Кафедра онкології
Невідкладна допомога при гострих отруєннях
Гострі отруєння
Гострі отруєння
Гостра екзогенна інтоксикація (гостре отруєння) — це патологічний стан, що розвивається внаслідок впливу на живий організм отрут різного походження, які надходять із навколишнього середовища. Залежно від кількості отрути, що потрапляє до організму за одиницю часу, отруєння може бути гострим і хронічним.
Гостре отруєння доцільно розглядати як хімічну травму.
За даними ВООЗ, у країнах Західної Європи у зв'язку з гострими отруєннями госпіталізується у 2 рази більше хворих, ніж з інфарктом міокарда, а летальність при цьому перевищує летальність унаслідок інфекційних захворювань і транспортного травматизму.
Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом унаслідок накопичення в навколишньому середовищі понад 6 мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, налічується близько 500.
Гострому отруєнню частіше властиво:
несподіваність виникнення,
бурхливість розвитку клінічної картини
тяжкі ускладнення.
Наслідок гострого отруєння значною мірою залежить від своєчасності подання медичної допомоги.
Медичний працівник має швидко визначити
джерело і природу отруєння,
невідкладно вжити заходів для виведення і знешкодження отрути,
усунення найнебезпечніших розладів життєво важливих функцій організму.
Своєчасне й адекватне лікування дає
змогу уникнути тяжких ускладнень і загибелі потерпілого.
Класифікація отруєнь за причинами і місцем їх виникнення:
1. Випадкові отруєння:
а) виробничі;
б) побутові (самолікування, передозування лікарських
засобів, алкогольна чи наркотична інтоксикація);
в) медичні помилки.
2. Навмисні отруєння:
а) кримінальні (з метою вбивства);
б) суїцидні.
Останнім часом спостерігається постійне зростання випадків гострих отруєнь, Кількість випадкових отруєнь становить близько 80%, суїцидних — 18%, виробничих — 2 % всіх отруєнь.
Отрута — це будь-яка хімічна сполука, здатна порушити в організмі біохімічні процеси і функції життєво важливих органів, створюючи небезпеку для життя.
Головне місце серед причин отруєнь займає етанол (понад 60 %); карбону оксид (15 %); оцтова есенція (16 %); лікарські засоби і пестициди (8 — 10 %).
Останнім часом спостерігається зростання смертельних отруєнь алкоголем і його сурогатами, а також ФОС.
Класифікація токсичних речовин:
Виробничі отрути (органічні розчинники, пальне, барвники, хімічні реактиви тощо).
Пестициди, які використовують у сільському господарстві (хлор-, фосфороорганічні, а також ртутьорганічні сполуки).
Лікарські засоби.
Побутові хімікати (харчові добавки, засоби санітарії та особистої гігієни, засоби догляду за одягом, меблями, автомобілями тощо).
Біологічні рослинні й тваринні отрути.
Бойові отруйні речовини (БОР).
Виробничі отрути (органічні розчинники, пальне, барвники, хімічні реактиви тощо).
Пестициди, які використовують у сільському господарстві (хлор-, фосфороорганічні, а також ртутьорганічні сполуки).
Лікарські засоби.
Побутові хімікати (харчові добавки, засоби санітарії та особистої гігієни, засоби догляду за одягом, меблями, автомобілями тощо).
Біологічні рослинні й тваринні отрути.
Бойові отруйні речовини (БОР).
група А — надзвичайно токсичні (БОР, тіофос, стрихнін, препарати
В — помірно токсичні (бензол, фе
група Г — малотоксичні (деякі ге
група А — надзвичайно токсичні (БОР, тіофос, стрихнін, препарати синильної кислоти);
група Б — високотоксичні (метанол, ССl4, дихлоретан);
групаВ — помірно токсичні (бензол, фенол);
група Г — малотоксичні (деякі гербіциди та інсектициди)
Класифікація хімічних речовин
за токсичністю:
Розрізняють 4 шляхи надходження отрути до організму:
інгаляційний,
через шкіру,
через травний канал,
парентеральний.
Виведення отрути з організму відбувається трьома шляхами:
метаболічних перетворень
(біотрансформація),
ниркової та
позаниркової екскреції.
Дія токсичних речовин може бути місцевою, резорбтивною і рефлекторною, її вираженість залежить також від низки чинників:
1. віку хворого;
2. наявності супутніх захворювань і шкідливих звичок;
3. лікування, яке проводиться;
4. зміни чутливості до отрут внаслідок звикання;
5. кліматичних умов і обставин отруєння.
Клінічні стадії гострого отруєння:
1. Токсикогенна — отрута міститься в організмі у дозі, здатній викликати специфічну дію (екзотоксичпий шок, кома, асфіксія, шлунково-кишкова кровотеча).
2. Соматогенна — після виведення або руйнування отрути, ураження органів і систем організму до їх повного відновлення чи загибелі потерпілого (пневмонія, ГНПН, сепсис).
У клінічному перебігу гострого отруєння
виділяють 4 періоди:
а) прихований — з моменту потрапляння отрути до організму і до появи перших ознак отруєння;
б) наростання резорбтивної дії — від моменту появи перших проявів отруєння до розвитку виразної картини;
в) максимально виразної резорбтивної дії;
г) відновний.
Основні завдання невідкладної допомоги
а) видалення отрути, яка ще не всмокталась в організм;
б) боротьба з отрутою, яка вже всмокталась (антидотна терапія);
в) проведення симптоматичної терапії з підтримання життєво важливих функцій організму.
Особи, які надають першу допомогу на місці події, за можливості повинні з'ясувати причину і час отруєння, вид токсичної речовини, її кількість і концентрацію, шлях надходження до організму. Ці дані потрібно повідомити лікарю стаціонару і внести до історії хвороби. Речовини, які викликали отруєння, доставляють у лікарню разом із хворим. Посудину з рідиною транспортують у закритому вигляді (не можна для цієї мети використовувати ватні чи марлеві тампони).
Під час промивання шлунку першу порцію води (100—150 мл) також збирають у посудину з пробкою. У стаціонарі до початку інфузійної терапії у флакони з притертими пробками беруть проби крові та сечі.
Отруєння наркотичними речовинами
Класифікація наркотичних речовин
Седативні (опіати, барбітурати, транквілізатори, кодеїн)
Стимулюючі препарати (ефедрин, амфетаміни (фенамін), кокаїн)
Психоделічні, тобто ті, які змінюють свідомість (ЛСД, препарати коноплі, фенциклідин), псилоцибіни – гриби
ЛНР – летючі наркотичнодіючі речовини
(розчинники – бензин, ацетон, фарби...)
Отруєння кокаїном
Токсична доза per os – 500 мг, летальна – 1,2 г
Причини смерті: ГСН, ДН, злоякісна гіпертермія, ГНН, поліорганна недостатність
Клініка:
Рання фаза (легкий ступінь) – збудження, головний біль, нудота, тахіпное, блідість, міофібриляції
Фаза вираженої стимуляції (середньої тяжкості) – значне збудження, тяжкі гемодинамічні порушення, можливі клоніко-тонічні судоми, ІМ
Фаза пригнічення (тяжкий ступінь) – втрата свідомості, екзотоксичний шок, тахікардія, артеріальна гіпертензія
Невідкладна допомога:
Забезпечення адекватної вентиляції та гемодинаміки
Антидот – налоксон
Детоксикація ( ентеросорбція, форсований діурез)
Корекція АТ, збудження, судом ( діазепам, нітрогліцерин, ніфедипін в/в)
Корекція гіпертермії ( фізичні засоби, міорелаксанти з подальшим ШВЛ)
Передозування опіатами
Клініка:
Сонливість, нечітка мова
Швидке падіння АТ
Дихання сповільнене, в тяжких випадках – дихання Чейна-Стокса
Сопор або кома, розширення зіниць без реакції на світло
Невідкладна допомога:
До приїзду швидкої не давати заснути
Антидот – налорфін 2 мл 0,5% в/в
Стимулятори ЦНС (амфетамін), центральні аналептики (лобелін, кофеїн)
Зондове промивання шлунку
Інтенсивна детоксикаційна терапія
Механізм пошкодження: змінюють проникність мембани для йонів, що призводить до гіпоксії, пригнічення ЦНС та енергетичних процесів
Клінічна картина:
Пригнічення довгастого мозку ( гіповентиляція, метаболічний і респіраторний ацидоз)
Токсична міокардіодистрофія, пригнічення судинорухового центру (тахікардія, глухість серцнвих тонів, гіпотонія, колапс)
Порушення трофічної функії НС (бульозний дерматит, некротичний дерматоміозит)
Зниження ниркового кровотоку (олігурія)
Ступені тяжкості:
Легкий (оглушення, сопор)
Середньої тяжкості (поверхнева кома зі змінами сухожилкових рефлексів та реакцій зіниць на світло)
Тяжкий (глибока кома з арефлексією)
Невідкладна допомога
Активна детоксикація ( промивання шлунка, форсований діурез з підлужненням плазми натрію гідрокарбонатом, у тяжких випадках – гемосорбція, гемодіаліз)
Санація трахеобронхіального дерева, підтримання прохідності дихальних шляхів
ШВЛ
Профілактика і лікування пневмоній та трофічних порушень
Підтримання функції ССС ( кристалоїди, плазмозамінники, ГКС, кардіотоніки)
Лікування гіпоксії ЦНС (вітаміни групи В, цитохром С, пірацетам)
Отруєння транквілізаторами
Похідні бензодіазепіну: діазепам, нітрозепам, оксазепам, хлордіазепоксид.
Токсична концентрація в крові – 5-20 мг/л, летальна – 50 мг/л
Токсична дія:
Пригнічення ЦНС
Послаблення процесів збудження підкіркових структур
Гальмування нейронів СМ та гіпоталамуса
Клініка та невідкладна допомога ( крім форсованого діурезу) аналогічна як при отруєннях барбітуратами.
Антидот – флумазеніл 0,05-0,1 мг/кг в/в
Метанол (метиловий спирт) — деревний спирт, містить домішки ацетону, оцетно-метиловий ефір, аліловий спирт та інші речовини. Очищений метанол на вигляд і за запахом не відрізняється від етанолу.
Летальна доза per os – 100 мл, токсична концентрація в крові – 300 мг/л, смертельна концентрація – понад 800 мг/л
Симптоми отруєння залежать від дози прийнятої отрути.
Легке отруєння (менше 50 мл метанолу) виникає головний біль, нудота, швидке стомлення, біль у надчеревній ділянці;
Отруєння середньої тяжкості — сильний головний біль, нудота, блювання, потім протягом 6 — 10 год може бути період відносного поліпшення стану, після чого знову виникає головний біль, запаморочення, спрага, ядуха, порушення зору — «метелики перед очима», нечіткість бачення. Порушення зору може бути тимчасовим або постійним, аж до розвитку повної сліпоти.
Тяжке отруєння має такий самий початок, може бути період відносного поліпшення стану, після чого розвивається коматозний стан. Іноді кома починається відразу після потрапляння отрути. Дихання стає поверховим, розвивається різкий ціаноз, зіниці розширені, АТ знижується. Смерть настає внаслідок ураження дихального і судинорухового центрів на фоні тяжкого метаболічного ацидозу.
Отруєння метанолом
Невідкладна допомога:
Промивання шлунка, форсований діурез з підлужнюванням плазми, ранній гемодіаліз
Антидот – 30% етанол per os по 50 мл кожні 3 год або 1-2 г/кг/добу або вв 5% р-н протягом 3-4 діб
Корекція метаболічного ацидозу
Супраорбітальне введення атропіну та гідрокортизону при порушенні зору
10-20 мл 10% кальцію глюконату або кальцію хлориду
Алкогольна інтоксикація займає провідне місце за кількістю летальних наслідків. Приблизно 98 % з них настають на догоспітальному етапі, найчастіше внаслідок гострого порушення дихання.
Смертельна доза абсолютного алкоголю становить 4 — 12 г/кг, а смертельна концентрація у крові від 5 до 6 г/л.
Переважна частина прийнятого етанолу швидко всмоктується в кишківнику, і через 1,5 год. у крові створюється максимальна концентрація. Харчові маси у шлунку сповільнюють всмоктування алкоголю. Водночас у разі прийняття алкоголю натще чи маючи захворювання шлунку швидкість резорбції зростає. Етанол на 90 % окислюється у печінці. Близько 10 % виводиться через легені та нирки у незміненому вигляді.
Алкогольне отруєння
Клінічні синдроми:
Клінічні синдроми:
1. Алкогольна кома ( поверхнева, глибока).
Поверхнева кома — відсутність свідомості, пригнічення або підвищення м'язового тонусу і сухожильних рефлексів, плаваючі рухи очних яблук, тризм і міофібриляції. У відповідь на больове подразнення — розширення зіниць, захисні рухи, а в подальшому — лише слабкий гіпертонус рук чи міофібриляція. Глибока кома — втрата больової чутливості, м'язова атонія, зниження температури тіла, різке пригнічення рогівкових, зіничних і сухожильних рефлексів.
2. Порушення зовнішнього дихання -- западіння язика, гіперсалівація, бронхорея, ларингобронхоспазм, аспірація блювотних мас. Дихання голосне, стридорозне, супроводжується акроціанозом, розширенням шийних вен. Над легенями вислуховуються грубопухирчасті хрипи. При глибокій комі спостерігається центральне пригнічення дихання, як правило, змішаний ацидоз.
3. Серцево-судинні порушення -- тахікардія, гіпотонія, гіперкоагуляція.
Невідкладна допомога
Відновлення адекватної вентиляції легень
У випадках глибокої коми виконують інтубацію трахеї, аспірують її вміст, проводять перкусію грудної клітки. За значної аспірації блювотних мас показана негайна санаційна бронхоскопія. Залежно від ступеня центрального пригнічення дихання і показників газового складу крові вводять кисень через катетери чи проводять штучну вентиляцію легень.
Введення анальгетиків протипоказане через небезпеку розвитку судом.
Зондування та промивання шлунку
Якщо у випадках глибокої коми здійсни ти інтубацію трахеї неможливо, то від промивання шлунку треба відмовитися через значний ризик аспірації його вмісту до дихальних шляхів.
Елімінація етанолу (форсований діурез)
Прискорення окислення алкоголю (500 мл 20% глюкози + 20ОД інсуліну + 3-5 мл вітамінів групи В)
Корекція метаболічного ацидозу ( 4% натрію гідрокарбонатом)
Відновлення гемодинаміки ( кристалоїди, колоїди)
ОТРУЄННЯ ЧАДНИМ ГАЗОМ
ОТРУЄННЯ ЧАДНИМ ГАЗОМ
Карбону (вуглецю) оксид утворюється внаслідок неповного згорання речовин, що містять карбон.
Головні причини отруєння:
а) вдихання вихлопних газів автомобілів у зачиненому приміщенні;
б) вдихання диму під час пожежі чи в приміщеннях із несправним пічним опа ленням, котельнях.
Отруєння чадним газом
Механізм пошкодження: утворення карбоксигемоглобіну, зв'язування з двовалентним залізом тваринного дихальної ферменту ( гемічна і тканинна гіпоксія)
Клінічна картина:
Легкий ступінь ( у крові 20-30% карбоксигемоглобіну, тахікардія, тахіпное, головний біль, збудження, нудота, запаморочення)
Середньої тяжкості ( 40-50% карбоксигемоглобіну, короткочасна втрата свідомості, галюцинації, дезорієнтація, повторне блювання, спонтанні міофібриляції)
Тяжкий ступінь ( 60-90% карбоксигемоглобіну, гіпоксична кома)
Невідкладна допомога:
Вивести з хворого з приміщення
Забезпечення прохідності дихальних шляхів, корекція гіперсалівації, інгаляції кисню
Антидот - гіпербарична оксигенація 80-90 хв 1-4 р/добу, цитохром С, Ацізоль
Симптоматична терапія
Квантова терапія ( УФ-промені)
Отруєння органічними кислотами
Смертельна доза 500 мл
Патогенез: тяжкий метаболічний ацидоз і гемоліз еритроцитів, синдром токсичної коагулопатії, нефроз, інфаркт печінки.
Причини смерті: інтоксикація, шок, ГДН,ГПНН,кровотечі, некрози підшлункової залози.
Стадії опікової хвороби:
Екзотоксичний шок (1-1.5 доб)
Токсимія (2-3 доб)
Інфекційних ускладнень (4-14доб)
Стеенозування та опікова астенія (кінець 3 тижня)
Одужання
Невідкладна допомога:
Зондове промивання шлунка (перші 6 год, незастосовувати натрій гідрокарбонат)
Інфузійна терапія
Форсований діурез (для вивидення вільного гемоглобіну)
Профілактика та лікування токсичної коагулопатії (гепарин 5 -20 тис ОД/добу, залежно від тяжкості )
Нормалізація гемодинаміки
Лікування опіків (альмагель, антибіотики, ГКС, спазмолітики)
В перші години отруєння для припинення гемолізу 10-20% глюкозу з інсуліном
Діагностична ФГДС
Інтубація трахеї або трахеостомія з введенням ГКС, АБ при тяжких порушеннях дихання
Дієта
Отруєння неорганічними кислотами
Клінічна картина:
Коагуляційний некроз тканини
Сильний опік шлунка і ставоходу, в тяжких випадках - кишок
Рубцева деформація стравоходу та антрального відділу шлунка
Метаболічний ацидоз
Ураження печінки і нирок
Невідкладна терапія:
Аналогічна при отруєнні органічними кислотами ( крім патогенетичного лікування).
Отруєння ФОС
ФОС застосовують у сільському господарстві й у побуті. Летальність у випадках отруєння цими речовинами становить близько 20 %. Шляхами надходження до організму є шкіра, дихальні шляхи, травний канал. Через високу водо- і жиророзчининість легко проникають крізь біологічні мембрани до всіх органів і тканин, на 50 % ФОС у печінці метаболізуються за типом «летального синтезу» (з утворенням більш токсичних сполук), на 20 % виводяться через дихальні шляхи, та 3О % — із сечею.
Летальна доза per os - 0,2-2 г для метафору, 5-10 г для хлороформу, карбофосу
Механізм пошкодження: антихолінестеразна дія
Клінічна картина:
Стадія збудження ( легке отруєння: головний біль, нудота, помірний міоз, салівація, тахікардія, гіпертензії)
Гіперкінезія і судоми ( середня і тяжка стадія: сопор, кома, звужені зіниці, без реакції на світло, піна, тонічні судоми, ціаноз, гіперадреналінемія)
Стадія паралічу ( надважка: глибокий коматозний стан, арефлексія, параліч м'язів, центральне пригнічення дихання, можлива ФШ, колапс)
Діагностика:
кількісне та якісне визначення фосфорорганічних сполук, активність холінестерази
Невідкладна допомога
Детоксикація ( промивання шлунку чи шкіри, форсований діурез, гемодіаліз чи гемосорбція при тяжких випадках)
Антидотна терапія комбінована:
- У 1 ст. 2-3 мг атропіну, в 2 ст. 20-25 мг, в 3 ст. 30-50 мг в/в (моніторинг рівня холінестерази) -- про ефективність атропіну свідчить висушування шкіри та зникнення бронхореї, розширення зіниць та почащення серцевих скорочень до 90-110 за хвилину.
У подальшому протягом 3 - 5 діб продовжують вводити атропін (від 10-15 до 100-150 мг за добу - період підтримуючої атропінізації) під контролем клінічних проявів.
2. Якомога раніше реактиватори холінестерази ( введення на 2 добу небезпечно токсичної дією) - дипіроксим ( при легких отруєннях 150 мг 1-3 р/добу в/м; при тяжких 1,2-2 г/добу кожні 1-3 год)
В/в чи в/м 3 мл 40% ізонітрозину, діетоксим по 250 мг 5-6 р/добу
Для прискорення метаболізму ФОС ( бензобарбітал 40 мг/кг 3 р/добу, або зиксарин 50мг/кг
Симптоматична терапія
Антидотна терапія – використання різних протиотрут при лікуванні отруєнь.
Атропін - пілокарпін -1% р-н,прозерин - 0,05% р-н).
Барбітурати - бемегрид 0,5% розчин.
Кислоти - гідрокарбонат натрію 4% р-н
Важкі метали (ртуть, миш’як, свинець, мідь та ін.)-унітіол 5% р-н, тетацин кальцій 10% р-н.
Метиловий спирт (метанол), етиленгліколь - етиловий алкоголь – 30% р-н всередину, 5% р-н нутрішньовенно.
Препарати опію (морфін, промедол, кодеїн та ін.) - атропіну сульфат 0,1% розчин, налоксон 0,04% розчин.
Синільна к-та - нітрит натрію 1% р-н, тіосульфат натрію 30% р-н).
Формалін -хлорид амонію 3% р-н, карбонат амонію 3% р-н).
Фосфорорганічні сполуки - атропін 0,1% р-н.
Отруєння грибними токсинами гастроентеротропної дії
Клінічна картина:
Латентний період ( до появи перших клінічних проявів, триває 2-4 год)
Гастроінтестинальний період ( досягає максимуму за 6-8 год, інтоксикаційний, дегідратаційний синдроми, диселектролітні порушення)
Період результату ( 2-3 доба, без наслідків)
Лікування:
Видалення токсинів, що не всмокталися в ШКТ
Видалення токсинів з кров'яного русла
Купірування дегідратації та порушень електролітного балансу
Отруєння грибними токсинами гепатонефротропної дії
Токсини швидкої дії - фалотоксини ( фалоїдин, фалоїдин, фалісацин)
Токсини повільної дії - аманітотоксини ( аманулінова кислота, аманін, аманітини)
Смертельна доза аманітотоксинів 0,01 мг/кг ( у шапці блідої поганки до 12-15 мг)
Клінічна симптоматика:
Латентний період (через 6 год - 3 доби від моменту вживання грибів)
Період гастроінтестинальних порушень ( триває близько 3 діб, раптовий початок, блювання, пронос, інтоксикаційний та дегідратаційний синдром, диселектролітні порушення)
Період фалоїдного гепатиту ( триває 2-3 тижні, прогресуюча печінкова та ниркова недостатність, часті летальні випадки)
Період результату ( триває від кількох місяців до кількох років, зменшення клінічної симптоматики печінкової та ниркової недостатності)
Діагностика:
протягом 3 діб з моменту вживання грибів - біохімічний аналіз крові (трансамінази, коагулограма, білірубін)
Невідкладна допомога
Лікування:
Інтенсивна терапія за загальними принципами
Профілактичне лікування до постановки діагнозу і після ( пеніцилін 1млн ОД/добу 4-6 разів, силібор, ліпоєва кислота 15-30мг/кг/добу)
Гастроінтестинальний період:
Пеніцилін 1млн ОД/добу 4-6 разів 4 дні, з переходом на терапевничні дози
Гепатопротектор силібор
⅔ ліпоєва кислота + ⅓ ліпамід 15-60мг/кг/добу сумарно
Інфузійна терапія ( регідратації, харчування, детоксикація)
Гемосорбція, обмінний плазмаферез
Симптоматична терапія, дієта
Період фалоїдного гепатиту:
Пеніцилін ( терапевтична доза)
Силібор, лактулоза
⅓ ліпоєва кислота + ⅔ ліпамід 15-60мг/кг/добу сумарно
Інфузійна терапія ( харчування, детоксикація)
ГКС ( гідрокортизон 5-20 мг/кг/добу)
Гемосорбція щоденно, обмінний плазмаферез 10 мл/кг
Симптоматична терапія, дієта
Період результату:
Гепатопротектори ( до 3 місяців, силібор, альфа-токоферол)
Дієта
Отруєння грибними токсинами нейротропної дії
Токсичні агенти: мускарин, мускаридин, скополамін
Клінічні симптоми:
Латентний період ( через 25-120 хв)
Період неврологічних порушень ( максимальний на 2-4 год, у тяжких випадках - судоми, набряк мозку)
Період результату ( на 2-3 добу)
Антихолінергічний синдром ( гіперемія шкіри, тахікардія, галюцинації, судоми, кома)
Холінергічний синдром ( блідість шкіри, порушення серцевого ритму, судоми, біль в животі, гіперперистальтика, нудота, пронос)
Лікування:
Детоксикація, симптоматична терапія
Антидот:
- при холінергічному синдромі мускаринового отруєння - атропін (преатропінізація), при антихолінергічному синдромі мускаридинового отруєння - прозерин, аміностигмін, фізіостигмін
Укуси змій
Отруйні змії належать до шести сімейств рептилій: вужоподібні; аспідові; ямкоголові змії – гримучники; гадюкові; морські змії та земляні гадюки. На території України розповсюджені гадюка звичайна та гадюка степова.
Отрута ( фосфоліпаза, гіалуронідаза, лецитиназа) - гемолітична і цитолітична дія
Ефекти: кардіотоксичний, антикоагуляційний, цитолітичний ( набряк тканин, некроз)
На місці укусу з’являються біль, гіперемія, крововилив, набряк і пухирі. Виникає тромбоз відвідних вен і геморагічне просочування тканин. Кінцівка набуває синюшного чи аспідно-сірого відтінку.
Невідкладна допомога
Постраждалого укладають в горизонтальне положення.
Видавити перші краплі крові з рани.
Навколо рани можна ввести 0,3 мл 0,18% р-н адреналіну, прикладають міхур з льодом.
При укусах кінцівки необхідно провести її іммобілізацію і надати підвищеного положення.
!! Джгут протипоказаний !! В жодному разі не можна накладати джгут та проводити “традиційні заходи” – надрізання, висікання, припікання, відсмоктування отрути ротом та ін.
Дають багато пити (вода, чай, кава). Категорично забороняють алкоголь!
Протизміїна сироватка по Безредька 500-1000 ОД в/м
Протиправцева сироватка для профілактики
Новокаїнова блокада, іммобілізація кінцівки
Гепарин по 5000 ОД п/ш 4 р/добу
Профілактика ГНН