Тема 5. Правила та методи транспортної іммобілізації.
Транспортна іммобілізаціяпроводиться до надання кваліфікованої лікарської допомоги на час транспортування потерпілого до лікувального закладу. Її проводять не тільки при переломах і вивихах чи підозрі на них, але й при великих пошкодженнях м’яких тканин, ранах.
В більшості випадків іммобілізація є імпровізованою. Використовують підручні засоби або здорові ділянки тіла: при пошкодженні ноги її прибинтовують до здорової, пошкоджену руку прибинтовують до тулуба або використовують одяг, ремені, дошки (рис. 1).
 | Рис. 1. Транспортна іммобілізація при різних видах переломів |
Транспортні імобілізаційні шини поділяють на дві групи: фіксаційні і дистракційні. До фіксаційних шин відносять сітчасті шини Фільберга і Крамера (рис. 2). Вони міцні, легко моделюються на будь-яку ділянку тіла. Шини Крамера бувають двох розмірів: 60x10 см і 110x10 см. Ці шини застосовують в основному для іммобілізації плечової кістки, передпліччя, кисті, гомілки і ступні.
При накладанні сітчастої шини, її попередньо моделюють на здоровій кінцівці потерпілого, на сторонній особі або на собі (рис. 3).
 | Рис. 2. Шини Крамера і Фільберга | |
 |  | |
| Рис. 3. Накладання сітчастої шини на верхню і нижню кінцівки | ||
При переломі плечової кістки шина повинна починатися від внутрішнього краю лопатки здорового боку, йти вздовж зовнішньої поверхні напівзігнутої (900) в ліктьовому суглобі приведеної руки і закінчуватися, дещо виступаючи з кінчиків пальців. Гомілки краще фіксувати трьома шинами: одну моделюють по задніх поверхні гомілки і ступні від кінчиків пальців до середньої третини стегна, дві інші фіксують по боках гомілки, згинаючи при цьому підошовну частину в вигляді стремена для більшої фіксації гомілково-ступневого суглобу. При пошкодженні шиї з сітчастих шин виготовляють «шолом».
Крім сітчастих шин використовують картонні, фанерні або з полімерних матеріалів.
Для імобілізації кінцівок використовують вакуумні шини. Вони бувають трьох типів: I тип – для китиці і передпліччя, II – тип – для ступні і гомілки, III тип – для колінного суглобу.
Дистракційна шинаДітеріхса застосовується при переломах стегна та кульшового суглобу. Вона складається з чотирьох частин (рис. 4): підошовної, внутрішньої, зовнішньої з паличками-закрутками із шнурком та з розсувних планок з упорами у верхній частині і лямками для фіксації до тулуба і стегна.
 |  |
| Рис. 4. Дистракційна шина Дітеріхса | |
Шину, як правило, накладають поверх одягу і взуття. До ступні прибинтовують підошвову частину шини, яка має кріплення для шнура і дві провушини для кріплення зовнішньої і внутрішньої планок. Внутрішню частину шини (внутрішній контур) ставлять по внутрішній поверхні стегна, впирають в пах, проводять нижній кінець через провушину підошви так, щоб кінець її виступав від неї на 8-10 см. Зовнішній контур закріплюють з таким розрахунком, щоб вона починалась від пахвинної впадини і доходила до ступні, проходила через зовнішню провушину підошви і виступала на 8-10 см. нижче неї. Кінець від внутрішньої частини згинають під кутом 900і вставляють у паз зовнішнього контуру. Шину фіксують на тулубі і стегні лямками-замками. Кінець фіксують циркулярними ходами бинта. Шнур від «підошви» проводять через фіксувальний отвір в шарнірній частині внутрішнього контуру і, за допомогою палички-закрутки проводять витягування нижньої кінцівки. При одночасному переломі гомілковоступневого суглобу, кісток ступні та стегна – шину Дітеріхса накладати не можна
Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
Шина обов’язково повинна захоплювати два суглоби (вище і нижче перелому), а інколи – і три (при переломах стегна – кульшовий, колінний, гомілково-ступневий; при переломах плеча – плечовий, ліктьовий і променево-зап’ястковий).
При іммобілізації кінцівки необхідно надати їй фізіологічне положення або таке положення, при якому кінцівка найменше травмується.
При відкритих переломах вправлення відламків не проводять, а накладають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують в тому положенні в якому вона знаходиться.
При накладанні дротяних шин на тіло необхідно поставити ватно-марлеві прокладки та інше. При закритих переломах шини накладають по одягу.
Під час перекладання потерпілого з нош чи на ноші пошкоджену кінцівку підтримує помічник.
Неякісно виконана іммобілізація може нанести шкоду потерпілому: так закритий перелом може стати відкритим, виникнути масивні кровотечі внаслідок пошкодження судин відламками кісток.
Транспортна іммобілізація при переломі кісток плечового поясу і верхніх кінцівок.При переломі ключиці – в пахвинну впадину кладуть валик з вати чи одежі з величиною з кулак і можна провести іммобілізацію – пов’язкою Дезо, вісімкоподібною пов’язкою з захопленням двох плечових суглобів (рис. 5).
 | Рис. 5. Транспортна іммобілізація при переломі ключиці |
При переломі плечової кістки в верхній третині, руку згинають в ліктьовому суглобі під 600так, щоб китиця лягла на плече здорової сторони, в пахвинну ямку ставлять валик і фіксують його до грудної клітки через здорове надпліччя. Передпліччя підвішують на косинці, а плече прибинтовують до грудної клітки. При переломах діафізу плеча і мобілізацію проводять шиною Крамера, моделюють її, в пахвинну ямку кладуть валик і фіксують шину бинтами. В переломі в ділянці ліктьового суглобу шина захоплює плече і доходить до п’ястно-фалангових суглобів. При відсутності стандартних засобів при переломах плеча використовують імпровізовані шини із гілок, шматків дошки, парасолі, автомобільної помпи. При цьому іммобілізацію проводять двома шинами (рис. 6).
 | Рис. 6. Імпровізовані іммобілізаційні шини на верхню кінцівку |
При переломах передпліччя використовують шину Крамера або Фільберга з обов’язковою фіксацією ліктьового та променевозап’ястного суглобів, перед транспортуванням хворим вводять або дають знеболювальні.
Транспортна іммобілізація при пошкодженнях хребта і тазу. При травмі хребта і переломах майже завжди виникає травматичний шок і порушення функції тазових органів. Тому надійна іммобілізація і дбайливе транспортування є запорукою подальшого стану хворого та його лікування. Таким потерпілим вводять знеболювальні і серцеві середники. Транспортування найкраще здійснювати швидкою допомогою на твердих ношах, імпровізованому щиті чи в кузові вантажного автомобіля (рис. 7).
Рис. 7. Ноші для транспортування хворого з переломом хребта
При вкладанні потерпілого не можна допускати зміщень хребта. При переломах шийного відділу хребта іммобілізація здійснюється ватно-марлевим валиком чи шиною Єланського. Потерпілого транспортують на спині з закинутою головою і валиком під шиєю. При переломах грудного і спинного відділів хребта або кісток тазу потерпілого кладуть на спину з валиком під коліна.
При відкритому переломі хребта транспортують на животі. В останні роки використовують для транспортування потерпілих з переломами хребта іммобілізаційні вакуумні шини (рис. 8).
Транспортна іммобілізація при переломах нижніх кінцівок. При переломі стегна, кульшового і колінного суглобів застосовують стандартну шину Дітеріхса. При її відсутності можна використовувати шини Крамера, з’єднані між собою. Їх накладають по зовнішній, внутрішній і задній поверхні кінцівки. Іммобілізація трьох суглобів обов’язкова.
Рис. 8. Іммобілізаційна вакуумна шина
 | Рис. 9. Імпровізована шина з дощок при переломах гомілки |
Імпровізоване шинування при переломах стегна здійснюється підручними засобами (лижі, палиці), а в випадку їхньої відсутності можна прибинтувати пошкоджену кінцівку до здорової.
При переломах кісток гомілки застосовують шини Крамера, створюючи нерухомість в колінному та гомілковоступневому суглобах. Останнім часом використовують пневматичні шини
Перенесення і транспортування потерпілого
Транспортування — один із важливих елементів подання першої допомоги. Для перенесення потерпілого використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ, ковдра).
Перенесення потерпілих у будинок, на транспорт, у медпункт має велике значення для швидкого надання медичної допомоги. Перенесення має бути проведене обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпілому.
Перенесення на руках одним носієм
Якщо потерпілий може пересуватися сам, йому може допомогти товариш, він повинен обняти потерпілого за талію однією рукою, а другою придержувати за руку, перекинувши її через своє плече.
Якщо потерпілий не може йти сам, можна посадити його до себе на спину або обхопити однією рукою тулуб, а другою — стегна (рис. 10). Легше перенести потерпілого, використовуючи для цього носилочну лямку.
Рис. 10. Перенесення потерпілого одним "носієм": а – перший спосіб; б – другий спосіб
Рис. 11. Носилочна лямка: 1 - клапан
Носилочна лямка (рис. 11) робиться з брезенту довжиною 360 см і шириною 6,5 см. Вона має на кінці металеву пряжку. На відстані 100 см від пряжки на лямку нашита полоска — клапан. Щоб надіти лямку на себе, носильник протягує вільний кінець і застібає лямку в пряжці, після цього лямка набуває вигляду вісімки. Завдяки металевій пряжці можна подовжити або укоротити розмір петель лямки відповідно до зросту носильника. Укорочують або подовжують ці петлі для того, щоб лямка не зсувалася з плечей носильника при низькому розміщенні перехрестя і не здавлювала шию при його високому розміщенні. Перехрестя лямки має знаходитись на спині носильника на рівні нижніх кутів лопаток, а петлі лямок — спускатись уздовж тулуба.
Якщо немає спеціально виготовленої лямки, з'єднують три пояси двома пряжками, а третю залишають для застібання вільного кінця поясу. Потім зі з'єднаних поясів роблять "вісімку". Кожна петля "вісімки" надівається на ноги потерпілого з упором у сідниці. Ставши спиною до нього і нагнувшись, носильник просовує свої руки в праву і ліву петлі лямки, кладе руки потерпілого до себе на груди і, тримаючи їх своїми руками, піднімається для перенесення (рис. 12).
Перенесення на руках двома носіями. Найпростіше перенесення потерпілого на руках двома носіями, які йдуть один за одним (рис. 13). Поширене перенесення на руках методом "замка". Для утворення сидіння — "замка" — кожний з носіїв береться лівою рукою за своє праве передпліччя, а правою кистю — за ліве передпліччя товариша (рис. 14). Але при цьому обидві руки кожного носія зайняті й неможливо зробити опори для спини потерпілого.
Рис. 12. Перенесення потерпілого на лямці одним носієм:
а — продівання ніг потерпілого через лямку; б — перенесення
Рис. 13. Перенесення
Через це "замок" потрібно робити з трьох рук: один носій береться правою рукою за своє ліве передпліччя; другий носій береться правою рукою за ліве плече першого і вільною кистю лівої руки замикає трикутник (рис. 15, а). Тут другий носій правою рукою підтримує потерпілого за спину.
Рис. 14. "Замок" із чотирьох рук
Вдвох можна перенести потерпілого і більш простим способом. Кожний з них береться пальцями за передпліччя другого біля кисті. На ці з'єднані руки садять потерпілого. З'єднавши вільні руки (рис. 15, б) за спиною потерпілого, носії підтримують його, а він також тримається руками за їхні плечі.
Можна нести потерпілого вдвох і з допомогою лямок, складених для цього у вигляді вісімки. Потерпілого садовлять верхи на перехрестя лямок, надітих через плечі двох носіїв. Під час перенесення носії ідуть у потилицю один в один; задній підтримує руками за пахви потерпілого, який схиляється головою йому на плече, й тулубом — на груди і смуги лямок (рис. 16, а). Носії можуть іти і поряд, підтримуючи руками потерпілого, який сидить на перехресті лямок; потерпілий при цьому схиляє тулуб і голову на плече і груди одного з носіїв (рис. 16, б).
Перенесення на ношах. Будь-який спосіб перенесення на руках розрахований на коротку відстань, оскільки це важко для носіїв. Значно легше перенесення на ношах, що дає можливість робити зупинки для відпочинку, не турбуючи потерпілого. Складні стандартні ноші — брезентове або парусинове полотнище, натягнуте на два дерев'яних бруси, які закінчуються чотирма ручками.
Рис. 15. Перенесення потерпілого на руках двома носіями на "замку" з двох рук
Рис. 16. Перенесення потерпілого на лямці двома носіями:
а — спосіб "один за одним"; б— другий спосіб
Рис. 17. Ноші з підручних матеріалів
Імпровізовані ноші можна зробити з підручного матеріалу. Для перенесення потерпілого можна обладнати прості ноші, прив'язавши до жердини будь-яку матерію (одіяло, плащ-палатку, полотнище) у вигляді гамака; кінці жердини при перенесенні потерпілого носії кладуть собі на плечі (рис. 17). Як ноші можна використати пальто, через рукава якого просовують жердини. Саморобні носилки можна зробити з двох мішків, обрізавши гузирі (кути) і просунувши в утворені дірки жердини. Можна дві паралельно покладені жердини перев'язати поясами, вірьовками і використати для перенесення потерпілого.
Якщо ноші зробити немає з чого, то потрібно знайти, що може їх замінити: драбину, двері, широку дошку, на яку потрібно накласти підстилку із сіна, соломи, одягу. Для перенесення в сидячому положенні можна використати стілець, просунувши під його сидіння дві довгі палиці й прикріпивши їх до ніжок вірьовкою.
Рис. 18. Укладення потерпілого на ноші
Правила укладання і перенесення потерпілих. Два чоловіки розвертають і встановлюють ноші з тієї сторони потерпілого, де пошкодження (рана, опіки, перелом). Троє за командою "Берись!" стають на одне або обидва коліна зі здорової сторони потерпілого і підкладають під нього руки: перший із них підтримує однією рукою голову потерпілого, а другою рукою — спину в області лопаток; другий підтримує однією рукою поперек, а другий — сідничну область; третій підводить одну руку під стегна, а другу — під гомілку (рис. 18). За командою "Піднімай!" вони обережно піднімають потерпілого, намагаючись як найдалі підвести під нього, руки трохи нахиливши його на себе, а четвертий підсовує до них ноші. За командою "Опускай!" вони опускають потерпілого на ноші.
Покласти потерпілого на ноші можуть і два чоловіки. Для цього вони обидва стають на одне і те ж коліно, перший підкладає одну руку під голову і плечевий пояс потерпілого, а другу — під поперек; другий підтримує таз і кінцівки потерпілого. Потерпілий, якщо може, обнімає першого за шию. Носії піднімаються одночасно й опускають на ноші потерпілого.
На ноші потерпілого укладають, враховуючи місце пошкодження та характер цього пошкодження. Якщо ноші без узголів'я, то необхідно покласти що-небудь під голову потерпілого (одяг чи солому, траву). Але якщо у людини, яка втратила свідомість, починається блювота, потрібно прийняти подушку, повернути голову на бік і притримувати в такому положенні. Це робиться для того, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи.
При пораненні в груди з переломами або з іншими пошкодженнями необхідно підняти верхню половину тіла.
При пораненнях у живіт потерпілого укладають на спину, піднявши йому тулуб і зігнувши ноги в колінах. Таке положення розслабляє м'язи живота, зменшує біль і поліпшує дихання.
При пошкодженнях хребта, укладаючи потерпілого на ноші, не можна не допускати згинання тіла і тим самим зміщення тіл хребців і стискання або пошкодження стиснутого мозку. Людину з пошкодженням хребта або таза без потреби не садити і не перекладати. Потерпілого обережно укладають у випрямленому положенні спиною на ноші, на які покладений дикт, або дошки, накриті м'якою підстилкою. Під коліна, щоб ноги були в зігнутому положенні, підкладають який-небудь валик.
При переломах і пораненнях щелепи у потерпілого в роті збираються кров, слина, слиз і западає язик. Через це, якщо можна, потерпілого переносять на ношах у напівсиди чому положенні або укладають на живіт. При укладанні на живіт під лоб підстеляють одяг і повертають голову потерпілого в сторону.
При перенесенні на ношах людей з пошкодженими кінцівками роблять так: поламану руку прибинтовують до грудей, а при травмі ноги під коліна кладуть валик з одягу. Переносячи потерпілого, носії повинні намагатися зберігати горизонтальне положення нош на спусках, при подоланні перепон.
Законом України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (стаття 34) громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру зобов'язані: дотримуватися заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог екологічної безпеки; вивчати основні способи захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами захисту; при виникненні надзвичайних ситуацій дотримуватись відповідних вимог.