1   2   3
Ім'я файлу: Зразок курсоваї роботи.docx
Розширення: docx
Розмір: 89кб.
Дата: 29.05.2021

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

Факультет початкової освіти

Кафедра педагогіки та освітнього менеджменту


КУРСОВА РОБОТА




з педагогіки
на тему: Формування моральних цінностей підлітків у

позаурочний час

Студентки ІІ курсу 4 групи

денної форми навчання

спеціальності 013 Початкова освіта

Кравчук Ірини Іванівни

Керівник: канд. пед. наук, доцент

Кудла Марія Валеріївна
Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

м. Умань – 2021 рік

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС…………………..5

    1. Сутність поняття «моральні цінності», їх особливості та види…………………………………………………………………….5

    2. Особливості виховання моральних цінностей у школярів………..11

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС…………………………………….15

2.1. Засоби, форми та методи формування моральних цінностей підлітків у позаурочний час…………………………………………….……15

2.2. Результати дослідження……………………………………………..20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….31

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….34
ВСТУП
Соціально-політичні та економічні події, які в останні роки відбуваються у нашій країні, активно впливають на процес розвитку суспільної свідомості людей у сфері їх духовних і моральних відносин. Помітними стали прояви деформації в системі ціннісних орієнтацій молодого покоління, простежується зниження значущості в життєвому просторі етичних норм і принципів, які врегульовують поведінку.

У підлітків відмічається посилення егоїстичних тенденцій, низький рівень розвитку моральних цінностей і почуттів, викривлення моральної мотивації. Все це спричиняє у підростаючого покоління, особливо підліткового віку, кризу духовності та зумовлює поширення ненормативних форм поведінки. Така ситуація вимагає від навчально-виховних закладів освіти різного типу (загальноосвітніх шкіл, гімназій, коледжів) планомірних і систематичних впливів на свідомість особистості підлітка.

Зараз багато приділяється уваги пошуку нової стратегії формування системи цінностей як у суспільних, державних структурах, так і в родині, але моральні цінності свого значення набувають тоді, коли вони стають надбанням більшості, включаються в практичні відносини людей, проникають у їхню свідомість і почуття, стають частиною їхньої життєдіяльності.

Тому формування моральних цінностей мусить бути невід’ємною частиною сучасного освітнього процесу. Проблема формування загальнолюдських моральних цінностей особистості є ключовою для всіх наук про людину: філософії, історії, соціології, права, культурології, психології, педагогіки.

Серед відомих дослідників і вчених, які досліджують цю проблему, – І.Кон, Б.Ананьєв, І.Бех, А.Бойко, М.Боришевський, Є.Бондаревська, А.Глущенко, М.Євтух, О.Сухомлинська, Г.Шевченко тощо.

Виходячи з актуальності дослідження даної проблеми, темою курсової роботи обрано «Формування моральних цінностей підлітків у позаурочний час».

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні означеної проблеми та окресленні оптимальних шляхів формування моральних цінностей підлітків у позаурочний час.

Предмет дослідження – моральне виховання підлітків.

Об’єкт дослідження – шляхи формування моральних цінностей підлітків у позаурочний час.

На основі мети дослідження нами були визначені ряд завдань:

  1. Розкрити сутність поняття «моральні цінності», їх особливості та види.

  2. Визначити особливості виховання моральних цінностей у школярів.

  3. Обґрунтувати засоби, форми та методи формування моральних цінностей підлітків у позаурочний час.

  4. Проаналізувати результати дослідження.

Методи дослідження – аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення шкільної документації, аналіз, порівняння, спостереження, анкетування.

База проведення дослідження проходила в Уманській загальноосвітній школі-колегіум № 7. В опитуванні брали участь учні 7 А класу (23 особи).


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ


    1. Сутність поняття «моральні цінності», їх особливості та види


Вирішення проблеми морального становлення підростаючої особистості було розпочате зарубіжними вченими. Так, питанню розвитку об’єктивної і суб’єктивної моралі підлітків присвятив свої дослідження Ж. Піаже. Стадії розвитку моральних суджень у період підлітковості виявив Л. Кольберг. Шляхи морального зростання особистості підліткового віку на засадах розвитку їх формального мислення дослідив М. Хоффман.

Сучасні події в нашій країні підносять роль прагматичних досягнень зростаючої особистості та одночасно нівелюють роль її морально-духовних потенціалів. При цьому помітною стає деформація системи цінностей молодої особистості, активізуються егоїстичні прагнення в ієрархії цінностей, спостерігається нерозвиненість моральних почуттів, відсутність позитивної поведінки, пов’язаних з моральним вибором. Усе це призводить до бездуховності та росту деструктивних форм поведінки серед підростаючого покоління.

Проблема розвитку моральної свідомості, формування її структури, моральних норм і цінностей, особливості прояву моральних мотивів, які виступають еквівалентом особистісної якості, завжди цікавили вчених.

В етиці під поняттям «мораль» розуміють такі оцінно-імперативні способи засвоєння дійсності, які регулюють поведінку людей у діапазоні добра і зла. А. Гусейнов, один із відомих спеціалістів у цій галузі, визначав, що мораль виступає як «панування розуму над аффектами, як прагнення до вищого блага; як добра воля і безкорисливість мотивів; як здатність жити в людському суспільстві; як людяність і суспільна форма відносин між людьми» [9].

У науці існують погляди зору щодо співвідношення понять моралі та моральності. Поряд з тим, що одні вчені вважають ці поняття синонімічними, інші роблять спробу їх розведення. Відповідно до однієї з точок зору, мораль – це форма свідомості, а моральність – сфера практичних вчинків, звичаїв, норовів.

Відповідно до іншої, мораль – це регуляція поведінки засобом суворо фіксованих норм, психологічного примушування і контролю, групових критеріїв і суспільної думки, а моральність – це сфера моральної свободи особистості, коли суспільні та загальнолюдські вимоги збігаються з внутрішніми мотивами [5].

Детальніше розглянемо наукові позиції вчених щодо цього питання. Серед вчених, які не ототожнюють зміст зазначених вище понять, можна назвати В. Біблера, котрий вважав, що людина може мати низький рівень моральності, але при цьому бути моральною особистістю. Вчений розглядав поняття моралі як сукупність ідей про добро і зло, справедливість і несправедливість, відповідальність і безвідповідальність та ін., а під моральністю розумів конкретну моральну діяльність людини [6].

Зазначені феномени розглядалися як тісно взаємозалежні В. Блюмкіним, Г. Гумницьким і Т. Цирліною, котрі підкреслювали, що моральність є специфічною характеристикою моралі, тобто здатністю особистості здійснювати моральні вчинки, згідно з внутрішніми спонуканями, діяти в ім’я загального блага й блага іншої людини [10].

Моральність, як стверджує М. Боришевський, не можна обмежувати лише певними внутрішніми аспектами чи моментом поведінки. Вона народжується, визріває, формується і функціонує у моральній поведінці. Вчений підкреслює, що моральність є головною складовою духовності, яка дає можливість особистості осмислити сенс власного життя, збагнути мету, задля якої живе, усвідомити свою неповторність, відповідальність за все, що робить, зрозуміти: життя – це боротьба зі злом в ім’я добра [3].

Проте деякі філософи та етики розглядають ці поняття як синонімічні. У поняття моральності (моралі) О. Дробницький включав цілий ряд явищ або феноменів, наділених ціннісним значенням: дії і вчинки індивідів, а також спільну поведінку груп і цілих мас людей; моральні відносини, що виступають у соціальних групах як «справедливі», «гуманні» й «альтруїстичні»; ціннісні властивості індивідів (феномени свободи волі, спонукань, мотивів, устремлінь морального мислення та мови) [5]. Як вважає А. Гусейнов, мораль або моральність – це є певна специфічна якість, суттєва сторона практичної діяльності, суспільної поведінки людей [9].

