Сутність системи калькуляції собівартості продукції за нормативними затратами

Реферат

Управлінський облік

План

1. Сутність системи калькуляції собівартості продукції за нормативними затратами

2. Типи норм і порядок визначення нормативних витрат

Список літератури

1. Сутність системи калькуляції собівартості продукції за нормативними затратами

Метою обліку собівартості є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, з обчисленням фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, а також з контролем за використанням матеріальних ресурсів і грошових коштів. Для досягнення цієї мети витрати, які формують собівартість продукції, повинні бути обгрунтовані з урахуванням вимог П (С) БО 16 "Витрати", а також галузевими методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), розроблених відповідно до постанови КМУ від 28.10 .98 № 1706 "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів". Наприклад, у промисловості - це "Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості" від 2 лютого 2001 р. № 47, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України [5]. У сільському господарстві - це "Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств", затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 за № 132 і т. д. [6].

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), відповідно до П (С) БО 16 "Витрати" рекомендовано групувати за нижченаведеними статтями калькуляції:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Підприємства можуть вносити зміни в перелік і склад статей з урахуванням особливостей організації та технологій виробництва тієї чи іншої галузі, а також питомої ваги видів витрат у собівартості продукції. У галузевих методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості передбачається групувати витрати у межах дванадцяти статей витрат, в сільському господарстві - десяти і т.д.

Наявність особливостей у побудові аналітичного обліку витрат дозволило визначити і виділити види (методи) калькуляції як позамовний, попередільний, попроцессний. Разом з тим, в сучасних умовах все більш необхідним стає підтвердження дієвості та оперативності контролю витрат підприємства, організації обліку за місцями їх виникнення, видами продукції та відповідальності підрозділів. Реалізувати ці вимоги за допомогою лише особливостей обліку витрат і калькуляції фактичної собівартості в період економічних перетворень недостатньо.

Калькулювання перетворюється на систему вимірювання витрат на виробництво продукції, визначення економічної вигоди діяльності підприємства. Сукупність знань, які включаться у цю систему, об'єднують, перш за все, функції управління. Їх необхідно знати кожному, хто займається підприємництвом, і управлінський облік покликаний забезпечити для цього необхідний механізм. Основним же критерієм функціонування системи обліку витрат є її контрольованість.

Для контролю собівартості продукції використовують систему нормативного методу обліку витрат та нормативної калькуляції. Нормативна система управління витратами представляє собою сукупність процедур з планування, нормування, складання внутрішнього звітності калькуляції собівартості продукції, здійснення економічного аналізу та контролю на основі нормативного використання ресурсів.

Дана система є ефективною для підприємств, процес діяльності яких складається з ряду загальних або повторюваних операцій. Припустимо, що в цеху № 1 при виробництві продукції "А" операція № 2 повториться сім разів. Нормативні витрати на дану операцію становлять 30 у. е., тоді сукупні нормативні витрати будуть дорівнювати 210 у. е. Зіставляючи фактичні витрати з сукупними нормативними витратами по кожній операції, можна ефективно їх контролювати. Якщо операції не повторюються, то процедура калькуляції за нормативними витратам утруднена. У такому випадку буде відсутня основа спостереження за повторенням операцій, отже, буде складно встановити норми витрат і контроль за ними.

Мета системи нормативного методу - повне використання виробничих факторів і економніше господарювання. Виходячи з даної мети, сутність нормативної системи буде полягати в наступному:

планування витрат на основі норм, що забезпечують досягнення поставлених цілей;

документальне підтвердження витрат у момент їх виникнення, на основі норм, нормативів і їх змін;

відображення витрат на рахунках бухгалтерського обліку в системі калькуляції собівартості за нормативними витратам;

встановлення відхилень за витратами, їх облік, аналіз і регулювання.

Управляти витратами доцільніше у розрізі підрозділів, при певному рівні рентабельності. За величину відхилень, що впливають на результат діяльності, у такому разі повинен буде відповідати керівник підрозділу (рис.1).

