Ім'я файлу: хребетні.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 748кб.
Дата: 12.10.2020

Інвазійні види флори Шацького національного природного парку

  • Види, які є природніми для певної місцевості, росли чи жили там історично і еволюційно сформували свої угруповання чи харчові ланцюги, називаються аборигенними (автохтонними). Далеко не всі види в Україні є саме такими. У певні історичні часи інші види рослин і тварин були завезені цілоспрямовано чи випадково на територію України. Там вони пристосовувалися до нових умов. Такі види називають чужорідними (аллохтонними, інтродукованими). Деякі з них на стільки добре почувають себе, що активно розмножуються, захоплюють нові території та витісняють аборигенні види. Їх і називають інвазійними. На територіях, де панують інтродуценти, спостерігається значно менше видове різноманіття, ніж у природних екосистемах.
  • Шацькому національному природному парку (НПП) 28 грудня 2020 року виповниться 37 років. Як другий за часом створення в Україні об’єкт цієї природоохоронної категорії, Шацький НПП має вагоме рекреаційне, природоохоронне і науково – дидактичне значення. Створений для збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, сприяння розвитку міжнародної співпраці у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, парк з успіхом виконує визначені йому завдання. Функціональне зонування території парку сприяє виконанню як природоохоронних, так і рекреаційних функцій, поєднання яких є специфікою національних природних парків.
  • Характер рослинності Шацького НПП обумовлюється геолого-геомор фологічною будовою та кліматичними умовами. Території, вкриті лісом, займають 24503,4 га (або 50 %, із яких 9142,9 га — це лісові культури), луки — 3300 га (6,8 %), болота — 1947,4 га (4 %), водойми — 6961,7 га (14,2 %). Спонтанна флора Шацького НПП налічує 868 видів судинних рослин, із яких до синантропних належить 378 видів (43,5 % усієї досліджуваної флори). Серед синантропної флори 244 види — апофіти (64,5 % складу синантропної флори), 134 (35,4 %) — адвен- тивні, з яких 79 видів — археофіти, 55 — кенофіти.
  • У складі синантропної флори Шацького пар ку найчисельнішими родинами є Asteraceae — 63 види (16,6 %), Brassicaceae — 22 (5,8), Poaceae — 34 види (9,0), Fabaceae — 30 видів (7,5), La miaceae — 17 (4,3), Caryophyllaceae — 21 вид (5,6), Scrophulariaceae s. l. — 18 видів (4,8), Rosaceae — 23 (5,8), Po ly go naceae —14 (3,5), Apiaceae — 12 ви дів (3,0 %). Загалом у спектрі родин синантропної флори Шацько го НПП переважають типові для флор Давнього Середзем’я.
  • Усього до першої десятки родин на- лежать 254 види (67,2 %) синантропної флори. Од- нак спектр має специфічні риси, що спричинено збільшенням значення родин, характерних для арид них територій. Це, насамперед, наявність у першій десятці родин Brassicaceae (четверте місце), за рахунок інвазії видів родів, властивих ксеричним територіям Середземноморської та Ірано-Туранської областей.
  • Писок коричневий або сірий, але не біла. Підборіддя та горло білуваті. Вуха темно-коричневого кольору зі світлішими краями. Черевна область від блідо-жовтого до інтенсивно-жовтого кольору. Хвіст довгий, сягає 75% від довжини голови й тіла, густо опушений і з коричневим кінчиком. На хвості є кільця, які в окремих особин не дуже очевидні. Лапи темно-коричневого кольору, на передніх — кігті досить довгі й жорсткі, а на задніх — кігті маленькі, зігнуті і міцні.

  • Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/2 = 40 зубів.

Спосіб життя

  • Спосіб життя
  • Денний і всеїдний вид, їсть переважно безхребетних і фрукти. Живиться зазвичай на землі, хвіст задирає вертикально і користується ним як засобом взаємної сигналізації. Соціальна структура: дорослі самці, як правило, поодинокі, самиці з їх потомством живуть в групах до 30 осіб. Вагітність триває 77 днів, навесні або влітку самиці народжують по 2-6 дитинчат.
  • Ібіс священний(Threskiornis aethiopicus) — птах родини ібісових.
  • У наш час гніздиться в країнах Північної Африки та Іраку. В Єгипті трапляється надзвичайно рідко, але південніше Хартума вони досить численні.
  • Наприкінці ХІХ ст. вид було завезено до європейських зоопарків, звідки птахи тікали у природу. Нині трапляється в деяких країнах Європи. В Європейському Союзі включено до списку чужорідних інвазійних видів
  • Гніздиться колоніями на деревах, часто разом з іншими лелекоподібними, наприклад, із чаплями. Гнізда будує з ціпків, відкладає 2-3 яйця. Живиться рибою, жабами та комахами. Назву свою дістав тому, що був священним птахом у Стародавньому Єгипті. Ібіс був символом Тота — бога мудрості та правосуддя, якому часто поклонялися в образі Ібіса (зображували його з головою ібіса; цей же птах слугував ієрогліфічним знаком його імені). У храмі Тота утримувалися численні ібіси. Трупи ібісів піддавалися бальзамуванню. У Стародавньому Єгипті ібіси були досить численні та безперешкодно водилися навіть у містах.
  • Для ібісів характерний довгий, тонкий і зігнутий дзьоб, за допомогою якого вони можуть обшукувати мулисту землю або дно водойми. Довжина тіла – близько 75 см. Колір його пір’я білий, за винятком махових пер крил, хвоста, голови і шиї – вони мають чорне забарвлення. Цікаво, що в наш час ібіс більше вже не відвідує Єгипет і, як провісник розливу Нілу, з’являється лише в Південній Нубії. Прилетівши в країну, він відразу ж оселяється у своїх ретельно вибраних гніздах. Нерідко трапляється бачити, як пара або й ціла зграя ібісів бігає степом, наздоганяючи сарану, або прогулюється полем поблизу стада худоби. Його постава сповнена гідності, хода статечна, політ легкий і гарний, схожий на політ каравайок.
  • Для гніздування ібіси віддають перевагу одному виду мімоз, який араби називають «харазі», що в перекладі означає «здатний себе захистити», бо в нього густі, укриті колючками гілки. З них птахи й будують досить недбало своє гніздо, яке майстерно ховають у кущах мімози. У кладці 2–3 білі яйця завбільшки з качине.
  • Дуже ймовірно, що ібіси поїдають маленьких змій. У період дощів їжу їхню становлять переважно комахи. Очевидно, у давнину ці птахи розмножувалися в єгиптян у напівдомашньому стані; тепер вони, якщо їхню добре доглядати, часто розмножуються і в наших зоологічних садах.

Основні дані: 

Основні дані: 

  • РОЗМІРИ  Довжина: 65-80 см.  Розмах крил: 112-124 см.  Маса: 1,5 кг. 
  • РОЗМНОЖЕННЯ  Період гніздування: березень-серпень.  Несіння: 1 за сезон.  Кількість яєць: 1-5, звичайно 2-4.  Висиджування: 28-29 днів.  Вигодовування пташенят: 35-40 днів. 
  • Священний ібіс поширений в Африці, на південь від Сахари, і на Мадагаскарі. Крім того, він населяє південний схід Аравії. Птахи живуть на внутрішній частині континенту, населяючи береги річок, озер, острівки на них, а також болота, на яких є достатня кількість необхідного корму. Птахи часто з'являються на заливних полях і поблизу сіл. Удень вони займаються пошуками їжі або відпочивають на піщаному березі і гілках дерев. 
  • Священні ібіси - це зграйні птахи, які годуються і сплять разом. У зграях священних ібісів часто можна помітити птахів інших видів. Гніздуються священні ібіси також колоніями. На маленькій гніздовій ділянці можна нарахувати до 200 птахів. Священний ібіс не є перелітним птахом, однак він часто кочує в пошуках корму або в сезон дошів, рятуючись від негоди. 
  • ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ІБІСА СВЯЩЕННОГО
  • Яйця: 2-4 яйця з горохуватою крапчастою шкарлулою блідо-зеленого кольору в гнізді з трави або очерету. 
  • Дзьоб: довгим вигнутим дзьобом ібіс досліджує мулисте дно. 
  • Оперення: однакове в особин обох статей. Крила й тулуб, за винятком сезону розмноження - білі, махові крила - чорні. 
  • Політ: у шлюбний період в ібіса на нижньому боці крил з'являються яскраво-червоні смуги, помітні під час польоту.    

Молодий птах: переважно біле оперення з чорними цятками та смугами. До двох років голова й шия вкриті пір'ям, пізніше голі. 
  • Шия: довга, гнучка, позбавлена оперення. Як і голова, матово-чорна. 
  • Хвіст: стернове пір'я білого кольору, покривне - чорно-синє, з металевим відлиском - лежить поверх складених крил.  Ібіс священний гніздується по берегах водоймищ в африканських субтропіках, а також в Іраку. У XIX столітті в Єгипті вид було повністю знищено, та сьогодні він освоює нові місця проживання в Африці. Нині це досить численний вид.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас