РОБОЧІ ЗОШИТИ

методологія встановлення діагнозу та диференційної діагностики в клініці внутрішньої медицини)»

Галузь знань:	22 «Охорона здоров’я»
Спеціальність:	221 «Стоматологія»
Рівень вищої освіти:	Другий (магістерський)
Освітня кваліфікація:	«Магістр стоматології»
Професійна кваліфікація:	«Лікар-стоматолог»

• 
  Ознайомити студентів з історичними аспектами методики опитування пацієнта.
  
• 
  Навчити студентів клінічному мисленню.  Ознайомити студентів з сучасною методикою написання історії хвороби.
  

• 
  Принципи медичної етики та деонтології.
  
• 
  Методику опитування пацієнта.
  
• 
  Схему історії хвороби.  Методологію встановлення діагнозу.
  

• 
  Володіти навичками клінічного обстеження пацієнтів: збирати анамнез, володіти технікою проведення пальпації, перкусії та аускультації органів та систем.
  
• 
  Володіти методикою виділення провідного синдрому та формулювати попередній діагноз на основі даних клінічного обстеження пацієнта.
  
• 
  Вміти аналізувати дані лабораторних та інструментальних досліджень (за переліком практичних навичок).
  
• 
  Вміти оцінити варіанти порушення функції внутрішніх органів у даного пацієнта.
  
• 
  Вміти формулювати клінічний діагноз та проведення диференційного діагнозу.
  
• 
  Виявляти та ідентифікувати прояви соматичної хвороби в порожнині рота у даного пацієнта.
  
• 
  Вміти оцінювати стан зубощелепної системи у пацієнта, оцінити чи впливає подібна патологія на перебіг хвороби у пацієнта.
  
• 
  Визначатись у ролі та місці лікаря-стоматолога в профілактиці хвороби або її ускладнень.
  
• 
  Вміти сформулювати епікриз.
  

• 
  Розпитування та фізикальне обстеження пацієнта.
  
• 
  Опанування навичками трактування даних променевих досліджень органів грудної порожнини.
  
• 
  Опанування навичками трактування даних ендоскопічного дослідження бронхів.
  
• 
  Опанування навичками трактування показників функції зовнішнього дихання.
  
• 
  Опанування навичками аналізувати дані лабораторних досліджень (загальний аналіз крові, загальний білок та білкові фракції, коагулограма, загальне та мікробіологічне дослідження мокротиння, загальне та мікробіологічне дослідження плевральної рідини).
  
• 
  Опанування навичками реєстрації та інтерпретування ЕКГ.
  
• 
  Опанування навичками трактування даних ехокардіографії.
  
• 
  Опанування навичками аналізувати лабораторні дані (загальний аналіз крові, загальний білок та білкові фракції, креатинін, сечовину, сечову кислоту крові, електроліти крові, тропонінів, показники імунного статусу, гострофазові показники крові, дані серологічних досліджень при аутоімунних процесах, лабораторні показники функціонального стану печінки).
  

Термінологія, характеристика понять

Терміни	Характеристика
Анамнез	Походить від грецького слова, що значить «згадка». Анамнез — це сукупність даних, отриманих у процесі опитування пацієнта.
Аnamnesis morbi	Відображення детального перебігу основного захворювання
Аnamnesis communis	Послідовне викладення скарг пацієнта, які не пов’язані з його основним станом і які є проявами супутніх захворювань.
Anamnesis vitae	Це медична біографія пацієнта, що дає можливість у деяких випадках з’ясувати причини хвороби, умови її виникнення.

Література

1. 
   Внутрішні хвороби: підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19 / за ред. А.С. Свінціцького, П. Гаєвські. – Краків: Практична медицина, 2018. – 1632 с.
   
2. 
   Пропедевтика внутрішньої медицини: підручник / К.О. Бобкович, Є.І. Дзись,
   

3. 
   Пропедевтика внутрішніх хвороб: підручник / В.Ф. Москаленко, І.І. Сахарчук, П.Ф. Дудка [та ін.]; за ред. В.Ф. Москаленка, І.І. Сахарчука. – К.: Книга плюс, 2007. – 632 с.
   
4. 
   Bates’ Guide to Physical Examination and History Taking / L.S. Bickley, P.G. Szilagyi. – 12^th ed. – Philadelphia: Wolters Kluwer, 2017. – 1064 p.
   

1. 
   Пропедевтика внутрішньої медицини: підручник / Ю.І. Децик, О.Г. Яворський, Є.М. Нейко [та ін.]; за ред. О.Г. Яворського. – 4-е вид., випр. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2016. – 552 с.
   
2. 
   Щуліпенко І.М. Пропедевтика внутрішньої медицини. Загальна семіотика та діагностика:
   

3. 
   Андрейчин С.М. Методика обстеження терапевтичного хворого: навчальний посібник / С.М. Андрейчин, Н.А. Бількевич, Т.Ю. Чернець. – Тернопіль: ТДМУ, 2015. – 260 с.
   
4. 
   Harrison's Principles of Internal Medicine. Vol. 1 / J.L. Jameson [et al.]. – 20^th ed. – New York: McGraw-Hill, 2018. – P. 1-1648.
   

Тестові завдання

1. 
   До основних дихальних шумів належить:
   

2. 
   Основним об’єктивним симптомом дихальної недостатності є:
   

3. 
   Тупий перкуторний звук над легенями спостерігається внаслідок:
   

4. 
   Іржава мокрота більш типова
   

5. 
   Найхарактернішим для стенокардії є такий характер болю за грудиною:
   

• 
  Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів з гломерулонефритами.
  
• 
  Знати основні інвазивні та неінвазивні діагностичні методи, що застосовуються в нефрології, показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.
  
• 
  Виявляти основні типові варіанти перебігу та ускладнення захворювань сечовивідної системи.
  
• 
  Складати план обстеження хворих на гострий та хронічний гломерулонефрит.
  
• 
  На підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження проводити диференційний діагноз, обґрунтовувати діагноз при захворюваннях сечовивідної системи.
  
• 
  Призначати лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при захворюваннях сечовидільної системи.
  
• 
  Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.
  

• 
  особливості анатомо-фізіології сечовидільної системи;
  
• 
  мати уявлення про клінічну фізіологію сечовиділення;
  
• 
  робочу класифікацію, патоморфологію та визначення захворювань органів сечовидільної системи
  
• 
  загальну характеристику основних синдромів при патології сечовидільної системи;  скарги хворих на патологію сечовидільної системи, патофізіологічний механізм симптомів при найпоширеніших хворобах сечовидільної системи (гломерулонефритах, пієлонефритах, сечокам’яній хворобі, хронічній хворобі нирок);
  
• 
  мати уявлення про основні синдроми в нефрології;
  
• 
  зміни порожнини рота при гломерулонефритах;
  
• 
  основні методи дослідження в нефрології (дослідження сечі, рентгенологічні методи обстеження нирок, ультразвуковий, цитологічний, та ін.)
  
• 
  знати показники лабораторних та інструментальних методів дослідження сечовидільної системи в нормі.
  

• 
  збирати анамнез у хворих на гломерулонефрит;
  
• 
  проводити загальний та місцевий огляд хворих на гломерулонефрит, виявляти симптоми патології, пояснити їх механізм;
  
• 
  володіти методами пальпації нирок, вміти виявляти патологічні симптоми при обстеженні хворих на гломерулонефрит;
  
• 
  вміти виділити провідни симптоми хвороби, об’єднувати їх за особливостями патогенезу в синдроми, виділити провідний симптом або синдром;
  
• 
  вміти оцінити дані лабораторних та інструментальних методів дослідження у хворих на гломерулонефрит;
  
• 
  вміти проводити диференційну діагностику даного захворювання;
  
• 
  вміти обґрунтовувати наявність певного синдрому патології нирок;
  
• 
  вміти скласти план лабораторних та інструментальних методів обстеження пацієнта;
  
• 
  вміти провести обстеження порожнини рота у пацієнта з метою виявлення патології, обумовленої захворюванням органів сечовидільної системи.
  

Основні терміни теми

Література

1. 
   Внутрішні хвороби: підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19 / за ред. А.С. Свінціцького, П. Гаєвські. – Краків: Практична медицина, 2018. – 1632 с.
   
2. 
   Внутрішня медицина: порадник лікарю загальної практики / А.С. Свінціцький, О.О. Абрагамович, П.М. Боднар [та ін.]; за ред. А.С. Свінціцького. – К.: ВСВ «Медицина», 2014. – 1272 с. 3. Внутрішня медицина: підручник / К.О. Бобкович, Є.І. Дзись, В.М. Жебель [та ін.]; за ред. М.С. Расіна. – Вінниця: Нова Книга, 2015. – 328 с.
   

1. 
   Актуальні питання нефрології у практиці сімейного лікаря: навчальний посібник / Ю.В. Вороненко, О.Г. Шекера, Д.Д. Іванов [та ін.]; за ред. Ю.В. Вороненка, О.Г. Шекери,
   

2. 
   Внутрішні хвороби: підручник: у 2 ч. Ч. 1. Розділи 1–8 / Л.В. Глушко, С.В. Федоров, I.М. Скрипник [та ін.]; за ред. Л.В. Глушка. – К.: ВСВ «Медицина», 2019. – 680 с.
   
3. 
   Внутрішня медицина: підручник: у 3-х т. – Т. 2 / А.С. Свінціцький, Л.Ф. Конопльова, Ю.І. Фещенко [та ін.]; за ред. К.М. Амосової. – К.: Медицина, 2009. – 1088 с.
   
4. 
   Нефрологія: національний підручник / Л.А. Пиріг, Д.Д. Іванов, О.І. Таран [та ін.]; за ред. Л.А. Пирога, Д.Д. Іванова. – Донецьк: Заславський О.Ю., 2014. – 315 с.
   
5. 
   Основи нефрології: довідник лікаря «Нефролог» / І.В. Багдасарова, В.Б. Дударенко, М.В. Кулизький [та ін.]; за ред. М.О. Колесника. – 3-тє вид., перер. та доп. – К.: Бібліотека «Здоров’я України», 2013. – 340 с.
   
6. 
   Свінціцький А.С. Діагностика та лікування хвороб нирок: навчально-методичний посібник / А.С. Свінціцький, В.О. Мойсеєнко. – К.: Медкнига, 2014. – 404 с.
   
7. 
   Harrison’s Principles of Internal Medicine. Vol. 2 / J.L. Jameson [et al.]. – 20^th ed. – New York: McGraw-Hill, 2018. – P. 1649-3528.
   

Тестові запитання

1. 
   Для якого захворюваня найбільш характерний аналіз сечі: питома густина 1020, білок 2,5 г/л, еритроцити 30 – 40 у полі зору, лейкоцити – 5 – 8 у полі зору, циліндри гіалінові 3 – 5 у полі зору.
   

2. 
   Найбільш точною методикою для підтвердження діагнозу хронічного гломерулонефриту є: А. УЗД нирок.
   

3. 
   Висока протеїнурія, еритроцитурія, циліндрурія є особливістю сечового синдрому в разі:
   

4. 
   Виберіть симптом, який найбільш характерний для гострого гломерулонефриту: А. Гострі, переймисті болі у попереку.
   

5. 
   Патогенетичним лікуванням прогресивного хронічного гломерулонефриту є призначення: А. Антибіотиків.