Ірина Олександрівна Ніконова, доктор економічних наук, професор, заступник голови правління Міжрегіонального інвестиційного банку, викладач МАІ.
Традиційно основною функцією бухгалтерського обліку вважається контрольна функція. Разом з тим завжди було очевидним, що багата інформаційна база, сформована в рамках бухгалтерського обліку, істотна гнучкість у її наповненні, надають хороші можливості і для аналітичних розрахунків, що стає особливо актуальним у міру розвитку ринкових відносин. Не випадково аналітична компонента бухгалтерського обліку поступово стає все більш значущою.
У Росії до цього часу склалися два основних підходи до розуміння суті фінансового аналізу. Відповідно до першого, фінансовий аналіз розуміється в широкому аспекті і охоплює всі розділи аналітичної роботи, що входять в систему фінансового менеджменту, тобто пов'язані з управлінням фінансами господарюючого суб'єкта в контексті навколишнього середовища, включаючи і ринок капіталу. Другий підхід обмежує сферу його охоплення аналізом бухгалтерської звітності.
У змістовному плані фінансовий аналіз можна представляти як процес, що полягає в ідентифікації, систематизації та аналітичної обробки доступних відомостей фінансового характеру, результатом якого є надання користувачеві рекомендацій, які можуть служити формалізованої основою для прийняття управлінських рішень стосовно цього об'єкта аналізу.
До основних особливостей фінансового аналізу відносяться:
забезпечення загальної характеристики майнового і фінансового положення підприємства;
пріоритетність оцінок: (а) платоспроможності, (б) фінансової стійкості і (в) рентабельності;
базування на загальнодоступної інформації;
інформаційне забезпечення рішень тактичного і стратегічного характеру;
доступність до результатів аналізу будь-яких користувачів;
можливість уніфікації складу та змісту лічильно-аналітичних процедур;
домінанта грошового вимірника в системі критеріїв;
високий рівень достовірності і верифіковані підсумків аналізу (в межах достовірності даних публічної звітності).
Фінансово орієнтований аналіз, як певна частина аналітичних розрахунків взагалі, є прерогативою більш вузької групи фахівців, хоча його результатами користуються дуже багато зацікавлені особи. З певною часткою умовності можна виділити чотири категорії осіб, які безпосередньо і професійно змушені займатися подібним аналізом: це бухгалтери, фінансові менеджери, аудитори та фінансові аналітики. Нижче буде подано коротку характеристику особливостей відповідного розділу їх роботи.
1. Аналіз в роботі бухгалтера
У нашій країні аналіз в практичній економіці був спочатку тісно пов'язаний з бухгалтерією. Логіка зв'язку з цим досить очевидна: з одного боку, саме в бухгалтерії завжди є дані у вартісній оцінці про активи і зобов'язання підприємства. Тому свідомо чи мимоволі бухгалтери змушені робити хоча б самі елементарні аналітичні розрахунки. З іншого боку, техніка бухгалтерського обліку не цілком очевидна для необізнаного, тому незважаючи на велику кількість цифрового матеріалу будь-який користувач облікових даних змушений робити (або просити про це бухгалтера) деякі аналітичні угруповання і розраховувати показники, в принципі не передбачені системою подвійного запису, але вельми корисні для формування судження про майновий і фінансовий стан підприємства.
Ще одна причина зв'язку аналізу з бухгалтерським обліком обумовлена тією обставиною, що саме з урахуванням традиційно пов'язують здійснення функції контролю за діяльністю підприємства в цілому, його підрозділів, окремих осіб і операцій. Оскільки будь-який контроль означає принаймні порівняння деяких показників, отриманих результатів, вчинених дій, з неминучістю виникає необхідність у проведенні хоча б найелементарніших аналітичних розрахунків.
В умовах ринкової економіки, коли бухгалтерські дані стають, по суті, єдиним достовірним джерелом інформації, значущість аналітичних процедур у роботі бухгалтерів (у тому числі і рядових) істотно посилюється. Можна відзначити принаймні такі обставини:
По-перше, відбувається різке посилення значимості і, у відомому сенсі, відокремлення в самостійний розділ управлінського обліку.
По-друге, робота бухгалтера все більшою мірою змінюється по суті, оскільки технічні, процедурні дії перекладаються на комп'ютер, вивільняється час для більш інтелектуальної діяльності, зокрема щодо оптимізації управлінських рішень.
По-третє, інтернаціоналізація бізнесу і посилення ролі фінансових ринків призводять до необхідності внесення суттєвих змін в систему загальноприйнятих принципів регулювання бухгалтерського обліку - мова йде, перш за все, про посилення ролі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
По-четверте, облік і контроль за центрами відповідальності, який отримує все більше визнання в багатьох країнах світу, також передбачає досить великий обсяг аналітичної роботи, в тому числі і від бухгалтерів.
Заради об'єктивності слід визнати, що вітчизняним бухгалтерам традиційно властива певна алергія щодо аналітичних процедур. Ця риса не є якоюсь принципово нової, багато російські вчені, зусиллями яких формувалася теорія бухгалтерського обліку, ще в кінці XIX - початку XX ст. вказували на необхідність посилення аналітичної підготовки бухгалтерів і фінансистів, зокрема, шляхом введення в типові програми їх підготовки курсу комерційних та фінансових обчислень.
З цієї далеко не найкращою традицією вітчизняної бухгалтерської професії в найближчі роки все-таки доведеться розлучитися; цього вимагає практика ведення бізнесу, цьому сприяють і зміни в системі підготовки професійних бухгалтерів.
2. Аналіз в роботі фінансового менеджера
Професія фінансового менеджера з'явилася у вітчизняній практиці порівняно недавно - у зв'язку з впровадженням елементів ринкової економіки. Фінансовий менеджер як фахівець з управління фінансами в даному підприємстві відповідає за широке коло питань, які з певною часткою умовності можна згрупувати в чотири розділи: (а) планово-аналітичне забезпечення діяльності; (б) обгрунтування інвестиційних рішень; (в) пошук та аналітичне обгрунтування доцільності залучення певних джерел фінансування; (г) управління поточною фінансовою діяльністю. Кожен із згаданих розділів (напрямів) діяльності фінансового менеджера з очевидністю передбачає досить великий набір аналітичних дій. Перерахуємо лише деякі завдання, які вирішуються фінансовими менеджерами і потребують безумовного аналітичного обгрунтування.
У рамках планово-аналітичного забезпечення діяльності підприємства здійснюються розробка системи планів та аналіз фінансової стійкості на ринку капіталу. Зокрема, тут дається аналітичне обгрунтування:
стратегічного і фінансового планів підприємства, а також бізнес-планів за окремими напрямками його діяльності;
активів підприємства і джерел їх фінансування;
величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;
джерел додаткового фінансування;
системи фінансового та управлінського контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.
Другий напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:
оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);
доцільність і ефективність вкладень в основні засоби, їх склад і структура;
оптимальність оборотних коштів (у цілому і за видами);
ефективність фінансових вкладень.
Третій напрям передбачає детальну аналітичну оцінку:
обсягу необхідних фінансових ресурсів;
форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, готівка);
методів мобілізації фінансових ресурсів;
ступеня доступності і часу надання (доступність фінансових ресурсів може визначатися умовами договору; фінанси повинні бути доступні в потрібному обсязі й у потрібний час);
витрат, пов'язаних із залученням даного виду ресурсів (процентні ставки, інші формальні і неформальні умови надання даного джерела засобів);
ризику, асоційованого з даним джерелом засобів (так, з позиції підприємства капітал власників як джерело засобів набагато менш ризиків, ніж термінова позичка банку).
У рамках четвертого напряму виконуються аналіз та обгрунтування:
політики відносин з кредиторами (чи скористатися наданої знижкою, яка партія замовлення сировини і матеріалів найбільш оптимальна, яка схема постачання найменш ризикові і т.п.);
політики відносин з дебіторами (який договір по тимчасовому і змістовному параметрами доцільно укласти з даним клієнтом, яку систему розрахунків обрати, чи надати знижку і ін);
ефективності взаємовідносин з установами банківської системи щодо кредитування поточної діяльності; обсягів страхових запасів з окремих видів оборотних активів.
Прийняття рішень у рамках виділених напрямів здійснюється в результаті аналізу альтернативних рішень, що враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.
3. Аналіз в роботі аудитора
Якщо спочатку аудит нерідко сприймався як якийсь аналог ревізійної перевірки, лише пойменованої новим іноземним словом, то з часом подібна вистава стало змінюватися як з позиції правової інтерпретації цього виду діяльності, так і в змістовному плані. Здійснення контрольної функції - лише одне із завдань аудитора, не менш важливі й інші, до числа яких входить надання всіляких послуг консультаційного характеру. Незалежно від виду послуг, що надаються аудитору на відміну від ревізора припадає значна час приділяти аналітичним розрахунками і рішенням оптимізаційних завдань.
У системі аудиту аналітичні процедури, являючи собою один з видів аудиторських процедур по суті, полягають у виявленні, аналізі та оцінці співвідношень між фінансово-економічними показниками діяльності економічного суб'єкта. Ці процедури мають багатоцільовий характер, однак їх основною метою є виявлення наявності або відсутності незвичайних або невірно відбитих фактів та результатів господарської діяльності, що визначають області потенційного ризику і потребують особливої уваги аудитора.
Основна мета проведення аналітичних процедур доповнюється поруч цільових установок, у відомому сенсі носять допоміжний або конкретизує характер. Серед них:
вивчення діяльності економічного суб'єкта;
оцінка фінансового положення економічного суб'єкта і перспектив безперервності його діяльності;
виявлення фактів викривлення бухгалтерської звітності;
скорочення числа детальних аудиторських процедур;
забезпечення тестування з метою отримання відповідей на свої запитання.
Значущість і зміст аналітичних процедур залежать від багатьох факторів і, зокрема, від того, на якому етапі перебувають стосунки аудиторської компанії і клієнта (потенційного або фактичного), який вид послуг виявляється аудиторською компанією клієнту відповідно до укладеного договору.
Розглянутими категоріями осіб, природно, не вичерпується коло потенційних аналітиків. Сюди належать і ті особи (фізичні і юридичні), хто змушений періодично займатися фінансово-орієнтованими аналітичними розрахунками: інвестори, постачальники різних видів ресурсів, кредитори, представники державних органів, громадяни та ін Причини, які спонукають їх до подібного аналізу, визначаються специфікою відповідної ситуації і легко можуть бути сформульовані. Наприклад, очевидно, що ніякої постачальник не буде укладати навмання договір про постачання своєї продукції - оформлення договірних відносин завжди передує деякий аналіз майнового і фінансового положення майбутнього контрагента; безумовно, глибина аналізу може істотно варіювати: від найпростішого, проведеного власними силами і полягає, наприклад, в ознайомленні з останнім річним звітом контрагента, до дуже детального і проведеного, зокрема, із залученням фахових експертів.