Ім'я файлу: Бюджетне_зобов‘язання_за_державними_деривативами.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 01.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
2019_КТП_ГРС2743118185191896758.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 01.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
2019_КТП_ГРС2743118185191896758.docx
Бюджетне зобов‘язання за державними деривативами
Бюджетне зобов'язання за державними деривативами є окремим видом бюджетних зобов'язань, поняття якого визначене в п. 7-1 ч. 1 ст. 2 БК України: це таке «бюджетне зобов'язання, згідно з яким необхідно здійснити видатки на виплати за державними деривативами відповідно до умов їх розміщення протягом поточного бюджетного періоду та/або в майбутні».
Якщо звернутися до історії, то можна дізнатися, що договори з умовою постачання у майбутньому з'явилися ще кілька століть до нашої ери. Так, вавилонські купці, споряджаючи каравани, змушені були шукати фінансування. Внаслідок цього з'явився договір про розподіл ризику, згідно з яким торговці отримували кредити, погашення яких залежало від успішності доставки товарів. При цьому відсоток був вищим, ніж у звичайних кредитів, щоб покрити «опціон невиконання зобов'язань» за кредитом у разі втрати вантажу. Аналогічними опціонами користувалося багато торговців, що давало можливість об'єднати ризики та утримати ціну опціонів на доступному рівні.
Взагалі, дериватив, як похідний фінансовий інструмент — це договір стандартної форми, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених у цьому договорі умовах у майбутньому. Стандартна форма деривативу встановлена законодавством.
Якщо говорити про державний дериватив, то його поняття визначене в ст. 15-1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Згідно цієї статті, державний дериватив- це цінний папір, що розміщується державою на міжнародних фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера в разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати.
Умови випуску і розміщення (в тому числі додаткових випусків і розміщень) державних деривативів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 912. Так, відповідно до п. 1 вказаного документу кожен державний дериватив має умовну суму в розмірі 1000 доларів США або таку сукупну суму, яка є цілим кратним числом, що дорівнює 1000 доларів США (умовна сума). Початкова сукупна умовна сума державних деривативів становить 3027815000 доларів США. У разі випуску нових державних деривативів сукупна умовна сума державних деривативів відповідно збільшується.
В ч. 6 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» закріплено, що держава може розміщувати на міжнародних фондових ринках облігації зовнішніх державних позик України та державні деривативи.
Правовий статус деривативів та особливості їх обігу встановлюються ПК України. Відповідно до положень Кодексу, деривативи не ототожнюються із цінними паперами. Положення «Про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів» № 632, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року, встановлено стандартні (типові) реквізити деривативів. Відповідно до пункту 4 цього Положення вимоги до стандартної (типової) форми деривативів поширюються на деривативи, висновок яких здійснюється на організованому та неорганізованому ринках. Ускладнює застосування деривативів суб'єктами господарювання та уповільнює розвиток термінового ринку недостатньо розвинене законодавство у цій сфері.
Неповністю врегульованим питанням залишається порядок поводження деривативів. Із прийняттям ПК України постало ще одне важливе питання: які державні органи уповноважені встановлювати правила випуску та обігу деривативів? До ухвалення ПК України Законом України «Про податок на прибуток підприємств» було встановлено класифікацію деривативів на види залежно від того, що є базовим активом деривативу. Однак тепер у ПК України відсутні норми, які б вказували на те, які державні органи уповноважені здійснювати регулювання деривативів. Нині у Верховній Раді України на розгляді перебуває проект Закону України «Про похідні (деривативи)» № 8576 від 30 травня 2011 року, ініційований народним депутатом Ігорем Прасоловим. Ухвалення цього закону сприятиме вирішенню проблем, які існують у законодавстві у сфері похідних цінних паперів.
Також варто відзначити, що багато аналітиків безпосередньо пов'язують поточну фінансову кризу із надмірним розвитком ринків деривативів: для "купівлі ризику" випускаються спеціальні папери (Credit Default Swaps, CDS), які є деривативами. Однак на їх основі теж випускаються цінні папери – деривативи від деривативів (Collateralized Debt Obligation, CDO), та навіть деривативи від деривативів від деривативів (Collateralized Loan Obligation, CLO). Слід визнати, що це нагадує своєрідну піраміду.
Не секрет, що сьогодні у всіх розвинених країнах світу ринок похідних інструментів є дуже важливою частиною економіки та має величезні обороти. Так, в Америці, та й у Європі, саме ринок деривативів є найбільшим сегментом фінансового ринку. У багатьох країнах операції із похідними інструментами становлять близько 60% фінансового ринку. На термінових ринках економічно розвинених країн звертаються сотні видів контрактів, а добовий обсяг угод перевищує 2 трлн доларів. Порівняно з ринком деривативів торгівля акціями, облігаціями чи державними цінними паперами у цих країнах виглядає набагато скромнішою. Оскільки предметом ринку деривативів є, власне, торгівля економічними ризиками (відсотковими, валютними, кредитними), то економічно розвинених країн без неї не обходиться жодна господарська діяльність. Усі хочуть застрахувати свої ризики, тому потреба в таких операціях дуже висока, якщо не сказати всеосяжна. Недарма американські фінансисти вважають, що той, хто контролює ринок деривативів, тримає в руках всю економіку.
Ще одне цікаве питання, яке варто розглянути- це реформа ринку деривативів в Україні.
16 серпня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів». Закон запроваджує низку реформ у сфері українських ринків капіталу, зокрема, реформу ринку деривативів та імплементацію Директиви ЄС №2014/65 від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів.
Хоча Закон набрав чинності, введення в дію частини блоків Закону все ще відбувається.
Основні нововведення
Закон закладає основу для функціонування ринку деривативів шляхом встановлення детального регулювання цих фінансових інструментів та удосконалення механізмів виконання зобов’язань за деривативами, операціями репо, позиками у цінних паперах, а також операціями з цінними паперами, валютними цінностями, газом і електроенергією (визначені операції).
Зокрема, Закон запровадив:
загальне визначення терміну «деривативи», невичерпний перелік конкретних видів деривативів та визначення їхніх понять;
спеціальний правовий режим для ліквідаційного неттінгу за деривативами та іншими визначеними операціями;
удосконалені механізми звернення стягнення на предмет забезпечення за деривативами та іншими визначеними операціями;
Поняття деривативів. Визначення терміну «деривативи» відповідно до нового Закону досить широке. Дериватив – це договір, умовами якого передбачене зобов’язання однієї сторони або кожної зі сторін щодо базового активу, або умови якого залежать від базового показника, і який може передбачати грошові розрахунки.
У Законі також міститься перелік визначень основних видів деривативів (таких як свопи, форварди, ф’ючерси та опціони) як поставних, так і розрахункових, перелік різних базових активів (таких як фінансові інструменти, валютні цінності, продукція та послуги) та базових показників (таких як ціни, дохід, ставки, індекси, статистичні показники та показники навколишнього середовища). Спот-ринок в цілому обмежується операціями з розрахунками не пізніше другого дня, а операції з розрахунками на третій день або пізніше – це деривативні операції.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку як український регулятор ринків капіталу наділена правом доповнювати перелік деривативів новими видами (за умови їхньої відповідності загальному визначенню), а також розширювати список базових активів і показників у своїх підзаконних актах.