Сіянко Анастасія 7207 тема 2
1.Біль при урологічних захворюваннях.
Біль при ураженні нирок, сечоводів, навколониркової клітковини найчастіше однобічний. При двобічному захворюванні нирок (нирково-кам'яна хвороба, туберкульоз) біль теж двобічний, причому більш виражений на боці меншого ураження. Так, у хворого з великим каменем у правій і малим у лівій біль сильніший зліва (у зв'язку з переміщенням конкремента і гострим порушенням пасажу сечі).
При односторонньому ураженні біль на протилежному боці має рефлекторний характер. При односторонній деструкції нирки чи у разі єдиної нирки (після нефректомії) хворі можуть відчувати біль на протилежному боці ураження, незважаючи на відсутність будь-яких ознак хвороби. Це пояснюється компенсаторною гіпертрофією нирки: збільшенням її розмірів, маси, розширенням порожнини ниркової миски. Біль може бути гострим чи тупим, тимчасовим чи постійним, виникати в стані спокою чи під час руху.
Постійний тупий біль характерний для хронічних захворювань: пієлонефриту, туберкульозу, гідронефротичної трансформації, сечокам'яної хвороби та ін. Його загострення може бути зумовлене надзвичайним фізичним навантаженням, загостренням чи ускладненням перебігу запального процесу. У разі вродженої вади нирок - полікістозу тупий біль стає гострим під час крововиливу в кісти та нагноєння їх вмісту.
Тупий біль у нирці характерний для захворювань, коли відзначається постійний стаз у верхніх відділах сечових шляхів. Іноді під впливом якоїсь причини (фізичне напруження, велика кількість випитої рідини) виникає ниркова колька; після зняття її тупий біль відновлюється. Постійний тупий біль супроводжує дифузні захворювання нирок. Відчуття тяжкості в ділянці нирок характерне для великих кіст нирок, пухлин, гідронефрозу та ін.
Гострий довготривалий біль типовий для гострих запальних процесів у нирці, навколишній її клітковині (гострий пієлонефрит, паранефрит), а також для травматичних її пошкоджень.
Гострий раптовий біль, який супроводжується шоком і анемією, спостерігається під час спонтанної кровотечі в навколониркову клітковину (без будь-якої травми). Встановити діагноз надзвичайно складно, як правило, це вдається лише під час операції.
Біль може бути зумовлений обструкцією сечовивідних шляхів і спазмом їх, що призводить до застою сечі й розтягнення ниркової капсули, а також до утруднення кровопостачання нирки, що спричиняє ішемічний біль (наприклад, перекручення судин ниркової ніжки внаслідок нефроптозу).
Типовим є більш-менш інтенсивний біль у ділянці однієї чи обох нирок під час сечовипускання. У даному разі йдеться про міхурово-сечовідно-мисковий рефлюкс, який виникає внаслідок недостатності замикального апарату отвору сечовода.
Особливе місце в урологічній семіотиці посідає ниркова колька.Це раптовий різкий біль у ділянці нирки чи за ходом сечовода, який має певну іррадіацію, приступоподібний характер, супроводжується порушеннями сечовипускання і травлення.
На рівні перешкоди виникає спазм сечовода. У зв'язку з періодичним розслабленням спазмованої стінки прохідність сечовода певною мірою зберігається, сеча просочується між каменем і стінкою, внаслідок чого біль тимчасово зменшується, а потім з відновленням спазму посилюється знову.
Біль під час ниркової кольки поширюється за ходом сечовода вниз на відповідну половину калитки чи зовнішніх статевих губ, у головку статевого члена, на передню і внутрішню поверхню стегон. Іррадіація болю в головку статевого члена в поєднанні з частими позивами до сечовипускання і різзю в сечівнику свідчить про те, що конкремент міститься в нижній частині сечовода.
Ниркова колька може наставати в стані спокою, але частіше спостерігається під час руху, фізичного навантаження. Тривалість приступу різна: від 30 хв до кількох діб з періодами ремісії, зумовленими міграцією каменя. Іноді відходить кілька дрібних конкрементів. Після виділення першого каменя з сечею настає полегшення, але потім біль відновлюється внаслідок міграції другого конкремента.
Біль у ділянці сечовода в разі захворювань нирки чи сечового міхура часто має відображений характер. Якщо уражується сечовід, біль локалізується за його проекцією. Він може бути гострим чи тупим, поширюватись у відповідну половину живота - від підребер'я чи попереку вниз, як при нирковій кольці. Під час визначення локалізації болю, зумовленого захворюванням сечоводів, орієнтуються на три точки: а) верхні - на 4- 5 см зліва і справа від пупка; б) середні-на місці перетину горизонталі, яке з'єднує обидві передньоверхні ості клубових кісток, з вертикальними лініями, що проходять на межі внутрішньої і двох зовнішніх третин пахвинних (пупартових) зв'язок; в) нижні, які доступні пальпації лише при вагінальному чи ректальному обстеженні.
Біль при захворюваннях сечового міхура може бути гострим і тупим, спостерігається постійно або супроводжує акт сечовипускання.
У осіб з захворюваннями нирок, статевих органів біль у ділянці сечового міхура має рефлекторний характер, тому потрібно провести обстеження цих органів.
Тупий біль характерний для хронічної затримки сечі, хворі часто скаржаться на тяжкість внизу живота. Постійний тупий біль супроводжує хронічні запальні процеси, наприклад виразку сечового міхура. Біль, спричинений каменями сечового міхура, періодичний – під час руху загострюється і заспокоюється в положенні лежачи. Під час гострої затримки сечовипускання біль стає нестерпним і зумовлює клініку гострого живота.
Біль при запальних процесах сечового міхура незалежно від їх походження виникає під час сечовипускання. Він може виникнути до сечовипускання, якщо внутрішньоміхуровий тиск досягне такого рівня, при якому виникає позив, а також під час і під кінець сечовипускання.
Біль перед сечовипусканням викликається розтягненням стінки сечового міхура, а під час сечовипускання - скороченням. При патологічних процесах, які локалізуються в ділянці шийки сечового міхура, задньої частини сечівника, виникає біль у кінці сечовипускання і післянього. Найінтенсивніший біль у ділянці сечового міхура спостерігається при злоякісних новоутвореннях, перебіг яких ускладнюється циститом. Він спричинюється проростанням стінки сечового міхура пухлиною. Інтенсивний біль також спостерігається у хворих на променевий цистит, зумовлений рентгенотерапією, на туберкульоз сечового міхура, інтерстиціальний цистит, що призводить до зморщування сечового міхура і зменшення його ємкості, внаслідок чого виникає потреба у частому його випорожненні.
Постійний і нестерпний біль під час сечовипускання характерний для цисталгії, в основі якої лежать функціональні порушення нервового апарату сечового міхура.
Інтенсивність болю не завжди відповідає тяжкості морфологічних змін,тому судити про ступінь деструктивних змін у стінці сечового міхура за скаргами хворих не можна.
Біль при захворюваннях передміхурової залози та сім'яних міхурців локалізується в ділянці промежини та заднього проходу. Він віддає в крижі, надлобкову ділянку, в головку статевого члена, за ходом сім'яних канатиків у ділянку яєчка. Біль може бути гострим, тупим, але завжди має постійний характер. Деякі хворі на хронічний простатит відчувають тяжкість у промежині, свербіж, який заважає їм працювати. В інших випадках біль інтенсивний, іррадіює в крижі. Під час загострення процесу він посилюється, а якщо утворюється абсцес - стає нестерпним. Гостра затримка сечі зумовлює біль у ділянці сечового міхура і тенезми.
Камені передміхурової залози супроводжуються простатитом, який також зумовлює виникнення болю. Самі ж камені звичайно нерухомі і болю не спричинюють.
При раку передміхурової залози з проростанням у прилеглі тканини чи метастазами в хребет біль нагадує ішалгію.
При запаленні сім'яних міхурців біль такий самий. Практично везикуліт (запалення сім'яного міхурця) завжди супроводжується простатитом.
Біль при захворюваннях сечівника. При гострих і хронічних запаленнях, каменях та новоутвореннях сечівника біль спостерігається за його ходом, особливо в головці статевого члена. Він має рефлекторний характер і пов'язаний з хворобами нирок, сечового міхура, передміхурової залози. Найчастіше його спричинюють камені нижньої частини сечовода та сечового міхура.
У разі уретриту біль виникає головним чином під час сечовипускання й ерекції статевого члена. Одночасно з'являються гнійні виділення.
Проходження каменя супроводжується сильним болем, який стає особливо інтенсивним при застряванні каменя в просвіті сечівника і затримці сечі. Проходження аморфних солей та кристалів (уратів, оксалатів) спричинює різь під час сечовипускання.
При пара- і періуретральних запальних процесах біль відчувається в ділянці їх локалізації, при запаленні сім'яного горбика (колікуліті) - в ділянці промежини.
Біль при захворюваннях зовнішніх чоловічих статевих органів. При ураженні яєчок і їхніх придатків біль поширюється угору за ходом сім'яного канатика. Він може поширюватися в ділянку попереку, як при нирковій кольці.
Біль у ділянці статевого члена спостерігається, якщо запальний процес охоплює печеристі тіла, а також при флебіті, запаленні шкіри статевого члена. Інколи хворі скаржаться на біль у ділянці статевого члена під час ерекції і статевого акту. При цьому статевий член викривляється. Під час пальпації на рівні викривлення виявляють щільний вузол чи бляшку (інколи кільця). Це захворювання маєназву фібропластичної індурації статевого члена (хвороба Пейроні). Біль у ділянці статевого члена спостерігається і під час тривалої ерекції - пріапізму.
Гострий біль у калитці виникає при запаленні яєчок і їхніх придатків - орхіті, орхоепідидиміті гонорейного і неспецифічного походження. Інколи біль (незначний) є першим проявом туберкульозного епідидиміту і довго триває після затихання запального процесу.
Іноді хворі скаржаться на тупий постійний біль у ділянці яєчка або за ходом сім'яного канатика. Причину болю не завжди вдається знайти, навіть під час найретельнішого обстеження, тому його вважають за невралгічний.
Нижній полюс яєчка в нормі фіксований до оболонок. Якщо цей зв'язок не дуже міцний, під час фізичного напруження може статись перекручування сім'яного канатика і яєчка, що супроводжується різким болем. Якщо відбулося перекручування неопущеного яєчка (воно залишилось у порожнині таза), виникають симптоми гострого живота: різкий біль, ознаки подразнення очеревини. Тому в разі гострого живота нез'ясованого генезу слід пропальпувати калитку хворого, щоб встановити положення яєчка.
При інфаркті яєчка (після травми, операції, піднімання тяжких предметів) також може з'явитися сильний біль.
Значне варикозне розширення вен сім'яного канатика характеризується помірним болем у положенні стоячи і посиленням його під час фізичного навантаження.
Поява тупого болю над пахвиною при тазовій ектопії яєчка може свідчити про виникнення у ньому злоякісної пухлини.
Для правильної інтерпретації больового синдрому слід пам'ятати, що біль локалізується головним чином на рівні ураження органа, але нерідко має рефлекторний характер, а тому слід знати шляхи поширення болю. Правильна оцінка можлива тільки при зіставленні болю з іншими симптомами та результатами фізичного і спеціального дослідження.
2)Провести диференційний діагноз ниркової кольки з гострим апендицитом.
Ниркова колька:
Поведінка хворого – неспокійна.
Локалізація та іррадіація болю – у ділянці попереку; за ходом сечовода в зовнішні статеві органи, внутрішню і передню поверхню стегна.
Характер болю – раптовий, гострий, часто з ремісіями.
Порушення сечовипускання – при низькому положенні каменя.
Супутні прояви – нудота, блювання, парез кишок. При низькому положенні каменя - позиви до сечовипускання.
Гострий апендицит:
Поведінка хворого – нерухомість.
Локалізація та іррадіація болю – у правій пахвинній ділянці над гребенем клубової кістки або в ділянці пупка; у надчеревну ділянку.
Характер болю – раптовий,поступово наростає.
Порушення сечовипускання – тільки при тазовій локалізації.
Супутні прояви – позитивні симптоми подразнення очеревини.
3)Провести диференційну діагностику гострої затримки сечовипускання з постренальною анурією.
Гостра затримка сечінастає раптово і характеризується повним припиненням сечовипускання при наявності болісних позивів до нього. Сечовий міхур переповнений, внизу живота відчувається різкий біль. Виникає у разі механічної перешкоди до відтоку сечі (аденома передміхурової залози, камінь сечового міхура чи сечівника тощо), але може бути й рефлекторного характеру, виникати після операції внаслідок тривалого горизонтального положення, зниження тонусу м'яза, що виштовхує сечу, після наркозу та ін. Гостра затримка сечі характеризується повним раптовим припиненням виділення її з сечівника, незважаючи на велике накопичення в сечовому міхурі. Цим вона відрізняється від анурії, при якій сечі в сечовому міхурі немає.
Анурія - відсутність сечі. Цей термін застосовують, коли добовий діурез становить 5 % норми. Причинами анурії можуть бути раптовий розлад кровопостачання нирки, різні токсичні впливи (отруєння, бактеріальна токсинемія), переливання несумісної крові, бактеріємічний шок. Постренальна анурія може мати ятрогенне походження. Вона виникає у разі перев'язування обох сечоводів під час операції з приводу раку матки, прямої кишки. Це спостерігається в результаті порушення взаєморозташування органів, а також виникнення під час операції небезпечних для життя кровотеч (судини захоплюють разом із сечоводами).
4) Гостра затримка сечовипускання. Визначення, причини.
Гостра затримка сечі - настає раптово і характеризується повним припиненням сечовипускання при наявності болісних позивів до нього, сечовий міхур переповнений.
Причини: а) захворювання, пов'язані зі змінами в сечовому міхурі і сечівнику(стороннє тіло сечівника,камінь сечівника,розрив сечівника)
б) ураження нервової системи(ураження головного мозку (крововилив, тромбоз), рефлекторна затримка сечі, травма спинного мозку)
5) Діагностичне значення трисклянкової проби.
Для диференціальної діагностики ренальної й постренальної еритроцитурії й лейкоцитурії особливе значення можуть мати результати трисклянкової проби. При цьому якщо еритроцитурія або лейкоцитурія виявляється переважно в першій і в другий порціях (склянках), то це свідчить про локалізацію патологічного процесу в сечівнику або в сечовому міхурі. Наявність еритроцитурії або лейкоцитурії в третій – захворювання передміхурової залози,сім’яних пухирців або шийки сечового міхура, якщо в усіх трьох порціях (склянках) сечі вказує на ураження нирок, чашково-мискової системи або сечоводів.
6)Парадоксальна ішурія. Визначення, причини.
Із збільшенням кількості залишкової сечі і розтягненням сечового міхура внаслідок цілковитої нездатності м'яза, що виштовхує сечу, до скорочення і парезу сфінктера сечового міхура настає своєрідна форма хронічної затримки сечовипускання - парадоксальна ішурія. Вона є комбінацією затримки і нетримання сечі. При цьому хворий не може випустити сечу, сечовий міхур переповнений, але, оскільки сеча із нирок надходить, вона краплями витікає через сечівник.
Причини: звуження уретри, дисфункція м’яза, парез сфінктера.
7) Ніктурія та ноктурія. Їх діагностичне значення та відмінності.
Ніктурія — переважне виділення сечі вночі при цьому відношення нічної та денної кількості порушується і може бути оберненим (в нормі 1:2).Ніктурія може бути ниркового і серцевого походження. Ниркова поєднується з поліурією, при серцевій - вдень відмічається олігурія.
Ноктурія(нічна поліурія) – необхідність прокидатися вночі більше одного разу з метою сечовипускання, при чому відношення залишається в нормі, у чоловіків переважно пов’язане із аденомою простати.
8)Поліурія і полакіурія. Визначення, причини.
Поліурія - збільшення кількості сечі, виділеної за добу. Добовий діурез при цьому досягає 2-5 л, іноді становить понад 10 л. Відносна густина сечі-1,002-1,015. При цукровому діабеті відносна густина сечі досягає 1,030 і вище. Поліурія спостерігається не лише при урологічних хворобах (хронічний пієлонефрит, аденома передміхурової залози, ускладнена хронічною недостатністю нирок, та ін.), а й при цукровому та нецукровому діабеті. Вона буває й у здорових людей, які вживають велику кількість рідини. Іноді рефлекторна поліурія з'являється після інструментального дослідження сечових шляхів.
Якщо порції сечі малі, можна запідозрити полакіурію-часте сечовипускання,- при якій добовий діурез не перевищує норми. Полакіурія може бути зумовлена прийманням великої кількості рідини чи екстраренальним захворюванням (наприклад, цукровим діабетом), яке характеризується посиленою спрагою. Полакіурія, пов'язана з поліурією, характерна також для певної стадії хронічної недостатності нирок; при цьому кожна порція сечі велика.
У разі справжньої полакіурії порції сечі невеликі. Вона спостерігається при циститі, камені сечового міхура, уретриті, уродженому чи набутому звуженні сечівника, можлива у разі дивертикула сечового міхура, пухлини.
Часте сечовипускання лише вдень може свідчити про функціональні порушення, наявність у сечовому міхурі конкремента або запального процесу. Переміщення каменя у порожнині міхура під час руху хворого спричинює часті позиви до сечовипускання.
Функціональне порушення сечовипускання (полакіурія, часті позиви) є одним з проявів цисталгії в жінок.
9) Нетримання сечі, його види. Причини.