Мораль (лат. moralis – моральний, від mos (mohs) – звичай, воля, закон, властивість) — система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.

Мораль є свідченням певного рівня розвитку, духовної зрілості людини, характеру її відносин з іншими людьми і світом. Вона є складним, багатоаспектним феноменом, пізнання сутності якого неможливе без глибокого і всебічного розуміння природи, структури, сфери та особливостей функціонування.

Основою моралі є моральні цінності є об’єктивними, оскільки відповідають загальнозначущим критеріям і не можуть залежати від чиїхось уподобань, смаків, симпатій чи антипатій. В іншому разі не буде змоги відрізнити високоморальні вчинки від аморальних.

Поняття «цінність» уведено в науку в середині ХІХ ст. Згодом, на основі докладного й усебічного опрацювання цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання – аксіологія (вчення про цінності).

Категорія «цінності» дуже тісно пов’язана з категоріями «потреба», «інтерес», адже потреби, інтереси, цінності пронизують усі галузі суспільного життя, з їх допомогою можна відповісти на запитання «Що потрібно людині?», «У чому вона зацікавлена», «Що для людини дороге?». Потреби людини, перетворені на інтереси, стають цінностями. Однак якщо вважати феномен «цінності» лише як задоволення потреб суб’єкта, то повністю нівелюється моральний аспект проблеми цінностей. Цінності мають наповнювати сенсом існування людини, духовно відтворювати людину. Отже, цінності − це дещо позитивне з погляду задоволення духовних та матеріальних потреб людини [3].

Відповідно до цього виділяють два типи цінностей: 1) матеріальні – ті, які задовольняють насущні потреби людини (потреби здебільшого належать до матеріальної сфери життєдіяльності), 2) духовні – ті, які відроджують особистість у новій якості (це сфера суспільної свідомості, яка тяжіє до духовної сфери суспільного життя).

Серед духовних виділяють моральні, естетичні, пізнавальні та ін. Моральні цінності в житті людини відіграють дуже важливу роль. Це можна пояснити тим, що повноцінний моральний вибір, твердість моральних позицій особистості, здатність «вийти» за межі безпосередньої потреби передбачають наявність загальної основи для самоствердження людини як творчої особистості.

Мора́льні ці́нності – моральні зразки, поняття, вимоги, що дають можливість людині оцінювати життя та орієнтуватися в ньому.

Можна говорити про три форми існування цінностей. По-перше, цінність виступає як суспільний ідеал, що вироблений суспільною свідомістю.

По-друге, цінності виступають в об’єктивній формі у вигляді творів матеріальної і духовної культури або людських вчинків, які є конкретним предметним втіленням суспільних ціннісних ідеалів (етичних, естетичних, політичних, правових й ін.).

По-третє, соціальні цінності, переломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності, входять у психологічну структуру особистості у формі особистісних цінностей, які є одним із джерел мотивації її поведінки [11].

В останні роки вивчення цінностей сконцентрувалось навколо проблеми їх природи, змісту та будови. Але серед дослідників немає одностайної думки щодо цієї проблеми.

Одні характеризують цінність як об’єктивну суть речей, другі ототожнюють із поняттям блага, корисності для особистості, треті пов’язують із суб’єктивною значущістю даного предмета для життєдіяльності людини, четверті – з його властивостями задовольняти потреби, інтереси, бажання.

Отож і класифікують їх по-різному, залежно від того, які види потреб вони задовольнятимуть, яку роль виконуватимуть, у якій сфері застосовуватимуться, зокрема: за об’єктом засвоєння – матеріальні, морально-духовні; за метою засвоєння – егоїстичні, альтруїстичні; за рівнем узагальненості – конкретні, абстрактні; за способом вияву – ситуативні, стійкі; за роллю в діяльності людини – термінальні, інструментальні; за змістом діяльності – пізнавальні, предметно-перетворювальні (творчі, естетичні, наукові, релігійні та ін.); за належністю – особистісні (індивідуальні), групові, колективні, суспільні, загальнонародні (національні), загальнолюдські тощо [25].

