Аналізу; виходячи з дослідження теми і зробленого аналізу, реалізувати

1 2 3 4 5 6

Ім'я файлу: Автоматизована система фінансового аналізу бізнес-плану_ДИПЛОМ.d
Розширення: doc
Розмір: 866кб.
Дата: 06.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
11.doc

ВСТУП

З розвитком ринкових відносин в Україні бізнес-план як документ стає одним з ключових елементів методу проектного фінансування інвестиційної діяльності. Він є однією з основних складових частин передінвестиційної документації, яку має надати підприємство у будь-яку кредитну установу або іншу організацію, яка надає технічне і фінансове сприяння впровадженню інвестиційного проекту.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, фінансова оцінка бізнес-плану проводиться шляхом розрахунку ряду коефіцієнтів, а на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій ці розрахунки можливо автоматизувати, так як автоматизовані розрахунки полегшують роботу фахівцям. Разом з тим привабливість даної теми полягає в її теоретичній та практичній не розробленості.

Мета дослідження полягає в: комплексному розгляді поняття фінансового аналізу та бізнес-плану; комплексному аналізі фінансових показників бізнес-плану, які обробляються засобами автоматизованої системи фінансового аналізу; організації та програмній реалізації автоматизованої системи фінансового аналізу бізнес-плану.

Завдання магістерської роботи:

визначити поняття фінансового аналізу та бізнес-плану, розкривши їх

сутність та значення;

визначити зміст, цілі та завдання автоматизованої системи фінансового

аналізу;

виходячи з дослідження теми і зробленого аналізу, реалізувати

автоматизовану систему фінансового аналізу бізнес-плану.

Об'єкт дослідження магістерської роботи – автоматизована система фінансового аналізу бізнес-плану.

Предметом магістерської роботи є сутність та визначення фінансового аналізу в рамках автоматизованої системи, а також особливості організації апаратної та програмної реалізації автоматизованої системи фінансового аналізу бізнес-плану.

Розкриття предмета магістерської дипломної роботи, досягнення її мети та поставлених завдань полягає в застосуванні методів фінансового аналізу: порівняння, угрупування та балансування. Також використовуються статичні методи, зокрема індексний та регресний, і загальнонауковий метод: метод аналізу та синтезу.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання даної роботи склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки українських фахівців у галузі фінансового аналізу – Базілінської О.Я., Иваненка В.В., Костирка Р. О., Крамаренка Г.О., Литвина Б. М., Сорокіної М.І., Салиги С.Я.

Структура роботи зумовлена предметом, метою та завданнями i складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1

ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА БІЗНЕС-ПЛАНУ
1.1 Поняття бізнес-плану

Бізнес-план – це документ, який описує поточний стан підприємства, шляхи досягнення успіху на ринку та перспективи розвитку. Цей документ розробляють не лише юридичні особи різних організаційно-правових форм, а й приватні підприємці.

Наявність бізнес-плану свідчить про обґрунтованість, солідність справи, що розпочинається, можливість оцінити дії та різні аспекти діяльності підприємства (збут, організація, управління, стимулювання), виявити проблеми, які існують, та передбачити майбутній розвиток бізнесу. Як інструмент управління і контролю бізнес-план дає змогу забезпечити планомірне просування підприємства до поставлених цілей.

Бізнес-план можна корегувати залежно від кон'юнктури ринку, реального стану справ на мікрорівні. Процес планування змушує керівників підприємства критично оцінювати власні сили, постійно думати про майбутній розвиток і передбачити, які перешкоди можуть виникнути, оцінити ступінь ризику. Якщо підприємство нехтуватиме складанням бізнес-плану, то воно може бути не готове до очікуваних проблем, втрат. Тому слід звернути увагу на об'єктивність та необхідність планування.

Вдало складений бізнес-план є суттєвим фактором тривалого виживання підприємства та його прибутковості. Ретельно відпрацьований і узгоджений проект є тим засобом, за допомогою якого можна контролювати намічені планові показники й управляти підприємством, визначити прийнятні механізми розв'язання проблем.

Значення бізнес-плану полягає в тому, що він:

- дає можливість обґрунтувати організацію справи в обраній сфері;

- дозволяє визначити життєздатність підприємства в умовах конкуренції;

- містить орієнтир, як повинно розвиватись підприємство, тобто даються

основні напрямки його розвитку з урахуванням поставлених цілей;

- є інструментом отримання фінансової підтримки.

Бізнес-план – це підсумковий документ, який є результатом аналітичної

роботи і дає змогу осмислити місце підприємства на ринку, проаналізувати перспективи його розвитку.

Бізнес-план розробляється:

- для кредиторів, щоб оцінити можливість надання кредитів підприємству,

ступінь ліквідності та ризику проектів, рівень якості управління;

- для інвесторів, щоб зацікавити вкладенням капіталу в перспективні проекти;

- для власників, співвласників, засновників, щоб оцінити можливості та

перспективи підприємства, встановити і відстежувати цілі та завдання, визначити потребу в ресурсах (фінансових, матеріальних, трудових), перевірити свої ідеї на доцільність і реалістичність;

- для менеджерів, робітників підприємства, щоб уяснити ідеї та практично

впровадити їх у життя, сформувати згуртований колектив на виконання завдань.

У більшості західних банків, а також в українських банківських структурах подання бізнес-плану є обов'язковим елементом для прийняття рішення щодо виділення кредитів, оскільки це дає можливість скласти загальне уявлення про підприємство, використовуючи додаткове джерело інформації.

Бізнес-план необхідний у таких ситуаціях:

- коли потрібно отримати кредит у банківській установі;

- у разі створення нового підприємства;

- якщо змінюється власник (наприклад, коли підприємство купила інша фірма);

- у разі приватизації власності державних підприємств, трансформації власності;

- у разі проведення реконструкції і модернізації підприємства, переходу на

нову технологію, організації випуску нової продукції, створення цехів, філій;

- коли відбуваються суттєві зміни в зовнішньому середовищі, що прямо

впливають на діяльність фірми (наприклад, сильний тиск з боку конкурентів, запровадження нових податків, різкий спад реалізації продукції);

- у разі започаткування зовнішньоекономічної діяльності;

- у разі об'єднання існуючих підприємств і створення на базі цього

інтегрованого організаційно-правового утворення (асоціації, концерну).

Існують різні способи розробки бізнес-плану, зокрема:

- самостійна підготовка власником підприємства бізнес-плану;

- колективний спосіб, що базується на спільних зусиллях власника – керівника

та фахівців, які працюють на підприємстві. Так, маркетолог може розробити розділ "План маркетингу", бухгалтер – "Фінансовий план", менеджер – "Організаційний план", а власник – керівник підприємства здійснює загальне керівництво проектом, вносить корективи, дає зауваження і пропозиції щодо окремих проблем для їх усунення розробниками;

- звернення до послуг консалтингової фірми або іншої сторонньої організації.

Консультанти, маючи багатий досвід з бізнес-планування, допомагають правильно обґрунтувати та в зацікавлюючій формі подати матеріал. Особливу роль відіграють консультанти при складанні фінансового плану, оцінці товарного ринку, визначенні реального стану справ і перспектив розвитку в бізнесі.

Вельми важлива особиста участь власника-керівника в складанні бізнес-плану, його економічному обґрунтуванні та прийнятті як основи до керівництва. Так, більшість зарубіжних банків та інвестиційних компаній відмовляються взагалі розглядати замовлення-пропозиції на виділення коштів, коли стає відомо, що бізнес-план повністю підготовлений консультантом, а керівник лише підписав його.

Власник – керівник створюваного підприємства повинен особисто брати участь у розробці бізнес-плану, моделюючи свою майбутню діяльність, нести відповідальність.

Бізнес-план – документ перспективний і складати його рекомендується на 3-5 років наперед. Основні показники для першого року доцільно розробляти помісячно, для другого року – поквартально, а починаючи з третього року можна обмежитись річними показниками. План може бути складений також і на 10 років. Планований період залежить від специфіки бізнесу, товарів або послуг, цільових установок, а також від того, для кого призначено проект.

