1   2   3
Ім'я файлу: 7-17-19-21-33.docx
Розширення: docx
Розмір: 54кб.
Дата: 21.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
6-9-10-11-12 задачі.docx
25.docx

7. Мати повідомила фельдшера ФАПу про те, що у її 3-х річної дочки підвищилася температура тіла до 38 С, з’явились висипання на шиї, кволість, зниження апетиту. Хворіє 2-гу добу. При огляді дитина квола, температура тіла 38 С, шкіра бліда. На волосистій частині голови, обличчі, тулубі, кінцівках поліморфний висип: червоні плями, папули, везикули діаметром до 3-5мм, наповнені прозорою рідиною. Везикули розташовані на не інфільтрованій основі. Інших патологічних ознак хвороби не виявлено. Дитина до захворювання відвідувала дитячий садок.

Діагноз. Ваші дії. Вітряна віспа, легка форма

Причини вітрянки

Вітряну віспу спричиняє ДНК-геномний вірус Varicella Zoster, який належить до вірусу герпесу людини 3 типу (вірус варицелла-зостер). 

Цей вірус швидко гине під впливом UV-випромінювання (зокрема прямих сонячних променів) і в разі нагрівання.

Сприйнятливість до вірусу вітряної віспи дуже висока. Ризик зараження є і для дитини, і для дорослої людини. Найчастіше трапляється вітрянка в дітей. До 15-16 років приблизно 80 % населення встигає перехворіти на інфекцію.

Для захворювання характерна виражена осінньо-зимова сезонність.

Як передається вітрянка

Типовий механізм передачі вітрянки — повітряно-крапельний.

Джерелом інфекції є хвора людина. Вона заразна в останні 10 днів інкубаційного періоду та перші 5–7 днів із моменту появи висипу.

Найімовірніше заразитися в разі тісного контакту з хворим. Водночас є і низький ризик інфікування через третіх осіб та різні предмети / речі.

Також можлива трансплацентарна передача вірусу від матері до плоду.

Імунітет

Здебільшого у людини без відхилень у роботі імунної системи в процесі одужання формується стійкий імунітет до вірусу. Також тривалий імунітет (7–10 років) можна сформувати за допомогою вакцинації.

Стійкість новонародженого до вірусу перші місяці життя зумовлена материнським (пасивним) імунітетом. Він передається дитині через плаценту чи з молозивом від матері. За умови наявності в самої жінки природного чи штучного імунітету проти вірусу вітряної віспи.
Патогенез вітряної віспи

Вхідними воротами для збудника вітряної віспи є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Потрапляючи в дихальні шляхи, вірус накопичується на слизових та проникає в лімфатичну систему. А наприкінці інкубаційного періоду потрапляє в кров.

Інкубаційний період триває від 11 до 23 днів, у середньому — 15 днів.

Відтворення вірусу вітрянки в епітеліальній клітині сприяє її загибелі. На місці відмерлих клітин залишаються порожнини, що наповнюються запальною рідиною. Саме так формуються везикули. Після їх лопання залишаються скоринки, які не можна видаляти примусово. Оскільки через ослаблення імунітету збільшується сприйнятливість до інших інфекцій. Також у цей час можуть загостритися хронічні захворювання.

Для дітей та підлітків за вітряної віспи прогноз сприятливий. Винятком є випадки із вторинними ускладненнями. Інфіковані вітрянкою в дорослому віці здебільшого переносять хворобу тяжко.

Після інфікування та хвороби вірус здатен зберігатися в організмі людини в латентному стані довічно. Вірус зберігається в нервових гангліях із можливістю активації у вигляді оперізуючого лишаю.

Можливі симптоми вітрянки

Після інкубаційного періоду швидко розвиваються симптоми гострої стадії. Основним є висипання на шкірі та слизових. На шкірі висип локалізується на волосистій частині голови, обличчі, шиї, тулубі та кінцівках. Часто на слизовій оболонці очей, у порожнині рота й на статевих органах.

Вираженість симптомів залежить від тяжкості перебігу захворювання.

Крім висипань на шкірі та слизових у вигляді везикул та папул, можливі такі додаткові симптоми:

  • свербіж;

  • підвищення температури;

  • плаксивість, дратівливість, загальне нездужання, зниження апетиту (у дитячому та підлітковому віці);

  • різні ознаки інтоксикації.

Елементи висипу проходять у своєму розвитку кілька етапів: рожева пляма (розеола) діаметром до 4 мм — папула — везикула (діаметром 24 мм) — скоринка. Бульбашки наповнені прозорим вмістом, який іноді стає мутним, гнійним, геморагічним. Кількість елементів висипу різна — від поодиноких проявів до кількох десятків.

З моменту появи висипу до утворення скоринок проходить 2-3 дні.

Нові висипання з'являються ще впродовж 2-8 днів. 

Скоринки відпадають через 5-10 днів без сліду. Якщо їх насильно зірвати, є ризик інфікування з подальшим шрамуванням шкіри.

Особливості перебігу вітрянки при вагітності

Вагітним, що захворіли на вітрянку на ранніх термінах, рекомендується проводити УЗД на 22–23 тижні вагітності. Це необхідно для виявлення типових для вітряної віспи вад розвитку плода (зокрема синдрому вродженої вітряної віспи / фетального вітряного синдрому). Також інфікування на початку вагітності здатне призвести до загибелі плода та мимовільного переривання вагітності.

Для встановлення фетальної (внутрішньоутробної) інфекції на 16–20 тижні, крім УЗД, можливе проведення дослідження навколоплідних вод.

Особливості синдрому вродженої вітряної віспи

  • ураження шкіри (виразки, шрами, стани, за яких шкіри немає);

  • патології розвитку скелета (одностороння гіпоплазія кінцівок, грудної клітини, рудиментарні пальці, клишоногість);

  • вади розвитку ЦНС (анофтальмія, мікроцефалія, атрофія зорового нерва, анізокорія, судомний синдром, паралічі);

  • ураження очей (мікрофтальмія, катаракта, хоріоретиніт);

  • м'язова гіпоплазія та ін.

За наявності серйозних вад розвитку плода можливе ухвалення рішення про переривання вагітності за медичними показаннями.

Найбільший ризик неонатальної вітряної віспи — інфікування на пізніх стадіях вагітності або зараження новонародженого — 7 днів до початку пологів та через 7 днів після народження дитини.

Ускладнення вітрянки

Найчастіше вітрянка протікає легко та без ускладнень.

Якщо ж у хворого розвинулася одна з важких форм — геморагічна, гангренозна, бульозна — можливе ураження печінки, нирок, надниркових залоз, легень, селезінки, кишківника, ендокринної системи тощо.

Тяжкий перебіг вітрянки та приєднання до неї патогенної мікрофлори в будь-якому віці можуть стати причиною розвитку таких ускладнень:

  • Вітряночний афтозний стоматит

  • Гінгівіт

  • Гнійний паротит

  • Кон'юнктивіт

  • Кератит

  • Отит

  • Вірусна пневмонія

  • Гломерулонефрит

  • Помилковий круп

  • Сепсис

  • Енцефаліт (через скупчення вірусу в нервових гангліях) тощо

Що робити, якщо з’явився висип і підвищилася температура

Якщо з’явилися підозри на вітрянку чи іншу інфекцію, яка проявляється висипаннями на тілі та підвищенням температури, потрібно викликати лікаря додому або забезпечити доставлення пацієнта до фахівця.

До приїзду лікаря не рекомендується обробляти висипи на тілі. Це допоможе інфекціоністу чи педіатру диференціювати вітрянку.

При високій температурі можна дати жарознижувальні ліки (з урахуванням віку хворого). Заборонено збивати температуру препаратами, у склад яких входить ацетилсаліцилова кислота. Приймання їх у разі вітряної віспи є чинником ризику розвитку синдрому Рея.

Діагностика вітряної віспи

Діагностика вітрянки ґрунтується на аналізі клінічної картини інфекційного захворювання.

Рідше для підтвердження вітрянки використовують лабораторну діагностику:

  • визначення ДНК вірусу ПЛР;

  • визначення антитіл до збудника методом імунофлюоресценції;

  • серологічний метод (дослідження мазка з ураженої ділянки шкіри).

Лікування вітряної віспи у дітей та дорослих

Лікування вітрянки не передбачає терапії, спрямованої на усунення причин захворювання — збудника інфекції.

Основу лікувальних заходів складають:

  • ретельний догляд за шкірою та нігтями;

  • щоденні водні процедури (після них потрібно обережно промокнути шкіру чистим рушником, не розтираючи);

  • заборона на механічні ушкодження, зчісування висипів;

  • місцева обробка висипів антисептичними засобами, що знімають свербіж (сучасні засоби не забарвлюють шкіру);

  • змащування скоринок, що утворилися, жирним кремом.

У разі приєднання ускладнень (зокрема вторинної інфекції) та/або тяжкому перебігу захворювання лікування вітрянки включає:

  • антимікробну терапію (у разі приєднання гнійних процесів);

  • дезінтоксикаційне лікування (під час сильної інтоксикації);

  • введення імуноглобуліну.

Профілактика вітрянки

Найбільш надійною профілактикою (зокрема під час плануванні вагітності та в дитячих колективах) є вакцинація проти вітряної віспи.

Для запобігання зараженню від хворого вітряною віспою, необхідно повністю виключити безпосередні контакти. У навчальних закладах можливе запровадження тотального або локального карантину.

Вакцинація проти вітряної віспи

Щеплення проти вітрянки проводиться двічі з інтервалом в 1-1,5 місяця, починаючи з дворічного віку. Особливо вона рекомендується працівникам медичних та дитячих установ.

Можливе проведення екстреної профілактики вітрянки особам, які не були щеплені раніше, не хворіли на вітряну віспу, але мали тісне спілкування з хворим. Профілактика здійснюється в перші 72 години після контакту.

Перенесена вітрянка не є гарантією імунітету й приводом не вакцинуватися. Єдиний об’єктивний показник — результат аналізу антитіла IgG до вірусу вітряної віспи з достатнім титром.

17. Фельдшера ФАПу викликали до 8 –ми річної дитини. Дівчинка хворіє 3-тю добу. Захворювання розпочалося з підвищення температури тіла до 39,2 С, спостерігалось повторне блювання, з’явився висип. Молодший брат кілька днів тому перехворів на ангіну. При огляді: температура тіла 38,6 С. Скарги на головний біль, нудоту, біль у горлі. На помірно гіперемійовані шкірі яскравий дрібний висип, носо-губний трикутник блідий. Дермографізм білий. Мигдалики, язичок яскравий, гіперемійовані, набряклі, в лакунах гній. На м’якому піднебінні дрібноцятковий петехіальний висипю Язик із сіруватим нальотом. Помірно збільшені лімфовузли. Виражена тахікардія, інших змін не виявлено.

Діагноз. Ваші дії. Скарлатина, середній ступінь важкост

Скарлатина - це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.

Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.

Класифікація захворювання

Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.

За клінічної форми виділяють:

  • типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);

  • атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).

За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:

  • легка форма;

  • середня форма;

  • важка форма (токсична, септична, токсико-септична).

Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.

Причини і наслідки скарлатини

Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.

Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.

Шляхи зараження скарлатиною

Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.

Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.

Скарлатиною можна заразитися:

  • повітряно-крапельним шляхом;

  • через іграшки і побутові предмети;

  • за допомогою продуктів харчування.

Патогенез скарлатини

При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.

Патогенез включає 3 основні компоненти:

  • септичний (мікроби поширюються в тканини, що оточують мигдалини, а потрапляючи в кров - і інші органи, важкі форми інфекції можуть формувати осередки вторинної патології у всьому організмі);

  • токсичний (визначає руйнування і відділення верхнього шару шкірного покриву, а також порушення роботи серця і мозку; властивою ознакою є «скарлатине серце» - збільшення розмірів серця через вплив токсинів);

  • алергічний (гостру фазу визначає поява висипань, а в ході одужання може статися ураження внутрішніх органів і сполучної тканини).

Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.

Етапи патогенезу інфекції:

  • зараження;

  • фаза інтоксикації і поширення бактерій;

  • фаза алергічних реакцій;

  • фаза формування імунітету.

Клінічні прояви скарлатини

Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з'являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.

Загальні ознаки скарлатини:

  • підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;

  • лихоманка;

  • слабкість;

  • нудота і блювота;

  • збільшення мигдаликів з утворенням нальоту і гнійників;

  • почервоніння горла (так званий «вогняний зів»);

  • язик малинового кольору з набряклими, опуклими сосочками.

Характерна ознака скарлатини - чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.
Особливості протікання скарлатини при вагітності

Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.

Особливості скарлатини у дорослих

Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.

Ускладнення скарлатини

Ускладнення захворювання можна розділити за типами та термінами виникнення.

За типами ускладнення бувають:

  • токсичні (інфекційно-токсичний шок);

  • інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);

  • алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).

За термінами виникнення виділяють:

  • ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з'являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);

  • пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з'являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).

Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.

Перша допомога при скарлатині

Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.

Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.

Діагностика скарлатини

Діагностика захворювання включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику. Лікар зазначає такі ознаки:

  • лихоманка, слабкість, підвищення температури;

  • поява характерних висипань;

  • білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;

  • висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;

  • білий наліт на корені язика;

  • яскравий рум'янець на щоках;

  • малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;

  • лущення шкіри в місцях висипань;

  • локалізація висипань в місцях згинів.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас