Олена Кочева
| Фасад палацу |
Відомо, що село Усолье було подаровано Катериною II братам Орловим ще в XVIII столітті.
І Усольская садиба, мабуть, найстаріша з нині збереглися в Самарській губернії. Про неї відомо, що в 1812 році дерев'яний графський будинок вигорів разом з більшою частиною села, і заміську резиденцію заново відбудували, тільки тепер з каменю. План забудови садиби, що включає в себе палацовий комплекс, парк і господарські будівлі, був розроблений кріпаками архітекторами Х.І. Сахаровим і А. Цуканова - за участю відомого російського архітектора Дементія Жилярді, відновлювався підмосковний маєток графів Орлових. Парк закладався в 40-х роках XIX століття спеціально запрошеним французьким садівником за малюнками самого власника, Володимира Орлова.
Палац будувався у вигляді кам'яного замку з трьома будинками та двома воротами між ними на лицьовій (східному) боці, з двома флігелями замість стін на південній і північній сторонах. Пізніше до палацу з заходу був прибудований ще подвір'я з кам'яною стіною і воротами, з двома будинками для лікаря і аптеки по південній і північній лініях флігелів. Кам'яні господарські будівлі зводилися в 50-х роках позаминулого століття, в них містилося до 20 тисяч баранів. Десятиріччя по тому були зроблені великі перетворення: Усольская вотчинная контора була переведена з середнього великого будинку в правий (південний) флігель, в решті половині якого були обладнані кімнати для приїжджих по службі. У самому графському будинку все було перебудовано «у кращому вигляді і смак, починаючи з підлоги, печей, рам, дверей, ходів і інше і закінчуючи дахом, балконами і верхньою над колишньої контори терасою з будками для спостереження за Усолья та іншими навколишніми селищами і дорогами , і полями, особливо у випадку пожеж, приїзду Графів, та інших обставин. У Головній кімнаті колишньої контори поставлений стіл для біліарда, і портрети Графів 5-ти братів, і в передній цієї кімнати Герби Власника, його дружини, його дітей і всіх його рідних »(протоієрей Сергій Преображенський« Усольская літопис », 1886 р.).
| Палац - вид з внутрішнього двору |
У лівому флігелі була влаштована парова машина, вал якої проходив через слюсарну, токарну і кузню. Дерев'яні вироби вироблялися в столярній, сільськогосподарські машини і знаряддя зберігалися в приміщеннях в західній стіні на північ від парадних воріт, а на південь була влаштована паровий млин. Тоді ж був зроблений і водопровід-самоплив, прокладений від верхнього Червоного колодязя чавунними трубами на скотний і панський двори.
Так виглядала зразкова передова заміська резиденція місцевого дворянства. Достеменно невідомо, скільки разів на рік спостерігач на верхній терасі панського будинку кричав: «Пан їде!», Але що в саду росло 16 сортів бузку, відомо точно. Зараз вціліло від сили п'ять, місцеві жителі використовують парк для випасу худоби. Так чи інакше зруйновані або перебудовані всі 25 об'єктів історичної цінності на території садиби, хоча напевно їх було не двадцять п'ять, а набагато більше. Відносний порядок в садибі підтримувався з 1919 по 1975 роки, коли територію займав Усольський сільськогосподарський технікум. Коли технікум перевели в нову будівлю, приміщення садиби в основному були залишені порожніми, що і привело їх до запустіння та пограбуванню.
Усольская садиба графів Орлових-Давидових ще в 1966 році була прийнята облвиконкомом Куйбишеской області на державну охорону, а в 1980-му була рекомендована Міністерством культури РРФСР для прийняття під охорону як пам'ятку республіканського значення. «Серед російських провінційних садиб, побудованих на початку ХІХ століття на самарської землі, перше місце, безумовно, належить Усольского маєтку. Садиба взята на всесоюзний облік за № 6583 як "пам'ятник архітектури, яка охороняється державою" », - писала головний зберігач Самарського художнього музею Тетяна Алексушіна.
Але ніяких конкретних заходів вжито не було, і зараз стан будівель таке, що наступної весни ми можемо побачити одні руїни. На території садиби живуть люди, за чутками - біженці, стіни поступово розбираються на цеглу, деякі приміщення використовуються для утримання худоби.
У 1999 році співробітниками Музею історії Усольского краю було проведено обстеження стану графських володінь, ось деякі витримки:
«... Усольская вотчинная контора. Стан задовільний, частково порушені елементи декоративного оздоблення, зроблена внутрішнє перепланування приміщень. Проте збереглися чавунні мереживні сходи. Дубові панелі на стінах зафарбовані фарбою, як і кахельні печі. Використовується Усольський с / г коледжем як кабінет сільгоспмашин, на балансі там же. Саме збережена будівля садиби.
... Будинок графа. Дерев'яні частини половини приміщення знищені пожежею 1990 р., покрівля порушена, підлоги виламані, цегляні стіни всередині розбираються, від кахельних печей не залишилося і сліду. У двох уцілілих кімнатах міститься особистий худобу. Знищений балкон і кам'яне ганок.
... Північний флігель. Відсутні підлоги, перекриття, порушена дах. Найбільш збережена частина використовується під житло.
... Вотчинні лікарні. Північний використовується під житло, південний покинутий.
... Каретник. Залишилися одні стіни, які розбирають на цеглу.
... Столярна. Стан той же, що і у каретника, але збереглися залишки покрівлі. Використовується для утримання худоби.
... Колони, облицьовані вапняком, на південному і північному в'їздах до двору. Колись на них розташовувалися фігури орлів з опущеними крилами. Північні практично зруйновані, з півдня в однієї скинутий верх, почали руйнувати облицювання ».
Пізніше такі великі дослідження не проводилися, але до даного документу зроблено приписку: "На 1.11.2000 р. будинку № 8 і 8а втрачені повністю, аж до фундаменту" ».