Ім'я файлу: внешнеэкономическая деятельность.doc
Розширення: doc
Розмір: 1258кб.
Дата: 09.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Велика Британія у кінці 19-початку 20 ст..docx
Розширення: doc
Розмір: 1258кб.
Дата: 09.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Велика Британія у кінці 19-початку 20 ст..docx
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
”Зовнішньоекономічна діяльність СП „Атіс” у формі ТОВ Балтського району Одеської області”
2006
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження зовнішньоекономічної
діяльності та політики її проведення на підприємствах
1.1 Проблеми, що виникають в зовнішньоекономічній
діяльності підприємств України, зокрема в
молокопереробній галузі 5
1.2 Показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності 16
1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності 25
Розділ 2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності СП “Атіс” у формі ТОВ
2.1 Організаційно–економічна характеристика товариства 33
2.2 Стан і аналіз зовнішньоекономічної діяльності
СП «Атіс» у формі ТОВ 49
Розділ 3. Перспективи розвитку зовнішньоекономічної
діяльності СП «Атіс» у формі ТОВ
3.1 Шляхи поліпшення конкурентоздатної продукції
СП «Атіс» у формі ТОВ 69
3.2 Формування стратегії розвитку зовнішньоекономічної
діяльності СП «Атіс» у формі ТОВ 83
3.3 Прогнозування розвитку зовнішньоекономічної
діяльності на підприємстві 90
Висновки 100
Список літератури 104
Додатки
Вступ
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – одна зі сфер його господарської діяльності, пов’язана з виходом на зовнішні ринки і функціонування на цих ринках. Будь-які підприємства, фірми, кооперативи та їх об’єднання, незалежно від форми власності, повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому разі вони зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.
Зовнішньоекономічна діяльність охоплює міжнародні господарські і торгівельні відносини, до сфери яких входять: обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне співробітництво, надання економічної і технічної допомоги, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва.
Відповідно до чинного законодавства України, зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які види, незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності підприємства є вивчення кон’юнктури світового ринку. Кон’юнктура світових товарних ринків – це результат взаємодії чинників (економічних, соціальних, природних), які впливають у кожний даний момент на становище підприємства (фірми) на конкретних світових товарних ринках і визначають напрямок, хід і результати його комерційної діяльності на цих ринках. Саме вивченням кон’юнктури світових товарних ринків та діяльністю на них суб’єктів господарювання і обумовлена актуальність теми дипломного дослідження.
Об’єктом дослідження дипломної роботи виступає спільне підприємство (СП) «Атіс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Предметом дослідження – зовнішньоекономічна діяльність даного підприємства.
Мета дипломної роботи полягає у вивченні можливих перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності СП «Атіс» у ТОВ. Для досягнення поставленої мети виокремлено наступні завдання дипломного дослідження:
1) вивчення теоретичних аспектів дослідження зовнішньоекономічної діяльності та політики її проведення на підприємствах України;
2) проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності СП «Атіс» у формі ТОВ;
3) знаходження перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності СП «Атіс» у формі ТОВ.
При дослідженні зовнішньоекономічної діяльності СП «Атіс» У формі ТОВ використовувалися наступні методи дослідження: порівняльний, системний, факторний і маржинальний аналіз, графічний метод, методи табличного вираження аналітичних даних та елімінування, методи прогнозування, зокрема метод екстраполяції ряду динаміки тощо.
Інформаційною базою дослідження для написання дипломної роботи послужили Закони України, Укази президента України, Постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; нормативні та законодавчі документи Міністерства фінансів України, наукові праці вчених – економістів, матеріали науково – практичних конференцій, довідкова і періодична література, а також форми бухгалтерської та фінансової звітності досліджуваного підприємства.
Розділ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОЛІТИКИ ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
1.1. Проблеми, що виникають в зовнішньоекономічній діяльності
підприємств України, зокрема в молокопереробній галузі
Серед процесів, які визначають особливості розвитку сучасного світу, провідним є процес інтернаціоналізації господарського життя. Його суть полягає в тому, що національні економічні системи можуть ефективно розвиватися лише за умови їх міжнародної взаємодії та переплетіння. Призначення зовнішньої економіки можна визначити як вихід на міжнародні ринки товарів, послуг та факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни.
Виходячи з цього, Р.Н. Нотрошвілі [46, с. 6] дає таке визначення зовнішньоекономічних зв’язків, згідно якого вони розглядаються як комплексна система різнобічних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб’єктів у різних галузях економіки.
В історичному аспекті зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ) є продуктом цивілізації, так як виникають з появою держави і еволюціонують водночас з ії розвитком. В економічному – зовнішні економічні зв’язки – це операції, пов’язані з обігом товарів, грошей і капіталу між різними валютними і економічними зонами.
Як один із аспектів зовнішньоекономічних зв’язків, дослідники та спеціалісти в цій галузі розглядають зовнішньоекономічну діяльність. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка є, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другого – такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв’язку з господарськими суб’єктами інших країн.
Є.В. Савельєв [54, c. 10] визначає зовнішньоекономічну діяльність як сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності.
О.П. Гребельник та О.О. Романовський [17, с. 8] дають визначення зовнішньоекономічної діяльності, за яким на відміну від зовнішньоекономічних зв’язків, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, зовнішньоекономічна діяльність висвітлює діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об’єднань тощо). Зовнішньоекономічна діяльність визначається як сукупність виробничо–господарських, організаційно–економічних і оперативно–комерційних функцій підприємства, пов’язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.
Як взаємодію і відношення суб’єктів господарської діяльності з боку України та іноземних держав визначає зовнішньоекономічну діяльність В.І. Саллі, О.В. Трифонова [57, с. 6]. Ф.Ф. Бутинець, І.В. Жиглей та В.М. Пархоменко [13, с.15] розглядають зовнішньоекономічну діяльність як заходи та дії по реалізації зовнішньоекономічних зв’язків.
В Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [4, c.96] зазначається, що зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, яка є сукупністю виробничо–господарських, організаційно–економічних та комерційних операцій, що забезпечують обмін продукцією в матеріально–речовій формі та мають місце як на території України, так і за її межами.
На думку ряду спеціалістів, поняття «зовнішньоекономічна діяльність» з’явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності на рівні господарських суб’єктів.
Умовно етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності і управління нею в Україні поділяються на такі:
1) Перший(1918-1987 р.) — радянські роки, зокрема, післявоєнні і, особливо, десятиріччя до перебудови.
Підприємства в перший період розвитку зовнішньоекономічної діяльності не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Всі питання (замовлення на експорт, закордонні закупки та ін.) знаходились у віданні держави та її органів, що максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, покращення її якості і технічних характеристик.
2) Другий етап (1987-1991 pp.) — роки перебудови економіки, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків в Україні в складі СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополії на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління зовнішньоекономічною діяльністю. Однак, підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не володіли належним досвідом ведення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в галузі ділових відносин і етики міжнародного бізнесу.
3) Третій етап (з 1991 р. до даного часу) - період реформування і розвитку зовнішньоекономічної діяльності і її управління в Україні як суверенній державі. В цей період було прийнято важливі законодавчі акти, зокрема: Закони України: "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про режим іноземного інвестування", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ін. За цей період значно збільшилось число суб'єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, зріс об'єм зовнішньоторговельного обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв’язків [22, с. 13].
Зокрема, А.П. Кіреєв [27, с. 42] визначає, що вихід на світовий ринок є закономірністю розвитку ринкової економіки. В сучасних умовах розвитку України її зовнішньоекономічні зв’язки стали потужним засобом прискорення розвитку економіки.
Вивченням еволюції управління зовнішньоекономічної діяльності, розглядом її розвитку займались багато дослідників, зокрема Ю.Г. Козак [31], Л.Н. Красавіна [34], які визначали такі напрями розвитку управління зовнішньоекономічною діяльностю: класичний напрямок (представник А. Смітт), теорія порівняльних переваг (Д. Рікардо), «класична» школа (Джон Стюарт Мілль) тощо. В основі сучасної теорії управління лежать, насамперед, дві основні течії економічної науки: кейнсіанство (Кейнс) і монетаризм (Мілтон Фрідман).
Для України, як індустріальної держави і потенційного експортера сільськогосподарської продукції на світовий ринок, дуже важливим є питання визнання її як рівноправного партнера [58, с. 10]. Однак, у власних уявленнях сучасний світ розглядає Україну лише як один з регіонів Союзу незалежних держав (СНД), а не як суверенну державу. Низькі кредитні рейтинги України, 143 місце по рівню життя згідно економічного рейтингу Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) – це лише частина інформації, яка формує уявлення і відношення світового співтовариства до України.
Кожен конкретний експортер при освоєнні того чи іншого ринку, діє на ньому на фоні існуючих уявлень іноземних ділових кіл, громадськості, закордонних партнерів по бізнесу про країну, її походження, довіри, інтересу до неї. Країна має постійно піклуватися про створення і підтримку свого позитивного іміджу в світі, забезпечуючи, таким чином, підтримку своїм експортерам в їхній діяльності на зовнішніх ринках.
На даний момент ситуація в експортному виробництві на території України не відповідає не тільки експортному потенціалу країни, але й господарсько–технологічній структурі, галузевому розподілу і рівню кадрів. При наявності великого наукового потенціалу майже відсутній експорт високотехнологічної продукції наукомісткого виробництва. Нераціональне також і територіальне розміщення потужностей, що забезпечують експорт, зокрема більше 50% експорту України дають Донецька, Луганська, Дніпропетровська й Одеська області [58, с. 10].
Неконкурентоздатність базових галузей промисловості – вугільної, металургійної, машинобудівної обмежує експорт. В основному продукція йде в пострадянські країни (майже 2/3 загального обсягу експорту), в тому числі 95,5% припадає на Російську Федерацію [43, с. 210]. А.П. Рум’янцев [52, с. 322] визначає, що основу українського експорту в Росію становить продукція машинобудування, чорної металургії, хімічної та харчової промисловості. Переважна частка імпорту з Росії складається з енергоносіїв та сировини, тому експорт товарів з України має більш «благородну» структуру, ніж імпорт.
У 2004 р. головну частку українського експорту до країн ЄС становили поставки неблагородних металів та виробів з них – 24,0%, мінеральних продуктів – 24,2%, продуктів легкої промисловості – 12,5%, продукції агропромислового комплексу (АПК) та харчової промисловості – 8,2%, машин, устаткування та механізмів – 7,2% [58, с. 128]. Український імпорт характеризується домінуванням товарів широкого вжитку, що є симптоматичним для низької конкурентоздатності українського виробництва навіть на вітчизняному ринку.
Неконтрольований імпорт впливає на вітчизняних виробників і витісняє іх навіть на внутрішньому ринку. Поліпшенню механізму зовнішньоекономічної діяльності може сприяти захист споживчого ринку України від неякісної продукції іноземного виробництва шляхом більш чіткого і жорсткого режиму сертифікації та контролю за якістю.
Щоб зрозуміти стан зовнішньоекономічної діяльності в Україні в останній час доречно розглянути динаміку його розвитку за останні 5 років (2000–2004 рр.). За даними Державного комітету статистики [66],в 2000 р. зовнішньоторговельний обіг товарів склав - 30,18 млрд. дол. США. Експорт склав 16,21 млрд. дол. США, а імпорт - 13,96 млрд. дол. США. Збільшення об’ємів зовнішньої торгівлі відбулось насамперед за рахунок Російської Федерації. За даними Державного комітету статистики України, в першому півріччі 2001 р. об’єм експортних поставок в Росію склав 27,2% від загального об’єму експорту, в Італію — 5,2%, Туреччину — 4,4%, Німеччину — 4,3%, Китай — 3,6%, США —3,2%, Польщу —3,1%.
Достатньо динамічний розвиток зовнішньоекономічних відносин України в 2000 р. також супроводжувався й негативними явищами, які пов’язані перш за все зі структурними деформаціями вітчизняної економіки. По-перше, основний приріст експорту товарів в 2000 р. здійснився завдяки збільшенню поставок продукції металургії та хімічної промисловості. На ці галузі, які споживають більше половини всіх енергоресурсів (переважно імпортних), приходилось відповідно 44,9% і 10,7% українського експорту. По-друге,не розвивалась як слід сучасна інфраструктура зовнішньої торгівлі - системи довгострокового кредитування, страхування експортних ризиків, інформаційного забезпечення експортерів тощо. По-третє, на фоні зростання об’ємів експорту товарів намітилась тенденція до застою в експорті послуг. Це пов’язано в першу чергу з нераціональністю їх структури, тобто з перевагою транспортних послуг [32, c. 235].
Обсяги виробництва харчової промисловості і переробки сільськогосподарської продукції у 2004 р. зросли на 12,4% порівняно з 2003 р. Разом з тим, найбільший приріст обсягу продукції відбувся в молочній галузі – на 20,7%, що пов’язано зі збільшенням виробництва молока в 2004 р. на 23,9% в порівнянні з 2003 р. до 576 тис. т. За даними Державного комітету статистики в 2004 р. було виготовлено 464 тис. т кисломолочних продуктів, що на 8,8% більше в порівнянні з 2003 р. [66].
Згідно даних Державного комітету статистики, виробництво вершкового масла в 2004 р. склало 152 тис. т, що на 13% більше показників 2003 р. Виробництво сирів у 2004 р. склало 222 тис. т, що на 29,4% більше, ніж за аналогічний період – 2003 р. [66].
Зовнішньоекономічна діяльність в Україні у 2004 р. характеризувалася тим, що:
Зовнішньоекономічні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 198 країн світу, тобто з п’ятьма країнами більше, ніж у 2000 р.
Експорт товарів збільшився на 43,3% порівняно з попереднім роком, імпорт – на 28%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 3206,2 млн. дол. США (за 10 місяців 2004 року), за 10 місяців 2003 р. – 296,9 млн. дол. США.
Коефіцієнт покриття імпорту експортом встановив 1,14 (у 2003 р. – 1,02).
Найбільші обсяги експортних поставок, як у попередні роки здійснювались до Російської Федерації – 18,0% від загального обсягу експорту, Німеччини – 6,3%, Туреччини – 5,5%, США – 5,1%, Італії – 4,9%, Китаю та Польщі – по 2,9%, Угорщини – 2,5%.
За 10 місяців 2004 року експорт до Росії збільшився на 38,0%, порівняно з відповідним періодом 2003 р., а імпорт – на 37,0%. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з Росією залишилося від’ємним (- 4837,6 млн. дол. США).
Найбільші імпортні надходження здійснювались з Росії - 41,2% від загального імпорту, Німеччини - 9,3%, Туркменістану – 7,4%, Польщі – 3,4%, Італії – 2,7%, США, Сполученого Королівства та Китаю – по 2,4% [66].
За даними Ю.Г. Козака [31, с.24-25] до актуальних питань, які мають безпосереднє відношення до перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності можна віднести питання про вступ України до Всесвітньої Торговельної Організації (ВТО), про інтеграцію з Європейським Співтовариством або новому етапі інтеграції з країнами-учасниками СНД, питання про різноманітні податкові пільги в сфері зовнішньоекономічної діяльності, питання щодо девальвації національної валюти з метою надання допомоги експортерам.
Є.В. Савельєва [54, с. 456] визначають, що ринкова економіка, яка характеризується розвиненістю зовнішньоторговельних відносин, висуває до суб’єктів господарювання ряд вимог, серед яких провідне місце належить конкурентоспроможності продукції та її виготовленню в потрібних розмірах.
А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та інші відмічають [19, с. 324], що розвиток зовнішньої торгівлі також посилює конкуренцію, яка підштовхує економічну активність національних виробників. Проте у країнах зі слабкою або перехідною економікою державі слід регулювати процеси зовнішньої торгівлі, тобто здійснювати захист вітчизняних товаровиробників від імпорту, передусім від продукції низької якості або вживаної, яка, однак, становить реальну конкуренцію.
Головним джерелом валюти для України був і залишається експорт. Україна належить до держав з високим рівнем відкритості економіки, на яку припадає 0,07 % світового валового внутрішнього продукту і 0,3 % світового експорту.
За 2000–2004 рр. відбувалася диверсифікація зовнішньої торгівлі товарами, яка є одним із засобів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Передбачається, що у подальшому стримуючу роль у розвитку експорту будуть відігравати такі фактори, як: закріплення курсу гривні до долару США, зростання внутрішнього попиту на основні експортні товари, низький міжнародний рейтинг надійності України для кредиторів і інвестицій, які перешкоджають іноземним капіталам у достатніх об’ємах.
На експортні та імпортні торговельні операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічної діяльності операцій [27, с. 163]. На зовнішньоекономічну діяльність впливає багато зовнішніх факторів, тому О.П. Гребельник та О.О. Романовський [17] пропонують характеризувати їх в комплексі системи господарювання (рис. 1.1).
У ринкових умовах постійно постає питання про поточний аналіз стану внутрішнього споживчого ринку і про стратегію його розвитку, зокрема це стосується ринку молока і молочної продукції. Виробництво молока є необхідною передумовою для функціонування молочної промисловості, оскільки, головним чином, від сировини залежить кількість та якість готової продукції. На даний час ситуація в молочній галузі занадто складна. Поголів'я великої рогатої худоби в цілому по Україні невпинно зменшується, і за останні дванадцять років скоротилося в 2,7 рази, в т. ч. корів — у 1,8 рази. За 2004 р. поголів'я корів зменшилося на 17%. У такому ж співвідношенні скоротилося й виробництво молока (у 1,7 рази). В 2003 р. поголів'я великої рогатої худоби скоротилося на 312 тисяч голів, в т. ч. корів на 202 тис. голів. Негативна тенденція скорочення поголів'я корів, на жаль, зберігається і в поточному році. Залишається низькою продуктивність в усіх категоріях господарств - рівень продуктивності 2900-2000 кілограм молока на корову.
Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні
Форми та види зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Фінансові основи організації зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Маркетингові засоби здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Формування образу підприємства на зовнішньому ринку
Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств
Зовнішньоекономічний договір
Перспективи та пріоритети розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Рис. 1.1. Системний підхід до аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Одна з причин такого стану - труднощі з реалізацією молока, що постали перед виробниками. Раніше молоко закуповувалось і у сільськогосподарських підприємств, і у господарств населення. Першим стало невигідно утримувати велике стадо корів, особливо у селах, віддалених від міст. Крім цього, переважна більшість господарств мала низькопродуктивних корів. І тому собівартість продукції під час реалізації стала значно вищою від ціни реалізації отриманого молока. Водночас низький рівень купівельної спроможності населення також не дозволяє піднімати роздрібні ціни на молоко і молочні продукти. Звичайно зрозуміло, що без гарантованої державної підтримки галузь ще довго залишатиметься збитковою, а це неприпустимо в умовах ринкової економіки.Перехід до ринкової економіки призвів до зростання обсягів виробництва молока у приватних господарствах. Нині близько 70% усіх корів утримується в господарствах населення та фермерських господарствах, на які припадає близько 75% молока від загального виробництва. Як відомо, сучасний стан розвитку таких господарств не дозволяє у повному обсязі забезпечити молочне поголів'я збалансованими висококалорійними кормами, через обмеженість розмірів самих господарств та відсутність відповідної техніки й устаткування, а також кваліфікованого підходу до складання раціону годівлі худоби.
Сприятливим фактором, можливо, стало також стрімке нарощування протягом останніх років експортних потужностей галузі, орієнтованих особливо на російський ринок. Однак, в 2003 р. ситуація з експортом молочної продукції погіршилася, і зменшився попит на українську продукцію. Відповідно різко знизилися закупівельні ціни на молоко коров'яче [32].
Слід відмітити, що технологічна потреба сільськогосподарського виробництва у машинах та обладнанні задовольняється менш як наполовину, погіршення цінової ситуації на аграрному ринку через тенденцію випередження темпів зростання пропозиції порівняно з темпами зростання платоспроможного попиту на сільськогосподарську продукцію й продовольство, а також намагання трейдерів компенсувати підвищення цін на нафтопродукти зниженням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.
Таким чином, в молочній промисловості існують певні проблеми: скорочення поголів’я великої рогатої худоби, низькі ціни на молочну сировину, малі обсяги інвестицій тощо. Багато молокопереробних заводів невчасно розраховуються за молоко, яке здають селяни, бо вже в державній власності корів немає. А селяни держать корову, щоб заплатити за комунальні послуги та на власне прожиття. І селяни починають поголовно вирізати скот.
Суттєвим чинником дестабілізації ситуації на внутрішньому ринку молока і молочних продуктів є імпорт цих продуктів, особливо дія незаконного імпорту та імпорту на умовах пільгового оподаткування через пільгові економічні зони. Крім того, проблемами на ринку молока і молочних продуктів залишається низька якість сировини, що у свою чергу негативно впливає на виробництво молочної продукції і загострює проблему збуту продукції, особливо на зовнішньому ринку.
Подальший розвиток та вдосконалення ринку молока на рівні виробників вимагає залучення не тільки основних інвестицій, які на сьогодні вкрай обмежені внаслідок неповернення коштів, що надавались сільськогосподарським підприємствам на зворотній основі в попередні роки. У тваринництві застарів увесь виробничий цикл, а вимоги, що визначають якість, дуже низькі і часто не відповідають західним стандартам. Тому саме молокопереробні підприємства зацікавлені в гарантованих поставках якісної молочної продукції, без якої неможливе подальше нарощування обсягів та розширення географії експорту власної продукції, збільшення асортименту молочної продукції з високим ступенем переробки сировини [32, с. 256].
При теперішньому спаді виробництва молока й продукції із нього вона не продається повністю не тому, що її багато, а тому, що купівельна спроможність людей, особливо пенсіонерів, є такою, що не дозволяє кожен день їсти молочну продукцію, а дехто не може її споживати навіть раз у тиждень. У зв'язку з цим сьогодні головним питанням і проблемою всіх виробників і переробників молока є нарощення темпів виробництва молока й молочних продуктів, тобто збільшення об'єму виробництва з метою досягти хоча б наближення до науково-обґрунтованої норми споживання.
Потрібно зазначити, що імпортне молоко і молочні продукти на ринку України становлять близько 1%, тоді як експорт – близько 15% від загального виробництва [32, с. 257].
Основними проблемами, що виникають в зовнішньоекономічній діяльності, зокрема в молокопереробній галузі є: низька якість сировини, невідповідність молочних продуктів світовим стандартам, низька купівельна спроможність населення, скорочення поголів’я’ корів та ін.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10