Міністерство освіти і науки України
Львівський національний аграрний університет
Факультет механіки Кафедра
та енергетики електротехнічних систем
«НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА»
НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ 141
«ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА, ЕЛЕКТРОТЕХНІКА
ТА ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА»
Виконав: ст. гр. Ен-11
Немеш П.В,
Перевірив: Гошко М. О.
Львів 2020
Зміст
1. Загальні правила і норми під час виконання монтажу внутрішніх електропроводок.
2. Розмітка місць встановлення обладнання та трас електропроводок.
3. Установочні роботи під час монтажу електрообладнання.
4. Класифікація приміщень згідно з вимогами до внутрішньої проводки.
5. Механізація електромонтажних робіт. Електрифіковані інструменти.
6.Випробування електрообладнання
7.1. Основні поняття
7.2. Загальні методичні вказівки з випробувань
електрообладнання
8. Норми випробувань електрообладнання на прикладі
електродвигунів змінного струму
8.1.Іспитанія електродвигунів змінного струму
9. Метрологічне забезпечення
1. Загальні правила і норми під час виконання монтажу внутрішніх електропроводок.
2. Розмітка місць встановлення обладнання та трас електропроводок.
3. Установочні роботи під час монтажу електрообладнання.
4. Класифікація приміщень згідно з вимогами до внутрішньої проводки.
5. Механізація електромонтажних робіт. Електрифіковані інструменти.
Завдання до дому: Конспект, ЛІ стор. 53-69.
1. Згідно з Правилами, постачання електроприймачів повинне виконуватися від електричної мережі з глухозаземленою нейтраллю 380/220 В з системою заземлення TN-S або TN-C-S. При реконструкції слід передбачити переведення мережі на напругу 380/220 В з системою заземлення TN-S або TN-C-S. Цей розділ Правил розповсюджується на електроустановки: житлових будинків, громадських будівель і споруд, адміністративних і побутових будівель.
Електропроводкою називається сукупність проводів і кабелів із кріпленнями, підтримувальними захисними конструкціями і деталями, установленими відповідно до Правил [53).
Електропроводки розділяються но такі види:
За способом виконання розрізняють електропроводки відкриті, сховані та зовнішні.
Відкрита електропроводка - проводка, яка прокладена по поверхні стін, стель, по фермах та інших будівельних елементах споруд, по опорах тощо.
При відкритій електропроводці застосовуються такі способи прокладки проводів і кабелів:
- безпосередньо по поверхні стін, стель, на струнах, тросах, роликах, ізоляторах;
- у трубах, коробах, гнучких металевих рукавах;
- на лотках;
- в електротехнічних плінтусах і лиштвах (наличниках);
- вільною підвіскою та ін..
ньому проводів і кабелів. Короба можуть бути глухими або з кришками, що відчиняються, із суцільними або перфорованими стінками і кришками. Глухі короба повинні мати тільки суцільні стінки з усіх боків і не мати кришок. Короба можуть застосовуватися в приміщеннях і зовнішніх установках.
Лотком називається відкрита конструкція, призначена для прокладки на ній проводів і кабелів. Лоток не є захистом від зовнішніх механічних ушкоджень для прокладених на ньому проводів і кабелів. Лотки повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Вони можуть бути суцільними, перфорованими або гратчастими. Лотки можуть застосовуватися в приміщеннях і зовнішніх установках.
Горищним приміщенням називається таке невиробниче приміщення над верхнім поверхом будинку, стелею якого є дах будинку і який має несучу конструкцію (стріху, ферми, балки) із горючих матеріалів.
Аналогічні приміщення і технічні поверхи, розташовані безпосередньо над дахом, перекриття і конструкції яких виконані з горючих матеріалів, не розглядаються як горищні приміщення.
2. Розмітка є початковою і найбільш відповідальною стадією монтажу електроустаткування освітлювальної електроустановки. Мета розмітки - визначити в натурі трасу електропроводок, а також розміщення і взаємне розташування всіх елементів електроустановки, керуючись наявною технічною документацією.
Розмітку трас відкритих електропроводок, і основних осей для установки електроустаткування виробляють по заданих в проекті відмітках чистої підлоги або стелі, нанесених будівельниками в приміщеннях будівлі, а також проектних відстанях від ферм, колон і інших будівельних конструкцій. Відмітку чистої підлоги наносять на заздалегідь очищену і підбілену поверхню у вигляді чорної смуги шириною 10 - 12 мм і завдовжки 120 - 150 мм.
Роботи по розмітці починають з вимірів і прив'язці трас електропроводок до місць розташування електроустаткування. Потім визначають місця пробивки в будівельних конструкціях: отворів - для проходу труб, дротів і кабелів; гнізд - для установки приладів при схованій проводці; ніш - для установки в них щитків; колодязів - під заставні частини і тому подібне. Одночасно визначають місця установки коробок і кріпильних деталей.
Розмічальні розміри повинні відповідати проекту, а за відсутності в вказівок у проекті - СНЇП або нормованим розмірам.
Траси відкритих електропроводок розмічають за допомогою шнура, забарвленого синькою або сухою охрою; відбивають шнуром горизонтальні і вертикальні лінії, дотримуючи при цьому їх паралельність лініям сполучень будівельних конструкцій.
На відбитих лініях відзначають поперечними рисками місця розташування опорних конструкцій і кріпильних деталей спочатку у коробок, а потім у електроприймачів, на ділянках повороту, у проходів і, нарешті, на місцях проміжних кріплень.
Проходи через будівельні конструкції повинні розташовуватися на одній лінії і в одній площині з кабелями, що прокладаються, і дротами. Дроти і трубні прокладки відкритих електропроводок повинні бути найменш помітними і не порушувати архітектурних оформлень приміщень. Траса електропроводки повинна проходить уздовж карнизів і архітектурних ліній з відступом від них на відстань не менше 25 мм.
Розмітку трас схованих електропроводок, що прокладаються в борознах і каналах будівельних конструкцій, виконують по найкоротших відстанях між елементами електроустановки.
На сучасних великих об'єктах промислового і цивільного будівництва електромонтажні роботи ведуться, як правило, індустріальними методами. Суть індустріального методу монтажу полягає в тому, що елементи електроустановки завчасно готують поза монтажною зоною (на спеціалізованих підприємствах ) на технологічних лініях і із застосуванням різних механізмів, а потім в стані максимальної готовності доставляють на монтажний об'єкт.
При індустріальній заготівлі елементів електричних мереж на робочих кресленнях проекту дають "прив'язку" монтованого електроустаткування і встановлюваних електроконструкцій до будівельних орієнтирів. На кресленнях наносять розмірні схеми трас електропроводок, що прокладаються, і кабельних ліній. До будівельних орієнтирів і електроустаткування мають бути також "прив'язані" і електричні мережі з тим, щоб можна було визначати по кресленнях не лише напрям і місце розташування, але і дійсну довжину трас і ділянок мереж.
У проектах технічно складних електроустановок, окрім розмірних схем, складають кабельні і трубозаготівельні відомості і журнали з технічними даними елементів електричних мереж.
Роботи в діючих електроустановках (ті, що знаходяться п.д напругою або на них може подаватись напруга вмиканням відповідного «ом^'ино™ апарата) оформлюють нарядом - допуском. Дільниці, виділені для
робіт, вимикають і вживають необхідних заходів проти помилкового або довільного вмикання комутаційних апаратів. Вивішують плакати ияиия
працюють люди", "Працювати тут"!. Переносні заземлення на об^а^ виділене для проведення монтажних робіт, накладають після р Р^ відсутності на ньому напруги. Роботи виконують під наглядом спостерігаючого.
При монтажі повітряних ліній до початку роботи, пов язаної з підйомом людей на опори, необхідно перевірити справність кігтів, поясів тощо.
Монтаж електроустановок пов'язаний з необхідністю застосування різноманітних електротехнічних матеріалів і виробів (дротів і кабелів, електроізоляційних матеріалів, настановчих і кріпильних виробів, заливальних мастик і лаків, різних припоїв і тому подібне).
Дроти і кабелі служать для передачі електричної енергії, а також для електричного з'єднання різних елементів електроустановки.
Дротом називають металевий провідник електричного струму, що складається з однієї або декількох струмопровідних жил. Струмопровідна жила дроту може складатися з одного дроту (однодротяна) або з декількох проволок скручених разом (багатодротяна).
Дроти з багатодротяними струмопровідними жилами мають більшу гнучкість, чим дроти з одиндротяними жилами.
Струмопровідні жили дротів, які застосовують в електроустановках, виготовляють з алюмінію або міді. У сучасних електроустановках з міркувань економії дорогої міді застосовують переважно дроти з алюмінієвими жилами.
Дроти бувають голі (без ізоляції) і ізольовані (покриті ізоляцією).
У ізольованого дроту струмопровідна жила поміщена в ізолюючу оболонку з гуми, полихлорвинилхлориду або винипласту. Для оберігання від механічних ушкоджень і дій зовнішнього середовища ізоляція деяких марок дротів покрита зовні бавовняним обплетенням, просоченим протигнильним складом.
Кабелем називають пристрій, що призначений для передавання електричної енергії і складається з одного або декількох ізольованих один від одного провідників, поміщених в герметичну захисну оболонку з гуми, пластмаси, алюмінію або свинцю. Кабель, що має поверх захисної оболонки покриття (броню) із сталевих стрічок, плоского або круглого дроту (для захисту від механічних ушкоджень), називається броньованим. Якщо захисні або
Труборіз МТФ- 2 служить для відрізання зайвої частини труби, що виходить з перекриттів, фундаментів і інших будівельних конструкцій. Необхідність такого різання труб виникає при відхиленні розмірів будівельної частини будівель, в якій застосовані трубні прокладення індустріальної заготівлі, а також труб, заздалегідь заготовлених в майстернях.Механізм ПРТ служить для затягування дротів 8 трубу 0 20-50 мм.
Механізм ПМТ призначений для затягування в труби дротів великих перерізів і тому забезпечений електродвигуном. Заштовхування в трубу і витягування з неї дроту виконується роликами, що приводяться в рух електродвигуном. Механізм ПМТ забезпечений рухомим роликовим пристроєм, що дозволяє затягувати в труби дроти через протяжні ящики і коробки.
З'єднання в гільзах і окінцювання накінечниками дротів перерізом вище 50 мм2 здійснюється за допомогою ручних і електродвигунних гідравлічних і механічних пресуючих механізмів. Найширше застосовують ручні гідравлічні преси ПГР- 20 і РПГ-7М, ручний механічний прес РМП-7М, електродвигунний гідравлічний прес ПЭГП- 2.
При виконанні електромонтажних робіт широке застосування знаходять стійки, драбини і різні піротехнічні пристрої.
Стійки і драбини забезпечені пристроями для встановлення в них будівельно-монтажного пістолета або електрифікованого інструменту і застосовуються при виконанні кріпильних або отворопробивних робіт в приміщеннях на значній висоті. Стійки і драбини є інвентарними пристосуваннями і дуже зручні, оскільки мають просту розбірну конструкцію і порівняно невелику масу, що полегшує їх перенесення, збирання і застосування.
Піротехнічні пристрої є оправками, пресами і колонками, в яких для виконання певних операцій використовується енергія вибуху порохового заряду, що знаходиться в патроні.
Піротехнічні оправки служать для забивання дюбелів в будівельні елементи будівель і споруд (стіни, перекриття і тому подібне) з бетону або цеглини при кріпленні на них електроустаткування.
У монтажній практиці використовуються піротехнічні оправки двох типів: конструктивно просту оправку ОД- 6 і більш вдосконалену - ОДП-4М (оправка дюбельна піротехнічна).
Нині оправки ОД і ОДП замінюються однозарядним монтажним пістолетом ПЦ- 52. Він призначений для кріплення дюбелями різного електроустаткування і конструкцій до бетонних, залізобетонних і цегляних
| 4. Сільськогосподарські приміщення відрізняються рядом специфічних |
особливостей:
- наявністю підвищеної небезпеки відносно ураження людей і тварин електричним струмом;
- підвищеною пожежною небезпекою;
- мають особливий склад внутрішнього середовища (аміак, сірководень, пил).
Електропроводка повинна відповідати умовам навколишнього середовища, призначенню і цінності споруд, їхній конструкції й архітектурним особливостям, а також потужності навантаження.
При виборі виду електропроводки і способу прокладки проводів і кабелів повинні враховуватися вимоги електробезпечності і пожежної безпеки. При наявності одночасно двох або більш умовно що характеризують навколишнє середовище, електропроводка повинна відповідати всім цим умовам.
Оболонки й ізоляція проводів і кабелів, застосовуваних в електропроводках, повинні відповідати засобу прокладки й умовам навколишнього середовища. Ізоляція, крім того, повинна відповідати номінальній напрузі мережі.
Нульові робочі провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції фазних провідників.
Проводи та кабелі повинні застосовуватись тільки 8 тих областях, котрі наведені у стандартах і технічних умовах на кабелі та проводи.
Класифікація приміщень згідно з вимогами до внутрішньої проводки наведена у підручнику (ЛІ) на стор. 60-62 у вигляді таблиці 2.1 (законспектувати).
5. Механізація електромонтажних робіт досягається шляхом максимальної заміни ручної праці роботою спеціальних механізмів і механізованих інструментів.
Монтаж електроустановок нерідко пов'язаний з необхідністю виконання великого об'єму таких трудомістких робіт, як встановлення гнізд Для приладів прихованої проводки, пробивка борозен і наскрізних отворів в стінах і міжповерхових перекриттях, затягування дротів в труби, з'єднання жил дротів та ін. Усі ці роботи повинні виконуватися засобами механізації.
Введення
Електрообладнання - це сукупність електротехнічних пристроїв, призначених для виконання певних функцій. Воно може забезпечувати безпечну і надійну роботу, якщо конструкційне виконання відповідає умові навколишнього середовища та режимів роботи.
Електрообладнання з нормальної ізоляцією - електрообладнання, призначене для застосування в електроустановках, що зазнають дії атмосферних перенапруг, при звичайних заходи щодо грозозащіте.
Електрообладнання з полегшеною ізоляцією - електрообладнання, призначене для застосування лише в електроустановках, не схильних до дії атмосферних перенапруг, або при спеціальні заходи по грозозащіте, обмежують амплітуду атмосферних перенапруг до значень, що не перевищують амплітуду однохвилинного випробувального напруги частотою 50 Гц.
Сучасний електромотор 1 складається з двох частин - ротора, пов'язаного з механізмом, який приводиться в рух, і статора, на якому розташована обмотка збудження.
Всі електродвигуни можна розділити на дві групи: постійного і змінного струму. Електромотори першої групи дозволяють плавно регулювати частоту обертання в широкому діапазоні, тому вони незамінні для приводу транспортних і підйомних коштів у кранових, екскаваторних двигунах. Електромотори змінного струму відрізняються простотою пристрою, доступною ціною і невибагливістю в експлуатації. Основний недолік таких електродвигунів - неможливість плавно регулювати частоту обертання.
У залежності від ставлення до частоти електричної мережі розрізняють синхронні (постійне) і асинхронні (непостійне) електродвигуни змінного струму. Синхронні електродвигуни використовуються в таких установках, як повітроводи, гідравлічні насоси і т.д. Асинхронні електродвигуни можуть застосовуватися як у побутовій техніці (асинхронні двигуни малої потужності), так і у виробництві (вантажні лебідки, кранові установки загальнопромислового значення і т.д.). За ступенем захисту розрізняють захистом від бризок виконання (захист від попадання крапель під кутом 600) та закрите (захист від попадання твердих тіл діаметром до 1 мм і бризок води під будь-яким кутом).
Випробування 2 - це різновид контролю. У систему випробувань входять такі основні елементи:
а) об'єкт випробувань - виріб, подвергаемое випробуванням. Головною ознакою об'єкта випробувань є те, що за результатами випробувань приймається рішення саме по цьому об'єкту: про його придатності або бракування, про можливість пред'явлення на наступні випробування, про можливість серійного випуску тощо Характеристики властивостей об'єкта при випробуваннях можна визначити шляхом вимірювань, аналізів або діагностування;
б) умови випробувань - це сукупність факторів, що впливають і (або) режимів функціонування об'єкта при випробуваннях. Умови випробувань можуть бути реальними або модельованими, передбачати визначення характеристик об'єкта при його функціонуванні та відсутності функціонування, при наявності впливів або після їх застосування;
в) засоби випробувань - це технічні пристрої, необхідні для проведення випробувань. Сюди входять засоби вимірювань, випробувальне обладнання та допоміжні технічні пристрої;
г) виконавці випробувань - це персонал, який бере участь в процесі випробувань. До нього пред'являються вимоги по кваліфікації, освіти, досвіду роботи та іншими критеріями;
д) нормативно-технічна документація (НТД) на випробування, яку складають комплекс стандартів, що регламентують організаційно-методичні та нормативно-технічні основи випробувань; комплекс стандартів системи розробки та постановки продукції на виробництво; нормативно-технічні та технічні документи, що регламентують вимоги до продукції та методів випробувань; Нормативно-технічні документи, що регламентують вимоги до засобів випробувань та порядок їх використання.
Випробування як основна форма контролю електроустаткування представляють собою експериментальне визначення кількісних та якісних показників властивостей виробу як результату впливу на нього при його функціонуванні, а також при моделюванні об'єкта.
Цілі випробувань різні на різних етапах проектування і виготовлення електрообладнання. До основних цілей випробувань можна віднести:
а) вибір оптимальних конструктивно-технологічних рішень при створенні нових виробів;
б) доведення виробів до необхідного рівня якості;
в) об'єктивну оцінку якості виробів при їх постановці на виробництво і в процесі виробництва;
г) гарантування якості виробів при міжнародному товарообміні.
Випробування служать ефективним засобом підвищення якості, так як дозволяють виявити:
а) недоліки конструкції та технології виготовлення електрообладнання, що призводять до зриву виконання заданих функцій в умовах експлуатації;
б) відхилення від обраної конструкції або прийнятої технології;
в) приховані дефекти матеріалів або елементів конструкції, що не піддаються виявленню існуючими методами технічного контролю;
г) резерви підвищення якості та надійності розроблюваного конструктивно-технологічного варіанту виробу.
За результатами випробувань виробів у виробництві розробник
встановлює причини зниження якості.
У даній роботі ми розглядаємо основні поняття, загальні методичні вказівки з випробувань електрообладнання, докладно зупиняємося на випробуваннях електродвигунів змінного струму.
6 Випробування електрообладнання
6.1 Основні поняття
При вивченні правил випробування електрообладнання слід знати значення таких понять. 3
Гранично допустиме значення параметра - найбільше або найменше значення параметра, яке може мати працездатний електрообладнання.
Справний стан - стан електрообладнання, за якого вона відповідає всім вимогам конструкторської та нормативно-технічної документації.
Ресурс - напрацювання електрообладнання від початку його експлуатації чи її поновлення після ремонту до переходу в стан, при якому подальша експлуатація неприпустима чи недоцільна.
Контроль технічного стану (контроль) - перевірка відповідності значень параметрів електрообладнання вимогам цих Норм.
Ремонт за технічним станом - ремонт, обсяг і час проведення якого визначаються станом електрообладнання за результатами контролю, проведеного з періодичністю та в обсязі, встановлених цими Нормами.
Випробування - експериментальне визначення якісних і (або) кількісних характеристик електрообладнання в результаті впливу на нього факторами, регламентованими даними Нормами.
Комплексні випробування - випробування в обсязі, передбаченому спеціальною програмою.
Вимірювання - знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом за допомогою технічних засобів, що мають нормовані метрологічні властивості.
Похибка вимірювання - допустимі межі похибки, визначаються стандартизованої або атестованої методикою вимірювань.
Випробувальна напруга частоти 50 Гц - діюче значення напруги змінного струму, яке повинні витримувати протягом заданого часу внутрішня і зовнішня ізоляція електрообладнання за певних умов випробування.
Випробувальне випрямлена напругою е - амплітудне значення випрямленої напруги, що прикладається до електрообладнання протягом заданого часу за певних умов випробування.
Апарати - силові вимикачі, вимикачі навантаження, роз'єднувачі, віддільники, короткозамикачі, заземлювачі, запобіжники, запобіжники-роз'єднувачі, вентильні розрядники, обмежувачі перенапруг, комплектні розподільні пристрої, комплектні екрановані струмопроводи, конденсатори.
Умовні позначення категорій контролю: 4
П - при введенні в експлуатацію нового електрообладнання і електрообладнання, що пройшов відновний або капітальний ремонт і реконструкцію на спеціалізованому ремонтному підприємстві;
К - при капітальному ремонті на енергопідприємстві;
С - при середньому ремонті;
Т - при поточному ремонті електрообладнання;
М - між ремонтами.
Категорія "К" включає контроль при капітальному ремонті як даного виду електрообладнання, так і обладнання даного приєднання.
Випробування при середніх ремонтах турбогенераторів з висновком ротора виробляються в обсязі і за нормами для капітального ремонту (К), а без висновку ротора - в обсязі і за нормами для поточного ремонту (Т).
6.2 Загальні методичні вказівки з випробувань
електрообладнання
Випробування електрообладнання повинні проводитися з дотриманням вимог правил техніки безпеки.
Вимірювання ізоляційних характеристик електроустаткування під робочою напругою дозволяється здійснювати за умови використання пристроїв, що забезпечують безпеку робіт і захист нормально заземлюється низькопотенційного виведення контрольованого об'єкту від появи на ньому небезпечної напруги при порушенні зв'язку з землею.
Електричні випробування ізоляції електрообладнання та відбір проби трансформаторного масла для випробувань необхідно проводити при температурі ізоляції не нижче 5 ° С, крім обумовлених у Нормах випадків, коли вимірювання слід проводити при більш високій температурі. В окремих випадках (наприклад, при приймально-здавальних випробуваннях) за рішенням технічного керівника енергопідприємства вимірювання тангенса кута діелектричних втрат, опору ізоляції та інші виміри на електрообладнанні на напругу до 35 кВ включно можуть проводитися при більш низькій температурі. Вимірювання електричних характеристик ізоляції, вироблені при негативних температурах, повинні бути повторені в можливо більш короткі строки при температурі ізоляції не нижче 5 ° С.
Порівняння характеристик ізоляції має проводитися при одній і тій же температурі ізоляції або близьких її значеннях (розбіжність - не більше 5 ° С). Якщо це неможливо, повинен застосовуватися температурний перерахунок відповідно до інструкцій з експлуатації конкретних видів електрообладнання.
При вимірі опору ізоляції відлік показань мегаомметра проводиться через 60 с після початку вимірів. Якщо відповідно до Норм потрібно визначення коефіцієнта абсорбції (R 60 "/ R 15"), відлік проводиться двічі: через 15 і 60 с після початку вимірів.
Випробуванню підвищеним напругою повинні передувати ретельний огляд і оцінка стану ізоляції іншими методами.
Перед проведенням випробувань ізоляції електрообладнання (за винятком машин, що обертаються, що знаходяться в експлуатації) зовнішня поверхня ізоляції повинна бути очищена від пилу і бруду, крім тих випадків, коли випробування проводяться методом, що не вимагає відключення електрообладнання.
Випробування ізоляції обмоток обертових машин, трансформаторів і реакторів підвищеним прикладеним напругою частоти 50 Гц повинно проводитися по черзі для кожної електрично незалежної ланцюга або паралельної гілки (у останньому випадку за наявності повної ізоляції між гілками). При цьому виведення випробувального пристрою, який буде знаходитися під напругою, з'єднується з виводом випробуваної обмотки, а інший - із заземленим корпусом випробуваного електрообладнання, з яким на весь час випробувань даної обмотки електрично з'єднуються всі інші обмотки.
Обмотки, з'єднані між собою наглухо і не мають виведених обох кінців кожної фази або гілки, повинні випробовуватися відносно корпусу без їх роз'єднання.
При випробуваннях електрообладнання підвищеною напругою частоти 50 Гц, а також при вимірюванні струму і втрат холостого ходу силових і вимірювальних трансформаторів рекомендується використовувати лінійну напругу мережі живлення.
Випробувальна напруга має підніматися плавно зі швидкістю, що допускає візуальний контроль за вимірювальних приладів, і після досягнення встановленого значення підтримуватися незмінним протягом усього часу випробування. Після необхідної витримки напруга плавно знижується до значення не більше однієї третини випробувального і відключається.
Під тривалістю випробування мається на увазі час програми повного випробувальної напруги, встановленого Нормами.
7 Норми випробувань електрообладнання на прикладі
електродвигунів змінного струму
7.1Іспитанія електродвигунів змінного струму
Електродвигуни змінного струму 5 - електричні машини, що перетворюють електричну енергію в механічну, а також є найбільш досконалим і поширеним видом приводу машин і механізмів, що перетворюють електричну енергію в механічну.
Вимірювання опору ізоляції. 6 Проводиться мегаомметром, напруга якого зазначено в табл. 2.1. Допустимі значення опору ізоляції та коефіцієнта абсорбції R 60 "/ R 15" вказані в табл. 2.1-2.3.
Оцінка стану ізоляції обмоток електродвигунів при вирішенні питання про необхідність сушіння. 7 Електродвигуни змінного струму включаються без сушіння, якщо значення опору ізоляції обмоток і коефіцієнта абсорбції не нижче зазначених у табл. 2.1-2.3
Випробування підвищеною напругою промислової частоти. Значення випробувальної напруги приймається згідно з табл. 2.4. Тривалість програми випробувального напруги 1 хв.
Вимірювання опору постійному струму. Вимірювання проводиться при практично холодному стані машини.
Обмотки статора і ротора. 8 Опір постійному струму обмотки ротора вимірюється у синхронних електродвигунів і асинхронних електродвигунів з фазним ротором. Вимірювання проводиться в електродвигунів на напругу 3 кВ і вище. Наведені до однакової температури виміряні значення опорів різних фаз обмоток, а також обмотки збудження синхронних двигунів не повинні відрізнятися один від одного і від вихідних даних більше ніж на 2%.
Сегеда М. С. Електричні мережі та системи. Підручник. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. — 488 с.
Енергетика: історія, сучасність і майбутнє: в 5-ти кн. — К., 2013. — Т. Кн. 2 : Пізнання й досвід - шлях до сучасної енергетики / Є. Т. Базеєв, Г. Б. Варламов, І. А. Вольчин, С. В. Казанський, Л. О. Кесова; Наук. ред. Ю. О. Ландау, І. Я. Сігал, С. В. Дубовськой. — 327 с. — ISBN 966-8163-11-7.
Липкин Б. Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок. — М.: Высшая школа, 1990. — 365 с. (рос.)
Зеличенко А. С., Смирнов Б. И., Шишорина Г. Д. Устройство и ремонт линий электропередачи и высоковольтных вводов. Учебник для средних профессионально-технических училищ — М.: Высшая школа, 1985.— 400 с. (рос.)