Реферат

з географії

на тему: «Наслідки Чорнобиля відлуння на Україні: 20 років по тому»

учня 8-Г класу

Запорізького колегіуму № 98

Горлачева Родіона

У радіаційно забруднених районах і містах України проживає кожний тринадцятий житель країни

Масштаби та популяційні наслідки аварії на ЧАЕС у квітні 1986 року дають підстави вважати її найбільшої в світі радіаційної екологічною катастрофою. Внаслідок цієї катастрофи тільки на території України утворився ареал радіаційного забруднення загальною площею понад 5,5 млн. га, що охоплює 2163 населених пункти в 81 адміністративної одиниці - 73 районах і 8 містах обласного підпорядкування в межах 12 областей країни (Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано -Франківської, Київської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської). На Україні станом на початок 2005 року 2646,1 тисячі осіб мають статус постраждалих, у їх числі - 643,0 тисячі дітей у віці 0-18 років.
Загальна кількість населення, що проживає в радіаційно забруднених районах і містах України на сьогодні становить близько 3,7 млн. осіб (або більше тринадцятої частини населення країни), з яких 2,4 млн. чоловік - жителі сільської місцевості. При цьому в радіаційно забруднених районах проживає майже 4 / 5 сільських мешканців Київської та більше 3 / 5 селян Черкаської області, понад 2 / 5 жителів сільської місцевості Житомирської та Рівненської областей і більше 1 / 3 селян Чернігівщини. Число ж жителів безпосередньо тих населених пунктів, які визнані радіаційно забрудненими, за станом на початок поточного року склало близько 2197 тисяч.
Радіаційно забрудненими внаслідок катастрофи стали також майже чверть території Білорусії і близько 2% європейської території Російської Федерації. Аварія породила ряд техніко-технологічних, фінансових, соціально-психологічних проблем у цих країнах, завдала значної шкоди їх економіці та навколишньому середовищі. Проте головним наслідком Чорнобильської катастрофи і обумовленого нею радіаційного забруднення навколишнього середовища є вплив широкого спектру радіонуклідів на життя і здоров'я людей, на сферу відтворення населення.
Вивчення демографічних процесів в регіонах, постраждалих від аварії на ЧАЕС, залишається досить актуальною науково-практичною проблемою, слабка розробленість якої не випадкова і пов'язана з багатьма труднощами і перешкодами інформаційно-методичного плану. Так, оцінки інтенсивності і структури демографічних процесів на рівні окремих забруднених районів і населених пунктів страждають через ненадійність вихідної інформації (із-за малого обсягу сукупностей), внаслідок чого подібні оцінки представлені, як правило, загальними коефіцієнтами, а не більш коректними спеціальними і сумарними показниками. На рівні загальних коефіцієнтів, як відомо, відчутно впливає статево-віковою склад населення, а його відмінності по територіях, а також значна його «рухливість» в забруднених регіонах істотно деформують загальні показники, впливають на можливості їх зіставлення і тому роблять їх малопридатними для просторового і динамічного аналізу . Крім того, в умовах превалюють на Україну (а також і в Росії і Білорусії) несприятливих тенденцій смертності населення в пострадянський період, обумовлених комплексом різнопланових факторів, неможливо віднести негативні риси динаміки смертності та тривалості життя «на рахунок» дії чорнобильського або екологічного чинника взагалі, як, втім, надзвичайно важко і виділити вплив цього (а також інших факторів) у «чистому вигляді».
Підвищена міграційна рухливість населення, яке потрапило під вплив радіоактивних викидів (у тому числі переселенців із зон обов'язкового та гарантованого добровільного відселення), ускладнює індикацію впливу опромінення на зміни в стані здоров'я, які виникли через певний час, реєструються вже на новому місці проживання і т.п . Як інтенсивні переміщення населення, так і той факт, що занадто багато територій - областей, районів, великих міст (включаючи Київ) - з числа тих, які в Україні формально не визнані радіаційно неблагополучними, насправді є екологічно забрудненими, ставлять під сумнів доцільність зіставлення «забруднених» районів (областей) з «чистими». Слід враховувати також, що через неповноту і низької якості статистики захворюваності (зокрема, у регіональному розрізі і, особливо, в тому, що стосується сільської місцевості) важко дати об'єктивну оцінку стану здоров'я населення (у тому числі потерпілого), а, отже, і повноцінну оцінку медико-демографічних наслідків Чорнобильської катастрофи.
З огляду на викладені інформаційно-методичні особливості регіонального аналізу медико-демографічних процесів, а також та обставина, що зведення та обробка необхідних масивів статистичних даних здійснюється, в основному, починаючи з адміністративних районів, ми оперували офіційними статистичними матеріалами обласного, частково - районного рівня.

Смертність населення в забруднених регіонах вищий, ніж у благополучних щодо радіації

За перші п'ятнадцять років після катастрофи скорочення чисельності населення радіаційно несприятливих районів склало близько 15%, за наступні п'ять років - ще більш ніж на 4%. Інтенсивність депопуляційних процесів, вимірювана коефіцієнтами природного спаду населення, в більшій частині зазнали радіаційного впливу районів нині перевищує відповідні середньообласний показник: в семи з восьми забруднених районів Вінницької області; у восьми з дев'яти районів Житомирської, по всіх радіаційно неблагополучних районах Івано-Франківської, Сумської, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській областей; в сімнадцяти з дев'ятнадцяти досліджуваних забруднених районів Київської області.
В цілому стан демографічних процесів у регіонах країни, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, на сьогодні можна кваліфікувати як кризовий, при якому природний спад населення поєднується з погіршенням стану здоров'я жителів цих територій. При цьому особливо несприятлива на загальноукраїнському тлі динаміка смертності та стану здоров'я населення.
На радіаційно забруднених територіях України, значну частину яких становлять сільські населені пункти північних, північно-західних і західних регіонів країни, спостерігається дещо підвищена (на тлі Україні в цілому) народжуваність і вони представляють собою помітну складову «тане» демографічного потенціалу населення країни, що особливо актуалізує науковий і практичний інтерес до проблем збереження здоров'я і життєздатності населення, яке проживає на цих територіях. Однак, на жаль, без особливого перебільшення можна стверджувати, що «левова частка» соціально-демографічних проблем населення радіаційно забруднених регіонів зосереджена саме в медико-демографічній сфері.
Свідченнями кризової медико-демографічної ситуації на досліджуваних територіях у поставарійний період є: різке підвищення повікової смертності у працездатному (почасти - і пенсійне) віці, і, відповідно, скорочення середньої тривалості життя, несприятливі зрушення в структурі причин смерті, переважно несприятлива динаміка захворюваності та інвалідизації населення, особливо - дітей. Загальне уявлення про зрушення в смертності населення цих регіонів дають загальні показники смертності населення в радіаційно забрудненій зоні за типами поселень, а також стандартизовані показники смертності по Україні та радіаційно забрудненим районах за обрані роки.
Таким чином, смертність населення на радіаційно забруднених територіях у постчорнобильський період зросла значніше, ніж в цілому по Україні, що особливо стосується сільської місцевості. За минулі після аварії роки найбільшою мірою підвищилася смертність населення в забруднених районах Чернігівської, Житомирської, Київської, Сумської областей, а також Волинської, Рівненської та Хмельницької (переважно в сільській місцевості). При цьому в досліджуваних Житомирській та Київській областях та їх радіаційно забруднених районах темпи зростання смертності міського населення незначно перевищували такі для селян, а в Чернігівській області особливо високими темпами зростала смертність сільських жителів.
У динаміці спостерігається збільшення розриву між рівнями смертності міських і сільських жителів України в досліджуваний період, причому більш відчутний цей розрив і темпи його збільшення саме в радіаційно забруднених регіонах країни. Як видно з таблиці 1, у восьми з дванадцяти постраждалих областей середньорічні темпи зростання смертності населення на радіаційно забруднених територіях за постчорнобильський період в цілому перевищили середньообласний показник динаміки, а в чотирьох областях зростання смертності населення в останнє п'ятиліття ще прискорився.

Наслідки Чорнобиля позначилися на передчасної смертності населення найбільш постраждалих областей

Найбільш несприятлива новітня динаміка смертності населення Житомирської, Київської, Сумської та Чернігівської областей, особливо - у сільській місцевості (рис. 3). У цих областях зосереджено значну частину найбільш постраждалих районів країни (з застереженням, що стосується Сумської області, де впливу радіації піддалося тільки 2 райони), зокрема, потрапили не тільки до зони посиленого радіаційного контролю, але й у зони обов'язкового і добровільного відселення. Велика частина їх території і населення в тій чи іншій мірі зазнала впливу радіаційних викидів і тому статистичні дані обласного масштабу тут з невеликою часткою умовності можна вважати «репрезентативними» і для сукупності населених пунктів області, які визнані потерпілими від аварії на ЧАЕС.
Враховуючи масштабність та «ущільненість» ареалу радіаційного забруднення саме в Житомирській, Київській та Чернігівській областях (у неблагополучній по режиму смертності Сумської області радіаційного впливу зазнали тільки два райони - Шосткинський і Ямпольський), переважання серед населення забруднених зон сільських жителів і особливо несприятливу динаміку їх смертності , ми детальніше розглянемо тенденції повікова коефіцієнтів смертності сільського населення в трьох зазначених областях Україні за 1990-ті - першу половину 2000-х років.
У всіх трьох досліджуваних регіонах найбільш високі темпи зростання смертності селян за цей період зафіксовані у вікових групах працездатного віку, особливо - в інтервалі від 35 до 60 років. При тому, що за весь досліджуваний період дуже різко зросла смертність осіб середнього і старшого працездатного віку (від 45 до 60 років), саме зростання повікової смертності відносно молодих селян (25-44 років) в останнє п'ятиліття найбільш помітно прискорився в порівнянні з 1990 - ми роками.
Серед сільського населення Житомирської області у більшості вікових груп інтервалу працездатності (крім 55-59-літніх) більш-менш явне лідерство за темпами зростання інтенсивності смертності в цей період утримували чоловіка. Лише на Чернігівщині темпи зростання смертності жінок у цьому інтервалі в основному не поступалися чоловічим, у Київській області виняток із загального правила виявилися вікові групи 35-39 і 55-59 років.
Найбільш високі показники смертності сільського населення трьох досліджуваних областей в інтервалі працездатного віку зафіксовані в Чернігівській області. Вона ж продемонструвала найвищий темп зростання смертності жінок працездатного віку за 1990-ті - першу половину 2000-х років, тоді як Житомирська область лідирувала за темпами зростання смертності працездатних чоловіків.
Показники динаміки смертності працездатного за віком сільського населення всіх трьох областей в останнє п'ятиліття були помітно вищі за середні по країні. У результаті вікові коефіцієнти смертності тут у всіх групах вікового інтервалу від 16 до 60 років нині досить істотно перевищують відповідні середньоукраїнські показники.
Хоча, як правило, основні проблеми високої інтенсивності і несприятливої ​​динаміки смертності населення радіаційно забруднених областей і районів України «локалізуються» у вікових групах осіб працездатного віку, в деяких постраждалих регіонах нині фіксуються «больові» медико-демографічні точки, що стосуються життєздатності дітей. Так, у вельми неблагополучної за параметрами смертності дорослого населення Чернігівської області в поставарійний період (особливо - протягом 1990-х років) зросла і смертність дітей до 10 років, а в Житомирській і Київській (вже в 2000-і) - смертність 10 - 14-річних сільських підлітків.
Як відомо, найбільш чутлива до змін у соціально-економічній, санітарно-епідеміологічної, а також і екологічну обстановку смертність немовлят. Систематичного перевищення показників дитячої смертності в радіаційно забруднених районах Житомирської, Київської та Чернігівської областей на тлі відповідних обласних і середньоукраїнських коефіцієнтів нині не спостерігається. Однак протягом періоду спостереження таке перевищення спостерігалося. Зокрема, в радіоактивно забрудненій зоні Житомирської області воно фіксувалося в 1991, 1996-1997, а також 2002-2003 роках. Та й в останні роки дуже висока (на відповідному обласному і на загальноукраїнському фоні) дитяча смертність спостерігається у ряді радіаційно забруднених районів досліджуваних областей: Володарсько-Волинському, Малинському, Народицькому районах Житомирської області; у Бородянському, Переяслав-Хмельницькому, Поліському та Ставищенському районах Київської області; в Ічнянському і Корюківському районах Чернігівської області.
Найбільш точну узагальнюючу картину смертності населення досліджуваних радіаційно неблагополучних областей України та її новітньої динаміки дає аналіз основних показників таблиць смертності та очікуваної тривалості життя для населення цих регіонів країни. Порівняння сучасних втрат від передчасної смертності, обчислених за моделями смертності для населення Житомирської, Київської, Чернігівської областей з відповідними українськими показниками підтверджує гостроту медико-демографічних проблем в зазначених регіонах України, найбільш постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особливо неблагополучна ситуація зі смертністю складається у переважної на забруднених територіях сільського населення, що добре демонструють зрушення в динаміці тривалості життя для сільських жителів у 2004-2005 роках в порівнянні з 1985-1986 роками. Рисунок 4 / 5 дають можливість відстежити також зміна ситуації в досліджуваних трьох областях в порівнянні з іншими регіонами країни, в тому числі і не потрапили під вплив радіаційних викидів. Так, в ранжированном за тривалістю життя жінок ряду областей України Житомирська область в 2004-2005 роках опустилася в порівнянні з 1985-1986 роками з 16-го на 20-е рангове місце, Київська ─ з 18-го на 19-е, а Чернігівська «сповзла» з 6-го на 17-е рангове місце.
Однак, судячи з показниками очікуваної тривалості життя, особливо «постраждали» за постчорнобильський період здоров'я і життєздатність сільських чоловіків радіаційно забрудненої зони. Темпи зниження середньої тривалості життя для жителів сіл Житомирської, Київської, Чернігівської (а також, наприклад, і Рівненської, Черкаської) областей помітно випереджали середньоукраїнські за цей період, внаслідок чого Житомирська область у ранжированном ряду областей України за тривалістю життя сільських чоловіків перемістилася з 9 -го на передостаннє 24-е місце, Київська - з 17-го на 23-е, Чернігівська - з 19-го на останнє, 25-те.

Статистично значуще зростання частоти раку встановлено тільки для ліквідаторів

Основний внесок в порушення стану здоров'я населення постраждалих територій в постчорнобильський період вносили ефекти у вигляді широкого спектру непухлинних форм соматичних та психосоматичних захворювань (частіше за інших - хвороб нервової системи, розладів психіки та поведінки, гематологічної патології, хвороб органів травлення та ін.) Саме вони в більшості випадків виступали чинниками втрати працездатності та смертності населення цих регіонів.
Згідно з результатами профілактичних оглядів постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС населення, в її складі протягом досліджуваного періоду неухильно скорочувалася частка осіб, визнаних здоровими, причому частка хворих серед оглянутих осіб, а також темпи її збільшення перевищували показники для всього населення України.
Подання про частоту виявлення при профілактичних оглядах хворих і здорових осіб серед населення різних груп первинного обліку (ліквідаторів, евакуйованого дорослого населення, які проживають на територіях радіологічного контролю - дорослих і дітей) дає рис. 7.
Протягом всього постчорнобильського періоду зростала поширеність захворювань серед постраждалих дітей, загальну тенденцію зростання виявила і первинна захворюваність цього контингенту населення.
У поставарійний період (принаймні, з 1989 року) фіксується і підвищення захворюваності дорослого населення та підлітків, які проживають на забруднених територіях, особливо значне - по хворобах крові та кровотворних органів, захворювань ендокринної та нервової систем. Як можна укласти з результатів проведених епідеміологічних досліджень, основною причиною зростання общесоматической захворюваності населення, що проживає на радіаційно забрудненій території, є опромінення щитовидної залози ізотопами йоду в аварійний і ранній поставарійний період.
Підвищення захворюваності дітей на рак щитовидної залози, яке почалося ще в 1989 році, спостерігається і нині. За даними Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України, за 1989-2004 роки на Україну прооперовано 3400 осіб, які були дітьми і підлітками на момент аварії. З числа хворих померло 11 осіб. У 2001 році було зареєстровано 369 випадків захворювань, у 2002 році - 311, у 2003 році - 337, у 2004 році - 374, хоча очікувалося певне зниження захворюваності на рак щитовидної залози. Незважаючи на високу ефективність найближчих результатів лікування хворих на рак щитовидної залози, якість їх життя у віддалений період залишається низьким через необхідність замісної гормональної терапії, обмежених фізичних і психологічних можливостей і репродуктивної функції.
Після 2001 року зареєстровано перевищення показників раку щитовидної залози в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА) у 1986-1987 роках (для чоловіків перевищення середньоукраїнського рівня в 1990-1997 роках становило 4 рази, а в 1998-2004 роках - 9 разів, серед жінок-УЛНА - відповідно 9,7 і 13 разів). Зафіксовано також підвищення частоти раку щитовидної залози в інших групах постраждалого населення - в 4 рази в 1990-1997 роках і 6 разів у 1998-2004 роках - серед евакуйованих, а у дорослого населення радіаційно забруднених територій - більш ніж в 4 рази за 1990-2004 роки в порівнянні з 1980-1989 роками і в 1,6 рази - по відношенню до середньоукраїнського рівня. Фахівці прогнозують збільшення кількості випадків раку щитовидної залози у наступні роки.
З початку 2000-х років проявилася тенденція зростання захворюваності на лейкемію серед УЛНА, що одержали значні дози опромінення. У когорті з 110645 ліквідаторів в Україні за період 1986-2000 років міжнародною групою експертів в рамках проекту співробітництва України та США у сфері мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи був підтверджений 101 випадок захворювань на лейкемію. Дослідження фахівцями ризиків показало вірогідне підвищення частоти лейкемії. Дослідження ж захворюваності на лейкемію у рамках Франко-Німецької Чорнобильської ініціативи не виявили ексцесу цього захворювання серед мешканців забруднених радіонуклідами територій.
При цьому за результатами 20-річного аналізу, статистично значуще зростання частоти раку встановлено тільки для учасників ліквідації наслідків аварії. Так, на сьогодні зафіксовано зростання протягом 1990-2004 років частоти раку молочної залози у жінок-УЛНА 1986-1987 роки в порівнянні з показниками для відповідних вікових груп жіночого населення України. Разом з тим, не можна скидати з рахунків прогнозовані медиками можливі несприятливі зміни в захворюваності і смертності від злоякісних новоутворень протягом 40 років після опромінення.
Онкологічне неблагополуччя, в тій чи іншій мірі пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, побічно підтверджують і показники інвалідизації населення внаслідок новоутворень в обласному розрізі. Так, найбільш високі коефіцієнти первинної інвалідності дорослого населення через новоутворення в останні роки фіксуються в тих областях країни (Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської, Запорізької та Черкаської), в яких переважають (за винятком Запорізькій - також вельми екологічно неблагополучною) радіаційно забруднені території.
Як підвищена техногенно-радіаційне навантаження, так і стресогенних психологічна ситуація, пов'язана з радіаційною обстановкою, тривогами з цього приводу, формуванням «комплексу жертви» і т.п., ведуть до серйозних психосоціальним наслідків, негативному впливу на стан психічного здоров'я проживає на забруднених територіях населення, його життєву активність. Так, за свідченнями фахівців, актуальною проблемою і на сьогодні залишаються різні розлади нервово-психічної сфери (найчастіше - депресії, соматоформні розлади, тривоги і соціальні дисфункції) у потерпілих осіб.
У перше післяаварійного п'ятиріччя спостерігалося істотне почастішання випадків виявлення патологій системи травлення, які в подальшому привели до розвитку ерозивного гастродуоденіту та виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Дослідження останніх років свідчать про розвиток хронічних гепатитів та цирозів печінки як віддалених наслідків Чорнобильської катастрофи. Актуальною проблемою для всіх категорій постраждалих є хронічний тиреоїдит та інших непухлинних тіроідних патологія. З особливою гостротою ця проблема стоїть у жителів ендемічних по йоду територій українського Полісся.
У контексті виявлення наслідків аварії на ЧАЕС та їх впливу на відтворення населення привертає увагу і збільшення в поставарійний період кількості вроджених дефектів і репродуктивних втрат, однак науковим комітетом по дії атомної радіації при ООН (2000) зроблено висновок про те, що це зростання не можна пов'язати з радіаційним впливом внаслідок аварії. У принципі, з урахуванням доз опромінення, накопичених населенням, цей висновок збігається з основним масивом наукових знань світової радіобіології. Разом з тим, дослідженнями, проведеними фахівцями Інституту гігієни та медичної екології АМН України в рамках Цільової комплексної програми генетичного моніторингу (на 1999-2003 роки), встановлено, що жінки, що проживають на радіаційно забруднених територіях і що накопичили певну дозу загального опромінення, мають підвищений ризик виникнення самовільних викиднів. При цьому слід враховувати, що на сьогодні репродуктивно активними є жінки, які перебували під час аварії в пре-і пубертатному віці, тобто колишні більш чутливими до зовнішніх впливів опромінення, особливо щитовидної залози, що може в даний час викликати гормональні та імунні зміни, наслідком яких, у свою чергу, може бути порушення репродуктивної функції.

Багато жителів України вважають, що аварія серйозно вплинула на стан їх здоров'я

Дуже показовою в сенсі оцінки впливу Чорнобильської катастрофи на здоров'я населення, є інформація, що стосується самооцінки населенням ступеня впливу наслідків аварії на здоров'я, отримана в результаті обробки даних вибіркових обстежень умов життя домогосподарств України. Більше половини респондентів в цілому по країні вважають, що наслідки Чорнобиля частково або серйозно вплинули на стан їх здоров'я.
Помітно більш висока питома вага осіб, які відчувають наслідки аварії (і, особливо, - які вважають, що вплив катастрофи на здоров'я є серйозним), зафіксований саме в областях України, «насичених» забрудненими районами. При цьому частка респондентів, які не вважають стан свого здоров'я «добрим» (відповідно, оцінюють його як «задовільний» або «погане») у всіх регіонах країни більш висока серед тих осіб, які визнають вплив наслідків Чорнобильської аварії на своє здоров'я.
Як свідчать отримані з цього ж джерела дані про випадки захворювань протягом останнього року, про наявність хронічних захворювань, у тому числі тих, які можуть бути спровоковані радіаційним впливом, подібні медичні проблеми також частіше зустрічалися у контингенту населення, який вважає, що наслідки Чорнобильської аварії частково або серйозно вплинули на здоров'я.
Описана сукупність демографічних та санітарно-гігієнічних показників для населення України, особливо її постраждалих регіонів, зокрема, зростання частоти «екологічних захворювань», загальна поширеність уражень щитовидної залози, імунодефіцитних станів, помітне підвищення захворюваності такими радіаційно обумовленими патологіями як онкозахворювання (особливо на рак щитовидної залози та лейкемію), вкрай неблагополучна динаміка смертності і середньої тривалості життя населення в ареалі радіаційного забруднення - все це свідчить про довготривалу вплив аварії на ЧАЕС на здоров'я проживають в радіаційно забруднених регіонах. Кризова медико-демографічна ситуація в радіаційно забруднених регіонах України в значній мірі була ускладнена соціально-економічними умовами трансформаційного періоду, а її «живучість» і затяжний характер, безумовно, посилюються наслідками Чорнобильської катастрофи.
Обсяг медико-демографічних втрат, пов'язаних з Чорнобилем, залишається не визначеним, занепокоєння викликають можливі майбутні драматичні наслідки катастрофи. Все це вимагає пильної уваги до радіаційно неблагополучному ареалу на території країни. Існує необхідність розвитку та поглиблення перспективних наукових досліджень довгострокових наслідків Чорнобильської катастрофи на національному та міжнародному (Білорусь, Росія і Україна) рівнях.