Можна продовжувати класифікувати цінності за різними параметрами, зокрема, за протилежним значенням: позитивні й негативні, первісні й вторинні, реальні і потенційні; безпосередні й опосередковані, абсолютні і відносні тощо. Всі вони перебувають у тісному взаємозв’язку, взаємозалежності й взаємозумовленості і мають властивість впливати на фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток особистості.

Цінності, на думку М. Боришевського, є тим феноменом, котрий найтісніше пов’язаний із сферою потреб людини, а, отже, безпосередньо стосується мотивів самоактивності індивіда. Далі він вказує на те, що між самоактивністю індивіда й цінностями мають місце дуже складні, суперечливі, багатомірні взаємозв’язки і взаємозалежності [4].

Ієрархію цінностей у процесі виховання, на думку багатьох дослідників, становлять трансцендентні (душа, віра, надія, любов, покаяння), соціоцентричні (людина – найвища цінність, виховання спрямоване на кожну людину окремо, її діяльність, творчість, гуманізм, солідарність, свободу тощо), антропоцентричні (індивідуальність у структурі людських цінностей).

Не можна не погодитись і з думкою іншої групи науковців, які розглядають духовні вартості як ієрархізовану систему ідеалів, цілей та понять, репрезентують її п’ятьма сферами функціонування цінностей: абсолютні вічні (загальнолюдські), національні (культурно-національні), громадянські (суспільні), сімейні та вартості особистого життя [23].

Такою основою є цінності, що вражають моральну орієнтованість і ціннісний сенс поведінки людини. В етиці вищою цінністю вважають категорію добро, яке відображає абсолютне, ідеально досконале, а вищими моральними цінностями є сенс життя, щастя, любов, правда, справедливість, дружба, тому що усвідомлення цих понять докорінно впливає на поведінку та свідомість людини.

Цінності трактують як засіб відображення дійсності у свідомості людини, тобто суб’єктивне відображення об’єктивної реальності. У свідомості людей цінності відображаються у вигляді оціночних суджень. Оскільки дійсність не знає абсолютного, то цінності мають відносний характер. Критерієм оцінювання є узагальнений образ, зразок, ідеал.

Моральна цінність вчинку виявляється за допомогою порівняння з визнаним усім суспільством ідеалом добра, який фіксується у свідомості суспільства у вигляді певного комплексу моральних норм, правил, належної та рекомендованої поведінки. Різні люди в одній і тій самій ситуації поводять себе неоднаково.

Різниця визначається тими цінностями, якими людина керувалася, її моральними позиціями, тобто цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і впливають на свідомість та поведінку особистості лише в тому разі, якщо їх глибоко усвідомлює, сприймає особистість як ціннісні орієнтації у світі людських потреб, передусім моральних.



    1. Особливості виховання моральних цінностей у школярів


Як відзначав Л. Вигоцький, «немає і не може бути іншого критерію для визначення конкретних епох дитячого чи розвитку віків, крім тих новоутворень, що характеризують сутність кожного віку. Під віковими новоутвореннями варто розуміти той новий тип будівлі особистості і її діяльностей, ті психологічні і соціальні зміни, що уперше виникають на даній віковій ступіні і які в самому головному й основному визначають свідомість дитини, його відносини до середовища, його внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід його розвитку в даний період».

Проблемою морального формування особистості і проблемою вікової характеристики психологічного розвитку дітей на окремі вікові етапи необхідно вважати ті якості новоутворення, що виникають у процесі розвитку в сфері моральної свідомості, потреб і моральної волі дитини і які в самому основному визначають той чи інший ступінь його готовності до морального саморегулювання.

Вітчизняний вчений А. Зосимовський розробив періодизацію морального розвитку дітей.

Перший етап охоплює дитинство і раннє дитинство – етап реактивного поводження. Процес первісної соціалізації маляти.

