1. 1 Індустріальне суспільство

Ім'я файлу: Реф економіка порівняння економічних систем.docx
Розширення: docx
Розмір: 86кб.
Дата: 27.11.2022
скачати

1.1 Індустріальне суспільство

Індустріа́льне суспі́льство — це суспільство, що опирається на використання технологій та машин задля забезпечення масового виробництва, підтримки численного населення та легшого розподілу праці. Індустріальне суспільство прийшло на заміну доіндустріальному суспільству та відзначило новий етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії); а також це стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науково-технічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя — соціально-побутовій, політичній.

Внаслідок індустріалізації та урбанізації утворюються високо урбанізовані регіони з високою часткою ВРП у загальному ВВП держави ,чудовими прикладами таких регіонів може служити Донецька область в Україні

Донецька область – до 2014 року одна з найбільш індустріально розвинутих областей України, в 1998 році населення цієї області складало 5млн., перед початком вторгнення військ РФ на територію України в 2014 населення складало 4.3 мільйони. Традиційно до 2014 року ця область займала друге місце у списках ВРП України, з 2014 року Дніпровська область стала лідирувати у списках ВРП, поступаючись лише місту Київ. Історія індустріалізації Донбасу починається з соляних промислів Донеччини 17-18ст. (місто Соледар). Наявність в Донецькому регіоні власних паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів, близькість залізорудних родовищ Криворізького басейну, вихід до моря, сприяли формуванню великого промислового комплексу з високою концентрацією галузей важкої промисловості, створенню досить розвинутої виробничої, наукової та соціальної інфраструктури, високого ступеня урбанізації.

Сірим кольором позначені урбанізовані зони Донецької області

2.Види економічних систем

2.1.1 Ринкова економіка

Ринкова економіка (англ. Market economy) — економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва та добровільного обміну, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок. На ринку з досконалою конкуренцією, коли дії окремого продавця або покупця не спричинюють впливу на дії інших, узгоджувальним механізмом попиту і пропозиції виступає ринкова ціна. Ринкова ціна формується як середня ціна на певний товар за період в результаті багаторазових угод між покупцями і продавцями. Підвищення ринкової ціни сигналізує про перевищення попиту на ринку над пропозицією товару, що є сигналом для підприємців збільшити пропозицію товару, а для покупців — зменшити його споживання, перейшовши на інші товари (товари-замінники, або субститути). Зниження ринкової ціни означає перевищення пропозиції над попитом, що є сигналом для продавців знизити обсяг його пропозиції (для виробників — знижувати обсяги його виробництва), а для покупців — збільшити обсяг його споживання. Таким чином, реакції покупців і продавців на середню ринкову ціну врівноважують попит і пропозицію на ринку, що дає підстави говорити про саморегулювання ринкової економіки як про її найважливішу принципову особливість. Взаємодію попиту і пропозиції описує відповідна економічна модель попиту і пропозиції. Економіка, керована державою, або дирижистська економіка – це економіка, у якій держапарат відіграє керівну роль у скеруванні загального розвитку ринку через промислову політику чи індикативне планування, який керує, але не замінює економічне планування ринком. Ця форма іноді називається змішаною економікою. Ринкова економіка протиставляється плановій (командній) економіці, де інвестиційні та виробничі рішення втілені в інтегрованому загальноекономічному плані. У централізовано планованій економіці економічне планування є основним механізмом розподілу між фірмами, а не ринками, при цьому засоби виробництва економіки належать і управляються одним організаційним органом.

2.1.2 Конкуренція в економіці

Необхідною умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарювання: різні форми власності на засоби виробництва; повна економічна відокремленість і свобода вибору господарської діяльності товаровиробників, їх повна економічна залежність від кон'юнктури ринку; боротьба за джерела сировини, ринки збуту виробленої продукції, сфери використання капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.

Конкуренція - це суперництво (змагальність) між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку. Вона виступає силою, яка мобілізує особистий економічний інтерес і підприємницький потенціал та спрямована на їх максимальну реалізацію.

2.1.3 Види конкуренція в економіці

Суть економічної конкуренції полягає в наявності на ринку великої і кількості незалежно діючих товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців) всіляких товарів, послуг та ресурсів.

Конкуренція Продавців - це постійна економічна боротьба серед товаровиробників (продавців) за найвигідніші умови виробництва, за спооїсивачів (покупців), вигідний продаж товарів, отримання прибутку. Практика показує: якщо ринкова ціна зростає і піднімається вище від точки рівноваги (коли розмір попиту дорівнює розміру пропозиції), то пропозиція товарів перевищує попит, а внаслідок цього посилюється конкуренція серед продавців. У такій конкуренції перемагає той виробник (продавець), у якого нижчі індивідуальні витрати виробництва, хто може продати свої товари дешевше, щоб стимулювати купівельний попит і одержувати при цьому прибуток. Конкуренція між продавцями зумовлює зниження цін.

Конкуренція покупців - це боротьба між покупцями (споживачами) за право придбати якісні товари за меншими цінами. Внаслідок цієї конкуренції розпочинається рух ринкової ціни в напрямку до точки рівноваги. А коли ціна стає нижчою точки рівноваги, попит перевищує пропозицію, і посилюється конкурентна боротьба між покупцями. Тут перемагає той покупець, який вчасно запропонував вищу порівняно з ринковою ціну. Отже, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін.

Конкуренція продавців і покупців - це конкурентна боротьба між продавцями і покупцями, які займають на ринку протилежні позиції щодо рівня цін на товари та послуги. В результаті такої конкуренції на ринку встановлюється загальна ціна на однорідні товари та послуги, які мають однакову якість.

Залежно від існуючих типів ринку розрізняють досконалу (чисту) і недосконалу конкуренцію. Досконала (чиста) конкуренція означає, що на ринку діють багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ товаровиробників до будь-якої економічної діяльності. При цьому кожний окремий продавець чи покупець за цих умов не може серйозно впливати на рівень ринкових цін товарів та послуг. Досконала (чиста) ринкова конкуренція забезпечує економічний успіх тим виробникам, які турбуються про те, щоб розширити виробництво, удосконалити його технічну базу, технологію і організацію, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, її асортимент, зменшити витрати виробництва тощо. Така економічна конкуренція може бути внутрігалузевою та міжгалузевою. Внутрігалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні, тощо. Це конкуренція за більш вигідні умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. її результатом є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість. У процесі внутрігалузевої конкуренції підвищується ефективність всієї галузі, її технічний рівень та конкурентоспроможність, удосконалюється структура виробництва відповідно до нових потреб.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Об'єктом такої конкуренції є вища норма прибутку, яка у різних галузях має різну величину. За такої конкуренції капітал намагається перейти з менш прибуткових галузей у більш прибуткові. У результаті переміщення капіталів з одних галузей в інші створюється середня норма прибутку на рівноцінні капітали різних галузей виробництва. Отже, міжгалузева конкуренція - це конкуренція капіталів у боротьбі за більш прибуткове їх застосування.

Досконала (чиста) конкуренція зумовлює концентрацію виробництва і капіталів, створення великих фірм, а це породжує монополію. З виникненням монополій досконала конкуренція перестала бути домінуючою. Вона перетворюється на недосконалу конкуренцію.

Недосконала конкуренція - це конкуренція між великими фірмами і середніми та дрібними фірмами. За такої конкуренції лише декілька великих фірм виробляють основну масу певного товару, мають можливість впливати на встановлення ціни, існують жорсткі бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових товаровиробників. Недосконала конкуренція виявляється у формах монополістичної та олігополістичної.

Монополістична конкуренція - це конкурентна боротьба між монополіями - економічними союзами товаровиробників у певній галузі економіки, з метою усунення конкуренції інших, щоб контролювати ринок збуту, й отримання монопольно високого прибутку.

Нецінова конкуренція — це боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо. Така конкуренція Грунтується на технічних перевагах, впровадженні нововведень, наефективніших методах збуту товару тощо. В сучасних умовах на Заході нецінова конкуренція набуває дедалі більшого поширення. її ведуть, як правило, олігополії.

2.2 Командно-адміністративна економка

Кома́ндно-адміністрати́вна систе́ма — спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні:

суворий централізм господарського життя на базі державної власності;

використання позаекономічних, ідеологічних методів управління;

панування партійно-державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії.

Централізована економіка принципово відрізняється від ринкової системи.

По-перше, в ній мала місце сувора централізація в розподілі ресурсів і результатів виробництва. Якщо в умовах ринкової економіки ресурси розподіляються головним чином через ринковий механізм взаємовідносин споживачів і виробників, то в командній економіці цю роль виконує держава. Державними органами розподіляються і вироблені товари.

По-друге, мала місце абсолютизація державної власності. Державна власність становила понад 90 відсотків. Треба відзначити, що одержавленість стосувалася і недержавної власності. Формально колгоспно-кооперативна власність вважалася колективною, а фактично нею розпоряджалися державні органи, вони визначали де, коли, скільки і чого треба сіяти, коли збирати. Держава була єдиним покупцем сільськогосподарської продукції, яка реалізувалася за державними цінами.

По-третє, фактично не допускалося приватне підприємництво. Всю організацію виробництва взяла на себе держава. У деяких країнах підприємництво дозволялось, але в незначних розмірах. Усі економічні ресурси були монополізовані державою. Ефективність виробництва була низькою, оскільки не було зацікавленості працівників у її підвищенні.

Позитивним у командно-адміністративній економіці можна вважати те, що шляхом концентрації зусиль на конкретних напрямах командно-адміністративна система могла забезпечити досягнення поставлених цілей і досягти високого рівня, наприклад, у галузі космонавтики, ядерного озброєння та деяких інших напрямах діяльності. Тривалий час забезпечувалася стабільність розвитку економіки, зростання доходів населення. Кожному Гарантувалася робота, хоч не завжди нормальною була оплата.

Але тоталітарна система виключала можливість існування приватної власності на економічні ресурси, наймання робочої сили. Усіма ресурсами розпоряджався державний апарат.

Панівні форми господарювання гальмували підвищення ефективності виробництва, не було стимулів до економії. Зростання виробничих можливостей мало місце тоді, коли були наявні фактори екстенсивного зростання, тобто була можливість залучення у виробництво нових ресурсів. Але потенціал екстенсивного зростання був обмежений. Мало місце соціальне утриманство. Оплачувалася будь-яка діяльність. Історичний досвід показав обмеженість цієї системи.

2.3 Змішана економіка

Змішана економіка (англ. mixed economy) — економічна система, у якій інформацію передають переважно у спонтанному порядку або за допомогою цінових сигналів, а більшість обмежених ресурсів (зокрема капітал) знаходиться у приватних власників.

Її функціонування залежить як від приватних компаній та господарств, так і від уряду країни.

Для змішаної економіки сучасних розвинених країн характерне поєднання принципів самостійності та певної централізації в управлінні національним виробництвом. Це стосується не лише відносин між державою і корпораціями, а й організації економічної діяльності самих корпорацій

Термін описує сучасну економіку багатьох розвинутих демократичних країн, адже нині немає «чистої» ринкової економіки: більша частина господарства знаходиться у приватних руках. Проте важливі її сфери: залізниця, паливно-енергетичний комплекс, освіта, охорона природи, соціальний захист — належать державі та уряд впливає на економічні та соціальні процеси. При цьому піклування деяких держав про розвиток соціальної сфери настільки сильне, що їхню економіку називають соціально-ринковою.

2.4 Перехідна економіка

Перехідна економіка — це економічна система, яка здійснює перехід від централізованої планової до ринкової системи

Країни з перехідною економікою зазнають низки структурних перетворень, спрямованих на розвиток ринкових інститутів. До цих перетворень належать лібералізація економіки, де ціни встановлюються ринковими силами, а не центральним плановим інститутом, дерегуляція економіки, приватизація державних підприємств і ресурсів та ін.. Процес був застосований в Китаї, країнах колишнього Радянського Союзу і Східного блоку, а також у деяких країнах третього світу. Варто зазначити, що 17 лютого 2006 - Сенат США надав Україні статус країни з ринковою економікою, починаючи з 1-го лютого поточного року. Це рішення офіційного Вашингтону оголосив під час прес-конференції у Києві, перший заступник міністра торгівлі США Девід Семпсон.

2.5 Традиційна економіка

Традиці́йна еконо́міка або натура́льна організа́ція суспі́льного виробни́цтва — нерозвинена економіка, в якій економічні суб'єкти зосереджені переважно на виробництві товарів для власного споживання, а економічні відносини та рішення регулюються традицією. Це один з типів господарювання, що традиційно виділяється в західній економічній науці (два інші — планова та ринкова економіки). Це макроекономічний поділ, що ґрунтується на способі координації (регулювання) економічної діяльності. Термін вельми розпливчастий та суперечливий і відповідно дуже умовний. Насправді очевидно, що «традиційність» та «натуральність» це два абсолютно різні критерії, однак, оскільки вони часто збігаються, то часом їх ототожнення є досить коректним.

Характерні риси:

Економічна замкненість

Універсальний характер робочої сили

Низький рівень спеціалізації і продуктивності праці

Консерватизм

визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці

безпосередній зв'язок виробництва і споживання

Проаналізувавши країни з традиційною економікою, я помітив те, що там присутні системи феодального способу виробництва, чи навіть елементи рабовласницької системи, в більшості випадків продукти таких систем є не конкурентно спроможними, через що йдуть на внутрішній ринок.

3 Порівняння країн з різними видами економіки

Станом на 2022 рік існують такі країни з:

Плановою економікою – Куба, КНДР

Змішаною – В’єтнам, Китай, Лаос

Традиційною – Ефіопія, Бангладеш, Бенін, Танзанія, Чад, Південний Судан

Ринковою – Більшість країн світу

У своєму порівнянні я намагатимуся вибирати країни з подібною кількістю населення, а за основний показник успішності я братиму показник ВВП на душу населення.

Тип економіки	Ринкова	Адмністративна	Традиційна	Змішана
Країна	Бельгія	Куба	Бенін	Лаос
Населення	11млн.	11млн.	11млн.	7млн.
ВВП USD	599млрд.	96млрд.	9млрд.	15млрд.
ВВП на душу населення USD	51767	8541	827	18110

Згідно з даним порівнянням ми бачимо, що найбільш ефективною економічно системою є Ринкова, після неї – Змішана, потім Адміністративна, і зрештою – Традиційна.

У наступному порівнянні присутня КНДР, що на мою думку являється “Failed State” завдяки свомєму індексу свободи, що оцінюється як дуже негативний, протистоятиме їй один з “Чотирьох Азіатських Тигрів”- Тайвань/Республіка Китай, Невигідність Традиційної економіки і так очевидна, адже вона характерна країнам з високим індексом народжуваності, країнам у нестабільних регіонах і тд., і на цю прекрасну роль претендує країна – Чад

Тип економіки	Ринкова	Адмністративна	Традиційна
Країна	Тайвань/Китайська Республіка	КНДР	Чад
Населення	23млн.	23млн.	16млн.
ВВП USD	700млрд.	17млрд.	11млрд.
ВВП на душу населення USD	62696	685	1519

Знову ж таки ми бачимо неймовірну перевагу ринкової економіки над адміністративною та відсталість традиційної економіки.

Мені не зовсім зрозуміло, яким чином у країні Чад при ВВП 11млрд. та населенні у 16 млн ВВП на душу населення вийшло 1519 USD а не 687 USD, скоріш за все це пов’язано з проблемами Бюрократичного апарату та іноземними дотаціями і інвестиціями у африканські країни КНР та Фрації

Тип економіки	Ринкова	Традиційна	Змішана
Країна	Мексика	Бангладеш	В’єтнам
Населення	107млн.	147млн.	100млн.
ВВП USD	1293млрд.	416млрд.	535млрд.
ВВП на душу населення USD	9926	2503	7510

В останньому прикладі ми побачили вже звичну картину зверхньості ринкової системи та відсталість традиційної, варто зазначити, що вартувало б поставити на місце Бангладешу Ефіопію, через клькімть населення 117 млн. що є наближеним до 100млн та я цього не зробив, тому, що у східно-африканському регіоні панує нестабільність вже понад 70 років, хоча ВВП Ефіопії безперервно зростає (зараз воно становить 111млрд.) загальна тенденція на відсталість традиційної економіки не міняється.

У наступному прикладі я мав би порівняти КНР та Індію (їхнє населення приблизно = 1.4 млрд. і за деякими оцінками населення Індії являється більшим за Китайське з 2018 року, та є один нюанс, у економіці Індії проглядаються елементи традиційної економічної системи і загальна економічна система індії в не найкращому стані, тому виходить, що ми змогли знайти країну з ринковою економікою, яка не змогла. Натомість я пропоную порівняти ЄС США та КНР

Тип економіки	Ринкова	Ринкова	Змішана
Країна	США	ЄС	КНР
Населення	331млн.	502млн.	1400млн.
ВВП USD	23трлн.	19трлн.	17трлн.
ВВП на душу населення USD	69287	35000	12556

Ми бачимо перевагу ринкової економіки над змішаною

Висновок

Згідно з вище вказаними факторами ми маємо можливість оцінити абсолютну перевагу Ринкової економіки над іншими системами , та нездатність традиційної економіки конкурувати з іншими типами економік, на третій позиції знаходиться командно-адміністративна система і на другій- змішана.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас