Ім'я файлу: Документ Microsoft Office Word.docx
Розширення: docx
Розмір: 249кб.
Дата: 25.03.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 249кб.
Дата: 25.03.2020
скачати
Тема: Аналіз активів підприємства
План
ВСТУП
Розділ 1.Поняття активів підприємства, значення їх аналізу.
1.1 Поняття та структура активів підприємства.
1.2 Значення економічного аналізу активів підприємства.
1.3 Основні методики аналізу активів підприємства.
Розділ 2. Головні етапи та напрями аналізу активів підприємства ТОВ «Ірбіс».
2.1 Аналіз стану та динаміки активів ТОВ «Ірбіс».
2.2 Оцінка фінансової стійкості та ліквідності підприємства.
2.3 Аналіз ефективності використання активів ТОВ «Ірбіс».
Розділ 3. Вдосконалення використання активів ТОВ «Ірбіс».
3.1 Шляхи підвищення структури та використання активів підприємства.
3.2 Напрямки поліпшення фінансової стійкості підприємства.
ВИСНОВОК
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ
ДОДАТКИ
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1.Поняття активів підприємства, значення їх аналізу.
1.1 Поняття та структура активів підприємства.
1.2 Значення економічного аналізу активів підприємства.
1.3 Основні методики аналізу активів підприємства.
Розділ 2. Головні етапи та напрями аналізу активів підприємства ТОВ «Ірбіс».
2.1 Аналіз стану та динаміки активів ТОВ «Ірбіс».
2.2 Оцінка фінансової стійкості та ліквідності підприємства.
2.3 Аналіз ефективності використання активів ТОВ «Ірбіс».
Розділ 3. Вдосконалення використання активів ТОВ «Ірбіс».
3.1 Шляхи підвищення структури та використання активів підприємства.
3.2 Напрямки поліпшення фінансової стійкості підприємства.
ВИСНОВОК
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Під час написання роботи були використані різноманітні посібники, статті періодичних видань та інші літературні джерела. Функціонуючи в ринковій економіці, суб'єкти підприємницької діяльності повинні забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, при якому б вони зберігали здатність безперебійно виконувати фінансові зобов'язання перед діловими партнерами, державою, власниками й найманими робітниками.
Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої й комерційної діяльності, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, рівнем фінансових взаємин з іншими суб'єктами господарювання, ступенем платоспроможності й фінансової стабільності. У свою чергу, фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної й фінансової діяльності. Безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, утруднення з її реалізацією ведуть до зменшення надходжень коштів на рахунки підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність. Є й зворотний зв'язок, тому що відсутність коштів може привести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а, отже, і у виробничому процесі. Тому фінансовий аналіз повинен бути спрямований на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової й кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів, забезпечення фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства.
Фінансовий стан підприємства можна визначити як ступінь забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами й раціональності їхнього розподілу для здійснення господарської діяльності й своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми обов'язками.
Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси і їхні потоки, а основною метою – оцінка фінансового стану підприємства й виявлення можливостей підвищення ефективності його функціонування. Перехід підприємств на ринкові умови функціонування, існування різних форм власності зажадали більше ретельного й системного (комплексного) підходу до аналізу фінансового стану підприємства й необхідності розробки фінансової стратегії.
Метою курсової роботи є засвоєння, закріплення й поглиблення теоретичних знань, отриманих студентами в процесі вивчення курсу й вироблення вміння самостійно працювати з навчальною спеціальною літературою й фінансовою звітністю підприємства, узагальнювати отримані результати й робити висновки.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, наукові праці і методичні розробки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених – економістів, Вихідною інформацією для виконання курсової роботи є баланс підприємства за останні два роки.
1. ПОНЯТТЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА, ЗНАЧЕННЯ ЇХ АНАЛІЗУ.
1.1. Поняття та структура активів підприємства.
Фінанси – це економічна категорія,що відображає економічні відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів. Рух коштів,його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кругообіг засобів підприємства,оборот його капіталу. І тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.
До активів відносяться всі види майна підприємства, що належать йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності.
Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.
Згідно с П(С)БО 2 «Баланс», п.4:
Активи – це сукупність майна, інтелектуальної власності, грошових ресурсів, що належить підприємству, фірмі, компанії, в які вкладено засоби власників та інших осіб.
Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:
Залежно від обʼєкту фінансового управління;
Залежно від речової форми об’єкту інвестування;
Залежно від строку отримання грошового потоку;
За формою отримання;
За регулярністю отримання доходу;
Залежно від ступеня ризику;
Залежно від оборотності;
Залежно від ступеня ліквідності.
Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо - господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.
У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств
постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти
надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від
придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання
коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак
підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно
одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство
надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі
підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є
споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує
продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань
у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на
заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання
фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб’єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.[1]
Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний капітал (фонд), резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, фонд для виплати дивідендів, валютний фонд та інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.[2]
Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так,
використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань
перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими
організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі
підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.
Під фінансовими активами ( ресурсами) слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.
Основними джерелами формування фінансових активів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.
Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових активів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових активів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових
коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує
підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну
матеріальну відповідальність.
Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та
структуру фінансових активів підприємства. У свою чергу, від величини
фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість. [3]
Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення
найефективнішого інвестування фінансових активів набуває важливого
значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової
економіки.
У процесі формування фінансових активів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу
підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному
випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових
фінансових ресурсів.
Активи підприємства — це засоби суб'єкта господарювання, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Найважливіші з них такі:
1. За формою функціонування поділяються на матеріальні, нематеріальні, фінансові. Матеріальні активи мають матеріально-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, запаси готової продукції, інші матеріальні цінності). Нематеріальні активи — це права на використання окремих видів природних ресурсів, патентні права на використання винаходів, права на товарний знак чи товарну марку, права на використання програмних продуктів. Фінансові активи — це грошові активи у національній та іноземній валютах, усі форми дебіторської заборгованості та фінансові інвестиції.
2. За характером участі у господарському обороті активи поділяються на довготермінові (необоротні) і короткотермінові (оборотні). Саме за цією ознакою вони відображені у балансі.
Рис. 1.1. Структура активів підприємства
3. За характером обслуговування активи поділяють на операційні та інвестиційні. До операційних активів належать основні виробничі засоби, нематеріальні активи операційної діяльності, оборотні операційні активи. Інвестиційними активами є реальні інвестиції та коротко - і довготермінові фінансові вкладення.
4. За джерелами формування активи поділяють на валові та чисті. Валові активи — це вартість підприємства, утворена за рахунок власного і залученого капіталу. Чисті активи сформовані лише за рахунок власного капіталу.
5. За чутливістю до інформаційних процесів активи поділяються на монетарні та немонетарні. До монетарних належать грошові кошти, депозити, короткотермінові фінансові вкладення і засоби в розрахунках. Немонетарні активи — основні засоби, запаси, готова продукція, незавершене будівництво, товари. Монетарні та немонетарні активи відрізняються за необхідністю їх переоцінки зі зміною цін.
6. За рівнем ліквідності активи класифікують залежно від можливостей їх переведення у засоби платежу. За цією характеристикою виокремлюють активи абсолютно ліквідні, високо -, середньо- та низьколіквідні, неліквідні. Абсолютно ліквідні активи — грошові кошти в національній та іноземній валютах. Високоліквідними є короткотермінові фінансові інвестиції та короткотермінова дебіторська заборгованість. До середньоліквідних належать усі види дебіторської заборгованості, крім короткотермінової, і запаси грошової продукції. Низьколіквідні активи — це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, незавершене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи та довготермінові фінансові вкладення. Неліквідними активами є безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів.[4]
1.2 Значення економічного аналізу активів підприємства.
В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його
функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації
вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства.
Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою
якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта,
що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і
прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.
Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
Майновий стан підприємства;
Степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення
зобов’язань перед третіми особами;
Достатність капіталу для поточної діяльності і довгосторокових
інвестицій;
Потребу в додаткових джерелах фінансування;
Здатність до нарощування капіталу;
Раціональність залучення займаних коштів;
Обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
Обґрунтованість вибору інвестицій та ін.[5]
Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного
аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед, це пов’язане із
зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства.
Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від
зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників
і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В
результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за
рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.
Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовольняються констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретні висновки про достатність платіжних
засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи
інших видів діяльності.[6]
В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше
входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і
економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством.
Задовольнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик,
який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі
місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити
міри впорядковуючого характеру.
Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.
На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової
роботи підприємства.
В ринкових умовах слово діяльність підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується
з вимогами цих змін.
Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:
Нестабільністю економіки;
Кризовим станом.
В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних
показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою
цінність для аналізу у зв’язку з нестабільністю національної валюти, по
якій розраховувався цей показник.
Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають:
Різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів;
Нестабільність законодавчої бази (фінансового і податкового права), це
також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
У вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансового стану, бо наукова праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.[7]
Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним
(неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України
щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру
неплатоспроможних підприємств та організацій.[8]
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13