Рис. 1. Схема функціонування системи калькулювання за нормативними затратами

На підставі узагальнення теоретичного і практичного досвіду підприємств, які застосовують моделі нормативного обліку, можна виділити три варіанти організації нормативного розрахунку витрат.

1. Облік за нормативними затратами. Фактичні витрати розраховують виходячи з наступного виразу:

Протягом періоду діяльності підприємства на рахунках бухгалтерського обліку рух ресурсів оцінюється за встановленими нормативами. Відхилення від нормативів накопичуються і в кінці звітного періоду приєднуються до нормативних витрат.

2. Паралельний облік фактичних і нормативних витрат.

Результат порівняння фактичних і нормативних витрат складе їх відхилення:

Фактичні - Нормативні = + / - Відхилення витрати витрати

Інформація про витрати передбачається в двох оцінках: за фактично сформованим витрат і нормативної величиною витрат фактичного обсягу виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

3. Облік змішаним способом (здійснюється у двох варіантах). Перший варіант передбачає, що всі невраховані протягом звітного періоду відхилення залишаються у залишках незавершеного виробництва. У цих цілях обчислюється різниця між нормативною сумою витрат на виробництво та нормативної собівартістю товарного випуску.

Другий варіант грунтується на повсякденному контролі витрат. Тому встановлені відхилення шляхом зіставлення фактичних витрат з оціненим обсягом випуску продукції по нормативній собівартості ніде не враховуються і не узагальнюються. Незавершене виробництво оцінюється за нормативною собівартістю.

Як бачимо, існують різні методи отримання даних, що використовуються для відображення нормативних витрат, але це розходження в основному процедурного характеру, а оцінка вартості фактичних запасів та розрахунки розміру прибутку не залежать від застосовуваного того чи іншого методу.

Реформування системи контролю вимагає розробки норм і нормативів на підставі діючих ринкових цін. При цьому необхідно, щоб нормативна собівартість продукції була нижчою від ринкової ціни і, відповідно, забезпечувала б необхідний рівень рентабельності. Не слід забувати, що у ринкових умовах до нормативних витрат необхідно йти від ринкової ціни. Для усунення впливу інфляції необхідно розробити спеціальні механізми її відстеження та нейтралізації, наприклад, використання в нормативних системах натуральних показників і введення регулярних коригувань вартісних величин.

Перевага системи нормативного обліку і контролю.

1. Виявлення в оперативному порядку відхилень фактичних витрат від діючих норм використання сировини і матеріалів, заробітної плати та інших виробничих витрат, їх причин та впливу на собівартість продукції.

2. Організація на окремих ділянках виробництва систематичного спостереження за відхиленнями від діючих норм дозволяє швидко усунути недоліки.

3. Застосування системи нормативного обліку і контролю є універсальною. Це не суперечить методам обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, які склалися, а навпаки, передбачає необхідність групування витрат за окремими об'єктами обліку.

4. Результативна інформація системи використовується керівниками відповідних рівнів управління для постановки переліку виробничих завдань і термінів їх доведення до виконавців, а також коректування прийнятих управлінських рішень.

2. Типи норм і порядок визначення нормативних витрат

Кожне підприємство має власну організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємодією його підрозділів. Управління підрозділами має зосереджуватися на глобальних стратегічних проблемах і рішеннях. Це досягається поєднанням самостійного управління, здійснюваного менеджерами підрозділів (нижчого рівня), і підвищеного контролю з боку вищого керівництва.

Підрозділ, очолює керівник, що несе відповідальність за результати його діяльності, в зарубіжній практиці одержало назву "центр відповідальності". Центр відповідальності - це сфера діяльності, в межах якої менеджер несе відповідальність за результати діяльності, які він і повинен контролювати.

Головною метою обліку відповідальності є надання допомоги нижньому рівню керівництва в складанні бюджетів (планів) і оцінки результатів діяльності.

В основі визначення відповідальності лежить поділ витрат на дві групи: контрольовані та неконтрольовані. Для забезпечення поточного контролю планового за витратами, доходами велике значення має облік за центрами відповідальності у розрізі бюджетних статей. На підставі даних обліку кожного підрозділу регулярно складається звіт про виконання плану (бюджету). Облік і оцінка діяльності підрозділів можуть бути здійснені на основі калькулювання собівартості за нормативними затратами та аналізу відхилень. Розрізняють ідеальні, базисні, поточні норми.

Ідеальні норми - це мінімальні норми витрат, які повинні відповідати ідеальним високоефективним умовам виробництва. У діяльності звичайних підприємств такі умови зустріти неможливо, тому ідеальні норми повинні служити критерієм, на який треба орієнтуватися в досягненні поставлених цілей.

Базисні норми витрат залишаються незмінними впродовж багатьох років. Такий підхід у нормуванні є позитивним, тому що дозволяє порівнювати фактичні витрати протягом періоду з базисними нормативними витратами. У підсумку, вивчається динаміка цін, продуктивності праці; визначається тенденція ефективності та багато чого іншого. Разом з тим, слід вказати основний недолік: в базисних нормах не враховуються поточні зміни.

Поточні норми витрат частіше за всіх інших норм застосовуються в практиці підприємств. Це свого роду ідеальні норми, але досяжні і включають в себе ряд відхилень від мети, до виключення яких і повинні прагнути працівники. З одного боку, досяжні норми можуть бути різними за ступенем складності: жорстко досяжні норми (70% виконання), менш жорсткі норми (з 90% ймовірністю). У будь-якому разі не можна планувати норми, які не можна досягти, але й легко досяжні норми навряд чи можуть служити метою для стимулювання праці.

Найбільш ефективним підходом у регулюванні витрат є управління ними на стадії виникнення. У процесі виробництва споживаються матеріальні, трудові ресурси, послуги - на них і слід встановлювати нормативи.

У світовій практиці існують два підходи до визначення нормативних витрат:

1) за фактичними даними минулих періодів. Даний підхід простий, але можуть бути не помічені помилки минулих років і автоматично перенесені в діючу виробничу практику;

2) за допомогою технік і методик аналізу. Другий підхід є більш раціональним, тому що вивчається кожна операція, матеріали, праця, обладнання, вибір постачальників, що і забезпечує встановлення обгрунтованих норм і контролю над ними.

Норми на найбільш прийнятні для операції матеріали встановлюються виходячи з точного кількості матеріалів, з урахуванням неминучих втрат у ході виробничого процесу.

Нормативні витрати матеріалів визначається твором нормативних їх кількостей на нормативні ціни.

При встановленні ціни на матеріали враховують:

можливість встановлення ділових контактів з постачальниками матеріалів та залучення їх до управління;

якісні характеристики матеріалів;

альтернативи способів доставки сировини;

джерела оплати поставок матеріалів та багато іншого.

Нормативи витрат на працю встановлюються на основі аналізу кожної операції та направлення на усунення будь-яких непотрібних елементів, що знижують продуктивність праці. У цих цілях необхідно проаналізувати:

всі види діяльності з різних операцій;

допустимий час на кожну операцію;

вивчити можливість усунення непотрібних елементів у виробництві;

ефективність умов роботи;

витрати часу (у нормо-годинах) для виконання операцій середнім працівником;

ставки оплати праці при допустимому нормативі часу.

Отже, щоб визначити нормативні трудовитрати по кожній операції, необхідно застосовувати узгоджені ставки заробітної плати при допустимому нормативному часу.

Накладні витрати поділяються на постійні та змінні і розподіляються на кожен об'єкт витрат. Норми накладних витрат визначаються окремо на постійні та змінні накладні витрати.

Постійні накладні витрати не залежать від зміни обсягів виробництва, у короткостроковому періоді залишаються незмінними. Тому нормування постійних накладних витрат на одиничну операцію вважається неприйнятним. З точки зору контролю постійні накладні витрати слід уніфікувати і розподіляти на продукцію. При цьому нерозподілені накладні витрати слід відносити на подорожчання собівартості реалізованої продукції.

Змінні накладні витрати при системі калькуляції собівартості за нормативними затратами розраховуються за годинними ставками розподілу накладних витрат, помноженим на нормативний час, а не на фактичний час роботи.

Отже, якщо врахувати, що процес виробництва готового продукту - це сукупність операцій, які споживають за нормами ресурси і забезпечують виробництво конкретного продукту, то нормативи повинні постійно відбивати поточні ситуації, уточнюватися і коригуватися.

Для кожної операції необхідно вести картки обліку нормативних витрат (табл. .1).

Табліца.1

Зразок картки обліку нормативних витрат

Нормативи на матеріали, працю і змінні накладні витрати при виконанні виробничих операцій повинні встановлюватися в місцях їхнього споживання і у взаємозв'язку з постійними накладними витратами на продукт.

Список літератури

1. Гарасим П.М. Курс управлінського Обліку [Текст]: Навчальний посібник / П.М. Гарасим, Г.П. Журавель, П.Я. Хомин. - К.: Знання, 2007. - 314 с.

2. Голов С.Ф. Управлінський облік [Текст]: підручник / С.Ф. Голов. - 4-е вид. - К.: Лібра, 2008. - 704 с.

3. Загородній А. Управлінський облік як система інформаційного забезпечення управлінських рішень [Текст] / А. Загородній, Г.О. Партин / / Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - N 7. - C.35-38

4. Костякова А.А. Управлінський облік і проблеми класіфікації витрат [Текст] / А.А. Костякова / / Вісник Сумська національного аграрного Університету. - 2007. - N 6. - C.314-318

5. Лаврушин О.І. Чим різняться фінансовий та управлінський облік [Текст] / О.І. Лаврушин / / Банківський менеджмент. - 2008. - N 7. - C.16-19

6. Лінь В.С. Управлінський облік [Текст]: Навчальний посібник / В.С. Лінь. - 2-ге вид., Віправл. - К.: Знання-Прес, 2006. - 317 с.

7. Назарчук Т.В. Структура ефектівної системи Управління витратами промислових підпріємств [Текст] / Т.В. Назарчук / / Регіональна економіка. - 2006. - N 3. - C.50-58

8. Нікітіна Н. Система управління витратами і її роль у фінансовому менеджменті [Текст] / М. Нікітіна, Л. Парамонова / / Проблеми теорії і практики управління. - 2006. - N 11. - C.51-56

9. Миколаєва С. Міфи управлінського обліку [Текст] / С. Ніколаєва / / Банківський менеджмент. - 2008. - N 7. - C.2-11

10. Подоляк Н.В. Інтеграція бухгалтерського та управлінського обліку [Текст] / Н.В. Подоляк / / Міжнародний бухгалтерський облік. - 2008. - N 1. - C.51-56

11. Радецька Л.П. Управлінський облік [Text]: Навчальний посібник / Л.П. Радецька, Л.В. Овід. - К.: Академія, 2007. - 352 с.

12. Сухіна, Л.П. Використання інформації про витрати в бухгалтерському і управлінському обліку: проблеми та шляхи їх вирішення [Текст] / Л.П. Сухіна / / Актуальні проблеми ЕКОНОМІКИ. - 2008. - N 3. - C. 206-213

13. Терехова, В.А. Міжнародний досвід організації управлінського обліку [Текст] / В.А. Терехова / / Міжнародний бухгалтерський облік. - 2007. - N 4. - C.32-41

14. Терехова, В.А. Міжнародний досвід організації управлінського обліку [Текст] / В.А. Терехова / / Міжнародний бухгалтерський облік. - 2007. - N 5. - C.44-50

15. Черненко, А.Ф. Хто повинен займатися управлінським обліком [Текст] / А.Ф. Черненко / / Банківський менеджмент. - 2008. - N 7. - C. 19-25