1. Загальна характеристика та значення ендокринної системи

• 
  управляє роботою всіх органів і систем;
  
• 
  взаємодіє з хімічними реакціями, що відбуваються в організмі;
  
• 
  відповідає за стабільність процесів організму при зміні умов зовнішнього середовища;
  
• 
  спільно з нервовою і імунною системою регулює розвиток організму і зростання людини;
  
• 
  бере участь у регулюванні статевої диференціації і функціонування репродуктивної системи людини;
  
• 
  входить до числа стимуляторів енергії в організмі;
  
• 
  бере участь у регуляції психічної поведінки і вироблення емоційних реакцій.
  

• 
  гіпофіз - залоза внутрішньої секреції, масою всього 0.5-0.6 г, розміщена в головному мозку в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки черепа. Гіпофіз виробляє до 25 гормонів, але тільки 6 з них добуті в чистому вигляді і добре вивчені. Багато з гормонів гіпофізу регулюють водний обмін, підвищують кров'яний тиск, діють на інші залози.
  
• 
  епіфіз - залоза, що розташована у хребетних під покровом голови або в глибині мозку. Основною функцією епіфізу є регуляція циркадних (добових) біологічних ритмів, ендокринних функцій, метаболізму, пристосування організму до змінних умов освітленості.
  
• 
  щитовидна залоза - найбільша з усіх залоз внутрішньої секреції. Її гормони беруть участь у регуляції диференціювання тканин, рівня споживання кисню тканинами і органами, розвитку, росту, інтенсивності обміну речовин;
  
• 
  паращитовидні залози виробляють гормон, який регулює концентрацію кальцію. Кальцій регулює нормальне функціонування рухової і нервової системи;
  
• 
  тимус бере участь у такому важливому процесі, як вироблення і функціонування імунітету;
  
• 
  підшлункова залоза - це орган травної системи. Регулює рівень цукру в крові, вуглеводний і жировий обмін;
  
• 
  надниркові залози є джерелом гормону адреналіну і норадреналіну.
  
• 
  гонади виробляють статеві гормони;
  
• 
  яєчники (у жінок) відповідають за продукування жіночих статевих органів і роботу репродуктивної функції;
  
• 
  яєчка (у чоловіків) - структурний елемент статевої системи чоловіка. Виробляють сперматозоїди і стероїдні гормони. Дисфункція цього органу призводить до безпліддя і різних порушень чоловічого організму.
  

2. Ембріональний розвиток ендокринної системи

3. Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи

• 
  утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси;
  
• 
  поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту;
  
• 
  для гормонів характерна специфічність, тобто кожен гормон виконує певну функцію, регулює якийсь певний процес;
  
• 
  гормони після попадання в кров виконують своє призначення далеко від місця синтезу;
  
• 
  гормони регулюють переважно процеси обміну речовин, які відбуваються всередині клітини.
  

• 
  гіпофіз;
  
• 
  епіфіз (шишкоподібна залоза);
  
• 
  тимус (вилочкова, загрудинна);
  
• 
  щитоподібну залозу;
  
• 
  надниркові залози;
  
• 
  підшлункову залозу (належить до залоз змішаної секреції);
  
• 
  статеві залози (яєчка та яєчники) (належать до залоз змішаної секреції).
  

• 
  гормон росту (соматотропін, або СТГ) є одним із стимуляторів росту і проліферації хрящових клітин, остеогенезу. Впливає на обмін жирів, сприяючи швидкій мобілізації жиру з жирових депо і підвищенню вмісту в крові кетонових тіл; білків, прискорюючи синтетичні процеси. Також впливає на вуглеводний обмін, викликаючи первинну активацію інсулярного апарату. Прискорює розвиток вилочковой' залози, селезінки, лімфатичних вузлів. Відновлює проти інфекційну антимікробну активність. Сприяє формуванню проліферативної реакції запалення з участю тканинних елементів. При гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм. При гіпофункції - карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток);
  
• 
  тиреотропний гормон (ТТГ) забезпечує відповідність між активністю щитоподібної залози і потребами організму. Дія на білковий, жировий, вуглеводний, мінеральний і водний обмін здійснюється опосередковано через тиреоїдні гормони. Недостатня продукція тиреоїдних гормонів викликає компенсаторне посилення секреції ТТГ. Утворення ТТГ в організмі має добовий ритм з піком в 2-4 години і найнижчим значенням в 17-18 годин;
  
• 
  адренокортикотропний гормон (АКТГ) стимулює секрецію гормонів надниркових залоз. Впливає на процеси біосинтезу, сприяє відновленню різних функцій стероїдних гормонів. Дія АКТГ опосередкована через гормони кори надниркових залоз. Вплив на вуглеводний обмін проявляється посиленням гліконеогенезу, а на мінеральний обмін – через продукцію альдостерону;
  
• 
  фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) викликає ріст фолікулів яєчника, сприяє утворенню в яєчниках естрогенів. Також впливає на сперматогенез в сім'яниках. Виділення ФСГ залежить від віку і статі;
  
• 
  лютеїнізуючий гормон (ЛГ) викликає овуляцію, сприяє утворенню жовтого тіла в яєчниках, стимулює інтерстиціальні клітини Лейдіга та виробку андрогенів у сім'янику, ріст сім'яних пухирців і простати;
  
• 
  пролактин, або лютеотропний гормон (ЛТГ) стимулює функцію жовтого тіла і сприяє лактації, посилює синтез білків молока, впливає на молоковіддачу. Секреція пролактину регулюється гіпоталамусом, де утворюється пролактинінгібуючий фактор.
  

• 
  вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез, стимулює гладку мускулатуру артерій і кишечника, активує гіалуронідазу, при гіпофункції виникає нецукровий діабет;
  
• 
  окситоцин – спричинює скорочення матки та гладеньких м'язів молочних залоз і впливає на лактацію і тим самим регулює народження. Епіфіз (шишкоподібне тіло) – непарний орган, який знаходиться в каудальній частині 111 шлуночка в борозні між передніми горбиками пластинки чотиригорбиків, метаболічно активна залоза внутрішньої секреції, гормон мелатонін якої контролює біоритми тіла (сон і неспання), гальмує передчасний розвиток статевих залоз, бере участь у регулюванні пігментного обміну.
  

• 
  в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку), діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови;
  
• 
  після операції на щитоподібній залозі може з'явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам'ять). У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.
  

• 
  вроджений гіпопаратиреоз (порушення формування кісток, підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм тощо);
  
• 
  набутий гіпопаратиреоз (підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм, формується "рука акушера", пілороспазм, трофічні зміни зубів, нігтів, волосся, тахікардія);
  
• 
  гіперпаратиреоз (виражена м'язова гіпотонія, закрепи, болі в кістках, часті переломи кісток, при рентгенологічних обстеженнях виявляють ділянки розрідження у вигляді кіст, у м'яких тканинах утворюються кальцифікати).
  

• 
  глюкокортикоїди (кортикостерон, кортизол та ін.), які регулюють вуглеводний обмін, мають виражену протизапальну і десенсибілізувальну дію, виявляють катаболічний ефект.
  
• 
  мінералокортикоїди (дезоксикортикостерон, альдостерон), які підвищують реабсорбцію води, хлору в канальцях нирок;
  
• 
  статеві гормони (тестостерон, естрадіол), що впливають на білковий і водно-сольовий обмін, прискорюють ріст, стимулюють розвиток вторинних статевих ознак.
  

• 
  зовнішньосекреторна функція (виділяє ферменти трипсин, ліпазу, амілазу);
  
• 
  внутрішньосекреторна функція (виділяє гормони інсулін, глюкагон і соматостатин).
  

4. Вікові особливості структури і функцій ендокринної системи

5. Геронтологічні зміни структури і функцій ендокринної системи

6. Основи гігієни ендокринної системи

7. Місце теми в шкільному курсі

Список використаних джерел

1. 
   Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов В.Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2009. – 336 с.
   
2. 
   Полушкін П. М. Вікова фізіологія та валеологія людини: Посібник. – К.: ДНУ, 2013. – 120 с.
   
3. 
   Тарасюк В. С., Титаренко Г. Г., Паламар І. В., Титаренко Н. В. Ріст і розвиток людини.— К.: Здоров'я, 2002.— 272 с.
   
4. 
   Тяжка О. В. Педіатрія: Навч. посібник. – К.: Медицина, 2008. – 584 с.
   
5. 
   Федорців О. Є., Волянська Л. А. Педіатрія з оцінкою результатів досліджень: Навч. посібник. – Тернопіль: ТДМУ: Укрмедкнига, 2015. – 347 с.