У разі нетримання сечі позиву немає, вона витікає мимовільно.
Розрізняють кілька видів цієї патології: справжнє і несправжнє, денне (при напруженні) і нічне (під час сну) нетримання сечі.
Якщо нетримання справжнє, анатомічна цілість сечових шляхів не порушена. Сеча не утримується внаслідок недостатності функції сфінктера сечового міхура. Несправжнє нетримання сечі зумовлене уродженими чи набутими дефектами сечових шляхів. Цей вид нетримання сечі спостерігається при екстрофії сечового міхура (відсутності передньої його стінки), повній епіспадії (розташуванні сечівника у вигляді жолоба на тильній поверхні статевого члена, відсутності сфінктерів, безперервному виділенні сечі по жолобу), ектопії отвору сечовода (відкриття отвору одного або обох сечоводів у статеву щілину, склепіння піхви тощо). У дітей з аномаліями спинного мозку нетримання сечі має інший характер і фактично є проявом її хронічної затримки. Нетримання сечі може бути наслідком травми сечового міхура з утворенням нориць (свищів), наприклад міхурово-піхвової та сечовідно-піхвової після пологової травми.
Нічне нетримання сечі (нічний діурез, енурез) спостерігається при відсутності органічних змін сечостатевої і нервової системи, переважно в дітей. Протягом дня, коли дитина рухається, внутрішньочеревний тиск, що впливає на внутрішньоміхуровий, підвищується при кожному навантаженні, і сеча утримується. У стані спокою(вночі) сеча виділяється мимоволі. Звичайно захворювання зникає ще до періоду статевого дозрівання, але іноді сечовипускання не нормалізується. Патогномонічних ознак цієї недуги немає, тому знайти причину патології важко.
За допомогою ендоскопічного та рентгенологічного методів дослідження у деяких хворих вдається виявити функціональну недостатність внутрішнього сфінктера сечівника і неповне закриття шийки сечового міхура. Ще менше діагностичне значення мають розщеплення дужок останнього поперекового і першого крижового хребців, а також розходження кісток лобкового симфізу. У деяких дітей з нетриманням сечі виявляють фімоз, баланопостит, після усунення яких дитина видужує. Іноді хвороба зникає після видалення поліпів носової частини глотки, протигельмінтного лікування тощо. В даних ситуаціях йдеться про порушення координації функцій нервових центрів сечовипускання.
Нетримання сечі при напруженні спостерігається вдень (під час фізичних зусиль, кашлю, сміху). Цей стан характерний для жінок, у яких розслаблена діафрагма таза, опущені стінки піхви, матка, дно сечового міхура. Найчастіше ця патологія є результатом пологової травми. Нетримання сечі зумовлене ослабленням сфінктера сечового міхура внаслідок його зміщення.
10) Хронічна затримка сечовипускання. Визначення.Причини.
При утрудненні сечовипускання, зумовленому перешкодою до відтоку сечі в ділянці шийки сечового міхура чи сечівника, зниження тонусу м'яза, що виштовхує сечу, сечовий міхур спорожнюється не повністю, частина сечі залишається. Таким чином виникає хронічна затримкасечі.
Якщо сечовипускання не порушене, сечовий міхур спорожнюється повністю. При частковій затримці сечі у сечовому міхурі залишається деяка кількість її (від кількох мілілітрів до літра і більше) . Це залишкова сеча. Часткова хронічна затримка сечі настає при наявності перешкоди до її відтоку в ділянці шийки сечового міхура і на протязі всього сечівника. У дітей ідеться про вроджені аномалії міхурово-сечівникового сегмента (контрактура шийки сечового міхура, клапани задньої частини сечівника, гіпертрофія сім'яного горбика, міжсечовідного м'яза), сечівника (звуження), а також звуження його зовнішнього отвору, фімоз.
11)Анурія. Визначення, види.
Анурія - відсутність сечі. Цей термін застосовують, коли добовий діурез становить 5 % норми.
Види: - аренальна(ренопривна)- при відсутності нирок;
- преренальна – різкі зміни кровоточу;
- реальна – ураження паренхіми нирок;
- постренальна (екскреторна) – порушення прохідності сечових шляхів,внаслідок захворювання.
12)Причини преренальної анурії.
Причини: різка зміна ниркового кровотоку – двобічна емболія ниркової артерії, двобічний тромбоз ниркових вен,ураження магістральних судин, гостра судинна недостатність, шокові стани, стани із значним і тривалим зниженням артеріального тиску.
13)Причини ренальної анурії.
Причини: ураження паренхіми – двобічні інфекційно-запальні захворювання, гострий гломерулонефрит, отруєння, алергічні реакції, краш-синдром, переливання несумісної крові,сепсис.
14)Причини постренальної анурії.
Причини: двобічна обтурація ниркових мисок або сечоводів, стиснення сечоводів пухлиною, травматичний розрив сечоводів, ятрогенне походження - перев’язування обох сечоводів під час операції на матці або прямій кишці – порушення взаємо розташування або при масових кровотечах(судини захоплюють разом із сечоводами).
15)Що таке «прихована лейкоцитурія»? Методи її виявлення.
Прихована лейкоцитурія – характерна для латентного перебігу запального процесу, її визначають підрахуванням клітинних елементів осаду за певний проміжок часу чи в певному об'ємі сечі при мікроскопічному дослідженні осаду сечі.
Для виявлення прихованої лейкоцитурії іноді вдаються до провокаційних проб з преднізолоном. Хворому вводиться 30 мг преднізолону внутрішньовенно. Потім через кожну годину беруть три порції сечі. Подвоєння лейкоцитів хоча б в одній порції свідчить про приховану лейкоцитурії.
16)Гематурія. Визначення, види, причини виникнення.
Характеризується виділенням з сечею еритроцитів. Зустрічається не тільки при патології нирок, а й при тромбоцитопеніях, лейкозах, передозування антикоагулянтів.
Гематурію в залежності від розмірів втрати еритроцитів ділять на:
1) Мікрогематурія - не змінюється колір сечі; кількість еритроцитів коливається від одиничних до 10-20-100 в полі зору.
2) Макрогематурия - сеча стає темно-або набуває кольору "м'ясних помиїв"; еритроцити не піддаються підрахунку.
За характеромперебігу:
1)епізодичнагематурія,
2)рецидивуюча,
3) стійка.
По,локалізації патологічного процесу:
1) ініціальні – у 1 порції сечі,(травматичні пошкодження або пухлини сечівника)
2) термінальна – наприкінці сечовипускання, (ураження шийки сечового міхура і у чоловіків ще передміхурової залози та простатичного відділу сечівника)
3) тотальна – у всіх порція.(ураження нирок або сечового міхура)
Гематурія по локалізації:
1) ниркова (нефропатії, пухлини, травми, гідронефроз, туберкульоз нирки),
2) сечовідний (камені, пухлини, стриктури сечоводів),
3) міхуровий (цистити, пухлини, камені, травми)
17)Лейкоцитурія. Визначення, види.
Це виділення з сечею більше 5 в полі зору лейкоцитів. При вираженій лейкоцитурії (Піура) лейкоцити
не підлягають підрахунку та густо покривають поля зору.
Клінічно розрізняють:- початкову (ініціальну)
- термінальну
- тотальну
18)Уретрорагія. Визначення, причини.
Уретрорагія - виділення крові із зовнішнього отвору сечівника. Спостерігається при різній патології сечівника, але найчастіше - після його травм. Уретрорагія може бути ускладненням інструментальних досліджень, бужування сечівника з приводу звуження (стриктури). Іноді відразу після бужування спостерігається незначна кровотеча, але через кілька днів вона виникає повторно і може бути значною. Відновлення кровотечі в таких випадках настає після статевого акту, ерекції. У деяких осіб уретрорагія супроводжує статевий акт внаслідок надриву слизової оболонки сечівника і буває масивною в зв'язку з кровонаповненням губчастого тіла.
Уретрорагія частіше спостерігається при поліпах, раку сечівника, іноді - при гострому запаленні.
19)Пневматурія. Визначення, причини.
Пневматурія - виділення з сечею повітря або газу, яке спричинюється випадковим проникненням газу в сечові шляхи при цистоскопії, катетеризації сечовода, введенні кисню з метою контрастування сечового міхура, ниркової миски, наявністю зовнішньої нориці сечових шляхів, кишково-сечівникових, міхурово-піхвових нориць. Газ утворюється під час бродіння й розкладання сечі в сечовому міхурі, а також при гнильних процесах, зумовлених розпадом злоякісної пухлини сечового міхура, та ін. Передусім газ з'являється в сечі у разі сполучення сечового міхура з товстою або прямою кишкою, піхвою, проростання злоякісної пухлини кишки через стінку сечового міхура, проривання міжкишкового абсцесу в кишку й сечовий міхур, травми цих органів. Одночасно в сечу потрапляють частинки калу.