НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій
Кафедра авіаційної психології
К У Р С О В А Р О Б О Т А
(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)
з дисципліни «Експериментальна психологія»
Тема: «Вікові особливості вольових якостей школярів»
Виконала:
студентка 206 групи Кривобок. К.Р.
Керівник:
канд. псих. наук, доцент Ічанська О. М.
КИЇВ 2020
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій
Кафедра авіаційної психології
Завдання
на виконання курсової роботи
з дисципліни “ Експериментальна психологія»
студентки Кривобок Катерини Романівни
Тема курсової роботи: «Вікові особливості вольових якостей школярів»
Термін виконання курсової роботи: 4.02.2020-12.05.2020
Вихідні дані роботи:
Вибірка: 20 школярів
Етапи роботи:
- вивчення теоретичної літератури з обраної теми,
- формулювання моделі психологічного дослідження,
- проведення психологічного дослідження,
- аналіз та обробка результатів психологічного дослідження,
- формування висновків психологічного дослідження,
- оформлення курсової роботи.
Перелік обов’язкового графічного матеріалу:
- емпіричні дані (таблиці, рисунки),
- додатки (використані методики, процедура математичної обробки).
6.Завдання прийняв _______________ /Кривобок К.Р./
Курсова робота захищена з оцінкою
Голова комісії __________________ (Помиткіна Л.В.)
Члени комісії ___________________ (Ічанська О.М.)
____________________ ( )
РЕФЕРАТ
Пояснювальна записка до курсової роботи “Вікові особливості вольових якостей школярів.”: 29 с., 3табл., 27 джерел.
Об‘єкт - ………………………
Предмет– …………………………
Мета– ………………………..
Методики: ……………………
Встановлено, що…………………………..(за метою дослідження )
Результати курсової роботи рекомендується використовувати для ……
Ключові слова: (3-5 слів)………………………………
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………….……
І. РОЗДІЛ ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВОЛІ…………………………………………………………………. . . . . . . . . . . . . . . . .
Воля. Визначення поняття та особливості. ……………………………….
Вікові особливості волі……………………………………………………..
ІІ. РОЗДІЛ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ ……………………………..………………………………………..
Розвиток волі у шкільному віці………………………………………….
Діагностика вольових якостей школярів………………………….…….
ВИСНОВКИ ...…………………………………………………………………….
Список рекомендованої літератури …………………………………………….
Вступ
Актуальність проблеми дослідження волі в такому віці визначається потребами цілого ряду громадських інститутів, безпосередньо включених в процес формування і виховання членів суспільства. Сім'я, школа, суспільство з кожним роком пред'являють до підростаючого покоління все більш високі морально-етичні, соціально-політичні, ідеологічні вимоги.
Важко уявити собі ту кількість зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на підростаючу дитину і щоразу змінюють світ її переживань. Далеко не всі діти володіють своїми думками, почуттями і вчинками.
Багато вчених, що досліджують психологію підліткового віку, звертають увагу на переважання у неповнолітніх емоційної сфери над волею, що проявляється, наприклад, в емоційній нестійкості, дратівливості і навіть агресивності. Оскільки життєвий досвід підлітків недостатній, то їм властиве прагнення до самоствердження, до показу своєї самостійності. У колі своїх однолітків вони часто прагнуть затвердити своє положення, показати себе людьми, які знають життя. Таке твердження пов'язане найчастіше з наслідуванням асоціальною форм поведінки (неприйняття виховних заходів).
Для підлітка воля як риса характеру стоїть на одному з перших місць. Вольові люди стають для нього ідеалом, на який він хотів би бути схожим. Однак як раз про підлітків прийнято говорити, що воля в них слабка.
У дітей цього віку дуже яскраво виражено прагнення підбирати аргументи на користь емоційно більш привабливої поведінки, за рахунок поведінки необхідного. Інакше кажучи, у підлітків сильні емоції набагато частіше, ніж у дорослих, блокують розумне рішення.
Батьки і вчителі мають вплив на формування особистості підлітка і саме тому пильна увага до питань формування та виховання волі в підлітковому віці - важлива умова ефективності індивідуального підходу в навчально-виховній роботі.
Центральне місце в роботі займає дослідження особливостей вольової регуляції дітей підліткового віку.
