КОЛЕДЖ БІЗНЕСУ ТА АНАЛІТИКИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
ЕКОНОМІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ
Доповідь
з навчальної дисципліни «Основи філософських знань»
на тему: Філософія Стародавньої Індії
Студентки 2 курсу, групи 18.105
спеціальності: 075 «Маркетинг»
Грищенко Вікторії Владиславівни
Викладач: Телегей Н.В.
Київ – 2019 рік
Вступ
Ще з давніх часів існує думка, що Індія і зараз залишається країною "третього світу". Але насправді це застарілий міф. Ця країна надзвичайно швидко розвивається та за деякий час здатна перегнати за рівнем економіки навіть Китай.
А щодо Стародавньої філософії Індії, то вона є одним з найбільш глибоких і оригінальних явищ людської культури. Склавшись у надрах цивілізації Давньої Індії, філософія виразила глибинні сутнісні риси цієї цивілізації і зробила колосальний вплив на її подальший духовний розвиток. Однак її роль і значення виходять далеко за границі власне індійського ареалу.
Основна частина
Давньосхідна філософія зароджується в середині І тис. до н.е. на основі розвиненої міфологічної та релігійної традицій.
Особливостями давньосхідної філософії є: вплетення у складний комплекс моральних та релігійних вчень, неможливість виокремлення окремої суто філософської лінії; домінування загального над одиничним, суспільного над індивідуальним; розвинена моральна та суспільна проблематика і відсутність систематичних вчень про світобудову; визнання наявності всезагального природного закону, якому слідує все у світі, включаючи людину; спрямованість на самопізнання та самовдосконалення (так як природний світ перетворювати не потрібно, він вже впорядкований).
Традиційно в історії індійської філософії виділяють кілька періодів: ведичний період (1500-600 роки до н. е.), епічний (600-200 роки до н. е.) третій період — створення канонічних творів, четвертий період — реформування класичної філософії Індії (XIX ст.). Сформульовані тоді ідеї створили теоретичні передумови сучасної індійської філософії.
Перші філософські вчення виникли приблизно в один і той самий час, в VI столітті до нашої ери у трьох центрах древніх цивілізацій: Греції, Індії та Китаї. В першому з низ було закладено основи, так званої, “західної” цивілізації. Другий і третій об’єднують поняття “Древнього сходу” (поруч із цивілізаціями близького сходу). В цих центрах склались суспільства різних типів і їх відмінності започаткували проблему “захід- Схід”, що обговорюється особливо інтенсивно зважаючи на сучасну кризу цивілізаційного західного типу й суспільні проблеми на сході.
Про початковий період філософії в Індії можна судити з найдревнішого пам`ятнику писемності – Вед. Перші, наближені до філософії, думки знаходяться в Упанішаді (бесіди з учителем). Тут відмічаються основні теми і поняття всієї традиції індійської філософії: вчення про переселення душ (реінкарнація); карма, як верховний закон про воздаяння; відмова від бажань, як шлях до спасіння (мокші); тотожність душі (атмана) й абсолюта (Брахмана); містичне розуміння світу й людини.
Кінцева мета людини полягає в подоланні ілюзії багатоманітності й поверненні до першопочаткового єдиного, абсолюту, Брахмана. Головне вирішальне знання, яке повинна виконати людина – усвідомити єдність із Богом. І у Ведах, як і пізніших буддистських текстах (Тіпітака або Тріпітака), містяться радикально песимістичні погляди на людське існування.
Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих «даршанах». Існували даршани астиків і даршани нестиків. Ці даршани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед.
«Веда» — це збірник текстів на честь богів. Одним з найдавніших ідеалістичних учень був брахманізм. Його прихильник вважали, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу «брахмана», що не має ні початку, ні кінцю точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло. Тіло — це зовнішня оболонка душі. Душа вічна, безсмертна.
Загальні риси філософських шкіл Стародавньої Індії полягають у наступному: навколишній світ і особистість тісно пов'язані; філософія Стародавньої Індії звернена всередину людини; життєві принципи - аскеза, самоаналіз, самозаглиблення, недіяння; філософія носить абстрактний характер, вирішує проблеми першопричини, Абсолюту, розмірковує над тим, що володіє душами; вчення про переродження, вічний кругообіг життя і смерті; вчення про Карме - сумі злих і добрих справ кожної людини.
Таким чином, давньоіндійська філософія спрямована не на зміну зовнішніх умов існування, а на самовдосконалення.
Висновки
В Індії до теперішнього часу сильні кастові забобони. Відповідно до найдревнішого міфу про гігантську космічну людину, яка створила Всесвіт, людей і громадський порядок, індуси чітко визначають свій соціальний статус. Стародавні брахмани розділили індійське суспільство на чотири стани (варни). Перша і вища варна - брахмани (священнослужителі), друга - раджі (заможні громадяни, нащадки колишніх правителів і воїнів), третя - вайш'ї (землероби, тобто селяни) і четверта – шудри (слуги). Існує ще шар так званих недоторканних, тобто людей, що виконують найбрудніші громадські роботи. Це саме знехтувані в суспільстві стан. Проблема індійського суспільства полягає в тому, що становий розподіл підтримується досить жорстко, закріплюється релігійними традиціями і доповнюється поруч морально-філософських понять, що мають принципово важливе значення для розуміння людини в системі східних громадських зв'язків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. - К.: Книга
2. М.Ф. Альбедиль. Индия. Беспредельная мудрость — М.: «Алетейа»
3. Х.А. Ливрага. Введение в мудрость Востока. — М.: «Новый Акрополь»
4. Уолперт С. Индия: история, культура, философия. / Стенли Уолперт.
5. Петрушенко В. Л. Історія світової філософії. Фундаментальні проблеми філософії. / Віктор Леонійович Петрушенко.
6. http://kimo.univ.kiev.ua/Phil/08.htm
7. https://pidruchniki.com/15290527/filosofiya/filosofiya_davnoyi_indiyi_buddizm