10. Принцип радіонуклідної діагностики, переваги і недоліки методу.
РНД – метод дослідження за допомогою радіофармпрепаратів. РФП – радіонукліди з радіоактивними частинками. РФП вводиться у кров, далі накопичується за наявності тропності до окремих тканин (органотропні, туморотропні, без селекції..) → людина починає сама випромінювати гамма-кванти → фіксується радіометром/радіографом/сканерами/сцинтиграфом(гамма-камероб)/кт. Допомагає визначити функцію та морфологію тканин. Є динамічна та статична
Переваги: цілеспрямований вплив, висока інформативність про функцію та стан тканини, універсальність (досліджують всі органи), ↓ радіотоксичність, комплексність обстеження (наприкла щитовидки).
Недоліки: необхідність введення РФП, є протипоказання
11. Магнітно-резонансна томографія (МРТ): принцип, показання, протипоказання.
МРТ – це томографічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин з використанням фіз..явища ядерного магнітного резонансу. Основа: вимірювання електромагнітного відгуку атомних ядер водню, а саме їх збудження за допомогою певної комбінації електромагнітних хвиль у сталому магнітному полі високої напруженості.
Пацієнта розміщують у сильне магнітне поле → всі атоми Водню в тілі пацієнта стають паралельно напрямку магнітного поля. Апарат посилає електромагнітний сигнал перпендикулярно основного магнітного поля. Атоми водню, що мають однакову з сигналом частоту «порушуються» і генерують свій сигнал, який вловлюється апаратом.
Різні види тканин (кістки,м’язи) мають різну кількість атомів Н2 і тому генерують сигнали з різними характеристиками.
Показання:
Пухлинні ураження
Патологія судин
Травма та зміни суглобів, хребта
Дегенеративні ураження органів
Гематоми, контузійні ураження, черепно-мозкові травми
Контроль після оперативного лікування
Протипоказання:
Абсолютні: наявність Ме конструкцій в тілі, кардіостимуляторів,інсулінових помп; клаустрофобія, вага ↑ 150кг
Відносні: псих.розлади, вагітність до 12 тиж,вкрай тяжкий стан хворого, неможливість для пацієнта залишатися нерухомим (дерганый)
12. Ультразвукове дослідження (УЗД): принцип, показання, протипоказання.
- метод отримання зображення вн.органів за допомогою реєстрації УЗ сигналів, відбитих від об'єкта. Ультразвук (УЗ) - це мех.. коливання з частотою ↑ 20000 Гц. У діагностичної апаратури використовується поздовжні звукові хвилі від 2 до 15 МГц
Датчик, який прикладається до шкіри - випромінювач і приймач УЗ хвиль. УЗ хвилі з датчика проходять через шкіру і в тій чи іншій мірі відбиваються від щільних органів → реєструються датчиком і перетворюються апаратом УЗД в зображення.
Показання:
Оцінка стану вн. органів, судин та м’яких тканин;
Перевірка прохідності судин та швидкості кровотоку;
Виключення або виявлення наявності пухлин, конкрементів;
При підозрі на наявність травм або вроджених дефектів;
Виключення можливості розвитку деяких патологічних станів на ранніх стадіях;
Протипоказання: відсутні
13. Променеві методи дослідження органів дихання.
Безконтрастні:
Флюорографія – профілактична і діагностична. Профілактична – один раз на рік особам з груп ризику типу працівникам тубдиспансеру, зі шкідливими умовами праці. При первинному виявленні патології проводять додаткове променеве дослідження (КТ,рентгенографію)
Флюороскопія (про нее ниче нет, но просто это слово напишите если что
Рентгенографія - для деталізації та обєктивізації результатів дослідження. оглядова та прицільна. Оглядова рентгенографія виконується у прямій передній і задній проекціях, правій та лівій бокових та скісних проекціях під кутом 45-60о. Знімки частіше роблять у вертикальному положенні пацієнта , на висоті вдиху – отримують сумарне зображення всієї товщі тканин, тобто тіні одних деталей частково/повністю накладуються на тінь інших.
Рентгеноскопія органів дихання – це дослідження, при якому виявляється локалізація патологічного процесу, оцінюється функціональний стан легенів, рухомість куполів діафрагми, наявність зміщення органів середостіння, рідини в плевральній порожнині.
МРТ – для візуалізації патологічних утворень середостіння і коренів легень, уражень грудної клітки та виявлення захв.судин. Легенева тканина дає слабких МР-сигнал.
КТ- пошарове дослідження, завдяки кругового сканування органів грудної порожнини вузьким пучком рентгенівського випромінювання для вивчення структури патологічного процесу, його розповсюдженості на сусідні органи та диф.діагностики. Можно розрізнити тіні легеневих судин, бронхів, лімфовузлів
Контрасні:
Бронхографія – для виявлення морф.змін бронхів, їх аномалій розвитку за допомогою контрастних речовин (вводять через катетер в бронхи - йодліпол, желіодон, кардіотраст). Оглядова і направлена.
Ангіопульмонографія - це рентген. дослідження судин малого кола кровообігу після введення контрастної речовини в верхню порожнисту вену, правий шлуночок або безпосередньо в легеневу артерію з наступним виконанням серії рентгенограм з коротким інтервалом часу за допомогою автоматичного пристрою.
Фістулографія - застосовується при плевроторакальних та бронхоплевроторакальних норицях
Рентгенофункціональні
Рентгенологічні методики з пробою Вальсальви або Мюллера (ткого у нас не было, но поумничать можно )
14. Променеві методи дослідження серця, судин.
Неінвазивні: УЗД,флюороскопія, рентгенографія,КТ,МРТ
УЗД – осн.метод. М-метод: одномірне зображення рухів окремих структур серця протягом серцевого циклую А 2Д: вивчає анатомію, функцію,пат.стани серця,скоротливість. + доплероехокардіографія – візуалізує напрямок потоку крові і швидкість.
Флюороскопія – положення,форма,розмір,пульсація серця.
Рентгенографія – в 4 проекціях: пряма, права коса, ліва коса, ліва бічна.
МРТ- морфологія, об’єм, швидкість і напрям крові, функція клапанів, скорочення серц.м’яза.
КТ- зображення поперечних зрізів серця завтовшки 2 мм і протягом короткого часу.
Інвазивні: ангіокардіографія, коронарографія, цифрова ангіографія
Зондування серця за допомогою зонда Сельдінгера з метою визначення тиску в порожнині серця, дослідження газового складу.
Ангіокардіографія – для визначення розмірів,форми серця і великих судин, для виявлення патологічних зрощень між ними.
Є венозна загальна (контраст вводять в ліктьову вену) і катетеризаційна (через катетер Сельдінгера в серце)
Коронарографія – дослідження вінцевих артерій для виявлення ступеня звуження, оцінки колатерального кровообігу. Роблять пункцію стегнової артерії, вводять катетер в вінцеву артерію і пускають контраст.
Ангіографія – зображення отримують з рентген.екрана і за допомогою компа,який від зображення отриманого на екрані після введення контрасту віднімає зображення до → зберігається фонове зображення навколишніх органів.
15. Рентгенологічні методи дослідження стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок.
Основними методами дослідження ШКТ є рентгеноскопія і рентгенографія.
Контраст – барій сульфат
вивчення кожного відділу має проводитись при "тугому" заповненні контрастною речовиною для визначення положення, форми, розмірів, контурів, рухомості та функції органа. Рельєф слизової оболонки вивчається при малому наповненні
Обстежуваного повертають у вертикальному та горизонтальному положеннях, лежачи на спині та животі, а також лежачи на боці. – багато осьове дослідження
Стравохід: для кожної ділянки свої оптимальні проекції: для шийного відділу стравоходу - пряма передня та бокова, для грудного - обидві скісні, черевного - скісна та права лопаткова.
Далі вивчення рельєфу СО стравоходу. Якщо ж разом з нею(контраст.речовиною) хворий ковтає велику кількість повітря або його спеціально введено через зонд, створюється подвійне контрастування або картина пневморельєфу - для розпізнавання деформації стравоходу і виявлення ранніх ознак пухлинного процесу
Шлунок: вивчають рельєф СО за допомогою дозованої компресії і пальпації, а далі вивчення органа при тугому заповненні.
Тонкий Кишечник: Спочатку контрастну речовину, потім досліджують тонку кишку за допомогою зонда. При проведенні зондової дуоденографїї хворий, лежачи на правому боці, має проковтнути зонд з "оливою". По досягненні нею низхідного відділу треба ввести 200-250 мл контрастної речовини. Всі зміни фіксують на серії рентгенограм.
Товстий кишечник: з прийняттям суспензії барію сульфату перорально та ретроградним введенням рентгеноконтрастної речовини (іригоскопія).
Дослідження можна починати після її заповнення, тобто через 3-4 години після прийняття контрастної речовини, а потім протягом 18- 24 годин обстежувати всі відділи товстої кишки. → положення, форму, зміщення, а також функціональні порушення, зміни тонусу, рухову та евакуаторну функції органа. Іригоскопія застосовується для виявлення морфологічних змін.
Дослідження проводять під контролем екрана з м'якою пальпацією передньої черевної стінки. По ходу дослідження → прицільні, потім оглядові знімки, повертаючи пацієнта у різні положення для кращого зображення перегинів та кутів, створених відділами товстої кишки.
Другий етап дослідження виконують після випорожнення товстої кишки від контрастної маси. На оглядових та прицільних знімках добре видно рельєф слизової оболонки кишки.
16. Променеві методи дослідження нирок та сечовидільних шляхів.
УЗД, Рентгенографія, рентген.КТ, МРТ, радіонуклідне дослідження
УЗД: трансвагінальне, трансректальне,трансабдомінальне. проводиться при наповненому сечовому міхурі. За 1-1,5 години до обстеження випити близько літра рідини (вода без газу, чай, компот, узвар). Необхідно наповнити сечовий міхур і утриматися від походів у туалет до проведення дослідження. Тільки так зможе показати точний обсяг, структуру стінок, наявність додаткових утворень. Дослідження проведене на порожній або слабо наповнений сечовий ↓ інформативність.
Показання: підозра на камінь в сечовому, часте сечовипускання, підозра на кісту/пухлини, ниркова колька, зміна кольору сечі і тд, цистит
МРТ – при пухлинах матки,яєчників, аномаліях органів, ендометріоз, рак тощо.
Урографія – треба ретельна підготовка – очисна клізма напередодні, проводять лежачи на спині, знімок виконують на плівці від купола діафрагми до лобкового симфізу. Можна побачити пієлонефрит, полікістоз, туберкульоз нирок, доброякісні пухлини тощо
17. Рентгенологічні методики дослідження кісток і суглобів.
Основні методи дослідження при ушкодження опорно-рухового апарату:
Рентген у 2х проекціях: прямій і бічній.Для визначення велики/ масштабних травм
Лінійна томографія- дозволяє виявити невеликі порожнини; ділянки зміненої структури
КТ – для уточнення локалізації пат процесу
МРТ – можна відрізнити один від одного м’язи, сухожилки, зв’язки, хрящі, жир, рідину, ділянки звапнення
Ангіографія – для вивчення судинної системи кісток
Артрографія – для дослідження порожнини суглобів
УЗД – для вивчення стану м’яких тканин
Сонографія (як підвид УЗД) – при пошкодження суглобів, сухожилків, зв’язок, при сторонніх тілах , у разі дисплазії кісток
Сцинтиграфія – для дослідження метаболічних змін кісток: артрити, остеомієліти, переломи, травми.
18. Променева діагностика невідкладних станів.
Невідкладний стан — патологічні зміни в організмі людини, внаслідок дії фіз.. хім.. і біо факторів → різке погіршення здоров'я + потребують екстренних лікувальних дій. Наприклад: набряк легень, тромбоемболія легеневої артерії, пневмо-, гідроторакс, аневризма аорти
Набряк легень —виникає внаслідок виходу рідкої частини крові з судинного русла через альвеолярно-капілярну стінку у тканину легені.
Променева діагностика:
Лінії Керлі - горизонтальні лінії на периферії легень, які тягнуться до поверхні плеври це потовщені та набряклі інтерлобулярні перегородки.
Збідніння легеневого малюнку на периферії.
Розширення коренів легень з нечіткими контурами, їх затемнення (втрата структурності) у вигляді «крил метелика».
Симптом "матового скла".
Плевральний випіт.
↑ розмірів серця.
Розширення венозних судин.
Розширення стовбура легеневої артерії
Гідроторакс – накопичення трансудат в плевральній порожнині
Гомогенна тінь рідини на боці ураженої легені або з двох боків
Верхня межа коса, змінюється при наклоні тіла
При односторонньому гідротораксі тінь середостіння зміщується у сторону здорової легені.
Аневризма аорти - локальне розширення аорти на >50 % від норми
Розширення середостіння або збільшення дуги аорти
Аномалія силуета аорти, край чіткий та рівний
Пневмоторакс: - скупчення газу (найчастіше, повітря) у плевральній порожнині з одночасним ↑ тиску в ній → поступовий колапс легень.
Відсутність легеневого малюнку на боці ураженої легені.
Тінь колабованої легені.
Можна побачити край легені.
Надмірна кількість повітря у плевральній порожнин
Тромбоемболія легеневої артерії
Збідніння легеневого малюнку (симптом Вастермака)
Зміна діаметра судин коренів легень (центральні – розширені)
Легеневе серце
Уражена сторона більш прозора
Дископодібні ателектази
Симптом Хемптона (трикутник Хемптона) — клиноподібне затемнення легеневого поля, основою повернене до плеври
19. Променеві методи дослідження зубо-щелепної ділянки.
Внутрішньоротова контактна рентгенографія – голову хворого фіксують на підголовнику крісла, плівку вводять у порожнину рота і щільно притискають великим пальцем протилежної руки хворого до зуба, який досліджують або використовують фіксатор.
Внутрішньоротова рентгенографія вприкус використовують переважно для дослідження великих ділянок альвеолярного відростка 4 і ↑ зубів. Застосовують коли неможливий контактний рентген при обстеженні дітей, м’язових контрактурах, для вивчення лінії перелому, рвотному рефлексі.
Методика: плівку вводять у порожнину рота і затискають її зубами в горизонтальному положенні. Голова нахилена вперед, отвір зовн.слухового проходу і основа носа знаходяться в одній горизонтальній площині.
Позаротова рентгенографія – для дослідження НЩ, ВНЧС, при носових пазух, виличної кістки, черепа в прямій і аксілярній проекціях.
Радіовізіографія – отримання і обробка цифрового зображення. Тобто метод без плівки, замість неї рентген чутлива ПЗС-матриця, що передає інфу на комп. → «цифрова рентгенограмма»
Панорамна томографія (ортопантомографія) – на апараті пантомографі. Навколо голови пацієнта рухається рентгенівська трубка і плівка. На знімку широкий огляд зубо-щелепної системи, обидві зубні ряди, зубощелепні відростки. Використовується для діагностики травм, пухлин і інших станів.
Спіральна комп`ютерна томографіязубів та щелеп базується на реконструкції рентгенівського зображення після проходження через тіло пацієнта вузького пучка рентгенівських променів. На екрані базується зображення досліджувальної ділянки, створене комп`ютером на основі аналізу ступеня поглинання тканинами рентгенівського випромінювання
Магнітно-резонансна томографія(МРТ) – має значні переваги перед рентгенографією та КТ в плані візуалізації м`яких структур (жирових, гідрофільних, м`язових, хрящових, повітря), що значно полегшує диф. діагностику патологічних утворень щелепно-лицьової ділянки.
20. Променева анатомія зубо-щелепної ділянки.
Верхня щелепа людини (maxilla) — парна кістка лицевого черепа. Вона має тіло і 4 відростки: лобовий, виличний,альвеолярний і піднебінний
21. Вроджені вади щелепно-лицьової ділянки.
Можуть бути за етіологією генетичними, або тератогенними (внаслідок випромінювання, радіації, пухлини у матері під час вагітності і тд)
Види:
Незрощення тканин ЩЛД (губи – «заяча» щілина від червоної кайми до носа; м’яке і тверде піднебіння – «вовча паща» ,коміркового відростка)
Патологія вуздечок (завелика / замала)
Відсутність органа чи його частини (тканини)
Мікростомія – поперечне незрощення обличчя, дефект кутів рота → оч большой рот (по моему більше «+» чем минус особенно у девочек
КОЛОБОМА - Косе незрощення обличчя – бічна коса щілина, що йде від нижньої повіки до верхньої губи. Щілина може бути повна і неповна.
Атрезії носових та слухових ходів.