Другий етап характеризується в цілому формуванням у дітей первісної готовності добровільно, на основі елементарної усвідомленості змісту моральних вимог, підкоряти їм своє поводження, ставити «треба» вище «хочу». Цей етап охоплює дошкільний і молодший шкільний вік.

З дошкільним періодом (від 3–4 до 6–7 років) пов’язані джерела морального розвитку дітей, коли в них на тлі безпосередньо мотивуючої діяльності уперше виникають паростки довільного позитивного спрямованого поводження.

Третій етап морального розвитку особистості охоплює підлітковий вік і представлений як етап моральної самодіяльності вихованця, під якою розуміється усвідомлення цілком, і добровільне, підпорядкування людиною свого поводження моральним принципам.

Підлітковий період відмінний від молодшого шкільного тим, що у вихованців у ці роки формуються власні моральні погляди і переконання.

У підлітка формується понятійне мислення. Йому доступне розуміння зв’язків між конкретним вчинком і якостями особистості, на основі його виникає потреба в самовдосконаленні.

Духовність учнів – одна з головних проблем нашої держави. Успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких чільне місце посідає духовне відродження громадян, гармонізація соціального життя нації. Духовність визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоусвідомлення себе як особистості.

Як свідчать соціологічні, культурологічні та психолого-педагогічні дослідження, в значної частини молоді, зокрема підлітків, спостерігається світоглядна індиферентність, анархічні настрої, втрата ідеалів, відчудженість від дорослих, песимістичне сприйняття життя. Відбувається девальвація духовних цінностей, посилюються кримінальні тенденції зростання правопорушень, злочинності, асоціальної поведінки [17].

Спостерігається негативне ставлення підлітків до суспільного обов’язку, відповідальності, нехтування освітою, значний спад інтересу учнів до культури, мистецтва, духовних цінностей.

Усі зазначені проблеми не сприяють формуванню моральних цінностей. До того ж низький рівень культури поведінки підлітків негативно відображується на їх ставленні до життя.

Сьогодні активно відбувається процес оновлення змісту освіти й удосконалення систем духовного виховання учнів. Тому головною метою загальноосвітньої школи є сформувати в учнів переосмислення високоморальної громадської позиції, національної свідомості, потяг до прекрасного. І в свою чергу, сучасний вчитель повинен збагнути зміну усталених канонів у суспільстві щодо моральних цінностей.

Інтерес до проблем духовності виник ще за часів Я. Коменського, Г. Песталоцці, А. Дистерверга, В. Сухомлинського. Ці педагоги єдино виділили головні чинники, які впливають на духовне виховання учнів: праця, сім’я, школа, вчитель.

Поняття «духовність» завжди мало у філософії важливе значення і відігравало головну роль у ключових проблемах людини та її місце у світі. І тому такі філософи як Платон, Аристотель, П. Юркевич, Г. Сковорода вважали, що поняття «духовність» є похідним від слова “дух”, що означає рухливе повітря, повівання дихання, носій життя.

Оволодіння учнівською молоддю моральними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави.

Базовим для педагогіки є положення про те, що духовна культура людини формується в процесі виховання. Крім нього, жодного іншого способу оволодіння людиною духовною культурою не може бути. На це ще у XVIII ст. наголошував К. Гельвецій. Але в наш час процес виховання взагалі та прищеплення духовності зокрема потребують нового переосмислення відповідно до завдань оновлення всіх сфер людської життєдіяльності, формування в нашій країні демократичного гуманного суспільства.

Моральні цінності вибудовується на основі оціночних суджень до себе, власних можливостей, своєї гідності.

Після опрацювання психолого-педагогічної літератури, варто розуміти, що “…вчителі не мають змоги сформувати моральні цінності без спеціальної організації актів колективного роздуму про вічні питання життя, коли саме цей акт стає причетністю до всього світу, участю в житті другої людини та всіх людей” [17].

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити суть свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. За останні роки в Україні проблема морального виховання молоді частіше привертає все більше уваги. Адже вирішення даної проблеми має забезпечити високий розвиток особистості незалежно від того, в якій галузі їй доведеться працювати.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас