Тісні історичні зв'язки між Лу Синьому і Чеховим давно викликали великий інтерес літературознавців як у Китаї, так і за кордоном. Деякі називали Лу Сіня "китайським Чеховим", вбачаючи в їх життєвих долях і в їх творчості багато схожих рис: обидва вони вийшли з медицини: обидва були письменниками-реалістами, і той і інший писали короткі розповіді, беручи в якості персонажів простих людей; обидва були тонкими психологами; обом була близька іронія: обидва. любили лаконізм письма. Загального багато - аж до того, що обидва були хворі на туберкульоз.
Мета цієї дисертації дослідження історико-генетичних зв'язків творчості Чехова і Лу Синя і їх типологічної близькості, постановка проблеми впливу і своєрідності, і тим самим - спроба висвітлити одну з найважливіших сторінок в об'ємистій книзі зв'язків російської та китайської культур.
. Актуальність теми дисертації визначається саме цим колом поставлених у роботі завдань. Дві великі літературні системи російська і китайська - взаємодіяли один з одним протягом майже століття. Порівняльне вивчення різних національних літератур нині стало одним з найважливіших методів у світовій науці. І Чехов, і Лу Сінь були письменниками, що жили в переломний період століття. Саме взаємодія їх творчості, точніше кажучи, зіткнення між китайською та російською літературами сприяло народженню новітньої китайської літератури. Нині на кінець 20-го століття, дуже важливо осмислити пройдені шляхи. Проведений в даній роботі порівняльний аналіз формування світогляду обох письменників, передумов їх творчості і їх естетичних поглядів дозволив знайти пояснення подібності та розбіжності у художніх системах Чехова і Лу Сіня, поставити проблему впливу російської літератури, зокрема Чехова, на цього китайського письменника, що в кінцевому рахунку може допомогти з'ясуванню деяких сторін об'єктивних законів літературного розвитку.
Новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше більш систематично і всебічно обгрунтовані проблеми історико-гепетіческіх зв'язків та типологічного подібності Чехова і Л у Синя в художній творчості. У літературознавстві Росії і Китаю - величезна кількість робіт про Чехова і про Лу Синьо окремо, але дуже мало досліджень, присвячених порівнянню їх мистецтва. Більшість авторів зачіпає лише якийсь один аспект перегуків між творчістю Лу Синя і Чехова - найчастіше в статтях чи книгах по іншій темі; спеціально ж і більш конкретно зіставленню їх творчості приділялося уваги все ще недостатньо. Дана робота робить спробу доповнити порівняльні дослідження російського та китайського дослідників, таких, як С. Д. Балухатий, Ва Цзінь, Ван Фужень, Го Можо, М. П. Громов. А. Б. Дерман. В. Б. Катаєв, Р.Міллер-Будницька, В. В. Петров. Л. З. Позднеева, Е. А. Полоцька, К. Рехо, В. М. Рогов, Н. Т. Федоренко, А. І. Роскіна, А. П. Саричев, В. І. Семанов, В.Ф. Сорокін, Сяо Сань, Фен Сюефен, Хань Чанцзін, Чжао Цзін'шень, А. П. Чудаков, М. Є. Шнейдер та ін
Апробація роботи. Дисертація обговорювалася й одержала схвалення на засіданні кафедри російської літератури МПГУ і рекомендована до захисту Вченою радою інституту. Частини роботи були докладені у вигляді доповідей і виступів на конференції молодих вчених у чеховському музеї в Москві в 1994 р., в Пекінському університеті в 1994 р. За матеріалом дисертації опубліковано 2 друковані роботи.
Практичне значення дисертації. Результати, отримані в дисертації, створюють основу для більш глибокого і багатостороннього дослідження не тільки творчих зв'язків Лу Синя і А. П. Чехова, а й дають матеріал для вивчення зв'язків двох літератур у цілому, звертаючи увагу на складні теоретичні питання цієї взаємодії. Робота може бути використана викладачами і студентами в курсах порівняльно-типологічного вивчення літератури, семінарських заняттях на філологічних факультетах.
У Запровадження дається теоретичне обгрунтування проблеми дисертації, обгрунтовується актуальність теми, дається короткий нарис історії проникнення російської літератури в Китай і відомості про переклади чеховських творів на китайську мову. Творчість Чехова завершує російську літературу критичного реалізму XIX ст. Загальновизнано вплив чеховської прози і драматургії на російську літературу і театр XX століття. Проте, щоб правильно визначити місце і роль того чи іншого великого письменника в історії літератури, недостатньо розглядати його вплив лише тільки всередині власної літератури, потрібно також дослідити вплив його творчості в масштабах літератури світової. Тільки так ми можемо повною мірою оцінити ціну і сенс творчості великого письменника.
Проблема літературного впливу - одна з найскладніших у літературознавчій науці. Що письменник запозичив, а що виникло в результаті його власного іманентного розвитку? Як сплелися та впливали один на одного власні прийоми художника і що "взяті" у інших? Чому було взято те, а не інше? Що стало результатом впливу, а що типологічного збіги? Проблемам генезису, впливу, традиціям присвячена велика література - роботи А. М. Веселовського, Ю. М. Тинянова, В. В. Виноградова. А. П. Скафтимова, В. Я. Берковський, М. П. Алексєєва та ін Ця дисертація ставить своїм завданням вирішити на конкретному матеріалі зіставлення двох письменників хоча б частину всіх цих різноманітних проблем.
Характер подібності між творами Чехова і Лу Сіня складний. Тут поєднані результати безпосереднього впливу. запозичення і об'єктивних типологічних збігів. обумовлених подібними соціальними умовами і загальним контекстом світової літератури XIX - початку XX ст. Але спільність закономірностей самого літературного процесу в обох письменників, як нам здається, відноситься до типологічному сходженню.
Ще в 1909 році Лу Сінь разом з братом Чжоу Цзоженем підготував і видав у Токіо двотомний''Збірник зарубіжних оповідань ", до якого увійшли два оповідання Чехова" У садибі "і" На засланні ". У грудні 1934 р. він опублікував під загальним заголовком "Три дивовижних історії": перекладені ним з німецької мови оповідання Чехова "Симулянти", "З щоденника помічника бухгалтера" і "То була вона". Потім послідувала публікація в його ж перекладі оповідань "Із записок запального людини" і "Злий хлопчик", а трохи пізніше - "Загадкова натура" і "Інтриги". Разом з останніми двома розповідями Лу Сінь спробував опублікувати також переклад оповідання "Лев і Сонце", але він був заборонений гоміньдановськой цензурою. Проте в 1936 р. Лу Сінь видав збірник "" Злий хлопчик "і інші дивовижні історії" в який йому все ж вдалося включити всі вісім чеховських оповідань. Далі у Вступі викладається історія вивчення творчих зв'язків Чехова і Лу Сіня в китайському і російською (радянському) літературознавстві. Виникнення. будь-якого впливу завжди пов'язано як із соціальними змінами , так і іманентними законами розвитку самої літератури. Тільки розглядаючи будь-який вплив в історичних і об'єктивних, конкретних і складних взаємозв'язках, ми зможемо по-справжньому зрозуміти місце і роль Лу Сіня в історії сучасної китайської літератури, витоки її народження і розвитку. Одночасно ми зможемо глибше зрозуміти світове значення Чехова і російської літератури.
Глава перша. Чехов і Лу Сінь як новатори і родоначальники російської і китайської літератур XX століття.
Доля письменника належать до порівняно невеликої категорії письменників-реформаторів; їх імена позначають віхи на шляху своїх національних літератур, поворотні моменти в їх історичному розвитку. Один з головних схожих моментів творчості обох митців полягає в прагненні відновити стару літературну систему. Вони усвідомлювали свою відмінність від своїх літературних попередників, рішуче вели пошук нових шляхів у реалізмі.
Сенс творчості Чехова, його художній метод і багато творів виявилися загадками, нерозгаданими його сучасниками. Ще за життя Чехова критики, не усвідомлюючи всієї новизни чеховського творчості, намагалися віднести його то до натуралізму, то до символізму, то до імпресіонізму. На його адресу висловлювалися різноманітні закиди. Причина сліпоти сучасників Чехова була саме в його новаторстві.
Чехов не приєднався до жодної з сучасних йому політичних напрямів і течій суспільної думки. Його ідеал - бути вільним художником, про що він написав один раз у відомому листі до А. Плещеєва. З цим пов'язаний головний конструктивний принцип творчого мислення Чехова - принцип об'єктивного зображення. Він неодноразово висловлювався про необхідність об'єктивності, про невтручання автора у справи і слова героїв, про непотрібність нав'язливих оцінок.
Іншою найважливішою новаторською рисою чеховського творчості було нове ставлення до однієї з головних категорій російської літератури XIX ст. - Категорії типізації.
У творах Чехова годі шукати типів, - стверджує А. Чудаков, - це нова і небувала ще до цієї пори поезія конкретних фактів і тих різноманітних настроїв, які ці факти викликають.
Особливу роль у прозі Чехова грає-деталь. Вона для Чехова була одним з головних засобів стимулювання творчої уяви читача. Чехов зумів надзвичайно скоротити число деталей, необхідних йому як художнику для вираження того чи іншого явища.
Але головне, що вніс нового в використання деталі Чехов - це абсолютно нова її функція, що відрізняється від художньої деталі в інших письменників: "Деталь дана не тому, що потрібна безпосередньо для даної сцени або сцени сусідній, де вона затребуються. Вона присутня тут потім, що явище бачиться і малюється в індивідуальній разовості, у всій його цілісності, з усіма його подробицями, важливими і неважливими. Або-показується, ніби воно малюється таким чином ".
Майстерність Чехова-письменника стало результатом і до певної міри художнім результатом розвитку російської реалістичної літератури XIX століття. Чехов увібрав, ввібрав у себе і по-своєму втілив в жанрі короткого оповідання ідейно-художні досягнення російської соціально-психологічного роману.
Молодий Лу Сінь з іноземної літератури раніше всього познайомився в перекладах з творами англійських, американських, французьких, німецьких авторів.
Однак з усієї західної літератури жодна не мала настільки прямих тісних зв'язків з художньою творчістю Лу Сіня, як російська реалістична література.
У дисертації розглядаються основні етапи впливу російської літератури на творчість Лу Сіня. Тут важливо відзначити не тільки вплив на нього окремих російських письменників, таких, як М. В. Гоголь, А. П. Чехов, Л. Андрєєв, але вплив всієї російської літератури в цілому. Вплив Чехова на Лу Сіня більш значно, ніж будь-якого іншого письменника. Сам Лу Сінь говорив: "Чехов - автор, якого я люблю більше за інших".
Лу Сінь - визнаний родоначальник нової китайської літератури. Його новаторство втілилося перш за все у сфері літературного жанру. Його основним художнім жанром стала розповідь. Хоча в тривалій літературної історії Китаю до Лу Сіня було створено більше 10 тисяч новел, всі вони істотно різняться від лусіневскіх оповідань. Оповідання та повісті Лу Сіня своєю широкою узагальненістю і типовістю в значній мірі підвищили епічність і виразність малого жанру.
Лу Сінь відрізняється від своїх попередників також щодо принципів типізації. У авторів старовинних романів персонаж або зол, або добрий. Природно, при цьому прийомі типізації значно ослаблені соціальне значення і глибина реалізму твори.
Лусіневскіе розповіді не оспівують позитивних героїв і не судять негативних осіб. Лу Сінь прагнув знайти в індивідуальному людині сліди впливу багатосторонній соціальної реальності і як можна ширше розкрити суттєві проблеми реального життя через складний характер персонажа, щоб надати своїм творам універсальне соціальне звучання.
І ще в одному відношенні пролягла відмінна грань між творами Лу Синя і старими романами - у формі розповіді. На початку XX століття в Китайській "викривальної прозі" стало використовуватися розповідь від першої особи. Це був новий прийом, пов'язаний з поступовим пробудженням особистості і з запозиченнями з іноземних літератур.
Природно, що Лу Сінь успадковував і розвинув цю традицію. Із загального числа 25 оповідань в "Клич" і "блукання" 12 було побудовано на викладі оповідачем від першої особи.
Авторська позиція у письменників - "викривачів" - оголена і прямолінійна. Авторська оцінка у Лу Сіня як і в Чехова, найчастіше вводиться в ході зовні спокійного оповідання. міститься в загальному психологічному аналізі, пов'язаному з сюжетом.
Не можна ігнорувати ще один важливий елемент новаторства Лу Сіня - в області літературної мови. Важко переоцінити внесок Лу Сіня у створення нового літературної мови, заснованого на живої народної мови. Заслуга Лу Сіня - саме в тому, що він був найпослідовнішим і успішним борцем проти середньовічної схоластики і мертвого літературної мови веньянь. Його твори побудовані на основі чистого байхуа. Просторіччя, жива, народна і навіть простонародна мова особливо яскраво і вільно виступали у Лу Сіня в монолозі і діалозі. Тут експресія мови, форми поводження з співрозмовником ставали невимушеними, вільними від традиційної церемонії і кодексу честі навіть у тих випадках, коли діючі особи зображувалися в обстановці стародавнього побуту.
Глава друга. Теми, герої, ідеї.
Чехов і Лу Сінь ставили перед собою різні завдання. Для Лу Сіня важлива була задача типізації. Для Чехова ж "важливіше, ніж створення типу, образу героя часу, було дослідження природи людських поглядів і діянь -" області думки "," орієнтування "," пошуків за справжньою правдою "".
Про героїв Чехова критика писала з самого початку (і до кінця), що вони звичайні середні люди.
Точно так само всі головні герої Лу Сіня походять з середніх і нижчих верств суспільства. Вони так невиключних, є звичайним, з усіма достоінсгвамі і недоліками самих звичайних людей.
Але головне їх спорідненість не в цьому. У російській літературі XIX століття Чехов не перший писав про "маленьку людину", та й Лу Сінь не був першим письменником, який ввів в китайську літературу простої людини. Не класова приналежність "маленької людини" цікавила обох письменників, а саме ЛЮДИНА, саме ті люди, що складають абсолютну більшість населення своєї нації, їх різні характери, різні психології і різні вчинки, що відображають вигляд часу, одним словом, саме сама сутність людини неідеального суспільства становила предмет їхнього дослідження. Звертаючи увагу на "маленької людини" у Чехова. Лу Сінь також поєднав у своїх розповідях співчуття до "маленької людини" з критикою його слабкостей. Так і з'явився інший тип "маленької людини" у обох письменників. До типу належать ті герої, які заразилися фальшю, користю, лінню, рабськими міщанськими звичками. Вони викликають у читача вже не співчуття, а антипатію і сміх. У зображенні таких самих героїв іронічний і критичний підхід автора переважив його співчуття до них.
Серед представників "маленької людини" особлива увага має звернути і на інтелігенцію. З середини 80 років XIX століття духовні переживання інтелігенції стали майже центральною темою у творчості Чехова. У цьому відношенні знову зійшлися Чехов і Лу Сінь. Вже у збірках "Клич" і "Блукання" майстерність передачі Лу Синьому сокровенних думок і переживань героїв найбільш яскраво проявилося в оповіданнях з життя інтелігенції.
У Чехова і Лу Сіня є ще одна помітна загальна риса: у їхні твори не входили ні образ піднесеного і шляхетного героя, ні образ "лиходія". Однак є і різниця. Хоча чеховські герої завжди роздумують, сумніваються і мріють, але бажання знайти "справжню істину" завжди притаманне героям у художньому світі Чехова. У Лу Сіня персонажі-трудівники більш індиферентні. Вони страждають, але не знають через що і не дошукуються причини.
Інтелігенти-герої більш розважливі, але ними володіє відчуття смутку і туги. І Чехов і Лу Сінь писали про взаємне нерозуміння людей. Можна назвати десятки чеховських оповідань, основою яких стало це взаємне, непереборне нерозуміння героїв: земський лікар Кирилов і Абогін ("Вороги"), княгиня Віра Гаврилівна і доктор Михайло Іванович ("Княгиня"), Бєліков і Коваленко ("Людина у футлярі") , Коврін і Єгор Семенич ("Чорний чернець"), і багато інших, герої цих та інших чеховських оповідань говорять, думають і навіть страждають "на різних мовах", вони приречені на вічне взаємне нерозуміння.
Оповідання "Зловмисник", де люди говорять однією мовою, але зовсім не розуміють один одного, мимоволі викликає в пам'яті лусіневскій оповідання "Справжня історія А-кью" (у розділі дається розгорнутий аналіз цього - одного з кращих - оповідань Лу Сіня).
Твори Лу Сіня, написані в чеховської манері, зіграли величезну роль у розвитку китайського розповіді. У багатьох оповіданнях Лу Сіня ми бачимо як би тінь чеховських творів. Але, читаючи ці в чомусь подібні зображення і оповідання, ми зазвичай відчуваємо, що лусіневскіе картини суворіше і безпощадно, ніж чеховські.
Страждання людини у Чехова пояснюється соціальною ситуацією, взаємовиключними життєвими філософіями; у Лу Сіня воно пояснюється такими явищами, як байдужість людини. його індиферентність, несознаніем і навіть холодною душею, які, разом узяті, об'єктивно вбивають людину - "людина поїдає людини".
Чехов показує процес зміни характеру героя, поступово, крок за кроком. Щоправда, це не такий повний процес еволюції, який ми знаходимо, наприклад, у Толстого. У Чехова вона показана найчастіше через якусь виразну деталь (багато разів приводився приклад, як зміна характеру і способу життя героя показано за допомогою однієї деталі: зміни його "засобів пересування").
У Лу Сіня ж цей процес описується за допомогою соположенія контрастних епізодів, як в китайському живописі вільного стилю, це ж зображення схоже на російську реалісгіческую живопис, де значима кожна "незначна деталь. Для Лу Сіня важливий кінцевий результат, для Чехова - сам процес еволюції характеру .
З багатої художньої палітри класика російської літератури Лу Сінь відбирав ті фарби, які найбільше підходили для його власних художніх завдань - завдань зображення самобутнього національного характеру.
Кожен, хто б не читав лусіневскіе розповіді, не може не відчути пристрасно пронизливий їх думка: несправедливе - феодальне і капіталістичне - суспільство спотворює, спустошує людину, вбиває в ньому кращі прагнення і почуття; неможливо не відчути і переповнює письменника важке почуття "обурення покірливо" героїв його оповідань. У позиції та світогляді Лу Сіня. здається, ніхто і ніколи не сумнівався. Перший же його написаний на байхуа оповідання "Записки божевільного" глибоким соціальним змістом чітко виявив ідейну тенденцію автора. Питання ж про ідеали, світогляді Чехова постійно / і за життя, і після смерті / виникав у критиці. Одна із статей відомого сучасного Чехову критика так і називалася: "Чи є в м. Чехова ідеали?"
Причина в значній мірі криється у тому, що письменницька позиція в художніх творах Лу Сіня набагато більш визначена, більш різко виражена, ніж у Чехова, незважаючи на те, що в оповіданнях Лу Сіня навряд чи знайдуться прямолінійні критичні міркування.
Була суттєва різниця в самому типі художньо-ідеологічної позиції двох письменників.
Молодий Лу Сінь вступив у літературу, маючи чітку мету - просвітництво народу і перетворення суспільного життя. На літературний твір він дивився перш за все як на інструмент ідейного впливу. Йому було потрібно, щоб цей інструмент був зручний, і тому він неодноразово порушував правила новелістичного жанру, щоб як можна вільніше висловити свої думки, свою ідеологічну позицію.
Ось чому в його художніх творах спостерігаються чимало проявів "епатажу", які називають "небеллетрістіческім напрямком", або "публіцистичним напрямом" / Цза ганьхуа /.
Зовсім інакше справа йшла у Чехова. Як відомо, Чехов. за його словами, він почав літературну роботу майже жартома, не дуже серйозно ставився до літератури, навіть не усвідомлюючи, 410 вона буде його основною професією. Він почав писати на відміну від Лу Сіня, не з певною ідейною метою. Але вже наприкінці 80-х років його погляди стають все більш і більш визначеними, він пише глибокі філософські розповіді. Від початку до кінця своєї діяльності Чехов ніколи не відчував нестачі в сюжетах для своїх творів. Будь-який шматочок оточувала дійсності міг послужити для нього цікавим і гідним сюжетом, будь-яка сторінка життя давала йому матеріал. Художня творчість у Чехова - природне вилив таланту. Тут - різкий контраст з Лу Синьому.
На відміну від Чехова Лу Сінь створює розповіді не в силу якогось творчого пафосу, який неможливо стримати, а в силу якоїсь раціональної посилки. Він говорив: "Я часто кажу, що моя стаття не хлинула, а видавлена". Те, що образно описується в тому чи іншому оповіданні Лу Сіня, завжди має якийсь суто раціональний імпульс.
Для Чехова художня творчість - спосіб її мислення та існування. Лу Сінь ж врешті-решт припинив літературну творчість і став спеціалізуватися на публіцистиці / Цза взнь, різні враження /.
Примат соціально-ідеологічного підходу у Лу Сіня добре видно на прикладі зображення кохання. Якщо у Чехова в таких оповіданнях, як "Про любов", "Дама з собачкою", "Дім з мезоніном" та ін любов зображена перш за все як почуття, що має самодостатню величезну людську цінність, яка гине або готова загинути в соціальних лещатах традиційної моралі , то у Лу Сіня в єдиному розповіді про кохання''Скорбота по минулої "любовна трагедія насамперед звернення ідеологічного стану суспільства, непоєднуване людей різних поглядів, думок, яка призвела до трагічного розриву.
При різниці підходів безсумнівна спільність виявляється в гуманістичної позиції письменників. Виходячи з різних передумов - соціальних у Лу Синя і соціально-психологічних у Чехова - обидва письменники часто приводять своїх героїв до одного - безвихідного фіналу.
У складному співвідношенні трагедії, печалі та оптимізму безсумнівну типологічну подібність Лу Синя і Чехова. У творах Лу Сіня як і в Чехова, поза сумнівом має місце підземний оптимістичний потік.
За наявності різних біографій, художніх індивідуальностей, багато в чому різних способів втілення своїх художніх уявлень, обидва художники, завдяки відомій спільності історичних умов, в яких вони. творили, а також рис особистісного подібності, - виявляють типологічну спільність у плані загальної емоційної забарвленості їх художніх манер, в плані ідейно-філософських сходжень у їхній творчості.
Глава третя. Сюжет й оповідання.
У другій половині 80-х років XIX століття у творчості Чехова відбулися суттєві зміни у жанрово-сюжетному відношенні. У його оповіданнях з'являються нові теми, а гумористичні розповіді поступаються місцем розповідями соціально-психологічним. У той час у творчості Чехова відбувається перехід від сюжетного оповідання до оповідання, центром тяжіння якого найчастіше стає демонстрація психології героя, процесів формування його характеру. Так, Чехов створює оповідання та повісті без цікавої фабули, без екстраординарного героя.
У чеховському оповіданні сенс сюжету в порівнянні з предшесгвугощей літературною традицією сильно змінився. У ньому як правило немає різких конфліктів.
Природно, що за відсутності головного двигуна читацького інтересу - гострого сюжету - проблема композиції короткого оповідання займала надзвичайно велике місце в поетиці Чехова. З метою посилення активного сприйняття Чехов вважав за необхідне доячи сюжетного оповідання відразу вводити читача в розвиток сюжету. Поетика "зав'язки" підпорядковувалася у нього, по суті, вимогам лаконізму. Тобто, щоб не було ніякої''зав'язки "або, в крайньому випадку, щоб вона зводилася до двох-трьох рядків. Чеховські фінали також пов'язані з основними принципами його манери: вони переносять центр ваги на те, щоб порушити в читачі можливо більш глибоку діяльність думки; вони базуються на принципі об'єктивного опису, суб'єктивного судження, вони тісно пов'язані з принципом лаконізму.
Багато хто з чеховських сюжетно-композиційних принципів виявляють точки сходження з особливостями художнього побудови творів Лу Сіня.
Редукція фабули, аж до відмови від формальної кінцівки-це одна з важливих особливостей сучасної китайської літератури, відкрита Лу Синьому. Чи означають ці риси подібності наслідувальності Лу Сіня? Здається, що тут у двох різних системах мистецтва виявляються загальні моменти, пов'язані генетичними і типологічними факторами. Лу Сінь перетворив те, що не належало до літературної традиції його нації, свого, збагатила його національну літературу.
Чехов є не тільки останнім із великих письменників літератури критичного реалізму в Росії XIX століття, але й одним з рідкісних у світі майстрів оповідання. Ще до початку своєї літературної діяльності Лу Сінь і став відчувати вплив чеховських творів, теж створивши короткі оповідання і зумівши на самому простому матеріалі відтворити життя у всій її складності.
Лу Сінь у своїй творчій практиці збагатив і розвинув основні чеховські сюжетні принципи. Розповіді Лу Сіня дуже прості за змістом - їх теж можна вважати "безсюжетні". Коли вони почали виходити в світ, то виявилися настільки незвичними для публіки, що деякі критики навіть відмовлялися визнати більшість з них розповідями (цікаво, що те ж саме було з критиками Чехова). Композиція оповідання Лу Сіня виглядає дуже простий. У більшості оповідань існує лише одна сюжетна лінія. Події підносяться, як правило, через сприйняття однієї людини, а другорядні персонажі вводяться в розповідь лише в тісному зв'язку з долею головного героя. Тільки в оповіданні "Зілля" переплітаються дві сюжетні лінії (доля страченого Ся Юя і доля маленького Шуан).
Аналізуючи такі оповідання, як "Справжня історія А-кью", "Моління про щастя". "У шинку",''Самотній "та інші, ми помітимо, що ніде конфлікт між головними персонажами і опонентами не становить сюжетну основу, що проходить від початку до кінця розповіді.
Розповідь його іноді починається без всяких манівців, немов би взагалі без "зав'язки", - в цьому ми знову побачимо схожість з Чеховим. Іноді в оповіданнях лусіневской прози зустрічаються як і в Чехова, ліричні пасажі з філософським значенням, що як би дає читачеві уявлення про суть справи ("Батьківщина").
Гармонійне з'єднання трагедії і комедії - ще одна з жанрових особливостей прози Лу Сіня. У своїй творчості він вміє злити воєдино трагічне з комічним. На його думку, "трагедія покаже руйнування дорогоцінних речей життя, а комедія - покаже комканіе речей незначних".
На відміну від Чехова, Лу Сінь весь час, враховуючи всі соціальні обставини, концентрує увагу на створення типового характеру. Характери героїв, створені Лу Синьому, по суті, являють собою зразки суспільного характеру. У його оповіданнях кожен характер, темперамент, психологічний фактор цілком пройнятий соціальним колоритом. В першу чергу згадаємо "Справжню історію А-к'ю". Яскравий образ А-кью давно вже вважають одним з безсмертних характерів у світовій літературі.
Розповіді Лу Сіня дуже лаконічні. Сам письменник пояснював: "всіляко намагаюся уникати багатослів'я, майже не зупиняюся на другорядному:" не описую природи і не даю довгих діалогів "," все що можна, я скорочую ".
Відомі іронічні вислови Чехова з приводу "продлінновенних" описів природи; в оповіданні "Драма" він пародіював долинні штучні діалоги персонажів. Слова Чехова "Стислість - сестра таланту" сприймається вже як прислів'я.
У принципі стислості Лу Сінь слідував за Чеховим. Однак цей чеховський принцип одночасно виявився дуже близьким деяким тенденціям китайської літератури.
Описуючи образ героя, Лу Сінь найчастіше користувався традиційним методом "чорно-білого опису" (бай мяо), звичного для китайського письменника. За поясненням письменника, метод "чорно-білого опису" означає: "Поменше мудрувати і викручуватись, прибрати прикраси і говорити правду".
Лу Сінь прагнув виділити в зовнішності і внутрішньому світі героя найголовніше, визначальне.
Так у творчості китайського письменника органічно поєдналися принципи рідної йому літератури та прийоми, почерпнуті ним у великого новатора літератури - А. П. Чехова.
У розділі про новаторство Чехова вже говорилося про принцип об'єктивності оповіді як однієї з головних новаторських рис у прозі російського письменника і подібними особливостями у прозі Лу Сіня. У даній главі докладно розглядаються основні способи розповіді обох письменників у цілому.
Чехов і Лу Сінь - письменники-реалісти. Проте обидва вони в своїй художній творчості користувалися і прийомом реалістичного символу. Вже у раннього Чехова символічно-узагальнюючий сенс знайшли сатиричні образи Хамелеона. Пришибеева, у зрілого Чехова роль реалістичної символіки зростає. Символічний сенс знаходять деталі побуту, обстановка, ситуація, запахи, звуки, персонажі. У Лу Сіня вже перший написаний ним на байхуа оповідання "Записки божевільного" деякі критики вважають символічним твором. Але й у Чехова., І у Лу Сіня немає жодного художнього твору. яке може назватися символічним твором-символіка лише підсилює ідейний і художній ефект їх мистецтва.
Символічне зображення не змінило реалістичного жанру лусіневскіх оповідань, але навпаки, набагато розширило, посилило узагальнюючу силу реалізму. У цьому також виявилося спорідненість між Лу Синьому і Чеховим. Не будучи символістами, вони широко використовували прийом реалістично виправданого художнього символу. Це - ще один доказ точок сходу двох великих письменників.
Оригінальність будь-якого письменника не може бути віддільна від успішного досвіду попередників, при цьому вона тісно пов'язана з його особливим пізнанням соціальної реальності і його особистим переживанням. У Лу Сіня саме в процесі модернізації національної літературної традиції, в перенесенні досвіду іноземних літератур виразилося своєрідність творчості.
Тому довгий час існувала концепція, зменшується вплив іноземних літератур на Лу Сіня, наче воно могло знизити цінність і міру своєрідності лусіневскіх творів. Дослідження показує, що для такого роду занепокоєння підстав немає. Вплив російської літератури не суперечить оригінальності лусіневской прози, а є одним з основних умов оригінальності класика китайської літератури.