Робота базується на теоретичних дослідженнях Є.П. Ільїна, Б.Г. Ананьєва, А.І. Висоцького та ін.
Використані, здебільшого, типологія вольових якостей К.К. Платонова, П.А. Рудик, С.Л. Рубінштейна.
Об'єкт дослідження:
20 підлітків (12 хлопців і 8 дівчат ), учнів 9 класу.
Предмет дослідження:
Вольові якості особистості підлітка.
Задачі:
1. Зробити аналіз літературних джерел, що висвітлюють питання психології волі.
2. Підібрати психодіагностичні методики для вивчення вольові якості особистості підлітка і з їхньою допомогою провести дослідження.
Для вирішення поставлених завдань використано такі методи та методики дослідження:
теоретичний аналіз методологічної, психологічної та педагогічної наукової літератури з аналізованої проблеми;
методика "Самооцінка сили волі "
методика "Вивчення імпульсивності і вольової регуляції у підлітків "
методика "Соціальна сміливість "
Структура роботи. Основними структурними елементами роботи є: вступ, два розділи основної частини, висновок, бібліографічний список використаної літератури, додатки.
Розділ I. Психологічні особливості волі
1.1 Воля. Визначення поняття та особливості
Прояв волі (точніше було б - "сили волі", вольового зусилля) в різних специфічних ситуаціях змушує говорити про вольові якості, властивості особистості. При цьому як саме поняття "вольові якості", так і конкретний набір цих якостей залишаються досить невизначеними, що змушує деяких вчених сумніватися в дійсному існуванні цих якостей
До цих пір є великі труднощі в розведенні або ідентифікації понять, що позначають вольову активність. Чи виявляє дитина, вимагає від батьків, щоб йому неодмінно зараз купили вподобану іграшку наполегливість, завзятість? Чи завжди дисциплінованість і ініціативність характеризують силу волі? Чому у психологів рішучість неодмінно згадується разом, зі сміливістю. Де грань між моральним і вольовим якістю? Чи всі вольові якості моральні? Ці та ряд інших питань представляють не тільки теоретичний, а й практичний інтерес, оскільки від їх вирішення залежать методи діагностики вольових проявів і педагогічні методи розвитку конкретного вольового якості.
Вольові якості - це особливості вольової регуляції, які проявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером подоланої труднощі.
Бажання, воля - суть стану свідомості, добре знайомі кожному, але не піддаються якому-небудь визначенням. Ми бажаємо відчувати, мати, робити всілякі речі, яких в дану хвилину ми не відчуваємо, не маємо, не робимо. Якщо з бажанням чого-небудь у нас пов'язано усвідомлення того, що предмет наших бажань недосяжний, то ми просто бажаємо, коли ж ми впевнені, що мета наших бажань досяжна, то ми хочемо, щоб вона здійснилася, і вона здійснюється або негайно, або після того, як ми зробимо деякі попередні дії.
Єдині цілі наших бажань, які ми здійснюємо зараз же, безпосередньо, - це рух нашого тіла. Які б відчуття ми не бажали випробувати, до яких би
володіння ми не прагнули, ми можемо досягти їх не інакше, як зробивши для нашої мети кілька попередніх рухів. Цей факт дуже очевидний і тому не потребує прикладах: тому можна прийняти за вихідний пункт дослідження волі те положення, що єдині безпосередні зовнішні прояви - тілесні руху. Доведеться тепер розглянути механізм, за допомогою якого здійснюються вольові руху.
Вольові акти - суть функції нашого організму. Рухи, які досі розглядалися, належали до типу автоматичних, чи рефлекторних, актів, і притому актів, значення яких не передбачається виконують їхніх особою (принаймні особою, яка виконує їх перший раз у житті). Рухи, до вивчення яких приступаємо, будучи навмисними і складаючи завідомо об'єкт бажань відбуваються з повним усвідомленням того, які вони повинні бути. Звідси випливає, що вольові рухи представляють похідну, а не первинну функцію організму. Це - перше положення, яке слід мати на увазі для розуміння психології волі. І рефлекс, і інстинктивний рух,. Нервові центри так влаштовані, що певні стимули викликають у відомих частинах їх розряд, і істота, що вперше відчуває подібний розряд, переживає абсолютно нове явище досвіду1.
Воля як свідома організація і саморегуляція діяльності, спрямована на подолання внутрішніх труднощів,-це перш за все влада над собою, над своїми почуттями, діями. Загальновідомо, що у різних людей ця влада має різним ступенем вираженості. Буденна свідомість фіксує величезний спектр індивідуальних особливостей волі, що розрізняються по інтенсивності своїх проявів, що характеризуються на одному полюсі як сила, а на іншому як слабкість волі. Людина, що володіє сильною волею, уміє долати будь-які труднощі, що зустрічаються на шляху до досягнення поставленої мети, при цьому виявляє такі вольові якості, як рішучість, мужність, сміливість, витривалість і т.д. Слабовільні люди пасують перед труднощами, не виявляють рішучості, наполегливості, не вміють стримувати себе, придушувати одномоментні спонукання в ім'я більш високих, морально виправданих мотивів поведінки та діяльності.
Поняття волі, як відомо, має в психології безліч значень. Будемо вважати, що воля - це здатність людини досягати свідомо поставлену ціль, долаючи при цьому зовнішні і внутрішні перешкоди. Вольова поведінка в цьому аспекті передбачає цілеспрямованість, самоконтроль поведінки, можливість утримуватися у разі необхідності від тих чи інших дій, тобто оволодіння власною поведінкою.
Уміння володіти своєю поведінкою - важлива якість зрілого, дорослої людини. "Ми тільки тоді можемо говорити про формування особистості, - писав Л.С. Виготський, - коли є очевидна оволодіння власною поведінкою "1.
Перш за все, вольовим актом можна називати тільки дії або метопідлеглі процеси. Під метою розуміється деякий передбачуваний свідомий результат, до якого має прийти дія. І, таким чином, процеси можна розділити на дві групи: мимовільні (до них відносяться автоматичні, інстинктивні, імпульсивні дії, тобто дії за прямим спонуканням, дії під впливом афекту, пристрасті) і навмисні, довільні, тобто метопідлегливість. Цілком очевидно, що коли ми говоримо про волю, то вже інтуїтивно завжди відносимо ці процеси до групи довільних.
Отже, існує схема всякої дії, що може бути названа вольовою. Ще раз ця схема: дія реалізує об'єктивно дві різних відносини, тобто здійснює дві різні діяльності, отже, підкоряється двом різним мотивам. У випадку, коли один з цих мотивів є негативно емоційно забарвленим, а інший, навпаки, позитивно, то виникає ситуація, типова для здійснення вольової дії. Якщо обидва мотиви є позитивними, то дія йде, але випадає з категорії вольових. Те ж саме з негативними мотивами, дію просто не йде, її немає.
Вольові якості. Як вже говорилося, воля - це тільки узагальнене поняття, за яким ховається багато різних психологічних елементів. Говорячи про складові елементи волі, мається на увазі їх сукупність, їх кількість, відмінності і зв'язку між ними.
Найчастіше відзначаються такі елементи (якості), як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримка, самостійність, сміливість, стійкість, самовладання та ініціативність. До елементів волі віднесені критичність, старанність і впевненість.
Таблиця 1 Вольові особливості особистості (за К.К. Платоновим)
| Вольові властивості | Мета і прагнення до неї | Можливості і мотиви | Боротьба і вибір мотивов | Рішення | Здійснення рішення | ||
| Сильна воля | Чітке усвідомлення мети Інтенсивне прагнення | Достатні | Обгрунтовані і швидкі | Обгрунтоване, з інтенсивним прагненням | Стійке | ||
| Наполегливість | Віддалена, з інтенсивним прагненням | Нормальні | Дуже стійке | ||||
| Упертість | Об'єктивно- Не виправдана | Визначаються не об'єктивним урахуванням всіх можливостей, а упередженим думкою | Не обгрунтоване, з інтенсивним прагненням | Стійке | |||
| Податливість | Легко змінювана | Визначаються впливом інших осіб | Легко змінюється | Різне | |||
| Сугестивність | Відсутня | Дається ззовні | Таке ж | ||||
| Рішучість | Чітке усвідомлення мети Інтенсивне прагнення | Достатні, іноді надмірні | Швидкі, але не завжди обгрунтовані | Чітке і стійке | Стійке | ||
| Нерішучість | Теж | Теж | тривалі | Відсутній або часто змінюється | Відсутнє |
| Слабовілля | Нечітке, зі слабким прагненням | Нечітке | Незавершені | Без прагнення до його виконання | Нестійке |
А.Ц. Пуні вважає, що "у кожної людини вольові якості виступають як єдина цілісна система, але структура ланок цієї системи у різних людей неоднакова. Більше того, у однієї і тієї ж людини в різних видах діяльності вона змінюється. Тому, сукупність вольових якостей слід розглядати як рухливу, динамічну систему ланки якої можуть по-різному співвідноситися, зв'язуватися між собою "1.
В психології склалося кілька підходів до класифікації вольових якостей особистості.
Наприклад, Ф.Н. Гоноболін ділить вольові якості на дві групи, пов'язані з активністю і з гальмуванням небажаних дій і психічних процесів. До якостей першої групи він відносить рішучість, сміливість, наполегливість і самостійність; до якостей другої - витримку (самовладання), витривалість, терпіння, дисциплінованість і організованість. При цьому Ф.Н. Гоноболін додає, що неможливо всі вольові якості особистості строго розділити на дві групи залежно від переважання процесів збудження і гальмування. Іноді, придушуючи одні дії, людина проявляє активність в інших. І цим відрізняють, з його точки зору, дисциплінованість і організованість1.
В.І. Селіванов об'єктивною підставою для розмежування різних вольових якостей також вважає динаміку процесів збудження і гальмування. У зв'язку з цим він ділить вольові якості на викликаючі, що підсилюють активність і на гальмуючі, що ослабляють або сповільнюють її. До першої групи він відносить ініціативність, рішучість, сміливість, енергійність, хоробрість; до другої групи - витримку, витривалість, терпіння 2.
Р. Ассаджіолі виділяє наступні вольові якості:
1) енергія - динамічна сила - інтенсивність; ця якість визначається
трудністю досягнення мети;
2) майстерність - контроль - дисципліна; це якість підкреслює регулювання і контролювання волею інших психічних функцій;
3) концентрація - зосередженість - увага; це якість має особливе значення, коли об'єкт впливу та завдання непривабливі;
4) рішучість - швидкість - моторність проявляються у прийнятті рішення;
5) наполегливість - стійкість - терпіння;
6) ініціатива - відвага - резолюція на вчинки; цей схильність до ризику;
7) організація - інтеграція - синтез; воля виступає тут як організуюче ланка об'єднання тих коштів, які необхідні для вирішення задачі.
У цій класифікації звертає на себе увагу об'єднання якостей, що не мають відношення до "силі волі" і часом несумісних, в тріади (наприклад, майстерність - контроль - дисципліна).
Інший підхід до класифікації вольових якостей базується на висловленій С.Л. Рубінштейном думці про відповідність різних вольових якостей фазам вольового процесу. Так, прояв ініціативності він відносить до самого початкового етапу вольової дії, після чого виявляються самостійність і незалежність, а на етапі прийняття рішення проявляється рішучість, яку на етапі виконання вольової дії змінюється енергійність і наполегливість.
Цю ідею С.Л. Рубінштейна розвинув М. Бріхцін. Він виділив 11 ланок психічного управління і кожному з них приписав прояв певних вольових якостей. Правда, в розряд вольових властивостей у нього потрапили передбачливість, моторність (спритність), обачність та інші характеристики особистості, які важко віднести до власне вольових проявів1.
В.В. Нікандров виходить у своїй класифікації вольових якостей на уявлення про наявність у проявах волі просторово-часових та інформаційно-енергетичних параметрів. Просторова характеристика полягає в направленні вольової дії на самого суб'єкта, тимчасова - в її процесуальності, енергетична - у вольовому зусиллі, при якому затрачається енергія, інформаційна - в мотивах, меті, способі дій і досягнутому результаті. Відповідно до цього до просторового параметру він відносить самостійність (незалежність, цілеспрямованість, впевненість), до тимчасового - наполегливість (завзятість, терпіння, впертість, стійкість, твердість, принциповість, послідовність), до енергетичного - рішучість і самовладання (витримка, контроль, сміливість, відвага, мужність), до інформаційного - принциповість2.
Серед спортивних психологів прийнято розділяти вольові якості за ступенем їх значущості для того чи іншого виду спорту. Найчастіше їх поділяють на загальні і основні.
Перші мають відношення до всіх видів спортивної діяльності, другі визначають результативність у конкретному виді спорту До загальних вольовим якостям П.А. Рудик, Є.П. Щербаков віднесли цілеспрямованість, дисциплінованість і впевненість А.Ц. Пуні і Б.М. Смирнов вважають загальним вольовим якістю тільки цілеспрямованість.
До основних П А. Рудик та Є. П Щербаков відносять наполегливість, завзятість, витримку і самовладання, сміливість і рішучість, ініціативність і самостоятельность.
Ф. Генов і А.Ц. Пуні ділять вольові якості на три групи: провідні для даного виду спорту, найближчі до провідних і наступні за ними (підтримуючі).
Іншим шляхом у вирішенні проблеми класифікації вольових якостей йде В.К. Калін. Він, виходячи з функцій вольової регуляції, ділить вольові якості на базальні (первинні) та системні (вторинні). До перших він відносить енергійність, терплячість, витримку та сміливість.
У ході накопичення життєвого досвіду базальні вольові якості поступово "обростають" знаннями та вміннями, необхідними для того, щоб здійснювати вольову регуляцію різними способами і компенсують недостатньо ефективні прояви вольових зусиль. Таким чином, низький рівень розвитку яких-небудь базальних якостей змушує утворювати більш складні системні (вторинні) вольові якості з елементів, що виконують компенсаторні функції.
Системність вторинних вольових якостей пов'язана, не тільки з включенням в них ряду базальних вольових якостей як складових частин,: але і з накопиченням знань і умінь у вольової регуляції, використанням самих різних безпосередніх і опосередкованих способів регуляції, з широким включенням функціональних проявів, що відносяться до інтелектуальної та емоційної сфер. Останнє дозволяє ставити питання про поділ системних якостей на власне вольові і охоплюють функціональні прояви різних сфер (вольової, емоційної та інтелектуальної) 2.
Прикладом системної власне вольової якості може служити хоробрість, що включає як складові частини сміливість, витримку та енергійність.
До системних вторинним вольовим якостям В.К. Калін відносить також наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість, що включають функціональні прояви не тільки вольової сфери, а й інших сторін психіки. У цих якостях найбільш виражена особистісна саморегуляція діяльності.
Вищою і найбільш складною системною вольовою якістю В.К. Калин вважає самоврядування організацією психічних функцій, тобто здатність і вміння легко (швидко і з найменшими витратами) створювати і підтримувати таку функціональну організацію, яка найбільш адекватна цілям та умовам предметної діяльності. Це системна якість пов'язана з тим, наскільки глибоко знає людина особливості та закономірності функціонування своєї психіки.
Велике місце у виробленні цього вміння займають профілактика (виключення) випадків встановлення взаємодії з середовищем через енергоємні функції та мінімізація енерговитрат на саму вольову регуляцію за рахунок підбору найбільш адекватних способів вольової регуляції
1.2 Вікові особливості волі
Підлітковий вік. У цьому віці, як зазначає А.І. Висоцький, відбувається докорінна перебудова структури вольової активності. На відміну від школярів молодших класів підлітки значно частіше регулюють свою поведінку на основі внутрішньої стимуляції (самостимуляції). У той же час вольова сфера підлітків дуже суперечлива. Це пов'язано з тим, що при значно зрослої загальної активності підлітка механізми його вольової активності ще недостатньо сформовані. Зовнішні ж стимулятори (виховні дії і пр.) в силу критичності підлітків, їх прагнення до незалежності сприймаються інакше, ніж у молодшому шкільному віці, і тому не завжди викликають відповідну вольову активність. Знижується дисциплінованість, посилюється прояв упертості, почасти це пов'язано з тим, що внаслідок затвердження свого "Я", права на власну думку, на свою точку зору поради дорослих сприймаються критично. Наполегливість виявляється тільки у цікавій работі.
Припадаючий на цей вік процес статевого дозрівання істотно змінює нейродинаміку (збільшує рухливість нервових процесів, зрушує баланс у бік збудження), що теж призводить до зміни вольової сфери. Переважання збудження над гальмуванням ускладнює застосування забороняють санкцій, заснованих на міркуваннях моралі, знижується витримка, самовладання.
Зростає сміливість (яка в цей період взагалі сягає найбільшого прояву). Під впливом патріотичних почуттів підлітки можуть зробити навіть героїчний вчинок, що неодноразово спостерігалося під час Великої Вітчизняної війни.
У той же час, як показали В.І. Камишова і І.К. Петров, підлітки 12-14 років переоцінюють рівень розвитку у себе вольових якостей, особливо терплячості та енергійності (за В. До Калину). У школярів 12 років спостерігається дисгармонія у розвитку основних вольових якостей, але вже в 13 років з'являється деяка гармонія. П'ятнадцятирічні підлітки в цілому адекватно оцінюють розвиток у себе основних вольових якостей самооцінка та оцінка з боку групи збігаються. Але ці підлітки схильні до переоцінки наполегливості, самостійностіі1.
Старший шкільний вік. У старшокласників механізм самостимуляції є визначальним у прояві ними вольової активності. Самостимуляция не тільки краще осмислюється, а й більш диференційовано використовується при подоланні труднощів, вона стає головним компонентом у психологічній структурі вольової активності учнів.
Старшокласники можуть проявляти досить високу наполегливість у досягненні поставленої ними мети, різко збільшується здатність до терпіння, наприклад при фізичній роботі на тлі втоми (тому старшокласників можна примушувати працювати досить довго і на тлі втоми, в той час як вимагати того ж від молодших школярів небезпечно). Однак у дівчаток в старших класах різко знижується сміливість, що створює певні труднощі у їх фізичному вихованні.
У старших класах посилено формується моральний компонент волі. Воля проявляється школярами під впливом ідеї, значимої для суспільства, товаришів. Часто вольова активність у старшокласника набуває характеру цілеспрямованості.
У світлі сказаного, очевидно, потребує коригування склалося уявлення про слабкий розвиток волі у дітей. Навряд чи це справедливо відносно величини вольового зусилля дитини для подолання труднощів він, як і дорослий, може докласти максимум вольового зусилля. Доказів ж того, що максимум вольового зусилля дитини менше такого у дорослих, поки немає, адже про такі психологічних категоріях, як вольове зусилля, сила мотиву, ступінь вираженості здатності, можна лише судити (за непрямими ознаками), але не можна їх виміряти. Якщо ж розглядати інші компоненти вольової регуляції - свідомий характер управління вольовим зусиллям, моральний компонент волі і т д. - то тут, безумовно, слід визнати велику розвиненість цих компонентів у дорослих, ніж у дітей.
Таким чином, підхід до оцінки ступеня розвиненості волі як у віковому, так і в індивідуальному аспекті має бути диференційованим, виходячи з багатокомпонентної структури волі. У міру розвитку психіки дитини вольова регуляція змінюється.
Розділ II. Експериментальне дослідження вольових якостей підлітків
2.1 Розвиток волі в шкільному віці
Для підлітка воля (і як риса іншої людини, однолітка або дорослого, і як бажана власна риса) стоїть на одному з перших місць. Люди, що володіють вольовими якостями, стають для підлітка ідеалом, на який він хотів би бути схожим і якому намагається наслідувати. Саме такою високою оцінкою підлітками вольових властивостей особистості і пояснюється те, що хлопці в якості перспективи самовиховання найчастіше висувають завдання виховання волі.
Однак як раз про підлітків прийнято говорити, що у них слабка воля, більш слабка, ніж у дітей інших шкільних віку. Підлітки недостатньо організовані, легко пасують перед труднощами, легко піддаються чужому впливу, часто ведуть себе всупереч засвоєним, здавалося б, вимогам і правилам поведінки. Правда, це більше відноситься до молодших підліткам, а й серед старших чимало таких. Не міняє справи і пришвидшення. Навпаки, при прискореному фізичному і в деякій мірі психічному розвитку особливо впадає в око відсутність вольових якостей.
Безумовно, розвиток волі в міру дорослішання дитини не йде назад. І рівень розвитку волі у підлітка сам по собі не стає нижче. Просто підлітки живуть і діють у більш складної соціальної ситуації, що вимагає від них більш високих форм саморегуляції, в тому числі і більш складних проявів вольового поведінки, до чого вони не завжди готові.
У підлітковому віці і навчальна діяльність дитини, і положення його серед оточуючих істотно змінюються. Вчення (як і всі інші види діяльності, в тому числі громадська та трудова) стає більш складним, вимагає значно більших зусиль, більшої самостійності та відповідальності. Ставлення дорослих до підлітка також змінюється: вони чекають від підлітка більш зрілого, більш "дорослої"поведінки, що припускає прояв вольових якостей особистості. І це зрозуміло: адже підліток стає і більш розумним, і сильнішим, і більш розвиненим фізично.
У сім'ї підвищення вимог до підлітка в значній мірі обумовлено реальною потребою батьків у його допомозі. У домашньому побуті часто дійсно буває затребувана фізична сила підлітка, його знання і вміння. Якщо до більш молодших дітей батьки зазвичай звертаються лише з окремими дорученнями (вимити посуд, підмести підлогу), то підліткам не так уже й рідко доводиться нести по будинку певні постійні обов'язки (ходити за покупками в магазин, брати участь в приготуванні їжі, доглядати за маленькими дітьми). Тут, звичайно, потрібно значно більше організованості, відповідальності, самостійності.
Правда, можна спостерігати і прямо протилежну картину. Ставлення батьків до підлітка не змінюється. Вони прагнуть зберегти над ним ту ж владу, яка була у них раніше, хочуть постійно керувати ним, позбавляють його самостійності та свободи. Зазвичай це викликає у підлітка різкий протест, він стоїть на своєму і навіть бунтує. Подібні конфлікти заважають вихованню вольових якостей.
Величезне значення для підлітка має те положення, яке він займає в колективі однолітків. Звичайно, і тоді, коли він навчався в молодших класах, колектив у його житті був присутній, але ні відносини в ньому, ні "громадська думка" ще не мали для дитини того вирішального значення, яке вони набувають тепер. Раніше у всьому панував дорослий, діти хотіли отримати перш за все його схвалення, наслідували йому в своїй поведінці. А для підлітка саме закони колективного життя є тими моральними правилами, підкорятися яким вони всіляко прагнуть. Але так як вимоги однолітків і дорослих часто розходяться, то доводиться робити вибір, а кожен вибір, як відомо, - найважливіша складова вольового поведінки.
І на все це накладаються можливості й потреби самого підлітка.
У підлітків багато нових різноманітних інтересів, які виходять далеко за межі школи і вчення. Вони починають захоплюватися спортом, технікою, різними видами мистецтва. У них виникає інтерес до іншої статі, тяга до розваг, до проведення часу в компанії однолітків. Все це в якійсь мірі відволікає підлітків від виконання їх основних обов'язків і це створює додаткові труднощі в сенсі управління своєю поведінкою1.
Одночасно з цим у підлітків (особливо у старших) вже складається вміння аналізувати свою поведінку, з'являється своє особисте ставлення до навколишнього, власні зразки для наслідування, власні вимоги до себе. Причому ці вимоги часто не збігаються з можливостями підлітків їм відповідати. У результаті підлітки нерідко відчувають себе людьми зі слабкою волею, що викликає у них невдоволення собою, почуття неповноцінності. Зрозуміло, чому багато хлопці починають прагнути до виховання в собі саме цих якостей.
Таким чином, у наявності розбіжність, з одного боку, між вимогами життя та інтересами дитини, з іншого - між його можливостями і власними вимогами до себе. Потрібен вже досить високий рівень розвитку волі, щоб ці розбіжності подолати. І якраз цього рівня найчастіше підлітки ще не досягають. Знаючи все це, дорослі краще зможуть зрозуміти поведінку підлітків, їх особливості, їх переживання і конфлікти.
Спостереження показують, що дуже часто хлопці проходять стадію так званого класичного вольового акту. Вони переживають гостру боротьбу мотивів (чи робити те, що треба, або те, що хочеться), після чого з'являється намір і, нарешті, здійснюється його виконання. Однак такого роду довільна поведінка дуже складна і важка.
Справа в тому, що у підлітків дуже яскраво виражено прагнення підбирати аргументи на користь емоційно більш привабливого поведінки за рахунок поведінки необхідного, необхідного. Скажімо, треба зробити вибір: сісти за приготування уроків або продовжувати комп'ютерну гру. І підліток непомітно для себе починає підшукувати аргументи на користь гри (дискету треба віддавати, з фізики завтра, напевно, не спитають). Словом, у підлітків сильні емоції набагато частіше, ніж у дорослих, заважають прийняти розумне рішення.
Як правило, підлітки не вміють передбачати ті наслідки свого вчинку, які залежать не від об'єктивних обставин, а від власного психологічного чи навіть фізичного стану. Відкладаючи "на потім"виконання нецікавого справи (приготування уроків, прибирання кімнати) і точно розрахувавши по часу, що він встигне це зробити пізніше, підліток тим не менш не враховує, що потім у нього буде ще менше бажання працювати, що він втомиться або захоче спати.
Часто підліток буває має намір поступити так чи інакше під впливом володіючого їм на даний момент почуття. Наприклад, під впливом товаришів або хвилинного сильного враження (телевізійної передачі, скажімо) підліток приймає рішення систематично робити зарядку. Але поступово емоція слабшає, і в підлітка, наданий самому собі, намір залишається невиконаним. Ось чому так важливо підтримувати наміри підлітка, замість того щоб дорікати його в недостатній силі волі.
Так само добрі наміри можуть виявитися невиконаними тому, що сили свої підліток розрахувати не може. Ось він вирішує домогтися гарних відміток за якимось шкільного предмету; швидко це зробити не вдається і його намір слабшає. Завдання дорослого - допомогти йому правильно розрахувати свої сили, розподілити час.
Всі ці труднощі пояснюють, чому підлітки виявляють слабкість волі швидше, ніж молодші діти. Тобто досягають поставлених цілей частіше в результаті сильного прагнення утвердити себе в новій для них ролі школяра, заслужити схвалення дорослих. А для підлітків ці стимули втрачають значення.
Величезне значення має формування таких якостей особистості підлітка, як почуття обов'язку, відповідальності, звичка до систематичної праці, наявність широких пізнавальних інтересів. Дуже цінно, щоб перед підлітком вже виникала проблема самовизначення, тобто поступово складалося уявлення про його майбутнє місце в житті, стійкий інтерес до якої-небудь професії або будь-якого виду діяльності. Це запорука організованості поведінки, уміння досягти поставлених цілей.
Формування почуття обов'язку, відповідальності і взагалі всіх моральних почуттів починається дуже рано, і в підлітковому віці ці почуття можуть досягати вже достатньо високого рівня. Але якщо це не супроводжується виробленням відповідних моральних звичок, може вийти так, що, незважаючи на всі зусилля, підліток не може протистояти спокусі чинити так, як йому в дану хвилину хочеться. Він веде себе наперекір своїм моральним почуттям, і це змушує її переживати невдоволення самим собою, розкаяння і навіть призводить до зниження самооцінки. Ось чому так важливо звернути увагу на вироблення саме звичок моральної поведінки.
Часто підлітки розуміють завдання виховати у себе сильну волю досить своєрідно. Вони ніби не помічають проявів волі в повсякденному житті, не хочуть визнати, що і посидючі робота, і постійне старанність також вимагає волі. Вони бачать прояв волі переважно в героїчних вчинках, що здійснюються в якихось виняткових обставин. Прагнучи виховати в собі "справжню" волю, підлітки беруть як зразок героїчні вчинки. І самі вправляються в якихось вчинках, що здійснюються в екстремальних умовах. Один розповідав, що кожен день сидить у пекучої кропиві, "як у засідці", інший кілька разів вночі ходив на цвинтар, третій спить на голих дошках.
Враховуючи таке своєрідне розуміння підлітками завдання виховання волі, дуже важливо вчасно і тактовно показати їм вірний шлях, направити їх зусилля не на з ряду геть що виходящі вправи, а на те, щоб розвивати в собі витримку, організованість, вірність слову в повсякденних справах і обов'язках1.
2.2 Діагностика вольових якостей школярів
Дізнавшись, як позивається воля у підлітковому віці, можна провести деяку діагностику під назвою "Рівні імпульсивності та вольової регуляції", що являється анкетою, вона містить 24 питання. Відповідаючи на них, підліток має вибір з 5 відповідей, кожен їх яких оцінюється за п'ятибальною системою. Питання безпосередньо стосуються оцінки підлітком своїх дій у різних ситуаціях.
"Рівні імпульсивності та вольової регуляції"
1 2