Ім'я файлу: 09.10.2020.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 29.10.2020
Пов'язані файли:
21.10.docx

1.

У багатьох країнах законодавчими документами передбачено, що засновником акціонерного товариства може виступати одна юри­дична особа. З країн, що розвивають своє корпоративне управління до таких належать, наприклад, Угорщина, Чехія, Російська Федера­ція. В Україні нормативно-правова база з 1991 р. визначала не­обхідність кількох засновників. Таке положення діяло також, на­приклад, у Польщі, де потрібно як мінімум три засновники. В Ру­мунії відкрите акціонерне товариство повинно було мати не менш як п’ять акціонерів.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприєм­ства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, перед­бачених законодавчими актами України. На сьогодні існують проб­леми участі державних підприємств як засновників знов створюва­них акціонерних товариств: їм це заборонено, якщо такі товари­ства не є державними акціонерними товариствами. Водночас держа­ва має свої корпоративні права в акціонерних товариствах, створених у процесі приватизації.

Якщо виходити з визначення закритих акціонерних товариств, то в них поняття “засновник” тотожне поняттю “акціо­нер”, і навпаки.

Поняття “засновники”, “учасники”, “акціонери” доповнюються іноді поняттям “афілійовані особи”. Таке поняття застосовується для визначення відносин контролю в акціонерних товариствах.

2

Порядок створення товариства з обмеженою відповідальністю

Для створення товариства з обмеженою відповідальністю (далі Підприємство) підприємства-засновники або фізичні особи-засновники (далі Засновники), скликають установчі збори, на якому ухвалюють рішення щодо створенні цього Підприємства. Таке рішення оформляється протоколом установчих зборів.

На установчих зборах засновники повинні розглянути й затвердити наступні питання:

Про створення Підприємства;

Про твердження Установчого Договору й Уставу;

Про розподіл і твердження частин між засновниками;

Про твердження розміру Статутного фонду; На сьогоднішній день мінімальний розмір Статутного фонду визначається ста мінімальними заробітними платами. На момент реєстрації кожний із засновників зобов'язаний внести не менш 30% зазначеного в установчих документах внеску, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Для одержання такої довідки, в установу банку необхідно надати: установчий договір (нотаріально завірений), протокол установчих зборів, у якому обов'язково потрібно вказати особа, ідповідальна за реєстрацію Підприємства, і акт про приймання майна із чітким переліком майна, що вноситься в Статутний фонд, і оцінну вартість внесеного майна;

Про вибори директора Підприємства;

Про державну реєстрацію (проведення державної реєстрації засновники доручають директорові або призначають іншу особу, якій видають доручення, де вказуються повноваження і його паспортні дані).

Потрібно відзначити, що перед проведенням установчих зборів, засновники, (це ставиться до підприємств-засновників) повинні одержати від своїх повноважних органів рішення про створення такого Підприємства й розмірі частини, що буде внесений як внесок у Статутний фонд. Для того щоб з'ясувати компетенцію повноважних органів, необхідно одержати від них установчі документи.

Після ухвалення рішення й підготовки необхідних документів, документи подаються для державної реєстрації. Такими документами є:

Установчі документи в трьох екземплярах (установчий договір і устав);

Реєстраційна картка встановленого зразка, що одночасно є заявою про державну реєстрацію;

Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

Документ, що засвідчує сплату засновниками внеску в Статутний фонд Підприємства (такими документами є довідка з банку або акт про приймання у випадку внесення вкладу майном);

Свідчення про державну реєстрацію засновників (нотаріально засвідчена копія);

Договір оренди приміщення (юридична адреса).

Після державної реєстрації Підприємство необхідно поставити на облік в органах державної статистики, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду зайнятості, податкової міліції (для того, щоб устати на облік у податковій міліції, директор Підприємства й/або керівники підприємств-засновників, фізичні особи повинні з'явитися на прийом особисто) і податкової інспекції відповідного району. Потім відкривається рахунок у банківській установі й подається заява у відповідний орган внутрішніх справ для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів.

Підприємство вважається створеним і здобуває права юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Відповідно до статті 133 Кодексу учасниками командитного товариства виступають як мінімум дві особи: повний учасник та вкладник. Правовий статус повних учасників командитного товариства визначається відповідно до положень цього Кодексу щодо правового становища учасників повних товариств, а правове становище вкладників визначається відповідно до положень Кодексу, які визначають правовий статус учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

Перша група учасників командитного товариства відповідно до Кодексу має назву "повні учасники командитного товариства", однак на практиці вони також називаються "товариші", "повні товариші"; друга ж група учасників має назву "вкладники", в світовій практиці зустрічається ще назва "командитисти" або "командити".
скачати

© Усі права захищені
написати до нас