Викладати зміст проекту треба чітко, точно, обґрунтовано, щоб його зрозуміли працівники фірми, потенційні кредитори, інвестори.

Аналіз фінансового балансу бізнес-плану здійснюється на основі таких показників:

Чистий оборотний капітал – різниця між оборотним капіталом і

короткостроковими зобов'язаннями; він характеризує здатність підприємства вчасно погашати свої зобов'язання і розвивати торговельну діяльність;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) – це відношення

суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до короткострокових зобов'язань; важливий для постачальників товарів, оскільки характеризує здатність оптового покупця швидко розраховуватися за товари і отримані послуги;

Коефіцієнт загальної ліквідності – це відношення суми грошових коштів,

короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань;

Загальний коефіцієнт покриття балансу – це відношення оборотного

капіталу до короткострокових зобов'язань; характеризує здатність торговельного підприємства оплатити свої зобов'язання із залученням у разі потреби всього оборотного капіталу, у тому числі товарно-матеріальних цінностей; цікавить банки, які бажають оцінювати надійність позичальника;

Коефіцієнт автономії – це відношення власного капіталу до підсумку

балансу; характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства;

Коефіцієнт маневреності – відношення власного оборотного капіталу до

власного капіталу; означає, якою мірою, наскільки швидко власник торговельного підприємства може маневрувати своїми оборотними коштами;

Відношення власного оборотного капіталу до оборотного капіталу; означає

частку власника підприємства в оборотних коштах.

У плані доходів та витрат визначаються конкретні цілі: скільки доходів і коли одержить підприємство.

У плані руху грошових коштів визначається, коли і скільки грошей надійде і буде сплачено за рахунками. Аналіз планованих надходжень і витрат грошових коштів дасть змогу залучати кредити в потрібний термін чи, навпаки, вигідно вкладати тимчасово вільні гроші. При плануванні необхідно визначити конкретні джерела надходження грошей, зокрема:

1. розмір виручки від реалізації товарів, надання послуг;

2. аванси, що будуть отримані від покупців (передоплата);

3. кошти, що будуть отримані від фінансових вкладень і продажу цінних паперів;

4. кошти від продажу частини основних фондів;

5. кредити, що будуть видані підприємству банком;

6. інвестиції.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план дає можливість визначити життєздатність фірми за умов конкуренції, прогнозує процеси розвитку виробництва, конкретизує шляхи досягнення мети і подолання перешкод, є чинником, що стимулює інтереси потенційних інвесторів у їхніх пошуках вкладання коштів у розвиток виробництва.

Бізнес-план виконує дві найважливіші функції:

зовнішню – ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та

основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) –

опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

як інструменту стратегічного планування та оперативного управління

діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Тобто бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов'язаних зі спільним для них бізнесом;

як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-

план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Таким чином, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план – це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.

Ступінь деталізації бізнес-плану залежить від характеристики фірми незалежно від того, належить вона до сфери послуг чи до виробничої сфери. Специфіка бізнес-плану полягає в тому, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту.

В ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи їх розв'язання. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Відтак з'являється можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками:

за сферою бізнесу (виробництво, будівництво, роздрібна та оптова торгівля,

надання послуг, посередницька діяльність тощо);

за масштабами бізнесу (великий, середній, малий);
за характеристиками продукту бізнесу (традиційний, принципово новий,

виробничо-технічного чи споживчого призначення).
1.2 Сутність та мета фінансового аналізу

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження коштів у бюджет. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз – проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану.

Його ціль – установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз – здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють підприємство, на основі звітності, що публікується. Його ціль – установити можливість вигідного вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик утрати.

У процесі функціонування підприємства величина активів, їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел , а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Вертикальний аналіз дозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівняння економічних показників діяльності підприємств, що розрізняються по величині використаних ресурсів, згладжувати вплив інфляційних процесів, що спотворюють абсолютні показники фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту або зниження. Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років, що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але й прогнозувати їх значення.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці не рідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру бухгалтерської звітності, так і динаміку окремих її показників. Ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях, тому що дозволяють порівнювати звітність різних по виду діяльності й обсягам виробництва підприємств.

Аналіз показників шляхом використання фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтується на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності має велике значення. Значення таких коефіцієнтів визначається можливістю зіставлення отриманих результатів з існуючими загальноприйнятими стандартними нормами – усередненими галузевими коефіцієнтами, а також із застосовуваними в країні показників аналізу фінансової звітності.

Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам, що на їхній основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності підприємства і його поточне фінансове положення.

Система фінансових коефіцієнтів – це зручний спосіб узагальнити велику кількість фінансових даних і порівняти діяльність різних підприємств. Самі по собі фінансові коефіцієнти допомагають менеджменту підприємства сфокусувати увагу на слабких і сильних сторонах діяльності і правильно поставити питання, але дуже рідко дають на них відповіді. Важливо розуміти, що фінансовий аналіз не закінчується розрахунком фінансових показників, а тільки починається, коли дослідник зробив повний їхній розрахунок.

Реальна корисність застосовуваних коефіцієнтів визначається тими конкретними задачами, що ставить перед собою дослідник. Коефіцієнти, насамперед, дають можливість побачити зміни у фінансовому положенні чи результатах виробничої діяльності і допомагає визначити тенденції і структуру таких змін, що, у свою чергу, може вказати керівництву підприємства на погрози і можливості, що очікує підприємство.

У процесі керування для обґрунтування прийнятих рішень використовується сукупність різних видів економічного аналізу. Наприклад, ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства. У цих умовах важлива роль приділяється оперативному аналізу. Його відмітними рисами є комплексність, комп'ютерна обробка оперативних інформаційних масивів, використання його результатів на рівні окремих функціональних служб підприємства у виді орієнтованої фрагментарної інформації.

Метод фінансового аналізу являє собою спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому плавному розвитку.

Характерними рисами методу фінансового аналізу є:
- визначення системи показників, що всебічно характеризують

господарську діяльність організацій;

- установлення співпідпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних), на них що впливають;

- виявлення форми взаємозв’язку між факторами;

- вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку;

- кількісний вимір впливу факторів на сукупний показник.

Сукупність прийомів і способів, що застосовуються при вивченні господарських процесів, складає методику економічного аналізу.

Методика економічного аналізу базується на перетинанні трьох областей знань: економіки, статистики і математики.

До економічних методів аналізу відносять порівняння, угрупування, балансовий і графічний методи.

Статистичні методи містять у собі використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз.

Математичні методи можна розділити на три групи:

економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія

міжгалузевого балансу);

методи економічної кібернетики й оптимального програмування (лінійне,

нелінійне, динамічне програмування);

методи дослідження операцій і прийняття рішень (теорія графів, теорія

ігор, теорія масового обслуговування).

Для проведення фінансового аналізу потрібно мати повний фінансовий опис підприємства за обрану кількість періодів, як правило, років. Якщо це один період, то в розпорядженні аналітика повинні бути дані балансу підприємства на початок і кінець періоду і звіт про прибуток за розглянутий період. Якщо кількість періодів – два і більше, то кількість звітів про прибуток і балансів відповідно збільшується, але завжди кількість використовуваних для аналізу балансів повинне бути на одиницю більше , ніж кількість звітів про прибуток.

Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання:

- майнове положення підприємства;

- умови роботи підприємства в звітному періоді;

результати , досягнуті в звітному періоді ;

- перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового положення.

Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні – нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового положення і навпаки.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

прибутковість роботи підприємства;
оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні

підприємства після сплати податків і обов'язкових платежів;

наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня

для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

раціональне розміщення основних і оборотних фондів;
платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійки, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Першочерговий завданням фінансової служби підприємства є фінансовий контроль за виконанням планів та завдань по випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції за зниженням витрат на виробництва, запровадження режиму економії матеріальних ресурсів та управління виробництвом.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності, чим вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, тим вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, – погіршення фінансового стану підприємства його платоспроможності.

Фінансовий стан будь-якого підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.

Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

структурний аналіз активів і пасивів підприємства;
аналіз фінансової стійкості;
аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);
аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:

загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;
вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх

розміщення та ефективності використання;

визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками

виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства;

дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;
визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;
прогнозування можливих фінансових результатів, економічної

рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне

використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Це коло завдань визначається керівництвом підприємства і вирішується внутрішнім аналізом.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

вивчення змін обсягу, структури, динаміки капіталу підприємства, зокрема

обігових активів, відносних показників управління активами;

аналіз змін структури власних і залучених коштів і на основі цього оцінка

рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості;

оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;
аналіз показників керування боргами;
оцінка платоспроможності підприємства;
оцінка грошового потоку;
виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської заборгованості;
вивчення та оцінка кредитних взаємовідносин підприємства з банками.

Слід зазначити, що завдання аналізу фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру балансового прибутку і його розподіл.

Акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і власників облігацій, які випускає підприємство. Оскільки банки зацікавлені в повноті і своєчасності погашення одержаних підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які купують і продають акції та облігації підприємств з метою одержання прибутку у вигляді курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі вивчають й аналізують фінансовий стан підприємства, перспективи їх розвитку в майбутньому.

Фінансовий аналіз є частиною економічного аналізу та є способом оцінки й прогнозування фінансового стану об'єкта з урахуванням його фінансової звітності. У системі фінансового менеджменту й аудиту фінансовий аналіз є одним з найбільш істотних елементів.

Основним принципом вирішення завдань фінансово-економічного аналізу є принцип комплексності, системного підходу.

Для досягнення успіху в ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі економічних явищ, таких як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкретні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, на гроші, про шляхи досягнення економи витрат на виробництво, підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про інші складові підвищення ефективності своєї діяльності. Всі вони мають бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості. Для того щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватися лише низкою безладних перерахувань та локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується, як зазначалося, необхідності додержання діалектичного підходу до цілого та його частин, до аналізу і його протилежності – синтезу. Системний підхід передбачає вивчення й аналіз будь-якого об'єкта як єдиного цілого, єдиної системи; економічне явище в цілому не можна дослідити, якщо, насамперед, чітко не сформульовані проблема, мета і критерії оцінки її досягнення, якщо не досліджені і не вивчені всі сторони явища у їх зв'язках і взаємозалежностях, не визначені система пріоритетів у дослідженні і основна ланка.

Системність, комплексність аналізу виявляються також у необхідності дослідження будь-яких економічних процесів як єдності економічного і політичного, економічного і соціального. Зокрема, відрив політичного аспекту проблем господарської діяльності від економічного не може не призводити до прийняття волюнтаристських, економічно недоцільних рішень: найбільшою мірою це виявляється на макрорівні, але у масштабах підприємств такі факти можуть мати і мають місце. Досить наочно вони виявляються через неадекватну цінову політику, створення штучних пільгових умов партнерства для «необхідних» юридичних і фізичних осіб, кон'юнктурний підхід до участі підприємства на ринку цінних паперів, ринку позикових капіталів тощо.

Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об'єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об'єктів соціальної сфери – спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоров'я, освіти, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Ідеться про такі соціальні «індикатори», як вплив організації та результатів роботи підприємства на створення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо. Якщо при аналізі ці та подібні соціальні явища ігноруються, тобто виносяться за межі фінансово-господарської діяльності, визначення її ефективності набуває однобокого характеру.

Виконання завдань фінансово-економічного аналізу ґрунтується також на дотриманні принципу науковості й принципу оперативності. Перший з них передбачає використання у методології аналізу знань і досягнень економічної теорії, статистики, математики, інших теоретичних і прикладних наук, економіки відповідних галузей сфери підприємництва. Принцип оперативності полягає у тому, що фінансово-економічний аналіз повинен здійснюватися у таких обсягах і тоді, коли виникає потреба виявити причини недоліків у роботі підприємств і розробити шляхи підвищення її ефективності.

У такому разі результати аналізу можуть бути оперативно враховані при прийнятті управлінських рішень.

Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників:

зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії;
зміни ставок процентів;
зміни в податковому законодавстві тощо.

Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства. За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

1 2 3 4 5 6

скачати