Ім'я файлу: Самостійна робота №11.odt
Розширення: odt
Розмір: 26кб.
Дата: 19.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
Самостійна робота №10.odt
Розширення: odt
Розмір: 26кб.
Дата: 19.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
Самостійна робота №10.odt
Самостійна робота №11
1. Зробіть огляд старожитностей кочових народів степового Подніпров’я ІХ-ХІІІ ст.
За часів панування печенігів етнічний склад населення у степовому Подніпров'ї був досить строкатим. Найголовнішими пам'ятками, що відбивають історію кочового населення степового Подніпров'я, є кургани і кам'яна скульптура. Кочовики здійснювали поховання під курганним насипом або використовували давніші кургани, в яких робили так звані впускні поховання. Одне з впускних поховань виявлено у 1963 р. в кургані поблизу с. Новочорномор'я Херсонської області. Небіжчика було поховано в ямі 2,2 х 0,8 м у випростаному положенні головою на південний схід. По обидва боки від черепа знайдено золоті сережки. Біля кістяка лежали залізні ножиці, ніж та стремено. Зліва виявлено кінський череп з прямими залізними вудилами. Праворуч — ще одне стремено. Багате жіноче поховання з конем кінця ХІІ — початку ХІІІ ст. відкрито на курганному могильнику поблизу с. Новоіванівка Донецької області. Голову похованої прикрашала діадема і бубонець-підвіска. Цікавими і важливі пам'ятками кочовиків(головним чином половців) є серії кам'яних антропоморфних ідолів,так званих баб. Вони дають можливість з'ясувати не тільки культи та обряди кочового населення, але й вивчити предмети одягу, прикрас, зброї та побутові речі кочовиків.
2. Охарактеризуйте особливості розвитку середньовічного Криму:
– печерні міста та монастирі:
На території Криму виявлено своєрідну групу археологічних пам’яток. Це городища, селища та монастирі,розташовані у передгір’ях Південно-Західного Криму. Особливістю цієї групи пам’яток є висічені у скелях приміщення житлового, господарського, військового та культурного призначення. Печерне місто Мангуп (біля с. Залісне Бахчисарайського району) знаходилося на гірському шляху із степів Південно-Західного Криму до Херсонеса. Воно було центр феодального князівства Феодоро. Палацова будова органічно входила до комплексу оборонних споруд пізньосередньовічного міста. Вона була прямокутною в плані,з кам’яними стінами. До основних приміщень прилягали ті,що входили до оборонних споруд. Два із них — Ескі-Кермен та Чуфут-Кале — розташовані поблизу Бахчисарая. Перше виникло у V—VI ст. й існувало до кінця ХНІ ст. Викладені з каменю оборонні стіни мали товщину близько 2 м. До них прилягали башти, вирубані у скелястих виступах. У місті було багато будівель із каменю і близько 400 печер, а також церковні споруди. Під час розкопок виявлені вулиці й зернові ями, вирубані у скелі, глибокий колодязь, водопровід та рештки ремісничих майстерень. Населення займалося землеробством, скотарством, виноградарством, ремеслом і торгівлею. Одним із найбільших "печерних міст" було Чуфут-Кале. Його оточують кам'яні стіни значних розмірів з арковими воротами. Виникло, як інші, в V—VI ст. На його території виявлено багато печерних комплексів, глибокий колодязь та інші споруди. Пізніше правило татарам за монетний двір та в'язницю для полонених і заложників, стало центром ремесла і торгівлі. Неподалік від міста виявлено великий за розмірами могильник. Історія розбудови печерних міст пов'язана з міграцією осілого населення з передгір'я в гори після гунської навали. У V—VI ст. в гірський Крим перемістився й головний торговельний шлях із степу в Херсонес. На шляху прямування торгових караванів виросли Чуфут-Кале, Ескі-Кермен, Мангуп, Каламіта. Спільність інтересів Візантії й місцевого населення щодо оборони рубежів імперії сприяла створенню «передової лінії укріплень» (Прокопій Кесарійський), що доповнила печерні міста неприступними фортецями. Поширення печерних монастирів (VII—IX ст.) пов'язано з утечею в Крим монахів з Малої Азії та Греції (часи іконоборства, захоплення й конфіскації майна опальних монастирів метрополії).
– Херсонес:
Херсонеське городище є залишками античного міста Херсонес Таврійський (за Візантії – Херсон). Виникло місто на мисі між Карантинною і Пісочною бухтами в його північно-східній частині навколо давнього порту, що продовжував функціонувати протягом всієї історії міста. В цій частині було знайдено найдавнішу античну кераміку останньої третини VI ст. до н.е. У візантійських час оборонні споруди Херсона зазнають кардинальної перебудови, змінюється система в’їздів і оборонних веж. Ця система функціонувала аж до загибелі Херсонеса на зламі XІV ст. від набігу татар. Початково оборонні споруди відокремлювали землі північно-східного району Херсонеса із портом. На зламі IV ст. до н.е. територія міста збільшується більш ніж удвічі і будується нова фортифікація. В цей час створюється лінія стін із вежами і в’їздами на півдні і південному заході міста, будуються ворота в портовій частині. В ІІІ ст. до н.е. зводиться вежа Зенона – потужна кутова оборонна споруда, що захищала під’їзд до головних воріт в портову частину міста. В римський час близько ІІ ст. н.е. зводиться протейхізма – зовнішня захисна стіна, що утворюючи разом із основною стіною перибол, захищала в’їзд до головних воріт. Також повністю перебудовується припортовий район, там зводиться цитадель із преторієм і митниця зі складами, перебудовується і укріплюється вежа Зенона. У візантійських час оборонні споруди Херсона також зазнають кардинальної перебудови, змінюється система в’їздів і оборонних веж.
– Сугдея:
Місто Сугдея (Сурож за давньоруськими джерелами) виникло у VI ст. Тут відкрито ранньосередньовічне укріплення VI ст., а також житла VIII-IX ст. Місто VIII-IX ст. Було досить значним ремісничим центром. У VIII ст. Місто стало центром єпархії і набуло важливого значення у зміцненні християнської церкви, у релігійно-культових справах. В ХІ ст. Сугдея була східним форпостом володінь Візантії в Криму. Наприкінці ХІ ст. на цій території з'являються половці. Під час досліджень у портовій частині Сугдеї виявлено комплекс ліпної кераміки, що має аналоги серед посуду печенігів. Серед поховального начиння знайдені предмети поховального культуру половців. У середині-другій половині XI століття розширюються зв'язки Сугдеї і всього Південно-Східного Криму із Давньоруською державою, зокрема Тмутакарканським князівством. Про це свідчать знахідки давньоруських речей у похованнях, активні торговельні відносини, печатки.