Фази заживлення первинним натягом, вторинним натягом. Лікування в залежності від фази заживлення.
| | Первинний натяг | Вторинний натяг |
| Фаза запалення (1-5 доба) | Таке загоєння = при лінійних ранах, коли краї і стінки з’єднані швами (рани після первинної хірургічної обробки або оперативного втручання). В основному виявляється судинними реакціями, менш виражене запалення в порівнянні із загоєнням вторинним натягом, оскільки можливість розвитку інфекції значно нижча. Між зближеними стінками рани=щілина, яка заповнюється кров’ю, що згортаєтьсяутворення ниток фібринупервинне склеювання стінок і країв рани фібриномв осередок запалення мігрують лімфоцити, макрофаги, які стимулюють проліферацію = початок регенеративних процесів | Значно більше виражене запалення, судинні реакції супруводжуються повільним очищенням рани від некротизоаних тканин. Таке загоєння= при ранах з великим дефектом тканин, краї і стінки яких розташовані на великій відстані (до 10 мм) між собою або в рані є сторонні тіла, згустки крові, гнійна інфекція. Місцеві морфологічні зміни з боку судин (кровоносні+лімфатичні): порушення цілісності поруш-ня крово- та лімфовідтокуспазм з подальшим розвитком паретичного розширення судин (розширення внаслідок локального порушення іннервації)стійка вазодилятація, ↑приникності судинної стінки (обумовлена дією медіаторів запалення = біогенних амінів, а саме брадикініну, гістаміну, серотоніну)тромбування капілярів і венул в пошкодженій ділянцімісцеві порушення кровообігуперфузіїоксигенації тканин в ділянціацидоз, порушення вуглеводного і білкового обмінів, ↑Р(онкот.)набряк. Відторгення некротизованих тканин: поява в оточуючих тканинах і ексудаті нейтрофілів, а на 2-3 добу – лімфоцитів та макрофагівфагоцитоз м/о та некротичних мас, позаклітинний протеоліз, виділення медіаторів запалення (нейтрофільні лейкоцити), виділення протеолітичних ферм., фагоцитоз частково лізованих некротичних тканин,відмерлих лейкоцитів, продуктів бакт. розпаду(макрофаги)імунна відповідь |
| Фаза регенерації (6-14 доба) | Колагенізація+ проростання судин: в ендотелії капілярів утворюються паростки, довкола яких з’являються клітини сполучної тканини паростки ендотелію з обох стінок рани прямують назустріч один одному з’єднуютьсяперетинка між ними розсмоктуєтьсяутворюється новий просвіт судин. Клітини довкола капілярів поступово витягуються, стають довгастими, веретеноподібними і утворюють сполучну тканину. Через 1 добу після поранення у мальпігієвому шарі починається розмноження епітелію | Порожнина заповнюється грануляційною тканиною ріст судин – новоутворені капіляри об'єднуються в капілярні петлі на стінках і в ділянці дна раниу петлі із капілярів мігрують формені елементи, утворюються фібробласти початок росту сполучної тканини рана поступово заповнюється дрібними гранулами сполучної тканини, структурну основу яких складають петлі капілярів. Одночасно відбувається епітелізація: епітеліальні клітини шляхом розмноження і міграції "наповзають" на грануляційну тканину із країв рани в напрямку до центруранова контракція |
| Фаза утворення й реорганізації рубця (після 15 доби від моменту травми) | На 6—7-у добу вузький рубець повністю вкривається тонким шаром епідермісу. Капілярна стінка поступово запустіває, рубець із рожевого перетворюється на зміцнілий, ледь помітний, білий | Поступово порожнина рани скорочується, а поверхня її епітелізується, грануляційна тканина, що заповнила рановий дефект, поступово трансформується в зрілу грубоволокнисту сполучну тканину, і на місці рани формується рубець |
Основні відмінності загоєння первинним і вторинним натягом:
| | Первинний натяг | Вторинний натяг |
| Запалення | Менш виражене | Більш виражене |
| Очищення рани від некротизованих тканин | - | Повільніше |
| Інфікування | Мінімальна можливість | Велика кількість м/о в рані та прилеглих тканинах |
| Регенерація | Грануляційна тканина відсутня | Формування грануляційної тканини |
Лікування:
| Фаза | Мета лікування | Спосіб лікування |
| Запалення | евакуація вмісту з порожнини рани; видалення некротичних тканин; відторгнення загиблих тканин; придушення інфекції. | дренування (активне), гіпертонічні розчини; ПХО; протеолітичніферменти, гіпертонічні розчини, мазі на водорозчинній основі; антисептики, хіміопрепарати, багатокомпонентні мазі на водній основі, УФО. |
| Регенерація | зростання грануляцій | індиферентні мазі, комбутек, куріозін, альгипор, метіураціловая мазь, мазь Вишневського, вульнуазан і ін. |
| Рубцювання | сприяння дозріванню більш ніжного, що не грубого, менш помітного рубця | індиферентні мазі, солкосерил, хірургічна обробка рани з накладенням швів, шкірна пластика |
Хірургічна обробка є головним і основним методом лікування гнійних ран. Активне хірургічне лікування гнійних ран повинно зводитися до наступних принципових етапів:
1. Хірургічна обробка гнійної рани (або гнійного вогнища) за типом висічення всіх загиблих і нежиттєздатних тканин (принцип первинної хірургічної обробки). Наприклад, нагноєння післяопераційних ран виникає на 5-11 добу після операції, необхідно зняти шви з операційної рани, провести первинну хірургічну обробку: видалити нежиттєздатні тканини, капронові і кетгутові нитки, промити рану перекисом водню.
2. Додаткова обробка рани пульсуючим струменем рідини, вакуумом, ультразвуком, променями лазера.
3. Дренування рани перфорованими дренажами і тривале промивання антисептиками в післяопераційному періоді (проточне або з вакуум-аспірацією, тобто антибактеріальний дренаж).
4. Лікування в керованої а-бактеріальному середовищі (ПОВ) або місцева медикаментозна терапія гнійних ран.
5. Ранні відновлювальні операції: закриття рани за допомогою накладання швів або шкірної пластики, включаючи пластику рани васкуляризированим клаптем.
6. Загальна інтенсивна терапія, що включає антибактеріальну терапію, імунокорекцію, детоксикацію, заповнення білково-енергетичних втрат.