Ім'я файлу: як я розумію.doc
Розширення: doc
Розмір: 47кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Конспекти уроку з фізкультури.docx
дз на 18.03.2021.odt
Ревматизм1, лекція із през..doc
40 ідей.docx
Covid 19.docx
Екзаменаційні білети 1-10 ФІКТ 1 курс 1 сем 2017-2018.doc
Лекція 2.Мови програмування.docx
Лаб_1.docx
Методичка ЦП_лабораторні.pdf
курсова з лісівн. Горголь.docx
Документ без назви (1).docx

Як я розумію філософію

«Як я розумію філософію?», вічне запитання, яке примушує нас зазирнути у минули та поглянути в майбутнє. Давньогрецький філософ Платон, та його філософське вчення найбільше вплинули на філософську думку усього людства, його вчення про людську культуру та філософське мислення не втратили свої актуальності і нині. Філософська термінологія Платона настільки багата, що послужила основою сформованого пізніше понятійного апарату класичної філософії. Філософське вчення Платона багатоаспектне (можна навіть говорити про філософську систему Платона). Воно охоплює вчення про буття (онтологію), вчення про пізнання (гносеологію), погляди на людину, суспільство і державу.

Найбільший інтерес представляє його теорія ідей. В якості центрального поняття в ній виступає поняття ідеї або ейдосу (idea - вигляд, образ, рід, спосіб).

Філософія є синтетичним явищем духовної культури. ЇЇ неможливо повністю співставити з мистецтвом, наукою тощо. Вона об’єднує в собі всі сфери культури і подає їх в якості одного цілого. Вона відображає різні аспекти людської свідомості та типів сприйняття світу. Філософія має багато загального з моральністю. Багатьом видатним філософам була притаманна прихильність до високих моральних цінностей, а вчення про моральний закон в їх працях займало значне місце. [1, c.24-25]. Інакшим є співвідношення філософії з ідеологією. Ідеологія відображує інтереси вузької національної або класової групи, а філософія опирається на загальнолюдські цінності, які, в свою чергу є вищими.

Філософія тісно пов’язана з наукою. Наприклад, загальним є прагнення до об’єктивного, достовірного пізнанню світу та людини. Але, на відміну від науки, філософія вивчає найбільш загальні, масштабні закони буття. Це пізнання формує систему уявлень та відношень до світу та людини. Велике значення для філософії мають цінностний аспект та практичне значення науки. При цьому, практичне значення з точки зору науки полягає в практичному використанні досягнень у житті людини. А практичне значення філософії – орієнтувати вчинки людини, наповнювати її життя розумним, відповідальним відношення до світу і високими цілями буття [1, c.24-25]

Культура – це система надбіологичних програм життєдіяльності людини, які історично розвиваються, її поведінки і спілкування, що виступають умовою відтворення і зміни соціального життя у всіх його основних проявах [3, c.524]. Це сукупність навиків і вмінь, а також засобів, (реальних предметів і знакових систем), тобто життєдіяльності людини.

Історичний розвиток філософії постійно вносить зміни в культуру, формуючи нові варіанти, нові потенціально можливі лінії її розвитку. Багато ідей, які виникли у філософів, переносяться у культуру та в певних умовах соціального розвитку супільства отримують свою світоглядну актуалізацію. На основі їх філософських ідей можуть створюватися релігійні, етичні, політичні вчення, які наповнюють емоційним змістом понятійні філософські конструкції та вносять в них певний життєвий зміст, поступово перетворючи їх в нові світоглядні основи культури [3, c.128].

Таким чином філософія виступає особливим самопізнанням культури, що активно впливає на її розвиток. Генеруя теоретичне ядро нового світогляду, філософія тим самим дає нові уявлення про бажений образ життя, який пропонується людству. Обґрунтовуючи ці уявлення в якості цінностей, вона функціонує як ідеологія. Філософія в свою чергу є і теоретичною основою світогляду суспільства. Світогляд з одного боку, узагалюнює повсякденні погляди життєвої мудрості, а з іншого – боку узагальнює досягнення науки, мистецтва, основні принципи релігіозних поглядів та досвіду, а також сферу морального життя суспільства.

В цілому світогляд являє собою систему поглядів людини та суспільства на світ в цілому, на своє власне місце в ньому, розуміння людиною сенсу свого життя тощо. Також це сукупність узагальнених наукових, соціально –політичних, правових, моральних, філософських, релігійних естетичних цінностних орієнтацій тощо [4, с.16].

Протягом формування людської цивілізації найвідомішими різновидами світогляду є міфологія, релігія та філософія.

Міфологичний світогляд пов‘язаний з культурою первісного суспільства.

З розвитком людської цивілізації розвивався і світогляд людини та суспільства в цілому. Наступним історичним різновидом світогляду є релігія. Релігія поділила світ на природний і надприродний. Особливістю релігійного світогляду стала віра в існування надприродного абсолюту. Формування релігійного світогляду тісно пов‘язано з розвитком людської цивілізації, зростання інтелекту людини, й появою теоретичного мислення. Релігія на всіх етапах історичного розвитку була і залишпєтьсч системотрвірним чинником людської культури та розвитку цивілізації.

Філософія, в свою чергу є синтетичним явищем духовної культури. Але з точки зору повсякденності вона "непотрібна", тому що не вчить ніякому практичному ремеслу, її неможливо безпосередньо застосувати у житті. Головна роль філософії в історії культури - наповнення життя людини сенсом, високими ідеями та вічними цінностями. По відношенню до цієї загальної мети філософії – бачити та розвивати в людині людяність – всі інші її виходи в соціальне та духовне життя суспільства є лише частковими похідними [12, c.24].

Багато видатних філософів (Платон, Кант, Шеллинг, Шопенгауэр) писали про глибоке зближення і навіть взаємопроникнення філософії та мистецтва. Гегель говорив, что філософ повинен бути естетично розвинутий не менш за поета [12, c.25]. Такі судження великий філософ базував на історичному досвіді світової культури. Європейске Відродження (XIV-XVI вв.) було відродженням перш за все художньо-філософського духа древніх еллінов [12, c.25-26]..

Зв'язок релігії та філософії є досить давнім та різноманітним. Релігія була існувала при зародженні філософії. Але філософія з’явилася на багато пізніше на досить високому етапі розвитку усього суспільства, людини як особистості, людини та її теоретичного осмислення.

Релігія є специфічною формою духовно розуміння світу. З одного боку, вона представляє собою поведінку людини, почуття, культ і обрядність При цьому з іншої сторони, релігія уявляє собою систему півних поглядів, віри, уявлень, ідей і теорій. Тобто все те, що складає зміст релігії, - є формою суспільної свідомості. Релігію розглядають в різних аспектах: вона осмислює Бога як абсолютне в його відношенні до людини, природи та суспільства [3, c.667]. Але при всій різноманітності поглядів, «релігія завжди означає віру реальність абсолютно-цінного, визнанні начала, в якому злиті в одне реальна сила буття та ідеальна правда духа» [7, с.83]

Історія свідчить, що філософія виникла в суспільстві рабовласницької демократії. На той час відбулося вже достатньо глибоке розмежування між фізичною та розумовою працьою та частина пануючого класу звільнила себе від турбот та монополізувала розумову працю. В демократичному суспільстві (навіть якщо це суспільство рабовласницької демократії) люди разом зі свободою відчули і великий тягар відповідальності за свої вчинки та рішення.

В суспільному житті філософія вже 2,5 тисячи років відіграє роль невтомного "бунтівника", безкомпромісного критика існуючих порядків [12, c.22]. Фігури філософів в нашій історії майже завжди мали трагічну долю. Влада рідко була до них доброзичлива. Найбільш ворожими до філософії завжди були тоталітарні режими.

Філософску критику неможна розуміти тільки як критику політичну. Піддавая критиці старий світ, философія виступает в конструктивній ролі – як теорія, яка пояснює позитивний ідеал (образ майбутнього), встановлює універсальну, космічну роль людини в світі [12, c.22].

Філософія виконує наступні функції: світоглядну, пізнавальну (гносеологічну), методологічну, практичну.

Також можна відокремити такі функції філософії:

— критична (спрямована на критику різноманітних систем знань про світ, пошуки нових істин);

— прогностична (розкриває перспективу розвитку світу та людини);

— гуманістична (сприяє генеруванню гуманістичних цінностей та ідеалів сучасної цивілізації, а також допомогає окремій особі знайти сенс життя і визначити своє місце в світі);

Отже, значення філософії у житті людини беззаперечне. Її вивчення допомагає систематизувати особистий досвід, формує впорядковану систему знань про світ, систему цінностей, орієнтири.

Філософія є раціонально-теоретичною формою свідомості, яка підсумовує всі види людських практи, синтезує їх досягнення та формує світорозуміння. Філософія направляє вектори індівідуальної й соціальної творчості. Отже, виконуючи традиційні функції філософія забезпечує теоретичне ядро культури.

Теоретичним фрагментом філософії є осмислення людиною пізнавальної, соціальної та природної реальностї під час її духовного, практичного освоєння горизонтів, досягнень кожної епохи. Філософія несе відповідальність за розробку нормативно-цінностних основних поглядів людей.

Та основне запитання чому ж люди все ж звертаються до філософії, та чи існує потреба у філософствуванні, залишається відкритим. На мою думку, кожна людина звертається в певний час звертається до філософії, та при цьому стає своєю мірою філософом. Так, людина шукаючи свій шлях по якому їй іти, шукаючи своє місце у житті, починає філософствувати, шукати.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. История мировой философии : учебник / С. Р. Аблеев. -М.: АСТ: Астрель, 2005. – 414 с.

2. Голубинцев В. О.- Философия для технических вузов / В.О. Голубинцев,А. А. Данцев, В. С. Любченко. - Изд. 4-е, перераб.и доп. - Ростов н/Д: Феникс, 2008. — 502 с.

3. Всемирная энциклопедия: Философия/Главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов Москва: АСТ, Мн.: Харвест, - Современный літератор, 2001-1312 с.

4. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. — 2-е изд. — М.: Гардарики, 2006. - 736 с.

5. Мозговий Л.І., Бичко І.В., Додонов Р.О. та ін. - Філософія. Кредитно-модульний курс: Навч. посіб. / За ред. Р. О. Додонова, Л. І. Мозгового. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 456 с.

6. Філософія. Щерба С. П. Підручник -К.: Кондор, 2007 - 452с
скачати

© Усі права захищені
написати до нас