РОЗДІЛ 2
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС
2.1. Засоби, форми та методи формування моральних цінностей підлітків у позаурочний час
Ціннісна сфера особистості формується у кожної людини в цілісному процесі її індивідуального розвитку. Однак сьогодні в умовах глибоких соціально-економічних змін в Україні існує явище девальвації морально-духовних цінностей, дефіциту моральної культури, що потребує створення умов для розвитку загальнолюдських моральних цінностей у підлітків в позаурочний час.
Система цінностей дає соціальну орієнтацію особи, формує у загальному вигляді моральні вимоги, стратегію поведінки, своєрідну програму її соціальної активності. Засвоєння цінностей передбачає наявність ставлення до них. Адже поведінка, що відповідає певним моральним вимогам лише на рівні вироблених звичок, ще не є моральною, оскільки не містить ставлення до дії. Моральним можна вважати лише такий учинок, в основі якого лежать знання моральної норми, свідоме ставлення до неї та прийняття рішення згідно з власною відповідальністю [2].
На формування ціннісної сфери особистості впливають цінності значущих для неї осіб (для учнів це батьки, однолітки, друзі, окремі учителі та ін.); а також традиції, звичаї, забобони. Оскільки названі фактори мають не лише позитивну, а й негативну дію, то досить важливого значення набуває власне активне ставлення особистості до існуючих норм спілкування та взаємодії людей.
У процесі виховної роботи в навчальних закладах у школяра потрібно формувати відповідальність стосовно себе і тих, хто поряд, дотримання принципів моралі, правильного й порядного вибору способів досягнення поставленої мети.
Важливе значення в духовно-моральному вихованні учнівської молоді має позакласна робота [16] – різноманітна освітня й виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей на основі різних форм організації навчально-виховної діяльності, серед яких у сучасності вагоме значення мають колективні спільні справи (у них беруть участь усі вихованці – обговорюють пропозиції, обирають справи, планують і виконують роботу, несуть відповідальність за результати).
Форми організації формування моральних цінностей для учнівської молоді можуть бути різноманітними:
туристичних ігор,
пошукові ігри на місцевості,
аукціони знань,
робота над проектами,
прес-конференція,
усний журнал,
естафета,
турнір-вікторина,
жива газета,
літературні й художні конкурси,
вечори-портрети письменників,
вечори-реквієми,
літературно-музичні вечори,
конкурс інсценізації пісень, казок, віршів.
На нашу думку, усі види колективних справ формують у школярів ціннісне ставлення до своєї держави та суспільства, до інших людей, до праці, мистецтва, природи, до себе та учнівських обов’язків, а також ціннісних орієнтацій: особистих, сімейних, громадянських, національних, загальнолюдських.
Як свідчить досвід роботи з учнівською молоддю, ефективними в морально-духовному вихованні є диспути, дискусії, дебати, що спонукає конструктивно сприймати минуле й сучасне, відстоювати свої погляди та судження, захищати власну та поважати альтернативну точку зору, ставити запитання й відповідати, адекватно оцінювати ситуацію і приймати швидке рішення, формувати культуру поведінки та спілкування, ціннісне ставлення до себе та опонентів.
Дискусії та дебати можна проводити з таких тем: «Права, свободи і обов’язки людини та громадянина», «З чого починається дружба і вміння дружити?», «У чому цінність життя?», «Ідеал сучасної молодої людини», «Духовна краса людини», «Любов’ю дорожити вмійте. Що це значить?», «Самореалізація, самоорганізація, самодисципліна, відповідальність – як сформувати ці якості?», «Про мету життя і способи її здійснення» та інші.
В умовах навчання особистість лише тоді починає набувати стійких моральних якостей, коли цьому сприяють умови, її становище в колективі, значимість соціальної ролі, яку вона виконує.
Для успішної організації формування духовної активності в загальноосвітньому навчальному закладі потрібно дотримуватися певних вимог:
у взаємодії вчителя та учня реалізується гуманістичний підхід, а саме: своєрідність та індивідуальність кожного підлітка;
ставитися до підлітка як до свідомої особистості;
педагог має бути порадником, старшим другом.
Встановлено, що формування духовної активності підлітків ефективно здійснюється шляхом проведення:
тематичних вечорів («Запали свічку» до дня Пам’яті голодомору, «Велика Перемога», присвячена Другій Світовій війні);
відвертих розмов («Вчинки людини», «Людські достоїнства та вади», «Щастя краще багатства»);
пізнавальних бесід («Походження добра та зла», «Дружні й хлібом ситні будуть», «Чи кожна професія важлива в житті людини»);
культурно-масових робіт (провідати ветеранів Великої Вітчизняної війни, допомогти по господарству людям похилого віку, прибирати території біля пам’ятників культури, водойм);
походів до театру, костьолу;
виставок квітів, картин;
перегляду історичних фільмів;
виховні проекти.
Уся навчально-виховна система школи повинна мати виховний вплив на становлення моральних відносин, за яких учнівська молодь могла пережити задоволення від того, що своєю поведінкою та вчинками приносить радість людям, творить добро, бере відповідальність за результати своєї діяльності, вміє володіти і керувати собою. Водночас учень повинен добре засвоїти моральний досвід людства, прийняти загальнолюдські й національні моральні цінності в особистісні ціннісні орієнтири.
Практика свідчить, що організовуючи в загальноосвітніх навчальних закладах різноманітні заходи з метою морального виховання, педагогічні колективи формують в учня національну спрямованість, любов до рідної мови та свого народу, національну гідність, шанобливе ставлення до культури, духовної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, які населяють Україну.
Отже, на основі вищезазначеного ефективність формування моральних цінностей у підростаючого покоління залежить від таких чинників:
створення в навчальному закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття;
відповідність змісту морального виховання його меті й рівню морального розвитку школярів;
раціональне співвідношення між словесними і практичними методами виховного впливу, що забезпечує єдність моральної свідомості і поведінки;
своєчасне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередженні аморальних явищ в учнівському колективі;
подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до вихованців, побудова його на принципі гуманізму.
Отже, духовна активність формується найефективніше, якщо виховний процес організовується на основі співтворчості вчителя з учнем, якщо визнаються права і свободи підлітка, якщо спілкування підлітків будуються на гуманістичних принципах і ціннісному ставленні до людини та до самого себе.
Варто зазначити, що правильне, точне моделювання життєдіяльності класного колективу дає можливість розвивати фізичний, інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток підлітків.
2.2. Результати дослідження
Сучасне економічно-політичне становище в Україні, соціокультурні перспективи державотворення висувають до індивіда нові вимоги. Суспільство потребує відповідальної, активної особистості, зі сформованими громадянськими, моральними якостями, високим професіоналізмом, гуманістичним світоглядом.
Світовий цивілізаційний процес у своїх витоках і в історичних набутках пов’язаний з ідеєю гуманізацією суспільства. Ця ідея є провідною методологічною основою організації процесів навчання і виховання особистості. Однак, реалізація цього соціального запиту ускладнюється ціннісно-смисловою неструктурованістю сучасного українського суспільства.
На етапі активної трансформації української системи освіти в європейський освітній простір постала потреба подолання загрози бездуховності, особливо важливим стає формування соціально активної особистості зі сталою ієрархією цінностей, системою морального ставлення до світу, до себе та до інших людей.
На основі психолого-педагогічної літератури визначено рівні сформованості моральних цінностей у підлітків: високий, середній, низький.
Високий рівень – глибокі і повні знання про моральні цінності, тобто вміння виділити їх основні і найбільш істотні характеристики, творчо застосовувати отримані знання для організації та аналізу своєї поведінки і поведінки оточуючих людей, вміння встановлювати тісний зв'язок моральних знань з поведінкою; емоційне забарвлення отриманих знань; наявність власних оціночних суджень; почуття стійкі, глибокі, усвідомлені, дієві, виявляється співчуття; стійка позиція по відношенню до моральних цінностей; стійка тенденція моральної поведінки.
Середній рівень – наявність певного обсягу знань про моральні цінності, вміння виділити їх суттєві ознаки, наводити приклади їх прояву на практиці; емоційне забарвлення знань; наявність власних, але іноді залежать від ситуації оціночних суджень; стійка позиція по відношенню до моральних цінностей; почуття усвідомлені, глибокі, виявляється співчуття, але іноді і байдужість в залежності від ситуації; стійка тенденція позитивного поведінки.
Низький рівень – знання уривчасті, не завжди виявляється вміння зв’язати їх з реальними проявами в житті; емоційно слабко пофарбовані; рідкісні оціночні судження про свою поведінку і поведінку оточуючих людей, а іноді взагалі відсутні в залежності від зовнішніх чинників; проявляється співчуття на рівні наміри; немає стійкої позиції по відношенню до моральних цінностей; є випадки частого прояви негативної поведінки.
Для визначення моральних цінностей учнів було проведено дослідження учнів 7 А класу Уманської загальноосвітня школа-колегіум № 7. В дослідженні брало участь 23 особи. Опитування учнів 7 класу проводилося за методикою М. Рокича, яка базується на процедурі прямого ранжування списку цінностей.
У своїй концепції побудови методики автор орієнтувався на традиційно існуючий поділ системи цінностей: цінності-цілі (термінальні) і цінності-засоби (інструментальні). Під першим він розумів переконання у тому, що кожна з цих цілей має життєво важливий смисл, і тому з ними пов'язані прагнення індивіда. Інструментальні розглядаються ним як переконання в доцільності чи пріоритетності зазначених способів дій або властивостей особистості у будь-якій ситуації.
Інструкція: перед вами список цінностей, яких прагне особистість у своїй діяльності. Пропонується уважно прочитати весь список:
а) вибрати 3 цінності, найважливіші для Вашого життя, поставивши зліва номери (1 – найголовніше у житті, 2 – трохи менше, ніж 1, 3 – трохи менше, ніж 2);
б) вибрати 2 цінності, найменш важливі для Вас і поставити цифри (18 – непотрібна, 17 – менш потрібна, 16 – потрібна, проте незовсім);
в) розставити решта номерів (від 4 до 14) у порядку спаду цих цінностей на Вашого життя.
Список цінностей:
Активне, діяльне життя
Здоров’я (фізичний і психічний)
Цікаве проведення діяльності
Краса природи й мистецтва (переживання прекрасного у природі й мистецтві)
Любов (мистецька й фізична близькість до коханих людей)
Матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних складнощів)
Хороші, вірні друзі
Життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, який досягається життєвим досвідом)
Спокійна, сприятлива обстановка країни, у суспільстві
Визнання широким загалом (повагу оточуючих, однокласників)
Пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток)
Задоволення (життя, повне задоволення, розваги, приємне проведення часу)
Самостійність як незалежність в судженнях та оцінках.
Свобода як незалежність у вчинках та діях
Щасливе сімейне життя
Творчість (можливість творчої діяльності)
Рівність (братство)
Впевненість у собі (свобода від внутрішніх сумнівів)
Результати дослідження показують, що найважливішими термінальними цінностями для учнів 7 А класу є такі:
здоров’я (фізичне і психічне) 24 учня,
любов (духовна і фізична близькість із коханою людиною) 26 учня,
впевненість у собі (внутрішня гармонія, уникнення довготривалих суперечностей, сумнівів у власних можливостях) 18 учнів,
щасливе сімейне життя, наявність хороших і вірних друзів, а також матеріальна забезпеченість життя (відсутність матеріальних труднощів) 25 учнів.
Найменш важливими термінальними цінностями є:
творчість, громадське визнання (повага навколишніх, товаришів по роботі, друзів) 10 учнів,
життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що приходять з досвідом) 12 учнів,
краса природи та мистецтва (переживання прекрасного у природі та мистецтві) 9 учнів,
розвага (відсутність обов’язків, приємне проведення часу) 12 учнів.
Найважливішими інструментальними цінностями для учнів 7 А класу є такі:
вихованість (хороші манери) 24 учня,
чесність (правдивість, відвертість) 22 учня,
життєрадісність (почуття гумору) 19 учнів,
відповідальність, сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів 17 учнів,
терпимість (до поглядів та думок інших, уміння пробачати їхні помилки) 20 учнів,
освіченість (широта знань, висока загальна культура) 20 учнів.
Найменш важливими інструментальними цінностями є:
чуттєвість (сензитивність, турботливість) 7 учнів,
раціоналізм (вміння глибоко та логічно правильно мислити, приймати продумані раціональні рішення) 5 учнів,
високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання) 8 учнів,
ефективність у справах (працелюбність, продуктивність у роботі) 6 учнів,
непримиренність до недоліків у собі та інших 6 учнів.
Аналізуючи дані методики визначення значимих, варто зазначити, що в цілому моральні цінності 28 учнів 7 А класу мають позитивний, соціально прийнятний характер, однак, важливо зазначити, до уваги опитаних не бралися до уваги такі цінності як: визнання широким загалом (повага оточуючих, однокласників), впевненість у собі (свобода від внутрішніх сумнівів), активне, діяльне життя тощо.
В загальному, якщо поділити опитаних щодо рівневих показників сформованості моральних цінностей, то варто зазначити, що 42 % опитаних мають низький рівень сформованості моральних цінностей; 34 % учнів проявили середній рівень сформованості моральних цінностей; а 24 % школярів – низький рівень.
Для кращого візуального сприймання даних доцільно буде представити результати опитування за методикою М. Рокича у вигляді таблиці 2.1 та рисунку 2.1:
Таблиця 2.1.
Результати опитування за методикою М. Рокича «Система цінностей»
| Рівні | Результати дослідження за методикою М. Рокича |
| Високий | 42 % |
| Середній | 34 % |
| Низький | 24 % |
Рис. 2.1. Результати опитування за методикою М. Рокича «Система цінностей»
Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, можемо стверджувати, що для визначення найбільш оптимального, правильного змісту і шляхів формування моральних цінностей педагогові обов’язково треба знати:
рейтинг життєвих цінностей;
особливості їхнього формування у дітей даної вікової категорії;
ставлення до цих цінностей конкретних учнів, цінності, які склалися в сім’ї школяра та його найближчому оточенні, й відповідно, спираючись на вже сформовані позитивні уявлення про ціннісні орієнтації та з огляду на вікові особливості учнів,
шукати найбільш ефективні форми морально-культурного виховання, залучаючи до творчої взаємодії і педагогів, й учнів, і батьків.
Надзвичайно важливо на сучасному етапі забезпечити формування система цінностей і якостей особистості, які виявляються через власне ставлення до:
суспільства і держави (виявляється у патріотизмі, національній самосвідомості, правосвідомості, політичній культурі та культурі);
до людей виявляється у моральній активності особистості (прояв чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, совісті, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов’язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності);
до природи (формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини, самоцінності природи; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою);
до мистецтва (формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов’язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань);
до праці (передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та засобів їх розв’язання, готовність до творчої діяльності);
до себе (передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно – душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції);
до свого фізичного «Я» (це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тіло будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси).
до свого психічного «Я» (передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу – думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень);
до свого соціального «Я» (виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей).
1 2 3