеризуються розвитком атрофії м’язів внаслідок втрати впливу центральної нервової системи на їхню трофіку. Поряд з цим на тій же кінцівці, у якій порушені рухи та відмічається атрофія м’язів, знижуються або повністю зникають рефлекси (арефлексія). Причиною гіпо- та арефлексії є порушення еферентної (рухової) частини рефлекторної дуги. Через зниження м’язового тонусу паралізовані м’язи не чинять ніякого опору при пасивних рухах (гіпотонія, атонія м’язів). Такі периферичні паралічі називають в’ялими.
Периферичні паралічі. Виникають при ушкодженні пірамідних шляхів на будь-якому рівні, атрофія м’язів не розвивається, тому що зв'язок їх з центральною нервовою системою зберігається. Через відсутність гальмівного впливу кори великого мозку на рефлекторні механізми спинного мозку патологічно підвищуються глибокі рефлекси (надкісничні та сухожильні), розширюються їхні рефлексогенні зони. У цих випадках розтягнення сухожилля, з якого викликається рефлекс, призводить до ритмічних скорочень відповідного м’яза або групи м’язів стопи, колінної чашечки, кисті), що повторюються, – клонусу. Шкірні рефлекси (черевні, кремастерні, підошовні) зникають, оскільки центральний руховий нейрон (пірамідний шлях) є еферентною частиною дуги для цих рефлексів. На стопах з’являються патологічні рефлекси – симптоми Бабінського, Оппенгейма, Гордона, Шиффера, Россолімо, Бехтєрева, Жуковського.
3 Бульбарний та псевдобульбарний паралічі.
У зв’язку з близьким розташуванням ядер і волокон язикоглоткового, блукаючого та під’язичного нервів їх ураження нерідко виникає одночасно і супроводжуються руховими розладами, які об’єднуються у синдром бульбарного паралічу. Він характеризується порушенням рухливості м’якого піднебіння, піднебінного язичка, глотки, надгортаннику, гортані, трахеї, голосових зв'язок, язику, що призводить до порушень ковтання та мовлення. При ковтанні рідка їжа потрапляє у ніс (параліч м’якого піднебіння), хворі поперхуються (параліч надгортаннику), іноді зовсім не можуть ковтати (параліч м’язів глотки). Порушується тембр голосу, через параліч голосових зв'язок він стає глухим або зникає (гіпо- та афонія). Опущення м’якого піднебіння придає голосу носового відтінку. Параліч язику супроводжується відхиленням його у хворий бік і атрофією м’язів. Порушується артикуляція (вимовляння сполучень звуків), розвивається бульбарна дизартрія.
При двобічному ураженні корково-ядернихволокон відмічається розлади ковтання та мовлення, подібні тим, які спостерігаються при бульбарному паралічі. Однак параліч м’язів при цьому центральний, ядра язикоглоткового, блукаючого та під’язичного нервів не пошкоджені. Такий синдром називається псевдобульбарним. При якому, на відміну від бульбарного, збережені піднебінний та глотковий рефлекси, немає атрофії м’язів язику та фібриляції їх. Спостерігаються порушення психіки, насильний сміх і плач. З обох боків підвищуються глибокі рефлекси, з’являються субкортикальні рефлекси і патологічні рефлекси на стопах, нерідко відмічаються парези і паралічі кінцівок. Псевдобульбарний параліч не супроводжується порушеннями чутливості (в тому числі смакової) і функції внутрішніх органів.
4. Паркінсонізм
Паркінсонізм, або гіпокінетично-гіпертонічний синдром, характеризується загальною скованістю, уповільненням та невиразністю рухів при відсутності паралічів і парезів. Обличчя хворого амімічне, не виражає жодних емоцій. . Якщо все ж виникає плач або сміх, то така психоемоційна реакція відмічається досить довго. Мовлення невиразне, монотонне, поступово затихаюче. Хворий тривалий час не змінює позу, навіть коли вона некомфортна для нього. У вертикальному положенні (як сидячи, так і стоячи) у хворого відмічається згинальна установка тулуба і кінцівок: тулуб зігнутий, голова нахилена вперед, руки зігнуті у ліктях і зап’ястках і приведені до тулуба, ноги зігнуті у колінних суглобах. Рухається хворий повільно, маленькими кроками. Йому дуже важко почати рух (тупцються на місці) і важко зупинитися. Тонус м’язів різко підвищений, особливо згиначів. Відмічається тремор пальців рук, а іноді нижньої щелепи і ніг.
Гіперкінези
Гіперкінетино-гіпотонічний синдром характеризується гіпотонією або дистонією м’язів кінцівок та насильними рухами – гіперкінезами.
Хорея – це гіперкінези, який характеризується різноманітними по силі і локалізації скороченнями м’язів-синергістів і відмічається частіше у дітей. Насильні рухи носять кидковий характер, виникають неритмічно і нестереотипно.
Атетоз – хробакоподібні безперервні скорочення пальців рук і стоп.
Торсійний спазм або дистонія – обертальні штопороподібні рухи, які охоплюють голову, шию, тулуб, ноги.
Міоклонія – швидкі скорочення будь-якої певної групи м’язів.
Тремор – ритмічний гіперкінез у вигляді тремтіння рук, ніг, голови, який посилюється, на відміну від тремору при паркінсонізмі, під впливом емоцій і довільних рухів.
Тик – насильні скорочення мімічних м’язів обличчя (звичайно одноманітні), які складають враження спеціальних (змикання повік, насуплення брів тощо).
6. Порушення функцій мозочка
Ураження мозочка або його зв’язків характеризується порушенням стояння та ходьби. Хворий ходить шатаючись, широко розставляючи ноги для підтримання рівноваги. Така хода, що нагадує ходу п’яниці, називається атактичною (атаксія – порушення порядку, координації). Нестійкість спостерігається і при стоянні. Особливо легко виявити її, якщо поставити хворого в позу Ромберга. І з закритими, і з відкритими очима хворий не може зберегти рівновагу, при спробі нахилити тулуб у будь-який бік він падає. Також, при ураженні мозочка порушується координація рухів очних яблук. При поворотах очей в сторони спостерігаються мимовільні ритмічні посмикування очних яблук – ністагм. Через порушення співдружніх дій м’язів, які беруть участь в русі, спостерігається неможливість виконання точних рухів руками. При пальце-носовій пробі виникає промахування, характерні інтенційний тремор, зростання розмаху рухів (гіперметрія). Тремтіння при ураженні мозочка, на відміну від тремору при паркінсонізмі, відсутнє при спокої і з’являється тільки при виконанні рухів. Тонус м’язів знижений. Мовлення скандоване (слова розділені на склади, кожний з яких вимовляється з інтервалом), повільне.
7.Порушення чутливості
При ушкодженні провідних шляхів різних видів чутливості можуть виникати суб’єктивні та об’єктивні порушення, які залежать від характеру патологічного процесу і ступеня ураження даного аналізатора.
До суб’єктивних розладів чутливості відносяться: біль (локальний, проекційний) і парестезії, іррадіюючий біль, каузалгія– (страшний біль жагучого характеру
Парестезії– хибні відчуття, які виникають без нанесення подразнення, наприклад, відчуття холоду, жару, повзання мурашок.
Поліестезії – відчуття кількох подразнень при нанесенні одного.
Синестезії – відчуття подразнення не тільки в точці його нанесення, а й в інших місцях, частіше усього в межах одного сегмента на протилежному боці.
До об’єктивних розладів чутливості відносяться такі: анестезія, гіпестезія, гіперестезія, дизестезія, гіперпатія.
Дисоціація чутливості – ізольоване порушення одних видів чутливості при збереженні на тій же ділянці інших видів.
Залежно від рівня ураження чутливих провідних шляхів розрізнюють декілька типів розладів чутливості. Основними з них є периферичний, провідниковий, сегментарний.